Перед вами перша і єдина інструкція, як успішно зіпсувати собі (і не тільки!) прощу, зіпсувавши настрій, здоров`я, терпіння, душу собі та оточуючим під час прощі. Точне дотримання цих правил стовідсотково гарантує вам високоякісний головний біль, втрату можливих друзів та бонусні роки в чистилищі. Обережно! При знехтуванні цими правилами проща вам чомусь запам`ятається з хорошої сторони, і ви отримаєте не лише неабияке духовне зростання та відпуст, а й душевний відпочинок та просвітлення розуму.

1. Не читайте оголошень про прощу – яка різниця, що там для всяких людей написали. Ви і так найпремудріші і ви вирішуєте, що брати зі собою, а в тому, що на прощі айфон, ноутбук, рубін на 18 каратів і герань в горщику не потрібні, винні організатори. І так, саме вони повинні вам видати всі речі, які ви не взяли. Як не мають? Зробіть гордий вигляд і відійдіть на 20 метрів, випрошуючи у всіх присутніх другий спальник/молитовник/ще щось.

2. Обов`язково прийдіть на місце збору на 5 хвилин пізніше, ніж написано – нічого тим кільком десяткам священників і сотням прочан не станеться, якщо почекають вас, єдиного і неповторного, з сумкою в руках. Щоправда, зіпсуєте настрій керівнику групи (ну але ж відомо, ХТО тут має бути головним) і пропустите науки, але хіба їх треба на прощі?

3. Не вірте технічній групі і не здавайте великі речі до тієї машини. Вони ж обов`язково загублять/подеруть/вимажуть (потрібне підкреслити) саме вашу дорогоцінну сумочку з крокодилячої шкіри. А знаєте, як то гарно цілий день нести кільканадцять кілограмів на плечах або ще й перекласти їх на якогось хлопця з групи (що, не хоче нести чужий вантаж? Хам, шовініст, москаль, лінюх, якого ніхто не любить, і який не виконує чужі обов`язки!), чи ще краще аніматора (як це не його обов`язок? Див. епітети, перераховані вище). Якщо ж все таки захочете ту річ віддати на розтерзання перевезення техгрупі, то не забудьте її трошки розкрити, чи кинути її комусь в голову – хай виробляють рефлекси. І в жодному разі не клейте на неї ту етикетку з написом (або приклейте абияк – можна буде поскаржитися на поганий скотч і на жлобів-організаторів, які видали мало скотчу – навіть 3 сумки повністю обмотати не вдалося!) – то є так весело бігати з аніматором ввечері, шукаючи власну сумку cеред загублених речей, чи людей, що сплутали свою сумку з вашою.

4. Не слухайте аніматора/велогрупи/міліціонерів, йдіть по дорозі, де заманеться. Як хтось колись казав, якщо на прощі зіб’є машина – потрапляєш зразу в рай(про те, що попереджали про машини на дорозі, забудьте – не беріть дурного до голови)!

5. Якщо вже таки довелося йти, то голосно поговоріть з новими/старими знайомими, обговоривши погоду, політику, старі мешти. На зауваження реагуйте нервами чи злісним бурчанням. Ну і що, що то проща?! Якраз того вам то мають інші простити, а ви не говорите, а навчаєте народ премудростям. До речі, з науки отця краще швиденько втекти, бо то доведеться сидіти тихо, слухати, навіть думати!

6. Коли заходите до храму чи каплиці – обов`язково пхайтеся вперед, працюйте ліктями і ногами, щоби попасти вперед – казали, там цукерки роздають. Як, молебень?! Нєє, краще постояти біля церкви і прожувати третю котлету з часничком, мммм…

7. За кілька кілометрів від фінішу обов`язково всядьтеся на траву, і стогніть диким голосом «Нікуди не піду!». І собі легше, і прочанам настрій зіпсуєте.

8. При поселенні обов’язково почніть сперечатися, що вам не сподобалося місце ночівлі. Техгрупа усе одно не буде цієї ночі спати – хай попрацюють!

