В Аргентині зростає суспільне невдоволення стосовно нещодавньої легалізації гомосексуальних «шлюбів».

Посадові особи відмовляють реєструвати одностатеві пари, посилаючись на те, що це суперечить їхньому сумлінню. У католицьких колах обговорюється пропозиція оголошення всенародного референдуму стосовно нового закону.

Не мовчить також католицьке духовенство. Зокрема єпископ Августин Роберто Радрідзані нещодавно сказав, що легалізація псевдоподружжя віддзеркалює практичний атеїзм, в якому загрузло суспільство, а особливо політична еліта. Архиєпископ Карлос Няньєз з Кордоби закликав вірян до «громадянської пам’яті», завдяки якій можна перевірити виборчі обіцянки політиків та звірити їх із законами, які вони творять.

За матеріалами: wiara.pl

Єпископ Даремський Том Райт закликав віруючих кинути виклик політкоректності і стати голосом справедливості.

«Дехто радить нам зараз поставити віз перед конем і хоче, щоб Церква танцювала під будь-яку дудку нинішнього уряду. Цього не повинно бути», – сказав у своїй прощальній проповіді єпископ Том Райт.

На його думку, це означало б «дозволити залізному закону політкоректності перевершити спасаючу благодать Христа».

«Церква повинна не тільки працювати в ім’я справедливості, але й кинути виклик корисливими уявленням цього світу про те, що таке справедливість і як її досягти. Ми зобов’язані це робити не тому, що слідуємо політичній моді, а тому, що повинні стати людьми надії – не просто тими, які самі надіються, а тими, на кого надіються інші», – підкреслив єпископ.

Єпископ Том Райт, після виходу на пенсію 31 серпня, займе нову академічну посаду професора з Нового Завіту і раннього християнства в університеті Сент-Ендрюс в Шотландії.

За матеріалами: Седмица

В умовах агресивної поведінки гей-активістів найкращою відповіддю буде пропагування наукових даних про гомосексуалізм та його наслідки, – вважає психолог і дущпастир молоді о. Марек Дзєвєцкі, коментуючи запланований на завтра гей-парад EuroPride у Варшаві.

На думку священика, марші «гордості» (англ. – pride), які організовують гомосексуальні середовища та підтримують політики, а також ліві й ліберальні ЗМІ, мають три основні цілі: пропагування гомосексуалізму та сексуальної розбещеності, шантаж і знеохочення гомосексуалістів, які хочуть вилікуватись, а також – боротьба з подружжям й родиною.

«Для гомосексуалістів причина гордості – це щось інше, ніж розум чи свобода. Визначником їх гордості є сексуальний потяг та сексуальна орієнтація», – вважає священик і психолог та додає, що сексуальний потяг став найвищою нормою та важливим принципом прийому життєвих рішень. Людина, яка керується лише потягом, а не любов’ю, правдою та відповідальністю, становить загрозу. Про це говорить досвід та судові хроніки, потяги бувають сліпими, якщо ними керуватись, це може призвести до залежності та злочинів, – застерігає о. Дзєвєцкі.

Душпастир вважає, що головним мотивом поведінки гомосексуалістів є потяг, а не любов та відповідальність. Це свідчить про психологічну незрілість гомосексуалістів, адже така поведінка притаманна малим дітям та розумово відсталим.

Священик наголошує, що гомосексуалісти мають усі громадянські права, вони створюють спілки, видають часописи, можуть жити парами. Отже марші на «захист» гомосексуалістів насправді мають зовсім інші цілі – пропагування гомосексуального середовища та вилучення його з публічної дискусії.

«У цій ситуації всі середовища, які визначають людину за допомогою свідомості та свободи, а не за допомогою потягу, мають завдання показувати справжні факти про гомосексуальні середовища», – підкреслює о. Дзєвєцкі.

Він наводить статистику, що зв’язки гомосексуалістів зазвичай дуже нетривалі – 75% серед найбільш відомих гомосексуалістів США зізнались, що мали в житті понад 100 сексуальних партнерів, а 28% сказали, що у них було понад 1000 партнерів.

Крім того, у гомосексуальних зв’язках існує велика загроза зараження венеричними хворобами. У Канаді серед хворих на СНІД – 70 відсотків гомосексуалісти, у Німеччині – 60%. Також активні гомосексуалісти у 4 рази частіше впадають в депресію на відміну від людей традиційної орієнтації і у 6 разів частіше покінчують життя самогубством.

На думку о. Дзєвєцкого, великою проблемою є обмежений доступ до терапії для гомосексуалістів, які страждають через свій потяг до людей тієї самої статі і хочуть створити нормальну сім’ю. Гомосексуальні середовища безжалісно намагаються цих людей виставити смішними, а також роблять все, аби обмежити можливість лікування.

Найбільшою загрозою на думку священика є спроба ліквідувати сім’ю та замінити її гомосексуальними зв’язками. Суспільство, яке приймає цю форму боротьби з сім’єю, входить в останню фазу цивілізації смерті, – вважає отець.

Нагадаємо, проти проведення EuroPride в Польщі раніше виступали захисники життя.

За матеріалами: wiara.pl

Дитина має право відчути любов матері та батька, – переконані католики.

Зростає хвиля спротиву католицьких організацій проти гей-параду, який завтра, 9 липня, запланований у Варшаві. Протест від імені 130 організацій висловила Польська Федерація Рухів Захисту Життя.

