CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » медицина

Папі Бенедикту присвятять дитячу лікарню у Вифлеємі

часопис CREDO — Thu, 17 May 2012 10:20:10 +0000

Нова дитяча лікарня буде збудована у Вифлеємі. Її назвуть на честь Святішого Отця Бенедикта ХVІ, з нагоди 85-ої річниці життя та 7-ої річниці служіння на Престолі св. апостола Петра.

Такий дар для Папи під час загальної аудієнції у Ватикані склали Патріарх Єрусалиму для католиків латинського обряду Фуад Туаль, президент Фонду Йоана Павла ІІ єпископ Лучіано Джованетті разом з делегацією численних вірних.

Будівництво лікарні розпочнеться найближчим часом. Всебічно підтримує цей проект Конференція Єпископів Італії. Згідно з опрацьованим проектом передбачається спорудити лікарню до 2014 року.

В інтерв’ю для Ватиканської газети Оссерваторе Романо (Osservatore Romano), монсеньйор Джованетті зазначив що це буде сучасна лікарня на сорок місць та з внеском спеціалістів медичного персоналу дитячої лікарні Мейер, що у Флоренції. В операційній палаті буде встановлено медичне обладнання, яке дозволить проводити хірургічні втручання дітям та підліткам до 14 року життя.

Він також зазначив, що хворим буде забезпечено відповідний до операційний та післяопераційний догляд. Палати для пацієнтів будуть обладнані засобами догляду та реабілітації відповідно до передових медичних технологій.

Монсеньйор Джованетті додав, що ця нова лікарня матиме також велике значення для місцевих жителів у місті Дитятка Ісуса. Він також наголосив, що ця ініціатива є також спрямована на те, що б підтримати християнські громади у Святій Землі та на Близькому Сході, та реалізується завдяки надходженням до Фонду імені Йоана Павла ІІ.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Китай: таблетки з сушених дітей

часопис CREDO — Thu, 10 May 2012 15:12:15 +0000

Південнокорейські митники повідомили про перехоплення 35 спроб контрабанди понад 17 тис. капсулок, які призначалися для зміцнення імунітету, а насправді містили висушені останки ненароджених дітей.

Цей «зміцнювальний засіб» вироблено в північно-східному Китаї. В цій країні аборти здійснюються масово. Тільця дітей були розрізані на невеличкі частинки, висушені, перемелені й паковані по капсулах.

Згідно з відомостями від корейських властей, покупцями цих таблеток були китайці, які працюють у Південній Кореї. Затримані стверджували, що нічого не знали про людський вміст препарату.

В рапортах на цю тему підкреслюється, що порошкоподібна речовина містила людську кров і хвороботворні мікроорганізми, – так, немовби потенційна можливість зараження є найогиднішим моментом жахливих відкриттів корейських митників.

Проблема використання мертвих плодів або тіл новонароджених відома в Китаї віддавна. У провінції Ганьсу знайдено 2006 року черепи 123 дітей і частини їхніх тіл, приготовлені з ароматичними добавками. У 1990-х роках у провінції Гуандун було викрито торгівлю людськими плодами, яких використовували в супи, що рекламувалися як омолоджуючі. 2003 року тамтешня поліція старалася приховати інформацію про кілька ресторанів, де подавали супи з мертвих дітей бізнесменам із Тайваня і Гонконга, стверджуючи, що історія сфабрикована, аби завдати шкоди образові Китаю.

За матеріалами: Gość Niedzielny / Radio Watykańskie

Папа до медиків: Без любові наука втрачає свою благородність

часопис CREDO — Thu, 03 May 2012 14:32:53 +0000

Відвідуючи у четвер, 3 травня, Медично-хірургічний факультет італійського католицького університету, Бенедикт XVI виголосив промову, присвячену значенню наукових досліджень та медицини. Насамперед, він наголосив на тому, що будь-які дослідження чи лікування повинно керуватися любов’ю. «Без любові, – сказав Папа, – наука втрачає свою благородність, Лише любов може гарантувати гуманність наукових досліджень».

Святіший Отець звернув увагу на те, що сучасні інноваційні технології перемінили світобачення. Сьогоднішня людина, часто обумовлена поверховістю та релятивізмом і «осліплена» ефективністю техніки, часто забуває про фундаментальний вимір запитання про сенс життя. Це призводить до збідніння мислення, і, як наслідок, «до морального збідніння». «В основному технопрактична ментальність породжує небезпечну втрату рівноваги між тим, що технічно можливе та тим, що є морально дозволеним, наслідки чого – непередбачувані», – наголосив Бенедикт XVI.

На думку Папи, слід наново відкрити цінність та динамічність трансцендентного виміру, тобто, шукання Бога, адже наука та віра є взаємодоповнюючими. І якраз виключення Бога з наукової дискусії, за його словами, «призводить до занепаду мислення». Святіший Отець пояснив, що християнство не зводить віру до ірраціональної сфери, але надає початок та сенс дійсності якраз Творчому Розуму, «Який у розп’ятому Богові виявляє себе любов’ю». Саме проходячи «стежками віри» людина стає здатною також у стражданні та смерті розгледіти «справжню можливість добра і життя». «Опіка над страждаючими, отже, є щоденною зустріччю з Христовим обличчям, а посвята розуму та серця стає знаком Божого милосердя та перемоги над смертю», – сказав Бенедикт XVI.

Отож, в своїй цілісності, дослідження повинні керуватися як наукою, так і вірою, і завдяки цим двом крилам, за словами Папи, вони зможуть отримати необхідний розмах, «ніколи не втрачаючи належної смиренності, почуття своїх меж». Якраз у цьому, як зазначив Святіший Отець, і полягає, незамінне завдання католицького університету, який повинен бути місцем, де «лікування не є ремеслом, але місією, де першою кафедрою є милосердя Доброго Самаряниня, а обличчя страждаючої людини є обличчям Самого ж Христа».

Бенедикт XVI пригадав взаємини цього навчального закладу з Апостольською Столицею, підкреслюючи, що католицький медичний факультет є «місцем, а якому трансцендентний гуманізм не є порожнім гаслом, але – живим правилом щоденної посвяти».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Британські лікарі розповіли, як полегшити стараждання невиліковно хворих

часопис CREDO — Fri, 27 Apr 2012 06:30:34 +0000

Протягом п’яти днів наприкінці квітня у Львові та Києві відбулись семінари, презентації та робочі зустрічі, мета яких – сприяння розвитку паліативної опіки в Україні.

Паліативна допомога – це комплекс дій, якщо у пацієнта невиліковна хвороба. Вона потрібна для того, щоб забезпечити хворому якомога краще життя та полегшити становище його близьких, запобігати стражданням і полегшувати їх, якомога раніше виявляючи проблеми, що постають із часом, і надаючи адекватне лікування. Паліативна допомога включає в себе також психосоціальну та моральну підтримку.

