CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » загальні аудієнції

Папа: Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця

часопис CREDO — Wed, 23 May 2012 14:54:56 +0000

Під час загальної аудієнції у середу, 23 травня, Папа продовжив цикл катехиз про молитву. Цього разу він говорив про дитинну любов, з якою християни ставляться до Бога. Святий Павло навчав, що Святий Дух спонукує нас взивати до Бога «Авва-Отче!» і Церква від самих початків прийняла цей заклик, передовсім, у молитві «Отче наш».

«Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця, який нас любить», – наголосив Папа, пригадуючи, що неодноразові висловлювання святого Павла на згадану тему говорять про прийняття Святого Духа, дару Воскреслого Ісуса, який вчиняє нас у Христі, Єдинородному Синові, Божими дітьми. Сучасна людина, за словами Бенедикта XVI, можливо не відчуває краси, величі та глибокої розради, що випливає з можливості звертатися до Бога як до «отця». Це пов’язане з існуючою кризою батьківства, адже постать батька не завжди достатньо присутня і не завжди позитивна в щоденному житті багатьох людей. Але саме в Євангелії, в стосунках Ісуса з Небесним Отцем можемо побачити, яким є справжнє батьківство, що Бог є Любов’ю, і що «ми, через нашу дитинну молитву, входимо в це коло любові, яка очищає наші прагнення та нашу поведінку, позначену замкненістю та самодостатністю».

Боже буття Отцем, зазначив Папа, набирає двох вимірів. «Насамперед, Бог є нашим Батьком, тому що є нашим Творцем», – пояснив він, додаючи, що кожна людина бажана Богом і є Божим чудом. Святий Дух, в свою чергу, відкриває нам другий вимір Божого батьківства. Ісус, в повноті «Син», єдиносущний Отцеві, став такою ж людською істотою, як і ми, через що ми можемо приєднатися Його особливої приналежності до Бога.

Святіший Отець вказав на те, що святий Павло пригадує нам, що християнська молитва ніколи не є виключно нашою дією, але взаємною з Богом, Який діє першим: це Святий Дух взиває через нас, а ми можемо молитися, бо отримуємо спонуку від Святого Духа. Крім того, молитва Христового Духа в нас та наша молитва в Ньому не є виключно індивідуальним актом, але – дією всієї Церкви. «В молитві відкривається наше серце, ми входимо у сопричастя не лише з Богом, але якраз з усіма Божими дітьми, з якими становимо одність», – сказав на завершення Бенедикт XVI, закликаючи присутніх навчитися відчувати в молитві красу того, що ми є Божими дітьми та можемо призивати Його з довір’ям, з який дитина звертається до батьків, які її люблять.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Молитва – це присутність Святого Духа

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 15:45:54 +0000

Молитва не схожа на інші дії людини. Молитва – це таємне діяння Бога в нас, це присутність Його Духа, – говорив сьогодні під час загальної аудієнції Святіший Отець Бенедикт XVI. Сьогодні Папа розпочав цикл катехиз, присвячених молитві у листах св. Павла.

Бенедикт ХVІ окремо зупинився на 8-му розділі Послання святого Павла до Римлян. Він вказав на необхідність відкрити серце на діяння і присутність Святого Духа та просити Ісуса Христа, щоб підтримував нашу молитву, опромінював її Своїм світлом, вчиняв її згідною з Божою волею.

Під час загальної аудієнції Папа наголосив, що молитва святого Павла проявлялась у великій різноманітності форм і він прагнув усвідомити вірних, що молитва є даром, плодом живої, дійсної, оживляючої присутності в нашій душі Отця і та Христа Ісуса через Духа Святого. В молитві Святий Дух заступається за нас у спосіб, який неможливо висловити словами і який веде до Божих висот.

Якщо дозволимо, щоб нами на молитві керував Святий Дух, а не дух світу, то зможемо жити справжньою свободою Божих дітей. Ще одним наслідком такої молитовної постави є поглиблення нашого зв’язку з Богом такою мірою, що ніщо і ніхто, ні жодна життєва ситуація не зможуть його знищити. Молитва не звільняє від випробувань та страждань, однак, дозволяє нам їх пережити і вийти їм назустріч з довір’ям до самого Ісуса.

Молитва не замикається сама у собі, а відкривається на терпіння і потреби ближніх, стаючи заступництвом за інших, шляхом надії, виразом Божої любові, яка влита у наші серця Святим Духом.

Святий Павло навчає, що у молитві ми повинні відкритись на присутність Святого Духа, який прагне привести нас до єдності з Богом усім серцем і всім нашим єством.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Бенедикт XVI привітав українських військовиків у Ватикані

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 13:13:57 +0000

Вже стало традицією, що після завершення Міжнародного паломництва військовиків до Марійського санктуарію у Лурді, українська делегація відвідує Рим та бере участь в загальній аудієнції зі Святішим Отцем.

Так і цього року, після 54-го Міжнародного військового паломництва до Лурду, яке тривало від 11 до 14 травня і зібрало в Марійському відпустовому місці у Франції понад 12000 військовиків з різних країн світу, у середу 16 травня 2012 року українські військові під проводом владики Михаїла Колтуна ЧНІ, взяли участь у загальній аудієнції із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ.

Наприкінці аудієнції Папа Бенедикт XVI привітав українську делегацію, сказавши: «Вітаю військовиків з України, учасників військового паломництва до Лурду, і заохочую їх великодушно трудитись для безпеки та миру, з радістю даючи свідчення Євангелію Христа. Христос Воскрес!»

У відповідь військовики вітали Святішого Отця словами «Україна любить Папу!» та співом «Христос Воскрес!»