Захисники життя підкреслюють, що пропаганда гомосексуалізму вдаряє у сім’ю. А дозвіл гомосексуальним парам всиновлювати дітей позбавляє їх можливості бути вихованими у сім’ї. Бажання гомосексуалістів мати дитину призводить до того, що дитина сприймається, як предмет, а не Божий дар. «Ми не хочемо цих змін», – пишуть автори звернення.

«Досвід країн Західної Європи показує, що це – перший етап на дорозі до всиновлення дітей гомосексуальними парами», – вважають захисники життя і додають, що цьому потрібно рішуче протистояти.

Польська Федерація Рухів Захисту Життя також звертає увагу на наслідки порнографії та насильства у ЗМІ, які принижують жінку, нищать цінність сім’ї та утруднюють виховання дітей. «Закликаємо батьків та вихователів захищати дітей від таких змістів та вчити їх обирати позитивні змісти», – написано у зверненні Федерації. Також захисники життя просять владу докласти усіх зусиль, аби ліквідувати такі змісти.

EuroPride відбудеться у Варшаві 9-18 липня. Захід такого типу організовують у Польщі вперше. Раніше паради відбувались у Лондоні, Парижі, Мадриді, Амстердамі, Копенгагені, Осло та Римі. Передбачається, що до Варшави на парад приїде близько 20 тисяч учасників. Влада Варшави підтримала захід, але не виділила на нього коштів. Проти гей-параду висловились церковні організації, а також приватні особи.

За матеріалами: КАІ

Наприкінці минулого року, у відповідь на заяву Сойлє Лаутсі Албертін, італійської громадянки фінського походження, яка разом з чоловіком належить до італійського союзу атеїстів та агностиків-раціоналістів і ще у 2002 році вимагала усунути всі хрести на стінах школи, де навчались її діти, Європейський суд з прав людини у Страсбурзі виніс вирок на її користь, постановивши, що присутність розп’яття у шкільних приміщеннях є «порушенням свободи батьків виховувати дітей згідно із своїми переконаннями та є порушенням релігійної свободи учнів». Цей вирок має неабиякий резонанс на соціальному та політичному рівнях у багатьох країнах Європи. Реакцією на рішення Європейського суду були не лише численні обурення християн у цілому світі чи офіційні звернення католицьких ієрархів та Апостольської Столиці, але й апеляція італійського уряду на рішення вищезгаданого суду.

Кардинал Петер Ерде, Голова Конференції Єпископів Угорщини, у своєму зверненні зазначає: «Присутність християнських релігійних символів, зокрема хреста, зовсім не має наміру когось відлучати, швидше виявляє традицію, яку всі знають і в якій кожен може розпізнати високі цінності, що надихають на діалог і спонукують до служіння страждаючим та потребуючим, не роблячи різниці з огляду на віру, етнос чи національність». На переконання угорських католицьких єпископів, хрест є найбільшим символом спасіння всіх людей та свободи людства. Він не нав’язує людині християнську релігію, а виявляє найвищу форму альтруїзму і великодушності, як також найбільшого акту солідарності стосовно всіх. Тому суспільства, які у своїх коренях мають християнську традицію, не повинні відкидати публічне виставлення своїх релігійних символів, зокрема, у місцях, де виховуються їхні діти; в іншому випадку, такі суспільства ризикують не виконати завдання передати майбутнім поколінням їхню власну ідентичність та цінності.

Також і католицькі єпископи Росії в окремому зверненні пригадують Європі, що означає скасування традиційних релігійних символів. Преосвященний Йосиф Верт, ТІ, Голова Конференції Єпископів Росії, пише: «Релігійні символи, такі, як хрест, є не лише знаком християнської релігії, але також одним із найважливіших елементів європейської ідентичності. (…) Ми переконані, що присутність хреста та інших християнських символів не означає жодної переваги для християнських конфесій. Право на релігійну свободу не виключає спонтанного прийняття чи збереження традиційних християнських символів у різних європейських державах, беручи до уваги їхнє високе суспільне значення».

Католицькі єпископи Польщі наголошують на тому, що хрест пригадує нам, ким ми є й куди прямуємо. Тому, «суспільства, які мають християнські традиції, не повинні боятись виставляти розп’яття у публічних місцях, як ось у тих, де навчаються діти та молодь». «Діалог між релігіями та особами з різними поглядами на світ зможе тривати лише тоді, коли поважатиметься свобода релігій, народів та націй», – наголошують єпископи Польщі.

На тему присутності розп’яття та інших символів християнства у публічних місцях висловили свою думку теж ієрархи Конференції Єпископів Словаччини. Вони підкреслюють, що виставлення хреста не є нав’язуванням християнської релігії, а символом ідентичності, що відкрита на діалог, на підтримку бідних та нуждених, не роблячи між ними різниці з огляду на віровизнання чи національність.

За матеріалами: Радио Ватикан

Цей закон викликав масові протести у хорватському суспільстві, оскільки не відповідає його настроям, а прийнятий виключно під шаленим тиском ЄС.