Відповідно до сучасних міжнародних концепцій, паліативна медицина має бути невід’ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. Декларація ВООЗ (1990) та Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу в структуру національних систем охорони здоров’я. Навчити і допомогти в цьому українським лікарям погодилися британські колеги.

На сьогодні в нашій державі 80% невиліковних хворих приречені на страждання, бо дуже важко отримувати сильнодійні, наркотичні знеболювальні препарати. Найтяжчим є становище онкохворих по селах.

Офіційні дані про смертність в Україні свідчать: щороку принаймні 80 тисяч хворих на рак страждають від сильного болю. Це не враховуючи інших пацієнтів, наприклад тих, що живуть із ВІЛ, туберкульозом тощо. Всі ці люди відчувають періодичний гострий або хронічний біль.

Допомогти таким хворим медики не можуть, бо процедура отримання наркотичних знеболювальних жорстка, сказано у звіті Human Rights Watch. Організація дослідила основні підходи надання паліативної допомоги в Україні. «Немає підстав, щоб люди були змушені проводити останні місяці життя у муках. Сильний біль можна вгамувати. Україна тільки повинна вдосконалити закони порядку обігу наркотичних засобів», – каже старший дослідник з питань охорони здоров’я Human Rights Watch Дідерік Ломан.

Ця міжнародна організація відзначає, що в Україні не застосовується пероральний морфін, який ВООЗ вважає одним із найнеобхідніших препаратів для невиліковних хворих. В українських лікарнях тимчасове полегшення від морфіну можна отримати лише через ін’єкції, і вводити його потрібно щонайменше шість раз на добу. Ліцензію на зберігання морфіну дістають тільки центральні районні лікарні, куди жителям сіл дістатися здебільшого проблематично. Виправити становище можна було б за наявності достатньої кількості хоспісів, та їх обмаль. Зараз в Україні функціонує всього дев’ять таких стаціонарних закладів і 10 паліативних відділень на базі лікарень. Ці установи розраховані на 650 ліжок, тоді як мінімальна потреба – 3000 ліжок, відзначають експерти.

Під час візиту британських колег ─ представників як медичних закладів, так і церковних структур ─ було проведено шерег спеціалізованих зустрічей для лікарів, духовенства, студентів та інших зацікавлених. Організатором були Карітас України і Регіональна комісія церков Північно-Східної Англії.

>
Зокрема, на зустрічі 25 квітня у Львові, в конференц-залі Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького, за сприяння Карітасу України було презентовано дослідження с. Йосафати Добрик «Паліативна допомога як протидія евтаназії».

На публічному семінарі 26 квітня у Києві зустрілись представники Ліги паліативної допомоги, міжнародного фонду «Відродження», представники державних органів влади, медичних закладів. «Об’єднати зусилля усіх можливих сторін, активізувати місцеві та професійні громади, лікарський потенціал ─ ось які завдання ми ставимо перед собою, ─ каже Дзвенислава Чайківська, організатор зустрічі. ─ Українська влада мусить нарешті реалізовувати принцип субсидіарності, уповноважити профільні заклади правом надавати відповідні соціальні послуги та паліативну опіку, забезпечити доступ і наявність знеболювальних препаратів. Сподіваюся, що британський досвід, перейняття їхньої моделі паліативної медицини стане не просто додатковими знаннями, ─ це має запустити механізм розвитку і зміцнення нашої паліативної системи».

Записки психіатра: віруючі – не безумці

часопис CREDO — Mon, 16 Apr 2012 15:05:42 +0000

Борис Херсонський. Фото: meridiancz.com

Мені доводилося кілька разів мати справу з пацієнтами, які зберігали здатність противитися психічним розладам. Двоє таких хворих дожили до восьмого десятка, жодного разу не побувавши в лікарні й не відвідавши офіційного психіатра. Усіх пацієнтів, хто успішно противився психозам, яких я вів, об’єднували дві риси. Вони були інтелектуали. І вони були воцерковлені християни.

Згадав я про це, прочитавши короткого листа свого друга-антиклерикала, який дивувався, як ото я, психіатр, професіонал, не бачу очевидного: всі віруючі – безумці, мої пацієнти. Мій друг, людина, до речі, відома, і зовсім не молода, не самотній у своїх поглядах. Фрейд назвав релігію «загальнолюдським неврозом нав’язливості».

Оскільки опій – наркотик, а опіоманія входить до списку психічних захворювань, то сюди само належить зарахувати й відомий вислів Маркса про опій для народу.

Релігія відповідає на це першим віршем Псалму 14 (13) – «Каже безумний у своєму серці: Немає Бога!»

Я знаю багатьох лікарів, які, дізнавшись, що людина ходить до церкви, радісно крутять пальцем біля скроні. Духовні наставники відповідають психіатрам тим, що «не благословляють» відверто хворих людей відвідувати лікаря і вживати медикаменти.

“ Релігія – не нейролептик, не транквілізатор, не антидепресант

То правда, що серед парафіян є психічно хворі. Імовірно, їхній відсоток навіть вищий, ніж у загальній популяції. Не завжди, але часто, вони привертають до себе увагу ексцентричною поведінкою в храмі. І це не дивно. Релігія – не нейролептик, не транквілізатор, не антидепресант. Чудо зцілення не посилається у храм щодня. Але буває так, що симптоми, які розвиваються, віруюча людина сприймає як випробування, зіслані згори, які належить зносити стійко і смиренно. І що важливо – тримати це все в таємниці, відкриваючись лише найближчим.

Саме як така найближча людина я й дізнавався від них про переживання, що їх як спеціаліст не міг не зарахувати до хворобливих. Але пацієнти називали ці симптоми «спокусами», «нападами». Вербальні (слухові) галюцинації вони сприймали як бісівські голоси, яким належало протистояти до останнього: не підкорятися! Не йти за ними думкою!

Моїм знайомим це вдавалося. Так, у них були марення. Були нав’язливі стани. На піку цих переживань вони інколи себе видавали. Повертаючись літаком із закордонної поїздки, один пацієнт, не витримавши напору «голосів», встав, попросив у всіх вибачення і заявив, що він – Юда, який зрадив Христа. Що цікаво: заява пацієнта не справила особливого враження на пасажирів… Він благополучно прилетів в Одесу. Повернувся до праці. Минуло близько десяти років, перш ніж його особистість піддалася психічному розладові й він поступив у стаціонар.

«Не як Іуда цілую Тебе, аби віддати на муки…» Пацієнт зрозумів, що не витримує таких слів. Скоєні ним помилки розцінив як непростимі. І ототожнив себе з апостолом, який зрадив Христа…

А ті двоє, про яких я згадав на самому початку, – вистояли. Хвороба пошкодила їхню психіку, але залишила недоторканою душу в релігійному розумінні.

