CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » молитва

Папа про вміння чувати на молитві

часопис CREDO — Thu, 02 Feb 2012 06:33:45 +0000

Просити в Бога дару бути здатними чувати з Ним на молитві й виконувати Його волю, навіть якщо йдеться про хрест, закликав вірних Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 1 лютого.

Промовляючи до кількох тисяч прочан, які заповнили зал ім. Павла VI у Ватикані, Святіший Отець запропонував чергові роздуми на тему молитви, коментуючи цього разу молитву Ісуса в Гетсиманському саду.

Бенедикт XVI звернув увагу на те, що Христова молитва на Оливній горі є настільки особливою, що Він, Який завжди молився на самоті, цього разу просить апостолів Петра, Якова та Йоана залишитися поблизу та чувати разом з Ним. «Сумна душа моя аж до смерті. Зостаньтесь тут і чувайте», – каже Ісус до учнів, слова Якого записав святий Марко. Вони є уривком псалма та вираженням досвіду багатьох Божих угодників, адже вірність Божій місії часто зустрічає спротив та ворожіть з боку оточення. Відчуття страху й тривоги, про які говорить Христос, є, за словами Папи, підсумком тривоги людини перед обличчям смерті та її невідворотності.

Далі святий Марко розповідає: «Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година» (Мк 14,35). Святіший Отець пояснив, що молитва обличчям до землі є вираженням цілковитого віддання себе в Божі руки. Цей жест бачимо також під час складання чернечих обітів чи під час свячень. Прохання, щоб обминула Його ця година, це не лише страх людини перед обличчям смерті, але також «зворушення Божого Сина, що побачив величезний тягар зла, який муситиме взяти на Себе, щоб його подолати, позбавити сили». «Дорогі друзі, – закликав у цьому контексті Бенедикт XVI, – також і ми, під час молитви, повинні уміти приносити до Бога наші труднощі, терпіння, спричинені певними ситуаціями, днями, нашими стараннями щоденно Його наслідувати, бути християнами, а також ставити перед Богом тягар зла, який бачимо в собі та довкола нас, щоб Він додавав нам надії, щоб дав відчути Свою близькість та дарував нам трохи світла на життєвому шляху».

Коментуючи наступний фрагмент Ісусової молитви: «Авва-Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мк 14,36), Папа зазначив, що Ісус навчає нас, що лише достосовуючи свою волю до Божої волі, людина віднаходить свою справжню велич, «обожествлюється», здобуває справжню свободу.

«Дорогі друзі, – звернувся наприкінці Бенедикт XVI, – просімо в Господа Бога вміння чувати з Ним на молитві, щодня виконувати Божу волю, навіть якщо йдеться про хрест, жити в дедалі глибшій близькості з Господом, щоб принести на цю землю трішки Божого неба».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папські молитовні наміри на лютий 2012

часопис CREDO — Wed, 01 Feb 2012 08:26:54 +0000

У лютому 2012 р. Бенедикт XVI просить молитись за доступ всіх людей до необхідних ресурсів та за службу охорони здоров’я в найубогіших регіонах світу. Ці інтенції Папа скерував членам «Апостольства молитви» та всім, хто молиться в його намірах.

Загальний намір: За те, щоб усі народи мали повний доступ до води та до засобів, необхідних для щоденного прожитку.

Місійний намір: За те, щоб Господь Бог підтримував зусилля медпрацівників в найубогіших регіонах світу в їхньому служінні хворим та людям похилого віку.

За матеріалами: Радіо Ватикану

Бенедикт XVI про «Архиєрейську молитву» Ісуса

часопис CREDO — Wed, 25 Jan 2012 15:26:11 +0000

У середу, 25 січня, Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції прокоментував так звану «Архиєрейську молитву» Ісуса Христа з Євангелія від св. Йоана. Цими роздумами Папа продовжив цикл катехиз, присвячених молитві.

З «Архиєрейською молитвою», яка записана у 17 розділі Євангелія від Йоана, Ісус звертається до Небесного Отця, коли «прийшла година» Його піднесення та прославлення.

Щоб зрозуміти цю молитву, її слід розглядати в контексті юдейського свята Йом Кіпур, коли Первосвященик приносить жертву відкуплення за себе, за увесь священицький рід та за ввесь народ. Ісус, тієї ночі, коли був виданий, звертається до Отця, жертвуючи Себе Самого. «Він, священик і жертва, молиться за Себе, за апостолів та всіх тих, які увірують в Нього, за Церкву всіх часів», – зазначив Бенедикт XVI, додаючи, що ця молитва є чимось більшим, ніж прохання та вияв повної готовності увійти в Божий задум спасіння.

«Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив», – читаємо в 17-й главі Євангелії від Йоана. Прослава, якої Ісус просить для Себе, як Первосвященик, означає повну слухняність Отцеві, а ця готовність є першим актом нового священства, започаткованого Ісусом.

Далі Христос молиться за учнів, про яких може сказати Отцеві: «Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє» (Йн 17,6). Папа пояснив, що об’явлення Божого імені людям є здійсненням нової присутності Отця посеред людства, яка не є лише словами, але дійсністю, бо в Ісусі Бог є між нами.

У центрі цієї молитви за учнів є прохання про освячення: «Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Ів 17,16-19). Як зауважив Святіший Отець, «посвяченим», «святим», властиво, є лише Бог. У цьому контексті, «посвятити» означає передати особу або річ у власність Бога. «Посвячений – це той, який, так як і Ісус, відділений від світу та відставлений для Бога з огляду на певне завдання, але якраз саме тому є повністю до розпорядження усіх», – сказав Бенедикт XVI.

Третім елементом цієї «Архиєрейської молитви» є погляд в майбутнє. Ісус молиться за всіх, які приступлять до віри завдяки місії, започаткованій апостолами, що триватиме протягом історії: «Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене» (Йн 17,20). «Ісус молиться за Церкву всіх часів, молиться також і за нас», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на те, що головним проханням молитви Ісуса за учнів всіх часів є єдність усіх, які увірують в Нього. «Така єдність не є породженням світу. Вона походить виключно з Божественної єдності та приходить до нас від Отця через Сина у Святому Дусі, – сказав Бенедикт XVI. – Ісус просить про дар, який походить з небес, але який має свій дійсний та відчутний наслідок на землі. Він молиться, «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав» (Йн 17,21)». Тому, єдність християн, з одного боку, є прихованою дійсністю, що лежить у серці віруючих, але, одночасно, вона повинна з усією ясністю появитися в історії, щоб світ увірував.

У цьому контексті Папа процитував уривок зі своєї книги «Ісус з Назарету», в якому пише, що можна сказати, що архиєрейською молитвою Ісуса відбувається установлення Церкви, яка є нічим іншим, як спільнотою учнів, яка, через віру в Ісуса Христа, Божого посланця, отримує свою єдність та включена у місію Ісуса спасати світ, ведучи його до пізнання Бога. Церква народжується з молитви Ісуса.