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа про молитву Церкви за свого Предстоятеля

часопис CREDO — Wed, 09 May 2012 14:17:13 +0000

«Церква молилася горливо Богові за нього», – так книга Діянь Апостолів описує реакцію єрусалимської християнської громади на арешт святого Петра за наказом Ірода Агрипи. Саме цій події Папа Бенедикт XVI присвятив своє повчання з циклу катехиз про молитву, яке він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 9 травня.

Святіший Отець також вказав на те, що коли апостол після чудесного визволення прибув до дому «Марії, матері Йоана, що звався Марком», то застав, як там «досить багато зібрались і молилися». «Між цими двома важливими зауваженнями, що висвітлюють поведінку християнської громади перед обличчям небезпеки та переслідування, поміщена розповідь про ув’язнення та звільнення святого Петра», – вказав Папа, додаючи, що «сила неустанної молитви підноситься до Бога, а Господь вислуховує її та здійснює неймовірне й неочікуване звільнення, посилаючи Свого ангела».

Бенедикт XVI також відзначив дивну, на перший погляд, поведінку святого Петра, який, перебуваючи у в’язниці, спав. Не зважаючи на критичну ситуацію, він випромінює спокій та довіру, ввіряється Богові. «Такою повинна бути і наша молитва: постійною, солідарною з іншими, сповненою цілковитим довір’ям до Бога», – вів далі Святіший Отець, відзначивши у цьому контексті важливість єдності, запорукою якої є якраз однодушна та постійна спільна молитва. І це, за словами Папи, стосується як малих спільнот, таких як родина, так і громади, парафії, Церкви.

Згадана біблійна подія, зазначив Бенедикт XVI, говорить нам, «що Церква, кожен з нас, переживає ніч випробувань, але саме неустанна молитовна чуйність підтримує нас. Також і я, – додав він, – від першої хвилини мого обрання на Наступника святого Петра, завжди відчував підтримку вашої молитви та молитви Церкви, передовсім – в найважчих хвилинах, за що від щирого серця дякую».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа розповів про останню молитву св.Стефана

часопис CREDO — Wed, 02 May 2012 15:44:23 +0000

Сьогоднішню загальну аудієнцію Бенедикт XVI присвятив молитві та свідченню першого мученика Церкви святого Стефана.

Одного з перших семи дияконів в Церкві поставлено перед судом юдейського Синедріону, звинувативши в тому, що він заявляв, що Ісус зруйнує святиню. Як пояснив Святіший Отець, під час своєї проповіді Спаситель дійсно говорив схожі слова, але, як зазначив святий євангелист Йоан, «Він говорив про храм Свого тіла». Тож у своїй оборонній промові, найдовшій з-поміж записаних в Діяннях Апостолів, святий Стефан пояснює це Ісусове пророцтво. Коментуючи усю історію спасіння, записану в Біблії, він вказує на те, що вона веде до місця остаточної присутності Бога – до Ісуса Христа. «Роздумування над Святим Письмом дало йому змогу зрозуміти і свою власну місію, своє життя та теперішній стан», – додав Бенедикт XVI.

В усьому Старому Завіті святий Стефан бачить прообраз Ісуса, Божого Сина, Який став тілом і Який, подібно до праотців і пророків, зазнає перешкод, труднощів і, навіть, смерті. Цитуючи пророка Ісаю, який від Божого імені казав: «Небо є моїм троном, а земля – підніжком моїх ніг», він не заперечує важливості земної святині, але зазначає, що «Не в рукотворних будівлях живе Бог». «Новим храмом, в якому перебуває Бог, є Його Син, Який прийняв людське тіло, і саме людська природа Воскреслого Ісуса збирає всі народи та єднає їх у Святій Тайні Його Тіла та Крові», – зазначив Папа, додаючи, що промову та життя святого Стефана несподівано перервало каменування, але «якраз його мучеництво є сповненням його життя та послання: він з’єднався з Христом».

«Таким чином, його роздумування про Боже діяння в історії, роздумування над Божим словом, яке в Ісусі знайшло своє цілковите сповнення, стало участю в молитви хреста», – сказав Бенедикт XVI, вказуючи на схожість останніх слів святого Стефана з останніми слова Ісуса на хресті, а це віддання свого духа в Божі руки та прохання прощення для катів.

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Святіший Отець, – свідчення святого Стефана дає нам деякі вказівки для нашої молитви та нашого життя». Сили для того, щоб принести найвищий дар свого життя він черпав з постійних взаємин з Богом, з єдності з Христом, роздумування над історією спасіння, записаною в Писаннях, сповнення якої він розгледів в особі Ісуса. «Отож, наша молитва, – зауважив Бенедикт XVI, – повинна бути спогляданням Ісуса по правиці Бога, Ісуса, як володаря мого щоденного життя».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа: Без щоденної молитви наша діяльність зводиться до звичайного активізму

часопис CREDO — Thu, 26 Apr 2012 08:56:26 +0000

Під час загальної аудієнції у середу 25 квітня, яка зібрала на площі святого Петра у Ватикані понад п’ятдесят тисяч паломників, Бенедикт ХVІ звернув особливу увагу на першість молитви та звіщення Божого Слова в християнському житті.

Папа окремо зупинився на служінні потребуючим у першій християнській громаді Єрусалиму, як це описано в книзі Діянь Апостолів (Ді 6, 1-7). Святіший Отець наголосив, що без щоденної молитви наша діяльність зводиться до звичайного активізму.