А втім, хіба це слово має інше розуміння?

Довідка

Борис Григорович Херсонський (28.11.1950 р., Чернівці) – поет, есеїст, перекладач. Випускник Одеського медінституту, клінічний психолог і психіатр. З 1999 р. – завідувач кафедри клінічної психології Одеського національного університету. Православний.

Борис Херсонський

Через 10 років традиційна медицина зникне взагалі, – канадський профессор

часопис CREDO — Mon, 09 Apr 2012 11:18:59 +0000

«За останні 10 років стрімко розвинулася прогностична медицина, яка дозволяє на підставі генетичного коду (профілю усіх генів людини) побачити не тільки стан здоров’я людини, а й спрогнозувати, як будуть розвиватися гени і як можна запобігти мутаціям. Революція в медицині полягає в тому, що ми можемо не тільки лікувати, а й передбачати хвороби і запобігати шкоді від них», – розповів директор лабораторії молекулярної діагностики професор Юрій Мончак (Канада).

2 – 5 квітня професор медичного факультету Макгільського та Монреальського університетів прочитав курс лекцій у Школі біоетики Українського Католицького Університета на тему «Генетика і молекулярна біологія: біоетичні проблеми».

На думку науковця, за наступні 10 років традиційна медицина трансформується у молекулярну, адже з’являється щораз більше молекулярних тестів, які дозволяють досліджувати онкозахворювання і, відповідно, дають розуміння, як їх можна вилікувати.

«За останні 20 років у медицині відбувся величезний прорив. Досі традиційна медицина базувалася на морфології: фахівці вивчали, як виглядає тіло, які є ознаки хвороби, а згодом застосовували біохімічні дослідження. Однак ми намагаємося виправити уже заподіяну шкоду для організму. Тепер молекулярна медицина дає можливість заглянути в організм людини і дослідити причину змін», – коментує директор лабораторії молекулярної діагностики.

Такі радикальні зміни, за словами Юрія Мончака, породжують багато етичних та моральних питань, на які науковці поки не знають відповіді. Тому є велика потреба розвивати біоетику, зокрема, і в Україні. «У цій сфері Школа біоетики УКУ має великий потенціал. Україна стала для Заходу чистим листком, на якому можна писати що хочеш, бо тут немає відповідного законодавства, а фінансова скрута породжує додаткові спокуси для людей – звідси і сурогатне материнство, і незаконна трансплантація органів. Тому потрібно розвивати цю науку в Україні, щоб фахівці мали реальний вплив на законотворчі процеси».

Це вже другий курс лекцій, який канадський професор читає у Школі біоетики УКУ. Минулого року він розповідав студентам про нові можливості молекулярної генетики та сучасні протиракові терапії.

Довідка

Д-р Юрій Мончак – директор лабораторії молекулярної генетики та професор генетики медичного факультету МакҐілського університету (Канада). Професор Мончак разом зі своєю матір’ю заснував фонд ім. Михайла Мончака, о. Івана Гаврилюка, Дарії Когутяк і Софії Кокоцької при УКОФ (Українській католицькій освітній фундації). Йому небайдужі проблеми морально-етичного характеру та оцінка їх з християнської точки зору. Для Юрія Мончака також є важливою ідея гуманізації медицини на основі християнських цінностей та виховання поваги до людського життя.

Прес-служба УКУ

У Тернополі відправлятимуть Служби для медиків

часопис CREDO — Fri, 30 Mar 2012 13:35:13 +0000

У Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ започаткували щомісячну молитву про хворих за участю медиків. 29 березня архиєпископ і митрополит УГКЦ Василій Семенюк очолив першу Літургію для медпрацівників в Архикатедральному Соборі Тернополя.

«Жертовна праця лікарів не оцінена належно в нашому суспільстві, – ствердив владика Василій. – Але те, чого не оцінюють люди, завжди оцінить Бог і щедро винагородить».

Архиєрей заявив про необхідність об’єднати зусилля Церкви і медичних працівників для ефективнішого служіння хворим. «Сьогодні Господь послуговується людьми, щоб були середниками дарування Його милосердя і любові… Бог дав людині проникливий розум, щоб впізнала в Божому творінні допоміжні середники для профілактики і лікування різних недуг… Вас (лікарів — авт.) посилає Господь, щоб ви взяли на свої повні любові і професійної вправності руки недужих і занурили їх у купіль Божого зцілення».

Спільна Служба Божа за участю медичних капеланів архиєпархії стала початком втілення ініціативи комісії у справах душпастирства охорони здоров’я Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ проводити щомісячну молитву медичного працівника. Лікарів, медсестер, технічних працівників сфери медицини запрошуватимуть останнього четверга місяця на спільну молитву за людей, які терплять через хворобу.

За словами голови Патріаршої комісії у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ о. Андрія Логіна, наступну зустріч заплановано провести у храмі Матері Божої Неустанної Помочі (бульвар Данила Галицького) о 19.00. Священники та працівники медицини, окрім спільної молитви, ознайомлюватимуться із вченням Церкви в сфері біоетики, дискутуватимуть над актуальними етичними питаннями.

За матеріалами: tze.org.ua

У Шотландії суд зобов’язав акушерок-католичок робити аборти

часопис CREDO — Sat, 03 Mar 2012 11:59:07 +0000

Дві акушерки-католички програли судовий процес проти лікарні, в якій працювали. Співробітниці однієї з клінік в Глазго виступали в суді, захищаючи своє право згідно релігійних переконань не приймати участі у проведенні абортів.

Единбурзький суд визнав, що заявники в силу своїх обов’язків не беруть безпосередньої участі в абортах. В цьому сенсі, їх релігійні переконання «шануються належним чином».

Позивачі пояснили, що вони завжди відмовлялися приймати участь в проведенні абортів. Проте останнім часом, у зв’язку зі зміною напрямку діяльності лікарні і закриттям однієї з сусідніх клінік, кількість абортів зросла. Адміністрація клініки відмовляється щоб через релігійні погляди звільняти їх від участі в цих операціях.

В останні роки в Сполученому Королівстві все частіше фіксуються випадки порушення прав християн. У липні минулого року Європейський суд з прав людини розглядав скарги про дискримінацію за релігійною ознакою чотирьох християн з Великобританії. Британські суди неодноразово відхиляли їх право одягатися і діяти згідно віри. Дві з чотирьох скарг стосувалися випадків звільнення з роботи за відмову зняти натільний хрестик, вигляд якого начебто ображав релігійні почуття клієнтів.

Як повідомлялося раніше, робити аборти змушують медперсонал також і в США.

За матеріалами: Католицький Оглядач

США: всі медичні установи, включаючи церковні, будуть змушені надавати контрацептиви на вимогу клієнтів

часопис CREDO — Mon, 23 Jan 2012 13:13:08 +0000

Ще не стихло відлуння слів Бенедикта XVI про тривожну тенденцію в США – держава ігнорує спротив сумління віруючих, а вже американська адміністрація зробила черговий суперечливий крок.

