51-річний Абу Саймех ніколи раніше не читав Євангеліє.

Наразі каліграф вже майже повністю переписав текст Євангелія від Луки, який займає 65 великих сторінок. Окрім тексту, в книзі будуть кольорові ілюстрації, що змальовують земне життя Христа.

Подарунок планується вручити Бенедикту XVI 13 травня, коли він прибуде до Вифлеєму. Для книги буде виготовлена палітурка з оленячої шкіри і скринька з перламутру.

Абу Саймех навчався каліграфії в Багдаді. Зараз його майстерня у Вифлеємі знаходиться в декількох сотнях метрів від базиліки Різдва, яка побудована на місці, де за переказами народився Ісус. Він також викладає каліграфію в місцевому університеті. Подарунок для Папи був замовлений саме Абу Саймеху, оскільки його майстерність має визнання в місті. Два роки тому він виготовив рукописний Коран, який був піднесений палестинському президентові Махмуду Аббасу на честь Рамадану.

Раз на кілька днів в майстерню приходить священик, який перевіряє точність переписаного каліграфом тексту.

За словами мера Вифлеєма Віктора Батарсеха, міська влада вибрала для подарунку Понтифіку Євангеліє від Луки, тому що саме цей євангелист більше від інших приділяє увагу місту, де народився Ісус. «Це – послання всьому світу, що повідомляє, що християнство народилося у Вифлеємі, – підкреслив мер. – Наше місто – це також місце, де мусульмани і християни відносяться один до одного як брати». Населення Вифлеєма – близько 30 000 жителів, з яких приблизно третина – християни.

11 травня на прийомі у президента Ізраїлю Шимона Переса, Понтифік отримає в подарунок іншу книгу, ще більш незвичайну, – текст Тори, написаний із застосуванням нанотехнологій на шматку силікону розміром із зерно.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Заклик прозвучав у зв’язку з вбивством ісламськими екстремістами двох звинувачених у богохульстві католиків. Вони загинули незважаючи на те, що суд у Файсалабаді зняв з них усі звинувачення.

Тим часом пакистанські мусульмани домагаються відставки міністра у справах меншин, яким є християнин Шахбаз Бхатті. Його «провиною» є те, що він засудив нещодавнє вбивство християн і сказав, що висунуті їм обвинувачення були фальшивими. Один з ісламських вчених, Аллама Ахмед Майн Хаммаді заявив, що «вбивство богохульника не є чимось жорстоким . Натомість саме богохульство є такою великою жорстокістю, що той, хто його чинить, не має права вже далі жити, оскільки богохульства не можна вибачити. Мусульманин – як додав ісламський вчений – любить пророка більше, ніж яку-небудь людину».

Багато років тривають спроби скасувати в Пакистані закон про богохульство. Від моменту його введення, в бoгохульстві звинувачено щонайменше 1025 осіб. «Багато людей було вбито через фальшиве звинувачення, навіть якщо їх невинність можна було довести» – зауважує католицький ординарій Файсалабаду єпископ Джозеф Коуттс. Інші люди провели у в’язниці багато років, незважаючи на те, що їх провина так ніколи і не була доведена. Прикладом того є недавнє звільнення з -під ґрат 60-річної Зайбули Ніса, яка провела там 14 років, а жоден суд її так і не засудив. Один з суддів «висловив співчуття з приводу довгого утримання жінки».

Агентство Fides наводить також випадок жінки, яку в богохульстві звинуватив сусід, з яким вона судилась за землю. Мусульмани почали переслідувати її родину, кажучи, що єдиною можливістю вижити для них є перехід на іслам.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

«В місті є три мечеті, але нема жодної церкви. Це не нормальна ситуація, тому ми вирішили зорганізувати збір коштів на побудову святині» – каже організатор акції, Ассад Самхараві. Він є викладачем ісламу в університеті Бейруту. Він підкреслює, що християнство і іслам поєднує милосердя, яке проголошується обома релігіями; тому в основі стосунків між ними має бути любов. Водночас Ассад Самхараві підкреслив той факт, що ідентичність ліванців є багатокультурна і багаторелігійна.

