CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » мусульмани

Чому не євангелізуєте мусульман?

часопис CREDO — Tue, 15 May 2012 09:25:16 +0000

Християни Заходу повинні зробити іспит совісті із своєї участі у євангелізації мусульман – вважає о.Саміл Халіл Самір ТІ, єгипетський єзуїт та ісламолог.

Обов’язком Церкви є проголошення Євангелія всякому створінню: самим християнам, атеїстам, але також і мусульманам, яких тільки на Заході вже 15 млн., а буде ще більше. Захід повинен запитати себе, що він зробив для того, щоб допомогти мусульманам відкрити красу Євангелія не в ім’я прозелітизму, але тому, що Добра Новина призначена також і для визнавців ісламу – підкреслює о.Самір.

Єгипетський ісламолог зазначає, що завдання християн на Близькому Сході є ще складнішими, оскільки там вони є найбільш родовитими представниками тих земель і тим самим несуть на собі відповідальність за майбутнє регіону. «Як східні християни маємо щодо мусульман та інших народів особливу місію. Ми повинні передати їм вартості Заходу. Очевидно, не секуляризацію, а права людини, релігійну свободу, повагу до іншого, навіть тоді, коли він не поділяє моїх поглядів. Наприклад, в Сирії роль посередника можуть грати лише християни. Бо вони не змагаються за владу, адже добре знають, що ніколи її не здобудуть. Але лише вони єдині можуть вказати помилки обох сторін. Сказати урядові, що авторитарна влада є неприйнятною, що він зробив помилку на початку, відкидаючи чи відсуваючи в часі будь-які реформи. Але християни теж повинні сказати опозиції, що вона занадто ґвалтовно відреагувала на поставу уряду, що занадто швидко взялася за зброю», – сказав о.Самір.

У тому, що християни зобов’язані проповідувати Христа навіть мусульманам, переконаний також єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Про це він сказав під час Дня Євхаристії, який відбувся 12 травня у Вінниці. «Якщо ми не проповідуємо, значить не виконуємо свою християнську місію, – сказав тоді єпископ. На думку владики, потрібно євангелізувати мусульман, навіть, якщо доведеться за це заплатити своїм життям.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Євросоюз повинен стати на захист християн

часопис CREDO — Fri, 11 May 2012 15:53:08 +0000

До якої міри Арабська весна дотримується постулатів, пов’язаних із такими цінностями, як демократія і права людини? Чи буде повага до відмінних спільнот і культур?

Ці питання пролунали під час конференції, яка відбулася 9 травня в Брюсселі, в Європарламенті. Конференцію скликала Комісія єпископатів Євросоюзу (COMECE) у співдії з політичними угрупованнями: Європейською народною партією (EPP) та Європейськими консерваторами і реформаторами (ECR).

Представники різних країн Близького Сходу, а також таких організацій, як Aid to the Church in Need, Open Doors International, Pew Forum on Religion & Public Life надали свої рапорти й аналізи становища.

«Демократизація Близького Сходу не приносить полегшення тамтешнім, щораз більше переслідуваним християнам. Це дуже гірка правда за рік після Арабської весни. Якщо Європейський Союз насправді хоче стояти на захисті прав людини, то має зайняти чітку позицію на захист християн Близького Сходу. Ми вимагаємо реакції на кожен акт дискримінації, а також постійного порушування цієї теми в політичних і торгових контактах Європи з арабськими країнами», – сказав посланець від групи ECR Конрад Шиманський. А делегат від EPP Ян Ольбрихт підкреслив, що «Європейський Союз, підтримуючи демократичні рухи і співпрацюючи з ними, має робити це за умови дотримання демократичних принципів, таких, як свобода віросповідання».

«Так звана Арабська весна у Магрібі й Машреку на початку 2011 року має розглядатися як один із найпроблемніших моментів, системна зміна ХХІ століття. Під час Арабської весни молоді люди домагалися свободи, рівноправ’я, права на працю, громадянських прав і вшанування прав людини. Вони мріяли про гідне життя у своїх країнах, мир і добробут. Підставу нового суспільного і політичного ладу мають становити універсальні цінності, які виходять із поваги до людини та її прав. Беручи до уваги суспільно-релігійний аспект, належить пам’ятати, що релігійний вимір є невід’ємним елементом суспільного життя у сфері моральності та поведінки, які спираються не тільки на людські цінності, а й на духовні», – сказав др. Джой Велла Гаучі з COMECE.

Конференція також стала нагодою вислухати свідків, які говорили про те, як насправді виглядає релігійна свобода в арабських країнах; нагодою ознайомитися з рапортами про становище християн в арабських країнах. У заході взяло участь близько 200 осіб. Серед доповідачів були Бертольд Пельстер («Допомога Церкві в потребі»), др. Корнеліус Гульсман (головний редактор Arab-West Report), о.П’єрбаттіста Піццабалла (кустош Святої Землі), о.Пьотр Мазуркевич (генеральний секретар СОМЕСЕ), архиєпископ Юсеф Сьоїф (маронітський архиєпископ Кіпру).

