CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » боротьба за храм

Історична справедливість – відносна?

часопис CREDO — Wed, 01 Feb 2012 12:46:19 +0000

Все залежить від точки зору, так що Ейнштейн правий. В Амурському краї братньої Росії православний єпископ Благовіщенська Лукіан вирішив передати колишній католицький храм місцевій католицькій спільноті. Брати-православні одразу ж звернулися з листом до Патріарха Кирила.

Нещодавно переведений на Благовіщенську кафедру з Ладоги, єпископ Лукіан одним із перших своїх рішень передав Гаврило-Благовіщенську церкву католицькій спільноті. На онлайн-конференції, що відбулася 30 січня на порталі amur.info, владика відповів на шерег запитань, зокрема й стосовно цього кроку.

«У зв’язку з досягнутими раніше домовленостями (перемовини тривають уже 15 років. – авт.) розглядається питання про повернення історичного католицької церкви католикам, аби перед Богом і перед народом православні християни виглядали порядними людьми».

Вочевидь цю позицію єпископа поділяють далеко не всі. Або, точніше кажучи, бачать справу геть інакше. «Болем у серцях багатьох амурчан відгукнулось рішення… – сказано в листі до Патріарха Кирила. – Воно виглядає до певної міри логічно. Цю церкву в незапам’ятні часи збудували саме католики. Але це тільки на перший погляд. Якимось чудом до кінця 40-х років у Благовіщенську вцілів тільки один католицький храм. І оскільки парафіян залишилось мало, вони офіційно від нього відмовились. (…) Виключно стараннями і турботою православних людей цей храм не був зруйнований і підтримувався в доброму стані».

Лист завершується проханням «звернути пильну увагу» і висловлює сподівання, що «православний монастир залишиться у православної пастви». Наразі храм знаходиться у користуванні православної громади, проте, сама думка про можливість повернення його католикам багатьох дратує.

Під час онлайн-конференції єпископ Лукіан відповів як на запитання, так і на закиди стосовно його рішення про спірну будівлю:

«Мені випало ознайомитися з багатьма історичними документами стосовно польського костелу м. Благовіщенська. (…) Вельми шкодую, що любов деяких людей зводиться до католицького костелу, який тимчасово займають православні християни. І чомусь мало хто замислюється про те, що наше завдання – не стерегти стіни історично католицького храму, а будувати свої православні церкви і монастирі (…). Любов, базована на почуттях, емоціях і звичках, підпадає під визначення російського народного прислів’я «дай серцю волю – заведе в неволю». Адже Любов вимірюється не тільки часом користування, але насамперед – жертвою. (…) Якщо ви знайдете історичні документи, що католицька спільнота на чолі з ксьондзом подарували православним християнам цей храм – я буду вельми вдячний. Але на сьогодні я володію лише документальними свідченнями про те, що богоборча влада забрала у католиків цей костел».

Дніпропетровському храму повернуть колишній вигляд

часопис CREDO — Tue, 03 Jan 2012 16:03:36 +0000

Римо-католицький храм у Дніпропетровську, за який віряни боролись близько 20 років, починає відроджуватись. Зокрема у 2011 році було відновлено дах, який зруйнували попередні власники.

У 2011 році змонтовано металевий каркас даху святині, покрито бляхою весь її дах, а також згідно з проектом добудовано дві вежі, на яких встановлено шпилі із хрестами. 2012 року за планом храмові буде повернуто колишній вигляд фронтону та відновлено внутрішній вигляд.

Отці-капуцини, котрі є душпастирями парафії св. Йосипа, разом із вірними докладають зусиль, щоб якнайшвидше закінчити ремонт святині у центрі Дніпропетровська.

Ремонтні роботи у храмі, який місцеві римо-католики відвойовували близько 20 років , почались наприкінці березня 2011 року.

За матеріалами: rkc.kh.ua

Під стінами профанованого храму католики Севастополя відзначили його 100-річчя

часопис CREDO — Mon, 28 Nov 2011 10:39:52 +0000

100-річчя севастопольського римо-католицького храму його парафіяни відсвяткували на площі перед ним. Влада досі не повернула вірним святиню.

У суботу, 26 листопада, католики з Севастополя і кримських парафій знову зібралися на площі перед храмом вшановувати покровителя Одесько-Сімферопольської дієцезії, севастопольської парафії і храму Святого Климента Римського.

Урочисту Службу Божу очолив єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернадський. У ній взяв участь також греко-католицький священик з Севастополя о. Микола Книч. Відсвяткувати 100-річчя храму приїхав також перший настоятель парафії о.Леонід Ткачук.

В урочистостях взяли участь представники дипломатичного корпусу Польщі – консули Вєслав Мазур і Ян Здановскі.

Під час проповіді єпископ Броніслав нагадав, що протягом історії Церкву неодноразово намагалися задавити, розтоптати віру, зруйнувати храми, розстріляти священиків та єпископів, як розстріляли в 1936 році Сімферопольського єпископа Олександра Фрізона, а в 1937 – настоятеля севастопольської парафії о.Матвія Гудайтіса. Владика закликав вірних не втрачати надію та молитися за повернення храму, відродження віри й нашої держави, знекровленої Голодомором. Саме в цих областях, наголосив ієрарх, де було знищено звірячим чином так багато українців, до цих пір так важко люди приймають віру і живуть радянським менталітетом.

Католики Севастополя відзначають, що, незважаючи на наклепи, місцеві мешканці почали краще до них ставитися. І вже не вірять нечесним депутатам, які не хочуть повертати католицький храм.

Громада молиться за усіх недоброзичливців. Минулої неділі парафіяни під час Служби Божої пожертвували Святе Причастя за спасіння душі для противників повернення храму, які «йдуть проти Бога, вимагаючи подальшого осквернення Божого дому».

Нагадаємо, 13 вересня міська рада Севастополя більшістю голосів проголосувала проти повернення колишнього храму католицькій громаді.

Довідка CREDO

Римо-католицький храм св. Климента у Севастополі функціонував до приходу комуністичного режиму. Він був збудований 1911 року на пожертви католиків, яких у Севастополі на той час було понад 3 тисячі. Дві третини католиків служили на Чорноморському флоті.

В часи репресій, 1936 року, настоятеля парафії, о. Матвія Гудайтіса розстріляли, а церкву закрили. Під час ІІ Світової у будівлі храму розташовувався радіовузол. Під час війни будівля трохи постраждала, але 80% храму вціліло, а у 1958 році святиню перебудували під театр.