В хорватських школах існує предмет «вірознавство». Згідно з домовленостями між хорватською державою і релігійними організаціями Хорватії це факультативна дисципліна, яка висвітлює феноменологію релігії. У більшості хорватських шкіл цю дисципліну викладають педагоги, чия кандидатура погоджена з відповідною комісією Католицької Церкви Хорватії. У місцях компактного проживання релігійних меншин кандидатура педагогів погоджується відповідно з повноважними представниками цих меншин. Релігійні меншини також можуть організувати викладання цього предмету за державний кошт для своїх членів у школах чи власних приміщеннях. Оскільки католики становлять абсолютну більшість населення Хорватії, то й шкільний предмет «вірознавство» асоціюється з Католицькою Церквою.

Як встановив суд, у заявах вчительки Єлени Чьорічь-Мудровчічь відсутні будь-які прояви гомофобії, а тим самим і склад злочину. Судовий позов лесбійського товариства «Kontra» опертий на брехливому свідченні однієї зі школярок, чиє ім’я не розголошується. Суд довів повну безпідставність подібних звинувачень і зобов’язав товариство «Kontra» відшкодувати усі судові витрати, як самого суду, так і бездоказово звинуваченої пані Чьорічь-Мудровчічь. Рішення суду оскарженню не підлягає. Велику підтримку в часі судового засідання пані Чьорічь-Мудровчічь надали батьки її учнів. ЗМІ передбачають, що тепер можливий зустрічний судовий позов пані Чьорічь-Мудровчічь до товариства «Kontra» за образу честі та гідності особи, а також за спробу нашкодити діловій репутації.

Даний судовий процес є серйозним ударом по ґей-лобі в Хорватії і спробах даного лобі за допомогою «Закону про боротьбу з дискримінацією» завдати удару по позиціях хорватського католицизму.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

«Про негативне ставлення до гріха гомосексуалізму, його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)»

Від імені очолюваних нами християнських Церков, які входять до Наради представників християнських Церков України, з метою засвідчити засновану на Слові Божому – Біблії та принципах християнської моралі спільну позицію християнських Церков України щодо гріха гомосексуалізму, проблеми його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), декларуємо наступне:

1. Людина створена Богом і наділена Творцем як правами, так і обов’язками, які тісно взаємопов’язані та покликані спрямовувати людину до добра і застерігати від зла. Кожна людина має свободу в своїх діях, але ця свобода сполучена з відповідальністю за наслідки дій. Ніхто не повинен використовувати свободу з метою творити і поширювати зло.

2. Життя – дар від Бога, який має визначену мету: довершуватися у добрі через виконання заповіді «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю… люби ближнього свого як самого себе» (Мф. 22:37,39). Тому людина не повинна вважати власне тіло, своє життя у різних його проявах, а також взаємовідносини з іншими людьми предметами приватної власності, якими можна розпоряджатися як завгодно. Власне тіло, життя у різних його проявах, взаємовідносини з іншими людьми, суспільство і його інституції не повинні розглядатися тільки як інструменти для отримання задоволення або використовуватися для розповсюдження зла.

3. Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю (Бут. 1:27-28). Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.

4. Одним з елементів сімейного життя є сексуальні відносини, як вияв любові між чоловіком і жінкою та спосіб продовження людського роду. Сексуальні відносини не можуть бути безвідповідальними та не повинні розцінюватися тільки як спосіб задовольнити свої пожадливості.

Священне Писання однозначно свідчить, що сексуальні відносини між представниками однієї статі протиприродні та є гріхом: «Не лягай з чоловіком, як з жінкою: це мерзота» (Лев. 18:22). За порушення цієї заповіді покарання несе не тільки порушник, але й ціле суспільство, яке діями чи бездіяльністю схвалює такий гріх: «Дотримуйтеся постанов моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ні прибулець, що живе між вами… бо якщо хто буде робити усі ці мерзоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого» (Лев. 18:26,29).

Апостол Павло ясно говорить: «Невже не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці … Царства Божого не спадкують» (1 Кор. 6:9-10).

5. Дехто намагається переконати суспільство, що одностатева сексуальність є вродженим варіантом норми. Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З біблійної християнської точки зору одностатева сексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха.

Апостол Павло свідчить про це: «Відкриється гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою… Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили творінню замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд… Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим. 1:18, 25-27, 32).

Одностатеві відносини беззаперечно є гріхом. Тому, як і всякий гріх, цей гріх, з Божою допомогою, людиною може бути подоланий. І першими кроками до цього має бути визнання неприродності й гріховності одностатевих сексуальних відносин, щире розкаяння в цьому гріху та молитва до Господа з проханням допомогти подолати його.

Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але християни не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя. Ті, хто підтримують пропагування гомосексуалізму, не можуть вважатися християнами.

6. За зло Бог карає не тільки тих, хто особисто його звершує, але й тих, хто вголос чи мовчки його схвалює. Як вся людина страждає від хвороби одного його органу, так і все суспільство страждає від зла, яке чинять окремі його представники. Тому Церкви не можуть відсторонено спостерігати за тим, як в українському суспільстві, під виглядом боротьби за права людини й демократію, пропагується терпиме й навіть схвальне ставлення до самого явища одностатевих сексуальних відносин. Одним з проявів такої пропаганди є вимоги легалізувати так звані одностатеві шлюби або зареєстровані партнерства.

