CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » екуменізм

Католики і православні Великобританії прямують до єдності

часопис CREDO — Tue, 31 Jan 2012 08:12:36 +0000

Єпископ Ангелос и архиєпископ Саутворку Кевін Макдональд

Минулого тижня Римо-Католицька Церква і Східні Православні Церкви Великобританії зробили «безпрецедентний» крок щодо зближення.

Церкви презентували книжку під назвою «Спільні заяви», в якій перераховані ті питання, в яких досягли богословської згоди між конфесіями, а також заяви Папи Бенедикта XVI та керівництва Сирійської, Коптської та Вірменської Православних Церков.

Метою «Спільних заяв» є розширення екуменічної співпраці та підвищення рівня інформованості людей про схожість між конфесіями.

Книжку розробив Католицько-Східно-Православний Регіональний, а представили єпископ Ангелос, генеральний єпископ Коптської Православної Церкви у Великобританії, а також католицький архиєпископ Кевін Макдональд (архиєпископ-емерит Саутворка).

Єпископ Ангелос сказав, що між двома церквами набагато більше спільного, ніж того, що розділяло їх упродовж останніх 1600 років: «Це дуже добре, що ми з нашої кафедри проповідуємо любов, але якщо наші Церкви не працюють разом, то в очах наших вірян це виглядає досить лицемірно. Якщо ми, як керівники Церкви, як священики і пастори Церкви не можемо будувати взаємини і розширяти співробітництво між нашими Церквами на землі, на якій ми живемо, тоді нам буде дуже складно проповідувати любов, прощення і прийняття. Саме тому я дуже радий бути частиною цього документа».

Архиєпископ Макдональд заявив: «Хоча в минулому існували відмінності, вони вже не виправдовують поділу, що триває, і це заклик до Церков зібратися разом і рухатися в напрямку ближчого спілкування».

За матеріалами: Католицький Оглядач

Які у католиків відносини з протестантами?

часопис CREDO — Fri, 27 Jan 2012 06:06:19 +0000

У ватиканському виданні «L’Osservatore Romnano» співробітник Папської ради у справах сприяння християнській єдності о. Грегорі Фейрбенкс пише про стан діалогу між католиками і протестантами. Він зазначає, що в 2011 р. тривав плідний діалог з лютеранами, кальвіністами, баптистами, анабаптистами та іншими християнськими громадами, такими як Армія Спасіння.

Діалог з кальвіністами стосується присутності Христа в Церкві і світі, а також розуміння Церкви як спільноти. З анабаптистами Папська рада у цьому році буде вести діалог на тему хрещення дітей і дорослих. Загальна мета діалогу з баптистами – створити спільну базу для вивчення Святого Письма.

О. Фейрбенкс звертає увагу, що Армія Спасіння, яка присутня в 121 країнах світу, не визнає жодного таїнства. Ватикан веде з цим товариством неформальний діалог з 2007 р. У 2011 р. відбулася зустріч на тему святості, а в цьому році відбудуться спільні розмови про підхід до місій та деяких богословських питань.

«Всі ці зустрічі свідчать про пошук Католицькою Церквою повної єдності з іншими Церквами і християнськими громадами», – підсумовує в своїй статті о. Грегорі Фейрбенкс.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Кардинал Курт Кох нагадав справжню мету екуменізму

часопис CREDO — Thu, 26 Jan 2012 10:25:43 +0000

Наприкінці Тижня молитов за єдність християн кардинал Курт Кох, Президент Папської Ради сприяння єдності християн, поділився в інтерв’ю своїми думками про молитовний тиждень та про стан екуменічних стосунків.

Він зазначив, що Тиждень молитов за єдність християн є, саме, початком екуменічного руху, і ми не маємо права забувати про цей початок, тому що «молитва є фундаментом екуменізму». Другий Ватиканський Собор говорить, що якщо екуменічний рух не хоче втрати свою душу, то повинен завжди відбуватися в молитві. «Через молитву виявляємо, що не ми, людські істоти, є творцями єдності; ми навіть не здатні передбачити, якою буде єдність і коли прийде. Але ми повинні робити все, що є в наших можливостях, щоб бути відкритими на Святого Духа, бо це Він бажає цієї єдності і Він її нам подарує», – зазначив кардинал Кох, а відповідаючи на запитання про виклики, які сьогодні стоять перед екуменізмом, зазначив: «Протягом останніх років і десятиліть ми трохи втратили з поля зору мету екуменічного руху».

На думку Президента Папської Ради сприяння єдності християн, слід наново призадуматися та запитати себе, якими дійсно, є цілі. За його словами, для католиків і православних остаточною метою є повна єдність у вірі, в Святих Тайнах та священнодійствах Церкви.