У 1994 році вийшов Указ Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна». У ньому сказано: «На виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу в безплатне користування або повернення безплатно у власність релігійних організацій культових споруд і майна, які знаходяться в державній власності і використовуються не за призначенням».

Впродовж усіх цих років католицька громада Севастополя кілька разів зверталася до представників влади з проханням повернути храм, але депутати відхиляли це прохання, натомість пропонували іншу територію для будівництва нової церкви.

Наразі католики Севастополя моляться у тимчасовому приміщенні – житловій квартирі, перебудованій під каплицю. Спільнота нараховує 400 вірних різних національностей. Служби Божі відправляться українською, російською та польською мовами. Крім богослужінь у парафії регулярно проводяться катехизи.

За матеріалами:Католический Крым

Католики Севастополя просять прокуратуру захистити їх від наклепів депутатів

часопис CREDO — Thu, 27 Oct 2011 14:59:51 +0000

Вимоги депутатів в міськраді Севастополя не віддавати місцевим віруючим, перебудований в кінотеатр католицький храм, містили фальшиву інформацію про 100-річну святиню і супроводжувалися безпідставними звинуваченнями Католицької Церкви, які можна класифікувати як службовий злочин проти свободи совісті.

Про це в інтерв’ю онлайн-газеті «Новый Севастополь»
розповів настоятель римо-католицької громади Севастополя отець Юрій Зімінський.

«Виступаючи на вересневій сесії міськради, депутат Мальцев скористався фальшивою інформацією про храм, сказавши, що у війну він був зруйнований під час бомбардувань, а після неї на його місці побудували кінотеатр. Депутат також порівняв Католицьку Церкву з фашизмом, а Папу Римського назвав натхненником боротьби з Радянським Союзом і з православ’ям. Також депутат сказав, що всі охрещені в православній церкві депутати повинні проголосувати проти передачі храму католикам. Про все це ми написали в прокуратуру. У цих діях депутата ми бачимо службовий злочин проти свободи совісті як такої. Ми ні на що не розраховуємо. Але ми просимо прокурора міста захистити нас від свавілля деяких депутатів міськради. Ми просимо захистити одну з історичні цінностей Севастополя, якою є храм на колишній вулиці Католицькій, – сказав «НС» отець Юрій.

Він також додав, що бачить у заявах депутата «політичний підтекст», заснований на некоректному узагальненні, відповідно до якого Православна Церква – це уособлення Росії, а Католицька Церква, відповідно, це прозахідна Україна.

«Без політики тут, на жаль, не обходиться. І те, що «Російський блок» в міськраді є одним з головних прихильників позиції не віддавати храм католицькій громаді, це – однозначно свідчить про те, що тут присутня політика», – сказав священик.

У заяві римо-католицької громади Севастополя в прокуратуру депутат Артем Мальцев «звинувачується в« розпалюванні міжусобної ворожнечі», а його виступи на сесіях міської ради кваліфіковані як злочин».

Депутат, член фракції «Комуністи Севастополя» Артем Мальцев відкидає усі звинувачення під час вересневої сесії у міськраді заявив, що передавати католикам Севастополя історичну будівлю в центрі міста немає підстав, оскільки, на думку депутата, «католицизм завжди був зброєю проти православ’я».

«У період «холодної війни» Ватикан був натхненником гонки озброєнь та боротьби з Радянським Союзом і, зокрема, з православ’ям. З розпадом СРСР, у незалежній Україні почалося планомірний тиск Ватикану і Католицької Церкви з метою витіснення православ’я. Місцева католицька громада нечисленна. На якій підставі місто має робити нечисленній громаді такі подарунки? Католицизм завжди був зброєю проти православ’я», – заявив з трибуни депутат Артем Мальцев.

Також Артем Мальцев закликав не повертати католикам храм: «Севастополь завжди був і залишається православним! Вважаю, що всі православні та хрещені депутати голосувати за дане питання не повинні», – заявив депутат під час сесії.

Нагадаємо , 13 вересня міська рада Севастополя більшістю голосів проголосувала проти повернення колишнього храму католицькій громаді.

Мукачівські греко-католики відсвяткували 20 років повернення катедри

часопис CREDO — Mon, 17 Oct 2011 06:50:23 +0000

В Ужгороді 13 жовтня місцеві греко-католики відзначили 20-ту річницю повернення Кафедрального собору Мукачівської єпархії. З цього приводу у Хрестовоздвиженському соборі відбулась урочиста Літургія.

Двадцять років тому, 10 жовтня 1991 року, віряни і духовенство після 42 років перерви знову увійшли до свого головного храму єпархії, а в неділю 13 жовтня 1991 року була відслужена перша Божественна Літургія.

За матеріалами: zakarpattya.net.ua

Влада Одеси зазіхає на територію катедри

часопис CREDO — Wed, 12 Oct 2011 09:20:30 +0000

Одеські католики будуть відстоювати і надалі територію, прилеглу до катедрального собору, розташованого в центрі міста на вул. Катерининській. Про це повідомив єпископ Броніслав Бернацький.

Єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії заявив, що парафію на Катерининській 33 /1 хочуть позбавити прилеглих територій.

«Два тижні тому з ініціативи колишнього екс-голови міськради і міськвиконкому Одеси, екс-голови Рахункової палати України Валентина Симоненка невідомі намагалися зняти огорожі з прилеглих територій храму, але віруючі відстояли парафію. Для Римо-Католицької Церкви це – центральний храм на чотири області» , – сказав єпископ.

Єпископ вважає, що якщо заберуть частину огорожі, «то проходу до храму не буде і скрізь буде сміття».

«Парафіяни вже зібрали підписи на захист цієї території, хоча поки всі звернення в мерію ігноруються. До суду подавати ми не будемо. Ми відправляємо Меси, тому що у нас одна надія на Бога – ми молимося. Молимося за любов, за мир, за людей», – додав Б. Бернацький.

За матеріалами: odessa.info , Фото: rkc.kh.ua

Греко-католиків Донецька виставили на вулицю

часопис CREDO — Tue, 11 Oct 2011 09:54:15 +0000

Греко-католицька парафія Святого Апостола Андрія Первозваного, що у Донецьку, залишилась без церкви. 3 жовтня вірянам відмовили в оренді церкви на території колишнього Державного університету, яку вони орендувади понад 4 роки.

