Навіщо Ватикану потрібна обсерваторія?

Католицька Церква вже давно цікавиться астрономією. Початок був покладений у 1582 році, коли Папа Григорій XIII вирішив реформувати календар та обчислення дати Пасхи.

Яку роль в історії обсерваторії зіграв Галілей?

Коротко кажучи, я тут завдяки Галілею. Через страждання Галілея виникла потреба зробити щось, щоб показати, що Церква – не проти науки. Багато в чому заради зміни іміджу Церкви, щоб показати світові, що вона не виступає проти науки, а вітає і просуває її, Папа Лев XIII заново заснував обсерваторію в 1891 році.

Релігія якось впливає на програму ваших досліджень?

Релігія ніяк не впливає на вибір сфер для дослідження. У 2008 році я був на приватній аудієнції у Папи Бенедикта XVI, і він не говорив мені, що мені вивчати. Ми маємо повну свободу в дослідженнях, і теми, які ми вивчаємо, це теми, які цікавлять всіх астрономів: планети, кластери галактик, космологія і «великий вибух». Я досліджую галактики, що перебувають по сусідству з нашою. У вересні до нас приєднається ще один єзуїт, він займеться вивченням екстрасолярних планет.

Які будуть наслідки відкриття позаземного життя для релігії?

Особисто я ніяких серйозних наслідків для католицького богослов’я, якщо, ЯКЩО – заголовними літерами – ми знайдемо життя десь ще у всесвіті, не бачу.

Ватиканські астрономи – єзуїти, і дають обітницю послуху керівництву ордену. Чи можливий конфлікт між висновком, до якого ви прийшли науковим шляхом, і тим, у що, як вважають ваші настоятелі, ви повинні вірити?

Така ситуація майже неможлива, тому що мій настоятель ніколи нічого не говорить мені про науку. Але можлива видимість конфлікту – я повторюю, саме видимість, між результатами наукового дослідження і вірою. Вчені шукають істину про всесвіт. Але є ще й релігійна істина. Ми не вважаємо, що істин – дві, ми віримо в те, що Бог є істина, і що в Бозі два різновиди істини збігаються. Врешті-решт, ми знайдемо всьому пояснення, можливо, не в цьому житті, а в наступному.

Конфлікт між теоріями «розумного проекту» і еволюції – це приклад такої «видимості» конфлікту між наукою і релігією?

Ні, це – справжній конфлікт. Проблема виникає, коли релігія входить у світ науки, в науковий метод, і теорія розумного проекту – один із прикладів такої проблеми. З іншого боку, є небезпека, що вчені будуть використовувати науку, виходячи за рамки наукового методу, щоб робити філософські або релігійні заяви, тобто використовуючи науку з цілями, для яких вона не призначена. Наприклад, не можна використовувати науку, щоб заперечувати існування Бога. Вірити можна у все, що завгодно, але не можна науково довести, що Бога немає.

Ваша робота, як вченого, якось впливає на ваші релігійні переконання?

Я можу сказати, що моя робота вченого допомагає мені бути людиною релігійною, допомагає бути священиком.

Найвищий рівень довіри серед усіх соціальних інституцій стабільно має Церква (баланс довіри-недовіри становить +52%), високий рівень довіри також в українських ЗМІ (+35%), далі за рівнем довіри йдуть: Збройні сили України (+17%), Президент Віктор Янукович (+22%), уряд України (+9%), СБУ (+9%).

Такі результати опитування, яке провели Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова 5-10 червня цього року.

Найменше довіри українці виявляють до банків (баланс довіри-недовіри становить – 52%, далі за рівнем недовіри йдуть: суди (–45%), політичні партії (–38%), міліція (–37%), прокуратура (–36%), Верховна Рада України (–24%), Конституційний суд України (–19%), громадські організації (–9%). Порівняно з березнем 2005 року українці стали значно менше довіряти майже усім соціальним інституціям. Найбільше втратила у довірі Верховна Рада (37%, у березні вона мала позитивний баланс довіри-недовіри у +13%), значно втратили у довірі й банки (30%), істотно зменшилася довіра до політичних партій (на 21%), до Збройних сил України (на 17%), міліції (17%), прокуратури (17%). Дещо менше втратили у довірі СБУ (10%) та громадські організації (9%). Не втратили у довірі за цей час Церква та ЗМІ. Рівень довіри до Президента В.Януковича та уряду, хоч і має позитивний баланс довіри-недовіри, але все ж менший, ніж був у Віктора Ющенка (+43%) та уряду Тимошенко (+35%).

