CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » молитва

Папа: Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця

часопис CREDO — Wed, 23 May 2012 14:54:56 +0000

Під час загальної аудієнції у середу, 23 травня, Папа продовжив цикл катехиз про молитву. Цього разу він говорив про дитинну любов, з якою християни ставляться до Бога. Святий Павло навчав, що Святий Дух спонукує нас взивати до Бога «Авва-Отче!» і Церква від самих початків прийняла цей заклик, передовсім, у молитві «Отче наш».

«Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця, який нас любить», – наголосив Папа, пригадуючи, що неодноразові висловлювання святого Павла на згадану тему говорять про прийняття Святого Духа, дару Воскреслого Ісуса, який вчиняє нас у Христі, Єдинородному Синові, Божими дітьми. Сучасна людина, за словами Бенедикта XVI, можливо не відчуває краси, величі та глибокої розради, що випливає з можливості звертатися до Бога як до «отця». Це пов’язане з існуючою кризою батьківства, адже постать батька не завжди достатньо присутня і не завжди позитивна в щоденному житті багатьох людей. Але саме в Євангелії, в стосунках Ісуса з Небесним Отцем можемо побачити, яким є справжнє батьківство, що Бог є Любов’ю, і що «ми, через нашу дитинну молитву, входимо в це коло любові, яка очищає наші прагнення та нашу поведінку, позначену замкненістю та самодостатністю».

Боже буття Отцем, зазначив Папа, набирає двох вимірів. «Насамперед, Бог є нашим Батьком, тому що є нашим Творцем», – пояснив він, додаючи, що кожна людина бажана Богом і є Божим чудом. Святий Дух, в свою чергу, відкриває нам другий вимір Божого батьківства. Ісус, в повноті «Син», єдиносущний Отцеві, став такою ж людською істотою, як і ми, через що ми можемо приєднатися Його особливої приналежності до Бога.

Святіший Отець вказав на те, що святий Павло пригадує нам, що християнська молитва ніколи не є виключно нашою дією, але взаємною з Богом, Який діє першим: це Святий Дух взиває через нас, а ми можемо молитися, бо отримуємо спонуку від Святого Духа. Крім того, молитва Христового Духа в нас та наша молитва в Ньому не є виключно індивідуальним актом, але – дією всієї Церкви. «В молитві відкривається наше серце, ми входимо у сопричастя не лише з Богом, але якраз з усіма Божими дітьми, з якими становимо одність», – сказав на завершення Бенедикт XVI, закликаючи присутніх навчитися відчувати в молитві красу того, що ми є Божими дітьми та можемо призивати Його з довір’ям, з який дитина звертається до батьків, які її люблять.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Сила заступництва

часопис CREDO — Mon, 21 May 2012 17:50:45 +0000

Роздуми до Слова Божого на вівторок VІІ великоднього тижня

Цей уривок розпочинається словами про те, що надійшла година, ота сама година, про яку у 2-му розділі цього ж таки Євангелія Ісус каже, що вона ще не настала – година відкуплення людського роду; година, заради якої жив Ісус, Син Божий. Ця година є прославленням Сина, а також досконалим прославленням Отця: Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив. Коли виконуєш волю Отця, це момент досконалого Його прославлення – такого само, яке Він отримує від свого Сина. Це також момент, коли Бог обдаровує тебе своєю славою. Можна сказати, що саме тоді ми стаємо повністю самі собою – коли чинимо те, що прагне Отець.

Ісус заступається за своїх учнів, але спершу проголошує свій послух волі Отця – так, наче Його заступництво безпосередньо залежить від послуху. Христос був досконалий у своєму послухові, тому Його заступницька молитва також досконала. Завдяки Ісусові наше заступництво теж набирає іншої сили. Тому нам важливо посилатися на заслуги смерті й воскресіння Ісуса Христа.

Якщо Бог не вислуховує твоїх молитов, то спробуй запитати себе сам: чи я слухаю прохань Бога щодо мене, чи слухаю Його Слова, чи виражаю Йому свій послух? Сила заступництва залежить від смирення послуху!

Молитва – найкращі ліки

часопис CREDO — Sun, 20 May 2012 12:03:57 +0000

Фото: Foto Iervolino / flickr.com

Неможливо точніше визначити суть молитви, ніж «перетворення». Молитва – а, власне кажучи, Той, до кого вона скерована, – має силу перемінити людину.

Молитва – найкращі ліки від усіляких болячок, і хоч це здається складним, та ми завжди можемо розраховувати на підтримку з боку Святого Духа, який заступається за нас, коли ми «не знаємо, як молитися». Ісус навчав нас молитви і сам був зразком її практикування (пор. Мт 14, 23).

“ Молитва – найкращі ліки від усіляких болячок

Хіба можна підтримувати стосунки з будь-ким, хто нам близький, без діалогу? Все пізнається на цьому шляху. Аби зважитися прожити життя разом, треба спершу багато чого один одному сказати. Навіть якщо спершу ми точнісінько так само «вміємо» молитися, як закоханий хлопець на першому побаченні: «а» і «е» – все, що він спроможний з себе видушити на початку спілкування. Перші кроки в молитві пізніше викликають посмішку і ностальгію, хоч у своїх молитвах ми були такі само природні, як запакована у плівку ковбаса в супермаркеті.

Іншим недугом у молитві є багатослів’я. Для закоханих на початку їхнього зближення кожна хвилина тиші видається чимось незручним. Спохопившись, що сидять поруч і мовчать, вони вигадують яку завгодно тему, аби лиш говорити. Ісус же сказав: не будьте велемовні, як язичники.