З лютого 2007 року парафія Святого Апостола Андрія орендувала церковне приміщення у Лабораторії релігієзнавчих досліджень і міжконфесійних відносин ДУІіШІ – Козацькому Храмі Різдва Христового. Існування цієї церкви на Сході України було унікальним проектом – на зразок Храму Гробу Господнього у Єрусалимі, в ній мирно співіснували три християнські спільноти, являючи цим втілення заклику Христа до єдності.

За ці роки у церкві сформувалася міцна громада, щоденно звершувалася Свята Літургія, було уділено кілька десятків хрещень, багато пар взяло шлюб, сотні людей відчули любов і ласку Божу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів у квітні 2011 року Державній університет інформатики і штучного інтелекту було реорганізовано шляхом приєднання до Донецького національного технічного університету. А у вересні 2011 року приміщення церкви було опломбовано. Десятки парафіян залишилися без церковного приміщення, без можливості регулярно брати участь у богослужінні та в таїнствах Церкви.

Громада звернулася з листом до ректора ДонНТУ з проханням подовжити оренду церкви для парафії та дати можливість продовжувати відправи у Козацькій Церкві. Але керівництво вишу відмовило, мотивуючи тим, що законодавством України діяльність релігійних організацій у вишах не дозволена. Також парафії відмовили в інших формах співпраці, у можливості вирішити це питання на більш високому рівні, або, навіть, викупити приміщення, адже воно має сакральне значення і було освячено літургічним чином.

Дивує пояснення керівництва вишу, адже попереднє керівництво ліквідованого Державного університету не бачило проблем у тому, щоб парафія орендувала церкву, а за останні роки законодавство України у цій сфері не потерпіло ніяких змін.

У той же час, у студентському містечку ДонНТУ у самому центрі міста у серпні цього року було освячено новопобудовану церкву в юрисдикції УПЦ і головою парафіяльної ради цієї громади було обрано першого проректора ДонНТУ.

У зв’язку з цим є побоювання, що після тотальної «зачистки» Козацької церкви Різдва Христового від релігійних громад, які її орендували, через деякий час у ній отримає постійну прописку парафія Московського Патріархату.

За матеріалами: ugcc.dn.ua

Католики у Дніпропетровську відбудовують храм

часопис CREDO — Tue, 04 Oct 2011 16:18:49 +0000

У Дніпропетровську триває відбудова римо-католицького храму св. Йосипа, право власності на який парафіяни відвойовували близько 20 років.

Про початок відбудови було оголошено під час храмового свята св. Йосипа, 19 березня. Покровителем відновлення храму став св. Отець Піо.

Фото: Веб-архів братів-капуцинів

Боротьба за храм: між спасінням і прокляттям

часопис CREDO — Thu, 22 Sep 2011 12:33:33 +0000

З цього моменту противники повернення храму «вибирають між спасінням і прокляттям». Про це написав у своєму відкритому листі до голови міськради настоятель католицької парафії у Севастополі о. Юрій Зімінський.

Як відомо, на останній сесії міська рада схвалила проект рішення депутата від КПУ Артема Мальцева, яким відмовила місцевим римо-католикам у поверненні їм храму.

Виступ депутата А. Мальцева, який передував голосуванню з цього питання, багатьох присутніх здивував своїм невіглаством і агресивністю. Наведемо один приклад: під час Великої Вітчизняної війни бомбили Севастополь не фашисти, а фашисти-католики.

Внаслідок цього, ряд севастопольців, членів католицької громади звернулися до Служби безпеки України в Севастополі з скаргами на депутата А. Мальцева, звинувативши його в розпалюванні релігійної ворожнечі.

У той же час настоятель католицької парафії о. Юрій Зімінський, висловив свою точку зору у відкритому листі голові міської Ради Севастополя Юрію Дойнікову:

«Стаття депутата міськради Мальцева (від КПУ) в «Славі Севастополя» від 31 серпня ц.р., як також і висловлювання інших депутатів, свідчать про глибокі особистісні і соціальні недоліки нашого суспільства і про відверто дискримінаційне ставлення до католиків Севастополя. До держави Ватикан севастопольські католики не мають ніякого відношення, а твердження про його нібито багатства, свідчать навіть не про ханжество, а про елементарне невігластво.

Тому, перепрошую, але, я змушений повідомити Вам, Юрію Васильовичу, наступне – я, грішний раб Божий, священик Вселенської Церкви Христової, під час недільної Святої Літургії перед вірними піднявши ліву руку і владою, даною мені Церквою, оголосив наступне – «З цього моменту, всі противники і злостивці в питанні повернення храму св. Климента в місті Севастополі віруючим християнам-католикам для прославлення Всемогутнього Бога, в Трійці Пресвятій Єдиного і на спасіння багатьох, вибирають між радістю і горем, здоров’ям і хворобами, спасінням і прокляттям. Нехай врятує і збереже всіх людей доброї волі, відповідальних за це питання, сила імені Христа Господа, міць його Спасительної Крові і могутність Хреста Голгофського». Ніякі ряси і митри не в змозі протистояти цій Істині бо все інше від лукавого!».

За матеріалами: Гражданская оборона

Римо-католицький священик: «Коли я чую про принципові заяви комуністів-безбожників, що ратують про Православ’я, я виповнююсь глибоким смутком»

часопис CREDO — Mon, 19 Sep 2011 10:42:22 +0000

У Севастополі місцева влада протягом вже другого десятиліття блокує повернення місцевій римо-католицькій громаді приміщення колишнього костелу. Місто, на території якого колись загинув мученицькою смертю Папа Климент І (на честь якого названо храм), де існує давня традиція співіснування різних конфесій і релігій, тепер є осередком релігійної нетерпимості. І таким його роблять не привітні мешканці, а представники влади.

Боротьба за відібраний комуністами католицький храм — це, по суті, боротьба за право називати Севастополь поліконфесійним містом, вважають місцеві римо-католики. Що дає підстави настоятелеві громади, о. Юрієві Зімінському, сподіватися на позитивний результат у битві з депутатами, а також яким він бачить католицизм в найближче десятиліття — священик розповів кореспондентові РІСУ.

В оточенні

— Отче Юрію, Ви на ділі знаєте, що означає православно-католицький діалог при домінуванні радикального Православ’я. Чим унікальний екуменічний досвід у Севастополі?

