CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » богопосвячені

«Сестричко, давай!» – приквел

часопис CREDO — Mon, 14 May 2012 15:23:19 +0000

Пам’ятаєте сестру Делоріс Ван Картьє з фільму «Sister Act»? («Перевдягнена монашка» або «Сестричка, действуй») Вона справді існує. Тільки що звуть її Тереза Зукіч, вона хорватка, і ледь не стала зіркою світової гімнастики.

Сьогодні вона вже навряд чи зробить «колесо», але охоче заспіває, складе мюзикл, спече перепілок із фаршем з кускусу й гусячих пупків або подолає тисячі кілометрів, аби розповісти трьом тисячам менеджерів, чому вони повинні витрачати час на своїх найближчих. Сестра Тереза не є нормальною сестрою, – це її власні слова. «Я товста, щаслива і задоволена собою жінка», – каже вона, і в слухачів немає жодних підстав не вірити цьому. Достатньо кілька хвилин порозмовляти з нею. Перед ними стоїть насправді пишна жінка, яка не сторониться пшеничного пива і безпритульних, а потребуючий не залишиться непоміченим нею. Якщо з’являється проблема, вона їй радіє і каже: «Ура! Дякую Тобі, Боже! Цікаво мені, як Ти з цим упораєшся?»

Сестра Тереза їздить світом і розповідає, зокрема, про те, як не піддаватися проблемам, і чому ми насамперед маємо полюбити себе.

В мене талант!

Суботній ранок. У ресторані Пальфі в центрі міста жінки (й тільки вони, якщо не брати до уваги дітей і чоловічу обслугу) збираються на першу в цьому році зустріч. Тільки чотири години триває «Сніданок для жінок», а для багатьох із них це одна з двох нагод на рік, коли хтось інший накриває для них стіл і не каже потім вимити посуд. Проект міжконфесійний, його готують католички і євангелічки. Уже п’ять років він успішно здобуває серця хорватських жінок, як віруючих, так і невіруючих, бо це відкриті зустрічі. Одні між собою знайомі вже віддавна, інші прийшли уперше. Для с.Терези не проблема говорити до 30 осіб чи до 13 тисяч слухачів. Календар її зустрічей заповнений і тільки влітку має коротку перерву, бо ніхто так добре, як вона, не знає, що для того, аби добре працювати, потрібно вміти добре відпочивати. Перерва недовга, бо вона любить людей і любить до них повертатися. В її парафії на зустріч чекають понад 300 дітей, для яких вона 11 років поспіль організовує щотижневі зустрічі в храмі. Є там і Мала спільнота братів і сестер Ісуса, яку вона заснувала 1994 року, і журналісти, які довгі роки не дають їй спокою – бо як же не запросити сестру, з якою можна пограти в баскетбол або поставити їй найінтимніше питання.

«Моє життя – це моє хобі, – каже с.Тереза. – Я щаслива і реалізована. Не почувалася так навіть тоді, коли здобувала чергові медалі як молода гімнастка». Все було заплановане й таке очевидне. Ну бо що ще можна робити, якщо у тебе батько – футболіст, який 1971 року заради кар’єри полишив спокійний Славонський Брод у Хорватії і разом із жінкою, сином і малою Даною, тоді ще не сестрою Терезою, вирушив до нової батьківщини – Німеччини.

Навернення

– То був вечір перед важливим виступом, – розповідає с.Тереза. – Напередодні колега дала мені свої книжки, щоб я почитала, як стане нудно. Взяла першу-ліпшу, то була Біблія, відкрила «як Бог дасть», і прочитала уривок про благословення для неприятелів і про те, що як тебе вдарять в одну щоку, то підстав другу. Не знаю, коли встало сонце, бо просиділа над Біблією цілу ніч. Під час виступу я могла на власній шкурі переконатися в тому, про що читала у своїй кімнатці в гуртожитку спортивної школи, яка мала зробити з мене зірку гімнастики. Так то я би відплатила добряче суперницям навіть за випадковий фол, але тепер тільки усміхалася. Донині пам’ятаю, як здивовано вони на мене тоді дивилися. А я вже знала, що професійна спортивна кар’єра для мене закінчилася.

Після тієї події все покотилося дуже швидко, але Тереза постановила зробити річну перерву на волонтаріат, аби утвердитися в тому, що вже вибрала у своєму серці. Їй було 20 років, вона щойно стала християнкою і планувала вступити в монастир. Тільки ось як про це батькам сказати? – роздумувала в поїзді, по дорозі додому.

Що скаже тато?