Говорячи про наставлення Папи, кардинал Кох зазначив, що Святіший Отець зайняв щодо цього цілком чітку позицію, яку представив під час зустрічей з вірними, присвятивши цій темі свої повчання з нагоди загальної аудієнції та перед молитвою «Ангел Господній». Пригадуючи про тему цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, він наголошував, що «ми всі будемо перемінені перемогою Господа нашого Ісуса Христа, підкреслюючи, що продовжувати екуменізм, шлях до єдності ми зможемо лише тоді, коли будемо готові дозволити на постійну переміну. Йдеться, отже, про екуменізм в розумінні навернення всіх нас до Христа».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Церкви Одеси вже 10 років разом моляться за єдність

часопис CREDO — Thu, 19 Jan 2012 13:02:33 +0000

Єпископат і священики різних християнських конфесій Одеси вже протягом останніх 10 років проводять спільні молитви за єдність християн. Про це 18 січня, відкриваючи богослужіння в одеському римсько-католицькому соборі Успіння Пресвятої Богородиці, говорив єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ Броніслав Бернацький.

«Сьогодні ми зібралися, як учні Ісуса Христа, щоб разом з нашим Спасителем молитися за єдність християн, як і Він молився перед своєю смертю про єдність Своєї Церкви», – сказав він.

«Але крім молитви Христос чекає від нас також дій і любові. Він сказав: полюбіть одне одного, як я полюбив вас. Під час цього богослужіння ми будемо молитися про любов, як про знак, за яким пізнають учнів Христових », – продовжив єпископ.

«І головне, щоб ми могли молитися про взаємну любов не тільки сьогодні – але й надалі. Я дуже радий, що в Одесі християнські церкви подружилися, і вже 10 років ми спільно молимося. Ми віримо, що ця молитва нас буде ще більше зміцнювати. Нехай Господь усіх нас благословить».

У спільній молитві, яка розпочала Тиждень молитов за єдність християн, взяли участь римо- та греко-католики, лютерани, вірмени, православні Київського патріархату.

Як ми уже повідомляли, католицькі та лютеранський єпископи написали вчора відкритого листа православному митрополиту Агафангелу, у якому закликали приєднатися до молитви за єдність християн.

Нагадаємо, молитви за єдність християн стали вже щорічною традицією для одеських християн. Започаткували їх отці-паллотини, які ще на початку 2000-х організовували перші спільні молитви католиків, православних і євангельських християн Одеси в храмі святого Климента. Зі встановленням Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ молитовні зустрічі почали проходити в католицькому кафедральному соборі, а згодом – і в інших храмах міста Одеси.

Тиждень молитов за єдність християн триває з 18 по 25 січня. Цього року він проходить під гаслом: «Усі ми перемінимося перемогою Господа нашого Ісуса Христа» .

Згідно з вже понад столітньою традицією, християни різних конфесій щороку, від 18 до 25 січня, звершують особливу молитву за відновлення єдності між послідовниками Христа, беручи участь в екуменічних богослужіннях, конференціях, концертах та інших заходах. Згідно з прийнятим звичаєм, під час богослужінь в рамках Тижня молитов за єдність християн відбувається обмін проповідниками, тобто екуменічна зустріч щодня відбувається в храмах різних конфесій, під час яких проповідь виголошують служителі інших деномінацій.

Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський пастор англіканського віровизнання, який через рік став католиком.

За матеріалами: od-news.com

Папа поділився своїми роздумами з приводу молитви про єдність християн

часопис CREDO — Wed, 18 Jan 2012 16:46:39 +0000

«Дорогі брати й сестри! Сьогодні розпочинається Тиждень молитов за єдність християн, який вже понад століття проводять християни усіх Церков та церковних спільнот», – цими словами Папа Бенедикт XVI розпочав свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, яка у середу, 18 січня, відбулася в залі ім. Папи Павла VI у Ватикані. Зустріч Святішого Отця з вірними збіглася з початком Тижня молитов за єдність християн, який триває від 18 до 25 січня, тож саме цій темі він присвятив свою катехизу.

Насамперед, Папа коротко представив історію цієї, понад столітньої ініціативи, та участі в ній Католицької Церкви. Так, починання тодішнього англіканського пастора, а пізніше – католицького священика Поля Вотсона поблагословив Папа святий Пій Х, а Папа Бенедикт XV своїм листом Romanorum Pontificum від 25 лютого 1916 року заохотив до неї усю Католицьку Церкву. Саме в Тижні молитов за єдність християн, за словами Бенедикта XVI, щороку знаходить найефективніше вираження прагнення Другого Ватиканського Собору до того, щоб шукати повного сопричастя між усіма Христовими учнями. «Цей духовний захід, – сказав він, – який об’єднує християн усіх традицій, спричиняється до усвідомлення нами того факту, що єдність, до якої прагнемо, не може бути результатом лише наших зусиль, але буде, радше, даром, отриманим з висот, про який слід завжди молитися».

Далі Святіший Отець поділився думками щодо теми цьогорічного Тижня молитов за єдність християн. Він пригадав, що допоміжні матеріали приготовляють екуменічні групи з різних регіонів світу, а цього року над ними працювали представники Екуменічної Ради Польщі. За його словами, навіть ця спільна праця є свідченням прагнення єдності та усвідомленням того, що першим шляхом для її осягнення є молитва. Натхнена 15-ю главою з першого Послання святого Павла до Коринтян, ця тема, що звучить: «Всі ми будемо перемінені перемогою Господа нашого Ісуса Христа», відображає також національний історичний та духовний досвіди авторів, – пояснив Папа, – які бажають звернути увагу на те, якою сильною є підтримка християнської віри посеред випробувань та перемін, якими позначена історія Польщі. «Після всебічних дискусій, – відзначив Бенедикт XVI, – обрано тему, зосереджену на перемінюючій силі віри в Христа, зокрема, у світлі важливості, яку вона має для нашої молитви за видиму єдність Церкви – Христового Тіла».

