«Криза та оновлення сім’ї в Європі» – такою буде тема міжнародної екуменічної зустрічі, яка від 25 до 29 липня 2010 р. відбуватиметься у французькому містечку Ла Салет, де у 1846 році об’явилася Пресвята Богородиця.

Захід організовує «Асоціація Європейських Зустрічей з Ла Салет». Цьогорічну, п’яту з черги зустріч, вирішено присвятити сім’ї, «оскільки її часто заторкують нерозуміння культурного, суспільного та релігійного характеру», – читаємо у повідомленні організаторів. Вони також зазначають, що метою зустрічі, серед іншого, є бажання вказати на сім’ю не лише як на об’єкт євангелізації, але, передовсім, як на її учасника.

Монсеньйор Жан Лафіт, Секретар Папської Ради в справах сім’ї, звернувся з окремим посланням до організаторів та учасників цієї зустрічі. Він підкреслює важливість зміцнення та оновлення інституту сім’ї, що є запорукою відродження всього європейського континенту. «Сім’я, – пише монсеньор Лафіт, – є природнім місцем, де, з одного боку, виражаються фундаментальні зв’язки між чоловіком та жінкою, а з іншого – дарується й отримується життя», а тому – звертати належну увагу на інститут сім’ї, а передовсім – на подружжя, як його основну умову, означає закладати основи людського суспільства.»

Президент Папської Ради в справах сім’ї відзначив той факт, що програма зустрічі не обмежується констатацією існуючої кризи сім’ї, але пропонує визначити основи надії, щоб пізніше спробувати сформулювати пропозиції.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Хтось запитує: «А що Богові до мого сексу?». Інші, чуючи про святість подружнього акту, відразу уявляють, що у такому сексі немає задоволення, пікантних жартів, фантазій та чуттєвої насолоди. Такий секс так само сумний, як більшість церковних пісень. Створюючи чоловіка та жінку і обдаровуючи їх здатністю виражати любов мовою тіла, Бог хотів, щоб люди були щасливі у подружжі, стаючи «одним тілом». Утім мета статевого життя полягає не лише в отриманні насолоди, а у творенні зв’язку, пережитті єдності та в інтимній зустрічі двох люблячих людей.

Чому релігійне видавництво «Свічадо» видало таку книжку? Бо тема сексуальних стосунків у подружжі є дуже актуальною. І створений стереотип, буцімто християни не можуть отримати 100% задоволення від сексуальних стосунків, бо це гріх, є просто звичайнісіньким міфом!

Цей міф дуже просто та переконливо спростовує душпастир подружніх пар о. Ксаверій Кноц і стверджує, що Бог не підглядає за нами у спальні, Він хоче, аби сексуальне життя подружньої пари було гармонійним і яскравим.

Ця книжка є підсумком багаторічної праці і водночас спробою донести до ширшого кола зацікавлених осіб євангельське навчання про любов Бога, який створив людину для щастя і вказує їй шлях реалізації подружнього покликання.

Що можна, а що заборонено Церквою? Чи може бути близькість між чоловіком та дружиною 365 днів у році? Який він, секс по-християнськи?

Довідка про автора

Ксаверій Кнотц – (1965 р. н.), священик, належить до ордену Менших Братів Капуцинів, доктор пасторального богослов’я, реколекціоніст, душпастир подружніх пар, головний редактор порталу Szansa spotkania .

Згідно результатів соціологічного дослідження Інституту Горшеніна, більшість одеських студентів не вважають, що головою сім’ї має бути чоловік, схвалюють розлучення, не хочуть мати більше двох дітей, думають, що сексуальні стосунки потрібно розпочинати до шлюбу, що варто використовувати контрацепцію, а реєструвати шлюб – необов’язково. Проте аборти та гомосексуалізм одеські студенти не схвалюють.

Більшість одеських студентів (63,3%)оптимальним віком вступу в шлюб вважають вік від 21 до 25 років. Третина респондентів (31,5%) є прихильниками укладення шлюбу з 26 до 35 років. Шлюби в віці від 16 до 20 років підтримують 3,8% респондентів. Вважають оптимальним вік від 35 до 40 років для укладання шлюбів 0,8% опитаних студентів. Шлюби після 40 років не підтримав жоден респондент. Утруднення відповідь на це питання викликало у 0,6% респондентів.

Менше половини опитаних (47,5%) вважають, що головою сім’ї повинен бути чоловік. Приблизно така ж кількість респондентів (46,1%) вважають, що глави сім’ї бути не повинно – всі рішення повинні прийматися спільно. Прихильниками верховенства жінки в родині виступили 4,2% респондентів. Утруднення відповідь на це питання викликало у 2,2% студентів.

Більшість одеських студентів (60,3%) у майбутньому хотіли б мати двох дітей. Трьох дітей у своїй майбутній сім’ї бачить кожен п’ятий (18,8%) опитаний. Вважають, що в їх сім’ї буде одна дитина 13,6% респондентів. Більше трьох дітей хотіли б у майбутньому мати 3% опитаних: 1,6% – чотирьох, 0,8% – шістьох і більше, 0,6% – п’ятьох. Утруднення відповідь на це питання викликало у 3,7 опитаних.

Переважна більшість одеських студентів (78,6%) вважають допустимими сексуальні стосунки до шлюбу. Протилежної точки зору дотримуються 10,6% респондентів.

Більше половини респондентів (62,6%) вважають допустимим співжиття чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Протилежної точки зору дотримуються 22,2% опитаних. Утруднення відповідь на це питання викликало у 15,2% студентів.

Абсолютна більшість одеських студентів (81,5%) вважають допустимим використання контрацептивних засобів. Протилежної точки зору дотримуються 5,6%. Не змогли відповісти на поставлене питання 12,9% респондентів.

Менше половини опитаних студентів (44,6%) вважають неприпустимим розлучення. Утруднення відповідь на це питання викликало у кожного четвертого опитаного (23,6%).

Три чверті одеських студентів (74,7%) вважають неприпустимими гомосексуальні відносини. Вважають гомосексуалізм допустимим явищем 11,2%.

Менше половини опитаних студентів (42,7%) вважають правильним, що жінка робить аборт в ситуації, коли існує небезпека вроджених патологій у дитини (медичні показання).. Протилежної точки зору дотримуються 37,6% студентів. Утруднення відповідь на це питання викликало у кожного п’ятого одеського студента (20,9%).

Більше половини опитаних (59,9%) вважають неправильним, якщо жінка робить аборт, керуючись тим, що сім’я не може дозволити собі дитину в силу поганого матеріального становища. Припустимим аборти за соціальними показниками вважають кожен п’ятий опитаний (20,9).

Це третій блок результатів спеціального соціологічного дослідження Інституту Горшеніна «Сім’я очима одеського студентства», проведеного в рамках дослідницької програми «У фокусі: студентство» разом із групою студентів Інституту соціальних наук Національного університету імені І. І. Мечникова. 15-30 березня 2010 було опитано 500 студентів одеських ВНЗ державної форми власності III і IV ступеня акредитації. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує 4,5%.

За матеріалами: МОСТ ОДЕССА

Британські вчені з London School of Economics and Political Science стверджують, що допомога чоловіка у хатній роботі зменшує ризик розлучення вдвічі.

Науковці опитали 3,5 тисячі пар, які народили першу дитину у 70 роках минулого століття. Згідно досліджень, сім’ї у яких чоловіки беруть участь у хатній роботі, розлучаються набагато рідше.

Зріст розлучень у Великобританії помітили ще у 60-х роках ХХ століття. Раніше вчені пояснювали цю тенденцію тим, що все більше жінок працюють. І, як рішення проблеми, пропонували жінкам залишатись вдома, в той час. Як чоловіки займатимуться кар’єрою.

Проте найновіші дослідження показують, що проблему можна вирішити більш активною участю чоловіків у домашніх справах. За думкою вчених, це стабілізує подружжя, незважаючи на те, працює дружина чи ні.

За матеріалами: КАІ

Сучасна людина – пояснив кардинал Скола, – потребує у зустрічі з людьми, здатними свідчити красу Таїнства шлюбу. У той же час в епоху постмодерну ми маємо справу з надзвичайним розвитком науки і техніки, який торкнувся і біологічну сферу. Цей розвиток спровокував глибокі зміни у погляді людини на реальність. Істинне більше не визначається відповідністю речі та інтелекту, але зводиться до того, що можливо з технічної точки зору. Тим самим встановлюється небезпечне рівняння: «можна, значить потрібно» – технологічний імператив.

Все це докорінно змінило спосіб сприйняття людиною себе самої, породивши небачені раніше ситуації у сфері любові і сім’ї. Розлучення, співжиття без шлюбу, одностатеві союзи, контрацепція, аборти, штучне запліднення, клонування – все це справило цілий ряд поділів в сфері любові, шлюбу і сім’ї: подружжя відділене від дітонародження, батьківство відділене від зачаття, а шлюб перестав асоціюватися зі статевими відмінностями. Причому ці зміни не залишилися лише в приватній сфері, а впливають на громадянське суспільство, обумовлюючи законодавця. Спостерігається тенденція закріплювати законом кожне бажання суб’єкта, чому широко сприяють нескінченні науково-технічні можливості.

