Невигадані вислови католиків під час богослужінь:

Вєчно одпочинек крач їм даць Пані…

Мо́є ві́но, мо́є ві́но, мо́є ба́рдзо вє́лькє віно.

А́ньол Па́ньскі таньцо́вал з Па́нно Мари́йо…

Бос Ти вє́рни…

Заві́тай зра́на Юще́нко…

Под ко́ньскім Піла́тем.

Под по́льскім піра́тем.

Сє́дзі на траві́ци О́йца.

Па́нє, нє є́стем гло́дна , а́бись пши́шедл до мнє…

З та́том пши́йдзє со́ндзіць жи́вих і ума́рлих.

І нє О́йца , і нє Си́на…

І по́ціл з Ду́ха Сьвєнте́го.

Му́льсєнь за на́мі з гжешни́мі.

Окса́на на ви́шні…

Окса́на на сєноко́сє…

Православьон овоц живота Твего Єзус.

Сьвєнтих лупцованє.

Тве сло́во ми́слєць нє мо́же…

Те́раз і в годзі́нє сьмє́рдзі на́шей ма́мє.

За виро́кім Бо́скім, пшиклє́їв жидо́вскім..

Па́нє, нє є́стесь го́дзєн , а́лє по́вєм ти́лько сло́во, а бе́ньдзє уздровьо́на ду́ша Тво́я.

В гробє лєжи, ктуж побєжи колєндоваць Малему.

Я тро́хен сомнє́вамсєнь, а́лє ніц нє поро́біш.

Я юж вши́стко забендзя́лам, цо о́йцєц му́віл, а́лє мо́же пу́зьнєй зга́дам.

Я юж з ньон здоро́вкам, ну бож до косьцьо́ла хо́дзен.

Я юж нє мо́ген заста́віць го а́би ро́біл то цо я хо́чен, ну та́кі он юж єст, цо тут поро́біш.

Я, пшебла́гам, кє́ди наста́нє ко́нєц тим пшеба́чкам і такє́му вшисткє́му?

Як там бра́ту хо́дзі?

Як ти́лько розвєдні́ло, о́на зачи́на мнє клю́ваць, і так юж сє́дим ро́ків.

24 сє́рпня обходзі́лісьми дзєнь нєзалєжно́сці.

Цось нєвпожо́ндку з тим мікрофо́нем- і з ду́хем тво́їм.

Цось оде́мнє шче́за ча́сто шча́сьцічко. Нівчо́м нє візьо́т мнє.

Чи́сто вся обмасьці́ламсєнь об сьця́нен.

Чловєчко́вє вдзє́нчним гло́сем спєвайо́н,ах спєвайо́…

Юж гєжба́та сто́ї в стакані́ку, о́йче хвале́бни.

Я бєз поня́тія, отку́да те дурні бйо́ролнсє?

Я то патшен на то сквозь пальци

Я до́бже розу́мє же в транспо́рцє вши́стко

Я є́му вши́стко розказу́є, а он вши́стко заби́ва.

Я є́му повя́дам – ти цо зу́ма зе́шедл, а он мнє на тши бу́кви по́слал, ніго́дяй.

Я жи́єн в пєньцьоета́жним до́́мє, а мо́я цуре́чка ря́дом в дзєвєньцьоета́жним, ми то так з ньон дружи́ми.

Я на свою́ сомба́чке настомпі́лам, о́на мнє уконсі́ла і одра́зу зде́хла. Юж нє мя́ла рату́нку.

Я нє чу́єн, цось у ву́сі кру́ці.

Я сєнь з ньон клонці́ламсєнь, а́лє моя́ взяла́.

Я там подару́нек заньо́сла, на капо́цє сто́ї.

У ніх фамі́лії ти́лько по́льскє, а то настоя́щі банде́ри, я нє мо́ге те́го витши́маць і за ніх ні́гди нє модлі́сєнь.І в зага́лє як-то мо́жна тим єнзи́кєм повра́цаць до Па́на Бо́га по-украї́ньску?

Топо́р до руба́ння вшисткє́го, цо тше́ба.

Торбі́нка для гро́шув.

Цо там у вас чуць, як дзєло?

Тупа́ми нога́мі бо горобци́ нє́хцо лі́таць, шоб о́ні здо́хлі.

