CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » аборти

День (без) Матері?!

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 10:09:53 +0000

Курйозний спосіб промувати свої ідеї знайшли проабортні діячки США. Вони вирішили замінити День Матері (який відзначався минулої неділі) на День Без Матері. Акція мала привернути увагу до рівня смертності жінок у навколопологовий період.

Активістки, серед яких є й відомі особистості американського публічного життя, зокрема, модель «Вога» Крісті Тарлінгтон, зверталися до матерів

– Ігноруйте (цього дня) своїх дітей. Зникніть. Ніяких дзвінків. Ніяких е-мейлів. Ніяких суспільних сервісів. Ніяких подарунків!

Сама мета акції – зниження рівня смертності породіль – прекрасна. Але пропоновано абсурдні методи. Це не що інше як спроба побороти зло іншим злом. І йдеться не тільки про те, що цього виняткового дня матері мали б відвертатися від своїх дітей. Йдеться також і про те, що вся ця кампанія має слугувати легалізації абортів і поширенню доступу до них, так нібито це мало б зменшити материнську смертність.

Факти заперечують такому підходу. Наприклад, в Ірландії, де аборти заборонені конституцією, смертність матерів дуже низька. А у США, де аборти вважаються конституційним правом, жіноча смертність вища, ніж у деяких південноамериканських країнах! Особливо повчальним є приклад Чилі, де 1989 року вилучили з числа дозволених так звані терапевтичні аборти. Материнська смертність від цього не зросла. Навпаки – зменшилася.

“ Не ігнорування дітей і не «зникнення» матерів є найкращими ліками від зла і страждань цього світу, а любов

Особливе право говорити про абсурдність підходу феміністок до материнської смертності в навколопологовий період має професор Роберт Веллі, співзасновник організації католицьких гінекологів MaterCare. Лікарі, які там працюють, рятували життя жінок на Гаїті та у важкодоступних регіонах Африки. Однак їхня діяльність не знаходила підтримки з боку очільників великих міжнародних організацій допомоги, бо лікарі MaterCare не хотіли робити аборти і роздавати жінкам протизачаткові засоби. «Як саме презерватив має допомогти жінці, яка вмирає від післяпологової кровотечі? Або, скажімо, чим саме контрацептивні засоби можуть допомогти матері, яка потребує кесаревого розтину?» – ставить риторичне запитання професор Веллі.

День матері – не єдиний день на рік, коли діти можуть подякувати своїм матерям за життя. Але цього особливого дня, діти, поцілуйте своїх мам.

Не ігнорування дітей і не «зникнення» матерів є найкращими ліками від зла і страждань цього світу, а любов.

Ярослав Дудала, Gość Niedzielny

Владика Богдан: Материнство вписане в природу жінки, а кар’єра – не обов’язково

часопис CREDO — Tue, 15 May 2012 08:48:51 +0000

Мені щиро шкода жінок, які часом дуже агресивно виступають за право жінки робити все, що їй заманеться, – наприклад, аборти.

У житті жінок часто трапляється так, що вони з тих чи інших причин не змогли стати матерями. Нерідко причиною цьому стають аборти… Українська греко-католицька церква нещодавно вкотре виступила з ініціативою щодо заборони на законодавчому рівні практики абортів. Позицію церкви аргументує секретар Синоду єпископів УГКЦ владика Богдан (Дзюрах).

Владико Богдане, нещодавно УГКЦ виступила з ініціативою заборонити аборти в Україні на законодавчому рівні. Чому саме зараз?

Ця ініціатива не є новою, як не новою, на превеликий жаль, є і проблема вбивства ненароджених дітей. Питанням захисту ненароджених дітей наша Церква займаємося вже впродовж багатьох десятиліть. Свого часу ще митрополит Андрей Шептицький послідовно засуджував вбивство ненароджених дітей, називаючи подібні дії «мерзенними, жахливими і противними природі». Дуже багато зусиль в цьому напрямку зробив також Мирослав-Іван Любачівський, – спершу будучи в Римі, а відтак, коли приїхав в Україну, де з новою силою почав порушувати це питання у своїх пастирських листах, зверненнях до влади. Один з таких листів носив промовисту назву: «Страшне лихо навідало наших дітей в Україні». Тодішній глава нашої церкви звертався до органів державної влади з закликом захистити цих невинних істот, які стають жертвами насилля, убивств. І при цьому це вбивство легалізовано на законодавчому рівні! Аборти він називав «геноцидом українських дітей» і закликав владу змінити такий ганебний стан речей, коли українських ненароджених дітей викидають на смітники. Останніми роками наша Церква теж чи то окремо, чи на рівні Всеукраїнської Ради Церков піднімала голос на захист ненародженого життя.

Тож така позиція для нашої церкви є принциповою, і теперішня ініціатива лише продовжує тривалу традицію захисту слабких, соціально незахищених верств населення.

“ Керуючись такою логікою, можна сказати, що не варто забороняти наркотрафік, бо існуватиме підпільна індустрія поширення наркотиків

Водночас слід підкреслити, що заборона абортів на законодавчому рівні – не є панацеєю, це лише один з кроків – при цьому дуже важливих кроків – комплексного підходу до питань захисту і промоції людського життя.

