CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » економічна криза

Світ поділився на два ринки, – ватиканський банкір

часопис CREDO — Mon, 23 Jan 2012 11:11:40 +0000

Фото: affaritaliani.libero.it

На розділення у світовому економічному порядку, до якого доходить у суспільствах, що керуються рейтингами, звертає увагу керівник ватиканського банку.

В інтерв’ю для Ватиканського Радіо професор Етторе Готті Тедескі підбив підсумки нинішнього суспільно-економічного становища Європи.

Готті Тедескі називає це становище «кризою споживацької моделі» в країнах, які обрали життя в кредит.

«Яку оцінку рейтингові агентства можуть виставити західним системам, що впродовж останніх 25 років розділили світ на дві частини? – запитує ватиканський банкір. – На Заході закріпився споживацький підхід, одночасно створюючи економічний простір для споживачів і принципово переміщуючи значну частину продукції на свою півкулю. На Заході постав світ споживачів, а на Сході – виробників, які ще не є споживачами. Тепер, під час нинішньої кризи, стає очевидним, що вона постала через борг. І, тим не менше, цей борг несплатний, система неспроможна це виконати. Світ відкрив, що Захід уже не має ознак, характерних для економічного пожвавлення, оскільки вони виявилися перенесені на іншу частину планети. Що ми можемо сказати рейтинговим агентствам? Що ми прекрасні тільки через те, що за чотири економічні реформи скоротимо громадські витрати?»

Ватиканський банкір звертає увагу на те, що рейтингові агентства повинні набагато ретельніше з’ясовувати, на підставі чого створюється оцінка платоспроможності окремих держав. На його переконання, обов’язковою є також можливість змін у рейтингу, а агентство має вказати, як саме це можливо.

«Залишається цілком зрозумілим, що рейтингові агентства мають це набагато краще пояснювати, а також усвідомлювати вагу наслідків тих оцінок, що вони їх дають. Як на мене, агентства мають також надавати вказівки, подібно як це роблять аудитори, кажучи, наприклад: «Я дам висновок про твою фінансову звітність, але за певних умов». І в цих умовах ідеться про те, що потрібно зробити, аби дістати підвищення рейтингу», – каже шеф Інституту релігійних справ.

Наступною важливою справою, на яку звертає увагу цей Інститут (поточно званий Ватиканським банком), є певні труднощі, пов’язані з тим, що всі світові рейтингові агентства належать американцям. На думку професора Готті Тедескі, це викликає певні побоювання, оскільки американські агентства можуть представляти інтереси різних економічних лобі, наявних у Північній Америці. Тут може постати безсумнівний конфлікт інтересів, оскільки двоє боржників – США і Європа – потребують нових засобів, аби сплатити старі борги. Отже, за одні й ті самі кошти на ринку борються двоє боржників.

А щодо труднощів Старого Континенту, то ватиканський банкір звертає увагу на ще один вимір кризи. «Нашу європейську проблему становить брак конкурентоспроможності. Нинішній світ змінився. Ми стоїмо перед лицем нового глобального порядку, в якому найважливіша продукція – 60-70% всіх продуктів споживання – виробляється в тих географічних регіонах, де кошти нижчі. Західна економічна модель дуже затратна, а отже, якщо ми хочемо бути конкурентоздатними, мати роботу, мати виробництво глобального рівня, то ми мусимо цю конкурентоздатність віднайти. Зрозуміло, не йдеться про конкурентоспроможність Європи: ми ж бо маємо конкуретність італійську, іспанську, французьку, німецьку. Відповідно, в рамках Європи, яка хоч і має спільну валюту, та не має спільного економічного уряду, – той, хто кращий, терпить наслідки того, що хтось гірший», – ствердив професор Готті Тедескі.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Папа: Криза Європи витікає з кризи віри

часопис CREDO — Thu, 22 Dec 2011 15:23:43 +0000

Папа підсумував найважливіші події в житті Церкви за останній рік під час своєї промови до кардиналів з Римської Курії. У промові багато уваги було приділено зокрема економічній кризі в Європі. Вона, на переконання Папи, є результатом етичної кризи.

«Європа перебуває в економічній і фінансовій кризі, яка в остаточному розрахунку полягає у етичній кризі, яка загрожує Старому Континентові. Хоч такі вартості, як солідарність, діяльність для інших, відповідальність за бідних і страждаючих є в більшості бездискусійні, часто бракує мотивуючої сили, яка була би здатна нахилити індивідів і великі групи суспільства до відмови і відречення», – сказав Папа.

«Знання і добра воля не завжди йдуть в парі. Воля, яка боронить особисті інтереси, затемнює знання, а знання ослаблене і не здатне підкріпити волі», – додав Бенедикт XVI.

«Тому з цієї кризи випливають фундаментальні питання: де є світло, яке могло би освітити наше знання не лише загальними ідеалами, але конкретними імперативами? Де є сила, яка підносить нашу волю?» На думку Папи, відповідь на це питання повинна принести нова євангелізація.

«Із занепокоєнням не тільки віруючі, але також люди назовні спостерігають, що ті люди, які регулярно ходять до церкви, щоразу старші, а їх кількість постійно зменшується; що відзначається стагнація у священицьких покликаннях, як росте скептицизм і брак віри. Що ми повинні з тим робити? Тривають дискусії про те, що треба зробити, щоб відвернути ці тенденції. Очевидно, треба зробити багато речей, але здійснення того одноосібно не розв’язує проблем… Причиною кризи Церкви в Європі, як я сказав у Фрайбурзі, є криза віри. Якщо ми не знайдемо відповіді на неї, якщо віра не поверне своєї живучості, стаючи глибоким досвідом і реальною силою завдяки зустрічі з Ісусом Христом, всі інші реформи залишаться недієвими», – сказав Папа.

У великій промові – традиційному підсумку найважливіших подій в житті Церкви за попередній рік, Папа згадав беатифікацію Йоана Павла ІІ, свою подорож до Хорватії, Німеччини і Беніну та про Всесвітній День Молоді У Мадриді. Про міжрелігійну зустріч в Асижі у 25-ту річницю історичної ініціативи Йоана Павла ІІ Папа згадав, висловлюючи надію на те, що з неї народиться «нова готовність служіння мирові, поєднанню та справедливості».

За матеріалами: Католицький Оглядач

Католицька Церква про вихід із світової фінансової кризи

часопис CREDO — Sat, 10 Dec 2011 15:22:56 +0000

Ілюстрація: europa.eu

Святіший Отець і Апостольська Столиця з великою увагою слідкують за світовою фінансовою кризою, – запевняє кардинал Петер Кодво Аппіа Турксон, префект Папської ради «Iustitia et Pax» (Справедливість і мир). Найкращим доказом цього є факт, що через вибух кризи у США восени 2008 року було затримано оприлюднення енцикліки Бенедикта XVI «Caritas in veritate».

З огляду на цю затримку енцикліка побачила світ аж у липні 2009 року. Святіший Отець бо вирішив представити в ній сучасне суспільне вчення Церкви, допасоване до викликів глобалізованого світу в добу кризи. Він закликав відновлювати економіку і вказав на її головний гріх, що полягає в її відокремленості від моральних критеріїв. Папа сформулював постулат заміни вузько сприйнятої «логіки ринку» – логікою дару та глобальної солідарності.

Важлива енцикліка

Вказівки Папи були уважно прочитані політиками, економістами та підприємцями. – «Caritas in veritate» це світло, що пробивається крізь темні хмари світу, зануреного в кризу, – визнав попередній французький міністр праці, громадських зв’язків, сім’ї, солідарності та міст Ксав’є Дарко (2009-2010). Він підкреслив, що Папа пропонує в цій енцикліці «новаторське рішення» виходу з кризи. Воно вимагає поновного визначення того, чим є «розвиток», таким чином, щоб його не розуміли виключно як «постійне економічне зростання». Отже, Церква пропонує «інтегральний розвиток», який розпочинається від установлення нових міжлюдських зв’язків, будованих на дарі, безкорисливості та діленні благами, – пояснює Дарко.

Тодішній – на момент оприлюднення документа – міністр праці Франції підкреслив, що, всупереч гадкам, причини недостатнього розвитку мають не так «технічну» природу, як радше виникають із браку братерства між людьми. Тому Папа закликає всіх усвідомити, що люди становлять одну родину, а це тягне за собою, зокрема, відмову від гедоністичного споживацтва та відхід від розуміння ринку як засобу панування над іншими. Такі дії вимагають морального поступу, який стає «умовою виживання» людства.

На думку п.Дарко, енцикліка Бенедикта XVI не є «абстрактною медитацією». Рідко коли папи настільки близько підходили до реальності, щоби проаналізувати її болячки, а крім цього – і запропонувати, з прагматизмом та вдумливістю, найвідповідніші ліки. Аби лиш це звернення було почуте! – такі побажання французького політика.