«Ісус молиться за те, щоб Його учні були одно. Завдяки цій єдності, отриманій та збереженій, Церква може простувати «у світі», будучи не «від світу», та жити місією, дорученою їй, щоб світ увірував в Сина і в Отця, Який Його послав», – сказав на завершення Бенедикт XVI, заохочуючи вірних роздумувати над архиєрейською молитвою Ісуса і вчитися, як слід молитися, просячи Бога допомоги, щоб якнайкраще сповнити задум, який Він має щодо нас.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Без чого неможливо молитися?

часопис CREDO — Tue, 17 Jan 2012 05:06:47 +0000

Фото: KayVee.INC/flickr.com

Всі повчання про молитву становлять своєрідну теорію. В кожній сфері людської діяльності теорія і практика повинні йти пліч-о-пліч. Кажуть, що немає нічого практичнішого, ніж добра теорія. Це стосується також і молитви, хоч вона за своєю природою дитинно проста.

Молитва – це важлива, найважливіша сфера життя. Неможливо жити без дихання; неможливо існувати без Бога. Він підтримує наше існування та обдаровує нас безліччю дарів. Його дія в нас не залежить від того, чи ми про Нього думаємо і чи ми Йому вдячні. Однак глибинною потребою особистості є пізнання Того, Хто нас вигадав «від а до я», і спілкування з Ним. А Божим прагненням є те, щоб ми усвідомлювали: Він існує, діє і любить нас. І Бог, і ми потребуємо контакту, взаємності, зустрічей.

Коли ми розумом і серцем приймаємо те, що нам пропонує Бог, то якість нашого життя змінюється, в нас входить радість. Ісус Христос виразно сказав, що бажає нам радості. Вона не є метою сама по собі, а походить із нашої відкритості на те, що Ісус проголошує нам про Отця: «Я сказав вам так для того, щоб була у вас Моя радість, і щоб радість ваша була повна» (Йн 15,11).

Молитва за своєю природою по-дитячому проста. Її можна слушно порівняти з простотою жестів у сім’ї, де всі люблять одне одного. Однак виявляється, що як у сім’ї, так і в молитві ми зустрічаємося з різними труднощами. Наслідки первородного гріха зачепили всі сфери нашого земного життя і ускладнили їх – також і наш контакт із Богом. Ці стосунки стали складними. Їх легко відкинути. А щоби віднайти дитячу простоту в стосунках із Богом, потрібно немало наробитися. Доведеться свідомо зробити певні зусилля, щоби створити відповідні умови для молитви.

Умови молитви

Однією з умов доброї молитви є підготовка до неї. Брак такого приготування в Біблії названий «спокушанням Бога» (Сир 18,23). «Люди, які вважають молитву за важливий, високий акт, стараються приступати до неї з таким налаштуванням, якого вимагає кожне важливе завдання», – відзначає о.Шпідлік. Потрібно дбати про постійне і щоденне налаштування на молитву.

Чим воно є? Святий Бернард визначає це налаштування «від протилежного». Він перелічує чотири головні перешкоди, що їх ми мусимо подолати перед молитвою. Ними є: недостатня зацікавленість, клопоти про інші справи, докори сумління і нагромадження плотських уявлень. Дещо систематичніше ці головні перешкоди можна викласти в такій ось послідовності:

1) Першою вочевидь є гріх – не лише тяжкі гріхи, а й так звані повсякденні. В молитві ми маємо з’єднатися з волею Бога. І як же це може вдатися комусь, хто свідомо від неї відсторонюється?

2) На другому місці знаходяться всілякі схильності та пристрасті. Молитва має схилити серце до добра. Натомість погані схильності – вельми настійливі. Оріген на першому місці називає гнів. Неприємні спогади пережитої кривди можуть так переслідувати нас на молитві, що ми думатимемо більше про когось іншого, ніж про себе, і з молитви підведемося в поганому настрої та знеохочені. Саме у зв’язку з цим не раз цитовано слова зі Святого Письма: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом, і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5,23-24).

3) На третьому місці стоять термінова робота і клопоти. Бо праця так само повинна мати свій час і місце, як усе інше. Хто не може навіть на хвилину розслабитися і постійно страхається, чи не забув про щось, той і молитися спокійно не спроможний. Інколи саме на молитві в голові аж гуде від задумів та ініціатив. Забудьмо про них! Бог зішле нам добру ідею у відповідну мить.

4) Моральною і психологічною перешкодою в молитві є також непостійність і короткочасність думки. Морські хвилі несуть корабель, але можуть і кидати його, і навіть потопити. Так само і хвилі уяви.

Чотирьом названим перешкодам відповідають чотири позитивно визначені налаштування на молитву:

1)чистота сумління;

2)приборкання пристрастей;

3)великодушність у ставленні до Бога, так щоб бути готовим забути і визнати неважливим усе, що не має до Нього стосунку;

4)увага і зосередженість.

Яка з перелічених перешкод найбільше утруднює нам плідність молитви? Правильний діагноз потрібен не тільки в медицині… Однак не гадаймо, що подолання в собі головних перешкод і вироблення позитивного налаштування здійснюється легко і просто. Тут потрібне тривале зусилля, а також позиція чування – поновлювана щодня і впродовж цілого життя. Ісус бо з цілком серйозних причин заохочує і разом із тим застерігає: «Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти у спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!» (Мк 14,38).

Дещо підготувати

На реколекціях сам ведучий виконує більшість підготовчих праць, допомагає вчитатися у Слово Боже, дає методичні вказівки. У щоденному житті ми самі маємо готуватися. Вочевидь, якщо йдеться про медитацію,то можна сягнути по якийсь відповідний коментар, аби повніше відкрити те, що Бог хоче нам сказати в цьому конкретному уривку зі Святого Письма.

Одразу підкреслимо: в основі плідного приготування до молитви лежить переконання (яке випливає з віри), що то Бог Отець звертається до нас через слова Біблії, а Святий Дух, як головний Автор цих слів, готовий підтримувати нас, коли ми вчитуємося в спасенне значення Божого Слова. Ми відкриваємося на більшу допомогу Святого Духа, коли хоча б якимось зітханням просимо його просвітити нас і допомогти прийняти це Слово як Боже послання, скероване до нас тут і тепер.

Важливим елементом внутрішнього налаштування (і то вже на етапі підготовки до медитації) є свідомий дозвіл Богові торкатися нас так, як Він того хоче й коли хоче. Це важливо, оскільки частенько – бо неусвідомлено – ми слухаємо Бога, застосовуючи різні «фільтри», які є наслідком присутності «старої людини», що захищає свої інтереси. Проти цих «фільтрів» є одна протидія: дуже свідомо прийняти позицію «беззахисності» при слуханні Божого слова. Свідомо відкритися не тільки на духовну солодкість (яка нерідко з’являється на молитві), а й на те, що може виявитися для нас болючим, сумним або може нас засоромити.