Противники заборони абортів кажуть, що коли заборонити їх робити легально, то зросте кількість нелегальних абортів. А це, у свою чергу, призводитиме до каліцтва жінок…

Керуючись такою логікою, можна сказати, що не варто забороняти наркотрафік, бо існуватиме підпільна індустрія поширення наркотиків.

На мою думку, не там причина, не там зло… Скажімо, у сусідній Польщі держава, принаймні почасти, врахувала позицію церкви, і там справді є набагато кращі механізми захисту ненародженого життя. І хоча аборт в Польщі ще не заборонений повністю на законодавчому рівні, все ж показники в сусідів вже нині вражаючі – кількість абортів зменшилися в десятки разів і нині становить близько 500 на рік. Католики Польщі продовжують діяти дуже послідовно і консолідовано, щоб таке явище було повністю викорінене і в цьому ми можемо від них повчитися.

Аборт – дуже брутальне втручання в організм жінки. Чи відбувається це легально чи нелегально – усе одно завдає непоправної шкоди як для фізичного, так і для психічного здоров’я, не кажучи вже про духовний стан жінки. Саме тому тут непотрібно думати й говорити про те, що ця практика перейде в нелегальне становище. Треба не допустити цього, а ще – змінити законодавство, яке не відповідає нормам цивілізованої держави, яка зобов’язується гарантувати право на життя всім своїм громадянам, у тому числі найменшим.

Позитивний вплив заборони абортів на суспільство, на демографічну ситуацію можна спостерігати в тих країнах, де такі законодавчі зміни були впроваджені. Пам’ятаймо, що законодавство, яким ми зараз керуємося в цій ділянці, ми успадкували від радянської тоталітарної системи. Радянський Союз був чи не першою державою у світі, яка під впливом ще Французької революції на законодавчому рівні дозволила практику абортів. І наслідки цієї ганебної практики перебрала вже на себе незалежна Україна.

“ Я ще не зустрів жодної жінки, яка б сказала: «Я зробила аборт і від цього стала щасливішою».

Гадаю, настав час, і суспільство вже до цього дозріло, аби змінити ситуацію. Ми сподіваємося, що заклик церкви не буде сприйнятий як кроки з обмеження якихось прав. Бо ці кроки церкви насамперед спрямовані на те, щоб захистити ненароджених дітей. Церква є голосом тих німих істот, котрих насильно позбавляють життя, не даючи їм змоги народитися. Зрештою, ніхто – ані держава, ані окрема особа не повинна претендувати на право відбирати життя іншій людині, тим більше – невинній.

З іншого боку – церква виступає за здоров’я жінок. Я ще не зустрів жодної жінки, яка б сказала: «Я зробила аборт і від цього стала щасливішою». Звісно, завжди можуть шукати пояснення різного характеру, щоб виправдати аборт – економічного, суспільного… Однак, по суті завжди йтиметься про вбивство і цей факт неминуче тяжітиме над сумлінням усіх причетних до нього осіб. З іншого боку жінка, яка, незважаючи на труднощі і страхи, яких теж не хочемо ані легковажити, ані оминати, все-таки наважується на народження дитини, після її приходу на світ – як правило, забуває про свої попередні наміри і відчуває радість від буття матір’ю. Церква своїми ініціативами на захист ненародженого життя хоче захистити в першу чергу материнство, гідність жінки, а тим самим – здоров’я всього суспільства.

Бо аборт негативно впливає не тільки на жінку, а й на суспільство загалом, починаючи з родини. Часто буває так, що після аборту різко погіршуються відносити в подружжі. Нерідко таке подружжя розпадається. Бо чоловік, усвідомлюючи, що він теж є співучасником того зла, мучиться докорами сумління. Усередині дев’яностих років в одній з львівських газет була опублікована велика стаття з підсумками міжнародного конгресу, який відбувався у Львові. На конгресі говорилося про причини алкоголізму, зокрема в українському суспільстві. Я був вражений висновками, яких дійшли закордонні спеціалісти. Зокрема швейцарські лікарі стверджували, що дуже часто спостерігається прямий зв`язок між абортом, який вчинила жінка, та алкоголізмом чоловіка.

Крім цього, діти, які народилися в подружжі, яке раніше вчинило аборт, також мають психологічні наслідки від цього вчинку батьків. У той чи інший спосіб вони дізнаються, що в них мали б бути сестричка чи братик. Й усвідомлення того, що їхня рідна мама вбила їхніх сестричку чи братика, звісно, ранить психіку дітей, підриває їхню довіру до батьків.

Ми як душпастирі стикаємося з цими проблемами щодень. Тому апелюємо до суспільства, до влади, аби прямо припинити поширення того зла, руїни, які спричиняє аборт у нашому суспільстві. Ми відчуваємо в цьому наш моральний обов’язок, оскільки Божа заповідь каже: не вбий. Хочемо долучитися до морального оздоровлення суспільства, тому говорили й говоримо про це. Закликатимемо, аби всі інстанції, від яких це залежить, посприяли зміні на краще чинного законодавства. Та, звісно, найголовніше, аби була змінена ментальність людей. Щоб ми позбулися радянських рудиментів, зневажливого ставлення до людського життя, одним словом – всього того, що Іван Павло ІІ назвав «культурою смерті».