За матеріалами: ZAXID.NET

Фото: ledilid

Часті дотики покращують самопочуття людей похилого віку, вважають науковці.

Фізичний контакт може мати величезне значення для здоров’я літніх людей.

До такого висновку прийшли британські дослідники на чолі з незалежним психологом Хані Лангкастер-Джеймс, пише The Daily Telegraph .

Група науковців опитала 3000 осіб і з’ясувала, що більше чверті респондентів ніколи не тримали за руку бабусю або дідуся.

Коли ж цих самих респондентів запитали, чию руку вони б хотіли зараз найбільше потримати, ті відповіли, що руку саме померлої бабусі чи дідуся.

Майже половина учасників дослідження, старших 55 років, на те ж питання відповіли, що це був би один з померлих батьків.

Як зауважила Лангкастер-Джеймс, багато людей недооцінюють важливість фізичного контакту з людьми похилого віку.

Мовляв, для молодих людей триматися за руки – як правило, прояв романтичних відносин. І саме така установка заважає їм взяти за руку літнього родича.

Однак психолог пояснила, що цей елементарний фізичний контакт значно підвищує фізичне та емоційне самопочуття людей похилого віку. Зокрема, допомагаючи їм уникнути відчуття соціальної ізоляції і власної непотрібності.

Більше того, часте тримання за руку знижує ризик розвитку депресії у людей похилого віку.

За матеріалами: Українська правда. Життя

Про це, посилаючись на результати опитувань громадської думки, повідомляє оглядач газети «The Independent».

При цьому, як свідчать опитування, в рай вірить 81% американців. А серед віруючих в небеса британців 71% вважає, що рай – це реально існуюче місце. З них 43% сподіваються опинитися в раю разом зі своїми улюбленими домашніми тваринами.

За матеріалами: Газета.Ru

]]> http://www.credo-ua.org/2010/04/21952/feed/ 1 http://www.credo-ua.org/2010/02/15287/ http://www.credo-ua.org/2010/02/15287/#comments Thu, 18 Feb 2010 15:14:40 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=15287

А основний секрет, який є понад усіма – гроші не важливі. Головне – не забувати про свою сім’ю і здоров’я.

Впливове американське видання Forbes опублікувало результати п’ятирічного дослідження компанії China Market Research Group. Її експерти опитали найбагатших людей Китаю, які володіють майном у цій країні і далеко за її межами. Загалом було опитано 12 мільярдерів і ще більше людей, статки яких оцінюються у понад 100 мільйонів доларів. У результаті опитування було виділено 3 секрети, спільні в усіх тих, хто володіє величезними статками.

Попри те, що більшість опитаних зауважили, що удача і тайм-менеджмент відігравали роль у їхньому успіху, дослідники з’ясували й інші схожі відповіді опитуваних.

Перший секрет акул бізнесу полягає в тому, що вони ніколи не бояться помилитись. Більшість опитаних багатіїв сказали, що у них часто є вибір: піти простим і безпечним шляхом, чи ризикнути. Щоб досягнути висот, потрібно ризикувати.

«Якщо ви шукаєте безпечність у роботі і боїтесь спробувати щось нове, ви не зможете піти далеко у здобуванні великих багатств», – коментує Forbes .

Навіть якщо багатії помилялись (а кожен з них зізнався, що принаймні раз робив помилкове рішення), вони використовували цей досвід для того, щоб зробити урок з цього і повернутись у звичний режим. Крім того, такий негативний досвід не позбавляв акул бізнесу оптимізму.

Другим секретом дуже багатих людей є творчий погляд на проблеми у пошуку нових грошових здобутків. При цьому, вони уважно аналізують ситуацію і критика оточуючих не лякає їх.

Так, наприклад, один з багатіїв розповів що довго думав над тим, що його бензозаправні станції можуть заробляти більше. Вони були прибутковими, але бізнесмен відчував, що недостатньо лише заправляти авто.

Тож багатій вирішив: а чому б не продавати бензин і перекус одночасно? Спершу над ним сміялись, але сьогодні важко знайти заправку без зручного магазина з усілякими дрібними харчами.

