CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » паломництва

Туристичний тур: Вроцлав, Дрезден, Прага, Відень (20 – 23 квітня)

часопис CREDO — Thu, 02 Feb 2012 15:20:29 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у паломницько-туристичну подорож стародавніми містами –перлинами Європи.

Місця відвідин: Польща – Вроцлав, Німеччина – Дрезден, Чехія – Прага, Австрія – Відень.

Дата поїздки: 20 – 23 квітня 2012

Програма подорожі:

1 день:

Виїзд зі Львова. Перетин польського кордону. Прибуття до Вроцлава – одного з найбільших і найстарших міст у Польщі.

Місто було засноване чеським князем Вратіславом I (правив у 915—921 рр.) і вперше записане під цією назвою близько 1000 року. Ранні записи свідчать, що середньовічна назва міста була Vratislav в чеських джерелах і Wrocisław в польських. Пізніше поляки спростили вимову від Wrocisław до Wrocław.

Після приїзду відбудеться екскурсія островом Piasek та старим містом, вільний час, переїзд на нічліг у Болеславєц.

2 день

Переїзд із Болеславца до Дрездена (Німеччина).

Дрезден — місто мистецтва і культури. До 2009 року Дрезденська долина Ельби входила до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У місті розташовані всесвітньо відомі зібрання предметів мистецтва — Галерея старих майстрів та колекція коштовностей Грюнес Гевельбе. Дрезден — один з найбільш відвідуваних туристами міст Німеччини. Велика кількість масових заходів, які щорічно відбуваються у Дрездені, приваблюють безліч туристів як з Німеччини, так і з усього світу.

Екскурсія містом, вільний час. Переїзд до Праги.

Прага – столиця та найбільше місто Чеської Республіки. Значна частина будівель та споруд центральних історичних районів Праги — справжні витвори архітектурного мистецтва. Найвідомішими архітектурними пам’ятками є собор Святого Віта, будівництво якого велося понад 600 років, готичний Карлів міст збудований у XIV столітті з галереєю скульптур епохи бароко, астрономічні куранти на ратушній вежі (чес. Orloj).

Екскурсія містом, вільний час. Нічліг.

3 день:

Переїзд до Відня.

Відень – столиця Австрії. Віденська опера — одна з найвідоміших у світі. Гундертвассергаус — шедевр архітектора Гундертвассера. Гофбурґ — резиденція імператорів Римської імперії. Палац Бельведер — розкішний бароковий палацовий комплекс. Будинок парламенту Австрії — один з найяскравіших прикладів неогреку в Європі.

Екскурсія містом, вільний час. Нічний переїзд до Львова.

4 день:

Повернення до Львова.

Вартість поїздки: 195 євро та 100 грн.

У вартість поїздки входить: 2 нічліги у готелях, 2 сніданки, відкриття шенгенської візи, переїзд автобусом єврокласу, супровід духівника та керівника групи, медичне страхування.

У вартість поїздки не входить: витрати на міський транспорт та оглядові екскурсії 20 Євро.

Для пенсіонерів, учнів та студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро)

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

- Дату обраного Вами паломництва (їх планується кілька)

- Ваше ім’я та прізвище латиницею (так, як у закордонному паспорті)

- Номер та серію закордонного паспорту

- Дату народження

- Контактний телефон

Запрошуємо також у Паломництво до Святої Землі (13 – 20 березня)

Паломництво до Святої Землі (13 – 20 березня)

часопис CREDO — Wed, 01 Feb 2012 10:21:37 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у прощу до Святої Землі.

Під час паломництва будемо відвідувати стародавні монастирі та найважливіші місця біблійної історії:

Єрусалим, Назарет, Канна Галилейська, Тавор, Вифлеєм, Єрихон, Мертве море і тд.

13 березня– 20 березня 2012 року

Програма:

1 день
Виліт з Києва до Тель–Авіву. Зустріч групи в аеропорту Бориспіль за 3 години до вильоту. Приліт в міжнародний аеропорт ім. Бен Гуріона. Переїзд на нічліг до готелю.

2 день
Сніданок.Гора Фавор. Літургія. Назарет. Храм Благовіщення. Джерело Діви Марії. Храм св. Йосифа, церква Архангела Гавриїла. Канна Галілейська – місце сотворіння першого чуда Ісуса Христа – перетворення води в вино на весіллі. Відновлення шлюбної присяги.
Повернення в готель. Вечеря. Нічліг.

3 день
Сніданок. Гора Блаженств – місце нагірної проповіді Ісуса Христа.
Табха – храм помноження хлібів і риб. Мінза Крісті – Церква Верховенства Петра. Літургія. Капернаум – «місто Ісуса».
Галілейське море. Факультативно – обід з рибою Св.Петра (20 – 25 $ з особи).
Йордан – місце хрещення Ісуса, відновлення обітниць Хрещення у р. Йордан.
Повернення у готель. Вечеря. Нічліг.

4 день
Сніданок. Мухрака. Літургія. Хайфа. Храм пророка Іллі. Кармелітський монастир «Stella Maris» («Зірка моря»). Панорама Бахайських садів.
Ейн – Карем – місце зустрічі Діви Марії та Єлизавети (матері Йоана Хрестителя). Джерело Марії. Місця пов’язані з Йоаном Предтечею.
Приїзд до Вифлеєму, розселення в готелі. Вечеря. Нічліг

5 день
Сніданок. Храм Різдва Христового.
Літургія. Каплиця Св. Катерини. Молочна печера. Переїзд з Віфлеєму у Єрусалим. Місце Вознесіння Господнього. Монастир «Pater noster».
Панорама Єрусалиму. Оливна гора, церква «Dominus Flevit» («Сльоза Господа»). «Церква Всіх Націй» – Страстей Господніх. Гетсиманський сад. Гробниця Діви Марії. Повернення до готелю. Вечеря. Нічліг.

6 день
Сніданок. Церква «Піючого когута», Вифезда – «овеча купель». Церква Св. Анни – місце Різдва Пречистої Діви Марії. Via Dolorosa – Хресна Дорога. Храм Гробу Господнього: Голгофа, Камінь помазання, Гріб Господній. Літургія. Стіна Плачу. Вільний час в Єрусалимі. Повернення в готель. Вечеря. Нічліг

7 день
Сніданок. Гора Сіон, гробниця Царя Давида. Місце Тайної Вечері та сходження Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці. Бенедиктинський монастир. Місце Успіння Богородиці. Літургія. Монастир св. Герасима. Єрихон. «Дерево Закхея» Наскельний Монастир «Спокус». (без підйому на гору). Відпочинок на Мертвому морі. Повернення у готель. Вечеря. Нічліг.

8 день
Сніданок. Виселення з готелю. Свята Літургія в греко-католицькій Мелхідській Церкві у Єрусалимі, посвячення релігійної атрибутики. Відліт до дому. Приліт до Києва – закінчення прощі.

Вартість поїздки 830 доларів та 100 грн.

У вартість входить:

Супровід священика;

Авіапереліт;

Всі переїзди згідно програми;

Проживання в готелях 3*, 4* зі сніданками та вечерями; медичне страхування;

Екскурсії згідно програми;

Дипломований гід та супроводжуючий

У вартість не входить:

Вхідні квитки згідно з програмою та чайові водієві і гідові (50 $ від особи);

Факультативні програми:

Обід з рибою Св. Петра (20 – 25 $ від особи);

Запис у группу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Запрошуємо також у Паломницько-туристичний тур:
Вроцлав, Дрезден, Прага, Відень (20 – 23 квітня).

Новорічне паломництво до Ватикану

часопис CREDO — Thu, 17 Nov 2011 18:20:10 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у новорічне паломництво до Ватикану та вічного міста Риму.

Місця відвідин: Польща – Ченстохова, Краків, Ватикан, Італія – Рим, Венеція, Ассізі, Австрія – Відень.

Дата паломництва: 28 грудня – 4 січня

Під час прощі будемо молитися біля гробів блаженного Йоана Павла II, свв. Апостолів Петра і Павла, св. Франциска та св. Клари

Програма

1 день:
виїзд зі Львова вранці, переїзд через польський кордон, відвідини Кракова, Літургія, нічліг та вечеря у готелі.

2 день:
сніданок у готелі, відвідини Санктуарія у Ченстохові, молитва перед чудотворним образом Ченстоховської Матері Божої, переїзд через Чехію та Австрію до Венеції.

3 день:
відвідини Венеції: Літургія, Базиліка і Площа св. Марка, міст Ріальто, переїзд на вечерю та нічліг у готелі біля Риму.

4 день:
сніданок, відвідини Ватикану, Собор св. Петра, відвідини гробу Блаженного Йоана Павла II, Рим античний: Форум Романум, фонтан ді Треві, Пантеон. Повернення на вечерю до готелю, для бажаючих – виїзд на святкування Нового Року на площі св. Петра. Нічліг у готелі біля Риму.

5 день:
сніданок, Базиліка св. Павла, Літургія, Колізей зовні, Базиліка св. Йоана на Латерані, Святі Сходи Базиліка Матері Божої Більшої. Нічліг та вечеря у готелі біля Риму.