І ось нарешті настає цей найважливіший момент. Сидиш обік найдорожчої тобі людини, і раптом відкриваєш, що вже досить довго ви мовчите, і з найменшого погляду вам ясно, що саме хотілося сказати. Ви перебуваєте у спогляданні. В християнській практиці це зветься медитацією. І не треба сидіти у спеціальній позиції та контролювати дихання, щоб медитувати. Достатньо просто віддати цю хвилину Богові й перебувати в ній.

Вочевидь навіть у найкращої закоханої пари бувають проблеми у спілкуванні. Молитва тут також не ж винятком. Її помилки однакові і для мирян, і для духовенства, хоча конкретне середовище може посилити або ослабити окремі симптоми. Вочевидь для священика чи монаха ця проблема більш значуща, бо ці люди присвячують своє життя Богові, молитві, і чого варте їхні присвячення, якщо молитва занепадає?

“ Силою прерізних святих в історії Церкви була саме молитва

Діалог є зв’язком, який будує. Якщо я не розмовлятиму з дружиною та дітьми, я занапащу своє подружнє й батьківське покликання. Якщо особистий зв’язок із Вибраним втрачається в житті духовної особи, наслідком стає полишення священства чи богопосвяченості. Якщо подружжя не спілкується, воно йде до розпаду або до насильницького співіснування поруч із непотрібною тобі людиною.

Однією з найчастіше озвучуваних проблем є «брак часу». Хто з нас хотів би почути від найближчої людини, що попри велику-велику любов до нас насправді не має часу на зустріч із нами? Чи повіримо ми в таку любов?

Один філософ сказав: вислів «брак часу» означає не його відсутність, а невміння ним розпорядитися. Час маємо для всього! Лише десь згубилися пріоритети. Час має багато спільного з Першою заповіддю. Мій знайомий священик попросив учнів записати свій день похвилинно, хто що робив. А потім сказав: ну то ви бачите, хто є вашим богом.

Вочевидь це спрощення, але воно добре показує, що коли ми в чомусь або в комусь зацікавлені, то часу й зусиль не шкодуємо, аби зайнятися бажаним. Кого (чи що) любимо, тим і живемо. І не можна забувати, що силою прерізних святих в історії Церкви була саме молитва!

Інша проблема – розсіяність. Це – все, що падає на голову під час молитви. Різні люди, ситуації, образи. Заклопотаність можна певною мірою зробити своїм союзником у молитві, визначивши для неї конкретний і незмінний час і «обороняючи» його, аби не був надто довгий, коли серце повниться радості, ані закороткий, коли щось у житті не гладко.

“ Скільки разів опиняєшся перед вибором «молитва чи щось інше», стільки від молитви не відмовляйся

Невипадково у монастирях час розписаний не тільки на вмивання, їжу та працю, а й на молитву також. Достатньо, щоб ми належно виконували розклад, і все життя точитиметься у правильних пропорціях. Навіть дійде до того, що ми молитимемося цілий день. Чи це можливе? Так, бо скільки разів ми скеровуємо свої думки до Бога, просячи про благословення в праці, навчанні, зустрічі з ким-небудь, то проживемо це все з Богом. А це і є молитва.

Якби люди частіше молилися перед роботою, то не мали би справи з витрачанням часу, кепським настроєм тітоньки у віконечку чи журналістами, які домислюють факти.

Молодь нерідко критикує старших за те, що ті «бурмочуть розарій». Але ці старші принаймні моляться, а їхні опоненти найчастіше – ні. Отож хто насправді більше молиться? Мені більше подобається той, хто тихенько перебирає вервичку розарію в куточку, аніж тлум теоретиків молитви. «Католик без молитви… це як? Немовби солдат без зброї».

Маємо пам’ятати, що молитва становить своєрідний бастіон проти наших слабкостей і діянь злого духа. За кожного з нас триває боротьба поміж духовними стихіями. Земні засоби ні на що не придадуться в боротьбі духовних сфер. Там треба використовувати інакші методики.

Скільки разів опиняєшся перед вибором «молитва чи щось інше», стільки від молитви не відмовляйся. Не Бог її потребує, а ти сам! Він нічого не втратить, якщо я не помолюся. Отже, не робімо з нашої молитви ласки для Бога, бо якщо молитва нею є, то напевно Його ласкою щодо нас. «Кажеш, що не вмієш молитися? Стань перед лицем Божим, а коли вимовиш слова: Господи, я не вмію молитися! – будь певен, що вже почав молитися».

DEON.pl

Молитва – це присутність Святого Духа

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 15:45:54 +0000

Молитва не схожа на інші дії людини. Молитва – це таємне діяння Бога в нас, це присутність Його Духа, – говорив сьогодні під час загальної аудієнції Святіший Отець Бенедикт XVI. Сьогодні Папа розпочав цикл катехиз, присвячених молитві у листах св. Павла.

Бенедикт ХVІ окремо зупинився на 8-му розділі Послання святого Павла до Римлян. Він вказав на необхідність відкрити серце на діяння і присутність Святого Духа та просити Ісуса Христа, щоб підтримував нашу молитву, опромінював її Своїм світлом, вчиняв її згідною з Божою волею.

Під час загальної аудієнції Папа наголосив, що молитва святого Павла проявлялась у великій різноманітності форм і він прагнув усвідомити вірних, що молитва є даром, плодом живої, дійсної, оживляючої присутності в нашій душі Отця і та Христа Ісуса через Духа Святого. В молитві Святий Дух заступається за нас у спосіб, який неможливо висловити словами і який веде до Божих висот.