“ Папа у своїй енцикліці більше має що сказати світові на тему економічної кризи, аніж члени «Великої Вісімки»

Коментатор італійської щоденної газети «La Repubblica» Марко Де Чекко навіть написав, що Папа у своїй енцикліці більше має що сказати світові на тему економічної кризи, аніж члени «Великої Вісімки». Зустріч керівників держав та урядів восьми найбагатших країн світу збіглася з оприлюдненням цієї енцикліки. Зіставляючи її з заключним документом G8, Де Чекко сказав, що енцикліка вельми радикально заявляє протест проти «моделі розвитку, прийнятої світовим капіталізмом кількадесят років тому». А між тим, «лідери, зібрані на засіданні, справляли таке враження, ніби вважають цю модель цінною і вартою продовження, хоча й після певної модифікації та глибоких реформ».

Французький кардинал Андре Вен-Труа зауважив, що енцикліка Бенедикта XVI не містить «переліку рішень» для світової економічної та фінансової кризи, як і для наслідків глобалізації, а заохочує «провести моральну оцінку». – Остаточним критерієм суспільних проектів є служіння людині. То не людина служить суспільним проектам, – вказав ієрарх. Своєю чергою, німецький кардинал Пауль Йозеф Кордес зазначив, що енцикліка закликає насамперед до переміни самої людини: Папа закликає до морального оновлення, а через це до зміни виду сучасних суспільств.

“ Італійський економіст Етторе Готті Тедескі навіть написав, що за енцикліку «Caritas in veritate» Папа має отримати Нобелівську премію в галузі економіки

На думку о.прелата Петра Мазуркевича, генерального секретаря Комісії католицьких єпископських конференцій Європи (COMECE), Папа говорить про антропологічну помилку, яка лежить в підставі світової кризи. В сучасній політиці, економіці та різних сферах суспільного життя втрачене розуміння того, ким за своєю суттю є людина. А наслідки цього завжди згубні. На сторінках енцикліки Папа доводить, що коли прийнято неправильне бачення людської особи, то навіть у намаганнях якомога краще відповісти на потреби так сприйнятої людини, пропоновано неправильні рішення. На запитання, чи він не вважає, що Бенедикт XVI бачить набагато більше негативних моментів ліберальної економіки, ніж його попередник, – о.прелат відповів: суспільна енцикліка Йоана Павла ІІ «Centesimus annus» була написана в момент падіння централізованого управління економікою. На полі бою тоді залишилася економіка вільного ринку. Сьогодні ж, коли ми маємо справу виключно з економікою вільного ринку в її неоліберальній версії, очевидно, що й ця неоліберальна економіка щоразу більше зазнає поразки. І саме про це говорить Папа.

Італійський економіст Етторе Готті Тедескі навіть написав, що за енцикліку «Caritas in veritate» Папа має отримати Нобелівську премію в галузі економіки. На його переконання, ніхто так, як Бенедикт XVI, не пояснив, що належить зробити для економіки: застосовувати її закони, а не оминати їх.

Керівні кадри – на реколекції

Невдовзі після виходу енцикліки Готті Тедескі, вже як префект ватиканського Інституту релігійних справ, популярно званого «ватиканським банком», кілька разів публікував на сторінках «L’Osservatore Romano» глибокі аналітичні статті щодо причин кризи. Її корені, на думку професора, мають етичну природу, оскільки «економіка, відділена від етики, озброєна моральною самодостатністю, опинилася в руках тих, хто перетворює її механізми на засоби влади, в тому числі й політичної». Ці люди «мають у своєму розпорядженні вишукані знаряддя, однак вони не досить зрілі ані досить мудрі, щоб думати про спільне благо».

“ Аби розв’язати сучасну кризу, керівний клас має повернутися до практики реколекцій

Однак політики не бажають визнати справжні причини кризи. Вони програли на всіх фронтах: спершу випустили з рук економіку, втратили контроль над боргами, над створенням робочих місць, а тепер уже три роки як намагаються рятувати систему наївним оптимізмом. Аби ситуація перестала бути хворою, необхідно, щоб керівництво світовими фінансами віднайшло сенс буття. Економіка – це лише одне зі знарядь, так само як і фінанси. Самі по собі вони ані добрі, ані злі. Все залежить від того, як їх використовують. Глибоко нігілістична культура заразила Європу за останні 20 років. Ідеться про майже всі країни західного світу. Така культура витворила систему повної відірваності від важливих істин, що визначають ужиток знарядь. Внаслідок цього знаряддя набули моральної автономності, стаючи метою, а не засобом. Папа Бенедикт XVI говорить про це на початку своєї енцикліки «Caritas in veritate». Він робить висновок, що коли справи йдуть кепсько, то потрібно змінити людину, а не знаряддя. Йдеться про те, щоб людина стала спроможною використовувати ці знаряддя задля спільного блага, задля самої людини. Тому, аби розв’язати сучасну кризу, керівний клас має повернутися до практики реколекцій. І це не жарт. Завдяки реколекціям людина наново віднаходить сенс життя, діяльності, вчиться відрізняти цілі від засобів. Вона відкриває, що головною метою є людина та спільне благо.

Керівникам держав бракує почуття відповідальності, – такою є наступна думка Готті Тедескі. Сьогоднішня криза, вважає він, є наслідком занедбань на Заході, в тому числі і його політиками, які не докладали зусиль до розвитку економіки. Вони не рахувалися з тим, що для того, аби економіка могла розвиватися, має також розвиватися й суспільство. «Ми обмежили плідність і гадали заступити її зростанням спожитку в кредит. Аби нині конкретно протиставитися кризі, варто було б проголосити довгий період затягування поясів. Таким чином можна було б відбудувати фундамент економіки. Вочевидь таке рішення не було би популярним. Тому [політики] займаються оманою, аби оживити споживацтво, замість того щоб відбудовувати основи економіки, до яких належить, наприклад, ощадливість», – стверджує проф.Готті Тедескі.

“ Тільки період ощадливості може бути ключем повернення до періоду зростання

Він визнає обов’язковим, щоб представники великих світових економік перестали «шукати індивідуальних рішень, які суперечать одне одному». Потрібна справжня зустріч відповідальних, докладне представлення справ, аби почати нарешті дискутувати про правила виходу до покращення. А над усе потрібно досягнути згоди стосовно факту, що тільки період ощадливості може бути ключем повернення до періоду зростання, – така пропозиція «папського банкіра». Він представляє як постулат, щоб сім’ї – однак без посередництва банків – погодилися призначити частину своїх заощаджень («скажімо, десять відсотків») для допомоги малим підприємствам. Готті Тедескі певен, що таке рішення викликало би зростання трудової зайнятості, ба навіть могло би притягнути закордонний капітал. Натомість він є противником того, щоб держави занедбували стратегічні галузі економіки; на його думку, це має
бути використано «як реальна гарантія під заборгованість, щоб вона була менш обтяжлива і більш приваблива для міжнародних покупців».

Всесвітній нагляд за фінансами

Надзвичайно сильно пролунав голос Папської ради «Iustitia et Pax», коли у жовтні 2011 року вона оприлюднила ноту «Про реформу міжнародної фінансової системи в перспективі публічної влади з універсальними компетенціями». Автори 17-сторінкового документа підкреслили, що до теперішньої кризи призвели «егоїзм і колективна жадібність», а також «економічний лібералізм, позбавлений правил і контролю». Неприпустимою визнано ситуацію, коли одні країни розвиваються за рахунок інших.

Валютні й фінансові транзакції, базовані насамперед на спекуляції, названо шкодою, якої зазнає реальна економіка, зокрема в економічно слабших країнах. Автори документа закликали до радикального перегляду цього становища відповідно до принципу: «Ринки знову мають служити людині».

Хоча й застерігаючи, що вона не надає жодних конкретних розв’язань кризи, оскільки це не її завдання, Папська рада, однак, запропонувала кілька шляхів покращення нинішнього становища. Зокрема – впровадити податок на фінансові транзакції, який можна буде використовувати для допомоги країнам, найбільш зачепленим кризою. Крім цього, радиться провести рекапіталізацію банків, в тому числі й за публічні фінанси, але таким чином, щоб це сприяло розвиткові реальної економіки.

Однак найважливішою пропозицією Папської ради є створення міжнародного органу або ж «механізму», який би виконував функцію глобального монетарного контролю, згідного з логікою Бреттон-Вудської валютної системи 1944 року, завдяки якій постав Міжнародний валютний фонд. Оскільки МВФ більше не може гарантувати стабільності світових фінансів, потрібна нова влада (звичайно, за участі країн, що розвиваються), яка б координувала й пильнувала систему зміни курсів. З точки зору Апостольської Столиці, першим кроком до створення такого «механізму» був би «спільний кодекс елементарних принципів», а метою – створення чогось на кшталт Всесвітнього центрального банку, що діяв би під егідою ООН, або принаймні чогось згідного з її засадами.