Готуючись до медитації, варто визначити кілька пунктів, які хочемо промолити. Проте це не означає, що ці пункти треба сприймати як завдання чи обов’язок. На час самої медитації св.Ігнатій Лойола у своїй книжці «Духовні вправи» дає цінну пораду: «Де знайду те, чого шукав, там затримаюсь і відпочину, і доки тут не насичуся – не турбуватимуся про перехід до наступного пункту». Цілком очевидно, що внутрішнє відчування і «смакування» є справою того, хто молиться, й ніхто йому тут не допоможе. Бажаний духовний плід і смак ми здобуваємо більше завдяки власним старанням і «освячувальній силі Божій», аніж за будь-чиїм поясненням.

Невдачі, тиша і мовчання

Невдачі в молитві трапляються з усіма, можливо, навіть щодня. Крім уже названих причин можна сказати ще про «спотикання об поріг молитви».
Він не є матеріальним і не знаходиться десь зовні нас. Він розмежовує два стани духа: по один бік (перед порогом) знаходжусь я сам, захоплений своїми справами, зосереджений на собі – на своїх страхах, ранах, проблемах… Я, «викривлений» до себе самого. Егоїст, егоцентрик, неспроможний перенести центр уваги на Бога.

А по інший бік – за порогом – я починаю існувати інакше: звертаюся до Бога. Скеровую до Нього свою увагу і всі здібності пізнавання. Стаю перед Ним – відкритий на Його волю. Починаю слухати, думати, запитувати. Відповідаю. Розмовляю…

Поріг, що відділяє в нас стан не-молитви від стану молитви, є виразним. Після первородного гріха він постає перед нами як дуже високий, своїми силами його не здолати. На щастя, Бог зі свого боку завжди приходить із допомогою. Він не підводить і не запізнюється… бо Він завжди там перший.

А наші шанси подолати цей поріг зростають, коли, розпочинаючи молитву, ми насамперед відповідно довго триваємо в тиші й повному мовчанні. Цього перебування в тиші неможливо замінити нічим! У тривалій тиші ми збираємося на силах, аби, за словами св.Ігнатія, «вирватися з себе й перейти в Бога». Ракетний двигун повинен мати паливо, аби подолати силу гравітації; ми ж потребуємо тиші й мовчання, аби подолати тяжіння до себе самих.

Доволі частою помилкою в підході до молитви є певність, що починати її потрібно говорінням, а потім заповнювати словами. Тоді як слухання важливіше від мовлення. Треба хотіти слухати. Треба прагнути почути, що Бог говорить нам. Вочевидь на одне й друге (слухання і мовлення) має бути визначене місце і час у молитві. Однак важливою є певна послідовність і пропорція. Якщо для нас важливо бути добре налаштованими слухати Бога і дати йому гідну відповідь, то (власне, завжди) молитву належить розпочинати мовчанням.

Це важливо тому, що лише замовкнувши, ми стаємо насправді присутні – для себе і для Бога. А неприсутні зустрітися не можуть!

Наша здатність зустрічатися з Богом на молитві трохи нагадує прилад, який діє лише після ввімкнення в електромережу. Ні на що не придатні всі телефонні апарати, якщо немає струму. Ми ж стаємо здатні увійти в контакт із Богом тільки після того як увійдемо в контакт із самими собою.

Щоби зрозуміти текст, який читаємо, або слова, які слухаємо, потрібен хоч би мінімум зосередження й уваги, причому конкретно звернених на текст або та того, хто говорить. Тим більше така постава потрібна, коли ми хочемо слухати Бога. А надто ж коли взяти до уваги, що сучасний світ розпорошує увагу, відтягує її всіма можливими способами. Проте глибина нашого серця, істинність нас самих має право заявити, що нею легковажать, прирікають на самітність, що вона поранена і потребує «звернення безпосередньо до Любові Бога» (Пій ХІІ).

Як це зробити?

Тиші й мовчанню має товаришувати виразна воля зійти вглиб, воля дійти до такого рівня в собі, на якому людина відкриває, що вона є «слухачем Слова» і що без слухання Іншого її життя не має тривалого сенсу. Зрештою, ідеться про те, щоб увійти в поставу уважного слухання того Єдиного Слова, яким Бог звертається до нас, яким постійно висловлює свою Любов, яким нас постійно створює і закликає до відповіді.

Звісно, коли людина поступово втихомирюється і щоразу глибше входить у себе, тоді певної миті її очам відкривається дивний вигляд себе самої. Роз’яснюється перед нею проста і зворушлива істина: що сама по собі людина не має жодного ґрунтовного пояснення того, що вона є, ким вона є, навіщо і для чого вона є. У самому собі ніхто не спроможний знайти тривале опертя для власного існування та осмислення своєї діяльності. Ці основоположні істини ми починаємо усвідомлювати допіру тоді, коли змушуємо себе до тиші, коли нас не шарпає навсібіч шум щоденності. Отак у просторі тиші, в мовчанні, коли ми стаємо зосереджені, то самі собі являємося як один великий знак запитання. Ми відкриваємо, що кожен з нас – Питання, яке прагне почути Відповідь, дуже важливу відповідь, життєвого значення.

Підкреслю, що мовчання й тиша мають бути достатньо довгі та інтенсивні, щоб ми почали помічати те, про що тут говориться.

Нехай ці роздуми будуть підкріплені сповненими реалізму словами блаж.Матері Терези з Калькутти: «Нам дуже важко молитися, якщо ми не знаємо, як має виглядати молитва. Ми повинні допомогти самим собі в тому, щоби навчитися молитви. Найважливішою є тиша. Душі людей, сповнених молитви, ще душі, в яких панує глибока тиша. Ми не можемо стати в Божій присутності, якщо не примусимо себе до тиші зовнішньої та внутрішньої. Отож мусимо призвичаїтися до втихомирення душі, очей, язика».

Один мудрець сказав: не шукаймо тиші на верхів’ях гір, а галасу – на міських торговищах; знайдемо це все у власному серці.

Доки ми сприймаємо тишу як пустку й відчуваємо потребу гарячково метушитися, доти ми ще не зосереджені, тобто ще насправді не дійшли до себе самих, до того місця, де видно, як на долоні, що не самим хлібом живе людина, але кожним словом, що походить із вуст Бога Творця (пор. Лк 4,4).

Нехай нашим прагненням стане починати кожну молитву із втихомирення та заспокоєння духа. Є сподівання, що, роблячи це, ми не раз пізнаємо, що Бог справді говорить до нас у глибині втишеного і заспокоєного нутра.

Тільки я сам можу почути Його слово до мене – в мені самому, і Його слово в мені – до Нього… Тільки я можу стати свідомим і сповненим радості учасником цього внутрішнього діалогу.

Кшиштоф Осух SJ, DEON.pl

США: за молитву – під суд

часопис CREDO — Mon, 16 Jan 2012 15:22:51 +0000

Днями у США завершився судовий процес над адміністрацією вищої школи, за те, що на стіні однієї з аудиторій знаходилась дошка з молитвою.