“ «Українці, Бог дає вам тих провідників, мудреців, державних мужів, але ви не даєте їм народитися, ви їх убиваєте»

Хочу, аби всі зрозуміли, що завданням церкви є не покарання, а певна превентивна дія, бо пізніше всі травмовані люди так чи інакше потребують духовного зцілення. Церква це знає не з преси. Це наше щоденне життя.

Ви вжили слово «вбивство» щодо ненароджених. А з якого моменту вважається, що це вбивство дитини?

Людська істота існує з моменту зачаття. І саме відтоді посягання на неї слід кваліфікувати як убивство. Незалежно від того, як вона називається. Коли дитина народжується, її теж по-різному називають: немовля, дитя, підліток, юнак, юначка, але від цього вона не перестає бути людиною. Тому треба докладати всіх зусиль, аби дитина після зачаття народилася та здійснила своє покликання на цьому світі.

Свого часу Мирослав Іван Любачівський, відповідаючи на бідкання українців, чому нам так зле, чому ми не маємо добрих провідників у суспільстві, відповідав: «Українці, Бог дає вам тих провідників, мудреців, державних мужів, але ви не даєте їм народитися, ви їх убиваєте».

Ви кажете про зміну ментальності. А де тут треба починати працювати, безпосередньо з жінкою, яка вже прийшла робити аборт? І хто тут має більше працювати: влада як інституція чи церква?

Тут церква, влада й громадські організації повинні співпрацювати. Ми не можемо перекладати обов’язки одні на одних. Кожен має своє специфічне завдання. Кожен має в міру своїх можливостей докластися до зміни такої ментальності.

“ Якщо Господь дає жінці покликання до якоїсь професії, то материнство не є перешкодою

Гляньте, як ми сумуємо, коли стається трагедія з однією людиною, як відразу ж спонтанно вибудовується цілий рух солідарності із покривдженою особою, – і це дуже добре та слушно, але водночас ми чомусь мовчки проходимо повз сотні тисяч невинних життів, які брутально гинуть в лоні матерів. На мою думку, це певна алогічність, в якій проявляється подвійна мораль. Ми урочисто вшановуємо геноцид українського народу 32-33 років, водночас воліли б замовчувати отой новітній геноцид, що відбувається на наших очах. Подолати оцю подвійну мораль – також одне з завдань церкви, держави й усього українського суспільства. Починати це треба робити з самого дитинства.

Що потрібно розказувати дівчаткам у школі, аби вони розуміли, що так не можна?

На мою думку, перша школа – родина. Підсвідомо діти наслідують ті моделі поведінки, які бачать у своїх батьків. І саме відчуття сакральності людського життя діти мають винести з родини. Тому перше, що маємо зробити, – припинити той потік абортів, які стаються в сім’ях. Сім’я повинна стати отим природнім затишним гніздом, де зароджується, приймається і охороняється людське життя. Натомість держава на своєму рівні має мати дієву прородинну політику, яка б захищала права кожного її члена від моменту зачаття аж до природньої смерті.

Друга річ, над якою мусимо працювати, – промоція сім’ї, краси материнства. Відповідно це означає пошану до особи матері. В українській культурі є те відчуття ролі матері, берегині, тої, хто будує та захищає рід.

На жаль, ми часто спостерігаємо промоцію такої «дуже успішної жінки», яка передусім має думати про кар’єрні амбіції, забуваючи, що найкраще покликання жінки – материнство.

А хіба материнство суперечить тому, аби бути успішною жінкою?

Питання риторичне, бо материнство є завжди сучасним і красивим. Жінка, яка є доброю матір’ю, є успішною і в інших ділянках свого покликання. Якщо Господь дає жінці покликання до якоїсь професії, то материнство не є перешкодою. Материнство є вписане в саму природу жінки, а кар’єра – не обов’язково. Подумайте тільки, скільки жінок не можуть мати дітей… І як вони страждають від цього! Кар’єризм минає, а материнство залишається з жінкою до кінця її днів, надаючи сенс її життю, приносячи зі собою з нічим не зрівняну радість і почуття сповнення.

Мені щиро шкода жінок, які часом дуже агресивно виступають за право жінки робити все, що їй заманеться. Робити все, що завгодно з дитиною, яку носить під серцем. Я не хочу давати моральних оцінок людям, які виступають за аборти, але щиро скажу, що мені їх по-людськи шкода.

“ Коли моя мама була вагітна мною, їй сказали, що ця вагітність є небезпечною для її життя і схиляли її до аборту

Наші предки жили в набагато скромніших умовах, але мали велику моральну культуру, глибоку духовність, тому не боялися прийняти дар життя. Часом не боялися навіть втратити своє життя, тільки б дати народитися дитяті.

Наведу вам свій приклад. Цього року, святкуючи своє 45-річчя, я довідався про одну річ, яка мене до певної міри приголомшила. Коли моя мама була вагітна мною, їй сказали, що ця вагітність є небезпечною для її життя і схиляли її до аборту. Тоді моя мама сказала, нехай я помру, але моя дитина повинна жити. Мама народила мене і сама прожила до глибокої старості. Тому для мене ця дискусію зараз є певною мірою дуже особиста, бо свого часу хтось теж хотів відібрати в мене право на життя. У день, коли я про це довідався, був у Італії. Я дивився на квітучі мандаринові сади, на цю земну красу й наче другий раз народився на світ.