Новий храм буде побудований на місці знищеної святині. Наріжний камінь під нову святиню знаходиться наразі в одній з мечетей.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Братів було арештовано на початку липня. Їм було пред’явлене звинувачення у богохульстві: вони нібито написали брошуру, що ображає пророка Магомета.

Брошура, яка на переконання правозахисника Атіфа Джаміля Пагаана, є підробкою, викликала лють у багатьох мусульман. Християнський квартал Варіс-Пура, передмістя Фейсалабад, був розграбований, на будинках і церквах розклеєні екстремістські плакати. Юрба демонстрантів вимагала смерті для братів Еммануель.

«Демонстранти вигукували слогани, розмахували зброєю і погрожували провчити християн. Вони кричали, що розправляться з братами, навіть якщо суд не засудить їх до смерті, і додавали, що разом з ними помстяться всій християнській громаді», – розповів Пагаан, працівник фонду по захисту релігійних меншин Пакистану.

Багато жителів кварталу Варіс-Пура розбіглися по сусідніх містах і селах. За словами католицького священика Паскаля Паулюса, настоятеля церкви Святого Розарію, християнська громада попросила захисту у влади. У минулому році хвиля гонінь забрала життя багатьох християн. Привід для гонінь був той самий – звинувачення в богохульстві.

Пагаан підкреслив, що звинувачення, висунуті проти братів Еммануель, були абсолютно необґрунтованими: «не наведено жодних доказів, не залучені свідки». За словами правозахисника, брошура, що викликала таку лють у мусульман, була написана від руки, а потім з неї зробили ксерокопії, які поширювалися анонімно. За пакистанським законом, богохульство може каратися смертною карою. На практиці смертні вироки в такого роду випадках не виносилися, проте правозахисники підкреслюють, що закон про богохульство заохочує ісламських екстремістів, і вимагають його скасування.

За матеріалами: Благовест-Инфо

У Пакистані ще один католик став жертвою закону про богохульство. Християни у цій країні не тільки не можуть відкрито висловлювати свої переконання стосовно Корану чи Магомета, але, крім цього, їх часто несправедливо звинувачують у богохульстві, зводячи таким чином особисті рахунки.

73- річного католика Ремата Масіха його сусід, з яким вони сперечаються через землю, звинуватив у богохульстві. Тепер чоловікові загрожує смертна кара. На захист обвинуваченого виступила Католицька Церква. Католики пообіцяли забезпечити Ремата Масіха юридичною допомогою. Єпископат Пакистану засудив дії влади. Уряд не рахується з правами людини, владі байдужа доля своїх громадян, пишуть католицькі ієрархи у заяві Комісії Єпископату зі справ справедливості та миру.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Американська «Міжнародна церковна служба» і норвезька «Церковна Допомога» заперечують, що займаються в Афганістані поширенням християнства. Однак, минулого тижня уряд країни призупинив їх діяльність і, після звинувачення у прозелітизмі, яке прозвучало в повідомленні афганського телебачення, проводить розслідування діяльності цих благодійних служб.

Понад тисячу людей пройшли у вівторок, 8 червня, у північно-афганському місті Мазар-і-Шаріф маршем, в ході якого прозвучала вимога заборонити діяльність християнських організацій, які нібито загрожують існуванню ісламу в Афганістані.

Учасники маршу облили зображення Папи Римського ґасом і підпалили його скандуючи: «Смерть Америці! Хай живе іслам! »

За матеріалами: Седмица.Ru

За свідченнями сусідів, Ваді був убитий біля свого будинку, і це вбивство мало замовний характер. Цей випадок – черговий етап в ланцюзі терору, розв’язаного проти християнської громади Іраку. Минулого разу, на початку травня була підірвана автобусна колона зі студентами-християнами. Тоді загинуло 4 людини, а близько 200 отримали поранення різної тяжкості.