Якщо дозволимо, щоб нами на молитві керував Святий Дух, а не дух світу, то зможемо жити справжньою свободою Божих дітей. Ще одним наслідком такої молитовної постави є поглиблення нашого зв’язку з Богом такою мірою, що ніщо і ніхто, ні жодна життєва ситуація не зможуть його знищити. Молитва не звільняє від випробувань та страждань, однак, дозволяє нам їх пережити і вийти їм назустріч з довір’ям до самого Ісуса.

Молитва не замикається сама у собі, а відкривається на терпіння і потреби ближніх, стаючи заступництвом за інших, шляхом надії, виразом Божої любові, яка влита у наші серця Святим Духом.

Святий Павло навчає, що у молитві ми повинні відкритись на присутність Святого Духа, який прагне привести нас до єдності з Богом усім серцем і всім нашим єством.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Дух Істини

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 10:19:19 +0000

Роздуми до Слова Божого на середу VI Великоднього тижня

Одна з місій Святого Духа – приводити нас до істини, показувати правду: правду про Бога і правду про нас самих. Господь підкреслює, що йдеться про повну істину. Внаслідок гріха ми схильні приймати «часткову істину» – щось приймати, щось відкидати. Коли приходить Дух Ісуса, Він показує повну картину.

Грецьке слово одеґео означає «вести», «приводити», «бути проводирем», і вживається, щоб описати проводиря сліпих. У Новому Завіті цей вираз ужито в Мт 15,14: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» . Без Духа Божого наша мандрівка буде мандрівкою сліпих без проводиря. Які шанси такої людини, щоб дістатися мети?

Часто буває, що після інтенсивної та регулярної молитви людина має враження, ніби вона гірша, ніж була раніше. Однак це враження від чогось іншого: під час молитви починаєш бачити більше правди про себе. Нехай такий стан не дивує нас. Якщо прагнемо серйозно молитися до Святого Духа і запрошувати Його у своє життя, потрібно бути готовим до того, що деякі області серця, які до цього часу були невидимі для нас, постануть перед нашими очима.

Папа про молитву Церкви за свого Предстоятеля

часопис CREDO — Wed, 09 May 2012 14:17:13 +0000

«Церква молилася горливо Богові за нього», – так книга Діянь Апостолів описує реакцію єрусалимської християнської громади на арешт святого Петра за наказом Ірода Агрипи. Саме цій події Папа Бенедикт XVI присвятив своє повчання з циклу катехиз про молитву, яке він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 9 травня.

Святіший Отець також вказав на те, що коли апостол після чудесного визволення прибув до дому «Марії, матері Йоана, що звався Марком», то застав, як там «досить багато зібрались і молилися». «Між цими двома важливими зауваженнями, що висвітлюють поведінку християнської громади перед обличчям небезпеки та переслідування, поміщена розповідь про ув’язнення та звільнення святого Петра», – вказав Папа, додаючи, що «сила неустанної молитви підноситься до Бога, а Господь вислуховує її та здійснює неймовірне й неочікуване звільнення, посилаючи Свого ангела».

Бенедикт XVI також відзначив дивну, на перший погляд, поведінку святого Петра, який, перебуваючи у в’язниці, спав. Не зважаючи на критичну ситуацію, він випромінює спокій та довіру, ввіряється Богові. «Такою повинна бути і наша молитва: постійною, солідарною з іншими, сповненою цілковитим довір’ям до Бога», – вів далі Святіший Отець, відзначивши у цьому контексті важливість єдності, запорукою якої є якраз однодушна та постійна спільна молитва. І це, за словами Папи, стосується як малих спільнот, таких як родина, так і громади, парафії, Церкви.

Згадана біблійна подія, зазначив Бенедикт XVI, говорить нам, «що Церква, кожен з нас, переживає ніч випробувань, але саме неустанна молитовна чуйність підтримує нас. Також і я, – додав він, – від першої хвилини мого обрання на Наступника святого Петра, завжди відчував підтримку вашої молитви та молитви Церкви, передовсім – в найважчих хвилинах, за що від щирого серця дякую».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Молитовні наміри Папи на травень 2012

часопис CREDO — Tue, 01 May 2012 10:09:01 +0000

Протягом травня, місяця, присвяченого Богородиці, а також в приготуванні до Всесвітньої зустрічі сімей, що відбудеться у Мілані, Папа Бенедикт XVI закликає молитися за родини та опіку Діви Марії над місіонерами.

Загальний намір: За те, щоб у суспільстві отримували сприяння ініціативи, покликані захищати та зміцнювати роль сім’ї.

Місійний намір: За те, щоб Пресвята Марія, Цариця світу та Зоря євангелізації, супроводжувала всіх місіонерів у звіщенні Її Сина Ісуса.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа: Без щоденної молитви наша діяльність зводиться до звичайного активізму

часопис CREDO — Thu, 26 Apr 2012 08:56:26 +0000

Під час загальної аудієнції у середу 25 квітня, яка зібрала на площі святого Петра у Ватикані понад п’ятдесят тисяч паломників, Бенедикт ХVІ звернув особливу увагу на першість молитви та звіщення Божого Слова в християнському житті.

Папа окремо зупинився на служінні потребуючим у першій християнській громаді Єрусалиму, як це описано в книзі Діянь Апостолів (Ді 6, 1-7). Святіший Отець наголосив, що без щоденної молитви наша діяльність зводиться до звичайного активізму.