У шостому розділі книги Діянь Апостолів йдеться про те, як Христові учні, перед обличчям дедалі зростаючих обов’язків служіння найбільш потребуючим, убогим, вдовам, вирішили вибрати сімох чоловіків, дияконів, які б безпосередньо зайнялись ділами милосердя, щоб вони самі могли присвятитись молитві та звіщенню Євангелія. Таким чином підкреслюється глибока єдність між молитвою та харитативним служінням.

«Церква повинна не тільки звіщати Слово, але також його здійснювати, що є любов’ю та істиною», – сказав Папа. Посилаючись на слова Святого Письма, що апостоли вибрали «мужів доброї слави, повних Духа та мудрости», Бенедикт ХVІ підкреслив важливість того, щоб бути не тільки організаторами, які вміють діяти, але необхідно діяти в дусі віри, під Божим світлом, в мудрості серця, адже добродійне служіння є не тільки діяльністю, але, понад усе, духовним служінням. Милосердна любов та справедливість є не тільки суспільною діяльністю, але духовною дією, здійсненою у світлі Святого Духа.

Святіший Отець попереджає, що надмірна зайнятість, нестримна діяльність можуть викликати черствість серця, що приводить до зубожіння духовного життя. Ми звикли оцінювати все з точки зору продуктивності та корисності, а згаданий уривок з книги Діянь Апостолів, звертаючи увагу на важливість роботи, вказує на те, що повсякденна діяльність повинна розгортатись з відповідальністю та відданістю, але, одночасно, з усвідомленням того, що нам потрібно Бога, Його проводу, Його світла, що дає силу та надію.

«Коли молитва оживлена Божим Словом, – мовив Святіший Отець, – ми можемо бачити дійсність новими очима, очима віри, і Господь, що промовляє до розуму й до серця, в кожній хвилині та в кожній життєвій ситуації, освітлює наш шлях новим світлом».

«Якщо легені молитви і Божого Слова не живлять подих нашого духовного життя, рискуємо задихнутись серед тисячі повсякденних справ: молитва – це подих душі й життя, – наголосив Бенедикт ХVІ, вказуючи, що труднощі, які переживала первісна Церква перед обличчям служіння убогим та милосердною любов’ю, були подолані завдяки молитві у Божому світлі, і світлі Святого Духа.

Папа зазначив, що саме молитва є для пастирів найпершою та найціннішою формою служіння стадові, яке їм повірене.

Після катехизи італійською мовою Бенедикт ХVІ коротко підсумував її французькою, англійською, німецькою, іспанською та португальською мовами, а також був прочитаний підсумок польською мовою. Папа привітав великі групи прочан польською, хорватською, словацькою та угорською мовами, а на закінчення уділив Апостольське благословення.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа про молитву перших християн

часопис CREDO — Wed, 18 Apr 2012 14:49:56 +0000

Як у випадку первісної християнської громади, так і нам молитва допомагає відчитувати особисту та колективну історію у правильній перспективі, тобто – в перспективі Божій. На це звернув увагу Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 18 квітня. Цією зустріччю Папа продовжив після Пасхальних свят серію катехиз про молитву.

Святіший Отець пригадав, що остання зустріч з цього циклу, яка відбулася ще перед Страсним Тижнем, була присвячена постаті Пречистої Діви Марії, присутньої серед апостолів на молитві, коли вони очікували сходження Святого Духа. І як зауважив Папа, «молитовна атмосфера постійно супроводжувала первісну Церкву».

Присутність та діяльність Святого Духа проявилися не тільки у великій події П’ятидесятниці. Як розповідають Діяння Апостолів, після того, як святих Петра та Йоана було заарештовано, засуджено і, згодом, відпущено, вони повернулися до громади та розповіли, що мусіли витерпіти задля свідчення Ісуса Воскреслого. Тоді всі «однодушно піднесли голос до Бога», а наприкінці молитви «затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже» (пор. Ді 4,24.31).

Перше, на що звернув увагу Бенедикт XVI, це те, що «перед обличчям небезпеки, труднощів, загрози, первісна християнська громада не намагається аналізувати те, як слід відреагувати, не шукає стратегії для захисту, не роздумує над заходами, які слід застосувати, але перед випробуванням молиться, шукає контакту з Богом». А особливістю цієї молитви є однодушність та згода всієї спільноти. «Ця згода, – зауважив Святіший Отець, – є фундаментальним елементом первісної громади та повинна завжди бути такою для Церкви». Те, що відбувається зі святими Петром та Йоаном, стосується цілої спільноти, але перед обличчям переслідувань громада не лякається й не розколюється, але глибоко єднається в молитві. «Це, я б сказав, – перше чудо, що здійснюється тоді, коли вірні зазнають випробувань задля віри: єдність зміцнюється, замість руйнуватися, тому що її підтримує непохитна молитва», – додав Бенедикт XVI,.

Як читаємо в Діяннях Апостолів, громада просить на молитві не безпечного життя чи покарання для переслідувачів, а лише щоб була змога звіщати Боже слово (пор. Ді 4,29), тобто молиться за те, щоб не втрачати відваги віри та її звіщення, намагається аналізувати події, що сталися, у світлі віри. Молитва розпочинається згадкою про Божу велич та могутність, отож, усе в Його руках. Далі йде визнання того, що Бог вчинив, що Він ніколи не залишив свого створіння, не відвернувся від людини. Далі процитовано 2 Псалом, який говорить про спротив Богові та Його слову, і в цьому світлі розглядається все те, що сталося з Ісусом та Його послідовниками, адже громада це не просто збір людей, але – спільнота, що живе у Христі. «На молитві роздумування над Священними Писаннями у світлі Христового таїнства допомагає відчитувати актуальну дійсність в рамках історії спасіння, яку Бог здійснює у світі, який завжди є Його світом», – додав Папа, зазначаючи, що саме з цього й випливає прохання громади не про те, щоб бути захищеною чи мати успіх, але лише могти звіщати Боже слово і щоб це звіщення супроводжувала Божа рука.