7. Передбачені законами права й пільги, якими користуються традиційні подружжя, серед іншого є й способом заохочення громадян до утворення сім’ї, як фундаментального суспільно-корисного інституту. Легалізація так званих одностатевих шлюбів або зареєстрованих одностатевих партнерств за суттю є способом заохочення державою своїх громадян до одностатевого сексуального життя. Прирівнявши такі «союзи» до звичайних сімей, надавши їм навіть право усиновлення дітей, проти чого ми категорично виступаємо, держава спотворить саме поняття про суспільну мораль та стане на дуже небезпечний шлях, підсумком якого буде суспільна катастрофа.

8. Шлях віддалення закону від суспільної моралі веде у прірву. Про це свідчить як історія багатьох країн у минулому, так і сьогодення. Досвід багатьох країн, у тому числі економічно розвинених, у яких спостерігається ослаблення або нівелювання інституту традиційної сім’ї, свідчить, що ці країни стикаються з такими проблемами, як катастрофічне падіння народжуваності, демографічна криза, критичне зниження суспільної моралі. Вже у найближчому часі корінному населенню цих країн загрожує повне зникнення. У свою чергу все це має не тільки духовні, але й відчутні економічні наслідки. Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Україна не повинна йти таким згубним шляхом.

Суспільство не має права закривати очі на пропаганду гомосексуалізму, сприймаючи це нібито лише як «приватну справу» тих, хто схильний до цього гріха. Всі вищенаведені аргументи переконливо доводять: суспільство, яке закриває очі на цей гріх, тим самим схвалюючи його, з світської точки зору приречене на вимирання через зниження народжуваності, а з духовної точки зору буде нести відповідальність перед Богом, у Якого ніякий нерозкаяний гріх не залишається без покарання.

9. У світлі цього ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств, проти пропагування одностатевої сексуальності.

Як християни ми не ставимося вороже до осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм належав до переліку прав людини, пропагувався, як варіант норми статевого життя, і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків через їх зрівняння з традиційним шлюбом.

10. Ми готові у відкритій дискусії обстоювати погляди, викладені у цій Декларації. Ті, хто бажають побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших Церквах.

Закликаємо всіх наших вірних до молитви про тих, хто опинився у полоні гріховних пристрастей, та просимо у Бога дарувати їм розуміння, покаяння, прощення і благодатну допомогу для оновлення свого життя.

Бажаємо всім миру, мудрості та Божого благословення!

Декларацію підписали:

Володимир (Сабодан) – Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви

Сергій Дебелинський – президент Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України

Декларація одностайно ухвалена у Києві на зустрічі глав християнських Церков України від 10 червня 2010 р.

Інститут релігійної свободи

Ми, керівники християнських Церков України, вважаємо своїм громадянським обов’язком висловити рішучу незгоду з діями учасників інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію та перешкоджання діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Багато свідомих громадян, в тому числі і віруючих людей, які складають переважну більшість населення України, виступають проти намагання окремих представників менеджменту медіа-бізнесу порушувати їх право на безпечний інформаційний простір. Ми переконані, що питання захисту суспільної моралі має вирішуватись на державному рівні, оскільки це є загальноприйнятою практикою розвинених демократичних країн.

Пропаганда війни, національної та релігійної ворожнечі, культу жорстокості та насильства, засилля порнографії – це ті реальні загрози, які постають сьогодні перед нашим суспільством. Батьки та матері занепокоєні долею власних дітей, їх психічним та емоційним здоров’ям, коли спостерігають засилля розпусти, жорстокості та насильства у медіа-просторі, включаючи телепрограми, рекламні ролики, біл-борди та мобільний контент.

У останні часи інститут сім’ї як ніколи піддається нищівній атаці, коли за допомогою пропаганди та навіть інструментів міжнародного впливу українському суспільству нав’язуються у якості норми життя неприродні одностатеві стосунки чи аморальний безвідповідальний стиль життя.

В інтересах здорового розвитку дітей та молоді, а також суспільства в цілому, Церкви та інші представники української громадськості не можуть допустити падіння суспільної моралі до критичної межі!

Ця спланована атака в бік НЕК з питань захисту суспільної моралі є наміром осіб, які не бажають або не спроможні працювати з врахуванням сучасних європейських і етичних стандартів, недотримання яких принижує нашу гідність та дивує будь-якого гостя нашої країни. Це відкрита спроба завадити впровадженню демократичної державної політики у сфері захисту суспільної моралі, розвитку конструктивного діалогу медіа-бізнесу і держави. Це відверта перешкода спробам Національної комісії сприяти саморегулюванню суб’єктів підприємництва у дотриманні етики в інформаційній сфері. Проте це атака не лише в бік цього органу влади, але й у бік усього українського суспільства.

Не витримують критики закиди у бік Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, що, мовляв, вона перебирає на себе функції, які мають виконувати Церкви та релігійні організації. Авторитетно заявляємо, що Церкви, проповідуючи Євангеліє, виконували, виконують й будуть виконувати функцію моральних вихователів, бо це є природа Церкви. Але й держава не має права стояти осторонь у цій важливій справі, бо пасивність держави у сфері активного захисту суспільної моралі рівнозначна її сприянню моральній деградації, адже тільки держава має засоби правового впливу.

Ми не можемо мовчазною згодою допустити повної руйнації в Україні здорових моральних засад, сімейних цінностей, культури спілкування та взаємоповаги у людських відносинах. Цим зверненням ми закликаємо українську громадськість, а також Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, представників місцевої влади та власників медіа-бізнесу, замислитись над тим, які цінності та яку культуру спілкування ми передаємо нашим дітям та залишаємо у спадок для майбутніх поколінь.