У шостому розділі книги Діянь Апостолів йдеться про те, як Христові учні, перед обличчям дедалі зростаючих обов’язків служіння найбільш потребуючим, убогим, вдовам, вирішили вибрати сімох чоловіків, дияконів, які б безпосередньо зайнялись ділами милосердя, щоб вони самі могли присвятитись молитві та звіщенню Євангелія. Таким чином підкреслюється глибока єдність між молитвою та харитативним служінням.

«Церква повинна не тільки звіщати Слово, але також його здійснювати, що є любов’ю та істиною», – сказав Папа. Посилаючись на слова Святого Письма, що апостоли вибрали «мужів доброї слави, повних Духа та мудрости», Бенедикт ХVІ підкреслив важливість того, щоб бути не тільки організаторами, які вміють діяти, але необхідно діяти в дусі віри, під Божим світлом, в мудрості серця, адже добродійне служіння є не тільки діяльністю, але, понад усе, духовним служінням. Милосердна любов та справедливість є не тільки суспільною діяльністю, але духовною дією, здійсненою у світлі Святого Духа.

Святіший Отець попереджає, що надмірна зайнятість, нестримна діяльність можуть викликати черствість серця, що приводить до зубожіння духовного життя. Ми звикли оцінювати все з точки зору продуктивності та корисності, а згаданий уривок з книги Діянь Апостолів, звертаючи увагу на важливість роботи, вказує на те, що повсякденна діяльність повинна розгортатись з відповідальністю та відданістю, але, одночасно, з усвідомленням того, що нам потрібно Бога, Його проводу, Його світла, що дає силу та надію.

«Коли молитва оживлена Божим Словом, – мовив Святіший Отець, – ми можемо бачити дійсність новими очима, очима віри, і Господь, що промовляє до розуму й до серця, в кожній хвилині та в кожній життєвій ситуації, освітлює наш шлях новим світлом».

«Якщо легені молитви і Божого Слова не живлять подих нашого духовного життя, рискуємо задихнутись серед тисячі повсякденних справ: молитва – це подих душі й життя, – наголосив Бенедикт ХVІ, вказуючи, що труднощі, які переживала первісна Церква перед обличчям служіння убогим та милосердною любов’ю, були подолані завдяки молитві у Божому світлі, і світлі Святого Духа.

Папа зазначив, що саме молитва є для пастирів найпершою та найціннішою формою служіння стадові, яке їм повірене.

Після катехизи італійською мовою Бенедикт ХVІ коротко підсумував її французькою, англійською, німецькою, іспанською та португальською мовами, а також був прочитаний підсумок польською мовою. Папа привітав великі групи прочан польською, хорватською, словацькою та угорською мовами, а на закінчення уділив Апостольське благословення.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа про молитву перших християн

часопис CREDO — Wed, 18 Apr 2012 14:49:56 +0000

Як у випадку первісної християнської громади, так і нам молитва допомагає відчитувати особисту та колективну історію у правильній перспективі, тобто – в перспективі Божій. На це звернув увагу Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 18 квітня. Цією зустріччю Папа продовжив після Пасхальних свят серію катехиз про молитву.

Святіший Отець пригадав, що остання зустріч з цього циклу, яка відбулася ще перед Страсним Тижнем, була присвячена постаті Пречистої Діви Марії, присутньої серед апостолів на молитві, коли вони очікували сходження Святого Духа. І як зауважив Папа, «молитовна атмосфера постійно супроводжувала первісну Церкву».

Присутність та діяльність Святого Духа проявилися не тільки у великій події П’ятидесятниці. Як розповідають Діяння Апостолів, після того, як святих Петра та Йоана було заарештовано, засуджено і, згодом, відпущено, вони повернулися до громади та розповіли, що мусіли витерпіти задля свідчення Ісуса Воскреслого. Тоді всі «однодушно піднесли голос до Бога», а наприкінці молитви «затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже» (пор. Ді 4,24.31).

Перше, на що звернув увагу Бенедикт XVI, це те, що «перед обличчям небезпеки, труднощів, загрози, первісна християнська громада не намагається аналізувати те, як слід відреагувати, не шукає стратегії для захисту, не роздумує над заходами, які слід застосувати, але перед випробуванням молиться, шукає контакту з Богом». А особливістю цієї молитви є однодушність та згода всієї спільноти. «Ця згода, – зауважив Святіший Отець, – є фундаментальним елементом первісної громади та повинна завжди бути такою для Церкви». Те, що відбувається зі святими Петром та Йоаном, стосується цілої спільноти, але перед обличчям переслідувань громада не лякається й не розколюється, але глибоко єднається в молитві. «Це, я б сказав, – перше чудо, що здійснюється тоді, коли вірні зазнають випробувань задля віри: єдність зміцнюється, замість руйнуватися, тому що її підтримує непохитна молитва», – додав Бенедикт XVI,.

Як читаємо в Діяннях Апостолів, громада просить на молитві не безпечного життя чи покарання для переслідувачів, а лише щоб була змога звіщати Боже слово (пор. Ді 4,29), тобто молиться за те, щоб не втрачати відваги віри та її звіщення, намагається аналізувати події, що сталися, у світлі віри. Молитва розпочинається згадкою про Божу велич та могутність, отож, усе в Його руках. Далі йде визнання того, що Бог вчинив, що Він ніколи не залишив свого створіння, не відвернувся від людини. Далі процитовано 2 Псалом, який говорить про спротив Богові та Його слову, і в цьому світлі розглядається все те, що сталося з Ісусом та Його послідовниками, адже громада це не просто збір людей, але – спільнота, що живе у Христі. «На молитві роздумування над Священними Писаннями у світлі Христового таїнства допомагає відчитувати актуальну дійсність в рамках історії спасіння, яку Бог здійснює у світі, який завжди є Його світом», – додав Папа, зазначаючи, що саме з цього й випливає прохання громади не про те, щоб бути захищеною чи мати успіх, але лише могти звіщати Боже слово і щоб це звіщення супроводжувала Божа рука.