Мить, коли вона вирішила повідомити батькам про своє рішення, була однією з найважчих у житті с.Терези. «Скільки живу, не пам’ятаю такої тиші. Вона стояла майже півтори години. Тато лежав непорушно, втупившись у свою газету, мама сиділа в кріслі. Коли тиша закінчилася, почалися питання. Звідки така ідея, чому монастир? Будь собі християнкою, – казали вони, – але не дай замкнути себе в монастирі! Однак по кількох роках, коли побачили, що я роблю, і насамперед – що я щаслива, почали мною пишатися. Моя мама, хоча й досі не стала практикуючою католичкою, це людина чудова, тепла. Придивляється до того, що я роблю, а я за неї молюся. Вважаю, що найперша євангелізація – бути з людьми, жити з ними, намагатися їх зрозуміти.

Сестра Тереза робила це на початку свого шляху, в Ханау, працюючи з колишніми проститутками. «Мені досі хочеться сміятися, коли згадаю, як я хотіла атакувати їх цитатами з Біблії. Вочевидь – безрезультатно. Тому я почала грати з ними в баскетбол, розмовляти, їздити на скейті. Стала для них приятелькою, тим більше що після навернення багато колишніх знайомих від мене відвернулися».

Хоч це рішення й принесло їй страждання, однак с.Тереза знає, що без своєї «темряви» та сліз вона не змогла би дозріти і стати саме тією Терезою, якою вона нині є. Навчилася жити, коли критикують. Як завжди, найбільше тих, хто не може погодитися з образом черниці, яка проводить більшість часу поза монастирською каплицею, є серед людей, які не перекинулися з нею ані слівцем. Вона цим не переймається – як сама каже, – доки має підтримку свого єпископа. «Він знає, що я трохи скажена», – сміється с.Тереза. Як з’ясувалося, скажена до тієї міри, щоби згодитися на телевікторину, в якій можна було виграти справді великі гроші.

Спонсоровано Богом

– Ми готували чергову музичну виставу, але наше устаткування залишало бажати кращого. Тоді я сказала Богові: Господи, якщо Ти хочеш, щоби наша праця була якісна і подобалася людям, то нам потрібно два добрих мікрофони та електроакустика. Я знаю, що для Тебе це дрібниця, отож дай мені це. На запис я взяла свого настоятеля. За три хвилини ми безпомилково відповіли на 25 питань і виграли 100 тисяч євро!

Вистачило не тільки на мікрофони, а й на автомобіль, на якому монашка веліла написати: «Спонсоровано Богом».

“ Чого це я маю нервувати перед камерами, якщо знаю, що Бог дивиться на мене нон-стоп?

– Коли ми зупинилися на вокзалі у Франкфурті, чекаючи на поїзд додому, хотілося кричати від радості, але ми не могли до часу трансляції програми. Були страшенно голодні, бо зранку нічого не їли, отож вирішили пошукати якогось бару. Мені хотілося стейка. Підходимо до кухаря, замовляємо, а він на це – що не може знайти сковорідку. Ми маємо на руках сто тисяч, а він не має сковорідки. Сміялися цілу дорогу.

Завтра буде запізно

Сьогодні с.Терезу вже прекрасно знають, насамперед у Німеччині, хоча її знімки на скейтборді оббігли вже пів-світу, включно з Філіппінами. Сьогодні вона вже не має нічого спільного зі скейтом, крім спогадів. Якби не скейтборд, медіа, певно, ніколи б не довідалися про цю сестру. А тепер важко вписатися в графік цієї симпатичної монашки.

Про своє життя вона розповідає охоче і без переживань.

– Чого це я маю нервувати перед камерами, якщо знаю, що Бог дивиться на мене нон-стоп? – питає с.Тереза. І додає: контакт із медіями зовсім не обов’язково має бути болючий, а Церква не повинна його боятися. Так само охоче вона дає поради менеджерам і простим парафіянам, людям віруючим і невіруючим, молодим і старшим. – Немає обмежень для того, щоби почати жити щасливо, бо життя надто коротке, аби відкладати мрії на завтра!

Проголошує вона краще, ніж численні настоятелі, виступає в популярних ток-шоу, готує мюзикли, в яких, читаючи реп, представляє життя парафії та життя монастиря. Любить готувати, а коли хвора – малює. Грає на гітарі, пише пісні, співає.