Ідеться про те, що може стати цілком реальним обов’язок видавати контрацептиви та ранньоабортивні засоби на вимогу пацієнта в будь-якій медичній установі, також і католицькій. На пристосування до такого становища Церква Америки має рік (рішення має зобов’язувати від 2013р.). Асигнування на програму покриють також і повернення фінансового еквіваленту за стерилізацію та абортивні засоби.

Голова Конференції єпископів США назвав це рішення «позбавленим докорів сумління» і націленим на совість. На думку кардинала Тімоті Долана, це також атака однаковою мірою як на доступ до медичної опіки, так і на релігійну свободу. «Уряд не може примушувати американців ставитися до вагітності як до хвороби, якої потрібно уникнути за будь-яку ціну», – сказав митрополит Нью-Йоркський.

Варто додати, що у Штатах розвивається свідомість стосовно захисту людського життя від зачаття до природної смерті, й про це свідчить ініціатива молитовного чування в цьому намірі. Воно відбулося 22 січня у вашінгтонському національному санктуарії Непорочного Зачаття, на яке організатори очікували близько 10 тис. учасників. Чування пов’язане з традиційним Маршем за життя, що його скликають у США в день легалізації абортів у цій державі.

За матеріалами: Radio Watykańskie

У Житомирі під час Суспільних днів УГКЦ говорили про людську гідність

часопис CREDO — Thu, 17 Nov 2011 10:42:25 +0000

Фото: stbasilparish.at.ua

Керівник Школи біоетики Українського католицького університету, член-кореспондент Папської академії «Pro Vita» о. д-р Ігор Бойко 14 листопада зустрівся зі студентами Житомирського інституту медсестринства у межах Суспільних днів УГКЦ, які проходять уже вп’яте. Тема зустрічі – «Сучасні виклики біоетики».

Про це повідомила прес-служба УКУ.

Цьогоріч учасники Суспільних днів УГКЦ говорять про гідність людини: «Ми живемо у пострадянський період, коли питання людської гідності тривалий час у суспільстві не обговорювали, – зазначає о. д-р Ігор Бойко. – Але студенти-медики цікавляться цією проблематикою та сучасними дотичними медичними питаннями. Тому з великим зацікавленням слухають такі лекції».

Протягом двогодинної зустрічі провідний український експерт з біоетики розповів про причини виникнення цієї новітньої науки. «Появу біоетики спричинив стрімкий прогрес біомедичних наук. Впровадження реанімаційних технологій, експерименти з контрацептивними засобами, трансплантація органів, поява допоміжних репродуктивних технологій, клонування та розшифрування геному людини розширили можливості науки та медицини. Але питання моральної відповідальності за послаблення межі між життям та смертю залишилися відкритими», – зазначив під час зустрічі декан філософсько-богословського факультету УКУ.

На зустрічі також обговорили біоетичні принципи, зокрема, проблеми аборту, штучного запліднення, сурогатного материнства. «Кожна людська особа має власну гідність, не зважаючи на те, ким вона є – чи дорослою людиною, чи маленьким ембріоном», – наголосив о. Ігор Бойко.

Закінчаться Суспільні дні у Житомирі 27 листопада благодійною акцією житомирської спільноти «Віра і Світло».

Довідка

Суспільні дні УГКЦ (прим. ─ колишня назва «Суспільний тиждень УГКЦ») − це відкрита платформа, яка об’єднує вірних Української Греко-Католицької Церкви, інших Церков, спільнот та всіх людей доброї волі. Це перша на пострадянському просторі спроба заангажувати представників релігійних і недержавних організацій у публічну дискусію на місцевому та загальнонаціональному рівні.

Гомеопатія і християнство

часопис CREDO — Mon, 31 Oct 2011 15:51:00 +0000

Питання про сумісність християнської віри з нетрадиційною медициною, зокрема, з популярною в багатьох країнах гомеопатією, продовжує викликати інтерес у вірних, що виявляється у великій кількості обговорень на Інтернет-форумах і в блогах, в питаннях, які часто ставлять священикам. На які, втім, дають суперечливі відповіді: від категоричного «ні» до впевненого «так». Пропонуємо вам ще раз пройтися доказами, які пропонують прихильники і противники гомеопатії, і спробувати зрозуміти, як все-таки слід ставитися до гомеопатії тим, хто сповідує Христа і намагається узгодити свої вчинки і рішення з вірою.

Приводом до того, щоб повернутися до цієї теми, стала цікава стаття, опублікована в останньому номері журналу «Віра і життя». Із задоволенням викладемо основні моменти цієї публікації.

Гомеопатичні препарати викликають суперечливі оцінки через свою незвичайну природу

Вчені ставляться до гомеопатії скептично, дехто вважає її шарлатанством. Але через очевидні позитивні результати вона користується великою популярністю в багатьох країнах.

Багато християн лікуються подібними ліками, незважаючи на те, що вони не розуміють їхнього походження. У чому ж суть гомеопатії і якими методами діагностики вона користується? Відповідь на ці питання, на думку автора статті, допоможуть християнам зрозуміти, чи не шкодить гомеопатія їх духовному здоров’ю.

Щоб приготувати гомеопатичні ліки, сировину (продукт рослинного, тваринного або мінерального походження) змішують з алкогольним розчином, в результаті чого виходить так званий «материнський розчин». Приготування ліків пов’язане з його багаторазовим розведенням. У першому розведенні одну частину активної речовини змішують з 99 частинами розчину води і алкоголю. Далі одну частину отриманої рідини знову змішують з 99 частинами води і алкоголю. І так кілька разів. На упаковці зазвичай є позначення: 15 СН, 5 СН, – де число показує, скільки разів ліки були розведені. Гомеопатичні засоби виготовляють у вигляді таблеток, сиропів, гранул і т.д. Гранули, виготовлені з сахарози і лактози, просочують «гомеопатично активними» речовинами. Вміст початкової субстанції в ліках незначний, навіть гомеопати визначають його як «нескінченно малу дозу». Болгарський фізик Тінчев пише: «Активна речовина в гомеопатичних ліках розведена так сильно, що на один атом його припадають мільйони атомів розчинника». Це одна з особливостей, яка спонукає нас замислитись над питанням, що саме лікує, якщо препарат майже не містить самої активної речовини.