9. Їжа! Обов’язково при розливанні супу/каші/кави принюхайтеся, зморщіть носа і авторитетно заявіть, що цю бурду їсти не будете, і що воно зроблено з китайської сої із американським ГМО, і його зварили 2 місяці тому. На аргументи «проти», що його зварили спеціально в хорошій їдальні 2 години тому, уваги не звертайте – головне всім апетит зіпсувати, щоби собі взяти 3 порції. Як не можна? Що означає «однаково для всіх»? Ви особливі! Хай оргкомітет потерпить. Їм і так при роздачі їжі ніколи її не вистачає – нічого, схуднуть трохи!

10. Вночі спати нецікаво – краще поспівати під гітару чи навіть випити трошки. Ну і що, що проща? Ну тре ж з пацанами за знайомство. Ми ж в палатці …Е, а чого зранку мене злі хлопці в уніформі саджають на автобус додому? Що за неподобство: порядній людині навіть випити не можна! Як порушення розпорядку –а що, щось таке є? Та там всі п’ють по 300 грам! Ну а чого вони так невиспані і змучені? Яке ще нічне чергування?! Один я правий, всі решта д’Артаньяни….

11. Зранку краще встати пізніше, коли вже забиратимуть речі – на Службу Божу і так іти не хочеться, а їсти і так ліньки. Нічого, проща нікуди не дінеться … Як вже пішли?! Що, хіба вчора щось таке казали?Ой…

12. Коли вже прийшли, треба довго і барвисто виражати своє незадоволення тим, що нікому не виділяють кімнати, крім отців і оргкомітету (вони ж ледарі, тільки весь день всюди бігають, щось там влаштовують). Також треба пожалітися, що ви не взяли намета, бо вам ніхто і не казав, і то не ваша проблема. Повторюю – ігноруйте афіші, де щось там надруковано таке.

13. Після вечора лягайте спати, або підіть до вогню і витягніть гітару. Не дивуйтеся, якщо там будете тільки ви одні, бо всі інші пішли на якісь молитви – вар’яти всюди є. Ліпше поспати гарно, правда, той спів заважає чогось…

14. Якщо ви все таки кудись підете, то чекайте, коли вночі будуть роздавати чай – візьміть відразу 12 склянок чаю. Питання і претензії ігноруйте, а ще краще – підбирайтеся, беріть і тікайте поміж людей, обливаючи їх – нічого, здоровіші будуть. Можна також стати біля роздавачів, і голосно проінструктуйте їх, що то все не так, як має бути.

15. Зранку ставайте перед автобусом – більше поспите, а Служба Божа урочиста і так щороку є. Обов’язково ставайте в чергу до автобуса і голосно нервуйтеся з приводу запізнення водіїв чи організаторів. Нічого страшного, якщо ви не здавали гроші на автобус – може й так проїдете. Щоправда, то є дуже тяжко, бо ніби місця рахують, зате буде привід комусь пожалітися, що вас не завезли автобусом (про те, що ви самі не заплатили за квиток, краще не казати – навіщо перевантажувати співрозмовника інформацією).

16. Після приїзду додому обов’язково напишіть яка то препогана проща була, що колись так не було і т.д. Можна також викласти в соцмережу заодно фотографії «Я і Колян на прощі з пивом», «Дурні організатори» і т.д.

Виконання цих правил успішно зіпсує життя та здоров’я вам і всім, хто біля вас був, є і буде. І сповідатися з того може і не треба, то ж ніби малесюнічкий гріх. Чи ні?

P.S. Цей текст не рекомендується читати особам без почуття гумору, самокритичності чи іронії. Усі співпадіння в тексті – випадкові. Автор твору не несе відповідальності за діяльність та бездіяльність, спричинену прочитанням даної інструкції, і щиро бажає всім гарної Унівської прощі!

obnova-lviv.org.ua

]]> http://www.credo-ua.org/2012/05/63411/feed 0 http://www.credo-ua.org/2011/04/43045 http://www.credo-ua.org/2011/04/43045#comments Fri, 01 Apr 2011 11:42:24 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=43045

Кольорове телебачення за допомогою панчіх, дієтична водопровідна вода, спагетійні дерева, Монті Пайтон з літаючими пінгвінами у тропіках.

Класичним вважається репортаж ВВС 1957 року про рекордний врожай спагетів Італії. Після нього британці дзвонили до корпорації і питали, як виростити власне спагетійне дерево.