З цієї ситуації випливає безліч запитань: невже сьогодні такі поняття, як статеві відмінності, любов і плідність, не мають більше сенсу? Чи все ж таки вони володіють абсолютною цінністю? Чи сім’я, заснована на нерозривним, публічному і відкритому життя подружньому союзі жінки і чоловіка є, як і раніше, найкращим шляхом цілісного розвитку особистості?

Найкращим способом відповісти на ці питання – підкреслює кардинал Скола – буде розглянути їх через призму подружньої таємниці в її трьох невід’ємних вимірах: різниця між статями, самовіддача, плодючість. Тема статевої різниці між чоловіком і жінкою обширно трактувалася у навчанні Йоана Павла II, який, у свою чергу, спирався на вчення енцикліки «Humana Vitae». Вчительство про любов розвинене також Бенедиктом XVI в енцикліці «Deus caritas est». Статеві відмінності, зрозумілі в глобальному сенсі, виявляються головним способом, яким індивідуум, у єдності тіла і душі, вступає в контакт з реальністю. І ці розбіжності ні в якому разі не можуть бути скасовані.

Щоб бути на висоті свого покликання, союз чоловіка і жінки, заснований на статевих відмінностях, повинен бути охарактеризований вірністю і відкритістю на життя. Ці властивості не доповнюють любов чоловіка і жінки, але становлять невід’ємний елемент їхньої любові. Там, де немає віри та відкритості життю, не можна говорити про любов як таку. І тут абсолютно ні до чого приписи Церкви, які нібито обмежують вільне вираження любові. Навпаки, ці цінності виникають з самої натури людської любові.

Не існує такої любові, яка не мала на увазі б бажання, щоб вона була «назавжди». Це може підтвердити кожен, хто пережив досвід цієї закоханості. Той, хто любить, хотів би віддати іншому всього себе без часових обмежень. Звертаючись до молоді, кардинал Скола пояснює: якщо освідчення в любові не супроводжує слово «назавжди», це – не справжня любов.

За матеріалами: Радио Ватикан

Вони окремо пригадують законодавцям справжнє значення подружжя, підкреслюючи, що заборона одностатевих шлюбів не є дискримінацією, а тільки визнанням природної дійсності. Навпаки, надання приватним одностатевим зв’язкам публічного статусу, було би несправедливою дискримінацією самого подружжя.

Аргентинські єпископи стверджують пошану до людей, які живуть, відчувають і думають інакше від них, адже всі покликані до Божої любові, однак, як пастирі Церкви, не можуть замовчувати правди, що не становить дискримінації. Нерозривний зв’язок чоловіка і жінки був завжди названий подружжям. Їхнє взаємодоповнення та плідність належать до самої природи подружжя. Ці невід’ємні прикмети є основою того, що подружжя і сім’я становлять фундамент суспільства. Це визнавали всі культури світу, а також міжнародні документи. Держава, наголошують єпископи Аргентини, зобов’язана захищати право подружжя і сім’ї. Якщо би одностатеві зв’язки зрівнювались з ними, то це було би дискримінацією родини і подружжя. Одностатевим зв’язкам бракує біологічних та антропологічних елементів, які притаманні подружжю і сім’ї, а крім того діти мають право бути вихованими батьком і матір’ю.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Оксана та Данило Вербовецькі з сином Любомиром. Фото Надії Гербіш

Якось моя знайома, розповідаючи про проблеми з чоловіками, зачепила тему гороскопів. Стандартний підхід: той їй не підходить, бо він такого-то знаку, інший навпаки – просто мрія, бо народився потрібного числа, і в неї з ним велика «сумісність». Досхочу наговорившись про свої любовні справи, вона запитала, хто ж за знаками зодіаку ми з Данилом, моїм тоді ще нареченим. І коли я відповіла, що не вірю у вплив гороскопів на життя людини, вона багатозначно закотила очі й промовила: «Ах так, звичайно, вам же Церква забороняє у це вірити!», і швидко змінила тему, коли я почала пояснювати, що заборона тут ні до чого.

На жаль, це був не перший і не останній раз, коли стиль нашого життя сприймався довколишніми як чудернацьке наслідування точних вказівок Церкви, під смертельним страхом їх порушення. Відколи ми з Данилом почали зустрічатися, нас часто запитували, коли весілля. Наша чітка відповідь, що не менш ніж за два роки, більшість дуже смішила. Нам іронічно підморгували і, посміхаючись, застерігали: «Не можна бути такими впевненими, може дещо статися, і ви одружитеся раніше». Замість залишати співрозмовникам ще більше простору для фантазій, ми висловлювалися прямо. «Дечого» статися не могло, бо ми дотримуємося дошлюбної чистоти. На це вже були зовсім різні реакції. Захоплення, недовіра, сарказм, висміювання…

Згадуючи зараз ті рішення, розумію, що інакше не могло бути. Не могло бути випадкових спокус і втрачання голови. Коли ти не просто живеш так, бо тобі щось заборонили Церква, мама чи ще хтось, а віриш у те, що робиш, і розумієш, чому робиш – тоді легко дотримуватися обраного шляху. Я недаремно навела спочатку реакцію інших людей, бо часто саме від неї багато залежить. Суспільство на кожному кроці суперечить тому, чого нас навчає Господь, і в таких обставинах легко збитися на манівці, сприйняти вчення Христа як щось старомодне й неактуальне. Стикалися ми і з іншими ситуаціями: коли практикуючі християни щиро дивувалися, що Церква досі забороняє дошлюбне статеве життя, застосування контрацепції, штучне запліднення. І, думаю, якби ми жили тільки писаними заборонами, не вникаючи в суть, то не раз би піддалися бажанню отримати швидку особисту насолоду без огляду на іншу особу.

На щастя, нам із Данилом Бог дав розуміння своїх «заборон». Вступаючи в шлюб, ми знали, що, дотримуючись вчення Церкви щодо статевого життя, отримуємо чудовий інструмент ощасливлення одне одного і досягнення сімейної повноти. Проте і самого знання виявилося замало. Для того, щоби глибше зрозуміти, треба було все це пережити. Бо на кожному етапі стосунків є безліч страхів і невпевненості, надто стосовно статевого життя. З усіх сторін звучить: а як ви можете знати, що підходите одне одному, а раптом хтось із вас виявиться нездатним до сексуального життя, а що ви будете робити, якщо буде третя, п’ята, десята вагітність або, навпаки, не зможеш завагітніти? І як відповідь на ці страхи й сумніви, Бог дав нам свої вказівки, ніби постійно повторюючи: «Не бійтеся!» Він не каже, що буде легко та безтурботно, Він запевняє, що в усі часи є поруч.

І тепер ми з власного досвіду знаємо, наскільки прекрасним є перше дарування себе під час шлюбної ночі. Чудовішою за це може бути тільки наша щоденна відкритість одного перед одним, відкритість на задум Бога щодо нашої сім’ї.

Оксана Вербовецька

Зустріч

Усе наше життя сплетене із зустрічей: із самими собою, з людьми, які нас люблять і не люблять, з тими, кого ми образили і хто нас образив, з тими, для кого зустріч із нами – остання зустріч. У цьому всьому, під усім плетивом буденного життя криється приховане Боже життя. Чи вдається нам подивитися на буденність не лише ззовні, а й із середини? Чи усвідомлюємо, що це Бог наказує нам когось відвідати, веде до зустрічей і хоче, щоб ми сказали іншій людині щось від Нього? А може, часто тільки вислухали, що вона має нам сказати? Часом вислухати важливіше, ніж дати найглибшу, в нашому розумінні, пораду.

Життя

Ніхто з нас не хотів народжуватися. Хтось Невидимий кинув нас у цей світ, як Оленку й Івасика у темний ліс. Розплющуємо очі й дивуємося, що живемо. Хто з нас хотів жити?

Коли у старого Авраама народився син, його назвали Ісааком, сміхом здивованих людей. Народження людини тішить нас, але й дивує, як так сталося, що вона прийшла на світ? Часом звичайна молитва, як мелодія, що грається одним пальцем лише на одній струні, ніби вправа для рук, яку розучує учень, «Богородице Діво, радуйся. Господь з Тобою», «Богородице Діво, радуйся, Господь з Тобою», підкаже, що це Бог покликав нас на цей світ і це Він покликав нас до життя. Ми виконуємо Його поклик, бо живемо.

Життя без любові – це життя без сенсу. Лише любов є сенсом життя. А що іще? Немає сенсу в чомусь іншому.

Отець Ян Твардовський

Вiд початку 2010 року в Українi зареєстровано 37,5 тисячi шлюбiв, що на третину менше порiвняно з показниками 2007-2009 рокiв, повiдомляє прес-служба Мiнiстерства юстицiї.