І ось місце, де перебували учні, затряслося і всі сповнилися Святим Духом. «Місце затряслося, тобто віра має силу перемінювати землю та світ», – прокоментував цю подію Святіший Отець, додаючи, що плодом спільної молитви є дар Святого Духа, який підтримує та провадить вільне та відважне звіщення Божого Слова.

«Також і ми, дорогі брати й сестри, повинні вміти вносити події нашого щоденного життя в нашу молитву, щоб віднаходити їхнє глибоке значення», – сказав наприкінці Бенедикт XVI, додаючи, що за прикладом первісної християнської громади, також і ми, «дозволяючи Божому слову просвічувати нас через роздумування над Святим Письмом, можемо навчитися бачити, що Бог присутній у нашому житті, присутній також і саме у важких хвилинах, і що все, навіть незрозумілі речі, є частиною досконалого плану любові, у якому остаточною перемогою над злом, гріхом та смертю є дійсно перемога добра, благодаті, життя, Бога».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Пасхальний період – час для нового відкриття джерел віри

часопис CREDO — Thu, 12 Apr 2012 07:49:33 +0000

На значення великоднього часу для християнського життя, як часу, що особливо сприяє відкриттю джерел віри вказав Бенедикт ХVІ під час загальної аудієнції, яка відбулась на площі святого Петра у Ватикані у середу 11 квітня.

Папа прибув на щотижневу зустріч з паломниками з Кастельґандольфо поблизу Риму, де проводить час короткого відпочинку. Бенедикт ХVІ зазначив, що йдеться про відкриття Божого Слова та Євхаристії, адже віра у Воскреслого Христа перемінила Христових учнів, Христове воскресіння започаткувало новий світ.

Святіший Отець, звертаючись до понад 40 тисяч паломників, звернув окрему увагу на ті зміни, які стались з Христовими учнями після Його воскресіння. Спочатку їх супроводив страх. Вони зачинились у домі, боялись вийти до інших. Однак, ця ситуація радикально змінилась тоді, коли крізь зачинені двері увійшов Христос і привітав їх словами: «Мир вам!». Це звичайне привітання набирає нового значення. Воно долає страх. Мир – це дар Воскреслого Ісуса, який Він передає Своїм учням. Ісус повертається до Своїх, щоб послати їх у світ з доброю новиною. Зміцнює їх та відновлює силою Святого Духа, щоб вони не боялись звіщати істину про воскресіння.

На шляху до Емаусу Ісус приєднується до втомлених, сумних, зневірених учнів. Пояснює їм Святі Писання, відкриваючи найглибший сенс, який їм надає пасхальна містерія. А потім при столі, при ламанні хліба, дозволяє, щоб вони Його впізнали. Ця подія вказує на два упривілейовані «місця» зустрічі із воскреслим Ісусом. Ними є слухання Божого Слова і ламання хліба, тобто Пресвята Євхаристія. З цього учні черпають натхнення і силу, щоб повернутись до Єрусалиму та свідчити, що Христос насправді воскрес.

«Нехай же великодній час буде для всіх нас сприятливою нагодою для того, щоб наново, з радістю та ентузіазмом, відкрити джерела віри, – сказав Бенедикт ХVІ. – Йдеться про те, щоб пройти тим самим шляхом, яким Ісус повів Своїх учнів з Емаусу через відкриття Божого Слова та Євхаристії. Це означає вирушити з Господом та дозволити, щоб Він відкрив нам очі на справжній сенс Святого Письма та на Його присутність у ламанні хліба. Вершиною цієї дороги, як тоді, так і сьогодні, є Євхаристійне Причастя: в Причасті Христос живить нас Своїм Тілом і Своєю Кров’ю, щоб бути завжди присутнім у нашому житті, щоб відновити нас, оживити силою Святого Духа».

Підсумовуючи, Святіший Отець мовив: «Дозвольмо, щоб нас зустрінув Воскреслий Христос! Він, живий і справжній, є завжди серед нас. Прямує поруч з нами, щоб провадити життєвими шляхами, щоб відкрити наші очі. Довіряймо Воскреслому Христові, Який має силу дати життя, відродити нас, як Божих дітей, здатних вірити й любити. Віра в Нього перетворює наше життя, визволяє від страху, надає нашому життю впевнену надію, вчиняє, що воно оживляється тим, що надає повний сенс життю, тобто любов’ю до Бога».

На закінчення загальної аудієнції Папа окремо звернувся до шести тисяч підлітків, які прибули з Мілану, заохочуючи їх з ентузіазмом жити вірою та духовно готуватись до Всесвітньої зустрічі сімей, що проходитиме саме в Мілані від 30 травня до 3 червня цього року. «Нехай на шляху цього приготування вам допоможе ікона Пресвятої Родини, яку я щойно поблагословив і яка здійснить паломництво вашими домами», – сказав Бенедикт ХVІ.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа порадив вчитися молитися від Діви Марії

часопис CREDO — Thu, 15 Mar 2012 13:11:06 +0000

«Як знаємо, святий Лука дав нам одну з чотирьох Євангелій, присвячену земному життю Ісуса, але також залишив нам те, що було названо першою книгою про історію Церкви, тобто – Діяння Апостолів. В обидвох цих книгах одним з часто згадуваних елементів є молитва, починаючи від Ісусової до молитви Марії, учнів, жінок та християнської громади», – сказав Папа Бенедикт XVI на початку загальної аудієнції, яка у середу, 14 березня 2012 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.