Мережа фастфудів мексиканської кухні Taco Bell у 1996 купила цілу шпальту у The New York Times і розмістила на ній оголошення, що з метою зменшення національного боргу викупила в уряду Дзвін Свободи (Liberty Bell, символ американської незалежності), і відтепер він зватиметься Taco Liberty Bell. Коли на прес-конференції у прес-секретаря Білого дому Майка МакКарі спитали, чи правда це, він відповів, що меморіал Лінкольну також проданий і буде перейменований на Lincoln Mercury Memorial (Lincoln Mercury – автодилерська компанія).

У 2004 британський кулінарний канал GMTV показав «спеціальний дієтичний фільтр для води, завдяки якому ви втрачаєте 10 кг за 4 місяці». Надійшло 10 тисяч замовлень.

У 1998 в часописі New Mexicans for Science and Reason з’явилася стаття про плани уряду штату Алабама змінити значення числа Пі. Вперше ідея згадується в романі Роберта Хайнлайна «Чужий в чужій країні».

Burger King у 1998 замовив оголошення в USA Today, в якому йшлося про появу нового гамбургера для шульг – у ньому «соус витікав зі зручного для них боку». Покупці не лише замовляли ці гамбургери, але й просили старі, «бо я праворукий».

ВВС в 1965 розповіла про тестовий запуск smell-o-vision – «запахобачення». Глядачі дзвонили і повідомляли, що дійсно чули аромати з телевізорів. У 2007 корпорація повторила жарт, замінивши телевізори на свій сайт.

У 1950 телебачення Нідерландів повідомило, що Пізанська вежа нарешті впала. Шоковані глядачі дзвонили і вимагали підтвердження.

Шведське громадське телебачення у 1962 році зробило п’ятихвилинний сюжет про те, як перетворити чорно-білий телевізор на кольоровий власноруч за допомогою нейлонових панчіх. Пояснення роботи винаходу з точки зору фізики займало значну частину сюжету.

У 1980 ВВС повідомило, що Біг Бен стане цифровим, а у 2008 – про відкриття колонії літаючих пінгвінів. Террі Джонс з Монті Пайтона на відео проводжав пінгвінів в Антарктиді і зустрічав у тропічних лісах.

Британський астроном сер Патрік Мур 1976 року в ефірі радіо ВВС розповів слухачам про гравітаційний ефект зближення двох планет, завдяки якому о 9:43 цього дня люди стануть легшими. Він запропонував підстрибнути і відчути «дивне відчуття, ніби ви пливете». Десятки слухачів подзвонили і підтвердили ефект.

Бостонське радіо WAAF у 1998 повідомило про смерть мера міста в автокатастрофі. Оскільки він на той момент якраз летів у літаку, зв’язку не було і багато хто повірив. Жартівників звільнили.

У тому ж році діджей місцевої британської станції подзвонив Нельсону Манделі та поговорив з ним, імітуючи Тоні Блера.

Новозеландське радіо, отримавши згоду прем’єр-міністра, повідомило про новий закон, яким в країні забороняється використання мобільних телефонів. Сотні слухачів зателефонували в студію, щоб висловити свій гнів.

Медіаграмотність

]]> http://www.credo-ua.org/2011/04/43045/feed 1 http://www.credo-ua.org/2011/01/38769 http://www.credo-ua.org/2011/01/38769#comments Fri, 07 Jan 2011 12:25:31 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=38769


Найвідомішим університетським «ентертейнером» на Різдво був фрайбурзький професор-фізик Фолькер Шмідт. Кілька років тому він пішов на пенсію

На Різдво німецьким студентам весело – їх розважають професори на різдвяних лекціях.

Замість свічок та лагідної різдвяної музики на різдвяній лекції студентам пропонують гучні вибухи, яскраві спалахи та інші дива на будь-який смак. У лекційній аудиторії Кельнського університету яблуку нема де впасти. Адже це легендарна різдвяна доповідь професора-хіміка Ґерда Маєра! Разом з командою асистентів викладач цілий місяць готувався до цього шоу, аби студенти пішли на канікули у піднесеному настрої. На відміну від звичайних лекцій, тут ніхто не засинає. Наповнені воднем повітряні кульки гучно вибухають, займаються мильні бульбашки, на столі професора раптом з’являється полум’я – зал гудить від задоволення.