6 день:
сніданок у готелі, переїзд до Ассізі, відвідини середньовічного міста св. Франциска: Базиліка св. Франциска, Літургія, Базиліка св. Клари, Церква св. Дем’яна, нічний переїзд до Відня.

7 день:
відвідини Відня, Літургія, екскурсія, вільний час (харчування за власний рахунок) та виїзд до Львова.

8 день:
приїзд до Львова вранці.

Вартість поїздки: 420 євро та 100 грн.

У вартість поїздки не входить: витрати на транспорт та екскурсії 30 Євро.

У вартість поїздки входить:
4 нічліги у готелях, 4 сніданки та 4 вечері, відкриття шенгенської візи, переїзд автобусом єврокласу, супровід духівника та керівника групи, медичне страхування.

Для пенсіонерів, учнів та студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро)

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Також запрошуємо на:

Новорічну зустріч Тезе у Берліні

Різдво з Папою у Ватикані

Новорічна зустріч Тезе у Берліні

часопис CREDO — Wed, 16 Nov 2011 12:33:17 +0000

Часопис «CREDO» разом з паломницьким центром «Рафаїл» за прошує на новорічну зустріч Тезе у Берліні.

Місця відвідин: Вроцлав, Берлін, Дрезден, Краків, Лагєвнікі

Дата поїздки: 27 грудня – 3 січня

Програма

27 грудня – виїзд зі Львова, перетин кордону,переїзд у Вроцлав, літургія, екскурсія містом, вільний час, переїзд на ніч у Болєславєц.

28 грудня – сніданок, переїзд у Берлін, поселення.

28 грудгя – 1 січня – програма Тезе

1 січня – переїзд у Дрезден, Літургія, екскурсія містом, вільний час. За бажанням відвідини картинної галереї або музею зелених скарбів, нічний переїзд до Кракова.

2 січня – Краків, Літургія, екскурсія містом, вільний час, переїзд до Лагєвнікув, відвідини санктуарію Божого Милосердя, повернення до Львова.

3 січня – приїзд до Львова у першій половині дня.

Вартість поїздки 195 євро та 100 грн

У вартість поїздки входить: відкриття шенгенської візи, переїзд автобусом євро класу, супровід духівника та керівника групи, медичне страхування. Для студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро).

Додаткові кошти: збір за участь у програмі Тезе та всі екскурсії – 45 євро

Подача документів до 25 листопада

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

«Різдво з Папою». Паломництво до Ватикану

часопис CREDO — Tue, 15 Nov 2011 12:28:28 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у прощу до Ватикану та вічного міста Риму.

Місця відвідин: Польща – Ченстохова, Краків, Ватикан, Італія – Рим, Венеція, Ассізі, Австрія – Відень.

Дата паломництва: 21-28 грудня

Під час прощі будемо молитися біля гробів блаженного Йоана Павла II, свв. Апостолів Петра і Павла, св. Йосафата Кунцевича, св. Франциска та св. Клари

Програма

4 день:
сніданок, відвідини Ватикану, Собор св. Петра, відвідини гробу блаженного Йоана Павла II, Рим античний: Форум Романум, фонтан ді Треві, Пантеон. Участь у Різдвяній Літургії у Базиліці Св. Петра, Нічліг та вечеря у готелі біля Риму.

7 день:
відвідини Відня, Літургія, екскурсія, вільний час (харчування за власний рахунок) та виїзд до Львова.

8 день:
приїзд до Львова вранці.

Вартість поїздки: 395 євро та 100 грн.

У вартість поїздки не входить: витрати на транспорт та екскурсії 30 Євро.

Для пенсіонерів, учнів та студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро)

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Також запрошуємо на:

Новорічну зустріч Тезе у Берліні

Новорічне паломництво до Ватикану

Цифрове спілкування, а також «Бог дал»

часопис CREDO — Sun, 09 Oct 2011 04:15:21 +0000

Фото: с.Ольга Катерина

Почну здалеку. Незабаром, а саме 17-19 жовтня, у Сантьяго (тому, яке у Чилі) відбудеться конгрес
«Церква і цифрова культура». А я вам розкажу про інший Сантьяго і про цифрову культуру.

…Отак поєдналися дві нібито окремі інформації: з одного боку, медіальний конгрес, організовуваний у рамках підготовки до Синоду єпископів на тему нової євангелізації; а з іншого боку, два міста під майже одним іменем: присвячені апостолові Якову. З одного боку, різні країни й континенти, а з іншого – та сама «цифрова культура», про яку йтиметься на конгресі. Поєдналися ці відомості в моїй голові завдяки тому, що моя подруга кілька днів тому повернулася із Сантьяго. Ні, не з чилійського: із Сантьяго-де-Компостела, де спочиває апостол Яків, брат Господній. Зате її розповідь про паломництво є саме тим, що відноситься до «нової євангелізації» та «цифрової культури», оскільки про цю дорогу вона розповідає, зокрема, в Інтернеті.

св. Яків
Фото: с.Ольга Катерина

Отже, склалося так, що дев’ятеро прочан, на чолі з отцем-домініканцем Романом Шульцом, вибрались у дорогу, яка для всіх, хто «в темі», зветься так, що серце тріпотить: Camino. Хоча насправді це слово означає всього-навсього «дорогу». Логіка така само, як і в назві нашої планети: те, на чому ми стоїмо, зветься землею. А у вищому розумінні – Землею з великої літери…

Квитки мали на літак із Варшави. До Варшави добиралися за принципом «як Бог дасть». Бог, звісно, дав. Одному – подорожнього з машиною, іншому – термінові збори, «бо ми тут повз тебе проїжджаємо, тож якщо хочеш з нами, то давай бігом!!!» Вихідним пунктом була варшавська домініканська парафія на Служеві. Хто ще не був там, то нехай завітає. Там є такий о.Кшиштоф Михайловський, гарна людина і приятель подорожніх.

Оскільки саме в ті дні сталася трагічна загибель російської хокейної команди «Локомотив», які розбилися на Як-42, настрій у прочан був не найкращий. Дехто, не літавши досі жодного разу, вирішив про всяк випадок висповідатися. Потім була святкова Меса з нагоди Різдва Богородиці, і серця потроху заспокоїлися. А наступного дня продовжилися чудеса паломницького шляху.

«Ми вилітали з аеропорту Окенче, – розповідає с.Ольга Катерина Муская Ops (терціарка домініканського ордену). – У Західній Європі в багатьох аеропортах є каплиці, й ми пішли помолитися Розарій перед вильотом. Коли раптом вийшов вбраний у ризи священик і почав служити «тиху» індивідуальну Месу. Він теж кудись летів і не мав змоги відправити Службу інакше. Для нас із подругою, які того дня не встигли на Месу, можливість приступити до Причастя була справжнім подарунком! Після Служби він, почувши, що ми зібрались у Сантьяго, страшенно зрадів, бо був там, і подарував нам бенедиктинський розарій… і 100 доларів. А звати його – Чеслав Богдал!»

Гроші паломникові ніколи не завадять. Наприклад, коли в Барселоні прочани довідалися, що проїзд автобусом з аеропорту до міста коштує 5 євро, то – цитую – «захотілося залізти назад у літак і більше звідти не вилазити». Однак попереду був домініканський монастир у Барселоні, де падре Еміліано розташував прочан у кімнаті для зустрічей домініканців-мирян. Можна сказати, що монастирям справді корисно мати окреме приміщення для зустрічей «своїх» терціаріїв: дивись, і для закордонних гостей це може стати в нагоді!

У Барселоні нашим прочанам випало ще таке маленьке диво, яке скидається на знайомство з «таємничим п’ятим виміром»: тамтешній храм і монастир мають скромні фасади, невеликі на вигляд; зате всередині несподівано з’ясовується, яке все велике і величне, а поміж храмом і монастирем, виявляється, ще й місце для садочка з магноліями і статуєю св.Домініка! До речі, саме тут жив і навчався св.Раймунд Пеньяфортський – третій за рахунком Генерал Ордену Проповідників після отця Домініка.

На жаль, ці відвідини були позначені не лише радістю зустрічі, а й сумом від усвідомлення становища. Славетний монастир у Барселоні переживає кризу покликань – попри те, що Іспанія нібито католицька країна ; принаймні, 97% мешканців вважаються католиками… Або, може, вони достоту такі само «католики», як і в наших краях «більшість» називає себе православними?

Фото: с.Ольга Катерина

Від Барселони автобусом група дісталася села Себрейро, звідки вже вирушила пішки. Паломництво до Сантьяго відзначається тим, що воно – не сезонне. Тобто, ясна річ, у теплий період на Camino людей більше, але прочан на цьому шляху не бракує ніколи. Отож немає такого поняття, як «організація паломництва», і ніхто не їздить перед його початком, розбиваючи трасу на шматки, придатні для одного пішого переходу та домовляючись про ночівлі. Натомість вздовж усього Camino є спеціальні доми-ночівля, вони звуться альберге (albergue). У Барселоні кожен учасник отримав credenciales – «паспорт» прочанина. У цьому паспорті ставлять печатку про ночівлю в тому чи тому альберге, а без паспорта на ніч не пустять, бо це дім для паломників, а не просто так.