У нас в сєці мало вольтув і ніц нє дзяла, одразу викльончасєнь і портіца.

У нас само́худ нє пі́пчи.

Тша шу́раць желя́зкєм по бля́сє і бе́ндзі чи́сте, як у ко́та хво́сьцік.

Тим ксєндзам бідним з намі теж цєнжко, їм нєма кому пожалітца, всьо внутрі мушо носіць. Бєдні оні, же таку працу собі вибралі. Навет біскуп їх нє поймує. І так всю жизьнь.

Та́кі скво́зьняк, же тру́дно усто́яць.

Там ца́ла ку́ча наро́ду че́ка.

Таска́лам на со́бі тих ма́лих, а о́ні мнє те́раз та́кє вирабя́йон, хоць ру́кі на сє́бє накла́дай.
Те ча́си зна́йшлам на трамва́йних пу́цьях.

Тен муй сина́чек як чу́кча, покла́дзє кльо́нчи гдзєсь, сам нє вє гдзє і ми всі юж вінова́ці.

Хальо́, про́шен мі пово́лаць би́лє–якє́го ксє́ндза

То вши́стко ду́же влі́я на здро́вє.

То на́ше па́ньство як мо́же так і вика́ча од нас пє́ньонз, нєх нако́нєц пода́віцца. То ім так нє пройдьо́т.Наш Пан Буг справєдлі́ви і їх накаже сво́лочув та́кіх.

То та́кє би́ло пі́сьмо з а́рмії: Любє́жни дро́нгу, ту у нас вши́стко в поржо́нтку, в корита́жу мло́дєж о́же, ля́мпи позажига́ни, па́нни надушо́ни, про́сто пше́лєсць.

Та баба так глосьно запитала гдзє можна ксєндза поцаловаць, а он бідни розцєралсєнь і нє мугл ні сказаць, ні показаць. А баба єсьць баба, она сама додумалась і свайо здєлала. Ксьондз бил красни як червоний бурачок.

Та́ка ста́ла обстано́вка, же попа́длам в проса́к, а́лє я тши́мамсєнь і бе́нде за́вжди бо́дра.

Та́кє здзівова́нє, ну на ца́ли сьвят.

Сє́дим ро́ків для тего песі́ка.

Скро́ндель з йобка́мі (ябка́мі)

Слічна іно по коляна…

Сніг зи́йдзє і в жму́ркі гуля́ми.

Ста́нол на пшехо́дзє і нє ру́хасєнь. І нікт нє мугл є́го здві́ноньць з мє́йсца.

Сю́ди-ту́ди, а там облиша́йон..

Та лямпе́чка нє хо́че сьвє́ціць, напе́вно згожа́ла.

Та мло́дзєж так те́раз одзє́васєнь, же по-про́сту ри́гаць хо́чецца, а на́ши ксьо́ндзикі ніц. А́бо ві́дзо, а́бо нє, або їм сами́м то нра́віцца. Їм хо́цьби хни.

Он ти́лє лят мнє обмани́вал, же я ду́рочкой ста́ла, і з псіху́шкі нє вила́жен. Ка́жди дзєнь по разне́му – то аньо́лкі, то галю́никі. До мнє бє́лочка подкра́лась…У мнє ха́та поєха́ла і каюк напевно наста́нє.

Он я́кісь пшду́рек нєнорма́льни.

О́на жи́є в та́кім пшеву́лку, же там на́вет та́нкєм нє пшеє́дзєш.

О́на сє́бє показу́є як дє́вочка , а о́на да́вно юж як нєвядо́мо цо.

Осторо́жно, бо ту бі́є то́кім.

Па́ри ро́ків поро́біл і зварьо́вал, цось з нім непоня́тно.

Пєньдзіла́м ву́дкін.

Пло́ці сє, а́ле му́шен тим зайчи́кєм є́хаць.

По тим вши́сткім, то аж в ро́цє го́жей.

Положи́лам ксє́ндзу гірчичні́кі і на дру́гі дзєнь як соко́лик, виздро́вял.

По́муц вицу́піць тон радні́не на двуж.

Поя́длам ти́лько є́дно яї́чко і цось мнє напа́дло та́кє, же сті́снясєнь вам ска́заць.

Про́шен виклю́чиць зажига́ніє.