Ми закликаємо усіх свідомих громадян та людей доброї воли докласти зусиль для захисту свого конституційного права жити в демократичному суспільстві, де норми моралі мають бути захищені законом та державою, а повага до честі і гідності, прав і свобод людини повинні стати нормою щоденного життя.

І нехай Господь допоможе усім нам у цій важливій справі!

Відкрите звернення ініціювали та підтримали:

Володимир (Сабодан) – Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви

Сергій Дебелинський – президент Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України

Відкрите звернення одностайно ухвалено у Києві на зустрічі глав християнських Церков України від 10 червня 2010 р.

Інститут релігійної свободи

Глави та повноважні представники християнських Церков 10 червня провели спільну зустріч, під час якої ухвалили низку важливих документів та звернень. Зустріч відбулась у приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури на території Києво-Печерської Лаври під головуванням керуючого справами Української Православної Церкви, архиєпископа Білоцерківського та Богуславського Митрофана.

На початку засідання учасники ознайомились з представленою головою Державного комітету у справах національностей та релігій Юрієм Решетніковим інформацією про перспективи розвитку державно-церковного діалогу.

Директор Департаменту культурного та гуманітарного співробітництва МЗС України Михайло Скуратовський роз’яснив главам Церков позицію української сторони під час участі у розгляді на рівні Ради Європи резолюцій, спрямованих на розширення прав одностатевих партнерств.

Глави Церков висловили занепокоєння тим, що українському суспільству нав’язується вкрай ліберальний погляд на мораль та сімейні цінності. Святе Письмо однозначно свідчить, що сексуальні відносини між представниками однієї статі – протиприродні та є гріхом, а ті хто, обрали для себе такі стосунки або пропагують їх, не можуть вважатися християнами.

Про своє негативне ставлення до гріха гомосексуалізму та до його пропагування у суспільстві глави християнських Церков заявили у Декларації, одностайно ухваленій під час зустрічі.

У зверненнях до Віце-прем’єра Володимира Семиноженка та профільних міністрів глави Церков висловили свої пропозиції та зауваги щодо інформаційно-просвітницької діяльності держави у сфері профілактики поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу серед населення. «На жаль, Держава навіть не ставить собі за мету пропагування здорового способу життя, дошлюбної стриманості та вірності, відповідальної поведінки людини», – зазначається у зверненнях.

«Вважаємо за свій моральний обов’язок висловити протест проти спроб встановлень так званих «кондоматів» у навчальних закладах України», – заявили глави Церков та при цьому звернули увагу на недоліки інформаційної кампанії з профілактики ВІЛ: «Хочемо підкреслити некоректність використання терміну «безпечна поведінка», оскільки таке поняття створює ілюзію повної безпеки та зняття з себе відповідальності за свої дії, хоч використання презервативів не надає 100% гарантії запобігання інфікування і лиш зменшує його ризик».

Крім цього, учасники Наради Церков ухвалили Відкрите звернення, в якому висловили «рішучу незгоду з діями учасників інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію та перешкоджання діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі».

Глави Церков спільно заявили: «Пасивність держави у сфері активного захисту суспільної моралі рівнозначна її сприянню моральній деградації, адже тільки держава має засоби правового впливу. Ми не можемо мовчазною згодою допустити повної руйнації в Україні здорових моральних засад, сімейних цінностей, культури спілкування та взаємоповаги у людських відносинах».

На завершення зустрічі генеральний директор заповідника «Києво-Печерська Лавра» Марина Громова за дорученням Міністра культури і туризму України представила можливі напрямки співпраці Міністерства і Наради Церков. Одним із них можуть стати спільні зусилля у збереженні культових споруд, які є національною спадщиною та пам’ятниками архітектури.

В зустрічі взяли участь глави та повноважні представники Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви в Україні, Всеукраїнського Союзу Об’єднань євангельських християн-баптистів, Церкви християн віри євангельської України, Української Християнської Євангельської Церкви, Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України та Української Лютеранської Церкви.

За матеріалами: Інститут релігійної свободи

Незважаючи на зливу, близько 500 львів’ян, представників громадських та релігійних організацій 16 травня взяли участь в акції протесту проти популяризації та пропаганди гомосексуалізму та висловились на захист традиційних
сімейних цінностей.

Активісти роздавали перехожим буклети, в яких йшлося про небезпеку розповсюдження і популяризації гомосексуалізму, а прапори та транспаранти довкола площі чітко окреслювали позицію демонстрантів: «Львів проти гомосексуалізму», «Україна – не Содом», «Гомосексуалістами не народжуються», «Гидота не пройде», «Нас не нахилити», та інші.

Координатор акції Олександр Савченко, голова Фонду захисту сім’ї та пастор однієї із львівських євангельських церков, на початку акції зацитував колективний лист, направлений напередодні у Львівську міську адміністрацію від імені церков та громадських організацій. Однією із основних вимог його автори висунули заборону на державному рівні пропаганди гомосексуалізму. А 16 травня біля ніг Кобзаря ще раз публічно проголосили свою позицію та почали збір підписів за встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму в Україні.