Як заявив мiнiстр юстицiї Олександр Лавринович із посиланням на статистичнi данi, кiлькiсть громадян, якi виявили бажання зареєструвати шлюб у першому кварталi поточного року, стала рекордно низькою з кризових 1990-х рокiв.

Починаючи з 2000 року, кiлькiсть зареєстрованих шлюбiв традицiйно зменшувалася тiльки у високоснi роки.

Водночас мiнiстр юстицiї вiдзначив позитивну тенденцiю щодо зниження кiлькостi розлучень. Так, у першому кварталi 2010 року українцi встановили черговий рекорд. Порiвняно з першим кварталом 2009 року кiлькiсть розлучень знизилася ще на 5%.

За матеріалами: Радіо Свобода

Реколекціоніст- капуцин з Вінниці бр. Роман Поп загальну тему реколекцій окреслив як «Подружній акт – шанс зустрічі між подружжям і подружжя з Богом».

«Таїнство Подружжя відбувається не тоді, коли двоє закоханих вінчаються. У цей момент воно тільки починається. Натомість здійснюється, реалізується Подружжя як Таїнство протягом усього життя», – йшлося у перший день реколекцій.

Кожне Таїнство має свою Літургію. Як Таїнство Євхаристії має два вівтарі – вівтар Слова та євхаристійний вівтар, так і Таїнство Подружжя спирається на вівтарі. Їх три. Це вівтар спільної молитви, бесіди та вівтар подружнього ложа, на якому особливим чином целебрується Таїнство Подружжя. Ці думки, які спираються на адхортації Йоана Павла ІІ «Familiaris Consortio», розкривались у конференції наступного дня реколекцій.

Брат Роман розповідав також про те, як найкращим чином пережити труднощі в періоди вимушеного утримання від подружніх зв’язків. На його думку, найкращою допомогою у цій ситуації є сприйняття дружини чи чоловіка як цілісної особи, яка має не лише тіло, але й душу, власний характер, емоції. Так само і кохання виражається не лише сексуальністю та тілесністю, воно має й інші виміри.

Особливо цікавою для присутніх виявилася конференція на тему «Градація подружніх гріхів», на якій йшлося про три види засобів: контрацептивна поведінка,контрацептивні засоби і абортивні засоби. Безперечно, всі вони є моральним злом, але вимагають до себе різного підходу. Тому слід пам’ятати, що контрацептивна поведінка, впроваджуючи певну поверховість у відносини, ослаблює подружню єдність. Натомість контрацептивні засоби ще більше фальшують відносини в подружжі, а застосування контрацептивних засобів, які мають абортивну дію, є, безумовно, важким і недопустимим гріхом.

Окрім цих конференцій, які відбувалися для подружніх пар, окремо проводилися конференції для молоді від 14 років. На них йшлося про критерії, за якими молода людина може розпізнати своє покликання до шлюбу з конкретною особою. Також детально обговорювалась тема подружньої чистоти.

Усі ці теми є надзвичайно актуальними для католиків, які вже знаходяться у стані подружжя, або готуються до нього. У Польщі подібні реколекції проводить капуцин Ксаверій Кнотц. В Україні цим планує зайнятись його брат по ордену о. Роман Поп, який до того ж, за першою освітою є лікарем. Наразі матеріали на тему подружнього акту можна почитати на сайті Апостольства Подружніх пар , яким займається брат Роман.
Наступні реколекції на тему подружнього акту мають відбутись незабаром у Вінниці.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/17728/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/03/16862/ http://www.credo-ua.org/2010/03/16862/#comments Mon, 08 Mar 2010 15:15:32 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=16862

Нещодавно Український Католицький Університет у Львові видав посібник «Етика статевості і подружнього життя». Автор книги, пані Галина Кришталь – провідний український спеціаліст-богослов, доктор моральної теології, викладач українських семінарій та богословських закладів для світських. Отже, що таке богослов’я тіла? В чому полягає святість дару людської сексуальності? Чи варто говорити про гідність подружнього акту? І які ще питання щодо сексуального життя ви стидаєтеся поставити священику?..

Питання сексуального життя як основи та здорового вираження любові між чоловіком та жінкою порушується в Церкві не так уже й часто. Особливо якщо шлюб неправильно сприймається як «вихід для слабких», «нездатних» до монашого та священицького життя. Церква ж натомість вчить про святість подружжя, подружньої любові, дару плідності. Єднання двох перед Богом стає таїнством – і покликанням у покликанні до християнства як такого. Подружній акт доповнює та підтверджує таїнство шлюбу, роблячи його дійсним і гідним, нерозривним на землі: лише смерть може розлучити подружню пару.

До такого розвитку та глибинного розуміння людської любові Церква йшла досить довго – адже ще в минулому сторіччі практикувалися так звані «білі шлюби», бо значення сексуального акту в подружжі все ще до кінця не сформувалося. Зазирнувши в «Етику статевості і подружнього життя», спробуймо прослідкувати погляд Церкви на тіло, сексуальність і любов у подружжі.

Тіло – це первинне таїнство створення

Висновок, що сексуальність у найглибшому значенні є не лише «місцем» глибокого міжлюдського досвіду, а й «місцем» зустрічі з Богом, допомагає зрозуміти, чому Церква взагалі торкається теми статевості та сексуальних відносин. Богослов’я тіла сягає лише ХХ ст. – але нині вже набуло поширення та посіло своє місце у Церкві. Зокрема, воно є важливою частиною спадку Йоана Павла ІІ. Він представив богослов’я тіла на основі екзегези біблійного тексту про створення людини, який знаходимо в Книзі Буття. Бог створив людське тіло з пороху землі і дав подих життя – таким чином людина стала живою істотою (пор. Бут 2,7). Завдяки цьому подихові людина носить у собі «зерно вічності» і тому не може бути зведена лише до самої «матерії» . Тіло – це первинне таїнство створення, оскільки воно стає видимим знаком Божественної економії правди і любові.

Тіло за своєю природою завжди носить у собі знамення статі. Людський рід складається з цих двох елементів – чоловічого і жіночого. Бог не створив спочатку якогось духа, до якого додав тіло. Біблія виразно говорить нам, що Бог створив перших людей чоловіком і жінкою (Бут 1,27). Завдяки усвідомленню власного тіла Адам міг помітити, що відрізняється від решти створінь і міг зрадіти з факту створення Єви. Людське тіло, яке є даром Бога-Творця, від початку має в собі подружню ознаку.
Тільки Бог є Святий, а створена людина разом зі своїм тілом є об’єктом святості, тобто утілесненим «образом святості Бога». Водночас вона є «таїнством» створення, а отже, знаком Бога у світі. Це «таїнство», через яке все створіння має осягнути свою повноту, яку Бог для нього запланував. Завдяки тілу людини відбувається освячення світу, так, як через Втілення Ісуса Христа, досконалого Божого Образу, відбулося спасіння світу. Тіло людини бере участь у надприродній тайні Втілення Божого Сина і Відкуплення світу.

Святість і статевість

Тіло людини є так само неповторне, як і її душа. Окрім цього, частиною Божого задуму є і людська статевість, як складова частина здатності до любові, що її Бог вклав у чоловіка і жінку. Ця здатність до любові як дарування себе втілена в подружньому значенні тіла, що несе в собі відбиток людської жіночості та чоловічості. Тіло є не лише джерелом плідності, але має здатність виражати любов, в якій людина стає даром для іншої людини (Йоан Павло ІІ, енцикліка «Правда про людську статевість та її суть. Дороговкази для виховання в сім’ї», № 10).

Чоловік і жінка, дві статево відмінні істоти, покликані до того, щоб творити єдність. Перше подружжя було створене Богом-Творцем. Хоча відмінні між собою, однак рівні в гідності.

Поділ на статі був задуманий Богом, і Він вклав у факт створення чоловіка і жінки глибокий сенс. Перед людиною стоїть завдання зрозуміти значення статевості, прийняти її і використовувати цю сферу відповідно до її призначення.

Бог за своєю суттю є спільнотою Трьох Осіб, між якими існує невпинне обдаровування. Людська спільнота має віддзеркалювати в собі єдність, яка існує у Святій Трійці. Чоловік і жінка, які створюють спільноту любові, покликані дарувати життя, співпрацюючи з Богом. Ця правда стосується не тільки передавання життя як дару любові в біологічному вимірі. Це стосується і духовного виміру. Бог є Любов (1 Йн 4,8), і Він вкладає в людську природу чоловіка і жінки особливе покликання – до любові та відповідальність за любов і спільноту, яка створюється на її основі. Любов є, отже, основним і вродженим покликанням кожної людської істоти.