Як зауважив Бенедикт XVI, вже на самому початку Діянь Апостолів бачимо молитовну присутність Пресвятої Богородиці, Яка і сьогодні є прикладом того, що потрібно завжди молитися, а не лише у хвилинах потреби. Без присутності Пречистої Діви Марії не можемо говорити про Церкву, наголосив Святіший Отець, вказуючи на те, що згадка про Її перебування з апостолами після Вознесіння не є просто історичною згадкою: «Якщо без П’ятидесятниці не існує Церкви, то також немає П’ятидесятниці без Матері Ісуса, тому що Вона в унікальний спосіб пережила те, що Церква щодня досвідчує завдяки діянню Святого Духа».

Папа пригадав, що Другий Ватиканський Собор особливо підкреслював цей зв’язок між спільною молитвою Діви Марії з апостолами та початком Церкви. «Вшановувати Матір Ісуса у Церкві, отже, – сказав він, – означає навчитися від Неї бути спільнотою, яка молиться: ось одна з найсуттєвіших характеристик першого опису християнської громади, запропонованого Діяннями Апостолів». Святіший Отець зазначив, що дуже часто молитва є викликана труднощами, особистими проблемами, які спонукають нас звертатися до Господа Бога, щоб знайти світло, розраду та допомогу. В той же час, Пресвята Богородиця, за його словами, заохочує нас відкривати різні виміри молитви, «звертатися до Бога не лише в потребі і не лише просячи за себе самих».

«Дорогі друзі, людське життя проходить різними етапами, часто трудними і зобов’язуючими, які вимагають невідкладних рішень, зречень та жертовності» , – сказав наприкінці Бенедикт XVI, додаючи, що й Ісусова Мати брала участь у вирішальних хвилинах нашого спасіння, на які вміла відповісти з повною готовністю, яка була «плодом глибокого зв’язку з Богом, визрілого у наполегливій та стійкій молитві». Спаситель доручив Їй материнство над цілою Церквою, і Вона здійснює його до кінця світу, зазначив Папа, закликаючи присутніх ввірити Її заступництву кожен етап свого життя.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Революція і ревність по дому Божому. Роздуми Папи над євангельський уривком

часопис CREDO — Tue, 13 Mar 2012 10:50:42 +0000

Перед недільною молитвою «Ангел Господній» Папа прокоментував євангельський уривок, який цього дня читався під час Меси. Бенедикт ХVI наголосив, що виганяння Ісусом продавців і міняйлі з храму не було актом насильства, а проявом ревності по Божому храму.

Як пригадав Папа, ця подія, яку не оминув увагою жоден євангеліст, що свідчить про велике значення цього моменту, сталась незадовго перед єврейським святом Пасхи. Папа запропонував задуматись над значенням вчинку Господа Ісуса, Який розгнівався на такий стан речей і тому, «зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав» (див. Ів.2,15). Єпископ Риму підкреслив, що Своєю поведінкою Христос не викликав аж надто великого здивування у тих людей, що були свідками цієї події, бо для них цей жест мав пророчий характер (в минулому деякі пророки, в ім’я Боже, часто викривали різного роду надуживання і виявляли це жестами та своєю поведінкою). Для євреїв проблемою було питання авторитету, влади, тому й вони запитали Господа: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?» (Йн.2,18), прагнучи доказу, що Він діє в ім’я Боже.

Цей вчинок Христа був проінтерпретований, як дія політично-революційна, ставлячи Ісуса у шереги тогочасного руху зелотів, які відзначалися своєю пильністю щодо Божого закону і готовністю навіть до насильства заради того, щоб також й інші його дотримувались. У тих часах народ чекав на Месію-революціонера, який би звільнив свій люд від окупантів, тобто з-під влади римлян. Але, як наголосив Папа, Христос розчарував усі ці політично-революційні сподівання ізраїльтян. Насильство суперечить Божому Царству, воно є інструментом антихриста. Насильство не служить людству, але лише вчиняє його нелюдяним.

Святіший Отець закликав вірних прислухатись до слів Ісуса, які Він сказав тоді у храмі: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця Мого торговим домом!» Цими словами і Своїм жестом Учитель виявив Свою ревність щодо дому Бога. Це ревність щодо Отця і Його храму допровадить нашого Спасителя аж на хрест. Ревність Господа Ісуса є ревністю любові, ревністю того, який особисто платить, а не того, хто бажає служити Богові, використовуючи для цього насильство. Як підкреслив Бенедикт ХVІ, «знаком», якого вимагали від Христа євреї і який буде свідченням Його особистої влади, буде власне Його смерть і воскресіння. «Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю» (Йн.2,19), – святий Йоан зазначає, що Христос говорив про храм Свого тіла. Воскресінням Ісуса розпочинається новий культ, культ любові, як також і новий храм, яким є сам Христос і у якому кожен християнин може віддавати хвалу Богові! «Дорогі друзі, Святий Дух розпочав будувати цей новий храм у лоні Пречистої Діви Марії. Через Її заступництво молімось, щоб кожен християнин став живим каменем цієї духовної будівлі», – закінчив свою недільну катехизу Папа Бенедикт ХVІ.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа поділився своїми роздумами про молитву Ісуса на хресті

часопис CREDO — Wed, 15 Feb 2012 15:57:08 +0000

Під час загальної аудієнції, яка відбулась 15 лютого, Папа Бенедикт ХVІ запропонував зібраним роздумати над молитвою Господа Ісуса на хресті, яку описав у своїй Євангелії святий апостол Лука. Святіший Отець зазначив, що євангеліст передав нам три речення, які Спаситель промовив, будучи розп’ятим на хресному дереві; перший і третій вислів – це молитва, звернена до Отця, натомість другий – обіцянка розкаяному злочинцеві, що був розп’ятим поруч Ісуса.