Інша особливість – сам процес приготування

Збовтування рідини (гомеопати називають його динамізація або потенціюванням) нібито посилює лікувальні властивості розчину. У деяких грецьких православних джерелах стверджується, що під час збовтування розчинів таємно вимовляють заклинання, але самі гомеопати заперечують це, як і будь-який зв’язок з магією. Деякі намагаються пояснити процес збовтування науково: «В процесі динамічного розведення активної речовини в гомеопатичних засобах відбувається перехід в мікроскопічних масштабах від класичного до квантовому рівня». Фізик Роджер Пенроуз стверджує, що перехід від класичного до квантовому рівня, якщо визначити зв’язки між квантової теорією і загальною теорією відносності, що описує гравітаційне поле. Це так звана квантова теорія гравітації, але контури такої теорії, – пише Пенроуз, – ще не визначені.

Засновник гомеопатії Самуель Ганеман у своєму творі «Орган лікарського мистецтва» пише: «Наявність цілющої енергії не може бути пов’язана ні з атомами потенційованих ліків, ні з будь-якими фізичними або математичними особливостями будови їхньої поверхні, за допомогою яких багато хто намагається пояснити наростаючу енергію при потенціюванні, тому що ґрунтуються на занадто матеріалістичному думанні. Радше, в лікарських розчинах невидимо присутня звільнена специфічна цілюща сила, яка динамічно впливає на весь організм через контакт з його живими волокнами. Вона не передає, однак, нічого матеріального, незалежно від того, якою мірою розведено ліки».

Звідси випливає, що наукове пояснення для гомеопатії неможливе, і її походження не ґрунтується на наукових дослідженнях, а є чисто експериментальним.

Ганеман розумів хворобу так: «Треба розглядати природну хворобу не як якусь шкідливу матеріальну речовину, яка є всередині людини або поза нею, а як щось, що викликає певний ворожий духовний фактор. Він, як інфекція, порушує духовний принцип життя в організмі, вимучуючи його, подібно до злого духа, і викликаючи порушення в нормальному плині його життя».

Лікування хвороби, згідно з Ганеманом, також є духовним: «Хвороби не можуть бути усунені інакше, як за допомогою духовних (динамічних, потенційований), що впливають на духовну життєву силу, ліків». Крім того, Ганеман пише: «У лікарських розчинах невидимо присутня звільняюча специфічна цілюща сила». І далі говорить про те, що одним із способів впливу на хворобу є магнетизм (те ж саме, що використовують екстрасенси). «За допомогою магнетизму, – продовжує Ганеман, – сильна воля людини, яка впливає на хворого через контакт і навіть на певній відстані, може передати йому життєву енергію від здорового магнетізатора». Різниця між магнетизмом і гомеопатією – тільки в методі, за допомогою якого передається лікувальна сила, а сила – та ж, і об’єкт – той самий (життєва сила хворого). Однак при застосуванні цих методів хворий думає, що лікувальна сила виходить від ліків або від магнетізатора, тоді як насправді вона має надприродне, демонічне походження.

Сучасні гомеопати не пояснюють, звідки береться лікувальна сила їхніх препаратів

Хіба що багатослівно і необґрунтовано твердять про «енергоінформаційні» процеси. В одній з рекламних брошур читаємо: «Навіть якщо механізм дії гомеопатичних ліків не повністю відомий, вважається, що вони стимулюють організм і активізують потенціал здоров’я, закладений в нас самих». А стаття з «Церковного вісника» за 2002 рік звертає увагу вірних на традиційні пристрасті основоположників гомеопатії і багатьох сучасних гомеопатів до алхімії, астрології та окультизму, для якого характерне прагнення до результатів не цікавлячись їхнім походженням.

Слід зазначити, що останнім часом з’явилося чимало публікацій про православний погляд на гомеопатію, в яких підкреслено цікавість Церкви до цієї практики. Деякі автори – серед них можна назвати Бутеніна і Рибакова – пишуть про те, що в особі своїх подвижників Церква прийняла новий метод лікування. Цитують святого Теофана Затворника, святителя Ігнатія Брянчанінова, святого Івана Кронштадського, деяких старців, які практикували гомеопатію. Стверджують, що в кінці XIX ст. гомеопатія набула великого поширення серед російських священиків. Наскільки ці факти відображають вчення Руської Православної Церкви? Дещо на цю тему можна почерпнути з матеріалів Інформаційно-консультаційного центру з питань сектантства, що зібрав ряд цитат гомеопатів, які самі собою, без усяких коментарів та оцінок, можуть викликати у віруючої людини сумніви щодо сумісності гомеопатії з православною вірою, через їхню очевидну обґрунтованість в сфері окультизму і східних релігій. Так, наприклад, Олексій Карпеєв з Мінохоронздоров’я стверджує, що гомеопатія – це не лише медицина, а й «філософське начало, і фізика, і хімія, і фізико-польові, космічні начала». Гомеопат Володимир Журавльов так пояснює дію препаратів: «Гомеопатичний препарат має енергоінформаційний заряд, яким і здійснюється вплив на меридіани. Більше того, гомеопатичні препарати діють навіть в руці, без прийому». І далі: «Інформаційне поле всередині препарату залежить від людини, яка цим займається, від її доброго або поганого настрою. Так, у старих гомеопатичних аптеках рекомендували працювати тим, хто добре виспався, у кого все нормально в сім’ї».

І ще – слова Валентина Федосова з клініки альтернативної медицини «Інтермед»: «Злість людини не повинна перебувати поряд з гомеопатичними препаратами, тому що вона «закриває» їх. На гомеопатичних препаратах записані певні вібрації, як і на магнітній стрічці».

Отже, православним пропонується винести своє судження з приводу як науковості, так і сумісності з вірою принципів гомеопатії.

Гомеопатію не визнають медициною в деяких країнах Європи

Таким є стан речей в Росії, а що думають з цього приводу в Італії, де гомеопатія не визнається Міністерством охорони здоров’я? Звернімося до публікацій CICAP – Італійського комітету з контролю за твердженнями про паранормальні явища. Уже сам факт, що гомеопатія перебуває «в компетенції» цього комітету, наводить на роздуми.

Доктор хімічних наук Сільвано Фузо, член названого комітету, стверджує: ніхто ще не довів, що ефективність гомеопатії перевершує ефект плацебо. Більше того, концепції гомеопатів – динамізація, енергоінформація – не відносяться до сфери науки. Фузо каже, що гомеопатичні засоби в цілому є нешкідливими, оскільки вони не містять активних речовин. Але це не означає, що гомеопатія позбавлена ризиків. Часто ті, хто довіряють себе гомеопатії, відмовляються від науково обґрунтованих типів терапії, що нерідко призводить до найважчих наслідків. Фузо впевнено асоціює гомеопатію з рухом «Нью-Ейдж», послідовники якого прагнуть до способу життя, сумісного з природою. У цьому плані, гомеопатія та інші види «м’якої терапії» мають великий успіх. Проте «натуральне» не означає безпечне. Якщо йти за цією логікою, то і сама хвороба є натуральною.