гроші не важливі, головне – сім’я та здоров’я

Третій секрет багатих – щасливе одруження. І справа зовсім не в тому, аби знайти багату наречену. Більшість справді багатих людей, з якими поспілкувались дослідники, зізнались, що для них дуже важливо було мати хорошу супутницю в житті.

Старт бізнесу чи керівництво великою компанією вимагає сильної віддачі, а стрес може бути дестабілізатором. Відтак хороша дружина (чи чоловік), які підтримують вас і, що найважливіше, вірять у вас під час боротьби за багатство, є критичним.

Більшість опитаних China Market Research Group пройшли через бідність. Вони брали в оренду житло, а не купували його, і наважувались на великі грошові позики для того, щоб почати свій бізнес. У таких випадках важливо, щоб хтось поряд вірив у вас і міг змиритись з труднощами.

Та попри це, підсумовує видання, «основний секрет, який є понад усіма цими – гроші не важливі. Поки ви намагаєтесь розбагатіти, не забувайте про свою сім’ю і здоров’я».

За матеріалами: Українська правда. Життя

Фото: zoomi.com.ua

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Згідно з опублікованими результатами, 60% опитаних розглядає піст як засіб «очистити і оживити організм, вивести токсини». Інші респонденти бачать у пості спосіб «відірватися від повсякденної рутини» (48%), «відновити мир у душі» (41%) і «прислухатися до свого тіла» (38%). 33% опитаних піст допомагає «в духовному пошуку, пошуку сенсу». Далі йдуть три причини (кожна отримала по 26% голосів): «знайти інше ставлення до їжі», «поглибити свою віру» і «піст як аскетична вправа». 10% опитаних постять, щоб скинути вагу, така ж кількість дотримується посту бо до цього заохочує Церква.

При цьому, як показало опитування, велику частину (71%) респондентів, які дотримуються посту, становлять жінки віком від 45 до 59 років. 69% прихильників посту – християни, 3,5% сповідують інші релігії, 27, 5% – атеїсти.

За матеріалами: Седмица.Ru

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

100 млн

китайців, за приблизними оцінками, сповідують християнство і є членами підпільних церков. За статистичними даними Християнської Ради Китаю, ця цифра значно нижча – до 20 млн. Підпільні Церкви не входять до Ради, яка є офіційно визнаним релігійним об’єднанням, тому що, на їхню думку, співпраця з державою і можливий тиск з боку влади порушує їхню релігійну свободу.

Однак і офіційна і підпільні Церкви сходяться в одному – зростання числа парафіян значно перевищує зростання кліриків і мирян, які є головами місцевих громад. Гао Фенг, голова Християнського Ради, навів невтішну статистику. В його провінції на 40 тисяч християн припадає лише один пастор. Недостатня кількість богословськи освічених кліриків призводить до серйозних проблем. Так, в деяких локальних громадах християни вважають, що друге пришестя Ісуса Христа вже сталося, і на цей раз Він з’явився в світ у вигляді молодої дівчини.

1,6 млн

християнських місіонерів здійснюють разові місіонерські поїздки, а близько 450 тисяч християн займаються місіонерством постійно. Ці цифри наводять американські соціологи Адріан Вулдрідж і Джон Міклетвейт у своїй роботі «Бог повертається: Як змінює світ відродження релігії». На їхню думку в даний час в світі відбувається підвищення інтересу до релігії. В основному це помітно на прикладі країн Африки і Латинської Америки, в той час як Європа є радше винятком. Кількість християнських місіонерів стала для авторів головним аргументом до того, щоб назвати християнство найдинамічнішою релігією світу.

400 тис.

англікан, які є членами Традиційної англіканської спільноти, виявили бажання приєднатися до Католицької Церкви. Представники Спільноти, однією з деномінацій Англіканської Церкви, яка об’єднує віруючих більш ніж з 40 країн, близько двох років тому звернулися до Конгрегації Доктрини і Віри з проханням розглянути питання про можливість повного євхаристійного спілкування з Католицькою Церквою.

50 тис.