За матеріалами: wiara.pl

Мадридський «Реал» на догоду Арабським Еміратам прибрав хрест зі своєї емблеми

часопис CREDO — Tue, 03 Apr 2012 13:03:59 +0000

Відома футбольна команда матиме курорт на острові Рас-Аль-Хайма. Інвестиції в проект становлять близько 1 млрд доларів. Курорт розташується на території в 50 га. Там буде туристичний комплекс і тематичний парк для любителів футболу.

Перед поїздкою в Арабські Емірати адміністрація «Реалу» вирішила прибрати хрест зі своєї емблеми. Керівництво вирішило «обійтися без хреста на королівській короні (яка становить частину емблеми), щоб таким чином уникнути плутанини або неправильного тлумачення в регіоні, переважна частина населення якого сповідує іслам».

Це не випадковість, а бізнес-стратегія. Хрест не належить до самої емблеми, він є частиною корони королівського дому, яка з’явилася на емблемі на початку ХХ століття, коли клуб став під патронат короля Альфонса ХІІІ.

Рішення «Реалу» викликало бурхливі дебати. В Інтернеті здійнялася хвиля коментарів. Юзери нарікають, що клуб поступився тискові ринку, і нагадують, що мусульмани в Іспанії вільно використовують свою релігійну символіку. Дехто з коментаторів іронізує, пропонуючи клубові змінити імена його зірок – Кріштіану Роналду і Анхеля Ді Марії.

За матеріалами: Седмица. Ru

«Постидався би й помовчав!»

часопис CREDO — Wed, 28 Mar 2012 15:19:41 +0000

Історія: Мохаммед Беналель Мера заявив, що подасть до суду проти французького уряду за вбивство свого сина.

Пре-історія: Мохаммед Мера-молодший – терорист, який 19 березня в Тулузі відкрив вогонь у єврейській школі, убив учителя і трьох учнів, крім того, зізнався у скоєнні інших убивств та приналежності до Аль-Каїди. Вперше в історії Франції було оголошено «червоний» рівень загрози. Терориста «вичислили», розшукали, оточили в будинку, де він замкнувся, маючи при собі вогнепальну зброю. Справа закінчилася штурмом, під час якого Мера-молодший загинув.

Мохамед Мера, за свідченням директора в’язниці в афганському місті Кандагарі, був засуджений в Афганістані за виготовлення вибухових пристроїв, але 2008 року втік з ув’язнення разом з іншими представниками руху Талібан, які здійснили масову втечу.

Тепер же батько загиблого заявляє, що подасть до суду, оскільки, на його думку, французька влада була зобов’язана зберегти життя його сину під час атаки. Мовляв, спецназ міг приспати злочинця газом і захопити, але не захотів.

Міністр іноземних справ Франції Ален Жюппе заявив, що на місці батька цього терориста він би постидався і помовчав. В інтерв’ю радіостанції Classique він назвав «тулузького стрільця» монстром. Анрі Гіно, спеціальний радник президента Франції, назвав наміри Мера-старшого «непристойними».

Крім висловлювань високопосадовців, хотілося б навести ще й слова одного блогера.

«Тулуза – одне з найдорожчих місць на світі, там мої друзі неподалік… Четверо загиблих, і ось, президент особисто – на місці події, хвилина мовчання у школах, як це ПРАВИЛЬНО… А зло цей гад зробив не тільки конкретним людям та їх близьким, а ще й усім французьким арабам!

Зрозумійте мене правильно. У мене багато друзів-євреїв, у тому числі юдеїв. Це вбивство – гидке і жахливе, на нього не може бути іншої реакції.

Але боляче думати про французьких арабських друзів, з якими Господь звів нас особисто: про брата Нуїрана, який зараз, здається, капелан для іракських біженців… про Рашіда і Маджіда, які врятували нас, паломників, і прихистили у Фріжаку (коли, до речі, сестри-кармелітки відмовили нам у ночівлі – ось так і пізнаєш, хто тобі ближній, чисто тобі історія з самарянином). Пам’ятаю, як Рашід цілу промову сказав про братство усіх людей, а потім він – після нічної зміни – ще й підвозив нас, перш ніж впасти спати… Бідні наші друзі. Як їм тепер погано від усього цього».

Що ж. Це не просто думка блогера. Глава Мусульманської ради Франції Мохаммед Мусауї заявив: «Французькі мусульмани глибоко ображені тим, що підозрюваний називає себе мусульманином».

Нецензурне кохання

часопис CREDO — Fri, 02 Mar 2012 15:08:51 +0000

Єгипетська цензура не дозволила перегляд у рамках Luxor African Film Festival – навіть у вузькому гроні кінокритиків і журналістів – стрічки про кохання християнки й мусульманина.

За повідомленням агенції AsiaNews, рішення влади викликало спротив кіномитців. Питання релігійних напруженостей, а також стосунків між мусульманською більшість та християнською меншістю в Єгипті, попри політичні зміни, це заборонена тема.

Фільм Гешама Іссаві «Cairo Exit» мав бути представлений на фестивалі африканського кіно 28 лютого. Однак влада не надала письмового дозволу (обов’язкового для єгипетського законодавства) для публічного перегляду стрічки. Порушення цього припису карається ув’язненням.