– З цими заняттями така справа, що вони самі до мене приходять, – каже с.Тереза. – Я ніколи не пхалася ані до телебачення, ані на зустрічі з менеджерами. Телефони дзвонять самі. Гадаю, люди хочуть мене слухати, бо я стараюся жити згідно з принципами, про які розповідаю. Що то за принципи? Я говорю про Ісуса, який звільняє, про те, що Бог нас любить, навіть коли ми припускаємося помилок.

Вона вчить, як не боятися помилок і як самому стати собі другом. Це перший із п’яти принципів щасливого і реалізованого життя, про яке с.Тереза розповідає під час своїх виступів. Якщо не полюбиш себе – не будеш уміти любити іншого. Якщо не вмієш зробити щось для себе, то не зробиш цього і для когось іще, переконує вона, і додає, що ми маємо право добре думати про себе, бо так про нас думає Бог.
Читай Біблію і живи нею, – ось друга умова. Коли починаєш справджувати дію слова Божого у своєму житті, дістаєш прекрасні несподіванки.

На третьому місці стоїть така молитва, яка не є «обмінним торгом» із Богом. «Молися, нічого не бажаючи взамін». Так само і з дружбою. Ти ж не зустрічаєшся з другом тільки тоді, коли тобі щось від нього потрібно, правда? Тож спробуй так само молитися п’ять хвилин щодня, і побачиш, що відбудеться. Замість проклинати водіїв, які зайняли два місця на парковці, помолися – і побачиш, що за дві хвилини одне місце обік тебе звільниться.

Четвертий крок: протився рутині, старайся кожного дня робити щось інакше. «Я пояснюю слухачам, що сьогоднішній день ніколи не повернеться. Сьогодні є час, щоб ти виявив любов до своїх ближніх. Твоє життя обмежене, і ти не знаєш, що станеться завтра, отож постарайся знайти для них час і зроби щось навіжене, вирвись із рутини! Коли я це кажу до менеджерів, то щоразу діється одне й те ж саме: вони тихцем виймають свої дорогі телефони, і – деякі попід столом, а дехто й зовсім неприховано відправляють своїм коханим любовні СМСи».

П’яте – це прощення. Воно не вимагає участі іншої сторони. Важливо, що ти це зробиш. «Покажу тобі, як це виглядає на практиці, – каже с.Тереза. – Чому інші ранять? – Вона вириває сторінку, малює серце і пробиває його ручкою. – Бачиш, що робиться, коли така поранена людина пробує наблизитися до тебе? Перше, на що натрапляєш, це колючка в її серці. Зцілення може тривати довгі роки, але твоє прощення може людині в цьому допомогти».

Довідка CREDO

Сестра Тереза Зукіч народилася 1964 року в Славонському Броді (Хорватія), від 1971 року мешкає в Німеччині. До 1984 року – професійна гімнастка, завоювала багато медалей у категорії юніорів. У 1985-1994 роках – черниця Згромадження Сестер Милосердя у Фульді. Починаючи з 1994 року – сестра в заснованій нею Малій спільноті братів і сестер Ісуса в Пегніці.

Gość Niedzielny

Колишня наречена Девіда Кемерона стала монахинею

часопис CREDO — Fri, 11 May 2012 09:32:32 +0000

Колишня наречена нинішнього прем’єр-міністра Великої Британії, Девіда Кемерона, чотири роки тому вступила до бенедиктинок і стала кляузуровою монахинею, повідомляє «Daily Mail».

Лора Едшед, якій зараз 48 років, зустрічалася з Кемероном з весни 1990-го до літа 1991-го року, працюючи в головному офісі Консервативної партії. Пізніше вона зробила кар’єру менеджера у США. Досягнення професійних успіхів не принесло внутрішнього миру, який Лора віднайшла тільки вступивши до монастиря у штаті Коннектикут. Там вона мешкає з 36-ма співсестрами, прийняла ім’я сестри Йоани Марії. Крім іншого, про неї розповідає короткометражка «God Is The Bigger Elvis», номінована цього року на Оскара.

Сестра Йоана Марія встає щодня о другій годині ночі на молитви, потім бере участь у св.Месі, пізніше миє посуд, трудиться по хазяйству, виконує звичайну хатню працю.

Лора Едшед – навчалася в Оксфордському університеті, після чого стала працювати в центральному офісі Консервативної партії у Лондоні. Саме там вона познайомилася з Девідом Кемероном. Це були дуже гарячі стосунки, настільки, що – як пишуть біографи нинішнього британського прем’єр-міністра – після того, як усе закінчилося, він вирішив більше не зустрічатися з жінками, які пов’язані з політикою. Саме такою є його дружина Саманта, з якою Кемерон одружився 1996 року.