Традиція різдвяних лекцій пішла з часів видатного хіміка Юстуса фон Лібіґа, до якого на різдвяні експерименти свого часу ходила навіть баварська королівська сім’я, розповідає професор Маєр. «Особливо приємно проводити експерименти у переповненому залі. Часто це експерименти, які за інших обставин не показують. А студентам цікаво подивитися на експерименти, які самому краще не робити», – каже Ґерд Маєр.

Обережно, хімія!

Яке ж свято без подарунків? Професор Маєр проводить під час лекції вікторину. Давши правильну відповідь, отримуєш шоколадного Миколая. Особливо тішаться численні школярі, які цілими класами приходять на лекцію. Якою розкутою не була би атмосфера, для команди Ґерда Маєра «різдвяна лекція» – велика відповідальність. Зрештою, треба дуже зважати на заходи безпеки: хімічні експерименти при всій своїй видовищності – не дитячі іграшки. Асистент професора Маєра Маркус Ларрес радіє успіху шоу: «Наші професори докладають чимало зусиль, аби зацікавити молодь природничими науками. Такі шоу викликають захват. Не в останню чергу завдяки таким заходам такі предмети як фізика або хімія стають дедалі популярнішими», – переконаний аспірант.

Кульмінацією лекції стає спалення сніговика, зробленого з хлорату калію та цукрової пудри. Реакція настільки потужна, що всю залу покриває густий туман. Публіка у захваті і проводжає професора схвальними вигуками та аплодисментами.

Ніна Тройде, Євген Тейзе, Німецька хвиля

]]> http://www.credo-ua.org/2011/01/38769/feed 0 http://www.credo-ua.org/2009/10/7210 http://www.credo-ua.org/2009/10/7210#comments Thu, 22 Oct 2009 09:08:04 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=7210

Невигадані вислови католиків під час богослужінь:

Вєчно одпочинек крач їм даць Пані…

Мо́є ві́но, мо́є ві́но, мо́є ба́рдзо вє́лькє віно.

А́ньол Па́ньскі таньцо́вал з Па́нно Мари́йо…

Бос Ти вє́рни…

Заві́тай зра́на Юще́нко…

Под ко́ньскім Піла́тем.

Под по́льскім піра́тем.

Сє́дзі на траві́ци О́йца.

Па́нє, нє є́стем гло́дна , а́бись пши́шедл до мнє…

З та́том пши́йдзє со́ндзіць жи́вих і ума́рлих.

І нє О́йца , і нє Си́на…

І по́ціл з Ду́ха Сьвєнте́го.

Му́льсєнь за на́мі з гжешни́мі.

Окса́на на ви́шні…

Окса́на на сєноко́сє…

Православьон овоц живота Твего Єзус.

Сьвєнтих лупцованє.

Тве сло́во ми́слєць нє мо́же…

Те́раз і в годзі́нє сьмє́рдзі на́шей ма́мє.

За виро́кім Бо́скім, пшиклє́їв жидо́вскім..

Па́нє, нє є́стесь го́дзєн , а́лє по́вєм ти́лько сло́во, а бе́ньдзє уздровьо́на ду́ша Тво́я.

В гробє лєжи, ктуж побєжи колєндоваць Малему.

Я тро́хен сомнє́вамсєнь, а́лє ніц нє поро́біш.

Я юж вши́стко забендзя́лам, цо о́йцєц му́віл, а́лє мо́же пу́зьнєй зга́дам.

Я юж з ньон здоро́вкам, ну бож до косьцьо́ла хо́дзен.

Я юж нє мо́ген заста́віць го а́би ро́біл то цо я хо́чен, ну та́кі он юж єст, цо тут поро́біш.

Я, пшебла́гам, кє́ди наста́нє ко́нєц тим пшеба́чкам і такє́му вшисткє́му?

Як там бра́ту хо́дзі?

Як ти́лько розвєдні́ло, о́на зачи́на мнє клю́ваць, і так юж сє́дим ро́ків.