Коментуючи те, що відбувається, архиєпископ Халдейської Католицької Церкви в Мосулі Еміль Нона сказав: «Ми стали свідками чергового, вже не знаю якого за рахунком, нападу на християн. Рівень насильства не знижується ». Вікарний єпископ Багдада для католиків-халдеїв Шлемон Вардуні зазначив, що ніхто з урядовців співчуття постраждалим християнам ніколи не висловлює. «Ми безсилі перед насильством», – констатував він.

За матеріалами: sibcatholic.ru

4 червня в Окружному адміністративному суді м. Києва відбувся завершальний процес у справі Сусанни Ісмаїлової. Вона судилася за право вклеїти фотографію у хіджабі в паспорт. Відповідачем у даній справі виступало Міністерство Внутрішніх Справ України.

Суд відмовив у задоволенні позову. Іншими словами, суд порахував, що права мусульманки не обмежуються, а, отже, дівчата будуть змушені і далі фотографуватися без хіджабу.

Зараз Сусанна Ісмаїлова готується подати на апеляцію.

За матеріалами: Возрождение

Результати дослідження, в ході якого в період з 2007 по 2008 рік були опитані 45 тисяч респондентів, стали несподіваними для самих дослідників. Більша частина правопорушень із застосуванням насильства (23,5 відсотка) припадає на «дуже релігійних» молодих людей мусульманського віросповідання, менша частина (19,6 відсотка) – на тих, хто «трохи релігійний».

Серед дуже релігійних молодих людей турецького походження лише 21,7 відсотка мають німецьких друзів, лише 14,5 відсотка вважають себе німцями і всього 11,5 відсотка відвідують середню школу. При цьому переважна частина респондентів народилися в Німеччині. Серед малорелігійних турецьких підлітків друзів-німців мають 43 відсотка, більше половини відчувають себе німцями, а школу закінчують 22 відсотки.

Що стосується релігійних підлітків та юнаків християнського віросповідання, то серед них спостерігається прямо протилежна тенденція: чим вищою є релігійність, тим менша схильність до насильства. Тенденція однаковою мірою поширюється як на німців, так і на мігрантів з Польщі чи країн колишнього СРСР. Як показує дослідження, серед мало релігійних християнських підлітків частка насильницьких правопорушень становить 21,8 відсотка, а серед дуже релігійних – 12,4 відсотка.

Експерти з університету криміналістики в Нижній Саксонії пов’язують результати свого дослідження з різними уявленнями про чоловічі якості. Мусульманська релігійність, як відзначив керівник інституту Крістіан Пфайфер, схвалює прояв чоловічої агресивності – «мачизму». У сучасних німецьких умовах, для яких характерне зміцнення суспільної ролі жінок, це часто веде до фрустрації, і як наслідок, до насильницьких дій.

Негативну роль, на думку авторів дослідження, також грають імами. Велика частина з них приїжджає до Німеччини з-за кордону. Багато хто з них не знає німецької мови, не має уявлення про німецьке культурне середовище, і проповідує реакційні та консервативні погляди, які погано узгоджуються з сучасними німецькими реаліями.

За матеріалами: Седмица.Ru

Практично одночасно марокканська влада відрапортувала про депортацію з країни впродовж трьох останніх місяців більше ста християн-іноземців, звинувачених у прозелітизмі. Тобто за поширення своїх цінностей, цього разу християнських, які влада Марокко, судячи з усього, також не поділяє і демонстрацію яких, певно, теж вважає «нахабною».