“ Першим і найважливішим антикризовим фактором є любов

На думку представників Апостольського Престолу, завершується «вестфальський» порядок світу – епоха, в яку держави кооперувалися між собою, але «не бачили необхідності своєї міцної єдності заради спільного блага всіх народів». Нинішні покоління мають знати, що існує нова світова динаміка досягнення універсального спільного блага, – читаємо в згаданому документі. Тоді справа дійде до поступового перенесення частини національних законів на регіональні або глобальні власті. Метою буде держава закону на наднаціональному рівні, «більш зближена всесвітня спільнота». «Віруючі, й не лише вони, мають напружити свою уяву на цій дорозі», – заохочує Папська рада й підсумовує, що «дух будівництва вавилонської вежі був учора. Тепер промовляє Дух П’ятидесятниці, дух єдиної людської родини».

Не можна постійно жити в кредит

У схожому дусі висловилися європейські єпископи. «Європейська криза, що її ми зараз переживаємо, не є просто кризою управління ані кризою розподілу доходів. Це справжня системна криза», – каже кардинал Андре Вен-Труа. Голова Конференції єпископату Франції підкреслив, що неможливо безконечно жити в кредит. Нагромадження дефіциту і боргів обтяжує інвестування в майбутнє і кладе на плечі молодого покоління «тягар, який неможливо нести». Тому доконче потрібно змінити спосіб життя, тобто прийняти «більш раціональне та врівноважене споживання».

Кризою – в тому числі сфери євро – зайнялася Комісія католицьких єпископських конференцій Європи (COMECE). Її голова, єпископ Адріанус Герман ван Луйн із Голландії, зауважив, що євро – не тільки спільна валюта 17 держав-членів ЄС, але й «один із найважливіших символів успіху процесу інтеграції» в Європі. Серед найважливіших цінностей цього процесу голландський єпископ назвав солідарність, яку виявляють до потребуючих, коли постає необхідність. Комюніке жовтневого пленарного засідання СОМЕСЕ містить заклик до Європейського Союзу та його громадян: утриматися від взаємних дорікань та спільно прийняти на себе відповідальність за знайдення виходу з кризи. Єпископи закликають європейське керівництво прийняти «довготривалу перспективу» задля подолання кризи.

На зібранні СОМЕСЕ професор Ланс Бовенберг з університету Тільбурга назвав любов, милість і розпізнання як три речі, що їх може запропонувати Церква спільноті Європи, аби боротися з сучасною кризою. Першим і найважливішим антикризовим фактором є любов. «Тоді як люди залишилися самотні й перелякані, бо ринки й уряди їх зрадили», – пояснив голландський економіст.

На його думку, другим важливим антикризовим фактором, характерним для Церкви, є відмова від осуду заради виявлення милості. Країни та люди перед лицем кризи шукають винних у тому, що сталося, і дорікають одні одним. «А тут треба полишити шукання жертовного козла і подивитися на інших як на дітей Божих, навіть якщо вони припустилися помилок», – сказав викладач Тільбурзького університету. Своєю чергою, третій антикризовий духовний чинник – привести самого себе та інших до розуміння, що ця ситуація може нас чогось навчити.

Бовенберг вказав також на три економічні «лікарські засоби» проти кризи європейських фінансів. Першим із них має бути скорочення боргів Греції взамін за глибоку реорганізацію економіки цієї країни. Другим цілющим засобом голландський економіст вважає дофінансування банків, але за умови зміни їх дотеперішнього механізму дії. Останнім же засобом від кризи мало б бути відновлення рівноваги між північчю та півднем Європи. «Я вперше в житті чув виступ фахівця у галузі економіки, який говорив про любов», – так це прокоментував англійський єпископ Вільям Кенні в інтерв’ю для італійської агенції SIR.

“ Криза є нагодою до загального навернення народу

Єпископи СОМЕСЕ прийняли заяву стосовно суспільної ринкової економіки – ідеї, введеної Лісабонською угодою в Договір про Євросоюз. Документ під назвою «Європейська спільнота солідарності та відповідальності» буде опублікований кількома мовами на початку січня 2012 року.

Часто в обговоренні кризи слово беруть португальські єпископи. Вони критикують залежність політичної влади від «диктатури капіталу» та «неясних ігор» в економічній сфері. Звертають увагу, що підпорядкування такого штибу обмежує свободу демократичного вибору і, загалом беручи, б’є по найслабших суспільних верствах. «Якщо існують “податкові раї”, то мають також існувати й “пекла бідності та несправедливості”, які потрібно ліквідувати», – сказав Генеральний секретар Конференції єпископів Португалії о.Мануель Моружан SI. Він пояснив, що Церква не збирається нікого звинувачувати персонально, а прагне єдино лише звернути увагу на часто безособові явища ігор поміж політичною та економічною сферами, наслідки чого відчувають усі.

Кардинал Жозе да Круз Полікарпу з Лісабона звертає увагу, що засоби, використовувані задля виправлення кризового стану, можуть навіть викликати його поглиблення. Це стосується зокрема найслабших і найубогіших членів суспільства. Тому Патріарх Лісабона закликає, щоби пов’язані з кризою обмеження було рівномірно покладено на всі суспільні групи. Голова португальського єпископату підкреслив, що завдання єпископів – не давати конкретні вирішення, а проголошувати основоположні цінності, які в цій сфері належить ушановувати.

Водночас він звернувся до португальського суспільства з проханням терпляче зносити наслідки кризи та підтримувати урядові реформи. «Настав час для зусиль і зречень заради національних інтересів. У боротьбі з кризою ми повинні відкинути приватні інтереси, оскільки серйозної загрози зазнає спільне благо. Я знаю, що кошт реалізації реформ високий і це може викликати суспільне невдоволення; але ми мусимо відбудувати важке фінансове становище нашої країни», – сказав архиєпископ Лісабона.

У найбільше зачепленій кризою Греції архиєпископ Афінський Ніколаос Фосколос підкреслює, що тамтешні політики мусять повністю змінити свою ментальність, вони потребують навернення. На його думку, криза є нагодою до загального навернення народу. «Впродовж 30 років наші політики трудилися задля власної кишені, а не для народу. Потрібно поцікавитися людьми, оскільки нині в Греції панує суспільна несправедливість. Небагато хто користується спільними благами, а багато страждають. Коли 1981 року в Грецію повернулася демократія і правління прийняла соціалістична партія, люди пов’язували великі надії з цією зміною. Але вона призвела до руйнації країни. Було чимало слів, але небагато зроблено», – сказав він у розмові з КАІ. Крім того, «за останні 30 років поширилася помилкова ментальність, і нове покоління зросло в переконанні, що їм належить багато грошей без праці». Таку позицію займають нині багато молодих людей, зітхає архиєпископ.

Християнські цінності – порятунок від кризи?

Суспільна рада при Познанському архиєпископі вказала, що найважливіші причини кризи – це заперечення християнських цінностей, релятивізація прав людини та легковаження метою демократії. Сам познанський митрополит написав, що «безпосередня причина нинішньої економічної кризи лежить насамперед по стороні людей, які прагнуть за будь-яку ціну втриматися при владі, а також по стороні безвідповідальних урядів та інституцій деяких країн, які легковажать економічними принципами й правами громадян». Він відзначив, що «постійне відкидання християнських цінностей у євроамериканських культурних колах, що виросли з християнства,… викликало цивілізаційний землетрус, який полягає у втраті морального чуття в різних сферах суспільного та економічного життя». Вираженням цього є безоглядне прагнення отримати максимальний зиск, відкидаючи будь-які універсальні моральні принципи.

“ Церква має що сказати економіці

Єзуїт, о.Матеуш Бігєль, вважає, що «християнський канон суспільних принципів» є фундаментом рентабельної економіки та ліками від світової кризи. – Економіка, будована на християнських принципах, стала б рентабельною на макрорівні, і вона все ще залишається теоретичною пропозицією для світу, – каже священик. Він пояснює свою думку: «Християнський підхід до господарювання поєднує етику з ефективністю дій на полі економіки». Певні вихідні принципи економіки цілком співвідносяться між собою в межах такого підходу – наприклад, обов’язок праці, яка є підставою для належної зарплати; принцип суспільної справедливості або преференція на користь убогих. «Дещо огрублено це можна визнати за постулат прогресивного податку», – каже о.Бігєль. Він підкреслює: економіка, базована на християнських засадах, має таку конститутивну особистість, як першість етики над законом, що, своєю чергою, постулює правильно тлумачену в суспільному контексті громадянську свободу: економічну, релігійну, однаково як в індивідуальному, так і в колективному вимірі.

Префект Конгрегації у справах католицького виховання кардинал Зенон Грохолевський ствердив: те, що Церква має що сказати економіці, було виражене словами Йоана Павла ІІ: «Відчиніть двері Христові!» – Відкрийтеся на етичні цінності, відкрийтеся насамперед на вимір любові й правди, на пошану гідності людини! Отже, немає нічого дивного, що нинішній Папа обрав собі за гасло нещодавньої подорожі до Німеччини мотто «Де є Бог, там є майбутнє». Вочевидь, це має значення також і для економіки.