— Мій рідний дім – у місті Хмельницькому, колишня вулиця Калініна, 6. На Калініна, 4 жила сім’я голови православної парафії, на Калініна, 7 — сім’я члена синагоги. Трохи далі — молитовний будинок євангельських християн-баптистів (ми їх називали «штундою»). Ну і, звичайно, все це було вкраплено у радянське — десь безбожне, десь язичницьке, десь сміливе, десь перелякане — суспільство. Я виріс у цьому. Я не боюся ні православних віруючих, ні протестантів, ні юдеїв, ні язичників, ні безбожників, оскільки з самого народження вони були складовою частиною мого життя.

Далі я поїхав на схід України, був першим післявоєнним настоятелем у Харкові, як і у всіх семи східноукраїнських областях. З Божою допомогою мені вдалося відродити парафії РКЦ в Бєлгороді й Курську – це вже Західна Росія. Питання ж сусідства православних, католиків і протестантів — це питання, по суті, сусідства християн, ближніх. Це реальність нашого життя.

Коли ж я потрапив у Севастополь, спочатку не зрозумів, де перебуваю. Севастополь завжди асоціювався для мене зі славою, героїзмом і чимось таким незвичайним (у людському сенсі). Місто, побачене зсередини, привело мене в стан шоку. Було багато фальші, відвертої брехні й у ідеології, і в політиці, й у поведінці.

— Для політики це, на жаль, можна вважати нормою. Але що тут є серцем релігійного життя?

— Мої колеги, брати-православні, моляться тільки за полеглих православних. Я все розумію, є канони, але будьте тоді чесні. Я бачу, що православні хочуть бути скрізь, дружити з усіма очільниками і можновладцями, вони «перші», «єдині», «неповторні». Я щиро радий, що можу молитися за всіх, і сила Католицької Церкви мені дана, щоб молитися за тих багатьох, хто полягли на цій землі: за невіруючих, за комуністів, які в той час були ідеологами ладу, за тих, хто йшли тисячами в самогубні атаки.

Друга оборона Севастополя виявилася, хочу сказати, не тією, якою нас так багато годували і про яку говорили стільки років. Ви можете собі уявити: рік 41-й і рік 2011-й — скільки років минуло, а Саратов (Валерій Саратов — колишній голова Севастопольської міської державної адміністрації (СМДА) з 2010 по 2011 рр. — А.Г.) був першим, хто у зв’язку з відкриттям музею на 35-й батареї позначив проблему Приморської армії. Її, а це 74 000 осіб, просто кинули гинути в Херсонесі. До чого я це все веду? Коли ми говоримо про християнство в Севастополі, ми відчуваємо багато печалі й смутку. Ніяка радикальність ніколи не буває об’єктивною, в кожній радикальності закладена помилка.

Я вірю в зміни серед православних єрархів. Причина моєї надії — православні хрещені християни не дуже воцерковлені й не особливо побожні. Я можу так говорити, оскільки сам ходжу по православних храмах і молюся про Боже благословення для них і на себе. Також молюся про благословення на вміння вести хоч якийсь діалог. Зараз же в цьому плані все сумно. І якщо все так буде продовжуватися, то будуть ще більші втрати – і в Божому, і в людському.

“ Саме в Севастополі я дізнався, що християни — це православні, а ми — католики

Саме в Севастополі я дізнався, що християни — це православні, а ми — католики. Я скажу більше. Кілька років тому кримський митрополит Лазар у виступі на одному з симпозіумів повідомив, що Климент Римський, Папа і священномученик, прибувши на заслання в Інкерман, застав тут добре організовану православну громаду. Це вже межує з фактичним маренням. Людина говорить фальш, свято в неї вірячи; бажане видається за дійсне. Я цим не здивований, це — наслідок ідеологічного спадщини радянського часу. Інформація про трагічну долю Приморської армії 70 років замовчувалась, за що дуже соромно.

Православна єрархія сприяє створенню міфів і фальші. Вона підіграє чиновникам, ідеологам, депутатам. Радіти, приміром, що комуністи займають «істинно православну позицію», — сумно. Погоджуватися з тим, що в Христовому храмі, яким є кожен католицький храм, і костел в Севастополі зокрема, не повинна тривати служба Божа (що робить православний клир) — у мене це не поміщається в голові. Чим завинили севастопольські католики? Фома Фомич Маккензі, виходець з давнього шотландського католицького роду, вважався католиком, коли отримав наказ облаштовувати цивільне поселення. Карл Костюшко, який зробив Херсонес Херсонесом, також католик. (Шукає газетну публікацію про роль католиків у розвитку Севастополя). Католики на рівних брали участь в історії Севастополя.

— Католицька громада міста підносить молитви Богові з 1994 року. Чим католицизм у православному оточенні відрізняється від католицизму взагалі?

— Скажу так: нам дана неординарна можливість зростати в богословської надії, надії Духа. Ця надія підтримується у нас, незважаючи ні на що. Інакше можна зірватися на неадекватну реакцію: нас ображають — ми ображаємо. Необов’язково бути агресивними, можна стати закритими, виткати навколо себе кокон. А життя? Виходить, що на вівтар в жертву приноситься саме життя, його радість, його сенс і повноцінність навіть у його земному антуражі.

Агресивне і радикальне православне духовенство, мої колеги, чи мої парафіяни, які стали в позу захисту — тут незрозуміло, хто більше втратить. Православні вже багато (в «технічному плані») втратили, ми ж ризикуємо втратити себе, вони себе не знайшли, а ми себе втратимо.

Біг навколо Храму

— Як Севастополь, так і Київ на початку XX століття пишалися значною кількістю (до 3 500 і до 13 відповідно) католиків, які впливали на суспільні процеси. Рецепт – у кількості вірних?

— В якості. І секрет Католицької Церкви полягає в якості. Проблеми ж починалися в нас тоді, коли губився рівень якості. Хоча кількісно Церква досягає півтора мільярда осіб, ми переживаємо аж ніяк не найкращі часи. Кількість вимагає згоди на певний примітив.

На цей момент спостерігається певний спад краси свідчення, особливо в Європі, хоча і не без яскравих винятків. Світовий День молоді щодо цього показовий. Російські телеканали, а за ними й наші, українські, перед початком візиту показували межі своїх можливостей у доведенні, скільки поганого Папу Бенедикта XVI очікує в Мадриді. Коли ж Папа прилетів і побачив, як іспанське місто саме по собі радісно і побожно зустрічає Главу Церкви, більше ні на російських, ні на українських каналах про День молоді не було ні слова. Здається, коли Папі добре, їм погано. І навпаки.