За матеріалами: КАІ

Ще одну пакистанську християнку звинувачують у «богохульстві»

часопис CREDO — Tue, 28 Feb 2012 13:19:35 +0000

У Пакистані ще одну християнку мусульманські фундаменталісти звинуватили у «богохульстві». Саіра Кокар, яка працює викладачем в одній зі шкіл в Лахорі, була звинувачена в тому, що вона нібито спалила примірник Корану. Однак, обставини цього «акта богохульства» покриті таємницею і викликають великі сумніви.

Поліція заарештувала Саіру Кокар і почала неофіційне розслідування. Досі ніяких попередніх результатів дізнання не було оприлюднено. Християнські активісти та організації, а також спеціальний радник прем’єр-міністра у справах меншин християнин Пол Бхатті тримають під контролем цей епізод, прагнучи максимально забезпечити безпеку і збереження прав обвинуваченої жінки.

Місцеві джерела повідомили що натовп мусульман увірвався в будівлю, вигукуючи звинувачення на адресу жінки і стверджуючи, що вона спалила священну книгу ісламу. Нападники схопили жінку, але поліція перешкодила її лінчуванню. Керівник місцевої поліції заарештував вчительку-християнку, щоб провести розслідування.

Християнські активісти заявили, що не дозволять повторення справи Асії Бібі, 45-річної матері п’ятьох дітей, яка була засуджена до смерті за вигаданим звинуваченням в «богохульстві». Асія Бібі, яка утримується у в’язниці в Пенджабі, все ще чекає відповіді на свою апеляцію.

За матеріалами: Седмица.Ru

Європа закрита перед біженцями

часопис CREDO — Wed, 22 Feb 2012 14:10:51 +0000

woodleywonderworks – flickrCC

Наш континент повинен більше відкритися перед мігрантами, а надто – перед біженцями. Таку думку висловив в інтерв’ю італійській інформагенції ANSA кардинал Антоніо Марія Вельйо. Наплив до Європи людей, які просять про прихисток, на сьогодні найменший порівняно з останнім кількадесятиріччям. Попри цей факт, суспільна думка має геть протилежне враження.

«Європейські країни могли би прийняти більше біженців, ніж це нині передбачають їхні програми заселення», – сказав голова ватиканського дикастерію в справах мігрантів. Цей ієрарх, який від 18 лютого є членом Колегії кардиналів, вказав: цього року понад 170 тис. біженців потребуватимуть прийняття. А тим часом держави – члени Євросоюзу запропонували в сумі тільки 5 тис. місць.

На думку кардинала Вельйо, Європа має усвідомити, що її населення старіє, і мігранти їй потрібні також і як робоча сила. Потрібно пам’ятати, що вони мають право перетнути кордон без документів, бо втікають, щоб урятувати життя. Тому не можна відштовхувати човни, які підпливають до берега, примушуючи їх повернути назад, звідки прибули, не перевіривши спершу, чи на цьому човні немає людей, які можуть скористатися правами біженців.

Префект Папської Ради у справах душпастирства мігрантів і подорожніх підтримує надання громадянства країни, що приймає мігрантів, їхнім дітям, які народилися вже в цій країні. Він нагадує, що так прийнято в державах, які завдячують своїм розвитком напливові мігрантів – наприклад, у США. Народжені в цій країні почуваються її мешканцями і зростають у її культурі, і хоча батьки переказують їм свої традиції, діти часто знають місцеву мову краще, ніж мову батьків. Іммігранта, як навчає Церква і часто повторює Папа, треба сприймати не тільки як робочу силу, а й як особистість і дитину Божу, – підкреслив кардинал Вельйо.

За матеріалами: КАІ

«Ми захищаємо мусульман від карикатур, а вони орудують ножами, автоматами і гранатами»

часопис CREDO — Thu, 16 Feb 2012 14:52:32 +0000

Цілком несподівано, як відзначають коментатори, ліберальний журнал «Newsweek» опублікував статтю про війну між християнським і мусульманським світами, яка насправді вже триває без офіційних проголошень. Важко сказати, чи редакція вирішила зацікавити читачів черговою подачею страшних фактів (подібно як чутки про те, що древні майя передрекли смерть Папи Римського), чи то до Америки справді «щось дійшло». Ось майже повний текст статті Айан Хірсі Алі «Глобальна війна проти християн у мусульманському світі».

Ми часто чуємо про мусульман як дискримінованих жертв на Заході і борців «Арабської весни» проти тиранії. Але насправді розпочалася зовсім інакша війна – невизнана битва, яка вже коштує тисяч життів. Християн в ісламському світі вбивають просто за їхню віру. Це – геноцид, який набирає обертів, і він повинен викликати тривогу у світі.

Представлення мусульман як жертв або героїв відповідає дійсності у кращому разі частково. За останні роки жорстокі гоніння християнських меншин стали нормою в країнах мусульманської більшості населення, від Західної Африки через Середню Азію до Південної Азії та Океанії.