«В основі деяких недавніх рішень, ухвалених у європейських столицях, — агресивний секуляризм, який, скидається, претендує на релігійний статус»

За всієї непорівнюваності дій, які застосовують до «нахабних» християн у багатьох мусульманських країнах, із тими, до яких вдаються європейські законодавці стосовно «нахабних» мусульман, вони мають багато спільного у своєму підґрунті. А саме: нехіть до віднайдення моделі співіснування релігій. Так, саме релігій, бо в основі деяких недавніх рішень, ухвалених у європейських столицях, — агресивний секуляризм, який, скидається, претендує на релігійний статус. Згадаймо хоча б Закон Франції № 2004-228 від 15 березня 2004 р. про застосування принципу світськості щодо носіння у школах, коледжах та громадських ліцеях знаків або предметів одягу, що виявляють релігійну приналежність.

Важко зрозуміти: навіщо, в ім’я чого і на яких підставах світська демократична держава може заборонити своїм громадянам маніфестувати власні релігійні переконання, якщо така маніфестація не загрожує життю й свободам інших громадян? Очевидно, що зростаюча кількість мусульман у Старому Світі викликає гострі дискусії про ідентичність старих європейських націй.

Зрозуміло, коли йдеться про необхідність інтеграції у європейські суспільства тих мільйонів мусульман, які свідомо обрали західноєвропейські країни своїми Батьківщинами, про повагу до законів, цінностей й культур цих країн. Але як можна інтегрувати таких людей через заборони? І, далі, чи справдяться сподівання деяких державних діячів на те, що секуляризм, котрий постає як інструмент придушення релігійної пасіонарності й, по суті справи, релігійної різноманітності, «зшиватиме» європейські суспільства? Невже якщо комусь заборонять вітати один одного з Різдвом Христовим і залишать поштівки, що містять згадки про якісь неоковирні «сезонні свята», а інших примусять зняти хустки, то питання про єдність європейських націй бодай якимось чином наблизиться до розв’язання?

За хустковим збуренням – три дуже серйозних процеси. По-перше, це повсюдне прагнення відстояти свою винятковість й неповторність, яке особливо яскраво виявляється в релігіях. Маніфестуючи своє мусульманство, людина водночас проголошує, що вона не є ані буддистом, ані сикхом, ані вірним якоїсь іншої релігії. Сповідуючи себе православним, християнин водночас цим самим заявляє, що він не є католиком або протестантом. Як писав Семюел Гантінгтон, «релігійний поділ є більш гострим і eксклюзивним, ніж навіть етнічний поділ. Людина може бути напів-французом і напів-арабом і, одночасно, навіть громадянином двох країн. Але набагато важче бути напів-католиком і напів-мусульманином».

Другий процес, теж викликаний до життя глобалізацією, – цілковито зворотний першому. Він творить понаднаціональні ідентичності й глобальні релігійні феномени, в яких переплавляються етнічні й віровизнаневі відмінності. Так відокремлені буддійські традиції перетворюються на глобальний буддизм — «буддизм взагалі»; так безмежна строкатість вірувань, практик, філософських шкіл й культів сплавляються на те, що британці назвали «індуїзмом». Так на наших очах постає й міцніє глобальний іслам, котрий претендує на творення ідентичності, що перевищує і навіть уневажнює часом етнічні й мовні поділи. У пошуках того, що з’єднає індонезійців і татар, саудитів й таджиків, відбувається «повернення до витоків». І звідси – боротьба за «чистий іслам», який йде пліч-о-пліч з фундаменталістським піднесенням. Звідси великою мірою (хоча, зрозуміло, не виключно) – паранджа на докторках політичних наук і шахидки з університетськими дипломами.

І, нарешті, третє – це колосальне зацікавлення обговоренням ідентичностей, яке (зацікавлення), за словами Зиґмунда Баумана, здатне сказати більше про нинішній стан людства, ніж власне результати осмислення цих ідентичностей.