— У свідомості багатьох словосполучення «Севастополь» і «Католицизм» дає практично один і той же результат: конфлікт громади св. Климента і міської ради навколо відібраного багато років тому костелу. Як Ви боретеся з таким негативним іміджем?

— Ніяк не боремося. Ми взагалі не боремося, навіть за храм. Це слово в мене вилучено, я вже навоювався, війни достатньо. Ми вимагаємо повернути парафії наш храм. Ми вимагаємо реституцію костелу всіма доступними нам законними засобами: пікети міськради під час сесій, інформаційні намети з фотографіями храму 1912 і 1944 років. Скільки неймовірних речей ми дізналися за весь той час, коли щодня виставляли намет для збору підписів! Зрілі севастопольці, проживши десятиліття в місті, так і не зрозуміли, що ніби «дитячий» кінотеатр «Дружба» обсаджений по колу деревами, щоб ніколи не чиститись, з однією-єдиною метою — затулити «ширмою» три стіни костелу. А прибудований «намордник» їм говорив про кінотеатр. Мало хто спромігся проаналізувати архітектурну конфігурацію стін.

Ми часто молимося про благословення для чиновників і депутатів, про дари Духа для православних, наших братів-опонентів. І молимося за себе, щоб не зірватися на емоції, на образу.

— Член фракції «Комуністи Севастополя» Артем Мальцев висловлювався, що зв’язок історії міста саме з Православ’ям може бути достатнім аргументом, чому історична будівля в центрі Севастополя не має передаватися «агентам Ватикану», так би мовити. Очевидно, севастопольські власті не хочуть бачити місто мультикультурним і поліконфесійним. Чому?

— Через духовну незрілість. А де вони її візьмуть, якщо навіть батюшки, що їх окормлюють, незрілі? І скажу про безпринципність. Коли я чую про принципові заяви комуністів-безбожників, що ратують про Православ’я, я виповнююсь глибоким смутком. Якби ми в якийсь момент погодилися на пропозицію про викуп, якби в наш діалог увійшли гроші, не було жодного патріотичного чи духовно-церковного аргументу. Всі б мовчали. Найсумніше, що батюшки або не хочуть це помічати, або не розуміють всю глибину конфлікту в цих людях. Треба молитися, чекати і щось робити.

“ Можете собі уявити – і Єрусалим, і Константинополь, і Олександрія, в принципі, забували, що це (розкол — А.Г.) таке, Московія ж продовжує про це пам’ятати

— Валерій Саратов, колишній глава СМДА, називав певну суму для викупу будівлі. Закон України «Про реституцію церковного майна» функціонує, враховуючи регіональну специфіку?

— До Саратова теж пропонували цей варіант. Деякі колишні депутати мені відверто говорили, що вся справа в грошах, вірніше, в будівлі в історичному центрі міста. Просто Саратов безальтернативно сприймав костел як господарський об’єкт, який не раз виставлявся на продаж. З 2011 року до його «вильоту» він тричі намагався знайти для будівлі покупця.

Ми не можемо погодитися на гроші, оскільки цей храм був побудований на викупленій у міста землі. Цю земельну ділянку подарував парафіянин храму. І сам храм був побудований на пожертвування не тільки севастопольських католиків. Пізніше вірні платили орендну плату за (вже) націоналізований храм. Коли комуністи зрозуміли, що католиків не «доб’ють», громаду позбавили, розстрілявши в 1936 році, настоятеля – отця Матвія Гудайтіса. В результаті репресій з 4 000 парафіян залишилося трохи менше ніж сотню. Коли кажуть, що Севастополь дорівнює Православ’ю, я не можу з цим погодитися. Севастополь — це продовження історії Херсонеса, але продовження не безпосереднє: в Херсонеса своя історія, в Севастополя — своя. Володимир у Херсонесі прийняв християнство, не Православ’я, яке з’явиться формально тільки через сто років. Київська Русь спілкувалася і з Заходом, і зі Сходом. Ділові питання та питання політики вирішувалися без урахування пізнішого розколу християнства.

Можете собі уявити – і Єрусалим, і Константинополь, і Олександрія, в принципі, забували, що це (розкол — А.Г.) таке, Московія ж продовжує про це пам’ятати. Причина цього в тому, що грецькі місіонери, приїжджаючи на наші землі з місією східного християнства, розповідали різні страшилки про так званих «латинників» і про те, наскільки поганий Папа. Я більше ніж упевнений, що інфекція злостивості й агресивності та, в першу чергу, інфекція страху перед Католицькою Церквою породжена була тоді, в XI-XII століттях, коли сюди з місією приїжджали священики і єпископи з Візантії. Їм потрібно було довести (в першу чергу самим собі), що розкол — це щось хороше. Це продовжується і в російському Православ’ї.

— Які надії щодо нового глави СМДА Володимира Яцуби?

— Ніякі, він — номенклатурник. Не хочу багато про нього думати, щоб потім не розчаровуватися. Наскільки його знаю я і мої знайомі, він звичайний представник бюрократичної прошарку. У церковно-державні питання, мені здається, він навіть не хоче вникати. Коли був губернатором Дніпропетровської області, виникало питання про захист католицького храму в Дніпропетровську. Бог – Суддя, тому більше про Яцубу говорити сенсу немає.

— Позиція УПЦ (МП) і УПЦ КП щодо Вашого питання досить передбачувана. Що Вам відомо про позицію севастопольських протестантів?

— Вони нас дуже підтримують. З севастопольськими протестантами у нас хороші людські стосунки. Ми, наприклад, підтримуємо одну п’ятдесятницьку церкву в соціальному проекті для матерів-одиначок. Ділимося продуктами, одягом. Якщо хтось проводить такий проект, то вони заміняють в цьому служінні нас, з великими обмеженнями по можливостях і навіть по площах. З «класичними» севастопольськими протестантами у нас немає ані тертя, ані напруг, винятковий позитив.

Нестандартне католицтво

— Ситуація з храмом у місті поставила Президента Януковича в явно незручне становище. З одного боку, є прагнення бути послідовним у реституції церковного майна, з іншого — перед парламентськими виборами необхідно не допустити падіння рейтингу ПР у «православному» Севастополі. Де слабкий цей гордіїв вузол?