Федеральний суд в Кренстоні (штаті Род Айленд) наказав зняти зі стіни аудиторії однієї з вищих шкіл дошку з молитвою, яка, на думку судді, є «натхненною християнством. Текст, який починається зверненням до «Отця нашого небесного» і закінчується словом «Амінь», знову ж таки на думку судді, не може перебувати в публічному місці, оскільки дискримінує представників інших віровизнань.

Судовий процес проти школи і міської влади розпочався з ініціативи студентки-атеїстки Джесіки Альккуіст, яка звинуватила освітню установу в порушенні Конституції США, згідно з якою заборонено дискримінацію будь-якої релігії в країні.

Адвокат, який представляв інтереси школи і муніципалітету, зазначив, що дошка з текстом молитви, подарована колишніми учнями школи, повинна була надихати до моральних цінностей, які не мають певної релігійної приналежності і, отже, є абсолютно «нейтральною». Крім того, дирекція школи пояснила, що дошка з молитвою нагадує про особливі моменти в історії школи і не була розміщена з метою сприяти поширенню будь-якого конкретного віровизнання.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Всенародна молитва за Україну відбудеться 22 січня

часопис CREDO — Wed, 11 Jan 2012 10:58:54 +0000

Низка християнських організацій звернулася до всіх українців із закликом провести 22 січня о 14 годині на головних майданах міст та сіл Всенародну Спільну Молитву.

Організатори сподіваються, що цей день завдяки спільній молитві стане ще й святом Духовного єднання українців.

«Молитва за Україну – це Молитва за Український Народ, за душі всіх жителів України-Руси усіх часів, за «і мертвих, і живих, і ненарожденних земляків…в Украйні і не в Украйні…», за всіх «безневинно убієнних» (такі є написи на могилах), замучених, жертовно полеглих, – за всіх тих, хто й після смерті, за влучним висловом Ліни Костенко, «тримає останню лінію оборони», коли вже «живі» не витримують і здаються на милість завойовників. Пам’ятаймо їх усіх, «наших прадідів великих», і складаймо достойну шану тим, хто жив і діяв за Божими Заповідями, бо «нема більшої любові, як покласти життя за брата свого», – йдеться у зверненні.

Представники християнських організацій просять приєднатися до акції усі релігійні і світські громади. А тих людей, які з поважних причин не зможуть вийти на майдан, вони закликають помолитися у цей час вдома, в дорозі, в лікарні.

«І тоді вся Україна стане одним єдиним «Храмом просто Неба», який побачать, почує, і до котрого приєднається увесь світ. Ми віримо, що Спільна Молитва мільйонів наших співгромадян буде почута Всевишнім і «Українське Чудо Єднання» стане всім нам нагородою… Бо для Бога немає нічого неможливого», – наголошують автори.

Організатори Всенародної Спільної Молитви своє звернення надіслали всім єпархіям УАПЦ, УПЦ КП, УПЦ (МП), УГКЦ, РКЦ в Україні, а також державним структурам, адміністраціям, облрадам, управлінням освіти.

Окремий лист представники християнських організацій скерували Президенту України, прем’єр-міністру, голові Верховної ради.

Під зверненням свої підписи поставили очільники ГО «Християнська Україна», «Центру християнської співпраці», ГО «Союз Християнського Відродження», ГО «Скнилівська трагедія», ГО « Українська справа» , Спілки «Християнського Відродження», ГО «Простір Свободи», Християнсько-прочанського центру «Паломник», Патріотичний фонд родини Багазіїв-Пушкарів, МГО «Організації патріотів України», Видавництва «Духовна Вісь», Асоціації лікарів католиків.

За матеріалами: РІСУ

Папські молитовні наміри на січень 2012

часопис CREDO — Sun, 01 Jan 2012 03:05:54 +0000

Папа Бенедикт XVI заохочує вірних, а зокрема, членів мирянської організації «Апостольство молитви», протягом місяця січня цього року молитися в таких намірах:

Загальний намір: Щоб жертви природних катаклізмів отримували духовну та матеріальну підтримку, необхідну для відбудови їхнього життя.

Місійний намір: Щоб діяльність християн у справі миру було приводом для свідчення про Христа усім людям доброї волі.

Час

часопис CREDO — Thu, 29 Dec 2011 12:19:07 +0000

Нерідко заохочення з амвону «Не втрачайте час, моліться» викликають (вибачаюся) приховане роздратування. Справ безліч, робота, сім’я, ну й добре тому безсімейному священикові – який, власне, покликаний молитися – говорити про час на молитву!

Тому запис у блозі Петера Крейфта (англізовано його звуть Пітером Кріфтом, хоч він сам не раз підкреслює голландське прочитання свого прізвища) привертає увагу своїм, так би мовити, розумінням фізики часу й молитви.

Крейфт/Кріфт викладає філософію в Бостонському коледжі та Кінг-коледж у Нью-Йорку, він доктор філософії і, як сказано в його персональному блозі, «регулярний дописувач у кількох християнських виданнях». Це скромно, бо він автор 67 книжок і знаний в американському католицькому товаристві реколекціоніст. І що ж він написав про ЧАС?

Останнім часом я запізнююся зі здачею рукопису видавцеві. Мої виправдання? – чи не найпоширеніші в Америці: «Не мав часу». Перевірмо цей вислів. Чому нам усім здається, що на все замало часу, й поготів – на молитву?

Я постійно почуваюся винуватим за це, і підозрюю, що більшість із вас – також. Гадаю, найбільшою перепоною в наших стосунках із Богом (після гріха, звісно) є оце «нема часу». Якби я віддавав своїм дітям стільки само часу, скільки й Богові, то мене могли б притягнути до відповідальності за погане поводження з дітьми і зловживання. Якби я проводив із дружиною так само мало часу, як і з Богом, то в неї були б усі підстави розлучитися зі мною і покинути мене.

Крім того, ми з власного досвіду знаємо, що коли віддаємо Богові час, то ми щасливі. Коли дуримо Бога – дуримо самих себе. Ми знаємо це з тисячі набутих досвідів. І все одно ми продовжуємо втікати від Бога, від спілкування з Ним, від молитви – так, немовби вона була найгіркішими ліками з усіх. Ми настільки боїмося мовчання й перебування на самоті, необхідних для особистої молитви, що віддаємо їх найжахливішим злочинцям, яких лиш може сприйняти наша уява: замкненим в «одиночках!»

Чому нам видається, що ми маємо не так багато часу, як наші предки? Фактично бо, ми маємо рівно ту ж саму його кількість: двадцять чотири години щодня. Технології мали б додати нам велетенську купу додаткового часу. Безжурний час мав би просто сочитися з наших існувань. Ох уже всі ці винаходи для заощадження часу! Вони все зробили з точністю до навпаки. Що більше штучок для заощадження часу ми маємо, тим менше часу в нас є. Що ж пішло не так?