Яким є правдиве значення понять «поразка» та «перемога»? На відміну від поширеного розуміння перемоги в ключі тріумфалізму, Христос, за словами Святішого Отця, вказує на інший шлях, говорить про перемогу, яка осягається через страждаючу любов, взаємне служіння та допомогу найбільш потребуючим. Найбільшим прикладом цього є сам Ісус Христос, перемога Його любові над смертю. «Ми можемо взяти участь у цій перемінюючій «перемозі», якщо дозволимо Богові нас перемінити, якщо працюватимемо над наверненням нашого життя», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що повна видима єдність християн вимагає від нас перемінити та дедалі досконалішого узгодження нашого життя з Христовим образом. «Єдність, про яку молимося, – пояснив він, – вимагає внутрішнього навернення, як спільного, так і особистого». І не йдеться лише про щирість чи співпрацю, але, насамперед, про зміцнення нашої віри в Бога, про початок нового життя у Христі, Який є нашою справжньою та остаточною перемогою, про необхідність відкритися одні на одних та відчувати невідкладність свідчення людині наших часів живого Бога, Який дав Себе пізнати у Христі.

У світлі повчань Другого Ватиканського Собору та свого попередника, блаженного Йоана Павла ІІ, Папа пригадав, що за справу єдності між християнами відповідальна уся Церква, всі охрещені, «які повинні причинятися до зростання вже існуючої часткової єдності між християнами, прямуючи до повного сопричастя в істині та любові». А тому молитва за єдність не є прерогативою лише цього одного тижня в році, але повинна стати частиною молитовного життя всіх християн, в усіх місцях, особливо там, де зустрічаються і працюються разом люди різних традицій.

Як зауважив Святіший Отець, відколи зародився сучасний екуменічний рух, завжди існувало усвідомлення того, що брак єдності стоїть на перешкоді ефективнішого звіщення Євангелія. «Очевидно, в тому, що стосується фундаментальних правд віри, нас єднає набагато більше, ніж розділяє, – сказав Бенедикт XVI. – Однак, поділи залишаються і стосуються також різних практичних і моральних питань, породжуючи безладдя та недовіру, послаблюючи нашу здатність передавати спасенне Христове слово». І це, за словами Папи, становить великий виклик для нової євангелізації, яка може бути пліднішою тоді, коли християни разом звіщатимуть істину Євангелія Ісуса Христа, даючи спільну відповідь на духовну спрагу наших часів.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Тиждень молитов за єдність християн має показати зміст екуменізму, – кардинал Курт Кох

часопис CREDO — Wed, 18 Jan 2012 06:13:13 +0000

Глава Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох в інтерв’ю агентству «SIR» з нагоди Тижня молитви за єдність християн, який розпочинається у всій Церкві 18 січня, відзначив прогрес в екуменічному та міжрелігійному діалозі в період після II Ватиканського Собору. Він пригадав, що Рада зі сприяння християнській єдності, яка була створена папою Йоаном XXIII у 1960 р., ще напередодні Собору, сьогодні веде діалог з 16 різними християнськими спільнотами.

Говорячи про стан діалогу з православними і протестантами, керівник дикастерії зазначив, що якщо у випадку діалогу з православними вдалося зробити багато кроків до наближення, то з протестантськими спільнотами діалог ускладнився. З’явилися три нові виклики: велика кількість реформаторських Церков і поява нових, різні підходи до питань етики та різне розуміння мети екуменізму. Багато реформаторських спільнот бачать єдність як суму всіх Церков. «Такий екуменічний погляд ми, як католики, не можемо прийняти», – підкреслив кардинал Кох.

Кардинал відзначив нове явище в екуменізмі – перехід англікан у католицизм. «Треба пригадати, – підкреслив ієрарх, – що Святіший Отець ясно визначив специфіку даного явища у спеціальній Апостольської конституції Anglicanorum coetibus».

«II Ватиканський Собор говорив про духовність як про душу екуменічного руху і, в цьому сенсі, Тиждень молитви за єдність християн має показати сам зміст екуменізму», – підкреслив глава Папської ради зі сприяння християнській єдності.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Розпочався Тиждень молитов за єдність християн

часопис CREDO — Wed, 18 Jan 2012 04:02:08 +0000

«Усі ми перемінимося перемогою Господа нашого Ісуса Христа» – так звучить тема цьогорічного Тижня молитов за єдність християн.

Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський пастор англіканського віровизнання, який через рік став католиком. Значного поширення ідея зазнала у 30-х роках минулого століття. Від 1926 року Комісія «Віра і Порядок» Всесвітньої Ради Церков розпочала приготовляти допоміжні тексти для молитви та роздумів, а від 1966 до приготування такого посібника долучилася Папська Рада сприяння єдності християн. Починаючи від 1975 року такі тексти приготовляють християни якоїсь країни, а згадані інституції їх редагують та затверджують. Тему та тексти на Тиждень молитов за єдність християн 2012 року приготували християни Польщі. Над ними працювала екуменічна редакційна група, що діяла під патронатом Польської Екуменічної Ради та Ради Єпископської Конференції Польщі в справах екуменізму, і до якої увійшли представники римо-католицької, православної, польсько-старокатолицької та протестантських Церков.