Gość Niedzielny

Архиєпископи закликають італійців змінити стиль життя

часопис CREDO — Wed, 07 Dec 2011 15:11:00 +0000

Італійці повинні вчитися скромного способу життя. Відкрити для себе те, що дійсно важливе у житті. Цього не можливо зробити без Євангелія, – вважає глава Папської Ради у справах нової євангелізації Ріно Фізікелла.

Так відреагував архиєпископ Фізікелла на план італійського уряду щодо жорсткої економії, який передбачає різке затягнення пасків для захисту країни від банкрутства. З його слів, нинішня криза є можливістю для проповідування Євангелія, вияву краси і простоти християнського життя.

Змінити стиль життя італійців закликав також митрополит Мілану. На його думку, Італія вже не повернеться до процвітання останніх десятиліть. По суті, це було життя в кредит, безтурботне користування тим, що ще не заробили, – говорить кардинал Анджело Скола. Жодні зовнішні обставини не зменшують провини самих італійців. Криза не була б можливою, якби не знайшла сприятливих умов у загальній безвідповідальності.

Щодо урядової реформи висловився також італійський єпископат. Він звинуватив новий Кабінет Міністрів у тому, що він занадто мало займається відродженням економіки, зосереджуючись виключно на фінансах. Економія необхідна, але вона повинна діяти разом з програмою відновлення економіки, – заявив архиєпископ Джанкарло Брегантіні, глава єпископської Комісії у питаннях соціальної роботи.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Світова фінансова криза – це наслідок браку моральних гальм

часопис CREDO — Fri, 04 Nov 2011 05:15:10 +0000

Причина глобального економічного провалу – брак етики у людей та організацій. Такої думки дотримується кардинал Освальд Грасіас, голова Конференції католицьких єпископів Індії та Генеральний секретар Федерації єпископатів Азії.

Його Преосвященство взяв участь у конференції на тему всесвітньої економічної системи, що відбулася в Бангалорі (південна Індія) з ініціативи Папської Ради культури.

«Належне функціонування глобальної економіки вимагає основоположних цінностей та спільного етичного кодексу, базованого на вірі та розумі», – сказав кардинал Грасіас. До цього потрібно долучити відповідну політику, що заохочувала б відповідальність у керівництві підприємництвом та громадською активністю. На думку індійського пурпуроносця, уряди повинні вимагати рахунку від бізнесових кіл за правопорушення або заходи, що мали негативні щодо суспільної сфери або природи наслідки.

Схожу думку висловили інші учасники конференції, вказуючи, зокрема, на зростання корупції як наслідок браку моральних гальм серед учасників ринкової гри. За цим нерідко слідує зловживання політичною та економічною владою. Саме тому громадські ініціативи, скеровані на поширення етики в бізнесі, підтримку солідарності та врівноваженого розвитку, заслуговують на увагу.

За матеріалами: wiara.pl

Папа звернувся з закликом до «Великої двадцятки»

часопис CREDO — Thu, 03 Nov 2011 13:14:13 +0000

Подолати перешкоди, які заважають цілісному гуманному розвиткові. З таким закликом Папа Бенедикт XVI звернувся до провідників найбільш економічно розвинених країн світу.

Промовляючи наприкінці загальної аудієнції у середу, 2 листопада, Святіший Отець звернувся із закликом з нагоди чергової зустрічі так званої «Великої двадцятки», яка відбудетеся у Франції. Він сказав:

«3 та 4 листопада, Глави держав або урядів «Великої двадцятки» зберуться в Каннах, щоб проаналізувати основні проблеми, пов’язані з глобальною економікою. Бажаю, щоб ця зустріч допомогла подолати труднощі, які на світовому рівні стоять на перешкоді сприянню насправді гуманного та цілісного розвитку».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Українці почали жити бідніше

часопис CREDO — Fri, 28 Oct 2011 10:58:18 +0000

Кожній десятій сім’ї в Україні не вистачає грошей на їжу.

50,7% населення відзначають погіршення їхнього матеріального становища за останні 12 місяців. При цьому 44,8% вказали на те, що їхнє матеріальне становище не змінилось, і лише 3,6% вважають, що їхнє матеріальне становище покращилось.

Про це свідчать результати опитування, яке у жовтні провело «Українське демократичне коло».

На погіршення матеріального становища за останні 12 місяців указує більшість населення Західного та Центрального регіонів (відповідно 53,6% і 58,9%), а також відносна більшість Південного регіону (48,9%) та 38,5% Східного регіону, де більшість (56,1%) констатує, що нічого не змінилось.

Кожній десятій українській родині (10,5%) не вистачає грошей навіть на їжу, а 41,6% домогосподарств, хоча й вистачає грошей на їжу, але купувати одяг чи взуття вже складно.

Частки сімей, яким не вистачає грошей навіть на їжу, у Західному, Південному та Східному регіонах є фактично однаковими (відповідно 8,4%, 9,5%, 8%), а в Центральному регіоні таких налічується 14,8%.

Як повідомлялось, в Україні середня зарплата у вересні 2011 року зросла на 1,6% в порівнянні з серпнем і становила 2 тис. 737 гривень. У порівнянні з вереснем минулого року заробітна плата виросла на 9,9%

Згідно з рейтингом нещасних країн, Україна за «індексом нещастя» посіла 10-е місце (з 38 країн) і опинилась між Португалією (9-е) і Грецією (11-е), які наразі знаходяться на межі дефолту.

Нагадаємо, нещодавно у програмі «Глибинне буріння» Блаженніший Любомир Гузар наголосив на потребі відповідальності політиків за свої дії та заяви і закликав як віруючих, так і невіруючих громадян старанно виконувати свої обов’язки на своїх місцях для загального блага. «Якщо б в Україні сьогодні кожний із нас замислився і сказав, що від цього моменту буде старатися робити тільки те, що корисне, що добре для мене, для ближніх, для мого народу – ми були б найщасливішою державою, найщасливішим народом на земній кулі. Нас може зробити щасливішими ніхто інших, як кожний з нас зокрема і всі ми разом», – сказав архиєпископ.

Вихід з економічної кризи нещодавно запропонували у Ватикані. 24 жовтня у прес-центрі Ватикану відбулась презентація Документу Папської Ради «Справедливість і мир» про реформу міжнародної фінансової системи. Документ, який спирається на енцикліку Бенедикта ХVІ «Любов у істині», містить аналіз причин, перш за все етичних, які призвели до кризи та пропонує конкретні кроки по встановленню економічно справедливого суспільства.

За матеріалами: ТСН

Ватикан запропонував шлях виходу з економічної кризи

часопис CREDO — Mon, 24 Oct 2011 17:51:07 +0000

Сьогодні, 24 жовтня, у прес-центрі Ватикану відбулась презентація Документу Папської Ради «Справедливість і мир» про реформу міжнародної фінансової системи. Документ, який спирається на енцикліку Бенедикта ХVІ «Любов у істині», містить аналіз причин, перш за все етичних, які призвели до кризи та пропонує конкретні кроки по встановленню економічно справедливого суспільства.

Презентацію провели кардинал Петер Турксон, Президент Папської Ради «Справедливість і мир», архиєпископ Маріо Тозо, Секретар цієї Папської Ради та професор Леонардо Беккетті, викладач політичної економіки римського університету «Тор Верґата».

Економічна та фінансова криза, яку переживає світ, спонукує всіх, і окремих осіб, і народи, до глибокого розгляду культурних та моральних принципів і цінностей, які лежать в основі суспільного співжиття. Крім того, криза зобов’язує приватні структури та компетентну публічну владу на національному, регіональному та міжнародному рівнях до серйозних роздумів над причинами і розв’язками політичного, економічного і практичного характеру.

Спираючись на соціальну доктрину К;атолицької Церкви, зокрема, на енцикліку Святішого Отця Бенедикта ХVІ «Любов у істині» Папська Рада «Справедливість і мир» видала документ з пропозиціями реформи фінансової та монетарної системи з точки зору створення публічної влади з універсальною компетенцією, влади, спрямованої на служіння загальному добру, і, як підкреслив кардинал Турксон, її структура не повинна бути ще однією перевагою сильніших над слабшими. Така інституція повинна ставити на перше місце права людини, сприяти загальному розвитку всього людського суспільства в розумінні «спільноти народів». Криза зобов’язує до того, щоб наново спроектувати шлях, прийняти нові правила і знайти нові форми діяння, щоб наполягати на позитивному досвіді й відкидати негативний.

В документі коротко переглянуті етапи фінансової та економічної кризи, яка виявила егоїзм, колективну жадібність, надмірне накопичення благ та запропоновані деякі напрямні, які мають як орієнтир Організацію Об’єднаних Націй та її спеціалізовані установи і повинні бути безсторонніми. Як деякі з причин сучасної кризи вказані економічний лібералізм без жодних правил та контролю, а також три руйнівні ідеології – утилітаризм, індивідуалізм і технократія.