Себрейро знана тим, що в тамтешньому храмі сталося євхаристійне чудо: під час св.Меси хліб і вино стали видимими Тілом і Кров’ю Христовими. Киньте запит у пошуковик, і прочитаєте це у першому ж ПДФ-файлі, який випаде в списку.

Фото: с.Ольга Катерина

А до «списку» чудес, які сталися на трасі, можна зарахувати й те, як Ольга знайшла свою групу, загубившись у полях. Місцевий хлопчик, якого ніхто ні про що не питав, підійшов до групи стурбованих іноземців, і двічі тикнув простягнутим пальцем: «падре» звернув ось на цю стежку, а «дама» – ось на ту.
Той підліток, певно, був для Camino такою собі символічною стрілкою-вказівником, яких чимало по всій трасі. Жовті стріли і малюнок-раковинка – те, що супроводжує всіх паломників до мети. Якщо не знаєш, де ти, якщо загубився, якщо щось сталося – шукай жовту стрілку і раковинку-«королевку», вони повернуть тебе на паломницький шлях. Чим це не символ християнського життя взагалі – молитовні підказки правильності дороги?

Можна порівнювати пройдені траси. Коли ми вирушаємо до Бердичева (Маріуполя… Ченстохови… Будслава…), то беремо на день маленький рюкзак, бо великий їде «організованою» вантажівкою. А на Camino не «бавляться у прощу», там ідуть з усім своїм скарбом. Отож дорога нелегка. До того ж, не завжди рівною трасою, а горами. Купувати їжу – недешево ( нести не вийде; а везти нема кому). Клімат – не наш: якщо випране не сховати на ніч, воно набереться вологи після заходу сонця. Коротше кажучи, якщо комусь хочеться набути досвіду «серйозного» паломництва, то пакуйте речі на Сантьяго…

Дорога завжди приносить зустрічі з цікавими людьми. В одному з домів, де змучені спраглі прочани шукали бодай якогось «технічного» шлангу для поливу квітів, хазяйка винесла їм воду в магазинських пластикових пляшках, а хазяїн усіх благословив, дізнавшись, що це паломники. Ані йому, ані їм не завадило те, що вони – католики, а він – протестантський пастор. В іншому місці, у містечку Саррія, коли мої герої зовсім не героїчно «впали» на стільці вуличної кав’ярні, до них підходив настирливий офіціант і все про щось говорив. А в них сил не було прислухатися. Зрештою, змучені паломники усвідомили, що офіціанта вже тричі Бог посилає, і говорить він (тицяючи пальцем в о.Романа), що «отам, отам» є монастир, у якому такі само отці в білому! «Отам» виявилося буквально за рогом, за кілька кроків, а брати в білому… ні, то були не домініканці. То була зустріч із живою Історією! Бо це виявилися монахи-мерседарії. Був колись такий Орден Пресвятої Марії для викупу полонених… Виявляється, ще й досі існує! З 1218 року.

Camino любить своїх прочан, а вони люблять Camino. Придорожні їдаленьки існують фактично тільки для підживлення паломників. Часто на стінах цих будиночків можна побачити фотографії хазяїна з тими чи тими паломниками, засклені автографи та слова подяки. Місцевих людей на трасі зустрічається небагато, але кожен обов’язково посміхнеться, привітається й побажає гарної дороги: «Buen Camino!» Один з місцевих, типовий поривчастий іспанець, підійшов до прочан у Портомарині, став навколішки і попросив його благословити… Дівчата були збентежені, але благословили.

Потім були ще дні й ночі, нарешті – Сантьяго, св.Меса у величній катедрі, красу якої не передадуть ніякі фотознімки (кажу ж вам, туди йти треба). Втомлені прочани, збиті ноги, знову треба думати, як викрутитися з грошима… Коли раптом – у катедрі на Месі та ж сама пані з Чехії, яку вже стрічали на трасі, їй ще сподобалося, як «наші» співають! З радості від зустрічі пані Ярмя дала дівчатам 100 євро… і вони розплакалися. Знову – Бог дав.

Фото: с.Ольга Катерина

Вже викладено в Інтернет усі спогади, детальні, з фотоілюстраціями, а паломницька дорога все ще не відпускає моїх друзів. Вони на собі пізнали справедливість сказаного одним із тих, кого зустріли там: «Camino ніколи не закінчується».

«А що ж це таке – паломництво до Сантьяго?» – розпитувала я їх.
«Насамперед – це паломництво, тобто кількадесят кілометрів пішки щодня, – напівжартома, але й серйозно відповів о.Роман Шульц ОР. – Це час покладання на Бога в усіх ситуаціях. А також час несення до гробу св.Якова всіх прохань та інтенцій, з якими ми вирушили. Час, переплетений молитвою. Вона дуже індивідуальна на цій дорозі. По суті справи, кожен паломник її проходить сам-один (можна просто зустрічатися в домовлених місцях). Тож вдавалося читати в день по чотири й більше частини Розарію. Вочевидь паломництво до Сантьяго – це ще й зустрічі, інколи предивні! Ми, наприклад, зустріли прочан із Бразилії, від яких дістали запрошення на зустріч молоді у Ріо-де-Жанейро, що відбудеться за два роки. Центром кожного дня була св.Меса, а вершиною паломництва – Євхаристія при гробі св.Якова. До речі, у катедрі є просто прекрасна каплиця Адорації Пресвятих Дарів. Там постійно сидять люди, немовби занурені у мир, що спливає від Ісуса, присутнього в Гостії…»

…Отака буває «цифрова культура». Просто люди розповідають про те, як ходили в паломництво, як молилися, як їм Бог благословляв. І це насправді є сучасним апостольством!

Експерт із комунікації Тоні Бірдсонг, співавтор інтернет-ресурсу
@ stickyJesus: як жити своєю вірою, стверджує, що нині люди проводять понад 110 мільярдів хвилин щомісяця в Інтернеті. А отже, той, хто не використовує можливостей, які надає цифровий простір, марнує їх. «Це дні бенкету для євангелізації, історичне соціальне зрушення», – каже вона.

Єдине зауваження – засобами Інтернету потрібно вміти користуватися, це чиста правда. Інтернет затягує. Але та ж сама Бірдсонг зізнається, що проводить годину-півтори на молитві, а вже потім вмикає комп’ютер.
Як на мене, з таким підходом – і маючи про що розповідати світові – ми цілком спроможні відповісти на ті виклики часу, що їх обговорюватимуть єпископи у чилійському Сантьяго.
Зрештою, ми до цього покликані.

Фото: bestourism.com

Паломництво до Ватикану (22-29 жовтня)

часопис CREDO — Wed, 05 Oct 2011 12:50:35 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у прощу до Ватикану та вічного міста Риму.

Місця відвідин: Польща – Ченстохова, Краків, Ватикан, Італія – Рим, Венеція, Ассізі, Австрія – Відень.

Дата паломництва: 22-29 жовтня

Програма

1 день:
виїзд зі Львова вранці, перехід через польський кордон, відвідини Кракова, нічліг у готелі в Ченстохові.

2 день:
сніданок у готелі, відвідини Санктуарія у Ченстохові, молитва перед чудотворним образом Ченстоховської Матері Божої, переїзд через Чехію та Австрію до Італії, нічний переїзд до Венеції.

3 день:
відвідини Венеції: Базиліка і Площа св. Марка, міст Ріальто, переїзд на нічліг у готелі біля Риму.

4 день:
сніданок, відвідини Ватикану, Собор св. Петра, відвідини гробу блаженного Йоана Павла II, час для купівлі сувенірів, Рим античний: Фортеця св. Ангела, Площа Навона, Фонтан ді Треві, Колізей зовні, Іспанські Сходи, Пантеон, вечеря та нічліг у готелі поблизу Рима.

5 день:
сніданок, Базиліка св. Павла, участь у генеральній аудієнції з Папою Римським (при можливості), Базиліка св. Йоана на Латерані, Базиліка Матері Божої Більшої, вечеря і нічліг в готелі біля Ассізі.

6 день:
сніданок у готелі, переїзд до Ассізі, відвідини середньовічного міста св. Франциска: Базиліка св. Франциска, Базиліка св. Клари, церква св. Дем’яна, нічний переїзд до Відня.

7 день:
відвідини Відня (харчування за власний рахунок) та виїзд до Львова.

8 день:
приїзд до Львова вранці.

Вартість поїздки: 380 євро та 100 грн.

Додаткові витрати: оплата за екскурсії Краковом, Ченстоховою, та Віднем, а також міський транспорт у Венеції та Римі. Вартість усіх цих витрат разом становить 30 Євро.

Для пенсіонерів, учнів та студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро)

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Також запрошуємо у Паломництво до Лурду (21 – 29 жовтня 2011)

Паломництво до Лурду (21 – 29 жовтня 2011)

часопис CREDO — Tue, 04 Oct 2011 11:56:25 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у прощу до Марійної святині – Лурду.

Місця відвідин: Польща – Освенцім, Німеччина – Дрезден, Мюнхен. Франція – Лурд, Ля Салетт, Королівство Монако.

Дата паломництва: 21 – 29 жовтня 2011

Програма

1 день:

виїзд зі Львова вранці, перехід через польський кордон, відвідини Концентраційного табору Аушвіц в Освенцімі, нічліг у готелі біля польсько-німецького кордону.