Якби моя мама не була глибоко віруючої християнкою, вона б, можливо, зробила той фатальний крок.

Є жінки, які кажуть, що це їхнє тіло, і тільки їм вирішувати, як з ним поводитися…

Також часом кажуть про дітей, які вже народилися, що це є кровинка від кровинки своїх батьків. Пізнають у ній очі мами, ніс батька… За такою ж логікою можна теж сказати, що це колись була частинка мого тіла, то давайте вб’ємо і її. Це буде те саме. Але ж ніякій здоровій людині не прийде на голову думка вбивати вже народжену дитину. То чому ж з такою жорстокістю суспільство ставиться до ще не народжених дітей?!

Науково доведено, що істота, яка перебуває в лоні матері, уже є абсолютно окремою особою. Початок життєвого циклу людської істоти пов`язаний з формуванням її унікальної генетичної ідентичності, яка виражається в окремому від материнського коді ДНК. Таким чином, за твердженням сучасної неупередженої науки, ембріон людини на кожному етапі розвитку слід розглядати як людину, а не як «потенційну людську істоту», як дехто пробує твердити.

Ми, люди віруючі, сприймаємо зароджене дитя як особу, створену Богом на свій образ і подобу. Ця істота має безсмертну душу, яку отримала від Господа. І посягання на її життя – це виклик також проти Творця.

Часто дівчата, які мають народжувати не в шлюбі, бояться громадського осуду, який часом буває доволі жорстокий і не кожен може зважитися на такий крок. Як їм бути?

Дуже часто люди підсвідомо осуджуючи якийсь вчинок, осуджують саму людину. Церква такого підходу не поділяє. Церква засуджує гріх, але оточує турботою і любов’ю грішника. Звісно, кожна дитина має право народитися в атмосфері подружжя, бо діти хочуть мати батька і маму. Та якщо так сталося, і дитина зачалася поза подружжям, не можна робити злочин, відбираючи в дитини право народитися. Суспільство й громада, у тому числі церковна, мають зробити все, аби ту молоду жінку, яка носить у собі дитину, оточити любов’ю, підтримкою, всіляко їй сприяти, у крайньому разі, якщо жінка відмовиться від народженої дитини – прийняти таку дитину й піклуватися про неї. І, до речі, такі ініціативи вже здійснюються за сприянням та за участю церкви як греко-католицької, так і православної. Ініціатива називається «Вікно життя». По Україні є такі пункти, куди жінка, яка з тих чи інших причин хоче відмовитися від народженої дитини, може її принести, покласти туди – цілком анонімно. Благодійні інституції церкви беруть тих дітей і опікуються ними.

Звичайно, ми тут потребуємо більшого сприяння з боку держави, аби було більше дитячих будинків, аби краще був випрацюваний механізм усиновлення дітей. Ця проблема потребує комплексного підходу, але нею треба займатися серйозно, без емоцій і конструктивно.

Держава теж розуміє, що ситуація зі штучним перериванням вагітності є дуже негативною для українського суспільства. Демографічна ситуація є загрозливою. До 2050 року соціологи пророкують, що нас узагалі може бути 36 мільйонів. Але для церкви навіть не це є важливим, бо цінність людської особи не полягає в тому, що її можна використовувати як засіб для чогось, навіть для покращення демографічної ситуації. Людина не є засобом ні для чого. Вона є недоторканною цінністю сама по собі, створена на подобу Божу, наділена розумом, безсмертною душею, має свою гідність і права. Тому навіть якщо щось загрожуватиме одній дитині, церква битиме в набат.

“ Дитину, даруйте за слово, не можна «зробити», дитина – це дар Божий

Часом здається, що держава готова до якихось кроків, але поки що, на жаль, як мені здається, не готова до комплексного підходу. І це стосується не лише питання абортів, в багатьох галузях ми так і не дочекалися системних, глибинних і комплексних реформ, які би принесли реальну користь нашому суспільству.

Як греко-католицька церква ставиться до сурогатного материнства? Нещодавно в Російській церкві виступили з ініціативою відлучити Кіркорова від церкви, бо він похрестив дочку, народжену від сурогатної матері…

Треба відділити прийняття народженої дитини та її хрещення дитини від способів, методів, якими була зачата, виношена дитина. Церква завжди відстоює думку, що дитина є даром Божим, і Господь дарує його в контексті подружжя. Дитина має бути плодом подружньої любови чоловіка і жінки, а не результатом певних «технік», які людина здобула на шляху технічного прогресу. Медицина, технічний поступ повинні служити подружній любові, але не зможуть ніколи замінити її.

Дитину, даруйте за слово, не можна «зробити», дитина – це дар Божий, який слід вимолювати, який слід з вдячністю приймати у відкриті руки в подружньому житті. Дитина має право бути зачатою у природній спосіб, а не з допомогою якихось штучних технік, котрі спроваджують людину до суб’єкту, яким можна маніпулювати, над яким можна здійснювати різні експерименти а навіть застосовувати селективні техніки.