Як повідомив пан Савченко, під час підготовки до цього мітингу, в суботу волотери організацій-учасників вже зібрали понад тисячу підписів львів’ян на підтримку цієї ініціативи. Тепер організатори руху ставлять перед собою завдання: зібрати у Львові щонайменше 100 тисяч підписів за заборону пропаганди гомосексуалізму.

«Ми не гомофоби, але відстоюємо українську родину без збочень», – лунало з імпровізованої сцени. Протягом двох годин на ній також стояла блакитна клітка з зачиненою всередині сім’єю – в такий наглядний спосіб ініціатори мітингу намагались привернути увагу суспільства до «голубої клітини», яку держава своїм байдужим ставленням до небезпеки гомодиктатури погрожує традиційним сім’ям.

«Ми не маємо нічого проти цих людей (гомосексуалістів та лесбіянок), не відчуваємо до них страху чи ненависті. І наголошуємо, що гомосексуалізм – це залежність, яку треба лікувати», – продовжував координатор акції.

Серед вимог, які висуває християнська спільнота до місцевої влади, – заборона проведення у Львові гей-парадів, відкриття клубів для секс-меншин і заборона проведення будь-яких шоу за участі людей нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Олександр Жук, керівник громадської організації «Ін Фокус», говорив про поняття «свободи» і «толерантності», які не завжди вірно трактуються в суспільстві. «Ми не можемо мовчки дивитися, коли розбещують нашу молодь. Це не толерантність, а злочин. І якщо ми клюнемо на цю так звану толерантність, то дуже швидко отримаємо диктатуру сексменшин».

Також пан Олександр навів невтішні приклади подібної диктатури у Європі, де лише за цитування першого розділу послання до Римлян святого апостола Павла або проповідь на цю тему шведський священнослужитель може отримати до року ув’язнення. Захистити Україну від подібної псевдотолерантності закликав голова організації.

Сергій Чекушкін, представник організації «Територія правди», зацитував уривки із маніфесту гомосексуалістів, та охарактеризував небезпечні завдання, які ставить перед собою цей рух. «Це голуба клітка, яка загрозливо нависла над нашими сім’ями. Бо влада пасивно підтримує розвиток ЛБТГ-товариства. Якщо ж влада схиляє нас до гріха, то ми маємо більше слухати Бога, ніж владу».

Наталя Назар, представник громадського руху «За життя», наголосила, що гомосексуалізм потрібно розглядати як одну ланку в загальному процесі розбещення суспільства. «Бог дав людині почуття сорому як захист від самознищення, а люди відверто нехтують цим. Сьогодні є багато проблем, які руйнують сім’ю. Це і розпусна реклама, і зневага до сімейних цінностей, багато інших небезпек, які загрожують в першу чергу молоді».

Пані Наталя закликала учасників акції публічно говорити не тільки на проблему гомосексуалізму, але ініціювати широкий захист суспільної моралі.

Нинішню акцію, що викликала резонанс у Львові, ініціювали молодіжний рух «Територія Правди», низка організацій, серед яких «АСЕТ», «Посол Плюс», «Любов проти гомосексуалізму» та інші. Переважну більшість учасників складали вірні різних протестантських церков: п’ятидесятників, баптистів, харизматичних конфесій.

Загалом, за словами організаторів, ініціативу підтримали близько 20 громадських та релігійних спільнот, а безпосередню участь в акції взяли понад 500 осіб, яких не злякала навіть злива.

Але, попри очікування організаторів та попередньо оприлюднену інформацію, а акції взяли участь не так багато релігійних конфесій, як було анонсовано. Зокрема, серед спікерів не було греко- та римо-католицього духовенства (грек-католиків представляли миряни – Петро Гусак «Інститут родини та подружнього життя», Наталя Назар, ГО Рух «За життя»), а від православних був єдиний представник – ректор Львівської Духовної Семінарії УАПЦ протоієрей Василь Луцишин.

Хоча, як підтвердив для РІСУ Олександр Савченко, інші релігійні конфесії також підтримали громадську ініціативу і їхні підписи стоять під спільним листом, направленим в міську адміністрацію.

Окремо варто згадати про участь у спільному з протестантами мітингу представників «Комітету захисту християнської спадщини «Покрова Богородиці». Вони розказали про суспільну небезпеку гомосексуалізму, представили громадськості чотири законопроекти, які вони пропонують прийняти першочергово для захисту сім’ї та молоді: «Про охорону дітей, молоді і сім’ї від пропаганди гомосексуалізму»; «Про заборону реєстрованого партнерства»; «Про заборону переслідування за т.зв. гомофобію» і «Про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами».

Також представники цієї організації розповіли, що українські мас-медіа, очевидно, відпрацовуючи гроші ліберального Заходу, свідомо уникають висвітлення подібних акцій. Так, «Комітет захисту християнської спадщини «Покрова Богородиці»» спільно зі своїми натхненниками – «Українською правовірною греко-католицькою церквою» (як вони себе називають), провели вже чотири подібні акції в різних регіонах України, натомість журналісти проігнорували їх.

Проте, необхідно наголосити, що так звана УПГКЦ, також колись відома як «підгорецькі отці», відкололась від УГКЦ і утворила власну структуру, яка не має офіційної реєстрації. Під час своїх акції ця організація називає себе частиною Католицької Церкви, хоча по факту не є такою, тим самим вводить в оману як своїх прихильників, так і представників інших конфесій у різних містах України, які беруть участь на спільних з ними акціях. В самій УГКЦ цю групу вважають тоталітарною сектою, називають «групою Догнала».