Темою цьогорічних роздумувань обрано перемінюючу силу віри в Христа. Їх основою є уривок з першого Послання святого Павла до Коринтян, в якому Апостол Народів пише про минущість нашого теперішнього життя, разом з усім, що нам видається перемогою чи поразкою, на відміну від того, що отримуємо завдяки перемозі Ісуса, довершеній через смерть і воскресіння.

За матеріалами: Радіо Ватикан

УГКЦ та УПЦ МП про спільне звернення

часопис CREDO — Wed, 07 Dec 2011 14:10:57 +0000

Отець Олекса Петрів керівник департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ і отець Микола Данилевич секретар відділу зовнішніх зв’язків УПЦ (МП) на передачі «Ранок з ТВі» про спільне звернення з нагоди 20-річчя референдуму про Незалежність України.

Джерело: TVi

Друга жертва святого Йосафата

часопис CREDO — Fri, 25 Nov 2011 11:49:33 +0000

Відповідь на статтю Ігоря Загребельного «Екуменічні танці на кістках священномученика».

Перед тим, як перейти до відповіді на питання, хто ж властиво «танцює на кістках священомученика», дозволю собі дати відповідь п. І. Загребельному на деякі поставлені ним питання. Антиекуменічним ляпсус Латинської Церкви був тому, що католики, поклавши Апостольський Символ віри в основу ККК, тим самим проігнорували спільний із православними Нікео-Константинопольський. До речі, п. Загребельному не завадило б перед тим, як щось писати, поцікавитися, про що власне йдеться. Адже в Апостольському символі віри зовсім немає filioque, як він стверджує, бо цей обмежується виразом «Вірую в Духа Святого (Credo in Spiritum Sanctum». І про яку «повну узурпацію теологічної ідентичності українського греко-католицизму богословською спадщиною Сходу» говорить Загребельний, якщо УГКЦ є однією з СХІДНИХ Католицьких Церков ? Чи може, він і цього також не знає ? Натомість Загребельний у явно небогословському стилі писаки розглагольствує про якусь «колоніальну закомплексованість» (його власну ?), духовні потреби цивілізаційно скаліченої української нації, «еклезіально-цивілізаційний «шпагат» між Заходом і Сходом» і тому подібні фантазії. А тепер звернемося до того святого, котрого начебто захищає п. Загребельний.

Кожен, хто був у Західній Україні, знає, що культ св. Йосафата дуже популярний в УГКЦ. Майже в кожній церкві можна зустріти зображення цього святого, котрий є єдиним представником цієї Церкви, що був канонізований Римом. Ніщо ніби не вказує на те, що дні великої популярності святого вже полічені. І зовсім не тому, що хтось стверджує, нібито Йосафат не був святим (врешті-решт, залишімо Господу Богу вирішувати, хто таким є), а тому, що цей єпископ був дитям свого складного часу та жив у неспокійній країні, розірваній міжконфесійним протистоянням.

Йосафат знаходився у центрі міжконфесійної боротьби в українсько-білоруському суспільстві початку 17-го століття, котра розгорілася внаслідок Берестейської унії 1596 р. Він був католиком чи радше уніатом, якого вбили православні. Тоді в Західній Європі саме палала Тридцятилітня війна між католиками та протестантами, а в Центральній Європі Католицька Церква намагалася через уніатську Церкву компенсувати втрачені нею на заході на користь протестантів території. Те, що унія здійснювалася на кошти Православної Церкви, у Католицькій Церкві тоді нікого не турбувало. Адже це був не наш вік екуменізму, а епоха Контрреформації, котра мала бути доповнена Контрправослав’ям у формі уній.

Звичайно, ніхто тоді під загрозою насильства не змушував православних єпископів прилучитися до Римської Церкви. Вони з власної волі прибули до Риму й уклали там унію. Та все таки унія була не зовсім добровільною. Українсько-білоруські єпископи більше не хотіли бути людьми другого сорту під пануванням нетолерантних у відношенні до «схизматичної» релігії поляків і литовців. Тому вони навіть відмовилися від їхньої віри, щоб досягнути рівноправності з римо-католицьким клиром. Але більшіть народу, котра не мала чого вигравати в унії, не пішла за ними і вважала уніатських єпископів зрадниками.

Культ Йосафата приречений до поступового згасання, бо він не відповідає духові часу. Адже ми живемо в часи екуменізму. Почитання святого, котрого православна сторона вважає душохватом, не дуже добре надається для того, щоб створити між Церквами-сестрами клімат довіри. Де прославляють святого Йосафата, там підтримується стара ворожість до «схизматиків», котра хоч і розглядалася Йосафатом і його католицькими сучасниками як щось нормальне, але у наш час не має права на існування. Передусім у найбільшій Східній Католицькій Церкві, котра хоче бути активною зв’язкою між Католицькою і Православною Церквами.