Безсумнівно, стриманість ЗМІ має кілька витоків. Одним із них може бути острах викликати ще більше насильство. Іншим, швидше за все, є зусилля таких груп лобіювання, як Організація Ісламської Співпраці – свого роду ісламської ООН із центром у Саудівській Аравії, чи Рада американсько-ісламських стосунків. За останнє десятиріччя ці групи досягли помітного успіху в нав’язуванні ведучим політикам і журналістам Заходу думки, що кожен і будь-який приклад анти-ісламської дискримінації є проявом системного і зловісного божевілля, званого «ісламофобією» – термін, призначений для викликання того ж самого морального осуду, що й ксенофобія.

Але твереза оцінка останніх подій і тенденцій приводить до висновку, що масштаб і суворість «ісламофобії» не йде ні в яке порівняння з кривавою «Христофобією», яка на наших очах перекидається з однієї частини мусульманського світу в іншу. Змову мовчання, що оточує це могутнє вираження нетерпимості до християнства, необхідно зупинити. Не менше й не більше ніж сама доля християнства в ісламському світі перебуває під загрозою.
У скількох же то країнах знищення святих місць, закон про богохульство і просто жорстокі напади, вбивства, погроми тримають християн у страху! У Нігерії є потерпілі від усіх форм переслідування. Тут – найбільша християнська меншина з усіх країн, де мусульмани становлять більшість (близько 40% зі 160-мільйонного населення). Роками християни й мусульмани тут живуть на межі громадянської війни. Ісламські радикалісти провокують більшість напружень, якщо не всі взагалі. Найновіша така організація зветься Боко Харам, що означає «Західна освіта – святотатство». Її мета – встановити в Нігерії шаріат. Задля цього вони проголосили винищення усіх християн у країні.

Тільки за січень 2012 року Боко Харам взяла на себе відповідальність за 54 смерті. За 2011 рік її члени вбили щонайменше 510 християн, спалили і зруйнували 350 церков у 10 північних штатах. На Різдво вони напали на церкви, ресторани, будівлі самоврядування, банки, убивши 42 католиків.

Христофобія в Судані, що розвивається як епідемія, набирає інших форм. Авторитарний уряд, що складається з мусульман-суннітів, десятиріччями знущається з християнської меншини. Те, що нам описують як громадянську війну в Судані, насправді є послідовним переслідуванням релігійних меншин з боку уряду. І хоча Гаагський міжнародний кримінальний суд визнав колишнього президента Омара аль-Башира винним у трьох випадках геноциду, і незважаючи на ейфорію внаслідок нібито-«незалежності» Південного Судану, яку він гарантував у липні минулого року, насильство проти християн не припинилося. Згідно з рапортами ООН, від 53000 до 75000 ні в чому не винуватих мирних жителів були змушені покинути свої оселі, а їхні будівлі пограбовано і знищено.

Обидва види переслідувань – з боку позаурядових структур, так само як і здійснюваних урядовими агентами – проявилися в Єгипті після початку там «арабської весни». 9-го жовтня минулого року в каїрському районі Масперо християни-копти (які становлять приблизно 11% від 81-мільйонного населення) вийшли з маршем протесту проти нападів ісламістів: спалювання церков, гвалтування, каліцтва, убивства – що ринули після повалення диктатури Хосні Мубарака. Під час акції протесту єгипетські спецпідрозділи в’їхали в натовп на автомобілях і відкрили вогонь, убивши щонайменше 24 особи і поранивши 300. До кінця року понад 200000 коптів повтікали зі своїх домівок від страху перед новими атаками. Оскільки ісламісти збираються отримати ще більше влади після нових виборів, то побоювання християн цілком виправдані.

Єгипет – не єдина арабська країна, яка, здається, взяла курс на винищення своїх християн. Починаючи з 2003 року понад 900 іракських християн (головни ассирійців) були вбиті терористами тільки в одному Багдаді, а 70 церков було спалено, за підрахунками Ассирійської міжнародної агенції новин AINA. Тисячі іракських християн втекли внаслідок насильства, скерованого безпосередньо проти них, зменшивши таким чином кількість християн у цій країні з мільйона у 2003 році до півмільйона зараз. AINA заявляє про етнічні чистки.

У Пакистані мешкає близько 2,8 мільйона християн, які становлять 1,6% від 170-мільйонного населення. Як члени настільки незначної меншини, вони живуть у постійному страху не тільки перед ісламськими терористами, а й перед драконівським пакистанським «законом про богохульство». Повчальним прикладом є відома історія християнки, засудженої на смертну кару за «приниження пророка Мухамеда». Коли під тиском міжнародної громадськості губернатор Пенджаба Салман Тасір спробував знайти спосіб урятувати жінку, його вбив його власний охоронець. Провідні ісламські священнослужителі назвали його героєм, а суддя, який виніс вирок убивці, відтоді переховується, побоюючись за власне життя.

Такі випадки у Пакистані – не рідкість. Бандити і нетерпимі мусульмани використовують «закон про богохульство» для залякування релігійних меншин. Просте сповідання віри у Трійцю розцінюється як «богохульство», оскільки не відповідає вченню ісламу. Якщо християнську організацію підозрюють у порушенні цього закону, наслідки можуть бути весьми сумними. Спитайте волонтерів християнської групи World Vision. На їхні офіси напали навесні 2010 року десятеро озброєних автоматами і гранатами бойовиків, залишився шістьох убитих і чотирьох поранених. Ісламське угруповання взяло на себе відповідальність за напад, пояснюючи його тим, що World Vision працювала на підрив ісламу. (Насправді ж вони допомагали тим, хто вижив після сильного землетрусу.)