Наші пра-прабабусі витрачали багато часу, власноруч виполіскуючи білизну; ми ж просто натискаємо кнопку пральної машини. Нашим прадідам доводилося вирощувати, вистежувати, забивати власну їжу; ми ж купуємо її в супермаркетах, відчиняємо дверцята мікрохвильової пічки й натискаємо кнопку. І все-таки ми пограбовані й позбавлені часу набагато більше, ніж вони. Чому?

У більшості древніх суспільств багаті мали рабів для виконання ручної праці, тож вони самі могли насолоджуватися вільним часом. Сьогодні машини замінили рабів, а ми все одно маємо менше часу, а не більше. Чому?

Тут не місце для загальної діагностики захворювань сучасного суспільства (хоча, згадаю побіжно, глибинні підказки-натяки можна знайти в «Думках» Паскаля, зокрема в розділі «Про суєтність людини»). Але це місце для діагностики наших виправдань, чому ми не молимося, і моя думка – що цей діагноз матиме багато різних застосувань.

Ми не маємо часу на молитву тому, що наші думки про час і молитву – помилкові. Ми ставимо час і молитву в зворотне співвідношення. Гадаємо, що час визначає молитву, тоді як молитва визначає час. Думаємо, що брак часу становить причину браку молитви, але то нестача молитви є причиною нестачі часу.

Коли маленький хлопчик дав Христові п’ять хлібин і дві риби, Господь їх чудесним чином помножив. Він робить те ж саме з нашим часом – але тільки тоді, коли ми Йому віддаємо цей час у молитві. Це буквально – чудо, і я знаю, як воно стається, зі свого не раз перевіреного досвіду. Щоразу, коли я кажу, що надто зайнятий, аби молитися, – мені видається, що часу замало, я майже нічого не зробив і відчуваю, що я вимотаний, поневолений часом. І щоразу, коли я кажу, що надто завантажений, аби НЕ молитися, коли віддаю Христу трошки свого часу-хліба і часу-риб, Він їх чудесним чином помножує, і я ділю з Ним панування над часом. Я поняття не маю, як саме Він це робить, знаю лише, що Він це робить, раз за разом.

І доки я відмовляюся пожертвувати Йому мої хлібини й рибу, я дурень. Така поведінка означає саме те, що означає первородний гріх: духовне сходження з глузду, безумство, вибір маління радості, ставлення пекелка вище за крихітку неба.

Нам треба відновити нашу духовну врівноваженість. І величезним кроком у цьому напрямку є правильне мислення про час. Він є немовби декораціями у виставі. Справді, декорації є важливою частиною вистави, визначаються нею. Однак ми частенько думаємо навпаки: гадаємо, що вистава визначається декораціями. Вважаємо, що тема, суть, дух вистави полягають у цих матеріальних декораціях, замість того щоб думати навпаки.

Це як із думкою, що душа знаходиться в тілі. Насправді ж тіло знаходиться у душі. Так сказав св.Тома Аквінський. І відколи рух матеріальних тіл вимірюється часом – водночас рух душі вимірюється молитвою. Час насправді перебуває в молитві, радше ніж молитва у часі. Молитва детермінує, і змінює, і чудесним чином примножує час (наші хліби і рибу).

Однак молитва помножує час лише тоді, коли ми присвятимо наш час, пожертвуємо його. Оце і є камінь спотикання. Ми боїмося жертви. Це різновид смерті.

Всі справжні релігії світу базовані на жертві, на готовності померти. Лише обманні релігії поп-психології оминають цей факт. Навіть погани й політеїсти знають цей факт. Найпопулярніший бог Індії – Шіва-Руйнівник, а найпопулярніша богиня – Калі, його жіночий відповідник. Навіть індуси розуміють важливість «духовної хірургії», страждання, смерті, жертви. Як же можуть християни – після Голгофи – менше знати про це? Наш Господь багато разів учив нас, що як не візьмемо свій хрест і не підемо за Ним, то не зможемо бути Його учнями.

Це, можливо, означає певні страшні й тяжкі речі; але однією з простих і легких речей з того, що означає жертва, є присвячення нашого часу Богові. Адже час – це життя: «життєвий час».

Все дуже просто: аби створити час для молитви, ми маємо зруйнувати час для чогось іще. Ми маємо щось убити, щось відкинути, чомусь сказати «ні».

Що саме зробити? Дозвольте мені зробити просту, пересічну й радикальну пропозицію: телебачення. Вбийте телевізор. Проживіть без нього місяць. Такий мій виклик вам. Якщо ви не можете цього зробити – це означає, що телебачення стало вашим наркотиком, а ви – узалежнений. «Людина – раб того, що не може відділити від себе, хоча воно й менше, ніж вона сама», – сказав Джордж Макдональд.

Всі, кого я знаю – самотні й сімейні, хто це зробив (добровільно), вельми щасливі з цього. Хоч би як там було, але телевізор – це велика каналізаційна труба; навіщо засмічувати свої мізки й душі найгидкішою продукцією найфанатичнішої антирелігійної еліти нашого суспільства? Навіть якщо вам немає заради чого принести телевізор у жертву, все одно було би добре пожертвувати телебаченням – заради морального й інтелектуального здоров’я. А найголовніша причина з усіх – присвятити цей час молитві. З’ясуйте, скільки годин на тиждень ви дивитеся телевізор, і принаймні половину цього часу віддайте на молитву. Ви отримаєте потрійну користь: очистку від сміття, час на молитву, і ще трохи вільного часу в запас.

Альтернативою цього є ментальне рабство, яке ми бачимо довкола, жорстке поклоніння з сумними наслідками: неспокій і метушня без досягнення омріяного – тому що «воно» перебуває поза часом, без варіантів; воно у вічності. Сучасний світ нещасливий через те, що не має точок дотику до вічності. Справжнє щастя – це передсмак вічності.

Вічність не в майбутньому, вона вже зараз. Майбутнього не існує – все ще не існує. Один із найсміховинніших – і найуспішніших диявольських обманів полягає в тому, що ми маємо присвятити наші життя гонитві за тим, чого в нас ще немає, замість того, щоб радіти тому, що в нас є. Це робить нас рабами часу, нереального майбутнього, назавжди, оскільки «завтра – це день, якого ніколи немає».

Найперше правило молитви, найважливіший її крок, це не те, «як молитися», але щоб зробити це одразу; не вдосконалюватися й не звершувати молитву, а просто розпочати її. Коли машина рушила – вже легко покерувати нею в правильному напрямку; але дуже важко завести її, коли вона заглухла. А молитва у нашому світі глохне.

Отож кидай це читання й почни молитися. Прямо зараз.