Ціла людина є образом Бога-Любові, і всі ділянки її життя мають бути підпорядковані Божому замислові. Частиною цього образу, через який Бог-Любов стає присутній у людському житті, є також людська тілесність і пов’язана з нею статевість, яку часто вважають за об’єкт еротичних і цілком приватних маніпуляцій. В Бозі-Любові знаходимо джерело для всіх принципів християнської статевої етики. Людина як втілений дух, тобто душа, яка виражається через тіло, і тіло, формоване через безсмертну душу, покликана до любові саме як ця єдність. Любов охоплює людське тіло, а тіло бере участь також в духовній любові.

Любов хоче зробити коханого щасливим…

Подібно до кожного із семи Таїнств, подружжя притаманним йому способом є справжнім знаком справи спасіння. Чоловік та дружина через участь у таїнстві подружжя покликані постійно нагадувати Церкві те, що звершилося на хресті. Вони стають одне для одного і для дітей свідками спасіння, учасниками якого стали завдяки Таїнству, тому що таїнство подружжя, як і кожне інше таїнство, – це пам’ятка й актуалізація діла спасіння. За Йоаном Павлом ІІ, як пам’ятка, Таїнство дає їм благодать і завдання усвідомити великі Божі діла та свідчити про них своїм дітям; як актуалізація – дає їм благодать та завдання застосовувати на практиці вимоги любові як одне до одного, так і до дітей, – любові, яка прощає і обдаровує спасінням; як пророцтво – дає їм благодать і завдання жити та свідчити про надію на майбутню зустріч із Христом.

Любов у християнському подружжі усвідомлює, що кохана людина створена Богом, відкуплена кров’ю Христа, люблена Ісусом безмежною любов’ю. Це допомагає відкривати духовну красу особи та її цінність. Це також зміцнює любов, повагу, чистоту, дає мотиви для прощення.

У християнському подружжі любов до особи є одночасно любов’ю до Христа. Звідси випливає чистота і безкорисливість подружньої любові. Кожна істинна любов хоче зробити коханого щасливим. Тому тут присутній пошук щастя для іншого, а не власного задоволення. У надприродно зміненій любові цей намір зростає до бажання вічного блага для коханої людини. Її вічний добробут не лише бажаний так само, як спасіння нашого ближнього, але з усвідомленням, що її спасіння стосується мене особливим чином (шлях до спасіння удвох, відповідальність).

У природній любові є небезпека перетворити кохану людину в абсолютний центр нашого життя (ідолопоклонство). У надприродній любові такої небезпеки просто не існує, тому що центром є Бог. Любов при цьому не стає ані менш палкою, ані менш зверненою до коханої людини.

У таких стосунках можливе духовне зростання чоловіка та дружини. Любов підносить їх угору і наказує турбуватися про вдосконалення партнера. З’являється також новий зміст у розумінні плідності, також духовної плідності, яка полягає в тому, аби вести інших до Ісуса.

Обітницю про взаємну вірність у шлюбі особи дають не лише одне одному, а й Христові. Вони віддають себе Христові, Який присутній у чоловікові/дружині. Узи християнського подружжя стають святими. Христос надав подружжю освячуючу силу. І лише таким чином благодать подружжя допомагає витривати у ситуаціях болю та страждання.

Опрацьовано за виданням: Галина Кришталь. Етика статевості і подружнього життя: скрипти для студентів. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2009, 292 с.

А основний секрет, який є понад усіма – гроші не важливі. Головне – не забувати про свою сім’ю і здоров’я.

Впливове американське видання Forbes опублікувало результати п’ятирічного дослідження компанії China Market Research Group. Її експерти опитали найбагатших людей Китаю, які володіють майном у цій країні і далеко за її межами. Загалом було опитано 12 мільярдерів і ще більше людей, статки яких оцінюються у понад 100 мільйонів доларів. У результаті опитування було виділено 3 секрети, спільні в усіх тих, хто володіє величезними статками.

Попри те, що більшість опитаних зауважили, що удача і тайм-менеджмент відігравали роль у їхньому успіху, дослідники з’ясували й інші схожі відповіді опитуваних.

Перший секрет акул бізнесу полягає в тому, що вони ніколи не бояться помилитись. Більшість опитаних багатіїв сказали, що у них часто є вибір: піти простим і безпечним шляхом, чи ризикнути. Щоб досягнути висот, потрібно ризикувати.

«Якщо ви шукаєте безпечність у роботі і боїтесь спробувати щось нове, ви не зможете піти далеко у здобуванні великих багатств», – коментує Forbes .

Навіть якщо багатії помилялись (а кожен з них зізнався, що принаймні раз робив помилкове рішення), вони використовували цей досвід для того, щоб зробити урок з цього і повернутись у звичний режим. Крім того, такий негативний досвід не позбавляв акул бізнесу оптимізму.

Другим секретом дуже багатих людей є творчий погляд на проблеми у пошуку нових грошових здобутків. При цьому, вони уважно аналізують ситуацію і критика оточуючих не лякає їх.

Так, наприклад, один з багатіїв розповів що довго думав над тим, що його бензозаправні станції можуть заробляти більше. Вони були прибутковими, але бізнесмен відчував, що недостатньо лише заправляти авто.

Тож багатій вирішив: а чому б не продавати бензин і перекус одночасно? Спершу над ним сміялись, але сьогодні важко знайти заправку без зручного магазина з усілякими дрібними харчами.

гроші не важливі, головне – сім’я та здоров’я

Третій секрет багатих – щасливе одруження. І справа зовсім не в тому, аби знайти багату наречену. Більшість справді багатих людей, з якими поспілкувались дослідники, зізнались, що для них дуже важливо було мати хорошу супутницю в житті.

Старт бізнесу чи керівництво великою компанією вимагає сильної віддачі, а стрес може бути дестабілізатором. Відтак хороша дружина (чи чоловік), які підтримують вас і, що найважливіше, вірять у вас під час боротьби за багатство, є критичним.

Більшість опитаних China Market Research Group пройшли через бідність. Вони брали в оренду житло, а не купували його, і наважувались на великі грошові позики для того, щоб почати свій бізнес. У таких випадках важливо, щоб хтось поряд вірив у вас і міг змиритись з труднощами.

Та попри це, підсумовує видання, «основний секрет, який є понад усіма цими – гроші не важливі. Поки ви намагаєтесь розбагатіти, не забувайте про свою сім’ю і здоров’я».

За матеріалами: Українська правда. Життя

Фото: zoomi.com.ua

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

– З якої країни приходить до Ватикану найбільше запитів щодо визначення недійсності подружжя?

- Дуже велика кількість походить із Сполучених Штатів, понад 90 відсотків висновків стосується цієї країни. В масштабі року їх є кілька десятків тисяч.

– А якими є найчастіші причини постанови про недійсність подружжя?

- Ця справа виглядала по-інакшому в період зобов’язання давнього канонічного права, тобто до 1983 р., а інакше після цієї дати. До 1983 найчастішими причинами анулювання були різні недоліки подружньої згоди: примус, симуляції, виключення потомства, дотримання вірності, помилка щодо особи. Найчастіше йшлося про випадки примушення молодих дівчат до одруження членами їх сімей.

Після вступу в дію нового кодексу, в деяких партикулярних Церквах, напр. у всіх англосакських країнах, справи розглядають лише під кутом психічної нездатності і застосовується тільки канон 1095, що говорить про нездатність до подружнього життя. В Італії є також інші недоліки згоди, але в більшості випадків висновки говорять про психічну нездатність, подібно є і в Польщі. Тут йдеться про брак належного застосування розуму чи так званої розпізнавальної оцінки, особливо нездатність до прийняття на себе подружніх обов’язків.

Виникають питання: які це обов’язки, хто нездатний прийняти їх на себе і з яких причин. Це все може проявитись після укладення шлюбу, і ця нездатність повинна з’являтись вже в момент його укладення. Стосовно цього, навіть якщо запитати експерта про його думку, то з наукової точки зору він може констатувати лише актуальний стан, в момент дослідження. А якщо шлюб був укладений 20-30 років тому? Психологи інколи констатують конституційний розлад, у зв’язку з цим існує припущення про наявність такого розладу вже в момент укладення шлюбу. Дехто вважає, що з наукової точки зору це не правильно, бо науково підтверджується лише актуальний факт, але не те, як було 10 років тому.

Психіатри і психологи використовують припущення, докази, свідчення свідків. Але ставлять лише гіпотезу і суддя не зобов’язаний її приймати. Вони повинні представити стан відповідно до наукової аргументації, а не юридичної чи моральної, бо ці сфери не належать ні до психіатра, ні до психолога. Остаточне рішення приймає суддя на основі того, що представить психіатр чи психолог, а також всього матеріалу і дослідження сторін. Часто буває так, що сторони не піддаються дослідженню, тому справу проводиться лише на основі зібраних свідчень, але свідчення можуть бути різними… Те, що говорять свідки, або одна сторона про іншу, ще вимагає підтвердження.

– Що, отже, є основою, на якій суддя від імені Церкви приймає остаточне рішення?