24 сє́рпня обходзі́лісьми дзєнь нєзалєжно́сці.

Цось нєвпожо́ндку з тим мікрофо́нем- і з ду́хем тво́їм.

Цось оде́мнє шче́за ча́сто шча́сьцічко. Нівчо́м нє візьо́т мнє.

Чи́сто вся обмасьці́ламсєнь об сьця́нен.

Чловєчко́вє вдзє́нчним гло́сем спєвайо́н,ах спєвайо́…

Юж гєжба́та сто́ї в стакані́ку, о́йче хвале́бни.

Я бєз поня́тія, отку́да те дурні бйо́ролнсє?

Я то патшен на то сквозь пальци

Я до́бже розу́мє же в транспо́рцє вши́стко

Я є́му вши́стко розказу́є, а он вши́стко заби́ва.

Я є́му повя́дам – ти цо зу́ма зе́шедл, а он мнє на тши бу́кви по́слал, ніго́дяй.

Я жи́єн в пєньцьоета́жним до́́мє, а мо́я цуре́чка ря́дом в дзєвєньцьоета́жним, ми то так з ньон дружи́ми.

Я на свою́ сомба́чке настомпі́лам, о́на мнє уконсі́ла і одра́зу зде́хла. Юж нє мя́ла рату́нку.

Я нє чу́єн, цось у ву́сі кру́ці.

Я сєнь з ньон клонці́ламсєнь, а́лє моя́ взяла́.

Я там подару́нек заньо́сла, на капо́цє сто́ї.

У ніх фамі́лії ти́лько по́льскє, а то настоя́щі банде́ри, я нє мо́ге те́го витши́маць і за ніх ні́гди нє модлі́сєнь.І в зага́лє як-то мо́жна тим єнзи́кєм повра́цаць до Па́на Бо́га по-украї́ньску?

Топо́р до руба́ння вшисткє́го, цо тше́ба.

Торбі́нка для гро́шув.

Цо там у вас чуць, як дзєло?

Тупа́ми нога́мі бо горобци́ нє́хцо лі́таць, шоб о́ні здо́хлі.

У нас в сєці мало вольтув і ніц нє дзяла, одразу викльончасєнь і портіца.

У нас само́худ нє пі́пчи.

Тша шу́раць желя́зкєм по бля́сє і бе́ндзі чи́сте, як у ко́та хво́сьцік.

Тим ксєндзам бідним з намі теж цєнжко, їм нєма кому пожалітца, всьо внутрі мушо носіць. Бєдні оні, же таку працу собі вибралі. Навет біскуп їх нє поймує. І так всю жизьнь.

Та́кі скво́зьняк, же тру́дно усто́яць.

Там ца́ла ку́ча наро́ду че́ка.

Таска́лам на со́бі тих ма́лих, а о́ні мнє те́раз та́кє вирабя́йон, хоць ру́кі на сє́бє накла́дай.
Те ча́си зна́йшлам на трамва́йних пу́цьях.

Тен муй сина́чек як чу́кча, покла́дзє кльо́нчи гдзєсь, сам нє вє гдзє і ми всі юж вінова́ці.

Хальо́, про́шен мі пово́лаць би́лє–якє́го ксє́ндза

То вши́стко ду́же влі́я на здро́вє.

То на́ше па́ньство як мо́же так і вика́ча од нас пє́ньонз, нєх нако́нєц пода́віцца. То ім так нє пройдьо́т.Наш Пан Буг справєдлі́ви і їх накаже сво́лочув та́кіх.

То та́кє би́ло пі́сьмо з а́рмії: Любє́жни дро́нгу, ту у нас вши́стко в поржо́нтку, в корита́жу мло́дєж о́же, ля́мпи позажига́ни, па́нни надушо́ни, про́сто пше́лєсць.

Та баба так глосьно запитала гдзє можна ксєндза поцаловаць, а он бідни розцєралсєнь і нє мугл ні сказаць, ні показаць. А баба єсьць баба, она сама додумалась і свайо здєлала. Ксьондз бил красни як червоний бурачок.

Та́ка ста́ла обстано́вка, же попа́длам в проса́к, а́лє я тши́мамсєнь і бе́нде за́вжди бо́дра.