Хто має бути в центрі молитви

часопис CREDO — Fri, 23 Dec 2011 16:39:54 +0000

Роздуми до Слова Божого на суботу IV тижня Адвенту

Після того, як Захарія, батько Йоана Хрестителя, виконав волю Божу – повеління Ангела назвати сина Йоаном, його вуста звільнились від печаті мовчання, й він почав прославляти Бога. Послух Божому Слову робить мене спроможним прославляти, вводить мене в поставу прославлення Бога і поклоніння перед Ним. Я певен, що можна також сказати й навпаки: непослух і невіра є найбільшими перешкодами в молитві. Тому, коли відчуваєш тягар на молитві, не хочеш молитися, важко тобі, не можеш прославляти Бога, то приглянься до першого пункту – послух Слову. Захарія взагалі не міг прославляти, був бо німий. І лише тоді, коли Боже Слово стало для нього важливішим, ніж очікування оточуючих, пісня прослави спонтанно полинула з його серця.

“ В центрі молитви знаходиться Бог і Його діяння

Час від часу доводиться бачити на різних молитовних зустрічах, як багато людей бояться спонтанно прославляти Бога, піднести руки, самому сказати свою молитву, своє прохання. Причина найчастіше одна – «а що про мене подумають інші», «а ще скажуть, що я трошки того». Страх такого роду паралізує наше серце, не дає промовляти нашим устам і взагалі перешкоджає нам діяти.

Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій… Молитва, якою молився цей священик, є не просто молитвою, а також – пророцтвом: А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати. Захарія благословляє Бога і говорить не так про те, що було давним-давно, як про те, що Господь вершить «тут і тепер», і те, що Він вершитиме в майбутньому. Тому пісня Захарії є ранковою молитвою Церкви. Молячись цими рядками, також і ми проголошуємо спасенну дію Бога на наше життя.

Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій… Слова, які розпочинають цю пісню, показують, хто насправді є центром молитви. Виявляється – ним не є мої браки, потреби, проблеми (навіть духовні). В центрі молитви знаходиться Бог і Його діяння.

Щоб усе переживати «з Богом і по-Божому»

часопис CREDO — Thu, 22 Dec 2011 13:45:13 +0000

Чи й ви, так само, як я, шукали потрібних у конкретній ситуації молитов по різних збірочках або сайтах? Чи не доводилося вам, діставши, скажімо, на покуту «прочитай Літанію до Святого Духа», ламати голову, а де ж цю літанію взяти?

Якщо так, то радійте разом зі мною: більше таких клопотів не буде! Вийшов друком новий молитовник «Щоденно з Богом», у якому зібрано всі відомі на сьогодні молитви українського католика. (І ще дещо нове!)

Про новий молитовник – наша невеличка розмова з о.Яцеком Пилем, місіонером-облатом Марії Непорочної.

– Рік, який добігає кінця, позначений виходом різноманітної християнської літератури, в тому числі також і нового молитовника «Щоденно з Богом», редактором якого Ви є. Загалом в Україні нібито є різні збірки молитов… Розкажіть, будь ласка, як Ви оцінюєте потребу саме таких книжок, як молитовники?

Кожна дитина робить перші кроки завдяки чиїйсь допомозі, підтримувана кимось. Вважаю, що молитовник є насамперед такою підтримкою для людей, які роблять свої перші кроки в молитві. Він бо містить у собі основні молитви, такі як «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Вірую», «Слава Отцю», а також виклад катехизмових істин віри, заповідей тощо. У цьому відношенні молитовник може допомогти не лише дітям, а й тим дорослим, які готуються до святих таїнств, чиє життя не прийшло до віри змалку.

Крім того, молитовник може бути провідником і помічником у духовному житті й для зрілого християнина. Мозок сучасної людини настільки перевантажений різноманіттям інформації, що людина просто неспроможна геть усе пам’ятати. Тому старанно складена збірка молитов для віруючого вельми помічна.

– Скажу чесно: порівняно з іншими наявними у нас україномовними молитовниками цей просто викликає захват своєю повнотою, всебічністю, представленням тем, літургійних періодів… Як постав задум саме цього молитовника і як ішла праця над ним?

Я здавна мріяв про такий молитовник, але ніколи не було часу ним зайнятися. Цього ж разу ініціатива вийшла від нашого єпископа Станіслава Широкорадюка (єпископа-помічника Києво-Житомирської дієцезії. – Прим. авт.), який на одній із зустрічей священиків Київського деканату, більше року тому, запропонував перекласти українською мовою один із найкраще впорядкованих польських молитовників – «Через Христа до Отця». У мене деякі з цих молитов уже були в електронному вигляді, тому я вирішив допомогти у цієї справі.

Однак коли зблизька передивився той польський молитовник – дійшов висновку, що потрібно зредагувати зовсім інший, збагатити його новими молитвами, більш актуальними у нашому українському середовищі. Зібрав я тоді всі мені доступні молитовники українською, польською та російською мовами і вибрав з них найбільш потрібні й найкращі молитви (всі джерела, якими я користувався, подано наприкінці збірки, в бібліографії). Такий молитовник у робочому стані я розіслав кільком священикам, просячи, щоб вони подали свої зауваження доповнення чи пропозиції. І це була добра ідея, бо я отримав від них цінні вказівки.

– Перепрошую, чи самі лише священики брали участь у формуванні молитовника для нас, мирян? Як узагалі ці тексти узгоджувалися?

Після перекладу молитов та остаточної комплектації книжки я дав тексти для перевірки двом нашим парафіянкам із Чернігова: п.Людмилі Заворотній і п.Тетяні Тищенко. Після них ще видавництво «Кайрос» працювало над усіма текстами, і я всім дуже вдячний.

Наостанку я сам подивився, чи термінологія текстів молитов збігається з українським словником римо-католицької термінології, який ще формується.
Хочу підкреслити, що в першу чергу я помістив у молитовнику ті тексти, які були затверджені на Конференції римо-католицьких єпископів України 20 травня 2010 р. у Києві-Ворзелі.

Цей молитовник може сприяти уніфікації української термінології молитов у наших римо-католицьких парафіях України.

– Які розділи цього видання найбільше радують особисто Вас – як редактора і особливо як священика, душпастиря?

Всі розділи мені до вподоби, але хіба найбільше – розділ «Молитви в різних потребах». Їхня багаточисельність є відповіддю на різноманітність потреб у нашому щоденному житті та допомогою в тому, щоб усе переживати «з Богом і по-Божому». Дуже цікавим є останній розділ «Церковний рік», який містить молитви з нагоди свят, урочистостей, а також спомини багатьох святих.
Осібно я б хотів звернути увагу на «Молитву годин на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії» (Godzinki o Niepokalanym Poczęciu NMP). Тут велика подяка бр.Костянтину Морозову OFMCap, який переклав «Годинки» з латинського оригіналу. Текст добре допрацьований до мелодії.
До речі, щодо різномовності католицької молитви. Ця підбірка завершується розділом «Молитви латинською мовою» – для тих, хто бажає відчувати зв’язок століть.

– Видання побачило світ за сприяння благодійної місії «Церква в потребі», вийшло під егідою Католицького медіа-центру, в роботі над ним брали участь працівники домініканського видавництва «Кайрос», містить воно тексти молитов не тільки католицького «авторства»… Це справді ілюстрація вселенськості молитви. Скажімо, мене зацікавила молитва, автором якої є Даг Хаммаршельд – Генеральний секретар ООН у 1953-1961 роках. Він не був католиком, але складена ним молитва – дуже гарна… Виявляється, навіть генсек ООН молився! Які ще відкриття чекають на тих, хто візьме до рук молитовник «Щоденно з Богом»?