- Ті, від кого залежить прийняття рішення про визнання недійсним подружжя, діють у межах, визначених кількома основними принципами: словами святого Павла щодо нерозривності подружжя, чітким «застереженням» Івана Павла II по відношенню до суддів Римської Роти, щоб не приймали рішень щодо недійсності занадто поспішно, а також усвідомленням, що таке рішення де-факто заново впроваджує людину на сакраментальний шлях.

У зверненнях до Римської Роти – в 1987 і 1988 р. – Іван Павло II говорив між іншим про той критерій психічної нездатності виконувати подружні обов’язки. Він використовував вираз «простіше рішення» недійсності.

– Отже, було щось у вчинках Роти, що викликало занепокоєння Папи.

- Іван Павло II застерігав від «легкого рішення», підкреслюючи його шкідливість як для сторін, так і для всієї церковної спільноти. Для сторін, бо обманюється людина, що її подружжя було недійсним, і що вона може укласти нове, без більшого зобов’язання чи підготовки зі своєї сторони. Таким чином трапляється час від часу рішення про недійсність три чи чотири рази. Виникає запитання, чи в такій ситуації не краще поставити цю людину перед істиною, постановляючи, що тут йдеться не про її неспроможність, а швидше про погану волю і незацікавленість в подружжі – таїнстві, яке дає благодать і допомогу? Але це вимагає співпраці такої людини, а якщо її нема, то навіть отримане рішення про недійсність не ставить її перед істиною. Вона сама вводить себе через це в стан брехні (тим більше, що її стан залишається таким, як раніше, ніщо не змінюється), вважаючи, що це не її провина. Рішення про недійсність подружжя має якось готувати людину до зміни життя.

Сторона може, наприклад, отримати рішення про недійсність подружжя, якщо друга сторона виключала подружню вірність, бо вела ліберальне життя, не хотіла зобов’язатися до вірності чи життя в нерозривному шлюбі.

– Чи йдеться про намір, волю в момент укладення шлюбу?

- Так, цей момент є важливим, а не те, що було після шлюбу. Після шлюбу можуть бути докази, що в момент укладення шлюбу вона могла не хотіти зобов’язуватись до виконання тих обов’язків, які випливають з цієї дії. За комуністичних часів траплялися випадки втеч (наприклад, до Італії) жінок, які, – з метою отримати громадянство або принаймні право на проживання – виходили заміж за старших панів, щоб незабаром після шлюбу їх кинути… Це є акт симуляції. Навіть на державному рівні існувала заборона подружжя такого типу з іноземцями (укладене в Церкві подружжя мало цивільний статус), бо явище явної симуляції було загально поширеним. Якщо сторона, яка симулює, вносить запит про рішення щодо недійсності подружжя і хоче укласти новий зв’язок, то вона має змінити стиль життя. Вона має заборону вступати в новий зв’язок, якщо не складе зобов’язання, що щиро хоче вступити в це подружжя.

– Але хто має підтвердити цю щирість і постановити, що ця особа дійсно змінила стиль життя?

- Для такого випадку є постанова, що така особа не може укласти подружжя, поки не складе відповідного зобов’язання – перед єпископом або курією – що приймає всі подружні обов’язки; що хоче нерозривного подружжя, з потомством і т.д.

– Серед польської еміграції з 80-их років випадки згаданої симуляції були широко поширеними?

- Це стосувалося не тільки поляків, але і людей з різних країн комуністичного блоку.

– Чи трапляється, що під час розгляду в Трибуналі Римської Роти сторона, що подала запит на підтвердження недійсності подружжя, під впливом якогось ґрунтовного роздуму – відступає?

- Так. Кожна сторона в будь-якій стадії процесу може відмовитися від справи, тоді акти передаються до архіву. Деколи буває, що трапляються випадки так званих фальшивих доказів, тобто сторони домовляються і свідчать, що була симуляція або виключення важливих подружніх якостей чи цілей. На основі їх свідчень, а також слів свідків отримують рішення про недійсність подружжя. Трапляється, що після такого одна сторона має докори сумління. Бо це декларативні рішення: судді постановляють на основі свідчень, а також зізнань, чи доказовий матеріал є правдивим. Якщо, отже, це все фальшиво, то вирок, хоч формально правочинний, не має сили перед Богом. Тому трапляються випадки, коли під впливом докорів сумління, хтось пише до суду, що це все було кривоприсягою і відкликає все свідчення. Однак, в такій ситуації виникає проблема, бо друга сторона закидає першій, що бажаючи ускладнити другій стороні укладення шлюбу, тепер відступає і бреше. І виникає непорозуміння: чи те було брехнею, чи фальшивими є нинішні свідчення.

- І в цьому моменті використовують психологію?

- Так, вона може бути застосовна, але не існує машин для однозначного підтвердження правди. Це – проблема сумління.

– Можемо припустити, що судді можуть щось, однак, упустити. Справа опирається на сумлінні тих, хто свідчить, хто може навмисно ввести суддів в оману. Якщо їм це вдасться, то судді видадуть вердикт на підставі недостовірних доказів. Вердикт від імені святої Католицької Церкви…

- Це щось схоже до таїнства покаяння. Один сповідник відпустить гріхи, а другий буде мати сумніви щодо оцінки якоїсь моральної ситуації.

– До 1983 року було важче отримати рішення про недійсність подружжя, ніж тепер, коли їх видають десятками тисяч щороку. Чи Ви, Владико, не відчуваєте дискомфорту, що спосіб прийняття рішення, критерії якого мають бути сталими, піддався такій діаметральній зміні? Адже як перед, так і після 1983 року все це відбувається у величі тієї самої Церкви? Чи не існує небезпека, що світ сприйме це як сигнал, що насправді наука Церкви є відносною?

- В цілому аргументується так, що Собор подав інше, більш персональне, ніж тілесне, бачення подружжя. Раніше воно мало контрактний, умовний характер і включало право на тіло, – так зване ius in corpus. Зараз це право на спільне життя і подружню любов. Тепер, після Собору, подружжя охоплюється більше в персональному вимірі, згідно цієї лінії іде також новий Кодекс з 1983 р.

Церква може санкціонувати тільки ті дефекти і ті причини недійсності, які базуються наприродному законі, а воно дає право на подружжя кожній людині. Якщо воно є недійсним, то лише з мотивів, які випливають з природного закону. Наприклад, помилка щодо особи. Хтось виходить заміж чи одружується з особою, якої не знає або присутня так званий серйозний страх, – хтось був змушений до подружжя і не може від нього звільнитися. Або хтось не приймає науки про подружжя, що воно є нерозривним таїнством, що зобов’язує до вірності і відкритості на дітонародження. Якщо хтось це відкидає і хоче реалізовувати подружжя відповідно до власного бачення, то де-факто він не хоче подружжя в Церкві, отже його намір не може бути дійсним.

Існує також категорія, що говорить про психічну нездатність, але це мусить бути якась серйозна аномалія, настільки серйозна, що – навіть коли б не було такого сформульованого закону – вона могла б схиляти до висновку, що таке подружжя не має бути дійсним.

– Таких рішень Церква видає щоразу більше. Чи таким чином вона не сприяє зросту банальності установи подружжя, в тому значенні, що пересічна людина – перед або навіть після укладення шлюбу – може думати собі, що оскільки так багато осіб отримує такі рішення, то в разі чого йому або їй також це вдасться. Що Ви про це думаєте?

- Я зустрівся з випадком змішаного подружжя зі Сполучених Штатів, в якому дружина-відповідачка, протестантка, не згідна з рішенням про недійсність подружжя, звернулася до Риму з аргументами на базі Євангелія, що подружжя є нерозривним. Вона підкреслювала, що люди виходять з Церкви згіршені висновками про недійсність подружжя, бо не бачать для цього раціональних передумов. Але як судді, так і ті, хто подає запит, несуть відповідальність перед Богом. Проблема є, однак, дуже серйозною, бо вступає в конфлікт із основою подружньої нерозривності.

Іван Павло II також звертав увагу на те, що в інтерпретації причин недійсності, основа нерозривності є домінуючим критерієм і вона має бути головною. Якщо, отже, суддя постановляє недійсність з приводу якоїсь малої вади, незначної аномалії чи малого психічного розладу (а хто є цілковито такого позбавлений)? Всі ці аномалії мають свої кваліфікації, фігурують як розлади, хоча інколи можуть здаватися дуже банальними.

– Напевно буває і так, що особа, яка отримала рішення про скасування свого зв’язку, веде з новим партнером зразкове, християнське життя?

- Так, є такі випадки.

– Трапляється, що в Польщі рекламуються адвокати, які готують сторони до свідчення перед церковним судом таким чином, щоб було підтверджено недійсність подружжя.

- Церква вимагає свідчень свідків під присягою.

– Але такі адвокати радять, щоб таку присягу скласти, незалежно від правди.