Буквально днями прочитав новину про ще одне досягнення науки. Там було сказано, що за життям дитини вже можна стежити від миті зачаття, і можна вибирати, селекціонувати дітей. І вибрати собі тільки ту дитину, яка добре розвивається… Одне слово, хоч і в науковий спосіб, але пропагуємо майже нацистські підходи селекції людей за категоріями придатності.

Будь-яка техніка, яка трактує людину як засіб маніпуляції, не гідна людини і має бути виключена з того святого процесу зачаття, виношення й народження дитини рідною матір’ю. Сурогатне материнство порушує право дитини народитися в сім’ї, порушує єдність подружньої пари, вірність подружжя, нерозривність шлюбу. Саме тому церква не годиться на «сурогатне материнство». Натомість позитивно ставиться до тих сімей, котрі, не маючи змоги мати власних дітей, рішаються на усиновлення і так реалізують в дуже благородний спосіб своє покликання до батьківства і материнства.

Так, за допомогою сучасної техніки батьки можуть побачити, чи народиться в них фізично повноцінна дитина. А якщо вони наперед знають, що народиться неповноцінне дитя? То як тоді їм бути?

А чи може потім мати вважати себе повноцінною, якщо вона підніме руку на те неповноцінне дитя? Є чинники, які від нас не залежать! А скільки є людей, які хворіють унаслідок забрудненого навколишнього середовища! Їх що, теж потрібно «елімінувати»?! Скільки є інвалідів, які стали такими внаслідок різних аварій чи нещасних випадків… Їх теж треба позбутися?! За цією логікою, виходить, що так.

Тому треба думати, як допомогти мамі з таким дитям, підтримати її, а не навпаки.

Розмовляла Оксана Климончук, УНІАН-Релігії

Китай: таблетки з сушених дітей

часопис CREDO — Thu, 10 May 2012 15:12:15 +0000

Південнокорейські митники повідомили про перехоплення 35 спроб контрабанди понад 17 тис. капсулок, які призначалися для зміцнення імунітету, а насправді містили висушені останки ненароджених дітей.

Цей «зміцнювальний засіб» вироблено в північно-східному Китаї. В цій країні аборти здійснюються масово. Тільця дітей були розрізані на невеличкі частинки, висушені, перемелені й паковані по капсулах.

Згідно з відомостями від корейських властей, покупцями цих таблеток були китайці, які працюють у Південній Кореї. Затримані стверджували, що нічого не знали про людський вміст препарату.

В рапортах на цю тему підкреслюється, що порошкоподібна речовина містила людську кров і хвороботворні мікроорганізми, – так, немовби потенційна можливість зараження є найогиднішим моментом жахливих відкриттів корейських митників.

Проблема використання мертвих плодів або тіл новонароджених відома в Китаї віддавна. У провінції Ганьсу знайдено 2006 року черепи 123 дітей і частини їхніх тіл, приготовлені з ароматичними добавками. У 1990-х роках у провінції Гуандун було викрито торгівлю людськими плодами, яких використовували в супи, що рекламувалися як омолоджуючі. 2003 року тамтешня поліція старалася приховати інформацію про кілька ресторанів, де подавали супи з мертвих дітей бізнесменам із Тайваня і Гонконга, стверджуючи, що історія сфабрикована, аби завдати шкоди образові Китаю.

За матеріалами: Gość Niedzielny / Radio Watykańskie

Пам’ятник ненародженим дітям у Словаччині

часопис CREDO — Tue, 08 May 2012 15:39:11 +0000

Пам’ятник знаходиться поблизу римо-католицького храму Народження Діви Марії у Бардейовськей Новей Всі. Його відкриття відбулось у переддень свята Всіх Святих 2011 року. Автор пам’ятника – Мартін Гудачек.

У меморіальній композиції жінка знаходиться обличчям до церкви, що символізує її розкаяння. Людина, яка вважала себе богом, що може розпоряджатися життям інших, повернулася обличчям до справжнього Бога.

Фігура ненародженої дитини з напівпрозорого матеріалу виражає жест прощення.

Складні питання. Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?

часопис CREDO — Thu, 03 May 2012 14:49:23 +0000

Питання: «Чому Церква за аборт відлучає, а за умисне вбивство – ні?»

Відповідь: Якщо ми звернемося до Кодексу канонічного права, то, дійсно, знайдемо канон 1398: «Той, хто робить аборт підлягає відлученню за заздалегідь винесеним судовим рішенням», тобто сам факт аборту автоматично веде до відлучення від Церкви. У той час, як відлучення не передбачається за такий злочин, як умисне вбивство.

Про причину цього Папа Йоан Павло ІІ писав в енцикліці «Євангеліє життя»: «За допомогою такого суворого покарання Церква вказує на цей злочин як на один з найбільш тяжких і небезпечних, заохочуючи злочинця ревно шукати шляхи покаяння. Бо в Церкві кара відлучення накладається для того, щоб винний міг цілком усвідомити серйозність скоєного гріха і щоб потім привести його до остаточного покаяння і розкаяння (62).