Та́кє здзівова́нє, ну на ца́ли сьвят.

Сє́дим ро́ків для тего песі́ка.

Скро́ндель з йобка́мі (ябка́мі)

Слічна іно по коляна…

Сніг зи́йдзє і в жму́ркі гуля́ми.

Ста́нол на пшехо́дзє і нє ру́хасєнь. І нікт нє мугл є́го здві́ноньць з мє́йсца.

Сю́ди-ту́ди, а там облиша́йон..

Та лямпе́чка нє хо́че сьвє́ціць, напе́вно згожа́ла.

Та мло́дзєж так те́раз одзє́васєнь, же по-про́сту ри́гаць хо́чецца, а на́ши ксьо́ндзикі ніц. А́бо ві́дзо, а́бо нє, або їм сами́м то нра́віцца. Їм хо́цьби хни.

Он ти́лє лят мнє обмани́вал, же я ду́рочкой ста́ла, і з псіху́шкі нє вила́жен. Ка́жди дзєнь по разне́му – то аньо́лкі, то галю́никі. До мнє бє́лочка подкра́лась…У мнє ха́та поєха́ла і каюк напевно наста́нє.

Он я́кісь пшду́рек нєнорма́льни.

О́на жи́є в та́кім пшеву́лку, же там на́вет та́нкєм нє пшеє́дзєш.

О́на сє́бє показу́є як дє́вочка , а о́на да́вно юж як нєвядо́мо цо.

Осторо́жно, бо ту бі́є то́кім.

Па́ри ро́ків поро́біл і зварьо́вал, цось з нім непоня́тно.

Пєньдзіла́м ву́дкін.

Пло́ці сє, а́ле му́шен тим зайчи́кєм є́хаць.

По тим вши́сткім, то аж в ро́цє го́жей.

Положи́лам ксє́ндзу гірчичні́кі і на дру́гі дзєнь як соко́лик, виздро́вял.

По́муц вицу́піць тон радні́не на двуж.

Поя́длам ти́лько є́дно яї́чко і цось мнє напа́дло та́кє, же сті́снясєнь вам ска́заць.

Про́шен виклю́чиць зажига́ніє.

Про́шен тро́ху заще́каць, я за́раз повьо́рносєнь.

Пшедава́йцє пшивє́ти усі́м кто мнє зна.

Пшеста́ньцє лі́таць як ку́па вар’я́тув.

Само́худ сє же́ні…

• В ні́зє сто́ї на́сос і ка́ча во́ди до гу́ри, а о́на є́днак сці́ка по сьця́нє надзад до ні́зу, і за́раз нє зна́ми ,цо родбіць, ніпонядтно.

• На желя́зней дро́дзе па́ри ро́ків поро́біл. Тро́хі в цю́хах – тро́хі в спецу́вце, зато́ как бє́ли человє́к ше́длим до до́ми.

• На заво́дзє би́ло лу́че, гу́ляй і́лє зе́хцеш, а грошеня́та і́дон і пє́нсія капіта́льная. А за́раз ніпоня́тно то всьо, до че́го то всьо доко́тіцца.

• На ніц юж нє хва́та дзі́сяй.

• На цо намє́каш?

• Наклу́ціць компо́ту і на́ржнонць хлі́ба.

• На́лій кіпьо́нтек до запарні́чка,

• Наше́го капла́на я́кась му́ха кусану́ла, бо як повя́дал ка́зань то на ко́ньцу так на мужико́в че́гось кши́чал, же нам їх би́ло жаль.

• На́ше дзєця́ткі юж так розбєра́ютца вше́ндзє, же ча́сем би́ва нєло́вко.А́лє те́раз вше́лькє дзє́ці та́кє.

• Нє во́льно ру́гацьсєнь і мацьо́нгаць, нє мо́жна гнонць ма́тем і поси́лаць по ма́тушце.

• Нє гу́пай дзьвєжи́ма, то то́бє нє грузо́ва маши́на.

• Нє́вєм гдзє сєнь юж дзє́ваць.

• Нєх о́йцєц нє сці́сьнясє, бо тож приро́да те́го вима́га, я мо́ген нє па́тшець в ва́шу стро́ну, ста́ньцє за маши́ной і ру́бцє своє́.