І ось місце, де перебували учні, затряслося і всі сповнилися Святим Духом. «Місце затряслося, тобто віра має силу перемінювати землю та світ», – прокоментував цю подію Святіший Отець, додаючи, що плодом спільної молитви є дар Святого Духа, який підтримує та провадить вільне та відважне звіщення Божого Слова.

«Також і ми, дорогі брати й сестри, повинні вміти вносити події нашого щоденного життя в нашу молитву, щоб віднаходити їхнє глибоке значення», – сказав наприкінці Бенедикт XVI, додаючи, що за прикладом первісної християнської громади, також і ми, «дозволяючи Божому слову просвічувати нас через роздумування над Святим Письмом, можемо навчитися бачити, що Бог присутній у нашому житті, присутній також і саме у важких хвилинах, і що все, навіть незрозумілі речі, є частиною досконалого плану любові, у якому остаточною перемогою над злом, гріхом та смертю є дійсно перемога добра, благодаті, життя, Бога».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папські молитовні наміри на квітень 2012

часопис CREDO — Mon, 02 Apr 2012 11:50:20 +0000

У квітні 2012р. Папа Бенедикт XVI заохочує членів Апостольства Молитви та всіх, хто молиться в його намірах, молитися за богопосвячене покликання для молоді та надію для жителів Африки.

Загальний намір: «За те, щоб численна молодь уміла прийняти Христове покликання іти за Ним у священстві та богопосвяченому житті».

Місійний наміря: «За те, щоб воскреслий Христос став знаком непохитної надії для чоловіків та жінок Африканського континенту».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Ватикан схвалив «Ритуал благословення дитини в лоні матері»

часопис CREDO — Wed, 28 Mar 2012 09:00:04 +0000

Ватиканська Конгрегація у справах Божого культу і дисципліни таїнств схвалила представлений американським єпископатом «Ритуал благословення дитини в лоні матері».

Оприлюднений англійською та іспанською мовами документ має дійти до кожної американської парафії перед тим, як Америка відзначатиме День Матері (друга неділя травня). Цього року він припадає на 13 травня. Слова благословення священик зможе виголосити під час св.Меси, а також і поза нею.
Рішення ватиканського дикастерію з радістю прийняли ієрархи Католицької Церкви в Америці. Голова комісії єпископату США у справах підтримки захисту життя кардинал Даніель ДіНардо визнав, що перебуває під враженням краси цього благословення ненароджених. Він додав, що не було кращого дня для проголошення цієї новини, ніж урочистість Благовіщення Господнього.

Цю ініціативу – розробити новий ритуал для благословення ненароджених дітей у материнській утробі – подав чотири роки тому єпископ Йозеф Куртц, тодішній ординарій Кноксвілля (штат Теннесі). Єпископат США схвалив ритуал у листопаді 2008 року й переслав його до Рима, щоб прийняти поправки, за потреби, та дістати остаточне затвердження.

Молитва має допомогти батькам, які чекають на народження своєї дитини, а також оновити у свідомості розуміння того, яким цінним даром є дитина, що розвивається в утробі, та мобілізувати суспільство до пошани людського життя.

За матеріалами: wiara.pl

Папа порадив вчитися молитися від Діви Марії

часопис CREDO — Thu, 15 Mar 2012 13:11:06 +0000

«Як знаємо, святий Лука дав нам одну з чотирьох Євангелій, присвячену земному життю Ісуса, але також залишив нам те, що було названо першою книгою про історію Церкви, тобто – Діяння Апостолів. В обидвох цих книгах одним з часто згадуваних елементів є молитва, починаючи від Ісусової до молитви Марії, учнів, жінок та християнської громади», – сказав Папа Бенедикт XVI на початку загальної аудієнції, яка у середу, 14 березня 2012 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.

Як зауважив Бенедикт XVI, вже на самому початку Діянь Апостолів бачимо молитовну присутність Пресвятої Богородиці, Яка і сьогодні є прикладом того, що потрібно завжди молитися, а не лише у хвилинах потреби. Без присутності Пречистої Діви Марії не можемо говорити про Церкву, наголосив Святіший Отець, вказуючи на те, що згадка про Її перебування з апостолами після Вознесіння не є просто історичною згадкою: «Якщо без П’ятидесятниці не існує Церкви, то також немає П’ятидесятниці без Матері Ісуса, тому що Вона в унікальний спосіб пережила те, що Церква щодня досвідчує завдяки діянню Святого Духа».

Папа пригадав, що Другий Ватиканський Собор особливо підкреслював цей зв’язок між спільною молитвою Діви Марії з апостолами та початком Церкви. «Вшановувати Матір Ісуса у Церкві, отже, – сказав він, – означає навчитися від Неї бути спільнотою, яка молиться: ось одна з найсуттєвіших характеристик першого опису християнської громади, запропонованого Діяннями Апостолів». Святіший Отець зазначив, що дуже часто молитва є викликана труднощами, особистими проблемами, які спонукають нас звертатися до Господа Бога, щоб знайти світло, розраду та допомогу. В той же час, Пресвята Богородиця, за його словами, заохочує нас відкривати різні виміри молитви, «звертатися до Бога не лише в потребі і не лише просячи за себе самих».