- Це – кривоприсяга. Навіть, якщо вони отримають рішення про недійсність на основі фальшивих свідчень, то в сумлінні цей вирок не є дійсний. У зовнішній сфері так, тільки в совісті він ніколи не може бути спокійний. Деколи сторона, в котрої виникають докори сумління, визнає, що це все було сфальсифіковане. Тоді процес розпочинається заново. Незважаючи на укладене вже нове подружжя, справа розглядається знову і деколи скасовує попередні вироки.

– А, можливо, однією з причин невдалих зв’язків є погана підготовка до подружжя? Можливо, передшлюбні катехези не виконують добре своєї ролі у світі, що змінюється, не вказуючи на всю серйозність, відповідальність, зобов’язання, з якими повинні дати раду молоді люди, що хочуть сакраментально поєднатися між собою? Чи немає тут занедбань з боку Церкви?

- У кожній єпархії використовують так звані інструкції передшлюбного дослідження, кожна також проводить курси підготовки до цього таїнства. Кожна єпархія робить, що може. Але це не є проблема тільки підготовки, але і доброї волі чоловіків і жінок вже після одруження.

– Що сьогодні найбільше загрожує непохитності зв’язку?

- Нерозривність і непохитність подружжя, відповідно до християнського бачення є, як говорить Собор, чимось героїчним. Щоденне тривання у вірності і нерозривності є героїзмом. Виникає запитання, чи є можливою самопожертва з використанням лише людських засобів, без Божої допомоги, без молитви? А сучасний світ цьому всьому суперечить.

– Чи зараз суперечить більше, ніж 30 років тому?

- Мабуть. З’являється проблема міграції, виїздів в пошуках заробітку. Адже велика кількість сімей розпадається серед мігрантів. Чоловік чи дружина виїжджає на кілька чи кільканадцять місяців, а потім це стає причиною розпаду подружжя.

- Чи, спостерігаючи за сучасним світом, Ви вважаєте, що так зване подружжя геїв і лесбіянок стане за якийсь час європейська нормою?

- Важко передбачувати, чи справи покотяться в цьому напрямі. Навіть в стародавньому поганстві, незважаючи на розбещеність, педофілію, досить поширений гомосексуалізм, не дійшло до того, щоб такі зв’язки називати подружжям. Було тоді відчуття, що воно є якоюсь інституцією, яка має свою вагу в суспільстві.

– У Польщі набуває сили так зване явище швидких розлучень, тобто розпаду подружжя після 2-3 років, інколи навіть раніше…

Так, але водночас, наприклад, в Сполучених Штатах існує тенденція до того, щоб укладати нерозривні цивільні подружжя. Чоловіки і жінки, що вступають в такий шлюб, зобов’язуються, що ніколи не вдадуться до розлучення, що житимуть разом аж до смерті. Отже, ця тенденція незалежна від Церкви, виникає з природи людини. Людська природа не є, однак, цілком зіпсованою, бо людина зі своєї власної природи прагне тривалого зв’язку.

Довідка
Єпископ Антоній Станкевич народився 1 жовтня 1935 р. в Олєщеніцах на Вілєщизні (Польща). Після Другої світової війни поселився з батьками на Західних Землях. Священицькі свячення прийняв в 1958 р.

Від 1969 року працює в Трибуналі Римської Роти. Викладає на факультетах канонічного права папських університетів: Григоріанського і Святого Хреста. У 2000 р. став суддею Апеляційного Суду Держави-Міста Ватикан. У 2004 р. Іван Павло II іменував його деканом Трибуналу Римської Роти. На єпископа його висвятив 15 листопада 2006 Бенедикт XVI.

Трибунал Римської Роти займається вирішенням справ, що є в компетенції лише Апостольської Столиці, перш за все тих, що стосуються відкликань рішень церковних трибуналів нижчих інстанції; найчастіше йдеться про видачу рішень, що стосуються підтвердження дійсності або недійсності таїнства подружжя.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/02/14386/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/02/13513/ http://www.credo-ua.org/2010/02/13513/#comments Mon, 01 Feb 2010 12:00:34 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=13513 Секс по-католицьки – це сто відсотків задоволення! Однак, за умови, що подружжя навчиться оцінювати власні потреби і поглиблювати зв’язок в інтимному житті. Для цього існують інші способи, ніж слухання наказів та заборон.

- Тему сексуальності супроводжує багато емоцій та викривлених поглядів на вчення Церкви. Отже, що в такому разі можна, а чого не можна в подружньому співжитті?

Так сталося, що сексуальні справи розглядаються під кутом «можна чи не можна». «Чи можна мені пестити, чи можна займатися оральним сексом, використовувати презервативи, переривати статевий акт?». Ці запитання – попри позірну турботу про благочестиве життя і збереження основних правил – викривляють християнську моральність. Якби Ісус, ходячи світом, інформував людей лише про те, що їм можна, а чого не можна, то замість Євангелії ми б мали кодекс законів. Такий підхід – це певна версія християнської поп-культури, абсолютно спрощена, а передусім, позбавлена духовності, глибшого розуміння сенсу життя та найважливішого – посилання на Господа Бога. На перший план висувається набір правил, які усправедливлюють або осуджують, натомість, бракує персонального зв’язку з Богом. Якщо не переламаємо цього механізму мислення, ніколи не будемо в стані зріло говорити про християнське життя, про любов, подружжя, сексуальність.

- Тож що воно таке, оте зріле обговорення сексуальності?

Це показування цієї сфери в перспективі розвитку. В жодній площині життя ми не буваємо відразу справними, мусимо всього вчитися, часто роками. Подружня чистота – це ідеал, до якого треба йти ціле життя. Проблеми з опануванням почуттів, які час від часу з’являються, повсюдні і їх переживають навіть найбільш релігійні та духовно сформовані пари.

- Чи це означає, що подружжя не повинно драматизувати, якщо – для того, щоб уникнути зачаття дитини – виберуть, наприклад, петтінг?

Це природно, що подружжя хоче виражати своє кохання також через дотик. А оскільки в плідний період вони більш збуджені та взаємопривабливі, цілком зрозуміло, що їм трапляється пеститися без прагнення повного статевого акту. Буває, що таким чином вони осягнуть оргазм. Не можна вже наперед закладати, що в той момент вони здійснюють важкий гріх, адже таким чином нам довелося б заперечити натуральне переконання про те, що кохання в сакраментальному подружжі виражається тілесною близькістю, інтимністю. Одночасно, таким чином можна призвести до ситуації, коли більш вразливі особи боятимуться лягати разом до ліжка – бо ніколи не будуть впевнені у тому, чи ввечері або вночі не станеться те, через що стан благодаті буде втрачено.

Слід однозначно сказати, що в цій сфері спонтанні, непередбачувані ситуації (коли подружжя, проявляючи взаємне кохання, при цьому надмірно збуджується) можуть взагалі не бути гріхами. Чоловік і жінка не повинні з їх приводу впадати в почуття вини. В інших випадках свідомі рішення бувають позначені незрілістю, в зв’язку з чим це повсякденні гріхи – так само, як в кожній іншій сфері життя, наприклад, коли подружжя свариться через абищицю. Натомість, постійне і систематичне, з виразними рисами вибору життєвої позиції, досягнення оргазму поза статевим актом може скривдити подружній зв’язок і повинно однозначно бути визнане серйозним моральним злом.

Водночас хочу зазначити, що мета еротичного життя – це прагнення повного з’єднання у тілі, згідно фізіології, тобто проникнення пеніса до піхви та еякуляція всередину. Такий спосіб закінчення статевого акту, котрий приносить почуття цілковитої фізичної та духовної повноти, стає для подружжя закликом по принципу: якщо цього місяця ми не були в стані досягати заспокоєння лише у повний спосіб – то постараємося в наступному. А якщо не вдасться – в наступному. Так само, як футболіст, який завжди під час матчу хоче зіграти якнайкраще, але трапляється, що йому не вдається. Якщо скажемо йому, що це нормально, що бувають гірші, дні але найголовніше, це тренуватися далі, то зовсім по-іншому розставляємо акценти. Відходимо від класифікації: «грішне», «не грішне», а починаємо думати в категоріях: як краще, з більшою пошаною, глибше виражати взаємну любов в сексуальній сфері. Як зробити так, щоб наше співжиття робило наш зв’язок все тіснішим?

- Чи такий спосіб мислення стосується перерваного акту?

Кожен з цих випадків слід розглядати окремо. Зважуючись на перерваний акт, чоловік свідомо заходить у своїх діях ще далі, ніж під час сильно збудливих пестощів.