2 день:

сніданок у готелі, переїзд до Дрездену, екскурсія по місту, Свята Літургія, вільний час, нічний переїзд до Ля Салетт (Марійне відпустове місце в Альпах).

3 день:

Свята Літургія, ознайомлення з об’явленням Матері Божої з Ля Салетт, участь в молитовній процесії зі свічками, нічліг у паломницькому будинку, вечеря та нічліг у Ля Салетт.

4 день:

сніданок, Свята Літургія, виїзд до Лурду, поселення в Домі Паломника, вечеря та нічліг.

5 день:

сніданок, можливість купелі в чудотворному джерелі, Служба Божа в Українській Греко-Католицькій Церкві, відвідини місць життя та діяльності св. Бернардети Субіру, вечеря, участь у вечірній молитовній процесії, нічліг.

6 день:

сніданок, Свята Літургія, відвідини Базиліки, Масабельського гроту, участь у Хресній Дорозі та вечірній молитовній процесії, вечеря та нічліг.

7 день:

4.00 ранку виїзд до Монако, ознайомлення з королівством Монако, Служба Божа нічний переїзд до Мюнхену.

8 день:

відвідини Мюнхену (харчування за власний рахунок), Свята Літургія та виїзд до Львова.

9 день:

приїзд до Львова.

Вартість поїздки: 455 євро та 100 грн.

У вартість поїздки входить:
5 нічлігів у готелях, 5 сніданків та 4 вечерь, відкриття шенгенської візи, переїзд автобусом єврокласу, супровід духівника та екскурсовода, медичне страхування.

У вартість поїздки не входить: оплата за екскурсії (усе разом 25 євро)

Для пенсіонерів, учнів та студентів до 21 року життя віза безкоштовна (мінус 35 євро).

Додаткові кошти (транспорт та усі екскурсії) 25 євро

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Державна пенітенціарна служба України здійснила паломництво до Унівської лаври

часопис CREDO — Thu, 29 Sep 2011 13:06:20 +0000

Під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» 26 – 27 вересня відбулося Третє Всеукраїнське паломництво працівників Державної пенітенціарної служби України до Свято-Успенської Унівської лаври.

Представники управлінь Київської, Черкаської, Одеської, Луганської, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської областей – всього близько 150 осіб – принесли свої молитви і благання до чудотворного місця, де зберігається одна з найбільших святинь України – Унівська ікона Богородиці.

Про це CREDO повідомили у Пенітенціарному Душпастирстві УГКЦ.

Традиційно проща розпочалася у місті Перемишлянах (Львівська обл.) у храмі, де душпастирював Блаженний Священомученик Омелян Ковч. Після молебну до Священомученика Омеляна колона прочан вирушила до Унева. Серед прочан були також члени родин пенітенціарних службовців, в’язничні душпастирі.

Поруч зі своїми співслужбовцями прощу звершували чільні офіцери обласних управлінь ДПтС, заступники з соціально-виховної та психологічної роботи.

Керівник Департаменту УГКЦ з душпастирства у Силових структур України преосвященний владика Михаїл (Колтун) відслужив з прочанами вечірню Свята з литією. У проповіді він зазначив: «Справжній хрест – це усе наше життя. Це хрест, який ми відчуваємо у сімейному житті, у подружжі, у вихованні дітей, у несенні своєї служби… Мудрістю хреста ми маємо долати життєву дорогу, щоб з розумінням йти на зустріч труднощам і тим насадити в серці Божу любов. Пресвята Богородиця, яка прийняла волю Божу, прийняла і хрест. Вона є нашою вихователькою в любові, яка досвідчується через терпеливість зношення труднощів і тягарів.»

Увечері відбулося акафістове моління перед Унівською Чудотворною іконою Богородиці, панахида за усопших на чернечій горі, нічні чування. На честь 20-ї річниці відродження державності України представники пенітенціарної служби підготували самодіяльні мистецькі програми, що прозвучали на співочому майданчику біля чудотворного джерела.

27 вересня у Свято-Успенському храмі була відслужена святкова Утреня та Божественна Літургія, яку очолив ієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України. Про духовність та значення почитання Церквою Чесного Хреста Господнього говорив у проповіді після Євангелія й ігумен монастиря високопреподобний отець Теодор (Мартинюк): «Хрест є знаком примирення і прощення, яке Господь розпростер на всіх без винятку людей і цей дар нам треба лише прийняти».

Після Літургії зі словами привітання до прочан звернувся о. Григорій Драус, головний капелан Римо-Католицької Церкви в Україні. Він вручив представнику кожної з пенітенціарних установ, яка була представлена паломниками,іконописне розп’яття Ісуса Христа. Водосвятний молебень, молитва за Україну та святкова трапеза завершили прощу. На згадку про участь у прощі кожен учасник отримав грамоту прочанина від ігумена монастиря.

Українські велопаломники повернулись додому

часопис CREDO — Wed, 14 Sep 2011 13:11:23 +0000

До України повернулись двоє велопаломників, які 1 серпня на велосипедах вирушили у мандрівку по святих місцях Європи.

Кияни о. Ципріян Чоп ОМІ та Євген Самборський побували також на Всесвітніх Днях Молоді, які у серпні відбувались у Мадриді. А кінцевою точкою їх паломництва був Лісабон, звідки 3 вересня мандрівники літаком повернулись до України.

Під час велопаломництва о. Ципріян та Євген проїхали 10 країн Європи та 1 країну Африки. Загалом паломники подолали понад 5 700 км.

Паломництво до Святої Землі (оновлено)

часопис CREDO — Wed, 07 Sep 2011 07:10:46 +0000

Паломницький центр «Рафаїл» спільно з часописом CREDO запрошують у прощу до Святої Землі.

Під час паломництва будемо відвідувати стародавні монастирі та найважливіші місця біблійної історії:

Єрусалим, Назарет, Канна Галилейська, Фавор, Вифлеєм, Єрихон, Мертве море і тд.

25 вересня – 2 жовтня 2011 року

Програма:

25.09.11

Виліт з Києва до Тель – Авіву о 18:45.

Приліт в міжнародний аеропорт ім. Бен Гуріона о 21:45.

Посадка в автобус і переїзд до міста Тверія. Розміщення в готелі. Нічліг

26.09.11

Місто Благовіщення та гора Фавор

Сніданок. Гора Фавор. Літургія.

Назарет. Храм Благовіщення.Джерело Діви Марії. Храм св. Йосифа
Церква Архангела Гавриїла.

Канна Галілейська – місце сотворіння першого чуда Ісуса Христа – перетворення води в вино на весіллі. Відновлення шлюбної присяги.
Повернення в готель.Вечеря. Нічліг.

27.09.11

Християнська Галілея

Сніданок.

Гора Благословенств – місце нагірної проповіді Ісуса Христа.
Табха – храм примноження хлібів і риб. Мінза Крісті – Церква Первенства Петра. Літургія. Капернаум – місто Ісуса.
Галілейське море. Факультативно – обід з рибою Св.Петра (20 – 25 $ з особи).

Йордан – місце хрещення Ісуса, омовіння в водах Йордану з Благословенням.

Повернення у готель. Вечеря. Нічліг.

28.09.11

Хайфа, Ейн-Карем

Сніданок.Виселення з готелю.

Хайфа. Храм пророка Іллі. Літургія. Кармелітський монастир «Stella Maris» («Зірка моря»).Панорама Бахайських садів.

Ейн – Карем – місце зустрічі Діви Марії та Єлизавети (матері Івана Хрестителя). Джерело Марії. Місця пов’язані з Іваном Предтечею.
Приїзд до Вифлеєму, розселення в готелі. Вечеря. Нічліг .

29.09.11

Вифлеєм та Єрусалим.

Сніданок.

Храм Різдва Христового.

Літургія. Каплиця Св. Олени. Молочна печера. Переїзд з Вифлеєму у Єрусалим. Місце Вознесіння Господнього. Монастир «Pater noster».
Панорама Єрусалиму. Оливна гора, церква «Dominus Flevit» («Сльоза Господа»). «Церква Всіх Націй» – Страстей Господніх. Гетсиманський сад. Гробниця Діви Марії. Повернення до готелю. Вечеря.Нічліг.

30.09.11

Єрусалим

Сніданок.

Вифезда – «овеча купель». Церква Св. Анни – місце Різдва Пречистої Діви.

Via Dolorosa – Хресна Дорога. Храм Гробу Господнього: Голгофа, Камінь помазання, Гріб Господній. Літургія.

Стіна Плачу. Вільний час в Єрусалимі.

Повернення в готель. Вечеря. Нічліг.

01.09.11

Гора Сіон, Єрихон, монастирі Іудейської пустелі, Мертве море
Сніданок.

Гора Сіон, гробницяЦаря Давида. Світлиця ТайноїВечері– місце сходження Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці.
Бенедиктинський монастир. Місце Успіння Богородиці.Літургія.
Монастир св. Герасима.

Єрихон.“Дерево Закхея” Наскельний Монастир «Спокус» (без підйому на гору). Факультативно – відпочинок на Мертвому морі з обідом (10 $ з особи) та відвіданням магазину косметики Мертвого моря.

Повернення у готель.Вечеря. Нічліг.