Рішення суду стало відповіддю на звернення виконувача обов’язків генерального прокурора Литви Раймондаса Петраускаса, який попросив скасувати гей-парад через можливі заворушення на вулицях Вільнюса. Як розповів Петраускас, у Генпрокуратури є відомості про те, що члени «деструктивно налаштованих груп» протестуватимуть проти параду.

Президент Литви Даля Грібаускайте висловила здивування рішенням про скасування параду і зазначила, що конституція країни гарантує право громадян на мирні зібрання. У прес-службі президента зазначили, що Грібаускайте також здивована тим фактом, що в той час, як поліція Вільнюса висловила готовність забезпечити порядок на гей-параді, генпрокурор «бачить небезпеку».

«Може і можна там обгородити територію, охороняти, щоб до неї ніхто не наблизився, проте спочатку на цю територію хтось повинен прийти, а потім звідти вийти», – прокоментував ситуацію із забезпеченням безпеки Петраускас.

Мерія Вільнюса дала дозвіл на проведення маршу представників сексуальних меншин у січні 2010 року. Організатори наполягали на проведенні параду в історичній частині Вільнюса, однак міська адміністрація відмовила їм на тій підставі, що в Старому місті в день проведення акції буде вестися підготовка до святкування Дня Перемоги.

Організатори параду гомосексуалістів у Вільнюсі, який повинен був відбутись в рамках заходу Baltic Pride, вже заявили про свій намір оскаржити рішення суду і попросили розглянути своє звернення в найкоротші терміни.

За матеріалами: Благовест-Инфо

Президент Анголи вже протягом кількох місяців відмовляється приймати вірчі грамоти посла Ізраїлю Іцхака Януки.

Офіційно причина такої поведінки не називається, проте в МЗС Ізраїлю впевнені, що справа пов’язана з гомосексуальною орієнтацією нового посла.

В Анголі наполягають на тому, що для підтримки ізраїльсько-ангольських відносин на належному рівні необхідний більш досвідчений посол. У результаті Янука сам повідомив своєму керівництву, що відмовляється від призначення.

На офіційному сайті посольства Ізраїлю в Анголі досі опублікована біографія і фотографія старого посла Сагі Карні, який обіймав цю посаду з листопада 2008 року. Він одружений і є батьком двох доньок.

За матеріалами: TCH.ua

Представники українських конфесій у ВРЦіРО заявляють про неприпустимість зазіхання на традиційні моральні та сімейні цінності під виглядом боротьби з дискримінацією сексуальних меншин. Відповідні ініціативи в ПАРЄ, по суті, спрямовані на викривлення суспільної думки з приводу такого гріховного та аморального явища як гомосексуалізм, яке нав’язується Україні та іншим країнам Європи як норма життя.

Таку спільну позицію 28 квітня висловили учасники засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

За словами глави Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира Гузара сьогодні у світі відбувається боротьба не за права людини, а за цінності, які стануть основою суспільного життя та державної політики. На його переконання, боротьба за надання широких прав одностатевим партнерствам фактично є лише нав’язуванням хибного погляду на справжню сім’ю та мораль, який є неприйнятний для українського суспільства.

У свою чергу керівник інформаційно-видавничого відділу УПЦ КП єпископ Євстратій Зоря наголосив, що голосні заяви та пропозиції з приводу юридичного визнання одностатевих партнерств не мають нічого спільного з правами людини та правозахисною діяльністю у звичному розумінні цих понять. Подібні ініціативи під гаслами боротьби з дискримінацією є прикладом експансії на традиційні моральні та сімейні цінності, які сповідують і християни, і представники інших релігій.

Єпископ Євстратій зауважив, що звинувачення на адресу конфесій, зокрема у відкритих зверненнях ЛГБТ-спільноти, у розпалюванні ненависті до секс-меншин є безпідставні. Він нагадав, що Всеукраїнська Рада Церков у своїй Декларації та у зверненнях до органів влади ніколи не була прихильником кримінального чи іншого переслідування осіб, які практикують одностатеві відносини. Водночас представники Церков одностайні в тому, що «релігійні люди не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя».

Напередодні розгляду у ПАРЄ проекту резолюції та рекомендації з цієї проблематики глави конфесій та віруючі знову заявили про свою рішучу незгоду зі спробами впровадити у життя подібні аморальні ініціативи.

У зверненнях до Президента України В.Януковича, глави МЗС та Постійної делегації в ПАРЄ від українського парламенту Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій висловила своє глибоке занепокоєння та очікує пояснення офіційної позиції України у зв’язку з підтримкою керівництвом МЗС України без жодних зауважень рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про заходи по боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної самоідентифікації», що були ухвалені 31 березня 2010 року.

Аналогічні звернення з приводу ініціатив у ПАРЄ до Глави держави та МЗС України окремо спрямували також Українська Православна Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Греко-Католицька Церква, Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників, Всеукраїнський Союз Об’єднань євангельських християн – баптистів, Українська Християнська Євангельська Церква, Українська Лютеранська Церква, Об’єднання іудейських релігійних організацій України, Духовне управління мусульман України та низка інших конфесій.

Подібну позицію публічно та у зверненнях до керівництва держави заявила Рада Євангельських Протестантських Церков України, а також Духовна Рада християн в Одеській області.