Багато прихильників гомеопатії пояснюють ефективність препаратів «містичною життєвою енергією», стверджуючи, що традиційна медицина не в змозі дати пояснення дієвості гомеопатії. Саме поняття «енергії» має чітке наукове визначення, але в устах прибічників псевдонауки воно набуває найфантастичніших обсягів. Словом «енергія» пояснюється все на світі, однак не пропонується ніяких доказів існування самого феномена.

Представник комітету з контролю за твердженнями про паранормальні явища заявляє, що немає ніякої необхідності апелювати до катехизму і релігії взагалі, щоб показати неспроможність гомеопатії. За його словами, будь-яке зловживання довірою людей є негативним, і саме до таких зловживань комітет зараховує тих, хто наживається на гомеопатії. Однак на закінчення інтерв’ю Фузо додає: сучасні гомеопати приділяють велику увагу психологічному та емоційному стану пацієнта, що і великою мірою пояснює довіру, з якою звертаються до гомеопатів. Гомеопат ставиться до пацієнта не як до організму, а як до особистості. І це не завадило б узяти на замітку лікарям. Коли традиційна медицина буде відповідати і психоемоційним потребам пацієнта, можна сподіватися, що люди перестануть шукати ірраціональних рішень та ілюзій.

Ставлення Католицької Церкви до гомеопатії

Нагадаємо, що в Римі пройшов симпозіум «Етика і духовність здоров’я» під егідою Папської ради з охорони здоров’я. Велику увагу приділили саме гомеопатії. Учасники симпозіуму помітили, що останнім часом деякі гомеопати почали застосовувати і наукові методи, а також була підкреслена роль води як основи всякого лікування і життєвої необхідності для організму. У всякому випадку, питання так і залишилося відкритим – таким же відкритим, як і сам симпозіум, який зібрав представників різних віросповідань. Багато хто запитує, яке офіційне ставлення Католицької Церкви до гомеопатії. Відповідь на це питання можна знайти в документі «Ісус Христос – носій живої води», опублікованому Папською радою з культури в 2003 році. У другому параграфі другого розділу цілком недвозначно гомеопатію ставлять в один ряд з езотеричними практиками. І хоча чіткого визначення гомеопатії там не подано, з контексту зрозуміло, що ці практики представлені як засновані на світогляді, що суперечить християнському, про що йдеться у 2117 параграфі Катехизму Католицької Церкви.

Католицький Оглядач

Пологи як бізнес, або Скільки коштує народити українським жінкам?

часопис CREDO — Tue, 25 Oct 2011 15:47:03 +0000

Фото zoomi.com.ua

Ні для кого не секрет, що державна медицина вже давно не безкоштовна. Більше того – вона часто просто не по-кишені пересічному українцю. Навіть елементарні аналізи в поліклініках і лікарнях не завжди вдається здати безкоштовно.

А народження дитини взагалі дороге задоволення. Вартість пологів у державному пологовому будинку може коливатись від кількох сотень до кількох тисяч гривень. Нерідко медики беруть винагороду в американській валюті, а інколи відверто вимагають гроші.

Найдорожче вартують пологи у мегаполісах. Так, в столиці за попередньої домовленості з лікарем доведеться викласти в середньому 700-800 доларів і це не межа!

А ось в менших містах і народжувати дешевше – в середньому жінки платять 200-300 доларів за пологи. Лікарі ж часто не називають конкретної суми, а ось медперсонал «нижчого калібру» може буквально вимагати гроші за свої послуги. Акушерка отримує в середньому 200, а санітарка – сто гривень. Недешевим є і проживання в пологових будинках.

Нонсенс, але переночувати в хорошому готелі зі значно кращими умовами обійдеться вам дешевше, ніж перебування у скромній палаті в пологовому, вартість якої може коливатись від 30 до 800 гривень за добу!

«Українська правда. Життя» дізналась, скільки ж коштує сьогодні задоволення народити дитину і з якими проблемами зіштовхуються наші жінки у державних пологових будинках.

Як народжують нині українки – у розповідях молодих мам з різних регіонів країни, у яких нещодавно з’явились діти.

Марина Кірова, м. Київ

«Народжувала в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології в Києві. Мені призначили планове кесареве, тому лягла в стаціонар за три дні до пологів. Але народила сама. Домовлялась заздалегідь з лікарем. Йому за пологи заплатила 700 доларів. Також довелось викласти 500 гривень за одномісну палату і заплатити «благодійний внесок» у розмірі 500 гривень.

Окрім того, сто гривень занесли в дородове відділення. Аналогічну суму віддали санітарці, а акушерка отримала 300 гривень. Медикаменти купувала сама – вклались у три сотні гривень. Мушу сказати, що гроші не вимагали, все було коректно. Лежала в одномісній палаті як до пологів так і після них. Заплатили півтисячі гривень за весь час перебування.

У нас були партнерські пологи. Чоловік був на всіх етапах, дуже підтримував, дихав зі мною на переймах. Самі пологи пройшли добре і швидко, за шість годин справились, попри те що перейми були болючі! Лікарями задоволена на всі 100%. Єдине, що не сподобалось – дитину приносили тільки на годування, а їжа в інституті була просто огидна».

Даша Серик, м. Одеса

«В Одеський обласний пологовий будинок йшла пішки, швидку вирішила не викликати. За пологи заздалегідь домовилась з лікарем Людмилою Агєєвою, але в ніч на друге вересня вона, як на зло, була у відпустці.

Пологи приймала її колега – Ірина Баранова. У неї цього дня одночасно зі мною ще одна жінка народжувала. Та їй заплатила 400 доларів. Я ж їй не платила нічого. Баранова відверто хамила і показувала неприязнь. Піднімала на мене голос за те, що я від болю кричу на всю лікарню.

Зранку 2 вересня вийшла з відпустки Агєєва і «перейняла естафету». Тоді все змінилось – і добрим словом підтримала, і за руку потримала. Так як від грошей вона відмовилась, я їй подарувала дорогий комплект постільної білизни.

Після пологів весь персонал по черзі бігав до мене в палату і розпитував як справи, всім виглядом показуючи, що хоче грошей. Ми ж заплатили лише акушерці 300 гривень і по 100 гривень двом санітаркам. До пологів і після них перебувала в двомісній палаті, за це заплатила 250 гривень.

Народжувала цілковито одна, ніхто з рідних не захотів бути зі мною в цей момент. Морально дуже налякалась, було боляче. Зі знеболюючого кололи ношпу, але вона мені зовсім не допомагала. В цілому список медикаментів, який мені дали в пологовому, обійшовся нам у 100 гривень.

Після пологів залишився неприємний осад. Найбільше вразила безтактовність медичного персоналу. Не стукали, заходячи в палату, а одного разу вони мене дуже налякали. Я вперше за дві доби заснула, а о пів на 12 ночі в палату залітають жінки в білих халатах з криком, що не поставили мені укол окситоцину».