Всім відомо, що умисне вбивство – це зло, переслідуване державним законом. Інша справа з абортом. Католику відомо, що аборт – це вбивство, зло, і тут не може бути різночитань. Але в багатьох державах він не вважається злом, мало того, держава навіть надає допомогу в його вчиненні, фінансуючи операцію. Цей факт може призвести до плутанини в поняттях, до невірного сприйняття аборту. Що, загалом, і сталося: у свідомості багатьох те, що дозволяє держава, не є злом чи є не таким вже тяжким злом.

У 1978 році італійські єпископи оприлюднили особливий документ на цю тему, в якому стверджується: «Розсудлива людина не може не усвідомлювати, що аборт – це навмисне вбивство, оскільки дитина абсолютно беззахисна, караюче втручання Церкви направлене на захист того, хто народжується, тим більше, що держава, в деяких випадках, як у нас, більше не розглядає аборт як вбивство, в той час як продовжує вважати вбивство злочином».

В Італії щорічно відбуваються 700-800 вбивств. А з абортом пов’язані зовсім інші цифри: 130000 на рік.

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан

Католицький Оглядач

В Івано-Франківську триває акція проти абортів

часопис CREDO — Wed, 02 May 2012 14:45:17 +0000

«Аборт – вбивство. Збережи життя!» – під таким гаслом вчора, 1 травня, в Івано-Франківську стартувала акція проти абортів.

Протягом майже двох тижнів (з 1 по 13 травня) противники абортів молитимуться навпроти входу в клініку «Гал-діагност» та збиратимуть підписи за заборону абортів.

Акція розпочалася вчора молебнем до Діви Марії. А закінчиться 13 травня о 9 ранку Божественною Літургією у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в намірах прийняття дару материнства.

Євгеніка не належить до прав людини

часопис CREDO — Wed, 02 May 2012 13:31:57 +0000

Абортування дітей із синдромом Дауна – хіба це входить до прав людини? Ось проблема, перед якою постали судді Європейського суду з прав людини у процесі Крузмане проти Литви. В контексті цього процесу товариства захисту осіб із синдромом Дауна розпочали в різних країнах Європи кампанію на захист їхніх прав.

У справі, яку розглядає страсбурзький суд, матір дівчинки з синдромом Дауна скаржиться, що не могла під час вагітності зробити обстеження, яке виявило б захворювання її доньки і дало б підставу зробити аборт. На її думку, це порушує її право на життя і приватність.

Підданням сумніву права на життя осіб із синдромом Дауна занепокоєна фундація Жерома Лежена – генетика світової слави, відкривача генетичних причин синдрому Дауна, і разом із тим гарячого захисника життя. Фундація підготувала петицію під назвою «Євгеніка не входить до прав людини» і скерувала її до Європейського суду. Підписали цей документ представники організацій-захисників неповносправних осіб та приватні особи.

Ось повний текст цієї петиції:

«Чи знищення ненародженої дитини з синдромом Дауна має сприйматися як основоположне право людини? Про настільки складне питання йдеться у справі, поданій до Європейського суду з прав людини, який повинен винести рішення, чи мають батьки право покликатися на процедуру виявлення та пренатального усунення хворих або неповносправних дітей.

Позитивне рішення означало б визнання законними євгенічних рішень щодо неповносправних.

Суд має ухвалити рішення у справі позову жінки (Крузмане проти Литви) проти її лікаря, який не скерував її під час вагітності на обстеження для викриття синдрому Дауна у плода, завдяки чому вона могла би вчасно зробити аборт.

Перед такою небезпекою, що процедура виявлення та пренатального усунення буде узаконена і сприйнята як право людини, ми, хто підписався під цією декларацією (товариства, сім’ї та близькі осіб із синдромом Дауна та осіб неповносправних), апелюємо до совісті Суду і до європейських інституцій, закликаючи визнати людьми, які мають право на життя, осіб із синдромом Дауна і неповносправних.

Визнання правом людини знищення дітей із синдромом Дауна ще до їхнього народження провадить до виокремлення групи людей, селекціонованих на підставі їхнього геному. Ствердне рішення заперечило би право цих осіб бути визнаними як люди і встановило б законний механізм їхнього знищення.

Уже зараз це систематичне видалення дітей із синдромом Дауна у Європі становить справжнє порушення прав людини, а не те, що деяким із них вдалося уникнути цієї селекції до народження.

Ми, (товариства, неповносправні особи та їхні родини), закликаємо Суд підтвердити заборону євгеніки та обов’язок держав – членів ЄС захищати життя до народження: всіх людей, із неповносправними включно. Тут ідеться про те, як саме європейське суспільство визначить поняття “людина”».

Петицію можна підписати на сайті stopeugenicsnow.org

За матеріалами: wiara.pl

Дівки на дзвіниці

часопис CREDO — Wed, 11 Apr 2012 12:54:13 +0000

Активістки руху FEMEN замкнулися 10 квітня на дзвіниці собору св.Софії, вдарили у дзвін і вивісили плакат з написом STOP. Цілком слушний напис; щоправда, вони ніяк не погоджуються застосувати його до себе.