католиків перестали відвідувати богослужіння в Австрії. За статистикою у 2007 році недільні та святкові служби відвідувало приблизно 780 тисяч чоловік, а в 2008 році – 730 тисяч. Таким чином відвідуваність католицьких богослужінь знизилася на 30%. Найбільший спад зареєстрований в австрійському містечку Лінц, де за останні два роки Католицьку Церкву покинуло близько 15 тисяч людей.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/02/14178/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/01/11483/ http://www.credo-ua.org/2010/01/11483/#comments Fri, 08 Jan 2010 17:53:25 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=11483
Професор Хайфського університету Гершон Галіль, фахівець з івриту та Святого Письма, розшифрував напис на глиняній табличці, знайденій півтора роки тому під час розкопок в Кіафі. Це провінційне містечко Юдейського царства, яке розташоване в долині а-Ела.

До цього часу вчені сперечалися, якою мовою складений напис на цьому уламку. Таблиця зроблена протоханаанським письмом розміром 15х16,5 см. Це відбулось біля X століття до н. е., приблизно за часів правління царя Давида.

Хоча протоханаанським письмом користувалося багато народів Близького Сходу, професор Галіль довів, що напис складений на древньому івриті. Він також вказав на корені, характерні для івриту і єврейської культури, які при цьому рідко зустрічаються в інших мовах регіону.

Таким чином, напис, знайдений під час розкопок в Кіафі, є прадавнім текстом на івриті, набагато древнішим, ніж знамениті Кумранські свити. Враховуючи, що місто було на периферії царства, в центрі країни, тому писемність тут була більш розвиненою.

Це, в свою чергу, свідчить про те, що перші книги Святого письма були записані, щонайменше, на 700 років раніше, ніж припускалося. До цього часу серед вчених панувала думка, що письмовий іврит з’явився лише в III столітті до н.е., а то книги Святого письма не могли бути записані до цього часу.

Напис на пластинці, зроблений пензликом з фарбою, свідчить, що в ті часи євреїв турбували ті ж проблеми, що і сьогодні. Автор тексту, близького за змістом, але не ідентичного окремим фрагментам Танаху (Ісая 1:17, Псалми 72:3, Вихід 23:3), закликає владу піклуватися про вдів, сиріт і герів (неєвреїв, що прийняли юдаїзм), гарантувати їм захист і справедливість, не ображати бідняків і герів.

Сьогодні, в п’ятницю 8 січня, про дослідження професора Гершона Галіля пишуть газети «Едіот Ахронот» і «Маарів». Експерт, до якого звернулися за коментарями, пояснив, що ізраїльська преса дещо поспішила з висновками, оскільки з приводу датування Святого письма в наукових колах існують різні думки. Єдине, про що на даний момент можна говорити з впевненістю, це те, що виявлено прадавній напис на івриті, а це – значне наукове відкриття.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Такої думки про себе дотримувались в 2009 році 64% опитаних, у той час як в 1966 році католиками вважали себе 80% населення. Всупереч думці праворадикальних французів, які впевнені, що головна загроза католицькії ідентичності походить від ісламу, причина відходу від католицтва криється в зростанні агностиків. Число людей, що визначають себе такими, що «не мають релігії», зросла за ті ж роки з 21 до 28%.

Цікаво, що виросло і число протестантів у Франції. Якщо в 1966 році вони становили лише 1% французького населення, то тепер їх пропорція зросла втричі. Лише 3-5% французів визнають себе прихильниками інших релігій, в першу чергу іслама та іудаїзма. При цьому слід зазначити, що вихідці з мусульманських країн і їх нащадки складають близько 10% населення Франції. При цьому неясно, чи проводився опитування тільки серед осіб, які мають французьке громадянство або також серед тих, хто на законних підставах проживає у Франції.

Однак приналежність до Католицтва не означає в очах більшості французів, що вони ходять до церкви. Як з’ясовується, тільки 4,5% опитаних регулярно відвідують недільну Месу, у той час як в 1952 році на Месу ходили 27% французів.

Нарешті, згідно з опитуванням, католицьке населення Франції постарішало. 43% опитаних, які визначили себе як католики, це – особи у віці старше 65 років. І остання особливість: католицьке населення більш консервативно. Майже 39% з них голосують за праволіберальну правлячу партію СНД, а серед усього французького населення відсоток тих, хто традиційно голосує за СНД, складає всього 25%.