Із найбільш цікавих і нових молитов я можу порекомендувати Літанії та молитви до блаж. Йоана Павла ІІ (одну з літаній уклав кардинал Дзівіш, що ми спеціально зазначили). Важливими є також молитви на Святвечір, і загалом душпастирські вказівки, вміщені в Молитовнику: як приготувати святковий стіл, як переживати Вігілію Різдва Господнього у християнських сім’ях. Доброю справою, як на мене, є опрацювання Таємниць Святого Розарію на кожен день тижня. Крім того, до молитовника увійшла Дорога світла (подібно Хресна Дорога, вона налічує 14 стоянь).

– Чи це видання призначене для всіх?

Так, для всіх, а особливо – для християнських родин, бо є навіть розділ «Молитва сім’ї». Крім того, зручний формат молитовника дозволяє брати його з собою до храму на Святу Месу чи різні богослужіння. Є тут текст Святої Літургії римського обряду, іспит совісті, щоб добре приготуватися до сповіді, молитви перед Святим Причастям і після нього тощо.
Ще хочу звернути увагу читачів, що такий молитовник може бути прекрасним подарунком на свята, на день народження або на іменини когось близького.

– Можна лише сказати – «поспішайте його знайти», бо, наскільки бачу, його наклад радше пробний, ніж задовільний…

Молитовник був надрукований у кількості 3000 примірників заради уніфікації молитов у нашій дієцезії. Однак якщо буде така потреба, то можна його ще додрукувати.

– Щиро дякую за розмову й вітаю зі Святами, отче!

Молитовник «Щоденно з Богом»:

- Щоденні молитви

- Катехізис Католицької Церкви

- Молитви ранкові, удень, увечері

- Молитва сім’ї

- Молитва Псалмами

- Роздуми Lectio divina

- Таїнства Христа і Церкви

- Іспит совісті для дорослих і для молоді

- Молитви до Бога Отця

- До Бога Сина

- На честь Святого Духа

- Гіркі жалі, Хресна Дорога

- Молитви на честь Божого Милосердя

- Молитви до Ангелів

- Молитви під час боротьби з силами темряви

- Молитви на честь Богородиці

- До різних святих

- За хворих, помираючих, померлих

- У різних потребах

- Церковний рік

Папа про молитву та близькі стосунки з Богом

часопис CREDO — Wed, 14 Dec 2011 15:23:46 +0000

Під час сьогоднішньої загальної аудієнції, що відбулася в залі Павла VI у Ватикані, Папа Бенедикт XVI присвятив своє повчання молитві Ісуса, пов’язаній з чудесними зціленнями, які Він здійснював.

«У Євангеліях, – сказав Папа, – описані різні ситуації, коли Ісус молиться перед обличчям добротворчої та оздоровляючої дії Бога Отця, Який діє через Нього». Папа прокоментував два Христові чуда: зцілення глухонімого та воскресіння Лазаря.

Перше з них показує, наскільки близькими є стосунки Ісуса з ближнім, тобто з хворим, а також і з Отцем. Євангеліст Марко розповідає: «І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; а глянувши на небо, зідхнув та й каже: «Ефата», тобто: «Відкрийся!»» (Мк 7,3-34). За словами Святішого Отця, рішення взяти глухонімого набік свідчить про особливі взаємини між ним та Ісусом. Під час чуда Він також шукає зв’язку з Отцем, підводить очі до неба, тобто уважність до хворого пов’язана з глибокою молитвою до Бога. «Зустрічаються два види взаємин, – зазначив Бенедикт XVI: людський стосунок співчуття людині, який входить в стосунок з Богом, і стає, таким чином, оздоровленням».

Ще чіткіше ця динаміка описана в розповіді євангеліста Йоана про воскресіння Лазаря. Тут також перетинаються дружні зв’язки Ісуса з Лазарем та синівські взаємини Христа з Отцем. Прибувши на місце поховання, Ісус навіть просльозився, але про хворобу свого приятеля сказав: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився». Тобто від самого початку Спаситель переживає ці події у світлі своєї місії прослави Бога.

Папа зауважив, що читаючи ці уривки зі Святого Письма, ми повинні зрозуміти, що під час молитви не слід сподіватися на негайне сповнення нашої волі, але слід довіритися волі Отця, сприймаючи кожну подію у світлі Його слави, Його задуму любові, який часто залишається таємницею для нас. Тому, під час молитви повинні поєднуватися і прохання і вираження любові і подяка навіть тоді, коли нам здається, що Бог нам не відповідає. «Довіритися Божій любові, яка завжди нас випереджує та супроводжує, є однією з фундаментальних підстав нашого діалогу з Ним», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що крім того, що Бог нам дає, коли ми до Нього взиваємо, є також Його приязнь, присутність та любов, які є найбільшим скарбом, про який треба постійно просити та дбайливо його оберігати.

Папа зазначив, що через Свою молитву Ісус прагне вести до віри, до цілковитого довір’я до Бога і Його волі, вказати на те, що Бог так полюбив світ, що послав Свого Єдинородного Сина, що Він є Богом життя, Який приносить надію. «Повна довіри молитва віруючої людини є живим свідченням Божої присутності у світі, Його зацікавлення людиною, Його діяння для здійснення задуму спасіння», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що приклад Ісуса і нас спонукає до того, що наслідком нашої молитви має бути пов’язання любові до Бога з любов’ю до ближнього.

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Бенедикт XVI, – наша молитва відчиняє двері Богові, Який навчає нас постійно виходити з замкненості в собі, щоб бути здатними стати близькими до інших, особливо в хвилини випробувань, щоб принести їм розраду, надію та світло. Нехай подасть нам Господь уміти дедалі інтенсивніше молитися, щоб зміцнювати наші особисті взаємини з Богом Отцем, розширити наші серця для потреб тих, які поруч, та відчувати красу того, щоб бути «дітьми у Сині» разом з багатьма братами».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа молитиметься за Латинську Америку

часопис CREDO — Sat, 10 Dec 2011 14:32:56 +0000

У понеділок, 12 грудня, в літургійний спомин Пресвятої Богородиці Ґваделупської, Небесної Покровительки Америки, Папа Бенедикт XVI відслужить Службу Божу в намірі Латинської Америки в базиліці Святого Петра у Ватикані.

Меса буде приурочена двохсотліттю Незалежності латиноамериканських країн. Таким чином, Апостольська Столиця офіційно приєднується до святкувань, що відбуваються в майже усіх країнах регіону.