Наталя Тимчук, м. Житомир

«Народжувала по домовленості у всім відомому Центрі матері і дитини у Житомирі, у лікаря з відділення патології вагітності. Умови дуже гарні – окремі пологові кімнати, ніяких старих гінекологічних крісел, на підлозі ковролін, в палаті м`яке ліжко, шведська стінка, фітбол, є умивальник, пластикові вікна, гарні занавіски…

Центр матері і дитини відомий своїм новаторством у пологах. Так, я народжувала вертикально, на стільчику. Знайомі дівчата народжували як завгодно і лікарі тут це дозволяють. Конвеєра з жінок немає, бо пологових кімнат у центрі цілий поверх. Зі мною разом народжували ще з 3-4 жінки.

Пологи тут практично у всіх – партнерські. Зі мною була свекруха, хоча планувала бути з чоловіком. Дитинку після обмірювання і одягання одразу приклали до грудей. Лікарю дала 300 гривень, акушерці 250 і санітарці – 50».

Світлана Гудко, м. Макіївка

«Народжувала в пологовому будинку №6, що в Макіївці. Заздалегідь домовлялась, щоб пологи приймала саме моя лікар, навіть якщо це не її зміна. Таке задоволення коштувало 1500 гривень включно з медикаментами. Окрему палату брати не стала, тому що вона коштує 200 гривень на добу. При виписці – як в РАЦСі: працював фотограф, яка зробить фото за 80 гривень і відео за 160 гривень. Також дають медальки за 100 гривень. Але ці послуги за бажанням».

Олена Тарасенко, м. Дніпропетровськ

«Мій син народився в пологовому відділенні міської лікарні №9 у Дніпропетровську. Пологи у нас були партнерські. Правда, чоловік спочатку відмовлявся, але після консультації з лікарем та перегляду рекомендованого фільму все-таки зважився.

Ми народжували за попередньою домовленістю. Потрачені гроші, враховуючи палату, внесок в приймальні і безпосередньо подяку лікарю, не перевищували 2500 гривень. Палата для відвідування обійшлась нам у 800 гривень за весь період перебування.

Дуже сподобалось ставлення лікаря, з якою домовлялись. Ми їй подзвонили о пів на третю ночі. Вона попередила про мій приїзд в пологовому відділені, зідзвонилась з черговим лікарем і контролювала мій стан.

А ось дитяче відділення взагалі розчарувало. Лікарі-неонатологи під час огляду дитини нічого не коментували, просто мовчки щось записували в карточку. Про результати оглядів і аналізів довелось настирливо випитувати.

Втішив чудовий ремонт, фотографії грудних діток на стінах, наявність індивідуального бойлера в палаті. Навіть харчування було непоганим: каші на воді, кефір, супи».

Тетяна Ткачук, м. Бориспіль

«Ні з ким за пологи принципово не домовлялась, відповідно ніхто грошей не вимагав і ні разу не натякав. Я випадково потрапила до найкращого лікаря. Акушерки також були привітні, отримала підтримку в повному обсязі. Лежала в звичайній одномісній післяродовій палаті безкоштовно. Умови не супер, але я задоволена.

Народжувала сама. В цей час пологові будинки були закриті для партнерських пологів і відвідувачів через епідемію грипу АH1N1. В цілому пологи тривали довго, але пройшли добре. Знеболення не було, все відбувалось природньо.

Не залишила там ні копійки! Купувала лише прості медикаменти: зеленку, перекис, стерильні рукавички, вату тощо. На це витратила близько 200 гривень, але більшість ліків не знадобилось».

Ірина Матчак, м. Вишгород

«Попала в пологове відділення Вишгородської центральної районної лікарні за тиждень до самих пологів з тиском 160 на 110, вся запухла. Була шокована: надворі початок вересня, ніяких епідемій немає, а пологове відділення такого закритого типу, що якщо попадеш – то вийти вже не можна. Навіть в аптеку не пускали. Отак цілими днями у халаті ходила по коридорах і чекала свого часу. Чоловік провідував, але «з боями»: домовлялись з санітарками, щоб пропустили.

Заздалегідь домовилась з завідуючою відділення, щоб приймала пологи. Перше питання було «чи ми часом не з Києва?». За словами лікаря, «від киян відбою нема, приймають тільки місцевих». Як «віддячити» – не знала, ніхто сум не називав. Дівчата сказали таксу – 1200-1500 гривень.

У нас були партнерські пологи. Здивувало, що у відділенні дуже підтримують такий формат пологів. Мене запевнили, що чоловіки тільки допомагають!

Великий мінус – у відділені дородові, післяродові палати і сам пологовий зал на одному поверсі. Тому протягом тижня щоночі чула крики жінок, відповідно, на пологи йшла як на страту.

Паралельно в сусідніх залах народжувало ще двоє жінок. Це дуже заважало і втомлювало.

Акушерці заплатили 100 гривень, також подякували медсестрі, санітарці. Приємно здивували ціни за одномісні і двомісні палати – 30 гривень на добу».

Аня Балан, м. Хмельницький

«Першу дитину народжувала в Хмельницьку майже 10 років тому. На той час у місті був один єдиний пологовий будинок та й ціни були інакшими. Коли приїхала в пологовий, то почалася звичайна процедура оформлення. Все як завжди: вийшла хамка медсестра, почала наїжджати, що в мене тапочки не такі, як треба. Нахамила їй у відповідь. І вона пішла, а замість неї прийшла бабуся і почала оформляти. Тоді заплатила 80 гривень страховки і все. Більше нічого не треба було: ніяких ліків, ні рукавичок, ані ниток – в них все було своє.

Лікар, з яким домовилась, не відходив від мене. Поки були перейми розказували анекдоти. На потуги поставили крапельницю. Що вводили не казали, а я і не питала. Все пройшло швидко. Гінекологу тоді заплатила 100 гривень, акушерці – 50. Лікарю, з яким домовлялась – всього 500 гривень.

Другі пологи рік тому обійшлись значно дорожче. Народжувала в Кам’янці-Подільському. Тоді це було екстрене кесареве, я потрапила в реанімацію. Тратили 800 гривень на мене і стільки ж на сина на добу. Гінеколог-хірург отримав 100 доларів, асистент – 500 гривень, а лікарю в реанімації заплатили 300. Він вже сам «поділився» з нянечками і медсестрою».

Ярина Городиська, Українська правда. Життя

У Ватиканській аптеці щодня 2 тис. покупців

часопис CREDO — Thu, 13 Oct 2011 15:07:57 +0000

Щодня понад дві тисячі покупців відвідує ватиканську аптеку «Farmacia Vaticana». Такий великий наплив покупців змусив цю установу реформувати своє функціонування. Щоб забезпечити покупцям більший комфорт, керівництво аптеки ввело новинку – «чергомати».