За матеріалами: Religion.in.ua

Йдеться про табличку з приблизно 60 рядками клинопису, який в 1940-х був виявлений десь на Близькому Сході істориком-любителем Леонардом Симмонсом (Leonard Simmons). Фінкелю табличку показав син Симмонса Дуглас. За словами ученого, відомо декілька десятків клинописних табличок, на яких описується історія потопу, що слугувала основою для біблейської легенди. Проте це перша, на якій описується зовнішній вигляд судна.

У цьому викладі аккадського міфу про потоп Бог говорить цареві Атрахасису, щоб він зруйнував свій будинок і побудував човен, а також віднісся з зневагою до майна, щоб врятувати життя. Човен, за словами Бога, повинен мати стіни з очерету і бути круглим: його ширина і довжина повинні бути однаковими. Далі в табличці рекомендується для будівництва судна використовувати пальмові волокна, що скріпляють бітумом для водонепроникності. Закінчується текст словами Атрахасиса, сказаними будівельникові ковчега, якому випало залишитися за бортом і загинути: герой міфу наказує йому законопатити вхід в човен після того, як він сам увійде всередину.

Фінкель відзначив, що судну, яке хотіло врятуватися від потопу, зовсім не потрібно було нікуди пливти, а просто триматися на поверхні води. За його словами, подібні круглі човни і зараз використовуються в Іраку та Ірані.

Відзначимо, що в старозавітній книзі Буття розміри і пропорції ковчега описуються по-іншому: 300 ліктів в довжину, 50 ліктів завширшки і 30 ліктів у висоту. Один лікоть рівний приблизно 0,5 метра.

За матеріалами: УНІАН

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

Ура!Соціологічні дослідження показали, що українці – одна з найбільших релігійних націй у світі! Опитування дають дивні цифри: за різними даними, від 80 до 90% (!) cпіввітчизників – люди віруючі і богобоязливі. Якщо брати християнський світ, то, мабуть, тільки деякі католицькі країни обійшли нас у ревному шануванні Бога. І це, зауважте, при тому, що ми вдарилися у релігію не так давно. Однак якщо задати більшості наших «віруючих» більш хитромудрі питання, виявиться, що вони … самі не знають, у що вірять!

Десять заповідей … будівника комунізму

Ще якихось чверть століття тому доброчесному громадянину належало вірити у перемогу ідей комунізму. Це було досить просто – ні, не повірити в них насправді, але хоча б виразно розповісти, що це таке і з чим його їдять. Існував, наприклад, «Моральний кодекс будівника комунізму»: його у 1961 р. ударними темпами (за півтори години!) написала група авторів. Курував роботи секретар ЦК КПРС Борис Пономарьов.

«Кодекс» при всій своїй пролетарській простоті не цурався релігійних ідей. «Я сказав, що потрібно виходити не тільки з комуністичних постулатів, але також і з заповідей Мойсея, Христа, – згадував один з авторів цього твору, письменник і політолог Федір Бурлацький. – Тоді все дійсно «ляже» на суспільну свідомість. Це був свідомий акт включення в комуністичну ідеологію релігійних елементів». Офіційно освячені ці «заповіді радянської людини» були XXII з’їздом КПРС. Але скінчився комунізм, а з ним канув у Лету і моральний кодекс його будівельників.

Ясна річ, святе місце порожнім не буває. Роками відлучений від Церкви народ почав вірити в усяку нісенітницю собачу: від літаючих тарілочок до відьом і чаклунів. Багато хто, розсудливо вважаючи, що краще вже дотримуватися старих дідівських традицій, йдуть у православні церкви. До речі, особливо актуально це для держчиновників: дивлячись на те, як перші особи держави ревно б’ють поклони перед іконами, вони теж почали хреститися недолугою рукою. Але запитай, у що, власне, вони вірять, і відповіді будуть такими, що обрегочешься …

«Святе місце порожнім не буває. Роками відлучений від Церкви народ почав вірити в усяку нісенітницю собачу: від літаючих тарілочок до відьом і чаклунів.»

Щоб так, то ні

А тепер, власне, про цифри: Київський інститут соціології спільно з центром «Соціальні індикатори» та кафедрою соціології Києво-Могилянської академії провів соціологічне дослідження, метою якого було з’ясувати, наскільки релігійні наші співвітчизники. Але щоб дізнатися про це, недостатньо питати в лоб: «Чи вірите ви в Бога?» Тому в дослідження було включено досить широке коло питань. Деякі з них, на перший погляд, мали до релігії досить опосередковане відношення.