Папа заохотив присутніх у залі призадуматись над тими трьома реченнями-молитвами Ісуса. Відразу після розп’яття, в той час, як солдати кидали жереб на одежу Ісуса, Спаситель промовив першу молитву до Свого Небесного Отця: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 34). Господь просить прощення для тих, які завдали Йому страшного болю, здійснюючи в першій особі Своє повчання, висловлене під час Його прилюдної діяльності: «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять» (Лк. 6, 27). Для тих, які прощатимуть своїм зловмисникам, Христос пообіцяв: «Велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами» (Лк. 6, 35). Ісус не лише прощає своїм кривдникам, що Його розіп’яли, але й заступається за них перед Отцем, стає на їх захист. Наслідування цієї поведінки Ісуса можемо спостерегти також під час каменування святого Стефана, першого християнського мученика, який, під час того, як у нього кидали камінням, молився: «Господи, не постав їм цього за гріх» (Діяння Ап. 7, 60).

Порівнюючи молитву Ісуса і молитву святого Стефана, Папа Бенедикт ХVІ зазначив, що Стефан скеровує своє звернення до воскреслого Спасителя і просить, щоб вчинок його каменування не був на осудження для тих, які це робили; а Ісус звертається до Отця і не лише просить прощення для своїх вбивць, але й вказує, що вони не свідомі того, що чинять. Спаситель ставить те незнання, несвідомість, як привід Свого прохання про Отцеве прощення, бо ж це незнання залишає відкриту дорогу до навернення.

Друге речення Ісуса, яке нам передав святий Лука, є словом надії, відповіддю на прохання одного із розбійників, що були розп’яті поруч Ісуса на Голготі. Злочинець, маючи перед очима Ісуса, розкаявся у своїх злочинах, зрозумів, що перед ним не звичайна людина, а Божий Син, тому й звертається до Нього з проханням: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у Своє Царство» (Лк. 23, 42). А відповідь Христа перевищує саме прохання: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43). На думку Папи, цією відповіддю Месія дарує розкаяному грішникові «міцну надію на те, що Божа доброта може доторкнутись до нас також і в останній миті життя і щира молитва, навіть після неправедного життя, зустрічає відкриті обійми доброго Отця, Який чекає повернення сина».

Далі Святіший Отець окремо зупинився над останніми словами Ісуса на хресті: «Отче, у Твої руки віддаю Мого духа» (Лк. 23, 46). Ці слова, сказані у час хресного страждання, є сильним криком цілковитого ввірення себе Богові. Зверненням «Отче» Ісус пригадує нам подію, коли він як дванадцятилітній хлопець залишився на три дні у храмі без Марії та Йосифа, й Свій постійний глибокий стосунок з Небесним Отцем. На хресті Спаситель в повноті, в любові, переживає той синівський зв’язок з Богом-Отцем, Який надихає Його молитву. А словами «у твої руки віддаю духа мого» Христос засвідчує про те, що Він повністю та беззастережно ввіряється у руки Отця. Цей вислів, за словами Бенедикта ХVІ, є молитвою сповненою довіри в Божу любов. Молитва Ісуса перед лицем смерті є драматичною, як і молитва кожної людини в останній момент її життя на землі, але, одночасно, позначена глибоким спокоєм, що родиться з довіри до Отця і з бажання цілковито Йому ввіритися. В Гетсиманському саду Ісус віддався в руки «синів людських», які прийшли, щоб Його схопити, а тепер, повисши на хресті, Він звертається до Отця, вказуючи на ті руки, у які Він насправді хоче повністю віддатись.

«Дорогі брати та сестри, слова, які Ісус промовив на хресті в останній момент Свого земного життя, подають нам зобов’язуючі вказівки для нашої молитви, але також відкривають її на спокійну довіру і на міцну надію. Ісус, Який просить Отця простити тих, які Його розпинають, запрошує нас до важкого акту молитви також і за тих, які нас кривдять, які нам пошкодили, вміючи завжди прощати, щоб світло Боже могло просвітити їхнє серце; тобто, запрошує нас в нашій молитві жити такою ж самою поведінкою милосердя та любові, яку має Бог щодо нас», – сказав Папа, процитувавши також слова молитви «Отче Наш»: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». А на закінчення Папа наголосив на тому, що Спаситель, ввіряючись в останні хвилини Свого земного життя в руки Отця, передає впевненість у тому, що, незважаючи на страшні випробування та всі страждання, ніколи не випадемо з Божих рук, тих рук, які нас створили, нас підтримують і нас супроводжують на шляху нашого життя, бо ж керовані безмежною та вірною любов’ю.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Під час недільної катехизи Папа говорив про зцілення від духовної прокази

часопис CREDO — Mon, 13 Feb 2012 10:02:13 +0000

У неділю, 12 лютого, кільканадцять тисяч вірних з різних куточків світу зібрались на площі Святого Петра у Ватикані, перед апостольським палацом, з вікна якого Папа Бенедикт ХVІ виголосив недільне повчання, проказав із зібраними молитву «Ангел Господній» та уділив усім своє апостольське благословення.

Папа запропонував вірним ще раз роздумати над біблійним уривком, призначеним Церквою на цю неділю, а саме над розповіддю святого апостола Марка про оздоровлення Ісусом хворого на проказу.

Святіший Отець пригадав, що в тих часах проказа вважалась найгіршою недугою, якою може захворіти людина, що вчиняла її нечистою та силою факту позбавляла нормальних суспільних стосунків. Згідно із старозавітнім законом, до компетенції священика належало визнати хвору людину прокаженою, як також, якщо таке траплялось, посвідчити факт її одужання та дозволити їй повернутись до попереднього життя у спільноті (пор. Лв. 13-14).