І навіть Індонезія – зазвичай рекламована як найбільш толерантна і демократична країна з переважанням ісламського населення – не має імунітету проти Христофобії. Згідно з даними Christian Post, випадки агресії проти релігійних меншин (з яких християни становлять найбільшу) зросли на 40% між 2010 и 2011 роками.

Літанію страждань можна продовжити. В Ірані десятки християн потрапили до в’язниці за «нахабство» молитися за межами офіційно санкціонованої системи церков. Саудівська Аравія взагалі заслуговує на окрему розмову. Попри те, що там живе більше мільйона християн – закордонних працівників, то церкви й навіть приватні молитви там заборонені; а щоб ця тоталітарна постанова виконувалася, ісламська поліція регулярно здійснює рейди по домівках християн і, звинувачуючи в «богохульстві», тягне їх до суду, де їхні свідчення мають менше ваги, ніж свідчення мусульман. Навіть в Ефіопії, де християни становлять більшість населення, підпали церков мусульманами становлять проблему.

Як має ясно випливати з цього каталогу злочинів, насильство проти християн є величезною і замовчуваною проблемою. Ні, ці випадки не плануються централізовано й не координуються якимись міжнародними ісламськими агентами. У цьому розумінні глобальна війна з християнами взагалі не є війною в її традиційному тлумаченні. На думку Ніни Ші, директора Центру релігійної свободи Гудзонівського інституту, «християни втратили захист з боку своїх суспільств». Стара ідея Оттоманської імперії, що немусульмани в мусульманських країнах потребують захисту (хоча й як громадяни другого сорту), геть не сприймається широкими колами сьогоднішніх мусульман, тож насильство і тиск продовжують зростати.

Отож давайте прямо визначимо наші пріоритети. Так, західні уряди повинні захищати мусульманські меншини від нетолерантності. І – так, ми маємо бути впевнені, що їм гарантоване право сповідувати свою релігію, жити і працювати без страху. Цей захист випливає з базисних прав свободи совісті і свободи слова, які відрізняють вільне суспільство від того, в якому немає свобод. Але ми також повинні продумати шкалу і строгість вимогливості. Бо ми захищаємо мусульман від карикатур, фільмів і статей, а вони орудують ножами, автоматами і гранатами, а це велика різниця.

Ayaan Hirsi Ali, The Newsweek/Daily Beast

Також читайте про переслідування мусульманами християн у Нігерії:

У Нігерії тривають теракти проти християн
Нігерія: рахунок смертей зростає
Папа про теракти у Нігерії
У Нігерії ісламісти підірвали церкву. Є жертви

У Єгипті салафіти підпалили коптську церкву

часопис CREDO — Thu, 16 Feb 2012 12:27:36 +0000

Розлючений натовп мусульман під проводом членів секти салафітів підпалив церкву коптів у селищі на північ від Каїру в часі останніх атак на християнську меншину після січневих виборів в країні.

Насилля натовпу, що тривало протягом останніх вихідних, зупинилось лише після того, як лідери Братства Мусульман змусили салафітів втихомирити свою агресію.

На останніх виборах в Єгипті Братство Мусульман стало єдиним переможцем, з тих пір в країні не вщухають атаки на християн.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Напади мусульман – спільна біда католиків і православних

часопис CREDO — Thu, 02 Feb 2012 11:55:49 +0000

Приводом для погрому стали чутки про «неналежні» фотографії знайомої мусульманки на телефоні копта-православного.

У п’ятницю 27 січня натовп із понад 3 тисяч мусульман напав на православних коптів села Кобрі-Аль-Шарбат неподалік Александрії в Єгипті. Будинки й магазини спалено. Кілька чоловік дістали поранення, сотні залишилися без даху над головою.

Нападників привели чутки про те, що один із коптів, Мурад Самі Гургіс, нібито має на своєму мобільному телефоні фото знайомої мусульманки у вигляді, який не відповідає правилам пристойності. Гургіс, резонно побоюючись за своє життя, був змушений шукати сховку в поліції.

За словами очевидців, на коптів напали салафіти.

Ситуація виглядає так: мусульмансько-християнська зустріч, під час якої мало відбутися обговорення труднощів заради розв’язання міжрелігійного конфлікту, була запланована на вечір того самого дня. Натомість о 15.00 натовп мусульман розгромив і спалив дім Гургіса, три будинки його сусідів, а також магазини та заклади, які належали коптам. «Ми зв’язалися з силами безпеки, але вони прибули надто, надто пізно», – сказав місцевий настоятель о.Боктор Нашед. Пожежники приїхали, коли все, що палало, вже згоріло дотла. «Ті, хто втратив свої домівки, виїхали з села», – підсумовує о.Боктор.

Коптська активістка Маріам Реджі стверджує: «Так відбувається завжди – вони чекають за межами села, доки мусульмани не зроблять, що хочуть».