Як вказує Папа Бенедикт ХVІ, корінь кризи має не тільки економічну і фінансову природу, але, перш за все, моральну. Треба наново повернутись до переваги духовних та етичних цінностей і, разом з ними, до переваги політики, яка відповідальна за загальне добро, над економікою та фінансами.

У документі Ватикану припускається реформа монетарної міжнародної системи, що у перспективі означало би створення певного роду «Світового центрального банку», який би регулював монетарну систему за зразком Національних банків. Здійснення такої мети мусить бути реалістичним, а, отже, поступовим, і спиратись на відповідні юридичні основи.

Біблія розповідає про спорудження Вавилонської вежі, де панував егоїзм і поділ. Дух Вавилонської вежі є антитезою Духа П’ятидесятниці, Божого задуму для всього людства, що означає єдність у відмінності. «Тільки дух згоди, який подолає поділи й конфлікти, дозволить людству по-справжньому бути однією сім’єю, аж до осягнення нового світу із встановленням світової публічної влади на служінні загальному добру», – цими словами закінчується Документ Папської Ради «Справедливість і мир» про реформу міжнародної фінансової системи в перспективі публічної влади з універсальною компетенцією.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Католицькі єпископи Євросоюзу говоритимуть про кризу

часопис CREDO — Thu, 20 Oct 2011 17:05:39 +0000

Осіннє пленарне засідання Комісії єпископських конференцій Євросоюзу відбудеться в Брюсселі з 26 по 28 жовтня. Католицькі єпископи зберуться, щоб обговорити фінансову кризу і майбутнє європейської інтеграції.

Прелати проаналізують економічні та політичні витоки боргової кризи в Європі та інструменти для боротьби з кризою. Крім того, єпископська комісія має намір обговорити питання довіри, яка, на думку католицьких ієрархів, є ключовим фактором для виходу з фінансової кризи. У рамках пленарного засідання запланована зустріч з президентом Ради ЄС Германом Ван Ромпеєм.

Для участі в осінньому засіданні в Брюссель приїдуть 23 єпископа. Серед запрошених доповідачів – голова цільової групи з Греції в Комісії ЄС Пітер Вагнер, директор європейського департаменту МВФ Еммануель ван дер Менсбрюгге, голова управління з фінансових ринків Франції Жан-П’єр Жуйє, а також голландський професор економіки Ланс Бовенберг.

За матеріалами: kathweb.de / Седмица.Ru

Українці приносять 26% надходжень до бюджетів

часопис CREDO — Fri, 16 Sep 2011 09:16:46 +0000

Найбільшу питому вагу в структурі надходжень до бюджетів всіх рівнів має податок на доходи фізичних осіб. Збір цього податку складає 26% від усіх надходжень, що контролюються податковою службою. Про це повідомив голова ДПС України Віталій Захарченко.

Як повідомили у прес-службі Державної податкової служби, трохи менш прибутковими для бюджету є податок на прибуток (25%), податок на додану вартість (16%) та акцизні збори (12%). Всі інші платежі разом не перевищують 21%.

На думку керівника податкового відомства, існуючі тенденції надалі поглиблюватимуться. «Ситуація, коли громадяни безпосередньо наповнюють скарбницю відрахуваннями зі своїх доходів, з точки зору світової практики є природною та здоровою для будь-якої країни. В Україні також податковий тиск на суб’єкти підприємництва знижуватиметься, а питома вага відрахувань з доходів мешканців зростатиме», – вважає Віталій Захарченко.

Всього з початку року до зведеного бюджету України надійшло 145,97 млрд грн.

Нагадаємо, раніше під час презентації проекту держбюджету країни на 2012 рік міністр фінансів Федір Ярошенко також спрогнозував зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб.

За матеріалами: zaxid.net

Католицька Церква про суспільно-економічну діяльність

часопис CREDO — Wed, 14 Sep 2011 09:27:31 +0000

І. Другий Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes про суспільно-економічну діяльність

У суспільно-економічному житті треба визнавати й звеличувати гідність людської особи, її цілісне покликання і добро усього суспільства. Людина є творцем, осередком і метою усього суспільно-економічного життя (63).Економічну діяльність слід провадити притаманними їй методами, за властивими їй законами та в межах морального ладу так, щоб були сповнені Божі задуми щодо людини (64). Християни, що докладають сил до сьогоднішнього економічно-соціального розвитку і захищають справедливість та любов, нехай будуть переконані, що вони можуть багато причинитися до поліпшення добробуту людства і миру у світі. В цій діяльності, чи то поодинокі чи об’єднані, нехай присвічують прикладом. Здобувши необхідне знання і досвід, у своїх земних заняттях нехай зберігають слушний лад, у вірності Христу і Його Євангелію, так, щоб все їхнє життя, особисте і соціальне, просякало духом євангельських блаженств, а зокрема – убозтва (72).

ІІ. Післясинодальне апостольське повчання Святішого отця Івана Павла ІІ Покликання і місія мирян про суспільно-економічну діяльність:

У контексті корінних змін, що відбуваються у світі господарства і праці, миряни повинні насамперед зайнятися розв’язанням дуже серйозних проблем зростаючого безробіття, боротися за якнайшвидше знищення несправедливості, яка виникає внаслідок неправильної організації праці, дбаючи про те, щоб місце праці стало місцем спільності осіб, яким належить повага та певні права; боротися за розвиток нової солідарності між тими, котрі беруть участь у спільній праці та за створення нового типу підприємств, за перегляд торговельної та фінансової систем, а також за зміну системи технологічного обміну…

З цією метою миряни повинні виконувати свою працю з фаховою компетентністю, ввічливістю та християнським духом, вважаючи її шляхом до особистого освячення, згідно з виразною вказівкою Собору: «Через свою працю людина звичайно утримує себе та своїх близьких. Єднається зі братами та служить їм, може відчувати щиру любов і співпрацювати у вдосконаленні речей, створених Богом. Навіть більше, ми повинні бути переконаними, що працею, принесеною Богові як жертву, людина єднається зі спасенною місією Ісуса Христа, котрий, працюючи власними руками в Назареті, надав праці високої гідності» (43).

Чому Церква займається “Соціально-економічним”?

Із самого початку Бог задумав існування людини у повній гармонії з її Творцем, з іншими людьми та усім творінням. Гріхопадіння заблокувало цей план, але Бог втрутився в історію, відновлюючи союз з людиною, аби утвердити справедливість, протиставитися насильству й гніту, стати на бік малих та слабких.

У Воплоченні Син Божий у всій своїй повноті увійшов у долю людини. Сам ставши людиною, Бог увійшов в історичну та соціально-економічну сферу людства і таким чином раз і назавжди солідаризувався з кожною людиною у всіх її людських вимірах – не лише в духовному і тілесному, а й у соціальному та космічному. Своїм Воплоченням Син Божий остаточно включився в історію та життя кожної людини та кожного суспільства, і тому не дбати про світло, яким віра Христова опромінює всю багатоманітність соціально-економічних питань, та про її силу, яка запліднює вирішення їх, – це однаково, що не дбати про Христа.

Місія Церкви, як містичного тіла Христового, є духовного порядку. Проте це не протиставляє Церкву світові, небо – землі, вічність – історії. Надія на вічне життя та діяльне прагнення підтримувати людей – це різні речі, однак вони нероздільні, адже саме на землі, в історії, в конкретних соціально-економічних умовах життя кожна людина готує, вирішує і наперед «смакує» свою вічну долю.

Для Католицької Церкви економічна діяльність християнина є одним з найголовніших питань її соціального вчення, у якому Церква виробила цілий комплекс підходів до різних вимірів суспільно-економічних процесів сучасності.

Соціальна доктрина Католицької церкви, яку папа Іван Павло ІІ назвав соціальним Євангелієм наших часів, викладається через енцикліки, тобто великі «циркулярні листи», які звернені не лише до католиків, але й усіх людей доброї волі, пропонуючи у соціально-економічному аспекті, за словами пами Павла VI, «керівні принципи, критерії для судження та вказівки до дій».

Точкою відліку для сучасної католицької соціально-економічної думки є енцикліка папи Лева XIII Rerum novarum (Нові речі), яка вийшла у світ в 1891 році, відкривши шлях для інших енциклік, які вийшли протягом наступного століття.