Логіка їхньої демонстрації своїх торсів також цілком протилежна до здорового глузду. «Тривожний набат сповістив місто про бандитську змову церкви і держави», – так написано в повідомленні прес-служби FEMEN. Про яку саме змову йдеться? «Мета її – накласти казенний контроль на священний жіночий дар дітонародження».

Отже, згідно з їхньою логікою, аборти не є порушенням священного жіночого дару дітонародження, а от їх заборона – так.

Верховна Рада названа у цій заяві «вчорашніми бригадними молотобійцями і наперсточниками», а її наміри – «законодавчо примусити жінок плодитися і розмножуватися».

Охоронці музею, розрізавши пилою-болгаркою ланцюги, що закривали вхід на дзвіницю, впустили туди наряд міліції. Чотирьох учасниць акції затримано.

За матеріалами: segodnya.ua

Представники громадськості закликають владу заборонити аборти

часопис CREDO — Mon, 09 Apr 2012 09:07:32 +0000

Медики та представники громадських організацій 3 квітня провели у приміщенні УНІАН прес-конференцію на тему: «Легальні аборти – основний фактор занепаду України».

Голова Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини» Геня Самборська наголосила, що через свій легальний статус аборти в Україні стали явищем масовим, повсякденним, доступним. Кількість вбитих до народження дітей нараховується мільйонами. Страшний рекорд, подібного якому не знала історія людства. «Оскільки велика кількість абортів свідчить про моральний занепад суспільства, нам намагаються показати динаміку зниження абортів.

За офіційними даними щороку в Україні абортів налічується біля 200 тисяч на рік. Але ці цифри не відображають реальності, оскільки велика кількість абортів не реєструються, як в приватних клініках, так і в державних.

Акушер-гінеколог, асистент кафедри акушерства та гінекології НМУ ім.Богомольця Олександра Загородня звернула увагу на нищівні наслідки для духовного, психологічного та фізичного здоров’я жінки. «Насамперед, аборти викликають запальні захворювання статевих органів, а у деяких випадках (за ослабленого імунітету) й віддалені запальні процеси в інших органах», – наголосила лікар. До віддалених наслідків, за словами О.Загородньої, належить відчуття провини, що переслідує кожну жінку, яка зробила аборт.

«Штучне переривання вагітності зумовлює розлади гормональної регуляції, наслідком якої є неплідність, розвитком ракових та передракових захворювань молочної залози, шийки матки.», – зазначила лікар, підкресливши, що попередити хворобу завжди краще, ніж лікувати її.

Кандидат біологічних наук Вікторія Оліферчук підкреслила, що аборти – «це велика трагедія для нашої країни». Вона переконана, що проблеми, які українці мають у соціальному, політичному житті зумовлені тим, що «ми купаємося у крові ненарождених дітей».

Учасники прес-конференції закликали українців звернути увагу на «мовчазну війну в абортаріях України». Вони підготували Звернення до Президента України Віктора Януковича та Голови Верховної Ради Володирира Литвина. У документі наголошується, що «держава, яка перестає захищати життя людини від зачаття і до смерті, дозволяючи дискримінацію за стадією розвитку, занепадає, бо підриває основи своєї суспільної та економічної життєздатності, знищує молоде покоління громадян».

На сайті, де було опубліковане Звернення, розпочався спонтанний збір підписів небайдужих.

За матеріалами: dignity.org.ua

Не почесне лідерство: Севастополь – перший в Україні за кількістю абортів

часопис CREDO — Thu, 29 Mar 2012 14:43:28 +0000

Серед регіонів-лідерів за кількістю абортів також Донеччина, Київщина і Херсонщина.

Згідно з даними статистики, Севастополь є столицею абортів в Україні, пише «Газета Киевская».

Не набагато далі у справі абортів від Севастополя «пішли» Кіровоградська область, Донецька, Київська, Херсонська і Вінницька області.

Найменше абортів роблять на Заході України – Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській і Рівненській областях. Із західних регіонів до переліку не потрапили лише Волинська і Львівська області. Доповнює список областей з найменшою кількістю абортів Сумська область.

За матеріалами: ТСН

Бій за життя та смерть у материнській утробі

часопис CREDO — Wed, 28 Mar 2012 21:52:27 +0000

Блаженніший Святослав про результати заяви католицького єпископату

часопис CREDO — Wed, 28 Mar 2012 16:18:29 +0000

«Можна сказати, що спільна заява Синоду Єпископів УГКЦ та Конференції Римо-Католицької Церкви в Україні досягла своєї мети: почалася суспільна дискусія довкола складної суспільної проблеми абортів». Про це заявив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) під час прес-конференції у Києві.

У відповідь на запитання журналістів стосовно нещодавньої церковної ініціативи із заборони абортів Предстоятель УГКЦ зауважив, що своєю заявою ієрархи двох Церков прагнули зініціювати широку суспільну дискусію.

Глава Церкви зауважив, що фахівці, які здебільшого вбачали в аборті медичну проблему, також у розпочатій суспільній дискусії дійшли висновків, що ця проблема є чимось ширшим. «З погляду Церкви, це моральна, духовна проблема, яка вийшла далеко за рамки «лікар і жінка» чи навіть «сім’я»», – наголосив Блаженніший Святослав. Він додав, що Церква не має на меті заборонити аборти, але хотіла б наголосити, що це зло, яке вражає душу. «Мета християнської моралі – захистити гідність людської особи. Божий Закон стоїть на сторожі життя», – наголосив Предстоятель УГКЦ.