«У нас сьогодні немає чітких дослідницьких методик оцінювання рівня релігійності, – говорить викладач кафедри соціології НаУКМА Олена Богданова. – Люди по-різному розуміють такі питання, як «чи вважаєте ви себе віруючою людиною?», «чи належете до певного віросповідання?», «чи належите ви до якої – небудь Церкви?». Звідки беруться ці відмінності? Наприклад, людина, хрещена в Православній церкві, може приходити туди рідко і нерегулярно, відвідуючи різні храми. На питання, «чи відносить вона себе до конкретної церкви?», ця людина може відповісти і «так», і «ні».

Що по той бік?

З огляду на ці складнощі, дослідниця вирішила піти іншим шляхом. Адже, врешті-решт, віра в Бога – це не просто декларація. Якщо людина вважає себе, наприклад, християнином, вона повинна вірити в безсмертя душі та існування раю і пекла. Буддист вірить в ланцюг перероджень. Загалом, якщо хочете поставити діагноз «вірить – не вірить», то основний критерій – відповідь на запитання, що буде там, за порогом смерті? Олена Богданова виділяє кілька ймовірних «сценаріїв»:

• повне припинення існування;

• припинення існування з можливістю воскресіння в Судний день, після якого – або вічне життя, або остаточна смерть;

• продовження свідомого існування в іншому вимірі (можливо, навіть в раю або пеклі) без подальшого народження в нашому світі;

• продовження існування в іншому вимірі і подальше переродження – чи то на Землі, чи то в іншому місці.

Спираючись на ці сценарії, дослідниця сформулювала питання хитро: «Чи вірите ви в життя після смерті, рай, пекло, реінкарнацію, нірвану?» І що ж з’ясувалося? Та те, що жоден з цих пунктів не підтримали більше 20% респондентів. Втім, і відповіді «безумовно, ні» коливаються в межах 20-30%. А 15% народу схилилося до нейтрального «важко сказати».

Загалом, якщо підсумувати, то на питання, «чи є життя після смерті?», «так» або «скоріше, так» відповіли 49,5% опитаних. Тобто віруючими можна назвати не 80-90% українців, а не більше половини. Інша половина поділяється приблизно на дві «чвертинки» – 26,1% коливаються між «важко сказати» і «скоріше, ні», а 24,4% більш-менш твердо кажуть «ні».

От цікаво, а скільки таких, які дисципліновано прикладаються до ікон? А ще цікаво дізнатись, що насправді думають про безсмертя душі перші особи держави, які так люблять позувати зі свічками в руках перед телекамерами. Але ж правду все одно не розкажуть, як не проси …

«Віруючими можна назвати не 80-90% українців, а не більше половини.»

Мовою цифр. Яка релігія наймасовіша?

Найбільше у світі християн – близько 2 млрд, третина населення Землі. Всередині християнської течії найбільша церква – Католицька (1,1 млрд). Послідовників Ісламу в світі 1,2 млрд. І якщо кількість парафіян християнських церков зменшилося на 0,4%, то кількість мусульман за 30 років збільшилася на 4,7%.

Причиною тому – більш висока народжуваність у мусульманських країнах. На третьому місці – Індуїзм (більше 800 млн), на четвертому – китайські народні вірування (близько 385 млн послідовників – це для мільярдної Піднебесної нормальна цифра!). На п’ятому місці у світі – Буддизм (360 млн).

]]> http://www.credo-ua.org/2009/12/10314/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2009/12/9659/ http://www.credo-ua.org/2009/12/9659/#comments Thu, 10 Dec 2009 19:13:28 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=9659

У США отримали велике поширення східні віровчення і духовні доктрини нью-ейдж, говориться в доповіді дослідницької організації Pew Forum on Religion&Public Life – одного з підрозділів Дослідницького центру П’ю.

Зокрема, прихильниками подібних ідей нерідко виявляються християни: наприклад, 22% опитаних, які вважають себе християнами, вірять при цьому в реінкарнацію.

Головний висновок дослідників полягає в тому, що релігійні вірування та практики американців все частіше виходять за традиційні рамки.