02.10.11

Сніданок. Виселення з готелю.

Свята Літургія в греко-католицькій Мелхідській Церкві у Єрусалимі, посвячення релігійної атрибутики. Церква «Піючого когута».
Відвідання музею Яд ва-Шем. Відліт до дому. Приліт до Києва – закінчення прощі.

Вартість поїздки: 750 $ та 100 грн

У вартість поїздки входить: Духовний супровід священика, та керівника групи, авіа переліт, всі переїзди згідно програми, проживання в готелях 3*, 4* зі сніданками та вечерями, екскурсії згідно програми, послуги дипломованого гіда, медстрахування.

У вартість поїздки не входить: Чаєві гіду та водієві та вхідні квитки згідно з програмою (55 $/особу), факультативні програми, обід з рибою Св.Петра (20 – 25$/особу), відпочинок на Мертвому морі з обідом (10 $від особи).

Важлива інформація: фірма залишає за собою право змінювати порядок і час проведення екскурсій або замінювати їх на рівноцінні, автобусні послуги у вільний час не передбачені, за корки на дорогах й можливі затримки на кордоні туристична фірма відповідальності не несе;

Запис у групу

за телефонами:

097-981-13-68

067-587-41-43

Або напишіть на електронну адресу credo.ua@gmail.com лист із приміткою «Паломництво». У листі вкажіть:

Паломництво до Гошівської обителі: записки прочанки

часопис CREDO — Fri, 02 Sep 2011 15:38:19 +0000

Цьогорічна молодіжна піша проща до Гошева, яка тривала з 25 до 28 серпня, містила особливий девіз — «Господи, навчи нас молитись». Близько двох сотень молодих людей, які прямували до Ясної Гори з Івано-Франківська, Львова і Дрогобича, мали цей молитовний намір на кожному кілометрі свого шляху: під спекотним сонцем, у звуках автівок на трасах, під час перепочинку.

«Перший день прощі для мене був дуже важким, бо відчувала фізичну виснаженість, проте наступного дня ми відслужили Літургію у одному із храмів міста Долини. Я молилася близько півтори години, відчуваючи приплив нових сил, тому наступні дні духовної мандрівки здавалися легкими», — ділиться враженнями Оксана з Івано-Франківська. Прямуючи до Гошева, прочани вправлялися не лише в особистій молитві, вони вчилися перебувати у спільноті нових друзів, випадкових знайомих, невідомих доріг. «Коли ти крокуєш у мовчанні, без спілкування, відчуваєш велику самотність у серці. Протягом всієї дороги ми сміялись, співали, зустрічали людей, у яких на очах з’являлися сльози. Ми відчували велику радість і неймовірне полегшення, бо перебували у єдності зі світом», — продовжує прочанка.

Для багатьох юнаків та дівчат цьогорічна проща була пробою на міцність, витривалість і силу духу. «Мабуть, найважчими моментами нашої пішої дистанції були останні метри, багатьом не вистачало повітря біля брами монастиря. Я, як священик, бачив цю неміч; частково порівнюючи ці кроки із останніми щаблями людського життя. Безумовно, гошівська проща асоціюється із своєрідним апостольством духу, адже молодь нашої Церкви проходить внутрішній духовний гарт у боротьбі із зовнішніми спокусами. Гадаю, що багато молодих у процесі цього пішого паломництва мали можливість досвідчити Бога у своєму житті», — зазначив один із організаторів прощі отець Йосафат.

У передчутті одного з найбільших християнських свят – Успення Пресвятої Богородиці – прочани розпочали молитовні служіння на Ясній Горі в Гошеві з молитви перед чудотворною іконою Божої Матері. Історія ікони розпочинається у 1704-1705 рр., коли шляхтич Андрій Шугай придбав дві копії чудотворної ікони Ченстоховської Богоматері, одну із яких залишив у себе. Пізніше помешкання шляхтича згоріло, лише вціліла стіна, на якій висів образ. Згодом ікона потрапила до рук Миколи Гошовського. І сталося чудо – вона засяяла неземним світлом, а з очей Матері Божої лилися сльози. Тоді ж Львівський єпископ Атанасій Шептицький спеціальною грамотою від липня 1737 року визнав ікону чудотворною, а шляхтичу наказав передати образ до Гошівського монастиря.

У 1950 році ікону конфіскували співробітники Станіславського УМДБ, через те оригіналу досі не знайдено. Сьогодні у Гошеві є перша копія ікони, яку в двотисячних роках передав отцям-василіянам у Івано-Франківську один добродій. 1 липня 2009 року Папа Бенедикт XVI урочисто коронував ікону Гошівської Богоматері.

Чудодійний покров Гошівської Богородиці відчуваємо і сьогодні, зокрема через духовні й фізичні зцілення людей. «Нещодавно я перебувала на спеціальних місіях у Греції. Після місій, тільки-но з’явилася можливість, — одразу ж на прощу. Гошів та Зарваниця для мене є близькими місцями, оскільки саме тут можна поєднатися з Богом, особливо відчути присутність і опіку Божої Матері, для якої завжди залишатимешся улюбленою дитиною, пізнати невимовну радість разом із молоддю у молитві та спілкуванні», — ділиться враженнями сестра Герарда (ЧСВВ).

Після святкової Літургії прочани відслужили хресну дорогу, молитовну вервицю, урочистою процесією зі свічками поклали плащаницю Божої Матері, опісля розпочали нічні чування. Молитовні роздуми почались із виступу гурту крехівських братів. У радості, молитві й роздумах промайнула ніч на Ясній Горі в Гошеві. «Нічна програма» прощі асоціювалася із повнотою християнських почуттів: тут були і радість, і смуток, і призадума. «Саме тут, у Гошеві, я багато зрозуміла. Передовсім, що УГКЦ презентує демократичну місію Церкви, де Бога можна знайти не лише в насуплених серйозних роздумах, а й у радісних усмішках. Тоді відчуваєш себе в
«Саме тут, у Гошеві, я багато зрозуміла. Передовсім, що УГКЦ презентує демократичну місію Церкви, де Бога можна знайти не лише в насуплених серйозних роздумах, а й у радісних усмішках. Тоді відчуваєш себе в атмосфері щирості й теплоти. Особливо вражена гуртом отців василіян, які презентували молоді такий собі «греко-католицький джаз-фанк», — коментує пережиття від чувань Лідія Батіг, прочанка зі Львова. Через брак місця у наметах (цьогоріч було набагато більше учасників прощі, ніж очікували) деякі паломники ночували у церкві. У такі моменти відбувається переосмислення призначення храму, який на кілька годин стає прибіжищем для втомлених. Саме тоді притча про блудного сина виглядає настільки актуальною.

Після святкової ранкової Літургії молоді прочани збиралися у дорогу до своїх домівок. Ще декілька днів тому для багатьох юнаків та дівчат піша проща до Гошева видавалася неподоланою дистанцією. Однак після стількох виснажливих днів прочани не лише пережили радість, любов, мир у молитві, а й пізнали свою внутрішню духовну міць, що допомагатиме їм у боротьбі із зовнішнім світом.

Юліана Лавриш
, РІСУ

«Кожна людина має відзначатися жертовністю», – єрм. Юстин Бойко, керівник пішої прощі Львів-Унів

часопис CREDO — Mon, 29 Aug 2011 09:24:01 +0000

Цього року піша серпнева трьохденна проща Львів-Унів святкує свій двадцятирічний ювілей. З цієї нагоди її незмінний керівник, єрм. Юстин Бойко, монах Студійського уставу, поділився спогадами та думками.

– Як виникла ідея прощі?

- Ідея цієї прощі зародилася на початках незалежності України у 1991 році. Ініціаторм був владика Йосиф (Мілян), сьогодні єпископ-помічник Київський, тоді о. Йосиф Мілян, котрий на той час виконував обов’язки настоятеля Унівського монастиря Студійського уставу у Львові. Саме він з Марійською дружиною на світанку незалежності, коли ми планували перейняти цей монастир, відновив прощі до Святоуспенської Унівської лаври після багатьох років тоталітарного режиму. Ці прощі існували і до цього часу, вони, однак, мали інший характер. Згідно з переказами монахів, прощі мали релігійно-комерційний характер. Релігійний виявлявся у тому, що люди ішли пішки здалека, присвячуючи свій час, жертвуючи його в якомусь особистому намірі. В Уневі завершували своє паломництво сповіддю і молитвою. Однак завданням монахів-студитів було також відновити українське село, допомогти українському селянинові збути свою продукцію. Тому напередодні свята Успення Пресвятої Богородиці і тиждень перед тим відбувалися ярмарки, де можна було побачити багато цікавих витворів мистецтва, з іншого боку, спробувати жіночу випічку, чи побачити те, що роблять ковалі тут, на місці. Це був прототип Сорочинського ярмарку сьогодні.

– Який зміст носить проща сьогодні?

- На даний час проща до Святоуспенської Унівської лаври, яка була відновлена у 1991 році, має суто духовно-релігійний зміст. Ми вирушаємо з храму святого архистратига Михаїла у Львові і три дні йдемо в Унів.

– Якою є тема прощі цього року?