Відтепер кожен покупець має отримати в автоматі номерок і очікувати появи свого номера на електронному табло. Також відвідувачі аптеки розділені на три категорії: працівники ватиканських служб та дикастерій, священики і богопосвячені особи, а також іноземці.

Про функціонування ватиканської аптеки дбають члени Зромадження милосердних братів, вони також опікуються усією ватиканською медициною.

Великий наплив покупців пояснюється як добрим обслуговуванням, так і тим, що громадяни Італії також можуть за лікарським рецептом купувати в ватиканській аптеці ліки, отримуючи ті ж пільги, що й в італійських аптеках. Однак єдиною і вагомою різницею для італійців у Ватикані є значно нижча ціна.

Зараз триває модернізація аптеки і її лабораторії, яка також виробляє високоякісні ліки.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Студенти медицини не хочуть робити аборти

часопис CREDO — Tue, 19 Jul 2011 13:23:00 +0000

Про це пише британська «The Guardian», посилаючись на опитування, проведене серед студентів медицини у Великобританії.

Майже половина з 733 опитаних вважає, що лікар повинен мати право відмовити у виконанні медичної процедури, якщо вона суперечить його моральним, культурним чи релігійним принципам. Серед можливих випадків, коли вони будуть відмовлятися, студенти назвали виписування контрацепції та аборти.

З даних, які опублікував «Journal of Medical Ethics» виникає, що третина студентів не зробила би аборту дитини з вродженими вадами після 24 тижнів вагітності. Одна четверта – відмовилась би робити аборт на будь-яких термінах вагітності, якщо не спрацювала контрацепція, але батьки все одно не хочуть народжувати. Кожен п’ятий студент сказав, що не буде робити аборт навіть неповнолітній дівчині, яку зґвалтували.

За матеріалами: wiara.pl

У Львові лікарі моляться за хворих

часопис CREDO — Mon, 04 Jul 2011 10:05:24 +0000

Сьогодні, 4липня, у церкві св. Йосафата у Львові відбудеться молитовне зібрання для лікарів та працівників медичної сфери. Така співпраця духовенства та медиків покликана допомагати пацієнтам, які потребують зцілення від хвороб.

Започаткував ці зустрічі о. Володимир Груца, який навчаючись в Австрії, захопився ідеєю лікарки, яка разом зі своїм персоналом заснувала молитовну групу, де вони моляться за хворих, особливо за невиліковних, допомагаючи їм гідно піти з життя, розрадити й полегшити їх фізичні муки.

«Хоч на Заході в медицину вкладають великі кошти, вона має набагато більше можливостей та розвинуті технології, проте багато лікарів зрозуміли, що є лише своєрідним інструментом в Божих руках і без Його допомоги не можуть лікувати людей», – розповідає отець Володимир. Він перейняв цей досвід для України, щоб у нас також співпраця духовних осіб та «людей в білих халатах» стала порятунком для недужих, адже масштабні порушення прав пацієнтів через неякісну або невчасну медичну допомогу призводять до численних смертей та інвалідностей. Таку ініціативу отця однією з перших підтримала Христина Комісар-Цар, яка працює лікарем-урологом. Жінка переконана, що великим досягненням зустрічей буде те, коли з кожної медичної установи міста, прийде хоча б один працівник і зрозуміє, щоб допомогти хворим, не достатньо лише препаратів та ліків. Маючи певний лікарський досвід, вона стверджує, що душа пацієнта також потребує лікування. Тому кожне зібрання о. Володимир Груца розпочинає короткою духовною наукою, пізніше відводить час для роздумів та молитви в тиші. Після чого служить молебень біля мощей блаженного Миколая Чарнецького, які з липня 2002 перебувають у цьому храмі. Зустрічі зробили відкритими для усіх охочих. Згодом планують зібрати працівників медицини у більш тісному колі, можливо за чаєм, аби вони могли відверто поділитися своїми проблемами, досвідом, враженнями та побажаннями. Передбачаються, що такі зібрання для медиків стануть регулярними й відбуватимуться кожного першого понеділка місяця.

Галина Чабан

«Хочу жити». Конференція Асоціації італійських лікарів-католиків

часопис CREDO — Tue, 21 Jun 2011 14:21:27 +0000

Днями в італійському місті Асколі пройшла конференція членів Асоціації італійських лікарів-католиків під назвою «Хочу жити». У центрі обговорень – італійська система охорони здоров’я.

На думку віце-президента асоціації Стефано Оджетті, в наші дні дуже часто говорять про тих, хто хоче померти, і зовсім забувають про тих, хто хоче жити. Сама назва конференції з’явилося завдяки вислову, що належить Маріо Меладзіні, президенту асоціації, яка займається бічним аміотрофічним склерозом. Він сказав: «На жаль, я занадто довго був здоровий, тому що саме хвороба допомогла мені розкрити свій потенціал і навчила мене жити радісніше». Автор цього вислову пересувається на інвалідному візку, над ним була проведена трахеотомія. Але, незважаючи на всі ці труднощі, він захищає право на життя, хоча це в наш час зовсім не в моді.

Засоби масової інформації приділяють багато часу і місця борцям за евтаназію і повністю ігнорують борців за життя. Ця ситуація підштовхнула членів асоціації до дебатів у присутності політиків, до яких вони звернулися з проханням проконтролювати умови, в яких знаходяться інваліди, а саме перевірити, чи не підштовхує інвалідів до добровільного переривання життя їх навколишня обстановка.

Лише мінімальна частина запитів на евтаназію має ідеологічне підгрунтя. Спираючись на свій медичний досвід і завзятість, з яким пацієнти наполягають на пошуку дієвих методів лікування навіть в самих безнадійних випадках, Стефано Оджетті підкреслив, що люди хочуть жити.

У конференції взяв участь монсеньйор Зимовський, президент Папської ради з охорони здоров’я. Прелат присвятив свій виступ блаженному Папі Йоану Павлу II, «страждальцю серед страждальців». Монсеньйор Зимовський підкреслив велич Папи, який своїм лагідним прийняттям немочі закликав людей жити з гідністю навіть у стражданні.
Ще одним аспектом, необхідним системі охорони здоров’я, м. Оджетті назвав етику, тому що ця система займається розподілом ресурсів. Одна справа, сказав віце-президент Асоціації італійських лікарів-католиків, направляти ресурси в естетичну хірургію, а інше – на догляд за хворими, пенсіонерами, на створенні умов для співробітництва з добровольцями, включаючи догляд на дому, на створення структур психологічної допомоги інвалідам. Г. Оджетті також нагадав, що наше суспільство поступово старіє, і проблеми, пов’язані зі старістю, будуть тільки збільшуватися. Саме тому необхідні нові рішення в системі охорони здоров’я, спрямування ресурсів на дослідження в області терапії болю – все це здатне допомогти суспільству прийняти життя навіть не в повноті своїх сил.

За матеріалами: Радио Ватикан