— У принципі, все це — теорія. Вибори, рейтинги — це теорія, це припущення. А ось неповернений храм, який щодня і щовечора, вибачте, «обпаскуджується» в буквальному значенні цього слова, – то реальність. Кожен грам людських екскрементів лягає на совість чиновників СМДА, депутатів міськради і православних священиків, головним чином, на севастопольського благочинного і митрополита Кримського і Сімферопольського. Екскременти навколо храму — це реальність, вівтарна незруйнована частина — це реальність, рейтинги і майбутні вибори — це теорія. Більше того, я впевнений, що якщо православні батюшки не схаменуться, якщо, окормлюючи своїх вірних, вони не змінять свої принципи і не внесуть духа істини, любові, вони переступлять межу, за якою починається момент гріха проти Святого Духа. Це моє переконання.

У вересні я збираюся нагадати, що ми — вихідці зі Старого Завіту. Піднімаючи ліву руку, я оголошу по всьому місту, в першу чергу СМДА, депутатам і православному духовенству, що кожен, хто дбає про неповернення храму, повинен буде вибирати між правдою і брехнею, здоров’ям і хворобою, життям і смертю, порятунком і прокляттям, в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Інакше, сказавши практично все, ми будемо йти по колу і повторюватися.

— І останнє запитання. Що означає бути російськомовним католиком в Україні?

— Російськомовний католик — це один із елементів нашої життєвої реальності, все.

— Що диктує певні моделі існування, так?

— Ні, просто диктує нинішню реальність, нашу історію і наше сьогодення. Яким буде наше майбутнє? Ось це справжнє питання, про яке слід думати і молитися. Щоб елементи сьогоднішньої реальності, що йдуть корінням у вчорашню реальність, були здоровими і зрілими. Не можна вживати мову заради вживання мови. Не можна миритися з принципом «нехай буде тільки російська мова», він не тільки вузький, а й бездарно банальний. «Україна для українців» — це маленький кошмар, українське Deutschland űber alles, це ми вже проходили з радянським народом. Коли ми говоримо про російськомовних католиків, потрібно усвідомлювати, що такий католик — один із елементів життєвої реальності сьогоднішньої Україні. Ким він буде в майбутньому — цього я не знаю.

Розмовляв Олексій Гордєєв, РІСУ

Фото: Католический Крым

Севастопольські депутати відмовились повертати католикам храм

часопис CREDO — Wed, 14 Sep 2011 04:38:52 +0000

Депутати Севастопольської міськради більшістю голосів відмовились повертати католицькій громаді міста їх колишній храм. Таке рішення 13 вересня було ухвалено під час сесії міськради. У цій будівлі, нагадаємо, багато років перебував кінотеатр «Дружба». Зараз аварійна будівля знаходиться у комунальній власності і пустує.

Цікаво, що проти передачі будівлі проголосувало 11 «регіоналів» (31 – не голосували), 7 представників «Російського блоку», троє з ПСПУ і двоє з Народної партії. Проігнорували голосування двоє депутатів з «Сильної України». За передачу будівлі католикам підняли руки лише двоє позафракційних.

Нагадаємо, що католицька громада Севастополя протягом багатьох років намагається повернути відібрану у неї Радянською владою святиню, але безуспішно. У листопаді цього року храму виповнюється 100 років. Севастопольські депутати віддавати будівлю католикам не хочуть, пропонуючи викупити або побудувати в іншому місці новий храм.

У липні цього року католики Севастополя на вулиці збирали підписи городян, які підтримують повернення вірянам їхнього храму. За місяць активісти зібрали 10263 підписи. Лише дві тисячі з них від гостей міста, решта – підписи жителів Севастополя. Як сказала CREDO активістка акції Ірина Шухтуєва, депутати самі змусили католицьку громаду займатись євангелізацією на вулиці, бо під час збору підписів мова йшла не так про храм, як про християнство, віру та Бога.

13 вересня, у день коли на сесії міськради розглядалось питання повернення храму, католицька громада зібралась у приватній квартирі, де останніми роками знаходиться капличка, і приймала Причастя за депутатів.

Підсумки голосування, попри невтішні результати, віряни вважають своєю маленькою перемогою – майже половина депутатів утримались від голосування, зокрема і представники «Партії регіонів», які раніше були одностайно проти повернення.

Нинішнє рішення депутатів знову змусить католиків Севастополя вийти на вулиці. До речі, у місті давно вже говорять про необхідність перевиборів міської ради.

За матеріалами: Новый Севастополь

У Львові греко-католики освятили хрест біля каплиці, що опинилася в руках догналітів

часопис CREDO — Mon, 18 Jul 2011 13:56:45 +0000

Вчора, 17 липня, у Львові біля каплиці колишнього ювенату редемптористів з нагоди 10-ї річниці візиту Папи Римського блаженного Йоана Павла ІІ в Україну був освячений пам’ятний хрест.

Хрест установлений з благословення владики Ігоря Возьняка, ЧНІ, архиєпископа Львівського. На урочистості були присутні отці та брати-редемптористи, василіани, численні священики львівських парафій на чолі з деканом Шевченківського деканату о. Петром Салогубом, сестри Згромадження св. Йосифа та вірні сусідніх парафій.

Молитва проходила перед іконою Матері Божої Неустанної Помочі (Простріленою). Після церемонії освячення перед присутніми виступив о. Петро Салогуб, який зазначив, що це місце святе і «освячене не нами, а нашими попередниками, подвижниками Христової Церкви». Отець закликав всіх далі освячувати це місце своєю молитвою та пригадав, що Господній Хрест завжди буде нам у допомогу. Після нього слово взяла Тамара Базиляк, голова Ініціативної групи мешканців району. Вона повідомила присутніх про стан справ з каплицею, яка опинилася в руках секти «догналівців».

На завершення всі вірні разом зі священиками помолилися за єдність Церкви та приступили з цілуванням до освяченого хреста.

Як повідомляють отці-редемптористи, під час церемонії освячення біля каплиці відбувалося й інше «моління» – секти «догналівців». Уже стало традиційним, що, дивним чином, час їхніх молитов постійно співпадає з часом молитовних зібрань вірних УГКЦ. Як і попередні рази, за всім пильно слідкувала пані в монашому одязі з відеокамерою, щоб опісля нарізати з відзнятих клаптиків черговий пропагандистський ролик.

Всі вірні, поцілувавши хрест, мирно розійшлися по своїх домівках.