Цьогорічна тема: «Слово Боже в житті людини». Вона є відповіддю, з нашого боку, на заклик Синоду єпископів УГКЦ про те, щоби 2011р. у рамках приготування до святкування ювілею 1025-ліття хрещення Руси-України присвятити саме темі «Керигми», проповідуванню Божого Слова. Ми, однак, намагалися охопити трохи ширший аспект. Для того щоби могти проповідувати Боже Слово, християнин, передусім, повинен його зрозуміти, навчитися його слухати. Тому ми роздумуємо над тим, що таке Слово Боже і як ми маємо його сприймати. Цей аспект розвивали наші духівники та вищезгадані запрошені особи на дев’ятьох зупинках, які у нас були. А також тридцять координаторів розвивали цю тему у групах.

– Яка прогама паломництва?

- Це духовно-молитовна програма. Ми запрошуємо різних відомих постатей серед духовенства, а також серед мирян, котрі в місцях, де ми зупиняємося на молитву, переважно у храмах, промовляють до нас на певну тему, яку ми обираємо заздалегідь. Опісля над цією темою роздумують координатори в групах, а також духівники у сповідях та духовних розмовах намагаються прив’язати до цієї теми. Відтак прочанин завершує своє паломництво духовно приготовленим до того, щоби з’єднатися з Господом, прийнявши святі таїнства.

– Чи відбувається якась попередня праця з провідниками прощі та її відповідальними?

- Керівниками груп є переважно студенти Львівської духовної семінарії, а також студенти УКУ, чи вишколені миряни. Ми вишколюємо керівників груп заздалегідь. Вони проходять певну формацію. Можна сказати, що у нас є координатори, котрі проводять прощі вже не один рік і мають досвід. Хочемо створити таку немовби стабільну команду, бо це має ефект: люди діляться досвідом один з одним.

Цікавим є факт, що проща стала немовби таким форумом, де молоді люди, семінаристи, миряни, мають можливість утвердитись у виборі свого покликання, або роздумати над ним. Семінаристи, наприклад, тут можуть познайомитись із дівчиною, котра жила б відповідними християнськими вартостями, властивими дружині священика. Дуже багато студентів духовних семінарій своїх дружин віднайшли саме на цій прощі. Інші семінаристи приглядаються монашому життю. Думаю, що ця проща допомагає їхньому духовному розвитку.

– Розкажіть дещо про організацію, адже організувати таку велику кількість людей, навіть якщо і на три дні, – нелегко?

- Щороку моїм особистим старанням є те, щоби проща була добре організована з духовного і адміністративного боку. Щодо духовного, то важливим є належна духовна програма, а щодо адміністративного, то ми стараємося попередньо приготувати села, які будуть нас приймати. Для цього треба зустрітись з головами сільських рад, депутатами, парохами, парохіянами, часом провести попередні місії, щоби люди прийняли прочан з такої людської точки зору: помитися, чи щось перекусити. Ми також не беремо членських внесків на цю прощу. Завдячую організації прощі малим підприємцям, котрі постійно підтримують нас в її організації, завдяки чому оминаємо членський внесок прочанина. Можливо, з часом ми його відновимо, але, на мою думку, наше суспільство ще не є готовим до того, щоби вкладати ці внески, позаяк коли іде мова про гроші, то, відповідно, можуть виникати непорозуміння. Для того щоби уникнути цього, звертаюся до людей, котрим довіряю, котрі жертвують свої кошти, щоби інші мали можливість пройти прощу. Також частина коштів – це людські пожертви на храм Архистратига Михаїла у Львові.

У нас також існує «прочанський тил», окрема технічна група забезпечення. Вона нараховує близько 15 чоловік. Її завданням є перевозити речі з нічлігу на місце наступного нічлігу. На наступний день ці речі знову збирають, перевозять. Також у їхні обов’язки входить підготовка та ознайомлення із селом, в яке входимо: з’ясовувати, де розташований храм, де є криниця, щоб помитися, де відбуватиметься харчування, якою буде схема харчування, розселення на нічліг. Це є титанічна праця, яку наші паломники виконують досить сумлінно.

– Розкажіть про цікаві моменти, які, можливо, були на цьогорічній прощі

Мене вражає присутність юнацької молоді, такої, котра навчається ще у школі, або завершує це навчання. Бачу, що ті діти не йдуть тільки з якоїсь цікавості, їм, можливо, не вистачає духовної атмосфери. Це мене, як керівника прощі, вражає. Друге це те, що на прощу йдуть не завжди люди, котрі є близькими до Церкви, воцерковленими. Ідуть такі, котрі прийшли вперше на прощу, чи то прочитавши якусь інформацію і бажаючи довідатися, що це таке, чи то почувши від свого приятеля. Дійшовши до Унева бачу, що ця людина часом вперше приступає до сповіді. Це не може не тішити.

Найбільш оригінальною цього року була ситуація з коментуванням Слова Божого у групі для дітей. На три дні ми маємо приготовані біблійні читання. Наперед вибраний фрагмент, який координатор зачитує, пояснює. Відтак кожен ділиться, що до нього промовив Бог через ці слова. Так як діти пояснювали притчі Христові про Царство Небесне – я ще ніколи не чув від жодних богословів. Ці інтерпретації були настільки щирими і простими, що, здається, Господь промовляв їхніми устами.

– Чому, на вашу думку, одні люди обирають щире «Господи помилуй» у стінах храму, а інші жертвують час і зусилля, звершуючи піше паломництво?

- Є різні форми посвяти себе Богові. До посвяти нас заохочує щоденно Літургія словами «все життя наше Христу Богові віддаймо». Є певна категорія людей, котрі саме в такий бачать посвяту свого життя Богові – пройти прощею. Не закликаю усіх ходити прощею, але йдеться про те, щоби кожна людина відзначалася жертовністю, позаяк жертовність є рідною сестрою любові. Без неї неможливо збудувати ні сім’ї, ні доброго монашества, ні священства, навіть народу. А на прощі це можна виразити і тілесно, і духовно.

Розмовляла Іванна Рижан

Паломництва для атеїстів

часопис CREDO — Tue, 23 Aug 2011 14:14:20 +0000

У рівненській парафії св. Петра і Павла організовуються паломництва. Але це не звичайні паломництва, до яких ми звикли. Ці паломництва організовуються для невіруючих людей: атеїстів, комуністів, націоналістів, анархістів та інших «…істів».

Що відбувається в такому паломництві і яка його ціль, розповідають його організатори – подружжя Тарас та Яна Яремчук.

«Ідея таких паломництв народилась з власного досвіду. 14 років тому я ввійшла на Неокатехуменальну Дорогу. Була зовсім невіруючою. І вже швидко потрапила в паломництво до Рима на зустріч молоді з Папою Йоаном Павлом ІІ. У цьому паломництві моє життя кардинально змінилось. Я побачила, що Ісус Христос – справді живий Бог. Після повернення я покинула багато гріхів. Моє життя перестало бути прісним, безбарвним, пофарбованим лише в сірий колір депресій. Продовжуючи Неокатехуменальну Дорогу, я вступила в шлюб, в якому ми з чоловіком живемо вже 10 років і маємо двох дітей.

Спочатку у нас виникла ідея організовувати паломництва для родин: щоб батьки разом з дітьми могли пізнати Ісуса Христа. Разом могли пережити труднощі, радощі,побачити чудовий світ, який створив Бог. Ми робили паломництва по Західній Україні, в Польщу, Словаччину. Відгуки були чудовими. В родинах з’являлася єдність. Наш священик о. Григорій Драуз, який очолював екіпу керівників, проголошував катехизи про християнське подружжя, про виховання дітей, про віру. Ці катехизи були великою допомогою для родин. У програмі також були розваги. Наприклад, в Кракові обов’язково відвідували аквапарк. Дітям було весело, а разом з дітьми відпочивали і батьки. Бо Христос створив нас, щоб ми були щасливі.

Побачивши, що вийшло дуже добре, ми замислились, що є люди, які не знають Христа або звикли до Нього, як до гарної ікони і вже не помічають Його, не відчувають Його присутності в своєму житті. У цей період нашого священика о. Григорія запросили в Ригу. Архієпископ Риги – однокурсник о. Григорія, вони разом закінчили духовну семінарію в Любліні. Отець Григорій прийняв запрошення і привіз з собою ще … 47 чоловік.

Я, пам’ятаючи свій досвід навернення в паломництві, наполягла, щоб можна було запрошувати людей не з Церкви. Отець Григорій дозволив за однією умовою – людина має бути одним із «…істів». І ми почали збирати команду.

Основу складали парафіяни, священик і 4 семінариста із семінарії «Редемторіс Матер» та діти. Було багато молоді, які працювали як волонтери – допомагали з дітьми, дбали про пісні, літургійні речі. Потрохи почали зустрічатись «…істи». Ми запрошували колег з роботи, друзів, родичів, хрещених батьків. Люди були здивовані. Питали: «А нам можна, ми ж не з вашої Церкви?», «А я до церкви не ходжу», «А я не католик», «А я в Бога не вірю».

«Нічого страшного, – відповідали ми, – це спеціально для вас».

Разом зібралось 47 чоловік. Найменшому виповнилось 1,8 р., найстаршому – 75 років. Дітей разом було 13. А також літня жінка-інвалід. Паломництво було відкрите для всіх, головне – бажання та закордонний паспорт.