В той час, як Христос ходив селами Галилеї, проповідуючи Добру Новину про спасіння, підійшов до нього один прокажений і каже: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити». Спаситель не боїться контакту із цією хворою особою, а навпаки, переступаючи закон, простягає йому Свою руку і доторкається до нього, промовляючи : «Хочу, будь чистий!» За словами Папи Бенедикта ХVІ, у цьому жесті та цих словах Ісуса є уся історія спасіння, є воплочене Боже бажання нас оздоровити, очистити від зла, яке нас нищить і руйнує наші стосунки з іншими людьми. Дотиком Ісусової руки до прокаженого руйнується усяка перепона між Богом та людською нечистотою, між Святим і йому протилежним, очевидно не для того, щоб заперечити зло і його нищівну силу, але, щоб виявити Божу любов, яка є сильнішою від будь-якого зла. Христос взяв на себе наші болі, став «прокаженим», щоб ми очистилися, зазначив Святіший Отець. А пригадавши коментар цього біблійного епізоду святим Франциском з Асижу, Бенедикт ХVІ підкреслив, що перемога Ісуса полягає у нашому повному видужанні і нашому воскресінні до нового життя.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Чи залишає нас Бог? Катехиза Бенедикта ХVІ

часопис CREDO — Thu, 09 Feb 2012 04:01:07 +0000

Катехиза Святішого Отця Бенедикта ХVІ під час загальної аудієнції, що відбулась 8 лютого у залі імені Папи Павла VІ у Ватикані, була зосереджена на молитві Ісуса, розп’ятого на хресті, як вона записана в Євангеліях від Марка та Матея.

У євангелістів читаємо, що після шести годин страждань на хресті, серед знущань та образ, і темряви, яка вкрила всю землю, близько дев’ятої години, тобто, третьої пополудні, Ісус вигукнув сильним голосом: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мк 15,34; Мт 27,46). Цей вигук Ісуса зроджує запитання: чи Господь міг покинути Сина Божого? Чи Бог залишає людину, яка страждає? Що означає цей вигук Ісуса Христа?

Відповідаючи на ці запитання, Папа Бенедикт ХVІ наголосив, що Ісус молиться словами 23 псалма, в якому псалмоспівець висловлює не тільки почуття залишення Богом, але також і впевненість у Його присутності серед Свого народу. Ісусова молитва не є вигуком людини, яка з відчаєм іде назустріч смерті, ані не є вигуком зневіреного, що відчуває себе покинутим. Ісус бере на Себе терпіння вибраного народу та всіх людей на світі, пригнічених злом і, одночасно, віддає все це Божому серцю із впевненістю, що цей крик буде вислуханий у Воскресінні, із впевненістю, що Господь приймає Його жертву за гріхи світу, із впевненістю в таїнстві спасіння. Молитва Ісуса вміщає повну довіру і відданість у руки Господа, навіть тоді, коли Він здається відсутнім, навіть тоді, коли здається, що Він мовчить, а Його воля є незрозумілою. За прикладом Ісуса, «у найважчих та найболісніших ситуаціях, коли здається, що Господь нас не чує, не треба боятись довірити Йому весь тягар, який несемо у серці» – сказав Бенедикт ХVІ.

«У молитві несемо до Бога наші щоденні хрести, впевнені у тому, що Він присутній і нас чує. Нехай же молитва Ісуса, вмираючого на хресті, навчить нас з любов’ю молитись за стількох братів і сестер, які відчувають тягар щоденного життя, переживають важкі хвилини, страждають, не мають жодного слова утіхи. Несімо це все до Божого серця, щоб також і вони змогли відчути Божу любов, яка ніколи нас не покидає. Господь ніколи нас не залишає, якщо ми так, як Ісус на хресті, віддамо Йому свої страждання» – мовив на закінчення Папа.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Папа про вміння чувати на молитві

часопис CREDO — Thu, 02 Feb 2012 06:33:45 +0000

Просити в Бога дару бути здатними чувати з Ним на молитві й виконувати Його волю, навіть якщо йдеться про хрест, закликав вірних Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 1 лютого.

Промовляючи до кількох тисяч прочан, які заповнили зал ім. Павла VI у Ватикані, Святіший Отець запропонував чергові роздуми на тему молитви, коментуючи цього разу молитву Ісуса в Гетсиманському саду.

Бенедикт XVI звернув увагу на те, що Христова молитва на Оливній горі є настільки особливою, що Він, Який завжди молився на самоті, цього разу просить апостолів Петра, Якова та Йоана залишитися поблизу та чувати разом з Ним. «Сумна душа моя аж до смерті. Зостаньтесь тут і чувайте», – каже Ісус до учнів, слова Якого записав святий Марко. Вони є уривком псалма та вираженням досвіду багатьох Божих угодників, адже вірність Божій місії часто зустрічає спротив та ворожіть з боку оточення. Відчуття страху й тривоги, про які говорить Христос, є, за словами Папи, підсумком тривоги людини перед обличчям смерті та її невідворотності.