Головні документи Соціальної доктрини Католицької Церкви:

Rerum novarum (RN) (енцикліка „Нові речі”, 1891, папа Лев XIII)

Quadragesimo anno (QA) (енцикліка „На сороковому році”, 1931, папа Пій XI)

Mater et Magistra (MM) (енцикліка „Мати та Учителька”, 1961, папа Іван XXIII)

Pacem in terris (PT) (енцикліка „Мир на землі”, 1963, папа Іван XXIII)

Gaudium et spes (GS) („Радість і надія”, 1965, Душпастирська конституція Другого Ватиканського Собору)

Populorum progressio (PP) (енцикліка „Поступ народів”, 1967, папа Павло VI)

Octogesima advenies (OA) („Наближення вісімдесятої”, 1971, папа Павло VI)

Laborem Exercens (LE) („Працею своєю”, 1981, папа Іван Павло ІІ)

Sollicitudo rei socialis (SRS) („Турбота про соціальні справи”, 1987, папа Іван Павло II)

Centesimus annus (CA) („Сотий рік”, 1991, папа Іван Павло II)

У своєму соціально-економічному вченні Церква не втручається в питання економічного життя. «Церква не пропонує якихось економічних чи політичних систем та програм і не віддає перевагу одним перед іншими, а дбає лише про те, щоб належним чином було пошановано й підтримано гідність людини і щоб для самої Церкви залишався необхідний простір для здійснення нею свого служіння у світі. Але Церква є „досвідченою у людських справах” (PP, 13) і це спонукує її поширювати свою релігійну місію на різні ділянки, в яких люди розгортають свою діяльність» (SRS, 41). Дотепер панує певний стереотипний погляд на діяльність Церкви у світі. Згідно з ним, Церква займається «небесними» справами, духовним виміром життя людини та її вічним спасінням, а тому не повинна втручатися у справи соціально-економічного життя, які нібито лежать поза її компетенцією. Тому постає логічне запитання: які є підстави для соціально-економічного вчення Церкви? На це питання відповідає римо-католицький священик Джермано Марані, професор богослов’я в Папському Орієнтальному інституті (м. Рим).

Церква не втручається в соціальні питання і не конкурує з гуманітарними науками, але вона уважно спостерігає за всією людською дійсністю, сприймаючи її як простір для євангелізації. Це значить, що тут Євангеліє може запропонувати і проголосити деякі ключові тези віри нашої Церкви, які здатні пролити світло на суспільну діяльність Церкви і тенденцію суспільства до автономної організації. Які ж це ключові тези?

Віра у Воплочення, у боголюдськість Христа Сина Божого та Церкву у світі. Проголошення спасіння відбувається через спасенну місію Церкви. А проголошення віри в Ісуса Христа – це проголошення справедливості та зусилля для її досягнення. Справжнє визволення, принесене Христом, є цілісним визволенням.

Церква дбає про світло, яким віра у Христа розп’ятого і воскреслого осяває всі виміри людського життя. Ця місія Церкви сприймається як покликання Отця у Христі, а переживається вільно у Святому Дусі, в Дусі творчості та смиренного дерзання. Церква тісно пов’язана зі світом, вона не протиставляється йому. Ми усвідомлюємо, що несправедливість, убозтво, визискування, неуцтво часто згуртовуються в межах суспільства у справжні «структури гріха».

«Структури гріха». Причиною всіх негативних соціальних обставини є зловживання людською свободою і безвідповідальність, тобто гріх як персональний учинок. Соціальне лихо, своїм негативним впливом, знову позначається на людині, обмежуючи і применшуючи її можливості діяти або спонукуючи знову до зловживання свободою та безвідповідальності. Поняття «структури гріха» охоплює все, що внаслідок особистих гріхів залишає негативні наслідки в суспільній дійсності і породжує нове зло. «Структури гріха» творять нові залежності й перешкоди, які сягають поза саму лиху дію та проміжок часу життя однієї людини. «Структурами гріха» є також всі економічні й політичні недоліки, які ускладнюють або унеможливлюють розвиток. Такими недоліками є розподіл світу на перший, другий, третій і четвертий світи, різнорідні соціальні, культурні та політичні форми гноблення та експлуатації, економічні механізми, які виявляють свою нищівну силу у масовому безробітті, в заборгованості слаборозвинених країн, в поділі світу на ворожі блоки, в динаміці імперіалізму та гегемонізму і т.д.

2. Соціальна доктрина Церкви охоплює суспільні питання, які виникли за останнє століття. Церква дедалі більше розширює свою увагу до трагедій та невідкладних питань людського співжиття у всіх частинах світу. Вона зосереджує увагу на тому, що є центром її навчання: «Те, що складає структуру і, певним чином, провідну лінію [...] усієї соціальної доктрини Церкви, – це правильна концепція людської особи та її унікальної цінності» (Іван Павло II, Centesimus Annus, 11).

Саме центральність людської особи, згідно із соціальною доктриною Церкви, є началом, осереддям і метою суспільства. І в цьому плані корисно нагадати, що не достатньо визнати всіх людей рівними. Ми вже бачили наслідки подібної, надмірно зрівняльної системи, тому потрібно, аби життя людської особи було гідним, адже Христос, Спаситель і Відновлювач повноти життя, відкрив людині людину. Людину на подобу Трійці, Триєдиного Бога, Отця, Сина і Святого Духа. Не лише окрему людину, а й спільноту, складовою якої людина є (див. Іван Павло II, Sollicitudo rei Socialis).

3. Принципи солідарності та субсидіарності. Явищем, яке пронизує нині всю культуру, політику, економіку, інформаційні структури, є глобалізація економіки. Говорячи про нове становище, що характеризується глобалізацією економіки, папа зазначає, що «ринок, опанований безумовною свободою, більше не приносить користі людям та суспільству» (Osservatore Romano, 26 квітня 1996 р.).

Увага до людської особи, типова для соціальної доктрини Церкви, виражається на соціальному терені у принципі солідарності, що його люди та різні об’єднання повинні оберігати й підтримувати в межах суспільства, на противагу всемогутності зовнішньої влади, тобто на основі принципу субсидіарності. Ці два принципи, ясна річ, випливають з центральності особи.

«Потрібно, – продовжує Іван Павло II, – забезпечити рівновагу ринку, в якому будуть застосовані принципи субсидіарності та солідарності». Адже «глобалізація ринку не може не враховувати гармонійного поєднання економічних та етичних вимог», а отже, «всесвітній ринок повинен урівноважуватися “всесвітньою” культурою солідарності».

На людину ніколи не можна дивитися як на товар. Людська особа, у християнському розумінні слова, перебуває поза межами будь-якої системи, будь-якої часткової логіки, будь-якого редукціонізму та перебільшень, які не враховують належним чином гідність людської особи у її стосунках зі спільнотою.

Несправедливість, визиск, невігластво, які в межах суспільства нерідко консолідуються у „структури гріха”, є великими ворогами людини, бо вони впливають на моральну поведінку людини, позбавляють її гідності, перешкоджають здійснити своє покликання стати подібною до Бога, стати досконалою, як Отець наш небесний досконалий є (Мт. 5, 48).

Церква вбачає підстави своєї участі у вирішенні соціально-економічних проблем людства, в підтримуванні людей та в цілісному визволені людини саме в тому, що вона є спільнотою спасіння, об’єднаною навколо свого Визволителя, Ісуса Христа, який для того став людиною, щоб людину звільнити не лише від духовного рабства гріха, а й від соціально-економічної несправедливості, гноблення та експлуатації.

Саме тому людський та соціально-економічний аспекти місії Христової Церкви є прямим наслідком її суто релігійної місії. «Любов, яка спонукує Церкву передавати всім людям дар участі у божественному житті, спонукає її також до того, щоб через ефективну діяльність своїх членів вона наближала до справжнього добра людей [...] і сприяла цілісному визволенню їх від усього того, що перешкоджає їхньому розвиткові» (Libertatis Conscientia, Інструкція Конгрегації з питань віри „Про християнську свободу та визволення”, 1986, №63).

Церква, продовжуючи спасенну присутність Христа у світі, щораз краще усвідомлює, яким повинен бути її зв’язок зі світом. Не втеча, не осуд, не панування, не ототожнення з людським градом, а «життєве начало суспільства» (папа Пій XII), тобто буття у світі й для світу як «сіль», як «дріжджі», як «світло», як зародок нового людства.

Головні принципи соціально-економічного вчення Католицької Церкви: субсидіарність, персональність, солідарність, загальне добро

Див. П. Костюк, Соціальна Доктрина Церкви. Короткий нарис. Джерела.Енцикліки. Основні поняття. Льєж-Івано-Франківськ-Тернопіль, 1996. – С. 158-173.

Субсидіарність – життєвий принцип вільного суспільства. Субсидіарність (з лат.: subsidium – надавання допомоги) – це демократичний загально-суспільний принцип впорядкування вільного і гуманного суспільства. Він є характерним принципом католицької соціальної доктрини, який виходить ще з філософії Платона і Аристотеля та середньовічного права. У католицькому соціально-економічному вченні принцип субсидіарності вперше використав єпископ Кеттелер, а після енцикліки папи Лева ХІІІ Rerum Novarum (1891) став одним з найголовніших життєвих принципів вільного суспільства. Початковою метою запровадження цього принципу було розв’язання конфліку між особою і суспільством, що допомогло б уникати крайнощів як індивідуалізму, так і колективізму. Згідно з субсидіарністю, влада повинна бути якомого ближчою до громадян. Проте держава, суспільство чи якийсь вищий авторитет, мають лише тоді втручатися з допомогою (субсидіарно) в компетентність менших чи підпорядкованих спільнот (напр.: сім’ї), коли останні не здатні самотужки виконувати свої завдання. В енцикліці папи Пія XI Quadragesimo Anno (1931) ця концепція уточнюється, розвивається і отримує назву субсидіарності. В ній ми читаємо: «Кожна суспільна діяльність є за своєю суттю й поняттям субсидіарною; її завданням є допомога членам соціального тіла. Ніколи ж вона не може їх розбити чи поглинути» (QA 79).