Натомість Лора була упродовж певного часу секретаркою прем’єр-міністра Джона Мейджора, після чого вирішила стати менеджером. Добилася в цій сфері серйозних успіхів, уповні живучи «світським життям» мешканців Нью-Йорка. Однак це її не захистило від стресів та втечі в алкоголь і наркотики. Чотири роки тому, 2008-го, вона прийняла життєво важливе рішення, сказавши матері, що йде в монастир. На ці слова її мати відказала: «Це добре, це правильний вибір». Молода (як на її обіти) монахиня переконана в цьому і відбуває належну формацію перед складанням довічних обітів.

За матеріалами: wiara.pl

Ватикан – США: реформа серед американських монахинь запізніла?

часопис CREDO — Fri, 04 May 2012 07:50:55 +0000

Проблематична ситуація американських монахинь виявилася однією з головних тем візиту ad limina єпископів США, що триває впродовж останніх декількох місяців. Нагадаємо, що два тижні тому Конгрегація Доктрини Віри рекомендувала провести реформу Конференції Жіночих Монаших Згромаджень у Сполучених Штатах, вказуючи на відступлення від учення Церкви з таких важливих питань, як аборт, евтаназія, висвячування жінок чи гомосексуалізму.

Як повідомляє Радіо Ватикану, ця проблема торкається майже 50 тисяч монахинь. Їх спільною особливістю є емансипація та швидке старіння спільнот у зв’язку з катастрофічною відсутністю покликань.

Три роки тому ватиканська Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого Життя і Товариств Апостольського Життя призначила для них апостольську візитацію, яка практично підійшла до кінця. Триває лише робота над заключним звітом. На думку американських єпископів, що перебувають у Римі, і також відвідують цю дикастерію у справах монаших згромаджень, втручання Ватикану є запізнілим. «Потрібно було реагувати набагато раніше», – сказав архиєпископ Майкл Шихан. Водночас він визнав, що хоча багатьом монахиням не подобається втручання Ватикану, проте, завдяки цій візитації вони почали говорити з єпископами, розпочався діалог і роздуми.

Архиєпископ Санта-Фе,таким чином, сподівається, що і це чергове рішення Апостольської Столиці, цього разу з боку Конгрегації Доктрини Віри, дасть можливість для діалогу. Можливо, це допоможе деяким з монаших згромаджень відійти від того, що вони не повинні робити», – сказав архиєпископ Шихан .

За матеріалами: Католицький Оглядач

Папа про покликання до богопосвяченого життя

часопис CREDO — Mon, 30 Apr 2012 10:22:08 +0000

Через пів години після Меси, під час якої було уділено пресвітерські свячення дев’ятьом випускникам римських семінарій, Папа зустрівся з прочанами та жителями Риму, щоб спільно помолитись молитвою «Царице Неба».

«Юнаки, яких я сьогодні висвятив на священиків, не відрізняються від іншої молоді, але їх глибоко зачепила краса Божої любові, і вони не могли зробити щось меншого, як тільки відповісти на це цілим своїм життям», – сказав Папа Бенедикт XVI перед молитвою «Царице Неба» в неділю, 29 квітня.

Папа закликав вірних дякувати Богові за це свідчення Його вірної та передбачливої любові до Церкви та молитися за новопресвітерів. «Молімося також за те, щоб всі юнаки й дівчата були уважними до голосу Бога, який промовляє в глибині їхнього серця та кличе їх зректися всього, щоб служити Йому», – закликав Бенедикт XVI, зазначаючи, що дуже часто ми боїмося слухати Господній голос, бо боїмося, що він може позбавити нас свободи, хоча насправді, то саме в Бозі ми повністю здійснюємо дар свободи.

Святіший Отець зазначив, що юнаки, яких він висвятив, зуміли відповісти на Божу любов, яку зустріли в Ісусі Христі, в Його Євангелії, у Євхаристії та спільноті Церкви. «Дорогі друзі, – звернувся на завершення Бенедикт XVI, – молімося за Церкву, за кожну місцеву громаду, щоб вона була немов зрошений сад, в якому можуть прорости та дозрівати всі зерна покликань, які Бог вдосталь розсіває». Папа додав, що першим середовищем, в якому можна досвідчити цю Божу любов та почерпнути сили для подолання життєвих випробувань, є сім’я. «Хто в родині переживає довід Божої любові, той отримує неоціненний дар, який приносить в свій час плоди», – наголосив він.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Пріоритети Рицарів Гробу Господнього

часопис CREDO — Tue, 24 Apr 2012 11:19:02 +0000

Фото: wiara.pl

Включення Церкви у справу нової євангелізації, а також підтримка християн Близького Сходу, зокрема у Святій Землі, – ось головні завдання, що стоять перед Рицарським Орденом Гробу Господнього в Єрусалимі.