Варто собі усвідомити, що перерваний статевий акт – на відміну від повного акту, під час якого подружжя переживає єдність – не допомагає у творенні зв’язку. Аналізуючи його з точки зору біології, можна сказати так: еякуляція всередину чи на зовні – це не має значення. Однак, беручи до уваги те, що статевий акт має передусім слугувати помноженню почуття єдності між жінкою та чоловіком, проблема стає набагато серйознішою. Що це за творення зв’язку, якщо чоловік під час сексу постійно думає: «Чи вже витягати, чи ще ні?», – а жінка у свою чергу: «Встигне чи ні?». Надзвичайно істотний для будування подружньої єдності момент єднання закінчується в найважливішу мить: на порозі сповнення і занурення подружжя один в одному. Перерваний статевий акт, таким чином, не сприяє будуванню єдності, а в певних випадках може навіть сильно ранити. Тому, якщо подружжя хоче поглиблювати зв’язок, вони не мають іншого шляху, ніж уникання такого. Але якщо їм доведеться співжити таким чином, не слід драматизувати. Краще розцінити це як запрошення до розмов про свої страхи, проблеми, прагнення, про те, що це не ідеальний вихід з ситуації.

- А як бути у випадку, коли чоловік сам вирішує про переривання акту і не слухає аргументів дружини? Чи відмова у сексі стане добрим аргументом з її боку?

Часто в таких випадках можна почути пораду: «Не кохайтеся». Але це мислення не подружжям, а целібатом. Таким чином творимо прірву між чоловіком та дружиною. В подружжі перш за все йдеться про зростання разом: один в подружжі має більші проблеми, інший – менші, одному легше, іншому – важче – також в сексуальній сфері. Чоловік з дрружиною дозрівають разом, взаємно підтримуючи одне одного в труднощах, а не приймаючи радикальні рішення зірвати відносини у цій сфері та налаштуватися один проти одного.

В описаній Вами ситуації важливе те, щоб дружина намагалася відірвати чоловіка від таких статевих актів і не погоджувалася на них з будь-якого приводу, інакше почуватиметься використаною. Припинити сексуальний контакт – в цьому випадку це не вирішення проблеми. Адже… якщо люди живуть під Везувієм, який час від часу димиться чи вибухає, це ще не привід ненавидіти Неаполь і втікати з цього прекрасного міста.

- Наступний спосіб запобігти заплідненню – це презерватив, так?

Так. Це наступний рівень віддалення дружини і чоловіка від себе, будування виразного бар’єру в творенні зв’язку. Рішення одного з них про те, щоб використовувати презерватив, означає, що в інтимному житті пари існує значний безлад і друга половина повинна рішуче виразити свій спротив. Якщо чоловік, пропонуючи таку форму контрацепції попри спротив зважиться на неї, стане зрозуміло, що він не рахується з бажаннями супутниці життя і думає лише про себе. А сексуальне життя надалі відбуватиметься за таких самих умов, як у випадку перерваного статевого акту. В ситуації використання засобів, які мають або можуть мати ранньоабортивну дію (в тому числі й протизаплідних пігулок), оте «ні» повинно бути не лише виразним, але й принциповим. «Поки від них не відмовишся – ми не можемо кохатися».

- Ви увесь час заохочуєте до формування сексуального життя, зважуючись на чергові спроби і радіючи з маленьких перемог. А як виглядає те, чого пара шукає остаточно, тобто ідеальний спосіб функціонування в період стриманості?

Потреба пестощів і реакція на них – це дуже індивідуальна справа. Суттєво, аби подружжя у взаємному діалозі відкрило для себе спосіб, які саме пригортання та дотики зміцнюють їхні почуття. Йдеться про те, щоб не збуджуватися над міру, а разом з тим, щоб не вбити ніжності та почуття емоційної та тілесної близькості надмірною холодністю.

І тут важливе завдання для жінки: вона має зрозуміти чоловіка з його сильною сексуальністю і допомогти йому з любов’ю, а не зі страхом, який часто призводить до надто ригористичної моральності. Коли, наприклад, в період стриманості вона зауважує, що чоловік збуджений і фізично готовий до співжиття, вона не повинна боятися показати йому, що розуміє його пожадання. Може зробити це пригорнувшись до чоловіка або обійнявши його пеніс таким чином, щоб не розпалити коханого ще більше, а лише виразити сприйняття його вітальній силі. Саме до такого делікатного підходу робить здатною, використана як належить, сакраментальна благодать подружжя.

- Різноманітні сексуальні позиції – це елемент мистецтва кохання, який підбудовує зв’язок, чи просто «технічний» засіб пошуку приємності?

Тут так само, як в любовній прелюдії, не можна застосувати розрізнення: цій позиції –«так», а інші – вже «ні». Це поле для експериментів. Дозволено все те, що приносить радість обом. Однак, надмірне зосередження на технічному боці справи і перебільшений інструктаж другої половини може призвести до того, що замість того, щоб переживати красу з’єднання – вона почуватиметься знаряддям заспокоєння сексуальних потреб. Це сумління має пильнувати, щоб не втратити того, що в акті найважливіше – прояву любові, пошани та турботи про те, щоб обдарувати іншу половинку приємністю. Бо секс по-католицьки – це 100% задоволення!

Довідка

На різних етапах життя подружжя зустрічає інші проблеми в сексуальному житті. Про умови, які допоможуть вам повніше пережити статевий акт, про співжиття під час вагітності, про лактацію і клімакс, про сучасні методи планування родини, про проблеми з плідністю, емоційні та фізіологічні порушення та інші важливі речі ви можете прочитати на інтернет сторінці www.szansaspotkania.net . Тут ви зайдете детальну інформацію про реколекції на тему статевого акту, які проводить отець Кнотц.

Отець Ксаверій Кнотц – священик зі згромадження отців-капуцинів. Навчався в Кракові в Папській Теологічній Академії (РАТ), у Фрайбургу (Швейцарія), на KUL-і здобув ступінь доктора наук з пасторальної теології. Працює душпастирем родин, спеціалізується в тематиці статевого акту. Автор книжок: «Статевий акт – шанс зустрічі з Богом та другою половинкою» та «Секс, якого ви ще не знаєте».

Степан Пісоцький, професор вищої католицької школи у Канаді, автор книги «Життя у чистоті» розповідає про “50 точок” подібності, які повинні бути між молодятами, які хочуть створити міцну сім’ю.

Під час лекцій на тему “Дошлюбна Чистота” я кілька разів випадково згадав “50 точок” подібності, які повинні би бути між молодятами. Із дискусій зі студентами я помітив, що декотрі з них дуже зацікавилися цим матеріалом і просили, аби я їм його надіслав. Тому, на прохання тих студентів, я подаю цей переклад “50 точок” і ще дещо більше. Матеріал запозичено з книжки Finding the Love of Your Life автора Нейла Кларка Уорена (Neil Clark Warren), доктора психології, який за професією є радником подружніх пар.

Це 50 точок, які повинні би бути спільними для молодят. Якщо немає спільності, то вони повинні бодай це усвідомити і працювати над тим, щоб жити з тими речима, що не є у них спільні. Матеріал може стати допоміжним молодій людині у пошуках свого/-єї чоловіка/жінки.

Матеріали не є подані як щось незмінне, а радше як ідеї для роздуму і дискусії. Мета матеріалів полягає у тому, щоб заохотити молоду людину стати мислячою і вибірливою до самої себе і до інших у пошуку супутника у житті. Чим більше і відвертіше молода людина усвідомлюватиме, чого він/вона очікує від своєї/-го у жінки/чоловіка, тим більше пізнає саму себе, свої здібності і слабкості. А справжне пізнання самого себе є ще важливішим, ніж одруження, і підставово необхідним для подружжя.

Варто взяти до уваги, що цей матеріал було писано для американського контексту. Можливо, потрібно дані ідеї пристосувати до сучасного українського контексту.

П’ятдесят точок подібності молодят:

1. соціо-економічний клас родини / cімeй молодят

2. інтелект (розумові здібності)

3. освіта

4. умілість комунікувати

5. які ролі чоловіка / жінки очікують один від одного

6. погляди стосовно того, хто скільки влади матиме у сім’ї

7. згода щодо кількості дітей

8. питання про те, коли починати сім’ю

9. засади, як виховувати дітей

10. політичні погляди

11. погляди на куріння, алкоголь, наркотики

12. допуск впливу батьків молодят на їх подружжя

13. почуття гумору

14. пунктуальність / вчасність

15. надійність

16. бажання близької мови і здібності до близької мови

17. роль конфлікту і підходи до їх розв’язання

18. долання злості

19. полагодження товариства із особами протилежної статті

20. сподівана кількість приватності (часу самоти) і правила про цей час

21. рівень амбіції, або бажання / намагання досягнути певних цілей у житті

22. цілі життя

23. погляди на фізичну вагу

24. релігійні вірування і погляди

25. рівень задіяності у церкві

26. рівень участі сім’ї у духовних справах

27. зайняття на дозвіллі

28. музичні смаки

29. рівень енергії у фізичній праці

30. сексуальна енергія і сексуальні інтереси

31. процентний розподіл між витратами і заощадженнями

32. цільовий розподіл витрат: їжа, одяг, відпочинкові кошти, і т.д.