Нагадаємо, каплиця Матері Божої Неустанної Помочі, що у Львові на вул. Плуговій, 6 колись належала отцям-редемптористам. Свого часу радянська влада зробила з неї склад, а нещодавно каплицю почали розбудовувати без жодних дозволів. Виявилось, що новими власниками будівлі, яку вже роками просить повернути Греко-Католицька Церква і Згромадження редемптористів зокрема, є особи, які називають себе «монахинями УПГКЦ».

За матеріалами: Офіційний сайт Львівської провінції ЧНІ

Колишній храм св. Казимира у Львові передадуть релігійній громаді

часопис CREDO — Fri, 15 Jul 2011 11:38:58 +0000

Будівля колишнього римо-католицького храму Святого Казимира у Львові є культовою спорудою і становить культурну цінність, а отже має бути передана релігійним організаціям і використовуватись ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам’яток історії і культури, вважають в управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Виконавчий комітет Львівської міської ради 24 червня передав у державну власність Львівському державному університету внутрішніх справ 8 будівель на вулиці Кривоноса, 1, за винятком будівлі римо-католицької церкви св. Казимира та прилеглої до неї будівлі. Про це повідомили в прес-службі Львівської міської ради.

Відтак, храм Святого Казимира було виключено з переліку будівель, які передаються у державну власність Університету внутрішніх справ.

Довідка

Церква св. Казимира (нині це храм блаж. Климентія Шептицького УГКЦ) «сьогодні виконує роль Церкви-музею сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ, скарбниці врятованих від знищення перлин народного мистецтва – колекції «Студіону», яка сьогодні нараховує понад 5 тисяч витворів сакрального мистецтва. У цьому храмі почергово експонують сакральні предмети цієї колекції – старовинні ікони, хрести, які дивом уціліли у радянські лихоліттях.

Первісно храм призначався для римо-католицького ордену ченців-реформатів, які прибули до Львова 1630 року. Отримавши землю неподалік мурів міста, розпочали будівництво монастиря й церкви свв. мучеників Роха і Себастіяна. Проте простояв монастир недовго – у 1648 році його дерев’яні будівлі згоріли під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького. Козаки під проводом Максима Кривоноса, йменням якого згодом назвали цю вулицю, уперше взяли тоді штурмом замок на міській горі. Новий храм, вже мурований, було зведено 1656 року і посвячено1664-го – під ім’ям св. Казимира.

1783 року австрійська влада скасувала, разом з багатьма іншими, і монастир реформатів, а його приміщення разом з храмом передала сестрам милосердя для влаштування сиротинця. У передвоєнний час тут знаходився шпиталь, яким опікувалося це згромадження, у роки радянської влади – школа міліції. Потім приміщення передали Львівському державному університету внутрішніх справ. Тут розташовувалися три його факультети: заочного й дистанційного навчання, економічний і психологічний.

Ще під час візиту Папи Йоана Павла ІІ в Україну у 2001 році влада зобов’язалася повернути Римо-Католицькій Церкві комплекс колишнього Палацу архиєпископа разом з прилеглим семінарійним храмом Матері Божої Громничної. На відміну від приміщень палацу й сусіднього монастиря, які займали НВО «Система» і різноманітні орендарі, храм на той час вже діяв як греко-католицька церква Стрітення Господнього. Вже тоді йшла мова про передачу УГКЦ, як компенсацію за неї, сусіднього римо-католицького храму св. Казимира. Процес повернення приміщень РКЦ та приведення їх до належного стану розтягнувся на роки. Тим часом у храмі Стрітення почергово відправляли, не без конфліктів, священики УГКЦ й РКЦ.

12 грудня 2006 року владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський УГКЦ надіслав керівництву університету листа з проханням про можливу передачу церковній громаді УГКЦ приміщень і споруд колишнього монастиря по вул. М. Кривоноса, 1, зокрема храму св. Казимира. У відповідь вже 4 січня 2007 року від генерала Володимира Ортинського надійшла відповідь зі згодою, а також запевненням відповідного клопотання перед керівництвом МВС та обіцянкою сприяння у проведенні реставраційних і ремонтних робіт. Більш того, на їх час ректор надав отцеві Севастіяну – ініціатору і реалізатору збірки «Студіон» чималі повноваження на території навчального закладу.

Відновлення храму розпочалося лише у середині жовтня 2007 року під керівництвом отця-студита, доктора богослов’я Севастіяна (Дмитруха). Штукатури, столярі й ковалі попрацювали над тим, щоб інтер’єр храму набув відповідного вигляду.

За матеріалами: РІСУ

Влада Севастополя не хоче віддавати католикам храм і планує винести питання на референдум

часопис CREDO — Thu, 14 Jul 2011 10:54:19 +0000

Голова Севастопольської міської ради Юрій Дойніков вважає, що долю будівлі по вулиці Шмідта, де до війни розміщувався римо-католицький храм, а в повоєнні роки – кінотеатр «Дружба», необхідно вирішувати на загальноміському референдумі.

Як передає УНІАН, про це Ю.Дойников заявив журналістам у зв`язку з внесенням одним із депутатів до порядку денного запланованого на 19 липня пленарного засідання сесії Севастопольської міськради питання «Про безоплатну передачу релігійній спільноті – римо-католицькій громаді священомученника Климента Римського в Севастополі та Одесько-Сімферопольської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні храму Священомученника Климента Римського, розташованого по вул. Шмідта, 1 у Севастополі».

«Якщо вже ухвалювати рішення з цього питання, то потрібно приймати його виважено, провівши, як мінімум, громадські слухання, а взагалі, можливо й міський референдум. Ось тоді таке рішення однозначно відображатиме думку населення», – сказав голова міськради.

Раніше настоятель римо-католицької громади Севастополя о. Юрій Зімінський заявив, що римо-католицька громада міста наполягає на поверненні їй храму, який був побудований 100 років тому і відібраний у парафіян у 1930-ті роки.

У вересні 2010 року у міськраді Севастополя заявили, що готові повернути храм римо-католикам тільки за умови повної компенсації його вартості. Так, депутат міськради Севастополя Карп Булатов, відповідаючи на запитання «Народного каналу» про долю приміщення церкви сказав: «Чому ми повинні комунальну власність безкоштовно роздавати?».

Римо-католики ж стверджують, що хочуть повернути собі те, що їм належало, оскільки храм був побудований в 1911 році на кошти севастопольських католиків, а потім його в них забрали.

У цьому році храму (кінотеатру) виповнюється 100 років.