Далі святий Марко розповідає: «Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година» (Мк 14,35). Святіший Отець пояснив, що молитва обличчям до землі є вираженням цілковитого віддання себе в Божі руки. Цей жест бачимо також під час складання чернечих обітів чи під час свячень. Прохання, щоб обминула Його ця година, це не лише страх людини перед обличчям смерті, але також «зворушення Божого Сина, що побачив величезний тягар зла, який муситиме взяти на Себе, щоб його подолати, позбавити сили». «Дорогі друзі, – закликав у цьому контексті Бенедикт XVI, – також і ми, під час молитви, повинні уміти приносити до Бога наші труднощі, терпіння, спричинені певними ситуаціями, днями, нашими стараннями щоденно Його наслідувати, бути християнами, а також ставити перед Богом тягар зла, який бачимо в собі та довкола нас, щоб Він додавав нам надії, щоб дав відчути Свою близькість та дарував нам трохи світла на життєвому шляху».

Коментуючи наступний фрагмент Ісусової молитви: «Авва-Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мк 14,36), Папа зазначив, що Ісус навчає нас, що лише достосовуючи свою волю до Божої волі, людина віднаходить свою справжню велич, «обожествлюється», здобуває справжню свободу.

«Дорогі друзі, – звернувся наприкінці Бенедикт XVI, – просімо в Господа Бога вміння чувати з Ним на молитві, щодня виконувати Божу волю, навіть якщо йдеться про хрест, жити в дедалі глибшій близькості з Господом, щоб принести на цю землю трішки Божого неба».

За матеріалами: Радіо Ватикан

«Для Бога влада означає служіння», – Бенедикт XVI

часопис CREDO — Mon, 30 Jan 2012 11:13:17 +0000

Перед щонедільною публічною молитвою «Ангел Господній» Папа поділився з паломниками своїми роздумами на тему євангельського уривку, що читався цього дня під час Меси.

Говорячи про Ісусову проповідь в Капернаумі, Папа пригадав, як при цій нагоді Спаситель звільнив чоловіка від нечистого духа. Здивований народ називає Ісуса «святим Божим», тобто Месією, і за короткий час слава про Нього рознеслася по всій околиці, де Він проходив, звіщаючи Боже царство та зціляючи різні недуги.

Святіший Отець звернув увагу на два ключові елементи Христової проповіді: слово і вчинки. «Слово, з яким Ісус звертається до людей, безпосередньо відкриває їм доступ до волі Отця і до істини про себе самих», – зауважив Папа, додаючи, що з книжниками було навпаки: вони мусіли докладати великі зусилля, щоб пояснювати Святе Писання. Крім того, з дієвістю слова Ісус поєднував знаки звільнення від зла. Цитуючи святого Афанасія, Папа зауважив, що «наказувати демонам та виганяти їх не є людською справою, але – Божою». Хто ж тоді, бачачи Ісусову могутність, міг би ще сумніватися в тому, що Він є Божим Сином, Божою Мудрістю та Силою? «Божа могутність – це не сила природи. Вона – це влада любові Бога, Який творить всесвіт і, воплотившись в Єдинородному Сині, зійшовши у нашу людськість, виліковує світ, знищений гріхом», – сказав Папа.

Святіший Отець звернув увагу на те, що людина часто розуміє владу, як могутність, панування, успіх. Для Бога, натомість, влада означає служіння, смирення та любов, це – логіка Христа, Який вмиває учням ноги, шукає справжнього добра для людини, зцілює рани та «здатний на таку велику любов, щоб віддати Своє життя, тому що є Любов’ю з великої літери».

«Дорогі друзі, – закликав на завершення Бенедикт XVI, – з довірою просімо в Пресвятої Марії, щоб скеровувала наші серця до того, що постійно черпати з Божого милосердя, яке звільняє та виліковує нашу людськість, наповняючи її всілякими благодатями, благоволінням та силою любові».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Неділя у Ватикані: солідарність з хворими, молитва за мир та білі голуби

часопис CREDO — Mon, 30 Jan 2012 10:19:43 +0000

У неділю, 29 січня, після молитви «Ангел Господній», Папа Бенедикт XVI звернувся до паломників, що зібрались на площі св. Петра із кількома закликами щодо різних подій у світі.

Насамперед, Святіший Отець скерував свою думку до столиці Австрії. «Дорогі брати й сестри, – сказав він, – сьогодні у Відні проголошено блаженною Гільдеґарду Бурян, мирянку та матір, яка жила на переломі ХІХ та ХХ століть та була засновницею Товариства Сестер Соціального Милосердя. Прославляймо Господа Бога за це прекрасне свідчення Євангелія».

Також Папа пригадав, що цієї неділі припадає Всесвітній день хворих на проказу. Бенедикт XVI висловив свою підтримку «всім людям, ураженим цією недугою, як також всім, хто їм допомагає, а також різними способами докладає зусилля для викорінення бідності та суспільного виключення, які є справжніми причинами того, що ця інфекція й надалі існує». Святіший Отець не оминув увагою також Міжнародний день молитви за мир у Святій Землі, закликаючи всіх присутніх «молитися про дар миру для цієї Богом благословенної землі».

На завершення Папа привітав групи паломників французькою, англійською, німецькою, іспанською, португальською та польською мовами. А промовляючи по-італійськи, Папа з окремими словами звернувся до дітей та підлітків з Дитячої Католицької Акції Римської дієцезії, які вже за годину перед зустріччю з Римським Архиєреєм, наповнили площу Святого Петра своїм ентузіазмом, радісними вигуками та піснями. А двоє з них стояли біля Святішого Отця під час того, як він промовляв. Вітаючи дітей, батьків та вихователів, які їх супроводжували, Бенедикт XVI сказав: «Дорогі діти, також цього року ви провели «Караван миру». Дякую вам та заохочую всюди нести Ісусів мир». Далі Папа передав слово дівчинці, яка стояла біля нього. Вона зачитала Послання миру Дитячої Католицької Акції для Риму та всього світу, після чого діти разом з Бенедиктом XVI випустили в небо двох білих голубів.

За матеріалами: Радіо Ватикан