Більше третини респондентів – 35% – відвідують релігійні служби у більш ніж одній релігійній організації, причому 24% бувають на церемоніях не своєї релігійної конфесії: зокрема, це протестанти, котрі бувають на католицьких Месах, і навпаки.

Що стосується поширення нехристиянських вірувань, то це, окрім реінкарнації, астрологія. У астрологічні доктрини вірять 25% від загальної маси населення і 23% тих, хто вважає себе християнами.

Ще 23% опитаних вірять у цінність йоги як духовної практики, 26% – в духовну енергію, укладену в такі фізичні об’єкти, як гори, дерева і кристали. Майже тридцять відсотків зізналися, що їм доводилося входити в контакт з кимось, хто вже помер, майже 20% нібито мали зустрічі з привидами.

Дослідження засноване на опитуваннях 4013 повнолітніх жителів США, які проводилися у серпні 2009 року.

За матеріалами: Седмица.Ru

Український народ належить до числа релігійних націй: майже 90 відсотків населення ототожнюють себе з певними релігійними конфесіями або течіями і лише близько 10 відсотків називають себе атеїстами чи агностиками.

Це відзначається в соціологічному дослідженні ISSP (Internazional Sozial Survey Programmme), проведеному Київським міжнародним інститутом соціології, Центром «Соціальні індикатори» та кафедрою Національного університету «Києво-Могилянська академія» в рамках міжнародного проекту, – повідомляє Інститут релігійної свободи.

Результати цього наукового дослідження, в якому взяли участь 2036 респондентів, які репрезентували доросле населення всієї України, були оприлюднені вчора в «Укрінформі».

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто заявив, що релігія завжди була пов’язана з суспільними цінностями та нормами – досить згадати одну з найбільш відомих систем цінностей – «Десять заповідей Божих». Включення до соціологічного дослідження більш широкого кола питань, які виходять за межі теології, на його думку, «дає можливість розглянути зв’язки релігії з деякими іншими сторонами суспільного життя і краще зрозуміти її роль у суспільстві».

Як приклад, зауважує науковець, нинішнє соціологічне дослідження, в якому стояло питання про щастя в житті людини, довело, що віруючі люди набагато щасливіші за невіруючих.

Релігійність людини залишається одним з найбільших соціальних феноменів, які потрібно досліджувати на високому науковому рівні. У цьому переконані безпосередні учасники дослідження – старший викладач кафедри соціології НаУКМА Олена Богданова та науковий співробітник відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України Максим Паращевін. У представлених ними наукових висновках Україна постає як відносно релігійне суспільство, де можна вільно сповідувати віру та відправляти свої духовні потреби незалежно від національної належності.

Нагадаємо, що за даними попереднього дослідження в рамках міжнародного проекту ISSP релігійність українців було визнано однією з найвищих у Європі. При цьому абсолютна більшість віруючих українців (91%) сповідують християнство.

За матеріалами: Інститут релігійної свободи

Найчастіше засуджені до смертної кари в останніх своїх словах говорять про любов. Такими є результати дослідження, яке провів журнал Newsweek.

Як з’ясувалося, в передсмертних промовах 446 злочинців, страчених з 1976 року у штаті Техас, слово «любов» зустрічається 630 разів.

На другому місці виявилося слово «дякую» – його перед смертю вжили 243 рази. На третьому місці слово «вибачте», яке пролунало 210 разів. Крім того, 65 разів у промовах було вжито слово «готовий».

Як з’ясувалося, засуджені на страту часто говорять в останньому слові про релігію, згадуючи Бога, пекло і рай. У промовах 20 раз зустрічається слово «полегшення», 12 раз слово «шкода», і тільки одна людина в останньому слові сказала, що вона «боїться».

При цьому видання уточнює, що перед стратою люди набагато частіше говорять про свою невинність, ніж зізнаються у скоєному.

Штат Техас займає перше місце в США за кількістю смертних вироків, які приводяться в дію – на нього припадає майже половина всіх страт.

За матеріалами: Релігія в Україні

Сенсацію в світових наукових та інтелектуальних колах викликало відкриття вчених з британського Брістольського університету, коли вони встановили, що сучасна людина народжується з вірою в Бога. Про їх роботу повідомляє лондонський тижневик «Санді таймс».