• Но́ньгі бо́льон, і́де лі́гаць…

• Ой цо там га́даць, он як тро́хен дзю́бнє, то ста́є нєнорма́льним пшиду́ркєм, всьо вре́мя до мнє лє́зі і цось хце.

• О́йче сьвє́нти, мо́же сьвєт вкльо́нчиць?

• О́йче! Я здейму́є тро́мбке, а о́йцєц нех засі́ка час…

• О́йче, а цо то у вас за огу́ркі ві́шо, чи то так тше́ба? (вузли на паскові).

• О́йче, ва́ша су́кня в за́дзє тро́ху нєчи́ста, я вам за́раз здзє́лам, бендзє́цє як огу́речик .Ста́ньцє своїм за́дем сюди́.

• О́йче, чи мо́жецє мо́єй до́чце даць шлюб по́за о́чи?

• О́йче, як потше́бна хуї́нка, то я там пу́йден до мя́ста і зро́мбам.

• О́йченьку, то по́греб за́втра бе́ндзі на кладові́ску?

• Ойчу́ньку, нє бу́йцєсєн, тен піс до тро́мби пшивйонза́ни, і в зага́ле, он нє ко́нсасє, хи́ба, як здурнє́є, а́бо цось на нє́го напа́днє.

Наступна порція «пшикольних висловів», зібраних о. Альбертом у спілкуванні з католиками на українських землях:

— Ви нєраз так по-блатнему мувіцє, же хоць стуй, хоць падай.

— Вкльо́нчцє сьвєт, бо мо́же ксьондз нє ві́дзі.

— Вши́скє лю́дзє подурнє́лі, ти́лько я є́дна є́шче тши́мамсєнь пши сво́їх прибамба́сах.

— Вши́стко бе́ндзє як бендзя́ло.

— Давайцє разем бендзєми думаць аби вшистко било в поржондку.

— З бо́ку копера́ції з червоне́го кірпіча́ моя́ ха́та, а то я там, па́ні о́йче, жи́єн.

— Зоставі́лам вкльончо́ни у́цьонг в різє́тце, ти́лє волнє́ня би́ло.

— Ідзє́ми згру́жаць, бо то нам пшивє́зьлі.

— Купі́лам тро́шку цюлє́чкі, хоць тро́ху жи́рна, а́лє ніц, дзє́нькі і за то, хоць та сво́лоч продавшци́ца мнє обвєсі́ла.

— Мам до цє́бє ба́рдзо ва́жне дзє́ло.

— Млє́чко сьвєжу́ткє ти́лько цо видоя́не.

— Мо́ї плємєнн́ікі чита́йон ти́лько Бо́же ксьо́нжкі.

— Мо́я жо́нка ро́бі мєдсьо́строн в больні́це.

— Мо́я ма́ма юж нє ру́хасєсєнь, нє хва́та сіл і ба́цько муй ніц нє бала́ка, а я шмат мо́длісєнь і ду́мам а́би їх до вра́чув утпра́віць, мо́же цось допомо́же.

— Мо́я нєвя́стка єст та́ка скаже́нна.

— Моя кобіта гдєсь на огородзє бжух зервала і тераз вшистко у нєй там болі. Єй єще нє доходзі як тему малему пацану. То навєрняка у ніх вшисткіх така болячка.

— Муй вну́чек так сма́лі ту наркоту́ і ца́ли час пла́че, же нє́ма здоровє́чка, а отку́да о́но бе́ндзє.

— Муй зяць мнє ля́ка же гдзєсь мнє заре́мбі топо́рем, а́лє я є́го так бо́єсєнь як соба́ка па́лку.

— Муй плємєнні́чек маладє́ц, он сам юж тро́нси сво́ї сьці́ра.

— Муй члек юж два мєсєнци нє стає.

— Муй чло́вєк у мнє украї́нєц, а зяць муй бил поля́кєм.