Св. Йосафат був особою із великими протиріччями. Його духовність була по-суті православною – ісихастською, але він одночасно ненавидів Православ’я, бо вбачав у його існуванні порушення єдності Церкви. Його вченням про Церкву була католицька еклезіологія часів Контрреформації, у котрій було місце лише для видимої Католицької Церкви. Православ’я повинно було зникнути, а на його місце повинна була прийти унія – таким було життєве завдання Йосафата. Він виконав його наскільки зміг і навіть його смерть ніби послужила здавалося б остаточній перемозі унії над «схизмою». Полоцький єпископ не церемонився із своїми православними противниками. З допомогою королівських урядовців і «силових структур» він забирав у православних їхні храми, бо Православна Церква була оголошена тоді поза законом. Ці неславні факти із життя св. Йосафата систематично замовчуються греко-католиками на Україні, щоб не завдати шкоди іміджу святого. Те, що православні не ніжніше обходилися із своїми уніатськими противниками, не оправдовує хибної поведінки Йосафата щодо православних братів.

Минув той час, коли Йосафат був осяйним прикладом для Греко-Католицької Церкви. Як би боляче це не було для деяких греко-католиків, треба готуватися до того, що цей наш єдиний Римом канонізований святий поступово відійде на задній план наших святців. Він більше не є типом греко-католицького єпископа, бо ці повинні мати екуменічну настанову, щоб справитися із пастирським завданням в епоху екуменізму. А святих мучеників українська Церква має більш ніж достатньо – наприклад, жертв комунізму в минулому столітті, які належали до різних конфесій.

Коли папа Пій IX, що не особливо вирізнявся екуменічними досягненнями, проголосив Йосафата святим, то цим він спрямував на адресу Православ’я однозначне послання. Це був ясний сигнал напередодні Першого Ватиканського собору та його догматів про юрисдикційний примат і непомильність папи, що православні повинні приєднатися до Римської Церкви за прикладом уніатських Церков.

Святий Йосафат і справді не побоявся віддати за єдність Церкви своє життя, навіть якщо він розумів цю єдність інакше ніж ми тепер. Якби його можна було запитати, чи згідний він із тим, що його вже не будуть так інтенсивно прославляти святим, як це було дотепер, то він напевно б не мав нічого проти, якби знав, що це послужить єдності Церкви. А тому що це – саме так, то Йосафат повинен знову стати тим, ким він і був насправді – ієрархом із протиріччями, котрий жив у складний для всіх Церков час. Найкращий спосіб не танцювати на його кістках полягає якраз у тому, щоб не робити єдиного василіанського святого штучно «одним із найбільших українських святих», тобто не підтримувати перенаголошення його культу, яке зокрема виражається у «дев’ятниці» на його честь, та невиправданому урочистому святкуванні його празника. Йосафат не може бути великим українським святим хоча б тому, що величезна більшість українців святим його взагалі не вважають.

Якщо Йосафат і «заслуговує бути символом екуменізму», то напевно не в більшій мірі, ніж Г. Костельник, якого, до речі, деякі сили в РПЦ також хотіли б проголосити священномучеником. Треба взяти до уваги, що набагато більшим злочином, ніж убивство Йосафата, була наступна кривава помста за його смерть збоку католиків, тобто страта майже сотні православних, які приймали участь у вбивстві єпископа.

Наостанок повернемося до Загребельного. Саме подібним до нього ми завдячуємо тим, що УГКЦ, як він дуже правильно підмітив, «з одного боку, витіснена на марґінес екуменічного руху, є його аутсайдером, а з іншого – слугує розмінною монетою в екуменічних ігрищах Москви і Ватикану, тобто водночас є на узбіччі і в центрі, однак як об’єкт, а не суб’єкт». Бо те, що він пропонує, все це ми вже проходили ще в часи Йосафата й Сагайдачного, і нічого крім крові й сліз уніатизм не приніс, а тому майбутнє лише за екуменізмом, і слава Богу, що у Ватикані це добре розуміють.

Тому побажаємо п. Загребельному якнайскорішого остаточного «навернення» у латинство, де він нарешті зможе звільнитися від тягаря глибоко ненависної і внутрішньо незрозумілої йому східної духовності. Як то кажуть, помахаємо йому і подібним до нього ручкою.

_________________________________________________________

Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

В Одесі створено Об’єднання християнських Церков Одеси «Примирення»

часопис CREDO — Thu, 03 Nov 2011 10:08:54 +0000

1 листопада, в день, коли Римо-Католицька та Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква відзначали День всіх святих, в Одесі оголошено про створення Об’єднання християнських Церков Одеси «Примирення».

Ініціаторами створення об’єднання виступили єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Цекрві в Україну Уланд Шпалінгер, ординарій Одесько-Сімферопольської єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні єпископ Броніслав Бернацький і екзарх Одесько-Кримський Української Греко-Католицької Церкви єпископ Василь Івасюк.