«Ми встановили, що хід мислення дитини включає інтуїтивну віру в надприродне», – заявив керівник досліджень професор Брюс Худ.

Протягом століть найбільші світові богослови і філософи намагалися довести або спростувати існування Всевишнього. Проте звичайна логіка виявилася безсилою відповісти на дане питання, яке сучасною наукою було оголошене ірраціональним.

Проте, новітні дослідження наукового колективу з Брістоля показали, що без віри в Бога ні Homo Sapience, ні сучасне суспільство не могло б з’явитися на світ.

На думку фахівців, на зорі людства ті групи людей, які вірили у Всевишнього, в справедливість і впорядкованість світопорядку, створювали міцніші соціальні зв’язки і тим самим підвищували ступінь свого виживання. Саме вони заклали основи сучасної цивілізації і дали їй імпульс до розвитку. Відповідно племена і групи людей, позбавлені поняття і віри в Бога розпадалися і зникали, не залишивши після себе слідів.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Українці щасливі майже так само, як європейці та росіяни. Однак щастя не дає їм відчуття задоволеності життям. Більш того, українська незадоволеність життям – одна з найбільших серед інших країн. За цим показником Україні поступаються лише Корея та Японія, де лише трохи більше третини населення є задоволеними своїм життя.

Над усе ми незадоволені своїм фінансовим становищем та здоров’ям, тоді як більшою мірою, ніж інші країни, задоволені своїм соціальним життям та відносинами з дітьми.

Про це свідчать результати дослідження «Roper Reports®Worldwide Country Overview: Ukraine 2009», яке компанія GfK Ukraine здійснила в першому півріччі 2009 року.

Українці більшою мірою є щасливими, аніж задоволеними життям: 62% респондентів вважають себе щасливими (так само вважають 63% мешканців країн ЄС та 60% росіян) і тільки 49% задоволені своїм життям (проти 61% мешканців країн ЄС та 55% росіян).

При цьому, «рівень щастя» українців все ж є нижчим, аніж загалом у світі (71%). Найщасливішою нацією є бразильці (88%), найменш щасливими є корейці (46%).

Українці більше задоволені своїми стосунками з оточуючими та менше – фінансовим становищем

Українці значно менше за мешканців інших країн задоволені своїм фінансовим становищем (25% проти 43% мешканців країн ЄС та 32% росіян). Також лише половина опитаних задоволені можливостями, які надаються їм в житті, та здоров’ям.

Щодо відносин з різними людьми, то українці значно більше, ніж інші нації, задоволені своїм спілкуванням з друзями та знайомими (84% проти 68% у ЄС та 37% у Росії).

Також українці більше за сусідів задоволені своїми відносинами з дітьми (69% проти 52% у ЄС та 63% в Росії). Проте лише 61% українців задоволені своїми стосунками із дружиною/чоловіком.

В Україні рівень щастя та задоволення життям з віком спадає

Рівень задоволеності своїм життям та відчуття щастя в Україні зменшується з віком. Найбільш задоволеною життям та найщасливішою є молодь у віці 15-19 років (65% та 76% відповідно).

З іншого кінця цього рейтингу – похилі люди у віці старше 60 років: лише третина українців цієї вікової групи задоволена своїм життям та лише половина вважає себе щасливою. В ЄС спостерігається протилежна тенденція: із віком люди відчувають себе більш задоволеними та щасливими.

Пенсіонери в Україні значно відрізняються від європейських пенсіонерів. У Європі люди похилого віку значно багатші від молоді, тоді як їхні українські та російські однолітки через розвал СРСР не накопичили заощаджень та не встигли пристосуватися до нових економічних та соціальних умов.

Тому старше покоління в Україні є найбіднішим прошарком суспільства, найбільш незахищеним та нещасливим.

Для українських жінок щастя – народити дитину

Неодружені молоді жінки відчувають себе щасливішими, ніж неодружені молоді чоловіки (65% проти 50%).

Проте у шлюбі українські жінки стають нещаснішими порівняно з чоловіками: лише 46% молодих заміжніх жінок без дітей вважають себе щасливими (проти 54% чоловіків), та з народженням дітей українські жінки знову щасливішають (63% проти 53% новоспечених татусів).

За матеріалами: Українська правда