Довідка

Римо-католицький храм св. Климента у Севастополі збудований 1911 року на пожертви католиків. Їх у Севастополі на той час було понад 3 тисячі, дві третини з них становили військовослужбовці, зокрема Чорноморського флоту.

1936 року священика Матвія Гудайтіса, який очолював парафію, розстріляли, а храм закрили. У період оборони Севастополя в 1941-1942 рр. у його будівлі розташовувався радіовузол. Під час війни храм постраждав від бомбардувань, але близько 80% будівлі вціліло. У 1958 році, за проектом архітектора Брауде, храм був перебудований під кінотеатр.

Впродовж усіх цих років католицька спільнота Севастополя намагається повернути будівлю храму, але він, як і раніше, знаходиться в комунальній власності міста, будівлею уповноважена розпоряджатися міська рада.

Севастопольська римо-католицька громада відродилася з ініціативи групи католиків 1993 року. З 1996 року в тимчасово пристосованому приміщенні (колишній житловій квартирі, що використовується як каплиця) відправляють богослужіння.

Парафія налічує близько 400 чоловік різних національностей, які регулярно відвідують Меси трьома мовами: українською, російською та польською. При парафії діє недільна школа для дітей.

Серед членів парафії — не лише севастопольці, а й мешканці найближчих до Севастополя міст і сіл.

За матеріалами: РІСУ

Католики проведуть безстрокову акцію в Севастополі

часопис CREDO — Thu, 07 Jul 2011 15:27:15 +0000

Римо-католицька громада Севастополя проведе безстрокову акцію з вимогою повернути їй храм, збудований 100 років тому і відібраний у парафіян у 1930-ті роки.

Про це заявив настоятель римо-католицької громади Севастополя Юрій Зімінський на прес-конференції, повідомляє УНІАН.

За словами священика, місцеві католики сподівалися на розгляд питання про повернення храму громаді під час нещодавнього пленарного засідання сесії міськради, але його так і не було внесено до затвердженого порядку денного сесії. «Ми продовжуватимемо відстоювати нашу позицію. Ми виступили з ініціативою – і відповідного листа вже направили голові Ленінської районної адміністрації – проведення парафіянами римо-католицької парафії безстрокової акції», – сказав священик. Як додав настоятель громади, «декілька днів на тиждень, декілька годин на день біля храму (з повоєнних часів використовується як кінотеатр) стоятиме намет, на якому будуть закріплені великі знімки храму зразка 1912 року і 1944 року (після звільнення міста), а також ікони. Ми підготували інформаційні листівки. Буде організований збір підписів».

Ю. Зімінський також повідомив, що влада попросила зачекати з акцією, і не встановлювати намет. «1 липня ми просто стали біля храму на 2,5 години. Без ажіотажу – 75 підписів на нашу підтримку. Ми продовжуватимемо це робити. А поки що, як нас попросили, почекаємо, що вирішить влада», – сказав священик.

Як повідомлялося , міська рада Севастополя за останні 10 років неодноразово відмовляла в передачі будівлі кінотеатру «Дружба» (колишній храм св. Климента), що перебував у комунальній власності, римо-католицькій громаді, яка не має свого храму і проводить літургії в приватній квартирі, а на свята – на вулиці біля будівлі колишньої святині. Міська рада свої рішення мотивувала тим, що не має права віддавати комунальну власність.

За матеріалами: РІСУ

Католицький храм Севастополя – 100 років очікування

часопис CREDO — Wed, 29 Jun 2011 12:18:12 +0000

Католики Севастополя, християни інших віросповідань, які їм співчувають та просто громадяни міста днями створили ініціативну групу з повернення Римо-Католицького храму св. Климента Римського католицькій громаді міста.

Питання про повернення будівлі храму піднімається не перший рік. У 2010 році католицька громада міста відсвяткувала своє десятиліття. У квітні 2011 року виповнилося 100 років будівлі храму. З цих 100 років благополучними для храму і громади виявилися лише шість …

У святині, яка пережила Другу світову війну, радянською владою були знищені всі сакральні частини будівлі – зірвали покрівлю, заклали готичні вікна, збили верхній портик, вівтарну стіну сховали за екраном. Відразу під нею влаштували міські туалети.

Туалети в храмі були закриті лише в січні 2009 року за клопотанням Володимира Казаріна, який на той час був першим заступником голови міської адміністрації.

У тому ж 2009 році, в листопаді, севастопольським католикам вдруге за 10 років дозволили провести богослужіння на свято святого Климента всередині храму. А в грудні архітектурна комісія перевірила стан будівлі, яка перебувала в оренді кінооб’єднання «Кіносвіт» і виявила аварійний стан стелі в кінозалі. Звісно, всі сеанси були заборонені. І тоді католикам відмовили у проведенні Різдвяного богослужіння. Різдвяна Меса проходила під стінами храму.

В якості одного з аргументів проти повернення храму висувають кількість католиків в місті на сьогоднішній день . Звісно, зараз їх не 3 500, як було за часів будівництва храму на початку ХХ століття. Свого часу, після поголовних репресій, їх залишилося кілька людей, а після війни в Севастополь селили вибірково – будівельників та учасників оборони. Але і серед них були католики – і будівельники, і сім’ї військових.

На сьогодні в католицькій громаді – близько 400 осіб, які постійно відвідують недільні богослужіння, в невеликій каплиці в будинку напроти будівлі храму. А ще є ті, хто приїжджають з навколишніх міст і селищ.

А ще є літні люди, які не в змозі крутими сходинками піднятися на третій поверх, і котрих священик відвідує вдома. В парафії близько 40 дітей різного віку. В капличці ж вміщається лише близько 100 осіб. А тому на свята богослужіння відбувається на площі біля колишнього храму.

Усі 10 років громада неодноразово зверталася і до судових інстанцій, і в комісію з прав людини. Звернення з високих інстанцій міськими депутатами ігнорувалися. Відмови мотивувалися тим, що це – дитячий кінотеатр.

Сьогодні противників передачі храму католицькій громаді вистачає, це і політики, і міська влада. Питання передачі кінотеатру вірянам знаходить підтримку тільки у двох депутатів міськради та нового голови міської адміністрації Володимира Яцуби.

Кажуть, що проти існування католицького храму виступає і деканат УПЦ Московського Патріархату, який вважає Севастополь «канонічною територією Православної Церкви» .

BlackSeaNews.net