Про́шен тро́ху заще́каць, я за́раз повьо́рносєнь.

Пшедава́йцє пшивє́ти усі́м кто мнє зна.

Пшеста́ньцє лі́таць як ку́па вар’я́тув.

Само́худ сє же́ні…

• В ні́зє сто́ї на́сос і ка́ча во́ди до гу́ри, а о́на є́днак сці́ка по сьця́нє надзад до ні́зу, і за́раз нє зна́ми ,цо родбіць, ніпонядтно.

• На желя́зней дро́дзе па́ри ро́ків поро́біл. Тро́хі в цю́хах – тро́хі в спецу́вце, зато́ как бє́ли человє́к ше́длим до до́ми.

• На заво́дзє би́ло лу́че, гу́ляй і́лє зе́хцеш, а грошеня́та і́дон і пє́нсія капіта́льная. А за́раз ніпоня́тно то всьо, до че́го то всьо доко́тіцца.

• На ніц юж нє хва́та дзі́сяй.

• На цо намє́каш?

• Наклу́ціць компо́ту і на́ржнонць хлі́ба.

• На́лій кіпьо́нтек до запарні́чка,

• Наше́го капла́на я́кась му́ха кусану́ла, бо як повя́дал ка́зань то на ко́ньцу так на мужико́в че́гось кши́чал, же нам їх би́ло жаль.

• На́ше дзєця́ткі юж так розбєра́ютца вше́ндзє, же ча́сем би́ва нєло́вко.А́лє те́раз вше́лькє дзє́ці та́кє.

• Нє во́льно ру́гацьсєнь і мацьо́нгаць, нє мо́жна гнонць ма́тем і поси́лаць по ма́тушце.

• Нє гу́пай дзьвєжи́ма, то то́бє нє грузо́ва маши́на.

• Нє́вєм гдзє сєнь юж дзє́ваць.

• Нєх о́йцєц нє сці́сьнясє, бо тож приро́да те́го вима́га, я мо́ген нє па́тшець в ва́шу стро́ну, ста́ньцє за маши́ной і ру́бцє своє́.

• Но́ньгі бо́льон, і́де лі́гаць…

• Ой цо там га́даць, он як тро́хен дзю́бнє, то ста́є нєнорма́льним пшиду́ркєм, всьо вре́мя до мнє лє́зі і цось хце.

• О́йче сьвє́нти, мо́же сьвєт вкльо́нчиць?

• О́йче! Я здейму́є тро́мбке, а о́йцєц нех засі́ка час…

• О́йче, а цо то у вас за огу́ркі ві́шо, чи то так тше́ба? (вузли на паскові).

• О́йче, ва́ша су́кня в за́дзє тро́ху нєчи́ста, я вам за́раз здзє́лам, бендзє́цє як огу́речик .Ста́ньцє своїм за́дем сюди́.

• О́йче, чи мо́жецє мо́єй до́чце даць шлюб по́за о́чи?

• О́йче, як потше́бна хуї́нка, то я там пу́йден до мя́ста і зро́мбам.

• О́йченьку, то по́греб за́втра бе́ндзі на кладові́ску?

• Ойчу́ньку, нє бу́йцєсєн, тен піс до тро́мби пшивйонза́ни, і в зага́ле, он нє ко́нсасє, хи́ба, як здурнє́є, а́бо цось на нє́го напа́днє.

Наступна порція «пшикольних висловів», зібраних о. Альбертом у спілкуванні з католиками на українських землях:

— Ви нєраз так по-блатнему мувіцє, же хоць стуй, хоць падай.

— Вкльо́нчцє сьвєт, бо мо́же ксьондз нє ві́дзі.

— Вши́скє лю́дзє подурнє́лі, ти́лько я є́дна є́шче тши́мамсєнь пши сво́їх прибамба́сах.

— Вши́стко бе́ндзє як бендзя́ло.

— Давайцє разем бендзєми думаць аби вшистко било в поржондку.

— З бо́ку копера́ції з червоне́го кірпіча́ моя́ ха́та, а то я там, па́ні о́йче, жи́єн.

— Зоставі́лам вкльончо́ни у́цьонг в різє́тце, ти́лє волнє́ня би́ло.

— Ідзє́ми згру́жаць, бо то нам пшивє́зьлі.