Розробили чудовий маршрут: Рівне – Вільнюс – Тракай – Рига – Юрмала – Варшава – Люблін – Рівне. У цій поїздці ми відвідали багато чудових місць, гарних храмів, чудотворних образів. Панувала атмосфера краси, історії і віри.

У Вільнюсі ми відвідали найвідомішу в світі чудотворну ікону Божої Матері Остробрамської. Біля неї молились всі, навіть найневіруючіші. Бо кожна людина має якісь страждання, несе свій хрест, бореться з проблемами. Ми приносили ці хрести Марії, а Вона втішала. Із каплиці всі вийшли преображені, з іншими виразами обличчя, які сяяли і раділи.

Також ми бачили перший образ Ісуса Милосердного, який малювали за видіннями с. Фаустини. Все дуже скромно: і образ, і храм, але й в простоті Бог присутній.

З групою ми відвідали острів Тракай із величезним лицарським замком. Під мурами слухали катехизу про християнське життя, а також катались на яхті, купались в озері та їли величезну піцу із назвою «Сімейна», почуваючи себе великою сім’єю.

У Вільнюсі нас приймав готель, власники якого – подружжя із Неокатехуменальної спільноти. Готель обладнаний в старовинному стилі, багато картин, балдахіни.

А потім ми поїхали в Ригу. Архиєпископ не здивувався, що нас так багато, адже ми його попередили. Нам приготували нам житло в семінарії, яка на літніх канікулах не мала студентів. Дві кухарки готували найсмачнішу латвійську їжу.

На жаль, у Ризі храми здебільшого лютеранські, католицький – тільки один. Але місто – чудове! Всі були вражені його красою. З нами зустрічався кардинал Риги, який вже має 66 років священства.

У неділю ми відвідали перлину Балтики – Юрмалу. Чистий пісок, багатовікові сосни та холоднюще море зустріли нас дуже гостинно. Тут всі (і священик, і діти, і старші) грали в волейбол, закопували аніматорів по вуха в пісок (в прямому сенсі слова), будували місто з піску. В пісочному місті возвели семінарію, храм із Хресною дорогою, парафіяльний будинок. Подивитись на таке диво прибігли діти зі всього пляжу. Діти з Москви питали нас: «А що таке костел?, А що таке Хресна дорога?» Наші діти пояснювали їм все. Таким чином і в дитячому колі відбувалася євангелізація.

Одного вечора молодь-аніматори показували нам виставу, яку написала мати шістьох дітей з нашої парафії. Це була коротка, але повна сенсу дія про Ісуса Христа і про найкращий дар. Який найкращий дар? Гроші? Кохання? А може робота? Чи дитина, яку довго чекав? Ні. Найкращий дар для тебе – ти сам. Наприкінці вистави Ісус (його зіграв один з семінаристів) показав кожному дзеркало. Кожен в дзеркалі побачив найкращий дар для себе.

Через три дні ми поверталися додому. Але попереду ще чекали Варшава, Люблін, Хелм. Польща приймала нас дуже гостинно. Всі ночі ночували в родинах у звичайних людей. У стареньких самотніх бабусь та у великих родинах з п’ятьма дітьми, у звичайних квартирах і в шикарних апартаментах. Бог потурбувався про кожного. Не зважаючи на те, що нас було дуже багато – аж 47 чоловік, сімей, які хотіли нас прийняти, було ще більше. Деякі розгублено питали: «Ну чому вас так мало приїхало? Потрібно більше.» У кожній родині – смачна вечеря, розмови далеко за північ. Деякі з наших взагалі не знали мови, але розмови йшли на мові віри. На цій мові розмовляють всі християни світу.

І ось Рівне. Багато стали друзями, обмінюються телефонами, адресами електронної пошти. Але це ще не кінець. У неділю ми зробили збори паломників. Прийшли всі, привели родичів, хресних, батьків. Зробили диск з фото та відео. Дивились диск, а потім на вогнищі смажили ковбаски, співали пісень, яких навчилися в паломництві.

«І що?, – спитаєте ви, – що з людьми, які не з Церкви? Що вони говорили?»

А відбулось те, що колись зі мною. Відбулась зустріч з Христом, яка перевернула ментальність кожної людини. Що вони говорили:

«Я побачив людей, які мають віру. Мене це зацікавило. Я теж захотів бути таким. Чому? Бо вони якісь щасливі ці християни» (Хлопець 23 р.).

«Я зрозуміла, що коли вірити в Бога, то все складеться якнайкраще для мене» (Дівчина, 28 р.).

«Я вражена. Усвідомила, що головне в житті – це віра. Хочу ще прийти в вашу Церкву» (Жінка 50 р.).

«Я побачила, що все життя зі мною був Бог. Хоч я в нього ніколи не вірила» (Жінка, 47 р.).

Коли я слухала ці відгуки, зрозуміла, що Христос зробив з цими людьми те,що 14 років зробив зі мною. Зустрівся з кожним! А далі поведе їх своїми дорогами. А ми з чоловіком? А ми знайшли дуже глибоку єдність. Хоч сперечались щоденно з приводу організації паломництва. Але подружжя – це Таємниця Христа: двоє різних людей можуть кохати один одного і бути в єдності.

Що ж далі? Далі ми готуємо наступне паломництво: Прага – Відень. Приєднуйтесь до нас. Записуйте своїх батьків, друзів, родичів, дітей. Якщо ви бачите поруч людину,яка страждає, потребує допомоги, порадьте їй поїхати в паломництво для атеїстів. Тому що тут сам Ісус Христос приходить до нас. Він прийшов лікувати хворих, потішати самотніх, прощати грішників. Приходить, щоб зустрітись з нами, щоб змінити наше життя, зробити нас щасливими, стати для нас надією. Стати для нас Господом.

Записатися у паломництво можна за телефоном 067-160-10-25 або написавши листа на електронну скриньку yana-yar@mail.ru

Яна та Тарас Яремчук, о. Григорій Драуз, парафія св. ап. Петра і Павла в Рівному

На Львівщині відбулася зустріч паломників з родин мігрантів

часопис CREDO — Tue, 23 Aug 2011 09:35:47 +0000

Підсумкова організаційна зустріч паломників Міжнародної пішої прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця відбулася 20-21 серпня у Самборі.

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулись цілонічні чування. Присутні мали нагоду скласти свої прохання до Чудотворної ікони Самбірської Богородиці, послухати духовні науки оо. Василя Поточняка та Ігоря Козанкевича, поділитися свідченнями з прощі.

Завершилася зустріч недільною ранішньою подячною Літургією та благословенням духівника.

«Прийшли додому втомлені, але щасливі, з піднесеним духом, чистим серцем», – діляться враженнями учасники прощі.

«Я ввійшла у свою хату – і одразу усі замовкли, дивились на мене, як на святу», – розповіла учасниця про зустріч із рідними.

Василь із Старосамбірщини зауважує: «Я ніколи не говорив своїй дружині, що люблю її. Після прощі сказав це з глибини душі. Усвідомив, що за все потрібно дякувати».

Сестра Анастасія з Києва, котра стала першою учасницею-монахинею за всю історію паломництва Самбір-Зарваниця, зазначає, що піша проща – це утвердження у вірі. Вона подякувала Богові, що отримала благодать пережити і пройти цей шлях, дуже схожий на дорогу Ісуса, Який «так само, як і ми, ходив від села до села і свідчив», – сказала монахиня.

Інші учасники після повернення відчули зміни у стосунках із близькими людьми. «Повернувшись додому, був приємно здивований, що з тими людьми, з котрими у мене були конфлікти, усе налагодилось», – говорить Ярослав з Києва. «Після цієї прощі кинув курити», – свідчить пан Михайло з Городоцькго району на Львівщині.

80-літня учасниця, п. Стефанія з Трускавця, говорить про Божу силу, яку вона завжди відчуває після прощі. «Прийшла додому – і одразу почала щось робити. Мене запитували: «Ти йшла чи не йшла на прощу, що так бігаєш?».

Отець Василь зазначив, що цьогорічна проща була деяким ризиком, позаяк її організацію майже всеціло було передано мирянам. Але, зауважив священик, це виправдало себе.

Отець подякував та вручив подарунки ведучим прощі та усім відповідальним за різні ділянки служіння і побажав «не гасити той запал віри, який кожен отримав від Бога, не боятись братись за труднощі і долати їх».

Особливо він відзначив «героїв» прощі: п. Оксану з с. Доброгостів та її хворого сина Артура і зауважив, що «Бог обов’язково побачить таку віру, треба лише бути терпеливим». Опісля о. Василь привітав найстаршого учасника паломництва, котрому виповнилось 81 рік. «Ця людина пережила у своєму житті велике горе – втратила двох синів», – зауважив священик і звернув увагу на велику покору та смиренність, яку він завжди свідчить під час паломництв.

За прочанською традицією було відзначено і нагороджено подарунками номінантів прощі у категоріях: «Терпеливість прощі», «Радість прощі», «Щирість прощі», «Щастя прощі».