В інтерв’ю для «L′Osservatore Romano» Великий Магістр цього Ордену, кардинал Едвін Фредерік О’Браєн поділився своїм баченням місії, яку рицарям довірив Папа.

На сьогодні Орден Гробу Господнього налічує 28 тис. осіб. До своїх головних завдань Великий Магістр зарахував збільшення числа членів ордену: рицарів, дам і духовенства. Вони належать до 59 намісництв, розсіяних по всьому світу. Найновіші намісництва постали у Росії, Південній Африці та Венесуелі.

Орден надає фінансову підтримку церковним проектам на Близькому Сході. За останні 10 років переказав Латинському патріархатові Єрусалима близько 72 млн. євро. Серед реалізованих проектів – зокрема, побудова церкви в Акабі (Йорданія) та школи у Рамеху в Галілеї, сказав кардинал О’Браєн.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Настоятельки жіночих чернечих орденів зібрались у Язлівці

часопис CREDO — Wed, 18 Apr 2012 13:37:08 +0000

У вівторок, 17 квітня у Язлівці, що на Тернопільщині, розпочалась XIV Конференція Вищих Настоятелек жіночих чернечих орденів, які служать в Україні. В ній беруть участь сестри 30 згромаджень.

Зустріч на тему нової євангелізації розпочалась Службою Божою під головуванням єпископа Віталія Скомаровського.

На вечірній спільнотній зустрічі сестри розповіли про свої згромадження та місця, з яких приїхали, а с. Тетяна Чоп – настоятелька місцевої спільноти сестер Непорочниць представила постать бл. Марцеліни Даровської, в санктуарії якої відбувається зустріч.

18 квітня сестри роздумують над темою нової євангелізації. В своїх конференціях єп. Віталій зазначив, що важливо роздумувати у спільнотах та жити останніми документами Церкви, бо це – голос Божий. Він заохотив також до відваги, підкреслюючи, що євангелізація має вийти за межі храмів, ми потребуємо сьогодні добрих християнських сімей, журналістів, працівників.

На цій зустрічі також мають відбутись вибори голови і ради Вищих Настоятелек жіночих чернечих орденів.

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

На Кубі Папа зустрівся зі своєю «духовною хресною матір’ю»

часопис CREDO — Thu, 29 Mar 2012 13:04:15 +0000

Уже 20 років сестра Тереза Керкетта молиться за Йозефа Ратцінгера, який став Папою Римський Бенедиктом XVI.

Під час св.Меси, відправленої у приватній каплиці резиденції у Сантьяго-де-Куба 27 березня, Папа Бенедикт XVI особисто познайомився з індійською монахинею, яка вже 20 років є його «духовною хресною матір’ю».

Сестра Тереза Керкетта зі споглядальної гілки сестер Місіонерок Любові (калькуток), згідно з харизмою своєї спільноти, саме стільки років щоденно молиться за одного священика, стаючи його «духовною хресною матір’ю». В її випадку «підопічним» є священик Йозеф Ратцінгер, колишній кардинал, а нині Папа Римський.

Святіший Отець відправив св.Месу в невеликому гроні, перед виїздом із Сантьяго-де-Куба до санктуарію Матері Божої Милосердя в Ель Кобре. У відправі взяли участь, зокрема, десятеро сестер споглядальної гілки Місіонерок Любові – згромадження, заснованого блаж.Матір’ю Терезою з Калькутти.

По завершенні літургії архиєпископ Сантьяго-де-Куба Діонісіо Гарсія представив Папі монахинь, а серед них індійку Терезу Керкутте, яка вже 20 років молиться за священика, прийнятого під духовну опіку. В такий спосіб сестри стають «духовними хресними матерями». Сестра Тереза сказала, що її «духовним хресним сином» від початку цього молитовного служіння є кардинал Рацінгер, який уже майже сім років є Папою. Згідно з індійським звичаєм, вітаючи Папу, сестра повісила йому на шию довгий вінок із квітів.

Директор прес-бюро Апостольської Столиці о.Федеріко Ломбарді SI, повідомляючи про цю подію, сказав, що Святіший Отець глибоко зворушений зустріччю з цією монахинею. Зустріч була для всіх вельми зворушлива й емоційна, додав він.