— Купі́лам тро́шку цюлє́чкі, хоць тро́ху жи́рна, а́лє ніц, дзє́нькі і за то, хоць та сво́лоч продавшци́ца мнє обвєсі́ла.

— Мам до цє́бє ба́рдзо ва́жне дзє́ло.

— Млє́чко сьвєжу́ткє ти́лько цо видоя́не.

— Мо́ї плємєнн́ікі чита́йон ти́лько Бо́же ксьо́нжкі.

— Мо́я жо́нка ро́бі мєдсьо́строн в больні́це.

— Мо́я ма́ма юж нє ру́хасєсєнь, нє хва́та сіл і ба́цько муй ніц нє бала́ка, а я шмат мо́длісєнь і ду́мам а́би їх до вра́чув утпра́віць, мо́же цось допомо́же.

— Мо́я нєвя́стка єст та́ка скаже́нна.

— Моя кобіта гдєсь на огородзє бжух зервала і тераз вшистко у нєй там болі. Єй єще нє доходзі як тему малему пацану. То навєрняка у ніх вшисткіх така болячка.

— Муй вну́чек так сма́лі ту наркоту́ і ца́ли час пла́че, же нє́ма здоровє́чка, а отку́да о́но бе́ндзє.

— Муй зяць мнє ля́ка же гдзєсь мнє заре́мбі топо́рем, а́лє я є́го так бо́єсєнь як соба́ка па́лку.

— Муй плємєнні́чек маладє́ц, он сам юж тро́нси сво́ї сьці́ра.

— Муй члек юж два мєсєнци нє стає.

— Муй чло́вєк у мнє украї́нєц, а зяць муй бил поля́кєм.

— Муй чловєк вродзє рускій, алє ніц, як хцялосєнь єму, то пошедл зе мно до косьцюлка і зараз он зупелнє наш, ну польскі. А цо моя мама мнє робіла за тего мужика, як тилько цо познакомілісь з нім. Нас спасло то, же одразу у нас знайшлось дзєцко і мама свою пельку закрила

Продовжуємо друкувати невигадані вислови католиків, що намагаються розмовляти «єнзикєм ойчистим». Впізнаєте себе або своїх знайомих?

Ту́тай нє во́льно спі́нацьсєнь і на лє́во повє́ртаць.

Нє че́пай, му́вєн то́бє, бо за́раз одге́пам.

А ви о́йче то́же бива́цє як паца́н, я канє́шно ізві́нямсєнь, но тро́ху тше́ба взьоньць сє́бє в ру́кі, бо то до добре́го нє довє́дзє, як нє єсць, а на вас вє́лє о́чув па́чи як на замєсьціцє́ля Боже́го. То ж дава́йцє ра́зем бендзє́ми ду́маць а́би вши́стко би́ло в поржо́ндку.До́бже уйцу́ньку. Вот так- то.

А на по́льскім кладові́ску кє́ди бе́ндон прово́ди?

А цо єй сто́і лі́шні раз збє́гаць.

Брацє, ви скажцє тим дзєвухам, нєх нє вішчон в коридоже як те скаженне. Тут же косцьул, а нє цось вродзє тіскотєкі…

Отець Альберт Туровський багато років збирав мовні «перли» серед прихожан і люб’язно погодився поділитись ними із читачами «CREDO». Пропонуємо вашій увазі нову рубрику, у якій будуть друкуватись невигадані вислови католиків. Можливо, впізнаєте десь себе. А може озброїтесь цікавими фразоньками на майбутнє.

- Нє стуй на сквозняку, бо біда бендзі.
- Ти єще то спомінаш, алє то било за покойнего Совєтского Союза.
- Єго одразу било відаць насквозь.
- Муй члек працує ноцним стружем на цментажиску.
- Ніц собє, цо да, то да.
- Пан Буг цєбє накаже і бендзєш в могілє квяткі нюхаць зе строни коріньчикув.

- Кожен віруючий має обов’язок молитись за “лічних каплануф”!
(Це, звичайно, добре, коли священиків більшає. Але чи точно кожному потрібно мати особистого?)

- В середу починається Передпасхальний піст. Потрібно придумати собі якесь вижеченє або зречення.
(Цікаво, а в чому різниця?)