У катехизі о. Василь звернув увагу на силу віри і зауважив, що «у смиренної людини вона є». Коментуючи Євангеліє про оздоровлення глухонімого, священик наголосив, що Ісус не робив собі реклами з чуда а, «відвів набік і наказав учням про це нікому не говорити». Як відзначив проповідник, «важливим є глибокий зв’язок з Богом, а «не людське око», і це є духовною Христовою педагогікою».

Отець Ігор Козанкевич у своїй катехизі про подружню любов наголосив на тому, що для глибокого росту любові потрібно у неї ще і повірити.

На завершення о. Василь закликав бути пильними у дорозі нашого життя, «щоб наш слух, слова і говір були Божими, бо наша проща тільки почалась».

Іванна Рижан

Міжнародна піша проща родин мігрантів завершила паломництво у Зарваницю

часопис CREDO — Mon, 15 Aug 2011 11:12:12 +0000

«Ми оперлись на Господа і Господь зробив за вірою», – звернувся до паломників о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу при Патріаршій курії УГКЦ. Священик наголосив на силі довіри Господові і сказав, що «якщо довіряти аж до кінця, то Бог заведе людину туди, де Сам хоче». Закликав не розгубити так швидко цю віру, яку ми збирали десять днів дорогами по краплинах, а зуміти віддати і поділитись з іншими, бо «такої віри вистачить, щоб жити щасливо», – наголосив організатор прощі.

У Зарваниці на співочому полі відбувся паломницький фестиваль на тему «Шлях до святості», організований спільними зусиллями прочан. Тут в інсценізованій формі було розкрито теми про народження, хрещення, шлюб, подружжя, смерть.

У спільній Архиєрейській Літургії, яку очолив Владика Василь (Семенюк), єпарх Тернопільсько-Зборівський, паломники подякували та склали свої просьби Пресвятій Богородиці.

«Ви зібрали великі «торби» заслуг, – сказав владика Василь, вітаючи паломників Самбір-Зарваниця, – Мати Божа вас виглядала».
Отець Василь Поточняк подякував владиці за щедру Зарваницьку землю та зі словами «приймаємо вас у наш прочанський рух» подарував путівник прочанина та синьо-жовтий шалик, відзнаку паломника Самбір-Зарваниця.

Опісля відбувся хід зі свічками учасників трьох прощ (були присутні ще паломники із Кам’янець-Подільського та Бережанського деканату) від парохіяльного храму до Собору. Відтак усі спільно помолились Молебень до Богородиці.

У неділю, 14 серпня, паломники пройшли Хресну дорогу, під час якої роздумували над значенням хреста у житті кожного. «Уміймо відділити хрест від життя», – сказав о. Василь, звертаючи увагу на те, що хоч ми і прибиті до своїх хрестів великими цвяхами, все ж усе залежить від того, куди повертаємо своє обличчя: на Схід, де сонце зможе його освітити і зігріти, чи на Захід – темряву.

У неділю, 14 серпня, у соборі відбулася подячна Божественна Літургія. Очолив богослужіння о. Василь Поточняк. Він звернув увагу на нашу духовну сліпоту та глухоту, яка проявляється, «якщо ми у своєму житті перестаємо бачити і зауважувати потребуючого». Звернув увагу, що в тому місці, де людина відчуває найбільш міцний фундамент, – потопає, якщо не опирається на Господа. Закликав спішити ділитися з іншими Божими дарами та радістю, а свої болі і труднощі віддавати Богові, не навантажувати ними людей, нарікаючи. За приклад такого тихого слухання Бога поставив хворого п’ятирічного паломника Артура та його маму, які майже увесь час пішки долали цей десятиденний шлях.

Проща організована Пасторально-місійним відділом УГКЦ у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії, спільнотою мирян з м. Дрогобича та спільнотою «Пієта», м. Івано-Франківськ.

У прощі взяли участь представники з 11 країн світу: Італія, Іспанія, Чехія, Казахстан, Росія, Польща, Білорусія, Ізраїль, Канада, США, Естонія.

Представники родин мігрантів з 19 країн світу: Португалія, Чехія, Росія, Іспанія, Англія, Ізраїль, Бельгія, Канада, Білорусія, Австрія, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Колумбія, Пакистан, Норвегія, Латвія, Польща, Казахстан, а також учасники із Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Волинської областей, мм. Києва, Донецька, Чернівців. Із Самбора вийшло 263 особи. У Зарваницю прибуло 320 осіб. Найстаршому учасникові 80 років, наймолодшому, хворому Артурові – 5 років.

«Ця проща повернула мені дитину»

Учасники прощі поділилися своїми враженнями:

Віка, Рава-Руська:

«Був тяжкий період у житті. Не могла молитися, не відчувала Бога. Шукала душевного миру – тому вирішила піти на цю прощу. Тут воєдино поєдналась духовність із красою природи. За десять днів я знайшла те, чого шукала – мир і Божу любов.»

Євген, Львівська область:

«Вперше зіткнувся з нагодою наблизитися до Бога у сім’ї, де кожен помагає. Мав такі мозолі, що аж сочилася кров, але, на диво, не чув болю. Готовий танцювати зараз.»

Надія, Дрогобич:

«Я дізналась про прощу по радіо і подумала: «О Боже, як то довго іти. Це неможливо». Однак так само раптово з’явилась думка: «Я піду». Ця проща стала чи не найважливішим моментом в моїй ході до Бога. Тут я за великий проміжок часу відбула сповідь усього мого життя і, щонайважливіше, навчилася послуху.»

Надія, Самбір:

«Я розлучена. Батько моєї дитини увесь час негативно налаштовував сина щодо мене. Хлопець плював на мене, ігнорував цілковито. Єдиною радістю було почути одне слово дитини у телефонну трубку: «Алло». Думала покінчити життя самогубством. Пішла на прощу у 2010 р. у намірі повернути дитину. Господь відповів. Мій син мене зустрів удома. Тими духовними науками, які почула на прощі, ділюсь тепер із ним. Ця проща повернула мені дитину. Тут я знайшла вірних друзів.»

Аліна, Київ:

«Поступово у прощі починала розуміти, що означає – робити крок до Ісуса. Для мене це стало відкриттям: по-справжньому іти за Ісусом.»

Іванка, Дрогобич:

«Ідеш і відчуваєш своє духовне безсилля, самотність, починаєш в душі нарікати на себе, інших, котрі щось не так сказали чи зробили стосовно тебе, не зрозуміли. Бунтуєшся, роздумуєш увесь час над своїми проблемами, труднощами… Бог на цій прощі подарував мені маленьку дівчинку, котра пройшла повз мене з букетом польових квітів і усміхнулася тоді, коли не було вже сил і бажання продовжувати шлях. На цій прощі вперше спробувала відпустити свої проблеми – і одразу з’явилась радість, бажання поділитись нею з іншими. Коли сили тебе залишають – Бог дарує своє тепло в образі такої квітучої дівчинки.»

Ірина, Івано-Франківськ:

«Найскладнішими були перші дні: ти зустрічався із собою і ламав у собі «стару людину». Яскравим моментом стала зустріч із бабусею, котра стояла на воротах свого подвір’я з іконою в руках і плакала. Прочани її обіймали. Це був сильний зв’язок прощі з людьми, свідчення любові. Це запам’ятовується і залишається десь глибоко у серці назавжди.»

Лариса, Київ:

«Тут я зрозуміла, що означає – віддатися на волю Божу. Зрозуміла, що любов Божа передається через людей. Відкрила у собі, що я велика егоїстка, яку треба змінити. Це праця на майбутнє.»

Марія, Івано-Франківська область:

«Мені здавалось, що я вмію любити, але на прощі зрозуміла, що не вмію цього. Прошу Богородицю, щоб навчила мене любити.»

Юлія, Дрогогбич:

«Господь вчинив зі мною чудо у часі прощі. У мене напухла нога, розтягнулись сухожилля, не могла навіть стати на ногу, але після того, як прийняла таїнство Єлеопомазання, побачила, що набряк раптово зник. Стояла і плакала, не могла зупинитись. Дякую Богові.»

Руслана, Київ:

«Коли йшла, сердилась на себе, що не спланувала усе розумом. Під час дороги мала боротьбу: мене боліли ноги, піднялась температура, відчувала велику слабкість. Зрозуміла, що коли людина доходить до великої тілесної немочі – відключаються усі людські рефлекси і щось понадлюдське починає тобою керувати.»

о. Василь Поточняк, Київ:

«В усіх попередніх прощах я був в оргкомітеті. Доводилось часто нервуватися, дратуватися через недопрацювання ведучих. Цього року, може, тричі відчув подібний стан – і для мене це чудо.»

Катерина, Київ:

«Ніколи не думала, що за такий короткий час можна стати трьомстам особам настільки близькою родиною. Це складні обставини, в яких ти можеш впізнати себе, іншу людину. Коли ти «стікаєш кров’ю», той, хто поруч, не може залишитися осторонь.»

Богдана, Борислав:

«Люблю ходити на прощі. Просто хотіла піти відпочити від повсякденності. Після сповіді у мене виникло намірення, і тоді я почала молитись за свою майбутню сім’ю. Вражає і дуже подобається те, що ми не зупиняємося ні перед чим: чи це болото, ліс, дощ чи сонце. Ідемо з вірою.»

Іванна Рижан