33. кількість грошових пожертв, їх призначення

34. рівень ризикованості інвестицій

35. ставлення до чистоти і охайності (дім, одяг, тощо)

36. спосіб лікування недуг і хворіб

37. ситуації, за яких необхідний вилик лікаря

38. здатність до спілкування з іншими

39. рівень задіяності у суспільних організаціях

40. місце проживання ( місцевість)

41. розмір і стиль помешкання

42. кількість і стиль меблів у хаті

43. кількість і привід до подорожування

44. спосіб проведення канікул

45. спосіб святкування великих свят

46. кількість часу для проведення разом

47. час вставання і лягання до ліжка

48. темперетура у помешкання вдень і вночі

49. супровідні заняття у часі споживання страв (розмови, телевізор, і т.д.)

50. добір улюблених телепередач

У чому молодята обов’язково повинні бути подібні?

1. розумові здібності

2. цінності, особливо духовні

3. близькість – коли обидва щиро цінять близкість один з одним, щоб виявляти своє життя в повноті один одному, то це їм допоможе переходити непорозуміння на ціле їхне життя.

4. зацікавлення – чи є спільність у зацікавленості у науці, у мистецтві, у спорті?

5. сподівання щодо того, хто яку роль відіграватиме у подружжі. Чи вони будуть виконувати традиційні ролі чоловіка і жінки, чи вони “рівно,” у модерний спосіб подлять працю між собою. Успіх може бути як в одному, так і в другому випадку, при умові, що подруги узгодять це між собою.

Розбіжності, від яких бувають великі проблеми:

1. рівень енергії (до праці)

2. персональні звички: пунктуальність, ставлення до ваги тіла, ставлення до поживності їжі.

3. розподіл грошей – Один хоче заощаджувати гроші на майбутне, другий хоче тратити гроші тепер, щоб насолоджуватися життям сьогодні. Якщо заощаджувати, то чи заощаджувати у більш-менш ризиковані інвестиції.

4. Здібності і стиль комунікації. Один говорить багато, другий мовчить.

Десять вимірів, які варто взяти до уваги, щоб усвідомити риси ідеального/-ї чоловіка/жінки.

Вичисли тих десять точок у порядку важливості для тебе:

Особистість – тихий/балакучий, логічний/інтуїтивний, серйозний/веселий…

Розумові здібності – існують різні види розумових здібностей, як і різні їх рівні. Статистика показує, що стабільними є ті подружжя, в яких обидва подруги мають подібний розумовий рівень.

Вигляд фізичний

Амбіція – обов’яково, щоб обидва мали подібний рівень амбіції, тобто, бажання/намагання досягнути певних цілей у житті.

Привабливість (“chemistry”)

Духовність – Існує багато пояснень поняття “духовність.” Одне пояснення зводиться до того, що духовність – це найглибші переконаня людини.

Характер – надійність, хоробрість, …

Творчість – Декотрі люди є більше творчі, ніж надійні.

Виховування дітей – Дискусії про теорію виховування дітей є корисні, але також є корисно приглядатися до того, як він/вона справді поводяться з дітьми інших людей.

Автентичність – означає наскільки він/вона можуть бути самі собою, не вдаючи когось іншого.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/01/12088/feed/ 1 http://www.credo-ua.org/2010/01/11253/ http://www.credo-ua.org/2010/01/11253/#comments Thu, 07 Jan 2010 09:03:33 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=11253

Вул. Гоголя – Тещин міст – Приморський бульвар – Думська площа – Театральна площа – вул. Дерибасівська – Соборна площа… Це традиційний маршрут одеських молодят і парадів наречених. Весільна біганина, дружки та дружби, гості, фото- й відеозйомка – а що потім? Потім починається звичайне буденне життя, і такий сценарій влаштовує далеко не всіх. От, наприклад, дівчат, які прагнуть «вийти заміж за іноземця».

Вочевидь, мультикультурність портового міста, яким захоплювався ще Марк Твен, не підлягає сумнівам. Саме ця мультикультурність народжує багато можливостей «вийти заміж за іноземця». «Шлюб за оголошенням» як плід листування та/або спілкування в Інтернеті вже давно нікого не дивує. Зрештою, в ньому немає нічого поганого – за умови того, що такий союз справді існує.

Добровільно і без жодного примусу…

…так мало би лунати формулювання для майбутніх молодят щодо створення сім’ї. Нерідко ж буває, що в ролі примусу і злої волі виступає власне «я», яке вимагає терміново змінити життя й забути невдачі українських шлюбних (і нешлюбних) пригод – і наша юна (або не дуже) красуня вже біжить писати листа в агентство, що спеціалізується на красенях, але закордонних. Цікаво, чи який-небудь дон Педро замислюється на тим, що коли б він не мав вілли, трьох кадилаків та невеличкого заводу (ще, правда, була десь там колись дружина й трійко діток, але це ж «несуттєво», правда?), то він навряд чи дізнався б, яка красуня і розумниця Марія/Софія/Наталія (пардон, вже Мері/Софі/Наталі) живе десь на Одещині/Донеччині або в Криму… Головних намірів у такому випадку два: або заміжжя як таке, або вирватися з рідної хати, що вже стала затісною, та податися світ за очі в комфортне і «нове життя». Засобом для цього часто є укладення шлюбу, бажано з іноземцем. Про шлюб у первісному значенні цього слова ми не говоримо. Скоріш про взаємовигідний (наразі) контракт.

У здоров’ї і в хворобі, в добрій і злій долі

«Я для нього – домогосподарка!», «Машини були не його, а службові (ото ж вигадав у шефа в гаражі фото зробити, клятий!), а дім взагалі взяв у кредит, і тепер змушує мене працювати!!!», «Мамо, він же продовжує спілкуватися з першою дружиною, аліменти на трьох дітей = півзарплати…», «Тату, заберіть мене звідси, він вже до Росії за другою дружиною поїхав!..» – часто після весілля дони та містери перетворюються на таких само бідних і простих чоловіків, від яких утікали наші красуні. І розбиваються «рожеві окуляри» на ніжних личках молодих дружин. Якщо «молодий» раптом втрачає роботу, то українська красуня раптово почуває себе зрадженою, покинутою напризволяще в чужій країні, такою самотньою… І починає шукати щастя деінде, бо він її, бачите, ошукав. Причини вимагання визнати шлюб недійсним однакові: «укрив, приховав», «не розуміла, не думала», «виходила заміж, тільки щоб виїхати…» В принципі, нічого дивного, якщо у каталогах деяких шлюбних агенцій від початку при виборі першої, другої… надцятої кандидатури на руку і серце є формулювання «покласти у кошик». Такий собі шлюбний супермаркет. Тільки от чи якісний буде товар під дорогою обгорткою?

А як щодо потомства?

Прийняти і (по-католицькому) виховати потомство – запорука церковного шлюбу (для католика). Якщо прийняти це формулювання без того, що в дужках, – вийде така собі «загальна родинна засада». Тільки от із потомством можуть бути проблеми. Якщо наша фрау-мадам раптом захоче покинути чоловіка, забрати дитину і повернутися на історичну батьківщину, то ще не факт, що люблячий тато дозволить їй це зробити. А місцевий суд у 90% випадків стане на його сторону. А причин для того, щоб утікати до дому, може бути багато: набридне, наприклад, почуватися людиною ІІ сорту, «обслуживать, обожать и молчать в тряпочку» (оригінальна цитата з шлюбного агентства), або щоразу слухати: «Якби не я, на якій панелі ти б зараз була, наречена з каталогу? Ти ж тільки через гроші за мене пішла!» До речі, наші дівчата часто «ловляться» і на те, що у половини закордонних багатих та красивих стоїть статус «католик», «християнин» – на жаль, це лише статус у більш ніж половині випадків.

Отже, чи варто присягатись у «любові, вірності й подружній повазі» красеню-іноземцю? Напевно, тільки в тому разі, якщо всі ці речі справді ІСНУЮТЬ. А в цьому хай «допоможе Господь, Всемогутній Бог, у Трійці Єдиний, і Всі Святі…»

Примітка: у статті використано цитати з офіційного тексту «Обрядів таїнства шлюбу», Україна, Київ, 2000 р.Б.

Одружені чоловіки і заміжні жінки мають більше шансів перемогти злоякісні пухлини, ніж їхні самотні або розлучені ровесники. Такого висновку дійшли дослідники з Університету американського штату Індіана.

У ході вивчення 3,8 мільйона випадків захворювання на рак, діагностованих в період з 1973 по 2004 рік, вчені виявили, що шанси сімейних людей у боротьбі з раком склали 63%, а шанси розлучених або самотніх пацієнтів – лише 45%.

На думку експертів, ця закономірність пояснюється тим, що для хворої людини дуже важливою є підтримка другої половинки і відчуття необхідності її одужання для щастя дорогих їй людей.

Варто зазначити, що раніше Міністерство юстиції України відзначило скорочення кількості розлучень в країні на 15% або 11,7 тисяч до 69 тисяч розлучень у січні-червні поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

За матеріалами: Новинар