«Немає значення, чи були на телефоні Гургіса ті фотографії, чи ні, – відзначає «The Washington Times». – Головне, що ця інформація була розрахована на мусульманських радикалів, які використовуватимуть будь-який привід для переслідування християн. Фанатики й жорстокі екстремісти – це частина хвилі, що здіймається сьогодні в Єгипті».

Події в Кобрі-Аль-Шарбат – не далеко не перший такий випадок. За день до цього двоє коптів були вбиті в Нага Хаммаді після спроби захопити їх заради викупу. Поліція арештувала підозрюваних, що ледь не спровокувало черговий релігійний конфлікт, яких немало знає провінція Кена. 20-го січня у селі Рахманія-Кеблі (Верхній Єгипет) мусульмани напали на коптів з криками «Аллах акбар», нищачи й підпалюючи будинки і магазини. Поліція не втручалася, пожежники прибули через півтори години.

Того ж дня салафіти і брати-мусульмани увійшли в церкву містечка Бахтім, провінція Кальюба, і повідомили, що церква не має ліцензії і тут ніхто не повинен молитися. При цьому один із непроханих гостей зазначив уголос, що будівля церкви площею 1300 кв.м. прекрасно годиться для того, щоб там розмістилися мечеть і лікарня.

За матеріалами: AINA

Антихристиянські погроми в Іраку

часопис CREDO — Mon, 05 Dec 2011 14:07:27 +0000

Після п’ятничних молитов у мечетях, під’юджені промовами своїх імамів, мусульмани стали нападати на магазини й домівки християн насамперед у Захо, а потім у Сумаїлі та Шіузі.

Зростання ісламського екстремізму в Іраку – це один із наслідків арабської «весни народів». Про це кажуть іракські християни, які щоразу частіше стають жертвами фундаменталістів. Останні атаки сталися аж у трьох містах Курдистану.

Поліція відреагувала з кількагодинним запізненням. Нападники закликали до священної війни з християнством і вигукували образливі гасла на адресу сповідників Христа. Спалено чимало магазинів, інші розграбовано. Після всього цього кілька сотень християнських сімей живуть у страхові. Побоюючись хвилі насильства в усьому Іраку, поліція розпочала кроки, скеровані на захист храмів та місць культу, зокрема, в Мосулі, Багдаді та Кіркуку.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Студенти-мусульмани не мають претензій до Католицького університету

часопис CREDO — Fri, 11 Nov 2011 13:00:50 +0000

Студенти-мусульмани, які навчаються в Католицькому університеті Америки (CUA) заявили, що не підтримують твердження про те, що навчальний заклад упереджено ставиться до мусульман.

«Ані я, ані будь-який інший студент-мусульманин ніколи не мали скарг проти CUA з якої-небудь причини», – сказав другокурсник Алаві аль Хашем.

Раніше вже повідомлялося про те, що Католицький університет був звинувачений у дискримінації по відношенню до студентів-мусульман, про що писала університетська газета The Tower.

Звинувачення розглядаються Районним департаментом округу Колумбія з прав людини, який оперує найбільш жорсткими антидискримінаційними законами в країні.

Відповідно до офіційно поданої скарги, CUA «не надає належного простору, як це роблять інші університети, для здійснення студентами-мусульманами щоденного намазу, змушуючи їх таким чином шукати аудиторії, де їм також заважає здійснювати намаз велика кількість католицьких символів, що суперечать їх релігії».

У скарзі на університет також згадується про дискримінацію по відношенню до дівчат-студенток, які не бажають проживати в тих самих гуртожитках, де мешкають юнаки, що є, на думку заявників, «кричущим порушенням прав жінок».

Той аспект, що університет є приватним релігійним вузом, і ніхто нікого не примушує вчитися в ньому, мабуть, громадські обвинувачі не враховують, пише The Tower.

На підтримку висунутих звинувачень виступив професор публічного права Університету ім. Джорджа Вашингтона, Джон Ф. Банжаф III. Він також вважає, що відсутність одностатевих гуртожитків у ВНЗ є проявом дискримінації.

Банжаф заявив, що Католицький університет утискає права студентів-мусульман, оскільки в університеті немає ніякої ісламської асоціації, що спонсорується керівництвом. Як приклад професор навів Колумбійську юридичну школу, де є університетська асоціація для єврейських студентів.

Віце-президент Католицького американського університету зі зв’язків з громадськістю Віктор Накас у відповідь на це заявив: «Ми повністю заперечуємо доводам Банжафа про те, що одностатеві гуртожитки є дискримінацією, також як і те, що спільні гуртожитки суперечать Акту про права людини».

«Католицький університет дотримується принципів релігійної свободи і гідності всіх членів його спільноти. Ми приймаємо десятки студентів-мусульман, що є демонстрацією академічної досконалості університету і його відкритості до діалогу з представниками всіх релігій», – заявив Накас.