«Дорогі друзі, людське життя проходить різними етапами, часто трудними і зобов’язуючими, які вимагають невідкладних рішень, зречень та жертовності» , – сказав наприкінці Бенедикт XVI, додаючи, що й Ісусова Мати брала участь у вирішальних хвилинах нашого спасіння, на які вміла відповісти з повною готовністю, яка була «плодом глибокого зв’язку з Богом, визрілого у наполегливій та стійкій молитві». Спаситель доручив Їй материнство над цілою Церквою, і Вона здійснює його до кінця світу, зазначив Папа, закликаючи присутніх ввірити Її заступництву кожен етап свого життя.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа: Мовчання є невід’ємною частиною молитви

часопис CREDO — Thu, 08 Mar 2012 10:07:07 +0000

Значенню мовчання у взаєминах з Богом присвятив своє повчання Бенедикт XVI, виголошене під час загальної аудієнції у середу, 7 березня. Він зазначив, що воно потрібне для того, щоб прийняти Боже Слово та поглибити наш зв’язок з Богом перед обличчям фізичних і духовних страждань.

За словами Святішого Отця, Христовий хрест не тільки показує Ісусове мовчання, як Його останнє слово, звернене до Отця, але також і те, що Бог промовляє через тишу. Папа підкреслив, що внутрішня і зовнішня тиша є потрібними для того, щоб почути саме таке слово, а тому існує необхідність навчитися цінності мовчання, відкривати сенс зосередження та внутрішнього спокою. Це стосується не тільки особистої молитви, але також участі в літургії. «Тиша, – сказав Бенедикт XVI, – може розчистити внутрішній простір в глибині нас самих, щоб там міг оселитися Бог, щоб Його слово тривало в нас, щоб любов до Нього закоренилася в наших думках і серці та оживляла наше життя».

Існує також трудний для сприйняття аспект «Божого мовчання», коли нам здається, що Господь не чує нас і нам не відповідає. Святіший Отець зазначив, що ця тиша не означає відсутності. Християнин добре знає, щоб Бог присутній та слухає, навіть в темряві болю, відкинення та самотності. Прикладом непорушної віри в таких умовах є старозавітній Йов.

Свідком та вчителем молитви для нас є Господь Ісус. «Для нас, часто заклопотаних успішністю та конкретними результатами, молитва Ісуса вказує на те, що ми потребуємо зупинитися, пережити хвилини близькості з Богом, «вириваючись» із щоденного гомону, щоб слухати, приступити «до коріння», яке підтримує та живить наше життя», – зазначив Бенедикт XVI, додаючи, що вершиною Ісусової молитви була хвилина смерті, коли Він висловив остаточне «так» волі Отця, показуючи нам, що людська воля знаходить своє сповнення саме в повному поєднанні з Божою.

«В молитві Ісуса, в Його воланні на хресті до Отця, включені «всі тривоги людства всіх часів, поневоленого гріхом та смертю, всі благання та заступництва історії спасіння… І ось Отець їх приймає, та, понад будь-яку надію, вислуховує їх, воскрешаючи Свого Сина»», – наголосив Святіший Отець, заохочуючи слухачів вчитися від Ісуса, яким повинно бути наше спілкування з Богом.

За матеріалами: Радіо Ватикан

15 хвилин щирости

часопис CREDO — Wed, 07 Mar 2012 14:54:04 +0000

Про щоденний іспит сумління

…Молитва потребує боротьби

«Молюся тоді, коли хочу». «Навіщо маю молитися через силу?» Такі твердження здаються дуже «людськими». А насправді це пастка. Щоб розгледіти її, подумаймо, чи можемо сказати те саме стосовно людини: «Чому маю любити всупереч волі?» «Навіщо вибачати через силу?»

Якщо хочемо налагодити стосунки з людьми, доведеться долати власний опір. Якщо бажаємо поглибити зв’язок із Богом, мусимо молитися «всупереч собі». Така концепція молитви не означає тільки волюнтаристичне зусилля, а й вимагає від нас боротьби і жертви.

«Авва, яка чеснота або справа є найважчою з усіх?», – запитали ченці відомого отця пустелі, Агатона. «Мабуть, молитва. Бо завжди, коли людина хоче молитися, диявол намагається їй перешкодити. Будь-яку іншу справу, якщо будемо витривалі, з часом виконуватимемо легко. А в молитві боротьба потрібна до останнього подиху».

Що ж, у житті чимало справ вимагають боротьби. Це стосується й любови. Подружні трагедії виникають від того, що люди перестають боротися за любов, відмовляються від діялогу та самозречення. На запитання, чи приносить ця боротьба страждання, може відповісти лише той, хто насправді кохає. Закохані пари, люблячі батьки, всі містики знають, що ярмо боротьби за любов солодке, а тягар – легкий.

Молитва є виявом любови, нашої вірности Богові, за неї недостатньо «заплатити» трошки доброї волі.

Вправи

Вправа 1

Накресли графік часу, присвяченого молитві. Горизонтально зазнач роки життя, які пам’ятаєш. Вертикально – час молитви. Графік може бути неточним, але щирим. Подумай, скільки часу за життя ти присвятив молитві. Чи достатньо цього?

Склади такий самий графік кількох останніх місяців. Він буде набагато точнішим.

Поміркуй над одержаними результатами. Що ти відчуваєш? Що можеш сказати Богові про свою молитву?

Вправа 2

Молитву не оцінити лише витраченим на неї часом. Можна молитися багато, але з почуття обов’язку, ніби з примусу, не від серця. Можна довго стояти перед Божим вівтарем і вийти з храму без полегші.

Зроби ще один графік, тепер складніший.

Горизонтально впиши періоди життя: дитинство, юність, молодість… Вертикально познач шкалою від мінус 5 до плюс 5 силу прагнення молитви. Що хочеш сказати Богові, роздумуючи над цим графіком?