Завданням державних органів не є захопити владу над всіма компетенціями, щоб керувати через центрально-командну систему усім суспільним життям. Принцип субсидіарності вимагає, щоб якнайбільше завдань делегувати, сприяти і підтримувати приватні ініціативи. Це стосується як суспільних організацій, так і Церкви. Суспільство і державні органи мають бути організовані субсидіарним способом, тобто знизу вгору. Таким чином можна забезпечити оптимальний розвиток особи і менших спільнот (родин, товариств, релігійних організацій тощо). Отож, високопоставлені державні та суспільні інстанції повинні контролювати лише властиві їм завдання, які не можуть виконати організації нижчого щаблю. Не можна допускати зайвого втручання вищих інстанцій у діяльність нижчих. Всеприсутність державного бюрократичного апарату не є християнським ідеалом. З етичного погляду, принцип субсидіарності зобов’язує державу та суспільство створювати умови для повноцінного розвитку особистості, в тому числі забезпечувати соціально-економічні права людини. Держава зобов’язана поважати незалежність окремих людей та організацій, але при цьому має сприяти встановленню зв’язків між ними. Держава не має права накладати обмеження на справедливі вимоги особистості, однак повинна захищати членів суспільства від шкоди, якої можуть завдавати одним приватні інтереси інших. Цей принцип стосується не тільки державної влади, а й взагалі усіх можновладців: партій, корпорацій, профспілок, політичних лідерів, великих власників і фінансистів.

Таким чином, принцип субсидіарності творить противагу тенденціям централізації, бюрократизму та масовій культурі, знеосібленню людини. Правильне використання цього принципу зміцнює демократичний лад, здійснюючи правильний розподіл завдань і делегування компетенцій, а також розподіл влади та контроль над нею.

Принцип персональності: людина як особа й образ і подоба Божа. Прицип субсидіарності неможливо правильно розуміти без принципу персональності, який наголошує на свободі й гідності особи. Людина створена на образ і подобу Божу (Бут.1, 27) і має безпосереднє відношення до свого Творця. З партнерських відносин між особою людини і особами Пресвятої Трійці випливає таїнственна гідність людини. Людська діяльність, праця є частиною гідності людини як образу Божого. Бог творить і дає можливість кожній людини також займатися творчою діяльністю. Підкорюючи й опановуючи землю, людина стає співробітником Божим у вдосконаленні світу. Папа Іван Павло ІІ наголосив на тому, що завдяки праці людина стає Божим образом, відзеркалюючи творчу дію Бога (LE 4). З таким розумінням гідності людської особи та її творчої діяльності пов’язана велика відповідальність за світ, який Бог доручив людині. Крім великої уваги до гідності людини, іншою складовою принципу персональності є наголос на покликанні людини до свободи та відповідальності. Кожна особа посідає гідність, яка є невіддільною від особи й оберігає її від різних зазіхань економічних процесів, суспільно-політичних маніпуляцій, партійних доктрин тощо. В християнському підході до розуміння суспільно-економічних відносин особиста гідність є неодмінним мірилом у влаштуванні економічного та суспільного життя. Це стосується і права людини на гідну працю, в якій вона може розвинути всі свої здібності і в якій праця завжди має першість перед капіталом (LE 12). Свобода й відповідальність працюючої людини передбачають її право на участь у керівництві підприємством чи установою. Папа Іван Павло ІІ навіть наголошував на соціально-етичнійвимозі, щоб людина мала відчуття, ніби вона працює на власному підприємстві (LE 15, CA 35).

Солідарність: людина як суспільна істота або «Один за всіх і всі за одного!». Принцип персональності перебуває у тісному зв’язку і взаємозалежності з принципом солідарності. Коли наголошувати лише на персональності, то це приведе до суспільного індивідуалізму (напр., індивідуалізм ранньої індустріальної доби в Європі XIX ст.). Коли ж приймати за абсолютну вартість солідарність, тоді це приведе до суспільного колективізму і обмеження свободи особи та суспільних груп (напр., обмеження прав людини в Східній Європі за часів тоталітарної комуністичної системи). Передумовою успішного функціонування гармонійного суспільного організму та мирного співжиття людей різних інтересів, походження чи віросповідання є готовність усіх до взаємної солідарності. Солідарності належить честь основного закону людського життя і кожної спільноти. Тому соціальна доктрина Церкви ставить поруч з принципом персональності принцип солідарності як його необхідне доповнення. Обидва принципи взаємнозалежні, бо людина щойно тоді є особою, коли вона є членом якоїсь спільноти.

Індивід і спільнота, особа і суспільство перебувають у неминучому напруженому взаємозв’язку. З одного боку – людська особа з її невід’ємними правами, які не можна свавільно підпорядкувати інтересам суспільства чи егоїзмові групи. З іншого – не можна безмежно наполягати на власних інтересах коштом загального добра. Тому окрема особа і спільнота перебувають у взаємозв’язку соціальної єдності та взаємної соціальної відповідальності. Словами мушкетерів: «Один за всіх і всі за одного!»

Теоретики лібералізму вірять, що оптимальним забезпеченням індивідуальних потреб особи автоматично досягається ідеальний ступінь спільної користі. Ревнителі колективізму, натомість, стверджують, що тільки через концентрацію всіх зусиль над розвитком суспільства осягається найбільша користь для поодинокої людини. Обидві теорії – помилкові.

Щоб задовольнити вимоги сучасного суспільства, недостатньо принципу конкуренції, який панує в західних суспільствах технологічно-індустріальної ери з системою ринкового господарства. Система, яка базується на розподілі праці та на конкуренції, потребує також солідарної співпраці всіх. Така потреба виявляється передусім під час кризи, коли необхідні заходи, здійснити які було б неможливо при пануванні егоїстичних групових інтересів. Тому ліберальний принцип конкуренції, як і марксистська класова ідеологія, поляризують і розбивають соціальне тіло, замість гуртувати зусилля всіх. Метою християнського суспільства є такий суспільний та економічний порядок, який базується на солідарній співпраці всіх для всіх. Саме солідарність є головною моральною передумовою подолання «структур гріха».

Загальне добро – відповідальність усіх. Загальне добро охоплює сукупність усіх тих суспільних вимог, які уможливлюють або полегшують людям повноцінний розвиток їхніх талантів. Для мирного і прогресивного розвитку соціально-економічного тіла необхідно, щоб індивідуальні інтереси підпорядковувалися інтересам загального добра. Держава є відповідальною за охорону інтересів загального добра. Це особливо стосується охорони і запоруки загального добра в соціально-економічній сфері. Кожна соціальна чи економічна спільнота (громада, підприємство), формулюючи свої цілі, має рахуватися з потребами своїх членів, оскільки інституції створені для людини, а не навпаки. Щоб уникнути групового чи індивідуального егоїзму, потрібно власні інтереси підпорядковувати спільній меті, уникаючи всього, що є шкідливе для загального добра. Загальне добро має пріоритет перед власною користю! Загальне добро є спільним фокусом у діяльності всіх членів соціально-економічного тіла. Демократія, у цьому випадку, означає спільну відповідальність усіх громадян за загальне добро. Принцип загального добра стосується всіх рівнів суспільно-економічного життя – від рівня невеликих місцевих спільнот до загальнолюдського, планетарного рівня розуміння загального добра 1.

Католицька Церква про суспільно-економічне життя

*Витяги з Компендіуму Соціальної доктрини Церкви. – К.: Кайрос, 2008. – С. 208-224

331. У суспільно-економічному житті треба поважати і розвивати гідність людини, її покликання і благо всього людства. Адже людина – творець, центр і мета всього суспільно-економічного життя.

332. Моральна складова економіки вказує на те, що економічна ефективність і сприяння солідарному розвитку людства – це не дві окремі чи альтернативні мети, а одна, неподільна мета. Моральність, як невід’ємна складова економічного життя, не суперечить йому і не є нейтральною щодо нього: вона, надхненна справедливістю і солідарністю, є чинником соціальної ефективності економіки. … Збільшення багатства, що проявляється у наявності товарів та послуг, і моральна вимога їхнього справедливого розподілу повинні надихати людей і все суспільство втілювати в життя дуже важливу чесноту солідарності, щоб у дусі справедливості й любові подолати ті «структури гріха», які породжують бідність, гальмують розвиток і спричиняють деградацію. Ці структури виникають і зміцнюються завдяки численним конкретним проявам людського егоїзму.