Споглядальна гілка Згромадження Місіонерок Любові постала 1976 року. Це не єдине відгалуження головної справи, заснованої 1946 року і затвердженої Апостольським Престолом через чотири роки. Окрім жіночого згромадження, з 1963 року існує також чоловіче згромадження Місіонерів Любові, а з 1979 року – їхня, чоловіча споглядальна гілка.

За матеріалами: wiara.pl / L’Osservatore Romano

У Крисовичах відбулися великопісні реколекції для дівчат

часопис CREDO — Tue, 27 Mar 2012 14:16:00 +0000

З 23 по 25 березня у монастирі Сестер Служебниць НДМ, що в Крисовичах на Львівщині, під проводом о. Якова Гонцяж, домініканця та Сестер Служебниць відбулися великопосні реколекції для дівчат. У них взяло участь 23 дівчини. Тема реколекцій «Ісус – знак протиріччя» виявилась, як ділилися учасниці, дуже актуальною.

Під час реколекцій, окрім молитви, конференцій, праці в групах, молебня Хресної Дороги, дівчата взяли активну участь у школі випікання великодніх пасочок, котру для них приготувала і провела сестра Дорота. «Нехай і життя ваше буде таким же красивим та добрим, як ці пасочки», – побажала дівчатам сестра.

Приємною несподіванкою для дівчат була можливість переглянути фільм, головна героїня якого, Бакіта, всі життєві труднощі, зносила з великим спокоєм, і навіть в неволі віднаходила своє щастя, залишаючись вірною своїм переконанням!

Особливим моментом для кожної дівчини була також молитва прослави, подяки, перепрошення та просьби. Усі ми дякували Господеві за цей особливий та неповторний час, проведений разом з Ним.

Відбулися реколекції для дівчат «Дозволь себе віднайти»

часопис CREDO — Mon, 12 Mar 2012 11:27:08 +0000

З 8 по 11 березня в реколекційному домі сестер служебниць у м. Надвірна вже вдруге відбулися реколекції для дівчат на тему «Дозволь себе віднайти».

У реколекціях взяли участь 18 дівчат Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Проводили реколекції сестри служебниці Мирослава Яхимець та Єроніма Вовчак.

Завданням цих реколекцій було допомогти дівчатам усвідомити та пережити правду, що «Бог є Любов» (1 Йн 4, 8), і все, що від Нього походить, є любов’ю.

«Незважаючи на духовну кризу суспільства, у якому можна дуже легко втратити справжні орієнтири і загубитися на різних перехрестях псевдо-цінностей та почати сумніватися в тому, що Бог справді любить, найважливіше – досвідчити, що Бог є першим «шукачем» людини. Він не втомлюється, не перестає шукати аж доки не знайде. Господь кожного дня чекає, ніколи не втрачає надії, навіть коли ми зневірилися, Він очікує і прагне, обійняти нас знову віднайдених люблячим Отцем», – про це йшлося на реколекціях.

Після закінчення реколекцій майже кожна учасниця ділилася, що вдячна Богові за цей час, у якому по-новому пережила тайну покаяння і наповнилася миром та радістю.

Повторний тур реколекцій «Дозволь себе віднайти» відбудеться з 22 по 25 березня.

Довідки за тел. +380673674813 (с.Мирослава), +30671778716 (с.Любомира) або e-mail: rekoldim@gmail.com

У монастирі сестер Мироносиць відбулися реколекції для дівчат

часопис CREDO — Mon, 12 Mar 2012 10:18:12 +0000

З 9 по 11 березня в монастирі сестер Мироносиць у м. Яремча (Ямна) тривали реколекції для дівчат «Христос хоче зустрітися з тобою в Святих Тайнах».

Це була одна з декількох запланованих зустрічей на якій учасниці мали змогу заглибитись і роздумувати про Святі Тайни християнського втаємничення: Хрещення, Миропомазання, і Пресвяту Євхаристію, через призму вибраних текстів Святого Письма. Роздуми відбувалися за схемою молитовного читання Святого Письма Lectio divina.

Окрім наук і особистих роздумів над текстами Святого Письма дівчата брали участь у спільному молитовному правилі сестер Мироносиць, а в кінці мали нагоду приступити до святої сповіді.

Своєрідним підсумком реколекцій став спільний перегляд фільму «Будьте добрі, якщо можете», після якого відбулося обговорення проблеми глибокого християнського життя Святими Тайнами.

Реколекції завершилися відновленням хресних обітниць учасницями.