Запрошуємо читачів надсилати «перли», почуті на проповідях. Конфіденційність гарантуємо!

Монахиня на уроці релігії запитує дітей:

- Чому в храмі потрібно поводитись тихо?

- Бо люди там сплять.

Ще одне визначення Церкви: Церква – це зібрання людей, що визнають Бога у Трійці Єдиного, і створюють один одному труднощі та проблеми, перемагаючи які, успадковується Царство Небесне.

Священик відправляє хресну дорогу. Під час п’ятого стояння підбігає до нього господиня і шепче:

- Отче, приїхали з фінансового відділу! Це дуже терміново!

Отець шепче до костельного:

- Попровадь замість мене далі хресну дорогу. І постарайся так затягнути, щоб я встиг повернутись на закінчення.

Зустріч з чиновниками зайняла більше часу, ніж планувалось. Одразу після неї священик забігає до храму з надією, що встигне на чотирнадцяте стояння хресної дороги, і чує голос костельного:

- Стояяянняяя двааадцяяять п’яяятеее! Симон Киренеянин одружується зі святою Веронікою!

Увага! Особам із частковою або хронічною відсутністю гумору читати не рекомендується!

Підрозділ: Впало з амвону

Пояснюючи уривок з Євангелія про нечистих духів

- Тоді дух нечистий повертається і приводить з собою сімох інших духовних, ще гірших від нього. (Отак й назвав все духовенство нечистю).

Розповідаючи проповідь про притчу про весілля та заклопотаних гостей, священик запитує вірних:

- Хто у цій притчі є нареченим?

- Ісус!

- А хто є нареченою?

- Матка Боска!

(Зробили з Мами наречену)

Запрошуємо читачів надсилати «перли», почуті на проповідях на e-mail:credo.ua@gmail.com або поштову адресу редакції.

Конфіденційність гарантуємо!

Закінчивши Месу, священик оголосив:

— Наступної неділі я буду розмовляти з вами на тему брехні. Щоб ви краще могли зрозуміти, про що йтиме мова, прочитайте перед цим вдома сімнадцятий розділ Євангелії від Марка.

Наступної неділі священик перед тим, як розпочати свою проповідь, запитав:

— Прошу тих, хто прочитав сімнадцятий розділ, підняти руки. Майже всі присутні підняли руки.

— Ось саме з вами я й хотів поговорити про брехню, – сказав священик, – В Марка немає сімнадцятого розділу.

— Брате, а чому ви сьогодні не їсте? — Запитала побожного католика недавно навернена дівчина.

— Я сьогодні пощу, тому не їм, а тільки п’ю, – відповів чоловік.

— Так це ж запій, а не піст!..

Монахиня на уроці релігії задає дітям загадку:

— Маленьке, руденьке, по деревах скаче.

— Я знаю, що правильна відповідь – Ісус, але дуже схоже на білочку, – відповідає Оленка.

«Впало» з амвону

УВАГА! ОСОБАМ ІЗ ЧАСТКОВОЮ АБО ХРОНІЧНОЮ ВІДСУТНІСТЮ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ ЧИТАТИ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ!

Іноді під час проповіді священики видають такі «перли», що де там гумористам. Часто це виникає з незнання української мови або користування »священицьким сленгом».

Пропонуємо рубрику не вигаданих фраз, почутих на проповідях . Слова в дужках – це жартівливі коментарі редакції.

Почитання Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії повстало ще у VIII столітті на Сході. ((калібрі)А як відомо з історії, різні повстання жорстоко придушувалися. Та все ж цікаво, проти кого було те повстання? )

Херезія і єресь, це дві різні справи. ((Калібрі) це певно відтоді, відколи хербата стала іншим напоєм аніж чай).

Народна мудрість:

Народна мудрість:

П’ять хвилин, призначених для допомоги, вартують більше, ніж десять – призначених для співчуття. Румунське прислів’я

Краще з мудрим нести камінь, ніж з дурнем їсти та пити. Вірменське прислів’я

Зізнання у незнанні – це знання, а у немочі – сила. Перське прислів’я.

Ти потрібен, якщо хоч одна людина тебе любить. Литовське прислів’я

Недобре вирушати в дорогу без друга, адже тоді нема кому сказати: «Я боюсь». Африканське прислів’я