Як повідомив помічник єпископа Шпалінгера пастор Андрій Гамбург, це об’єднання покликане стати екуменічною платформою для співпраці Церков Одеси. «Єпископи-засновники Об’єднання давно вже співпрацюють один з одним. Тому не дивно, що саме вони виступили ініціаторами створення такого об’єднання. Об’єднання відкрито на входження в нього інших Церков. Догматичні розбіжності, що існують між Церквами, ми вважаємо особливостями окремих конфесій. Учасники Об’єднання мають природне право не розділяти догматичних поглядів один одного. Разом з тим вони з повагою ставляться до цих Церков, приймаючи, що й вони ведуть – своїм особливим шляхом – людей до спасіння в Ісусі Христі», – сказав пастор Гамбург.

Довідка

У 2003 в Одесі з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького була створена Духовна рада християнських Церков Одеси і Одеської області. Вона проіснувала до 2006 року, після чого саморозпустилася. У 2005-20010 рр.. Церкви Одеси брали участь у Координаційній раді духовно-світської згоди при Одеському міському голові. Незадоволення діяльністю цієї ради Церкви виявляли давно, скаржачись на формальність її роботи. З обранням на пост одеського мера Олексія Костусєва (жовтень 2010) Рада перестала скликатися. Тому представники Церков Одеси самостійно ініціювали низку спільних ініціатив, зокрема, акцію «Святкуємо разом» (квітень 2010). Створення Об’єднання «Примирення» покликане стати новим етапом у розвитку екуменічного співробітництва християн Одеси. Нагадаємо, що Церкви-засновниці, а також Українська Православна Церква є учасниками міжнародної екуменічної групи «Примирення в Європі – завдання церков в Україні, Білорусі, Польщі та Німеччині».

Про стан діалогу між католиками і православними розповів кардинал Кох

часопис CREDO — Tue, 25 Oct 2011 22:51:14 +0000

Французька католицька газета «La Croix» опублікувала інтерв’ю з кардиналом Куртом Кохом, головою Папської ради зі сприяння християнській єдності. У розмові йшлося переважно про стан екуменічного діалогу, який веде сьогодні Католицька Церква. Значна частина інтерв’ю була присвячена взаєминам Ватикану з Православними Церквами.

Говорячи про розвиток відносин з православним світом, кардинал зазначив: «З 2005 р. ми намагаємося вникнути в проблему першості у діалозі з представниками 15 православних Церков. Це нелегко. Але ми не хочемо знайти єдність «a minima» ».

Кардинал розцінив як великий успіх у пошуку спільної позиції прийнятий в 2007 р. т.зв. Равеннский документ. «Обидві сторони визнали, що Церква потребує «першість» – на місцевому, регіональному та універсальному рівні. Ми побажали тоді поглибити цю тему історичним дослідженням про першість в Церкві протягом першого тисячоліття, до Великого розколу», – заявив прелат.

У той же час кардинал Кох висловив думку, яка здатна викликати здивування: «Ми не змогли просунутися вперед, православні не хотіли продовжувати роботу в цьому напрямку у зв’язку з відсутністю експертів-істориків з цього питання серед них». Здається все ж, що в Помісних Церквах знайшлося б чимало фахівців цього профілю.

«Тоді ми вирішили працювати над темою співвідношення між православною соборністю і католицькою першістю, які один одного абсолютно не виключають», – повідомив кардинал Кох.

Прелат відзначив, що при оперуванні поняттями «першість честі» відразу виникають проблеми, як тільки зачіпаються такі питання, як: хто скликає церковний собор? хто його втілює в життя? хто закриває? Протягом першого тисячоліття, це був імператор, нагадує Курт Кох.

«Тому ми повинні запитати один одного: чи можливо в реальності першість без будь-якої юрисдикції? Положення англіканського співтовариства примітно в цьому відношенні: Архиєпископ Кентерберійський не має юрисдикції. Це – дуже важкий стан», – підкреслив глава Папської ради зі сприяння християнській єдності.

«Різноманітність всередині Православних Церков іноді створює труднощі для подальшого просування діалогу. Тому ми дуже уважні до перспективи майбутнього Всеправославного Собору. Я був би дуже щасливий, якби ця подія мала місце, оскільки це посилило б момент практичної та реальної соборності між Православними Церквами », – підсумував кардинал Кох.

За матеріалами: Седмица.Ru

Глава УГКЦ запросив православних взяти участь у відкритті різдвяної ялинки у Ватикані

часопис CREDO — Fri, 21 Oct 2011 13:38:02 +0000

Блаженніший Святослав Шевчук 19 жовтня зустрівся з Головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви архиєпископом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром. Під час зустрічі, зокрема, йшлося про спільну участь у відкритті різдвяної ялинки з України на площі святого Петра у Римі у грудні цього року.

Бесіда пройшла в теплій і дружній атмосфері, повідомляє офіційний сайт УПЦ .

Згідно з традицією, що з’явилася наприкінці минулого століття, до Ватикану привозять різдвяні ялинки з різних країн світу. Цього року наступила черга України, якої наша держава чекала декілька років.

Цьогорічна ялинка буде привезена зі Львівської області. Біля підніжжя ялинки, зазвичай, встановлюється різдвяний вертеп. У відкритті ялинки візьмуть участь мистецькі колективи з України. Також очікується участь офіційної української державної делегації.