Проблемою ідентичності переймаються ліберали й консерватори, Ніколя Саркозі й Дмитро Медвєдєв, Папа Бенедикт XVI і Патріарх Кирил. Складається враження, нібито світ переживає грандіозне підтвердження і перепідтвердження, винайдення і перевинайдення ідентичностей. Українському суспільству визначитись зі своєю ідентичністю настирливо пропонують трохи не щодня. У публічному просторі наразі артикулюються й стають звичними ідеї й пропозиції, про які скільки-небудь притомні люди ще кілька років тому не наважувалися навіть помислити. Про розділ країни навпіл, наприклад. Або про її повернення/приєднання до «Русского мира». Когорта тих, хто «нічого не зрозумів і нічого не пробачив», знов реанімує здавалося б назавжди відкинуті мисленеві конструкти: «український проект» не може відбутися; він не має під собою достатніх ідентифікаційних підвалин; політична, культурна й релігійна єдність «історичної Русі» непорушна, її розрив – випадковий звив історії.

Конструкти ці мають власну історію й історію свого спростування. До речі, ті, хто колись рішуче ці конструкти відкидав, надихався не тільки культурною самобутністю українців, спогадами про козацьку славу і «славетнії часи». А, насамперед і головно, тим, що цей народ має достатньо інтелекту й внутрішньої сили, щоби брати участь у справах Європи й цілого світу самостійно, без посередників і кураторів. Що претенденти на кураторство – чи то у Петербурзі, чи то у Варшаві, — далеко не є просунутими й передовими, а одвічно наздоганяючими. Що, якщо вже повернутися до наших часів, то, попри заяви речників Партії регіонів, до Брюсселя від Києва ближче все ж таки навпрост, ніж через Москву. Що українці насамкінець самі здатні порядкувати у власній хаті, де «своя правда, і сила, і воля».

Українцям дорікають, що вони зводять свою ідентичність на протиставленні Росії. Що ж, ідентичність — це завжди проведення демаркаційної лінії. Сама Росія століттями живиться протиставленням Заходові, і якщо вже говорити про якусь стрижневу ідею, котра пронизує її буття, то це послідовне прагнення цей Захід «наздогнати й перегнати», а краще, як казав незабутній Микита Сергійович, ще й «закопати».

Причому стремління до чіткості такої демаркаційної лінії відносно Росії великою мірою вимушене. Тому, що тільки остання не може визнати цієї лінії в історії, культурі, самосвідомості, а звідси – у політиці. Тільки її лідери так виразно демонструють зневагу до того, що вважають «недодержавою», глумляться над самим її існуванням і підкреслюють неістотність кордонів. Тому доти, допоки російський істеблішмент топтатиме гідність цієї країни, без демаркації не обійтися. Але вона – не сутність українського проекту. Якщо дуже просто, то такий проект полягає у прагненні стати самостійним учасником історії, а не постачальником ресурсів для інших.

Довгий час українці вважали, що власна держава – абсолютно необхідний інструмент реалізації такого проекту. Одержимість власною державою увійшла навіть в анекдоти про українців. Але, поза сумнівом, очевидно, що нинішній стан держави якраз і прирікає Україну на постачання ресурсів, а не на самостійну участь. На стан периферії простору, який сам є периферією світового процесу, чия економіка, наука, освіта демонструють глибоке відставання від «передовиків глобалістичного змагання». Україна знов і знов постає перед викликом: з ким і в якій якості брати у цьому змаганні участь. Хибна відповідь означатиме відставання не на роки й десятиліття, а, можливо, назавжди.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/06/26509/feed/ 1 http://www.credo-ua.org/2010/04/22684/ http://www.credo-ua.org/2010/04/22684/#comments Fri, 30 Apr 2010 09:42:42 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=22684

Авторитетна правозахисна організація Amnesty International засудила рішення бельгійських парламентаріїв заборонити носіння в громадських місцях паранджі й нікабу, які повністю прикривають обличчя того, хто їх носить.

Про це в п’ятницю, 30 квітня, повідомляють західні ЗМІ.

На думку правозахисників, ця заборона може послужити небезпечним прецедентом.