Житомирські бенедектинки обрали настоятельку на 10 років

часопис CREDO — Fri, 09 Mar 2012 11:57:00 +0000

У середу, 7 березня, у Житомирі, у присутності ординарія Киїсько-Житомирської дієцезії архиєпископа Петра Мальчука відбувся Капітул сестер-бенедиктинок, на якому було обрано нову настоятельку.

Денний розпорядок Капітулу передбачав вибір нової настоятельки у зв’язку з закінченням каденції попередньої. Новообраною настоятелькою сестер стала с. Клара Свідерська OSB. Окремим голосуванням було визначено термін тривання каденції на 10 років.

Архієпископ затвердив результати голосування та відправив подячну Месу в каплиці монастиря.

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

У Львові віце-ректор Папського григоріанського університету розповів богопосвяченим про «відкриту рану Церкви»

часопис CREDO — Mon, 05 Mar 2012 11:43:40 +0000

Церква в Україні та інших країнах Східної Європи має вжити усіх заходів, аби запобігти проблемі педофілії, – вважає о.Ганс Цолльнер, керівник Інституту психології при Папському григоріанському університеті.

«Питання педофілії для УГКЦ зараз ще не є важливим. Такі країни, як США, Канада, Німеччина та ще декотрі країни Західної Європи зробили однакові помилки, бо їхні Церкви не провели відповідної роботи щодо запобігання проблемі. У цих країнах відомо про чотири тисячі випадків такого насильства над малолітніми дітьми за останніх 50 років. Папа Римський Бенедикт XVІ окреслив це явище як «відкриту рана Церкви». Тому я звертаюся із проханням, щоб Церкви Центральної та Східної Європи краще до цього готувалися, бо не виключено, що це явище може прийти і до вас», – сказав о. Ганс Цолльнер, керівник Інституту психології при Папському григоріанському університеті (Рим), 3 березня 2012 року на конференції для богопосвячених осіб у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Захід відбувся за сприяння Патріаршої комісії УГКЦ у справах монашества.

На тему педофілії він говорив під час своєї третьої доповіді «Духовна і людська зрілість. Подібність і відмінність між ними». Цю проблематику о. Ганс разом із о. Джованні Кучі висвітлив у книжці «Відкрита рана. Церква і педофілія», яку він презентував на цій конференції. Перші два розділи цього видання розкривають питання насильства, його термінологічний та психологічний аспекти, останні два – розповідають про формацію богопосвячених осіб, адже «потрібно пильно придивлятися до тих людей, яких ми приймаємо до священичої чи монашої спільноти».

Під час перших двох доповідей, які благословив на початку Митрополит і Архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк), йшлося про перспективи розвитку психології та духовності, були визначені критерії зрілості і внутрішньої свободи. Загальну зрілість о. Ганс окреслив як «постійне зростання на всіх рівнях: тілесному, психічному, емоційному, пізнавальному, соціальному та духовному».

На переконання експерта із психології, внутрішня свобода і християнська зрілість виявляються у бажанні наслідувати Христа: людина напружено бореться за своє духовне життя, дозволяючи Божій благодаті діяти в ній. Отже, головною метою посвяченого життя має бути формування особистості Святим Духом на прославу Бога, зростання у внутрішній свободі, щоб свідчити Христа через повне відкидання себе заради богопосвяченого покликання.

«Якщо людина надто переймається грошима і визнанням, вона не буде почуватися щасливою, бо боятиметься це втратити. Натомість, що більше ти можеш віддавати та дарувати людям, то більшим є відчуття справжнього задоволення. Це – дорога Христа, і в цьому виражається свобода, як духовна, так і людська», – сказав о. Ганс Цолльнер, керівник Інституту психології при Папському григоріанському університеті.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

У Борисполі відбулась зустріч священиків київського деканату

часопис CREDO — Fri, 17 Feb 2012 10:12:41 +0000

У четвер, 16 лютого, близько двадцяти священиків київського деканату зібрались у Борисполі. Їх у своїй парафії приймали брати францисканці конвентуальні.

На зустрічі був присутній о. др Ян Щих з Львівської архидієцезії, який очолив Месу і виголосив проповідь на тему «ars celebrandi», тобто вичерпний систематичний виклад про те, як переживати Літургію.

Обговорення теми «ars celebrandi» продовжилось під час конференції. Також о. др Ян Щих детально розповів про майбутній Всеукраїнський Євхаристійний конгрес, який розпочнеться 26 травня у Києві.

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

В Івано-Франківську відбулися Дні богопосвяченого життя

часопис CREDO — Thu, 16 Feb 2012 14:58:17 +0000

Блаженний Йоан Павло ІІ встановив 1997 року День богопосвяченого життя, призначивши його на свято Стрітення Господнього. Цим він хотів привернути увагу всієї Церкви, духовенства і мирян, до того, що існує особливий спосіб життя – цілковите присвячення себе Богові.