За матеріалами: Седмица.ru

Всі зґвалтування в Осло за останні 5 років здійснені мусульманами

часопис CREDO — Wed, 09 Nov 2011 15:28:01 +0000

Норвезька поліція опублікувала доповідь, згідно з якою всі зареєстровані минулого року в Осло випадки сексуальних домагань до жінок, які супроводжувалися зґвалтуваннями, були вчинені вихідцями з ісламських країн. Більше того, кожне зґвалтування, зафіксоване поліцією за останні 5 років, в якому особу ґвалтівника вдалось встановити, було скоєно мігрантом-мусульманином.

Дана статистика включає тільки випадки зґвалтування жінок під час нападу. Вона не відображає випадки домашнього насильства і випадки, коли жертва і злочинець були знайомі.

«Багато злочинців, які скоїли напади на жінок, ведуть антисоціальний спосіб життя, ніде не працюють і прибули з проблемних країн. За останні 5 років подібні злочини скоюють найчастіше біженці», – повідомила представник поліції Осло Ханна Крістін Рохде.

Представники телеканалу опитали одну з дівчат норвезького походження, яка піддалася нападу приблизно 3 роки тому. Невідомий чоловік накинувся на неї, коли вона заходила в свою квартиру, і протягом декількох годин катував і ґвалтував дівчину.

«З того часу мені вкрай складно виходити на вулицю, я не можу навіть просто сходити в магазин, я боюся вийти за двері і, тому я тепер маю великі проблеми в спілкуванні з друзями і вже не можу жити нормальним життям», – розповідає постраждала дівчина .

Було встановлено, що зґвалтування скоєно чоловіком пакистанського походження. «Він сказав, що має право робити з жінкою все, що захоче, бо це дозволяє його релігія. Жінки не мають ані права, ані власної думки, тому що він головний», – згадує слова ґвалтівника дівчина, ім’я якої не називається.

«Основне питання, на яке ми повинні отримати відповідь, перш за все, полягає в тому, яким чином вони ставляться до жінок, у чому полягає їхній погляд на жінок. Це необхідно, щоб зрозуміти мотив злочинців. Це не повинно виглядати як якесь клеймо, але це необхідний елемент, до якого потрібно наважитися звернутися», – заявила Ханна Крістін Рохде.

За матеріалами: Седмица.Ru

Храм, в якому відбувався ІІ Нікейський собор, перетворили на мечеть

часопис CREDO — Tue, 08 Nov 2011 12:53:52 +0000

Храм св. Софії в турецькому місті Ізник (візантійська Нікея), в якому відбувались сесії ІІ Нікейського собору, перетворився на мечеть. 6 листопада місцеві мусульмани вже використовували його під час святкування Курбан-байрама.

Цей храм був побудований, як і Константинопольська Софія, в VI ст. імператором св. Юстиніаном I. У 787 р. тут проходили засідання ІІ Нікейського Собору, головною темою якого було питання іконоборців. У 1065 р. церква була перебудована після сильного землетрусу. У 1331 р. турецький султан Орхан захопив Нікею і перетворив Св. Софію в мечеть.

Після пожежі 1922 р. будівля стояла закинутою до 2007 р., коли в ній був влаштований музей. Зараз табличка «Музей Святої Софії» замінена на нову з написом «Мечеть Святої Софії».

У відповідь на закиди грецької преси турецька влада вказує на той факт, що питання про відкриття мечеті в Афінах обговорювалося з 1975 р. і лише в цьому році почалося будівництво. Перший день свята Курбан-байрам мусульмани, що проживають в столиці Греції відзначали на двох стадіонах, які надала їм місцева влада.

За матеріалами: Седмица.Ru

Інтелектуальний трансформер на католицьку тематику

часопис CREDO — Sun, 30 Oct 2011 16:17:17 +0000

Catholic World News повідомляє, що проти Католицького Університету Америки подано позов. Позивач стверджує, що в цьому навчальному закладі дискриміновано студентів-мусульман, які не мають місця для звершення своїх молитов.

Бути звинуваченим у дискримінації в сучасній Америці – це чи не найбільший головний біль, який лиш можна мати.
У новині також сказано, що скаргу, подану в комісію з прав людини Федерального округу Колумбія, підтримав професор права сусіднього Університету Джорджа Вашінгтона п.Джон Бенжаф. Втім, він виступив з дещо відмінною мотивацією: він звинувачує керівництво Католицького Університету Америки в дискримінації за статевою ознакою. Якщо хтось гадає, що КУА принижує жінок, надаючи виключні права на навчання чоловікам, або (раптом) навпаки, то він помиляється. «Дискримінація» цього разу розуміється як заборона спільного проживання чоловіків та жінок у гуртожитках.

На найперший же погляд, ситуація виглядає однозначно перекошеною. Бо якщо мусульмани вступають на навчання в католицький заклад, то вони б мали усвідомлювати, що це означає.

На погляд же трохи уважніший усе не настільки однозначно, бо КУА – це вищий навчальний заклад, а не семінарія, він має слово «католицький» у назві, але не вчить виключно теології. Це звичайний собі університет, який має свою історію і свою назву, відповідно. Те, чого прагнуть сьогодні добитися в Україні: щоб релігійні виші мали державну акредитацію і були повноцінними університетами-інститутами, тільки з профільним скеруванням.