«Повна заборона на прикриття обличчя порушує права на свободу самовираження та віросповідання тих жінок, які носять паранджу й нікаб», – заявив експерт Amnesty International в області дискримінації в країнах Європи Джон Дальхуйсен.

За його словами, заборона в Бельгії на повне прикриття обличчя, що є першим випадком у Старому Світі, створює небезпечний прецедент.

Нижня палата парламенту Бельгії в четвер проголосувала за заборону на носіння паранджі й нікабу в громадських місцях.

Згідно з текстом законопроекту, в цьому одязі тепер заборонено буде з’являтися на вулицях, у парках, скверах, на спортивних майданчиках та у будинках, які призначені для «громадського користування або де надаються різні побутові послуги».

Винятком можуть служити лише певні урочистості й святкування, під час яких буде дозволятися носіння паранджі, але в разі згоди на їх проведення з боку муніципальної влади.

Особи, що порушили заборону, будуть каратися штрафом від 15 до 25 євро, а також позбавленням волі терміном до семи днів.

Аргументом на користь прийняття подібного рішення став той факт, що за подібним шатами не можна ідентифікувати того, хто носить їх, що є загрозою для громадської безпеки.

Для остаточного введення заборони необхідне ухвалення законопроекту у верхній палаті бельгійського парламенту, голосування в якій відбудеться через два тижні.

Amnesty International вже звернулася із закликом до членів верхньої палати переглянути цей документ, ухвалення якого, на думку правозахисної організації, суперечить нормам міжнародного законодавства з прав людини.

Раніше до парламенту Франції був внесений проект закону, який передбачає покарання у вигляді штрафу за носіння традиційного мусульманського одягу бурки або нікабу. Президент Франції Ніколя Саркозі неодноразово заявляв, що паранджа принижує гідність жінок і «робить їх підневільними».

За матеріалами: Новинар

Для цього ісламісти ретельно вистежують християн. Більше 18 000 цивільних осіб – християн і тих мусульман, які, на думку ісламістів, не надто ревно сповідують віру Мухаммеда, було вбито «Аш-Шабааб» протягом минулих 3 років. Один мільйон сомалійців покинули свої рідні місця через страх перед організацією ісламістів.

Сомалі через війну двох кланів давно не має президента та уряду. Форма правління в Сомалі – анархія. Борці «Аш-Шабааб» контролюють більшість південних районів Сомалі. Тимчасовий президент Сомалі, який мало що вирішує, шейх Схаріф Шайкх Ахмед – також затятий прихильник шаріату.

Сомалі нараховує 8 млн. жителів. З них приблизно 5 000 людей є християнами. У рейтингу країн, де відбуваються переслідування християн, Сомалі займає 5-е місце. У минулому році ісламісти вбили тут 15 християн, у тому числі жінок і дітей.

Сомалійські християни мусульманського походження, на думку активістів «Аш-Шабааб», однозначно заслуговують смерті як зрадники ісламу. Однак і до тих, хто з народження виріс у християнських сім’ях, ставлення не більш терпиме. Maдобе Абді з місцевості Maхадай не був мусульманином, він виріс прийомною дитиною у християнській родині. І все ж, ісламісти з «Аш-Шабааб» переслідували його і врешті-решт вбили. До своєї смерті, 15 березня, Абді керував підпільної громадою християн. Його вбивці не дозволили навіть поховати його. Вони кинули його тіло на поталу собакам. Такий страхітливий приклад вони хотіли показати всім, хто не бажає сповідувати іслам.

За матеріалами: Седмица.Ru

]]> http://www.credo-ua.org/2010/04/21840/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/04/20095/ http://www.credo-ua.org/2010/04/20095/#comments Tue, 06 Apr 2010 10:48:52 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=20095
Мосаб Хасан Юсеф. Людина з таким ім’ям в останні кілька тижнів стала героєм безлічі повідомлень в пресі. Ще б пак, адже він – син одного із засновників терористичного руху ХАМАС у Палестині – навернувся в християнство. А нещодавно він випустив книгу під назвою «Син ХАМАСу». У ній Юсеф розповідає, як залишив тероризм і знайшов справжнє світло через віру в Ісуса Христа.