— Муй чловєк вродзє рускій, алє ніц, як хцялосєнь єму, то пошедл зе мно до косьцюлка і зараз он зупелнє наш, ну польскі. А цо моя мама мнє робіла за тего мужика, як тилько цо познакомілісь з нім. Нас спасло то, же одразу у нас знайшлось дзєцко і мама свою пельку закрила

Продовжуємо друкувати невигадані вислови католиків, що намагаються розмовляти «єнзикєм ойчистим». Впізнаєте себе або своїх знайомих?

Ту́тай нє во́льно спі́нацьсєнь і на лє́во повє́ртаць.

Нє че́пай, му́вєн то́бє, бо за́раз одге́пам.

А ви о́йче то́же бива́цє як паца́н, я канє́шно ізві́нямсєнь, но тро́ху тше́ба взьоньць сє́бє в ру́кі, бо то до добре́го нє довє́дзє, як нє єсць, а на вас вє́лє о́чув па́чи як на замєсьціцє́ля Боже́го. То ж дава́йцє ра́зем бендзє́ми ду́маць а́би вши́стко би́ло в поржо́ндку.До́бже уйцу́ньку. Вот так- то.

А на по́льскім кладові́ску кє́ди бе́ндон прово́ди?

А цо єй сто́і лі́шні раз збє́гаць.

Брацє, ви скажцє тим дзєвухам, нєх нє вішчон в коридоже як те скаженне. Тут же косцьул, а нє цось вродзє тіскотєкі…

Отець Альберт Туровський багато років збирав мовні «перли» серед прихожан і люб’язно погодився поділитись ними із читачами «CREDO». Пропонуємо вашій увазі нову рубрику, у якій будуть друкуватись невигадані вислови католиків. Можливо, впізнаєте десь себе. А може озброїтесь цікавими фразоньками на майбутнє.

- Нє стуй на сквозняку, бо біда бендзі.
- Ти єще то спомінаш, алє то било за покойнего Совєтского Союза.
- Єго одразу било відаць насквозь.
- Муй члек працує ноцним стружем на цментажиску.
- Ніц собє, цо да, то да.
- Пан Буг цєбє накаже і бендзєш в могілє квяткі нюхаць зе строни коріньчикув.

- Кожен віруючий має обов’язок молитись за “лічних каплануф”!
(Це, звичайно, добре, коли священиків більшає. Але чи точно кожному потрібно мати особистого?)

- В середу починається Передпасхальний піст. Потрібно придумати собі якесь вижеченє або зречення.
(Цікаво, а в чому різниця?)

Запрошуємо читачів надсилати «перли», почуті на проповідях. Конфіденційність гарантуємо!

Монахиня на уроці релігії запитує дітей:

- Чому в храмі потрібно поводитись тихо?

- Бо люди там сплять.

Ще одне визначення Церкви: Церква – це зібрання людей, що визнають Бога у Трійці Єдиного, і створюють один одному труднощі та проблеми, перемагаючи які, успадковується Царство Небесне.

Священик відправляє хресну дорогу. Під час п’ятого стояння підбігає до нього господиня і шепче:

- Отче, приїхали з фінансового відділу! Це дуже терміново!

Отець шепче до костельного:

- Попровадь замість мене далі хресну дорогу. І постарайся так затягнути, щоб я встиг повернутись на закінчення.

Зустріч з чиновниками зайняла більше часу, ніж планувалось. Одразу після неї священик забігає до храму з надією, що встигне на чотирнадцяте стояння хресної дороги, і чує голос костельного:

- Стояяянняяя двааадцяяять п’яяятеее! Симон Киренеянин одружується зі святою Веронікою!

Увага! Особам із частковою або хронічною відсутністю гумору читати не рекомендується!

Підрозділ: Впало з амвону

Пояснюючи уривок з Євангелія про нечистих духів

- Тоді дух нечистий повертається і приводить з собою сімох інших духовних, ще гірших від нього. (Отак й назвав все духовенство нечистю).

Розповідаючи проповідь про притчу про весілля та заклопотаних гостей, священик запитує вірних:

- Хто у цій притчі є нареченим?

- Ісус!

- А хто є нареченою?

- Матка Боска!

(Зробили з Мами наречену)

Запрошуємо читачів надсилати «перли», почуті на проповідях на e-mail:credo.ua@gmail.com або поштову адресу редакції.

Конфіденційність гарантуємо!