Минулого року 94-річну різдвяну ялину висотою 34 метри і вагою 5 тонн було доставлено до Риму із північно-італійської провінції Больцано-Альто-Адідже. Раніше ялинки до Ватикану привозили з Австрії, Німеччини, Бельгії та інших країн.

Глава УГКЦ про екуменічний діалог між католиками та православними

часопис CREDO — Thu, 13 Oct 2011 13:47:15 +0000

З самого початку мого служіння як Глави УГКЦ я сказав, що прагнення до єдності та спілкування між Церквами є для нас пріоритетом. В дусі моїх безпосередніх попередників повторюю слова «прощаю і прошу прощення» і сподіваюся на таку ж відповідь зі сторони православних співбратів.

Про це сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), виступаючи з Інавгураційною промовою в Екуменічному інституті у Венеції. 12 жовтня він виголосив доповідь «Внесок УГКЦ в діалог з православними в католицько-православній спільній комісії».

«Греко-Католицькі Церкви зокрема в останні два десятиліття прагнуть дати справжнє свідоцтво їх повного православ’я і соборності, – зазначив Глава УГКЦ. Після оприлюднення Кодексу Канонів Східних Церков вони ще глибше почали переосмислювати свій особливий статус і намагаються знайти синтез між католицькою і православною еклезіологією. Ми добре усвідомлюємо труднощі, які можуть виникати в цьому процесі, але погоджуємося з абсолютною необхідністю, що такий діалог між католиками і православними слід продовжувати».

На думку Блаженнішого Святослава, Східні Католицькі Церкви можуть зробити істотний внесок у розвиток богословського діалогу з православними, в першу чергу завдяки своїй повній відповідності східній традиції. «Після зустріч з митрополитом УПЦ МП Володимиром в мене склалося переконання, що ми встановили відносини відкритості і щирості. Ми знаємо про розбіжності, але ми обіцяли працювати разом там, де це можливо. Саме в цій перспективі я хочу продовжити зусилля до єдності нашої Церкви», – наголосив Глава УГКЦ.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

Бенедикт XVI зустрівся з представниками протестантських Церков Німеччини

часопис CREDO — Fri, 23 Sep 2011 14:21:41 +0000

У рамках апостольської подорожі Бенедикта XVI до Німеччини, у п’ятницю, 23 вересня, в Ерфурті, в капітулярному залі колишнього августиніянського монастиря, відбулась зустріч Святішого Отця представниками Ради Німецької Євангельської Церкви.

Промовляючи до керівництва Євангельської Церкви Німеччини, Єпископ Риму звернув увагу на необхідність того, щоб перед обличчям прогресуючої секуляризації віра була по-новому переосмислена та переживана, а це спричиниться до повернення Бога в поле зору сучасного світу. На думку Папи, завданням екуменічного діалогу є якраз допомагати одні одним глибше та живіше вірити. «Не якісь тактики спасуть нас, спасуть християнство, а – переосмислена та наново пережита віра, через яку Христос, а з Ним – Живий Бог, увійде у цей наш світ. Подібно, як мученики нацистської епохи наблизили нас одні до одних та пробудили першу велику екуменічну відкритість, так само також і сьогодні віра, якщо її глибоко переживати у своєму нутрі, є найсильнішою екуменічною силою у цьому секуляризованому світі, яка нас наново поєднує, ведучи до єдності в Єдиному Господі», – зазначив Папа.

Далі у монастирській церкві відбулося екуменічне богослужіння, в якому взяли участь також представники інших протестантських спільнот.

«Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене» (Ів.17,20), – цими словами Ісуса Христа, з Євангелії від святого Івана, Папа Бенедикт ХVІ розпочав свою промову під час екуменічної молитви з протестантами, звертаючи увагу на те, що Спаситель благав у Свого Отця єдності для нас. Папа підкреслив, що ця молитва Ісуса не є лише чимось минулим, адже Господь просить про єдність тих, які житимуть у майбутньому. За його словами, ми станемо одним тоді, коли захопимося цією молитвою, коли увійдемо у неї, коли станемо її учасниками.

Святіший Отець наголосив, що «фундаментальна єдність полягає у тому, що ми віримо у Бога, всемогутнього Отця, Сотворителя неба і землі; що ми визнаємо Його як Триєдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа». Він підкреслив, що найвища єдність не є самотністю якоїсь окремої одиниці, але єдністю через любов. Ми віримо в конкретного Бога, у те, що Він до нас говорив і став одним із нас. «Свідчити про цього живого Бога – це наше спільне завдання в актуальний час», – підкреслив Вселенський Архиєрей, додаючи, що разом із свідченням про живого Бога ми повинні спільно давати світові відповіді, яких він потребує.

Серйозність віри у Бога виявляється у житті Його словом та у тому, як ми посвячуємось на служіння Його творінню, тобто людині. Наша віра у Господа Бога повинна проявлятись у нашій спільній турботі про людину. Папа пригадав, що віра не є чимось, що ми придумуємо чи узгоджуємо між собою, але є основою нашого життя. Бенедикт ХVІ наголосив, що ми живемо у час, коли нашим завданням повинна бути також оборона людської гідності, від її зачаття до природної смерті, адже сьогодні маємо дуже нечіткі критерії людського буття. Далі, процитувавши відомого філософа та богослова Романо Ґуардіні, «лише той, хто знає Бога, знає людину», Папа наголосив, що у суспільстві, де немає Бога, людиною починають маніпулювати.