Мосаб Юсеф, автор книги «Син ХАМАСу»: «Мені знадобилося шість років роздумів і вивчення. Трансформація не відбулася за одну ніч. Все було поступово. Я вивчав християнство, іслам, їх витоки, вивчав і інші релігії. Також був момент у житті, коли я думав відмовитися взагалі від будь-якої релігії. Але ні до чого я так і не приходив. Єдиний шлях, на якому я знайшов світло – це Ісус Христос. Він є благом для людини і всього людства».

У своїй книзі Мосаб Юсеф також оповідає про суть ісламу і про бога, якого проповідує Коран. Після таких кардинальних змін у своєму житті і відвертих визнань, син ХАМАСу змушений пересуватися з охороною. Крім того, його зрікся його рідний батько.

Мосаб Юсеф у зв’язку з цим зазначає: «Я знаю серце свого батька. Я знаю серце мусульман. У них велика ревність щодо Бога, вони хочуть Йому служити. І це змушує мене ще більше боротися з істинними причинами, які стоять за цим зреченням мого батька. Він просто виконує волю бога Корану ».

І наостанок Мосаб Юсеф закликав церкви активніше проповідувати на Близькому Сході. Щоб і палестинці, і ізраїльтяни «зрозуміли, що Ісус Христос бажає спасти і тих, і інших».

За матеріалами: cnlnews

Минулого тижня суд у місті Кадуна на півночі країни підтримав позов шаріатської групи «Мусульманське братство», яка стверджувала, що подібний форум є насмішкою над ісламом.

Правозахисники (Громадянський конгрес Нігерії) говорять, що хотіли б обговорити випадок одного місцевого чоловіка, що стався в 2000 році. Він став першим нігерійцем, якому за законами шаріату ампутували кінцівку за крадіжку корови.

За матеріалами: Благовест-Инфо

На зустріч були запрошені: Шейх Мухаммед та керівники Ліги імамів Бельгії, Президент виконавчої асамблеї мусульман Бельгії, керівники та професори мусульманських навчальних закладів, а також: абат Йан Ван Ейкен, представник COMECE Вінсент Лєгран, президент KMS, викладачі католицьких освітніх інституцій, делегат католицьких Східних Церков бельгійської єпископської Комісії «Pro Migrantibus» ієромонах Олег Зимак, ЧНІ, ін.

Сторони наголосили на особливому місці Марії у християнстві та мусульманстві. Крім відомих відмінностей у вірі, мусульманська сторона наголосила на особливій пошані мусульман до Марії, зазначивши зокрема, що Сура про Марію знаходиться у самому центрі Корану.

У ході спілкування обговорювалисть питання, які стосуються обидві сторони, зокрема суспільно-релігійний діалог у Брюсселі, який є політичним серцем ЄС; стан Церков та релігійних організацй у Бельгії, Франції, Німеччині, деяких інших країн ЄС, а також в ряді сусідніх європейських держав, зокрема в Україні.

Зустріч пройшла у теплій атмосфері взаєморозуміння й поваги.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

«Вони сказали, що вб’ють наших людей, – сказав священик Лео Десаї з єпархії Дінайпур. – Ми перебуваємо в паніці і боїмося виходити з укриття».

Напад стався після того, як суд виніс рішення на користь селян-християн у земельній суперечці.

«Більшість тутешніх людей – неграмотні і не мають ніяких документів на землі своїх предків, – пояснив священик Ентоні Сена. – Місцеві мусульмани захоплюють землі, і потім на цьому ґрунті починаються суперечки».

У Бангладеш з 143.9 мільйонів жителів країни 83% є мусульманами, 16% – індуси і лише 0.2% – християни (переважно католики).

За матеріалами: Седмица.ru