333. Економічна діяльність, що здійснюється на моральних засадах, є взаємним служінням; воно реалізовується у виробництві корисних для розвитку людини товарів та послуг. Економічна діяльність дає можливість кожній людині втілювати в життя солідарність і виконувати покликання до «сопричастя з іншими, для чого і створив її Бог». Розробка і реалізація соціально-економічних проектів, здатних зробити суспільство справедливішим, а світ гуманнішим, – це великий виклик, але водночас і надихаючий обов’язок для тих, хто працює в економіці та займається економічними науками.

334. Соціальне вчення Церкви застерігає від небезпеки, що криється у суто кількісному розвитку, адже «надмірна доступність матеріальних благ для деяких соціальних груп легко перетворює людей на рабів «посідання» і негайного задоволення… Це так звана цивілізація споживання, чи споживацтво».

348. Неможливо дати моральну оцінку вільному ринку без урахування цілей, яких він прагне досягти, і цінностей, які розповсюджує на суспільному рівні. … Здійснюючи важливі завдання, вільний ринок слугує спільному благу і цілісному розвиткові людини. Натомість порушення правильного співвідношення між засобами і цілями спричиняє виродження ринку в нелюдський і відчужуючий інститут, що призводить до неконтрольованих наслідків.

349. В умовах реальної небезпеки «ідолопоклонства» перед ринком соціальна доктрина Церкви вказує на його обмеження, яке легко побачити в нездатності ринку забезпечити важливі людські потреби. Для цього необхідні блага, які за своєю «суттю не можуть і не повинні бути простими товарами» і які неможливо купити чи продати за типовими для ринку правилами «рівноцінного обміну» і договірною логікою.

349. «Економічна свобода – це лише одна зі складових людської свободи. Коли ж економічна свобода стає автономною, коли в людині вбачають виробника чи споживача товарів, а не суб’єкта, який виробляє і споживає для того, щоб жити, тоді економічна свобода втрачає свій необхідний зв’язок з людською особою і врешті-решт відчужується та перетворюється на знаряддя гноблення людини». (СA 39).

360. Феномен споживацтва налаштовує людей на те, щоб «мати», а не «бути». Він розмиває «критерії правильного розрізнення нових і вищих форм задоволення людських потреб від штучно створених нових потреб, що перешкоджають формуванню зрілої особистості». Щоб запобігти цьому феномену, слід віднайти «такий спосіб життя, в якому пошук істини, краси, добра і спілкування з іншими заради спільного вдосконалення стануть визначальними чинниками, що зумовлюватимуть споживання, заощадження чи інвестування».

За матеріалами: Християнин і світ

Банкір Папи про хибні шляхи подолання кризи

часопис CREDO — Tue, 30 Aug 2011 08:05:05 +0000

Збільшення і введення нових податків, замість того, щоб бути знаком солідарності, може тільки поглибити кризу і призвести до ще більшої убогості, – говорить голова ватиканського банку Етторе Готті Тедескі.

У своїй статті про причини і шляхи подолання кризи, професор Тедескі застерігає проти спрощеного і справді дилетантського підходу до явища рецесії.

На його думку, єдиним виходом з кризи є відродження економіки, якому сприятиме вкладання більше коштів у компанії, що добре функціонують. Натомість збільшення податків поглинуло б тільки той капітал, на який економіка може ще розраховувати сьогодні – наголосив голова ватиканського банку на сторінках L’Osservatore Romano.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Економічний занепад США перебільшений так само, як зріст могутності Китаю

часопис CREDO — Fri, 12 Aug 2011 09:41:34 +0000

Сполучені Штати – це «не нація в стані занепаду», заявив керівник Інституту релігійних справ Святого Престолу Етторе Готті Тедескі. «Сполучені Штати залишаються технологічно передовою країною у світі, з самим високим ВВП продуктом, який перевищує в півтора рази європейський, у чотири рази китайський, і в десять разів італійський», – написав керівник Ватиканського банку в «L’Osservatore Romano».

Він прокоментував інформацію, що з’явилася в середині минулого тижня про глобальну фінансову невизначеність економіки США. Минулого тижня стало відомо, що Сполучені Штати вперше у своїй історії можуть опинитися в ситуації нездатності виплачувати борги. На думку Тедескі, той факт, що ця інформація була опублікована, не говорить про знищення США, але, ймовірно, змусить країну бути скромнішою і відкритою для співпраці з Європою.

За довгу і видатну кар’єру 66-річний італійський економіст зробив кілька значних досягнень у сфері бізнесу, банківської та наукової діяльності. Він стоїть на чолі Інституту релігійних справ з 2009 року. Тедескі висловив також думку, що говорити про економічне падіння США так само помилково, як перебільшувати зростання економічної потужності Китаю. «ВВП великої азіатської нації не набагато вище, ніж в одній лише Німеччині і він повинен протистояти ряду нелегких проблем”, – повідомив італійський економіст.

Рішенням для подолання кризи на думку Тедескі є спільна скоординована політика держав і інвестиція в малі та середні підприємства. Нарешті, він запропонував, щоб уряди, які в даний час не мають постійної економічної консультативної ради, що складається з учених і промисловців, вже зараз думали про створення такого органу.

За матеріалами: Agnuz

У Греції моляться за гріхи держави та нерозумних політиків

часопис CREDO — Mon, 27 Jun 2011 14:18:36 +0000

За гріхи держави, яка довела до глибокої економічної кризи у Греції, просив пробачення у Бога православний митрополит Салонік Антімос.

Під час молитви владика сказав, що лише Бог може врятувати країну від гори боргів, які потрібно заплатити. На його думку, криза пов’язана з гріхом Греції, як держави, так і народу, які не можуть правильно розпорядитися економікою та позиченими коштами.

«Благаємо про Твоє милосердя і подальшу опіку над Грецією», молився православний митрополит Салонік.

Грецькі політики роками збільшували дефіцит бюджету, доводячи країну до нинішньої суспільно-економічної кризи. Тепер Греція заборгувала понад 350 мільйонів євро. Країні потрібні нові кредити, проте Євросоюз вимагає у відповідь соціальних реформ, на які греки не хочуть погодитися.

Нагадаємо, наслідки кризи в країні відчуває на собі Православна Церква Греції, яка вже знаходиться на межі банкрутства.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Голова Ватиканського банку прогнозує занепад економіки західного світу

часопис CREDO — Fri, 24 Jun 2011 11:26:38 +0000

Голова Ватиканського банку бачить невтішне економічне майбутнє для промислово розвинених країн, якщо їм не вдасться підвищити продуктивність. Етторе Ґотті Тедескі, сказав для L’Osservatore Romano, що він очікує економічного зростання в країнах, які розвиваються і занепаду на Заході.

«Закон економічного тяжіння буде поступово перетягувати кошти в країни, які розвиваються», – зауважив головний банкір Ватикану. Через капітал, який витікає в інші країни, рівень споживання у західних країнах буде «нестійким». Тедескі вважає, що єдиним виходом для Західного світу є підвищення продуктивності та збільшення експорту в країни, які розвиваються.

Ґотті Тедескі сказав, що спроба уряду відновити економіку через державні витрати, лише погіршила ситуацію. «Багато хто думає, що окремі держави повинні втрутитися, щоб вирішити економічні проблеми. Але країни, які обрали цей шлях тепер шкодують», – ствердив голова Ватиканського банку.

За матеріалами: Католицький Оглядач

Дипломат Ватикану про кризу глобалізованого світу

часопис CREDO — Fri, 10 Jun 2011 09:41:57 +0000

Незалежні національні уряди більше не мають контролю над глобальною економікою, – заявив дипломат Ватикану Архиєпископ Сільвано Томазі під час засідання Всесвітньої Організації Праці. На його думку, вони не в змозі досягти такого економічного розвитку, щоб створювати нові місця роботи.

У Женеві триває сота сесія цієї інституції. Постійний представник Святого Престолу звернув увагу на проблеми, які супроводжують економічну кризу.

Як зазначив дипломат Ватикану, розмір нинішньої кризи є безпрецедентним. Вона проявляється особливо гостро на ринку праці у вигляді масового безробіття. Гірше того, програми ощадливості змусили багато країн різко скоротити соціальні виплати. Крім того, в глобальному масштабі не працюють старі методи подолання кризи та її наслідків на ринок праці. Ситуація вийшла з-під контролю уряду. Бо хоча – як зазначив Архиєпископ Томазі – макроекономічні показники поліпшуються, безробіття не скорочується і не видно можливостей, щоб змінити ситуацію, принаймні в найближчому майбутньому. Зокрема, це стосується розвинених країн.

Найбільшу стурбованість викликає безробіття молоді, – каже дипломат Ватикану. Він зазначає, що це може мати довгострокові психологічні наслідки або призвести до деморалізації та перешкоджати створенню сімей. Папський представник зазначив, що в глобалізованому світі потрібні нові форми правління, які поважають принцип взаємодопомоги. Міжнародна Організація Праці, як захисник інтересів працівників, має в цьому неабияку роль, – сказав Архиєпископ Сільвано Томазі.

За матеріалами: Католицький Оглядач