З Папою співслужитимуть члени Римської Курії, численні єпископи з Латинської Америки. Своїх представників для участі в богослуженні призначила Іспанська Єпископська Конференція. Передбачається участь урядовців та громадських діячів з латиноамериканських країн та усього дипломатичного корпусу, акредитованого при Апостольській Столиці.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Дослідження: молитва робить людей щасливими

часопис CREDO — Thu, 08 Dec 2011 11:43:54 +0000

На відчуття щастя суттєво впливає приналежність до релігії. Таким є висновок числених досліджень, проведених двома професорами Університету Наварри.

Агенція CWN подає слова вчених: «Релігія чи деномінація становлять значний вплив на щастя людини». «У католиків і протестантів рівень щастя найвищий, а у православних та представників східних релігій – найнижчий».

«Частота відвідування богослужінь і молитва також мають вплив на рівень щастя: ті, хто практикує це щодня, відзначають, що є щасливішими, ніж ті, хто ніколи не молиться і не ходить до церкви», – додають науковці.

За матеріалами: Католицький Оглядач

«Хочу: очистись»

часопис CREDO — Mon, 05 Dec 2011 15:38:13 +0000

Моя мама перебуває в Iталiї на заробiтках уже близько п’яти рокiв. Два роки тому вона важко захворiла. Була так далеко вiд дому, сама… проте її завжди оберiгав Господь. I того разу Вiн чудесно зцілив її.

Кiлька днiв у мами була висока температура, їй було важко розмовляти. На третій день хвороби друзi повезли її до лiкарнi. Там лiкарi довго не могли поставити дiагноз, а пiсля довгого обстеження виявили загноєння всього органiзму. Мама була у вкрай важкому станi. У лiкарнi стверджували, що жити їй залишалося близько трьох годин… Це було важке випробування також і в моєму життi, але я мала тверду вiру в те, що мама одужає i що Господь обов’язково допоможе нашiй сiм’ї.

У цей час здавалося, що все в життi так складно, я відчувала тільки сльози в душi. Коли мамi почали робити першу операцiю, ми ревно молилися. Я знала, що Бог милостивий… Щодня ревно молилася, просила про молитву в усiх, кого лиш зустрічала, ходила по храмах, просила про чудо у святих.

“ Одного дня пiд час молитви до о.Пiо я відчула дуже гарний запах

Мама перебувала в комi близько трьох мiсяцiв, і жодного дня протягом цього часу лiкарi не давали ніякої надiї. Але ми молилися… Ревно молилися до Отця Пiо та iнших святих. Усi цi три мiсяцi з ранку до вечора ми проводили у молитвi. Одного дня пiд час молитви до о.Пiо я відчула дуже гарний запах, що сповнив усю кiмнату… це був запах квiтiв. Я знаю, що в цей час о.Піо та всi святi перебували поруч. То був безсумнівний знак, що Бог мене чує, що серед мiльярдiв людей Вiн почув мене… Я постановила багато намiрів, якi повинна була виконати в подяку Боговi. Одного дня моя мама прокинулася… вона стала швидко одужувати. Господь повнiстю очистив її органiзм. Пресвята Богородиця була поруч із нею. Зараз моя мама здорова, лiкарi вкотре стверджують, що це чудо, i я знаю, що його вчинив Господь. Мама згадувала: того дня, коли їй стало краще, вона відчула, як Хтось узяв її на руки, міцно викручував і казав: «Очистись». Укотре cтаю навколішки перед невеличким образом, і зi сльозами на очах кажу Господевi: «Дякую за все, Ти мiй Господь».

«Не бiйся i довiряй… Неспокiй зайвий… Бог милостивий, i Вiн вислухає твою молитву.» Отець Пiо.

Читачка

У грудні Папа закликає молитися за мир у світі та дітей

часопис CREDO — Thu, 01 Dec 2011 13:25:30 +0000

Фото: sniatynkostel.org.ua

Членам організації «Апостольства молитви» та всім людям доброї волі, які моляться в намірах Папи, у грудні Святіший Отець Бенедикт ХVІ пропонує молитись за зростання згоди та миру у світі, а також за захист гідності дітей.

Загальний молитовний намір: «Щоб через взаємопізнання та взаємну пошану всі народи землі зростали у злагоді та мирі».

Місійний молитовний намір: «Щоб діти та молодь були посланцями Євангелія і щоб їхня гідність була завжди пошанована та збережена від кожного насилля та визискування».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Під час загальної аудієнції Папа говорив про витривалість у молитві

часопис CREDO — Wed, 30 Nov 2011 15:31:15 +0000

Молитва – це дар, який, однак, вимагає наших зусиль та витривалості. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції, яка відбулася сьогодні, 30 листопада, у Ватикані. Нещодавно Папа завершив цикл катехез про молитву на прикладі псалмів. А цього разу він запропонував скерувати погляд на Ісуса та Його молитву, якою було пронизане все Його життя.

«Через молитву Ісус живе у безперервному контакті з Отцем, щоб до кінця сповнити задум любові до людей», – зазначив Бенедикт XVI, закликаючи вірних наслідувати Господній приклад та перебувати на розмові з Богом. Адже також під час нашої молитви ми повинні вчитися дедалі більше входити в історію спасіння, вершиною якої є Христос, відновляючи нашу постанову відкритися на Його волю. Святіший Отець зауважив, що молитва Ісуса торкається усіх етапів його служіння, наповнює усі Його дні, і що різні труди, пов’язані зі звіщенням Доброї Новини, не стають їй на перешкоді. Христове навчання про молитву випливає з Його буття Сином Божим, унікальних стосунків із Богом Отцем.

«Слухати, роздумувати, стояти мовчки перед Господом, Який промовляє – це мистецтво, якого навчаємося, витривало його практикуючи, – зазначив Бенедикт XVI. – Очевидно, що молитва – це дар, який, однак, вимагає бути прийнятим, вона є Божим ділом, але, одночасно, вимагає зусиль та послідовності з нашого боку». Споглядаючи на Ісуса, ми повинні запитати себе про те, як ми молимося, скільки часу присвячуємо стосункам із Богом, – зауважив Папа, додаючи, що молитися потрібно і для того, щоб просвітлювати світ довкола нас. «Сьогодні, – сказав він, – християни покликані бути свідками молитви якраз тому, що наш світ часто замкнений на Божі горизонти і на надію, яку приносить зустріч з Богом». На думку Святішого Отця, завдяки глибокій дружбі з Ісусом, якщо через постійну та витривалу молитву житимемо у Ньому та з Ним у синівських стосунках з Богом Отцем, то «зможемо відкрити вікна до Божого неба». Тому він ще раз звернувся із заохоченням крокувати шляхами молитви, шляхами, які можуться відкрити нові стежки і для тих, хто є далекими від Бога.

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Бенедикт XVI, – навчімося перебувати у постійних стосунках з Богом, вчімося молитви, яка не буде нерегулярною, але – постійною, повною довір’я, здатною просвітити наше життя, як того навчає Ісус. Просімо Його про вміння передавати людям, які біля нас, тим, кого зустрічаємо на своїй дорозі, радість від зустрічі з Господом, Який є світлом життя».

За матеріалами: Радіо Ватикан