Святіший Отець вказав також і на наш обов’язок любити. Щирість нашої віри проявляється, зокрема, через нашу готовність до того, щоб бути повністю до розпорядження Бога та інших. Відкритість на ближнього вказує на правдивість нашої любові до Бога. А на закінчення Папа заохотив усіх приєднатись до Ісусової молитви: «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав» (Ів.17,21).

За матеріалами: Радіо Ватикан

Синод УГКЦ закликав вірних не ображати представників інших конфесій

часопис CREDO — Tue, 20 Sep 2011 10:11:28 +0000

На свято Різдва Пресвятої Богородиці за юліанським календарем, 21 вересня, набирають чинності постанови, прийняті Синодом Української Греко-Католицької Церкви, який проходив з в Бразилії з 5 до 10 вересня.

Розповідаючи про перебіг Синоду, Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, відзначив, що важливою темою, яку розглядав цьогорічний Синод, було питання екуменізму.

За його словами, Секретаріат Синоду отримав пропозиції щодо відносин з іншими конфесіями від Синодального комітету в справах екуменізму, який досі очолював Блаженніший Любомир.

У 25-й постанові Синоду Єпископів УГКЦ 2011 року дослівно сказано таке:

«Для здійснення Христової заповіді «Щоб усі були одно» (Ів. 17, 11):

- закликати всіх вірних УГКЦ до молитви за єдність християн;

- заохочувати вірних, зокрема духовенство, до участі у спільних молитвах з представниками інших Церков і церковних спільнот там, де це можливо, з дотриманням приписів церковного права;

- розвивати діалог у правді й любові з представниками інших Церков і церковних спільнот;

- оминати все, що могло б образити чи завдати шкоду братам і сестрам інших конфесій».

«Ми вдячні за такі прості, але дуже необхідні заходи для оздоровлення відносин між нашими братами й сестрами в Христі. Суть наших настанов – оминати будь-які слова, вчинки, діла, які б могли образити наших співбратів», – наголошує Секретар Синоду.

Він підкреслив, що така поведінка буде виявом «нашої пошани й християнської любові, бо годі говорити про християнську любов там, де існують наклепи, осуди, де висуваються найчастіше безпідставні звинувачення».

«Одне слово, ми, як учні Христові, повинні цього всього уникати, бо інакше ми не наблизимося до заповітної цілі, щоб усі були одним цілим. Крім того, це негативний приклад людям, які спостерігають за нами й кажуть: ось як християни одне одного «люблять». Тому, не чекаючи, як з нами поводитимуться, намагаймося уникати будь-яких слів, учинків, які б якось могли завдати шкоди нашим співбратам чи зранити їхні почуття».

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

В Італії триває Міжнародна екуменічна конференція

часопис CREDO — Fri, 09 Sep 2011 15:46:38 +0000

XIX Міжнародна екуменічна конференція східної духовності розпочалася 7 вересня у монастирі Бозе на півночі Італії. У форумі беруть участь представники різних християнських Церков – Католицької, Православних та протестантських спільнот, як також богослови східної і західної традицій.

Головне завдання форуму – розгляд основних принципів східного догматичного вчення. Нинішня конференція, яка закінчується 10 вересня, присвячена дослідженню теми «Слово Боже в духовному житті Церкви». З благословення Блаженнішого Святослава від Української Греко-Католицької Церкви участь у конференції бере о. Ігор Шабан, голова Комісії Християнської Єдності.

Роботу форуму привітальним словом відкрив настоятель монастиря Енцо Б’янко, який відзначив, що «місією обителі в Бозе є знаходження шляхів для зближення християн». Брат Енцо також представив найбільш відомих учасників конференції. Після цього пролунало привітання від папи Римського Бенедикта XVІ, Вселенського Патріарха Варфоломія, Патріарха Антіохійського Ігнатія VІ та глави Папської ради для сприяння християнській єдності кардинала Курта Коха.

Після оголошення привітань розпочались робочі засідання конференції, які зокрема акцентували увагу на наступних темах: Біблія в літургії; наявність схоластичних тенденцій в літургічних тлумаченнях святих отців Церкви; актуальність історико-критичного методу екзегези Святого Письма; уподібнення християнина Христу за допомогою Євхаристії; Слово в житті народу Божого: святитель Іоанн Златоуст; Преподобний Єфрем Сирин, співак слова Божого; Біблія в духовному досвіді отців пустині.

Довідка

Перша Міжнародна екуменічна конференція відбулася в 1993 році з ініціативи нинішнього настоятеля монастиря Енцо Бянко. Конференція збирає найбільш авторитетних фахівців у сфері богослов’я й світської науки, ієрархів високого рангу і вважається однією з найбільш ефективних «комунікативних площадок» для просування діалогу між східною й західною галузями християнської традиції.

За матеріалами: ecumenism.com.ua