Нагадаємо, сьогодні, 29 квітня, Парламентська Асамблея Ради Європи розгляне проекти резолюції та рекомендації про юридичне визнання та розширення прав одностатевих партнерств у всіх країнах Європи, ухвалення яких з січня цього року домагається Комітет ПАРЄ з правових питань та прав людини.

За матеріалами: Інститут релігійної свободи

Ось її зміст:

«Церковна влада не вважає, що до її компетенції входить висування загальних тверджень про специфічно психологічний чи медичний характер, щодо яких вона зазвичай посилається на роботу фахівців і наукових досліджень, які проводяться саме в цій сфері.

Що стосується компетенції церковної влади, коли йдеться про розгляд причин зловживань по відношенню до неповнолітніх з боку священиків, фактом залишаються статистичні дані, наведені в інтерв’ю з монс. Чарльзом Шиклуною, який говорив про 10% випадків педофілії в вужчому значенні цього слова і 90% випадків, які заслуговують на визначення назвою ефебофілії (по відношенню до підлітків), з яких близько 60% відносилося до осіб тієї ж статі, а 30% мало гетеросексуальний характер. Очевидно, тут йдеться про справи зловживань з боку священиків, а не загального населення».

На прес-конференції в Сантьяго де Чилі 12 квітня кардинал Бертоне сказав, що «багато психологів і психіатрів довело, що не має зв’язку між целібатом і педофілією, багато інших натомість доводили, що існує зв’язок між гомосексуалізмом і педофілією». «Такою є правда, так виглядає ця проблема» – підкреслив ватиканський Держсекретар. Його висловлювання, цитоване чилійською пресою, викликало обурення серед гомосексуалістів.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

В петиції під назвою «Керівництво Всесвітнього Конгресу організацій на захист сім’ї має намір врятувати сім’ю в Мехіко» вони вказали, що Конституція Мексики визначає шлюб як союз чоловіка і жінки.

Підписанти згідні, що всі соціальні проблеми починаються із занепаду сім’ї і що «дітям потрібні і мати і батько». Діти, виховані двома чоловіками або двома жінками, «психологічно і соціально неповноцінні».

«Ми підбадьорені тим, що під егідою Всесвітнього Конгресу сім’ї (WCF) зібралися разом більше 125 лідерів з 35 країн, щоб захистити сім’ю в Мехіко», – сказав в своїй заяві Ларі Якобс, директор Всесвітнього Конгресу сім’ї.

Якобс додав, що петиція із списком підписів була передана в Red Familia (Сімейна мережа), партнерові WCF в Мехіко. Red Familia керує протестом проти одностатевих шлюбів в Мехіко, столиці Мексики, і представить цю петицію лідерам уряду.

Нагадаємо, що законодавці в Мехіко схвалили одностатеві шлюби і усиновлення дітей одностатевими парами в кінці грудня, проголосувавши 39-25. Губернатори п’яти мексиканських штатів потім подали апеляцію до суду, заявивши, що цей закон протирічить Конституції і вимагає від уряду визнати такі шлюби, не дивлячись на опозицію до них держави.

Але Верховний Суд Мексики відхилив позови трьох штатів. Рішення по двох інших штатах ще неухвалене. Офіс Генерального прокурора подав свою власну скаргу проти закону, мотивуючи тим, що він порушує Конституцію. Справа ще розглядається. «В майбутньому, якщо судді або бюрократи спробують нав’язати людям гомосексуальні шлюби, Міжнародний Сімейний Рух виражатиме протест», – запевнив Якобс. «Загроза сім’ї в одному окремому місці – це загроза сім’ї всюди».

Закон набирає чинності з 4 березня.

Всесвітній Конгрес сім’ї – це міжнародна мережа організацій, що захищають сім’ю, експертів і небайдужих людей більш ніж з 60 країн, які хочуть відновити природну сім’ю як фундаментальну соціальну одиницю цивільного суспільства.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/16481/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/03/16378/ http://www.credo-ua.org/2010/03/16378/#comments Mon, 01 Mar 2010 14:33:54 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=16378

«Подружжя святе, світська держава не може його знищити», «Вимагаємо референдуму для подружжя і родини» – з такими гаслами на транспарантах понад 5 тисяч людей протестували на вулицях Лісабону проти легалізації гомосексуальних зв’язків.

Португальський парламент кілька днів тому приняв постанову про те, що гомосексуальні зв’язки отримають ті ж привілеї, що й традиційні освячені подружжя. Суспільство цьому противиться.

Суспільна платформа, яка організувала протест, зібрала вже біля 90 тисяч підписів під петицією у справі референдуму щодо законності статусу зв’язків між гомосексуалістами. Підтримку маніфестантам та апробату задуму референдуму оголосила Католицька Церква.

Проти 5 тисяч демонстрантів за традиційну родину виступила групка біля 50 прихильників гомосексуальних зв’язків. «Заздрість – це гріх» – кричали вони.

Парламент вирішив щодо легалізації гомо-зв’язків, але без права до усиновлення ними дітей. На цьому наполягли голоси соціалістів та соціалдемократів, які становлять парламентську більшість. Однак, справу ще не вирішено. Закон чекає на підпис правого президента Анібала Кавако Сільви. Якщо він накладе вето – постанова повернеться до обговорення назад у парламент.

За матеріалами: Fronda

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/16378/feed/ 0