У нас, звичайно, не Америка – і в певному розумінні слава Богу; але чи хтось тут, на «історично православних» (гмик, гмик) землях замислюється сьогодні про те, що й тутешні студенти, не приведи Боже, зможуть подати позов на християнський навчальний заклад, якщо їм забракне місця для намазу? А що ж тоді робити – приймати на навчання тільки католиків або тільки православних, з відповідними посвідченнями від парафій? Але ж це й буде та сама дискримінація в чистому вигляді.

Йдемо далі. Толерантність у світі повинна бути, і хто як не сучасні католики це знають – зрештою, не так собі просто 25 років уже тривають спільні зустрічі в Ассізі. Людей треба вчити бачити в ближньому не ворога, а брата. Це надзвичайно важко. Особливо коли той згаданий ближній, усвідомивши, що за провокативну поведінку йому вже не начистять фізію, а скромно промовчать, починає нахабніти. Очевидно, цим він доводить, що людина він абияка, якщо не геть кепська; але ж закон захищає людину загалом, а не тільки «хорошу людину». Виховання не може бути одностороннім, ось у чому складність нинішньої ситуації у світі і в Америці зокрема. Один із моїх знайомих нещодавно відзначив у розмові, що на Кубі немає міжрасових проблем, не те що в сусідній Америці. Бо на Кубі, якщо людина поводиться хамськи, їй «чистять рило», саме як людині, не беручи до уваги, якого кольору в неї шкіра. А в тій само Америці, якщо негр – перепрошую, афроамериканець – поводиться гидко, ти йому нічого не вдієш, бо він прикриється законом про недопущення расової дискримінації, і ти ще й сам можеш дістати по вухах.
Однобокість спроб виховання призводить до перекосів, і з толерантності виходить усього лише толерастія. І цілком виправданий острах перед законом, який завжди – лише дишло. При цьому – процитую інший коментар зі згаданого приводу – «навряд чи існують християнські каплиці в мусульманських навчальних закладах». Точніше, мабуть, і не скажеш.

І останнє. Логіка поданої новини така, що на КУА подано скаргу, її підтримав професор права іншого університету. Однак спроба детальніше придивитися до ситуації принесла дещо несподіваний результат. По-перше, власне мусульмани-студенти нічого не мають проти окремого проживання в гуртожитках чоловіків і жінок (ще б пак). По-друге, студенти скаргу проти університету не подавали. І до керівництва свого університету з проханнями чи скаргами щодо місця для молитов не зверталися. «За них» висловився згаданий професор права, який прочитав статтю про те, як гарно вчаться мусульмани в католицькому університеті, ось тільки шкода, що вони не мають окремого місця для своїх молитов. «И всё заверте…»

Професора цього, виявляється, «у своїх колах» теж знають. Він відомий тим, що судиться з ким завгодно і за що завгодно. З фастфудом, наприклад. Може, він таким чином вирішує якісь свої практичні завдання з юриспруденції… А ось для людей, які до сьогодні спокійно вчилися і працювали, це може означати згаданий уже чималий головний біль.

Тому що на Церкву на Заході «наїжджають» не вперше і з будь-якого приводу. Тому що бути католиком у сучасній Америці – інколи зовсім не мед. Тому що світові «засоби масової дезінформації» зроблять усе, аби зацькувати заклад, який досьогодні має в назві слово «католицький». Що казати, якщо чималий галас здійнявся через богослужіння, правлені кардиналом Вільямом Левадою в Університеті Аве Марія, який – ось проблема Америки – не має слова «католицький» у назві!!!

Подивимося, чи це слово в назві КУА допоможе цьому закладові розв’язати створену йому проблему.

У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Католицьких єпископів Ізраїлю непокоять погроми арабських цвинтарів

часопис CREDO — Wed, 12 Oct 2011 12:53:09 +0000

Ряд нападів, скоєних останнім часом в Ізраїлі на цвинтарі та місця культу – як арабські, так і християнські та мусульманські, – непокоїть католицьких ординаріїв Святої Землі. Вони 8 жовтня оприлюднили заяву, в якій нагадують про відповідальність держави за безпеку всіх, особливо коли йдеться про місця культу.

Нові інциденти, винуватцями яких є справді нечисленні екстремісти, не обмежуються тільки однією місцевістю. Вони охопили Галілею та Яффу. Ці злочинні акти «не мають нічого спільного з релігією і не служать інтересам держави. Вони загрожують безпеці та мирному співіснуванню громадян», – сказано в заяві. Засуджуючи напади, єпископи нагадують про відповідальність всіх інституцій, і зокрема держави. Вони висловлюють сподівання, що влада Ізраїлю не обмежиться самим лише засудженням атак і принесенням візитів солідарності до спрофанованих місць. Влада, на думку ординаріїв, повинна зробити серйозні кроки, аби покарати винуватців і виховувати в громадянах повагу до релігійного плюралізму. Предстоятелі католицьких спільнот, наявних в Ізраїлі, прагнуть побудови суспільства, в якому релігії відіграватимуть конструктивну роль. Тому вони моляться про Боже натхнення для влади і всього люду, а зокрема для тих, хто підбурює інших до насильства і профанування сакральних місць.

За матеріалами: Radio Watykańskie