Вправа 3: Підсумок

У який період ти молився довше, ревніше, інтенсивніше? Що спонукало до цього? Що допомагало?

Коли ти молився мало, недбало, формально або й не молився зовсім? Чи розумієш, чому занедбав молитву? Що перешкоджало молитися? Як тоді виглядало твоє життя?

Хто найбільше допомагав у розвитку молитви?

За який період ти хотів би подякувати Богові? За який – просити прощення?

Що хочеш сказати Господові про свою молитву колись і тепер?

Уривок взято з книжки «15 хвилин щирости»

Автор: Юзеф Августин

Видавництво: Свічадо

Скільки часу Вам потрібно для того, щоб зробити щоденний іспит сумління?

Автор книжки, Юзеф Авґустин, переконує, щоб для цього вистачить всього лиш 15 хвилин на день.

«Вимагати від душі звітування – за думки, слова і, врешті, вчинки» – ось як потрібно згадувати та аналізувати кожну годину від пробудження до хвилини іспиту, – переконує автор, використовуючи працю «Духовні вправи» святого Ігнатія Лойоли.

Практичні вправи, конкретні запитання та легкий стиль написання цієї книжки допоможуть Вам вдосконалити свій щоденний іспит сумління.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;

2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;

3. На сайті «Свічадо».

4. За телефоном (032)235-73-16;

5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.

У Великий Піст – із молитвою святого Єфрема

часопис CREDO — Tue, 06 Mar 2012 13:04:41 +0000

Святий Єфрем Сирійський – творець цієї молитви – жив у ІV столітті. Ще за життя його цінували як великого вчителя духовного життя, мудрого проповідника, поета, тлумача Свята Письма й захисника Христової віри. Його домівкою переважну більшість часу була печера серед скель біля міста Едесси (Сирія). Там св. Єфрем провадив суворе аскетичне життя, харчувався ячмінним хлібом і городиною, спав на голій землі. Там він і написав більшість своїх творів.

Його молитву необхідно практикувати з великою скрухою духа і смиренням, часто б’ючи поклони, бо вона може бути зрозуміла тільки тим, хто чистим серцем шукає Господа. Недарма цією молитвою завершуються всі богослужіння посту (крім суботи й неділі – дні, коли посту немає). Цю молитву практикують приватно зранку і ввечері у великопісний час.

На перший погляд, Єфремова молитва виглядає надто простою, щоби вважати чотири слова за найсуттєвіші для християнського звершення посту, адже є «серйозніші гріхи», яких треба позбуватись. Так думають ті, хто лиш стає на дорогу до Бога, «знайомиться» з Ним. Натомість той, хто вже розкаявся у явних грішних учинках і бажає присвятити благодатний час посту на зцілення та розвиток свого духовного мислення, через цю молитву здатен заглибитися в серце й відродитися до життя у Святому Дусі.

Фраза, яка супроводжує першу частину молитви, – «віджени від мене», тобто оборони, захисти, спаси, допоможи… Запитання – від чого? Святий Єфрем показує грішний стан людини в чотирьох проявах:

1. Дух млявости (ц.-сл. «уныніє» – безнадія, зневіра, сум, туга, журба). Це наші лінощі, занепад духом, загальне знеохочення і зневіра, розпач (опускання рук), збайдужіння. Євагрій Понтійський був переконаний, що цей стан є «найнебезпечнішим демоном», бо збайдужіла і зламана людина неспроможна противитись злому. Приглянувшись до цього стану, можна розпізнати й цинізм, який на всі добрі починання відповідає – «для чого?…»

Якщо вчасно не похопитись, не зібратись із силами й не повірити, то людина просто замикається у своєму «пекельному стані» або завантажує себе працею, гонитвою за грішми, алкоголем тощо. Але цей стан повертатиметься кожної вільної миті, коли людина залишається наодинці з собою. І тому, молячись: «Дух млявости віджени від мене», ми не ховаємось від того, що може надійти, а заздалегідь готуємось до боротьби з ним.

2. Дух недбайливості – з церковнослов’янського «небреженіє», означає також «праздность», непевність, недбалість, знехтування, гайнування, занехаювання. Сучасний світ так «дбає» про нас різними винаходами, а ми – про майбутнє дітей, що часу на все замало. І ось настає мить, коли ми роззираємось довкола, і раптом бачимо духовну пустку, бо забракло нам часу на вищі цінності. Можливо, через це ми так і поспішаємо, аби заглушити чимось внутрішню пустку? Але ж задля чого? Квартира, освіта, кар’єра… – потрібні, але не за рахунок спустошення душі. Немилим виглядатиме красивий дім, освіта дитини, успіхи в праці, якщо душа не матиме спокою і ми не матимемо сил розкаятися…

3. Дух владолюбства – в його прямому значенні, як бажання кимось керувати. У молитві владолюбство радше означає ставлення до іншої людини з точки зору її корисності для мене, для моїх інтересів. Можливо, це видасться дещо дивним, але то саме лінощі, нудьга, пустота, знеохочення наповнюють наше життя бажанням панувати над іншими.