Організатором франківської зустрічі богопосвячених стала Комісія у справах монашества. У понеділок, 13 лютого, захід розпочався урочистою архієрейською літургією в храмі Різдва Христового при єпископській резиденції. Її відправив єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт (Алексійчук) у співслужінні з о.Йосафатом Бойком, синкелом архієпархії у справах монашества та священиків чоловічих спільнот богопосвяченого життя (василіан, редемптористів, Згромадження Воплоченого Слова і Місійного товариства св.Андрія). Літургію супроводжували співом Сестри Мироносиці під покровом св.Марії Магдалини. У спільній молитві взяли участь сестри майже всіх згромаджень, присутніх на теренах архієпархії.

14 лютого зібрання розпочалось урочистою відправою Вечірні з Литією у монастирському храмі Серця Христового сестер-василіянок. На завершення Вечірні о.Йосафат Бойко, ВС, подякував о.Порфирію Шумило, ЧСВВ, та о.Петру, ЗНІ, за спільну молитву, а звертаючись до мирян – наголосив на потребі молитви за богопосвячених осіб та за нові покликання.

Завершилися Дні монашества спільною молитвою в архикатедральному соборі. Проповідь з благословення митрополита виголосив о.Йосафат Бойко, пославшись на слова Папи Йоана Павла ІІ: «До вас, хлопці й дівчата, кажу: якщо чуєте Христовий поклик, не відкидайте його! Плекайте притаманні вашому вікові ідеали, але не вагайтеся прийняти задум Бога щодо вас, коли Він покличе вас шукати святості в богопосвяченому житті» (Vita consecrata, 106).

Після літургії митрополит Володимир привітав усіх богопосвячених з їхнім «професійним святом» та побажав благодаті витривалості в покликанні. Прикладом для зібраних став Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ, чиї довгі роки життя в монашестві є живим прикладом богопосвячення. Відтак всі присутні взяли участь в урочистому освяченні стрітенських свічок.

о. Йосафат Бойко, ВС

Папа закликає наново відкрити красу священства та богопосвяченого життя

часопис CREDO — Tue, 14 Feb 2012 12:47:13 +0000

У понеділок, 13 лютого, у Ватикані оприлюднено Послання Папи Бенедикта ХVІ з нагоди 49-го Всесвітнього дня молитви за покликання, який відзначатиметься 29 квітня цього року. Його тема: «Покликання – дар любові Бога».

У своєму Посланні Папа окремо наголошує, що родини – спільноти життя та любові – є місцем, де можна наново відкрити красу і значення священства та богопосвяченого життя.

Святіший Отець підкреслює, що джерелом усякого досконалого дару є Бог-Любов. Кожне створіння, а, зокрема, кожна людська особа, є плодом думки та любові Бога, любові безмежної, вірної, вічної. Джерелом кожного покликання є ініціатива безмежної Божої любові, який в усій повноті проявляється в Ісусі Христі. Папа звертає увагу на високий вимір християнського життя, який полягає в тому, щоб любити так, як Бог. Йдеться про любов, яка виражається у повній самовідданості себе самих, у вірний і беззастережний спосіб.

Бенедикт ХVІ звертається до єпископів, священиків, богопосвячених осіб, катехитів і до всіх, хто працює на виховній ниві, щоб сприяти розквітові великодушних відповідей на Божий поклик.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Зустріч богопосвячених осіб Харківського деканату

часопис CREDO — Fri, 03 Feb 2012 12:19:24 +0000

У День богопосвяченого життя, 2 лютого, близько тридцяти священиків та сестер Харківського деканату зібралися на спільну молитву у монастирі сестер-кармеліток, що у Покотилівці під Харковом.

Конференцію та проповідь виголосив отець Рафал Пруско OCD. Він підкреслив важливість для богопосвячених осіб шукати та вибирати волю Небесного Отця, наслідуючи у цьому Ісуса Христа.

Святу Месу, під час якою ченці, черниці та богопосвячені діви відновили свої обітниці, очолив декан Харківського деканату отець Леонід Ткачук МІС.

Сестри-кармелітки з ордену Сестер Матері Божої з Гори Кармель, «молитовний тил» Харківсько-Запорізької дієцезії, тішилися в цей день, що можуть спільно святкувати із представниками «дієвої» частки духовного фронту, за яких сестри невпинно моляться.

За матеріалами: rkc.kh.ua