4. Дух пустослів’я. Живемо в епоху, коли слова стають порожніми й забирають свободу людини. Світ – це реклама. Засоби масової інформації цілеспрямовано забивають наші голови чужими ідеями, змушують нас думати запрограмовано, переконують у своїй правоті й позбавляють альтернативи. Чого варта лише реклама «купуйте жувальну гумку – і вона дасть вам райську насолоду»!? Можна без перебільшення сказати, що світ захворів, отруєний марнослів’ям, яке, в кінцевому рахунку, є обманом, а батьком брехні є диявол (пор. Йн 8,44). Тому св. Павло повчає, що «лихі розмови псують добрі звичаї!» (1 Кор 15,33), а св. Єфрем наказує: «Треба уникати пустих розмов і не спілкуватися з тими, які не мають страху Божого; бо нічого корисного вони не говорять, нічого не роблять для Господа, не бесідують ані про чесноти, ані про побожність, ані про чистоту. Розмови їхні – смертельна пастка, порада їхня – безодня адова, зібрання їхнє – погибель для душі».

Християнство вважає слово високим божественним даром. Сам Бог є Слово. Отже, слово має силу творити красу, гармонію, культуру… в іншому застосуванні слово може отруїти душу, наповнюючи її підозрою, заздрістю, страхом, злобою. «За кожне пусте слово дасте відповідь» і «від слів твоїх виправдаєшся і будеш осуджений», – застерігає Христос. Кожен з нас дорого заплатив би, щоби «зле слово», яке отруїло наше життя, ніколи не було сказане. З очищення й відновлення слова у його справжньому значенні розпочинається очищення й відродження нашого життя.

Великопісна молитва нагадує нам, що тільки з Божою допомогою – «Господи і владико життя мого» – ми можемо позбутися млявости й лінивства, пустоти, владолюбства й пустослів’я.

Далі молитва показує, за що боротись від час посту, аби з настанням Христового воскресіння підвестись і нам з колін після покаяння.

І. Дух же доброчесності… даруй мені… Церковнослов’янська мова на означення цього слова має гарний термін: «цѣломудріє», як мудрість цілісності. Знаємо, що гармонійній цілісності протистоїть розпад, розкол, відокремлення… Таке відбувається в нашій душі, коли життя не збігається з совістю, коли ми грішимо. Цілісність і є тією чеснотою, яка повертає внутрішню гармонію душі й тіла, на противагу пустоті та млявості.

2. Смиренномудрія – просимо далі у молитві. Знову ж таки, це слово складається з двох: смиренність (покора) і мудрість. Багато людей неправильно вважають, що покора означає приниження, беззахисність, рабство. Така думка нічого не має спільного зі справжнім смиренням, яке Христос проповідував своїм життям: «…навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем…» (Мт 11,29). Стоячи перед Пілатом, Христос – не на свою користь – йому пригадує: «Не мав би ти наді Мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори» (Йн 19,11). Не з боязні чи страху він сказав правду Пілатові. Християнська покора – це свідчення правди, і насамперед – правди про себе самого. Правда ж ніколи не принижує ані применшує, а возносить і очищує.

Покора – це знання «свого місця» у середовищі, знання своїх реальних можливостей (причому не занижуючи і не завищуючи). Це мужнє прийняття себе зі своїми здібностями й помилками. Тому смиренній людині прислуговує мудрість. Хто вихваляється, той не задовольняється своїми реальними навиками, і тому потребує самореклами, аби бути «переоціненим». Святий Єфрем переконаний, що «Без смиренномудрості марні всякі подвиги, всяка стриманість, всякий послух, всяка убогість, всяка вченість».

3. Дух терпіння – це не брак бажання боротись. І не бажання принижуватись. Це – віра, а точніше, довіра й любов. Це не «махнути рукою», мовляв, з нього вже нічого не вийде. Як Бог на нас не «махнув рукою» після численних наших зневаг на Його адресу, так терпелива людина вміє чекати, надіється до останнього. Завдяки довготерпеливості зцілюється віра, не розпадаються сім’ї. Хоч би скільки падала людина, Христос вчить нас вірити у можливість підвестись, повернутися до світлого буття. Терпеливість – це не пасивність до зла, це віра у можливість виправлення. Бог довіряє нам до кінця наших життів. І нарешті, терпіння – це віра в добро.

4. Дух любові – це заключний акорд молитви. В цім дарі міститься як невидимий двигун нашого життя, так і його мета. Любов’ю все живе – без неї все помирає. Святий Павло переконаний, що «любов – довготерпелива, лагідна, не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не минає» (1 Кор 13,4-8).

Кінцеве прохання Єфремової молитви – «…дай мені зріти (бачити) мої прогрішення і не осуджувати брата мого…» Святі Отці любили повторювати, що людина, яка побачила свої гріхи, вища від тієї, яка бачила ангелів у видіннях.

Навіть для тих, хто практикуватиме покутну молитву, існує ще одна небезпека – гордість. Вона є джерелом зла. Часто чуємо застереження, що ті, хто знає про покору, терпіння, доброчесність, любов, лише прикриваються ними словесно. Отож, коли «бачимо наші прогрішення» і «не осуджуємо інших» – тобто коли смирення, доброчесність, терпіння й любов зійдуть на нас і утворять одну цілісність, – головний наш ворог, гординя, буде знищений.

о. Василь Поточняк, Palomnyk.at.ua

Молитовні наміри Папи на березень 2012

часопис CREDO — Thu, 01 Mar 2012 11:11:14 +0000

За визнання ролі жінок та за християн в Азії, які зазнають переслідувань, закликає молитися Папа Бенедикт XVI протягом березня 2012 року.

Загальний молитовний намір: За те, щоб в усьому світі був належно визнаний внесок жінок у розвиток суспільства.

Місійний молитовний намір: За те, щоб Святий Дух додав витривалості тим, які, зокрема в Азії, зазнають дискримінації, переслідувань та піддаються смерті через Христове ім’я.

За матеріалами: Радіо Ватикан