«Згідно зі вченням Церкви (і тут зі мною погодяться всі Церкви), аборт є вбивством ще ненародженої дитини і, звичайно, вчинене вбивство завдає шкоду як тим людям, які його роблять, так і всьому суспільству», – підкреслив Блаженніший Святослав.

«Ми є цивілізацією життя, а не цивілізацією смерті», – резюмував Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Нагадаємо, що 9 березня, у переддень Дня пам’яті абортованих дітей, Синод Єпископів УГКЦ та Конференція Римо-Католицької Церкви в Україні ухвалили спільне Звернення про заборону абортів.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

У Кам’янці-Подільському за заступництвом Матері Терези молилися за ненароджених дітей

часопис CREDO — Thu, 22 Mar 2012 14:20:39 +0000

День Захисту Життя відбувся 17-18 березня в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. З цієї нагоди до міста для поклоніння привезли мощі блаженної Матері Терези.

У римо-католицькому кафедральному соборі тривали молитви, адорації та конференції. Два дні та одну ніч місцеві католики молилися за те, щоб кожна зачата дитина отримала шанс жити, а не була вбита у лоні матері, повідомила CREDO Олеся Чижевська.

Під час Хресної Дороги зачитувалися свідчення про мучеників за віру у комуністичні часи, також католицькі сім’ї ділилися власними свідченнями про народження та виховання дітей.

«Я вперше на такому Дні Захисті Життя, – розповів CREDO директор Католицького Медіа-Центру о.Павло Вишковський, який привіз мощі бл.Матері Терези з Києва. – Шкодую, що не маю відеотехніки, щоб записати свідчення, які звучали під час Хресної Дороги. Їх треба транслювати на телебаченні. Тут роблять велику справу, молячись цілий день за дітей.»

Єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський наголосив, що обов’язок Церкви та вірних – захищати життя, адже сьогодні, у цьому жорсткому світі, люди спокійно вбиваються і не вважають це чимось поганим. «Ми повинні боротись за життя, ставати на захист ненароджених дітей, молитись за них. Бо хто ж як не ми це зробить?» – сказав владика.

Такі Дні Захисту Життя відбуваються у Кам’янці-Подільському уже четвертий рік поспіль. Їх ініціатором став настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці о. Роман Казімєрчак. У своїй парафії о. Роман заснував також Будинок Захисту Життя, де живуть самотні жінки під час вагітності та після пологів.

Нагадаємо, нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроект про заборону абортів.

Під час Хресної Дороги у Львові говорили про гріх абортів

часопис CREDO — Mon, 19 Mar 2012 12:55:00 +0000

Під час Хресної Дороги, яка 18 березня відбулась у Львові, особливу увагу присвятили гріху аборту. У своїх духовних науках отці-редемптористи, які цього річ проводили молебень, згадали про нещодавнє звернення єрархів УГКЦ та РКЦ щодо заборони в України абортів.

«Нагадуємо, що перед християнською спільнотою лежить велика моральна відповідальність за тих, хто вважає аборт способом виходу зі скрутного становища – треба невтомно роз’яснювати християнську позицію щодо цього гріховного і ганебного вчинку, а зламаним відчаєм простягати руку допомоги», – процитуав звернення католицьких єпископів єромонах Михайло (Іваняк).

Отці-редемтористи зауважили, що на захист абортів виступило чимало людей. Ці люди також висловлюють невдоволення й тим, що Церква нібито втручається у сфери, які не входять у межі її компетенції.

«Не всім подобається це слово Церкви. Певні кола людей почали кричати у свій спосіб: Чому Церква пхається не у свої справи?! Вибір життя робить сама людина. Залишіть це нам! Однак слово Церкви – це слово Христа, і не можна мовчати, коли людина чинить гріх. Людське серце стало нечутливим до гріха, але Божий голос не затихає у ньому», – роз’яснили монахи.

Цього року у Хресній дорозі, за різними оцінками, взяли участь від 40 до 50 тисяч осіб.

Як розповіли священики-редемптористи, очолити нинішню Хресну Ходу їм доручили не випадково – цього дня, 18 березня, виповнилося рівно 100 років відтоді, як Митрополит Андрей Шептицький запросив монахів Чину Найсвятішого Ізбавителя в Україну. А наступного року 27 травня вони відзначатимуть століттній ювілей підписання Митрополитом Андреєм Шептицьким та Генеральним урядом редемптористів угоди про заснування в Галичині монастиря ЧНІ.

За матеріалами: РІСУ

Аборти: «за» і «проти»

часопис CREDO — Sat, 17 Mar 2012 18:27:25 +0000

48:38 Аборти: «за» і «проти»

Глави української греко- та римо-католицьких церков звернулися до Верховної Ради з проханням законодавчо заборонити штучне переривання вагітності. Мотивуючи це надто великими – через аборти – демографічними втратами держави за роки незалежності. В студії представник Церкви, медики та законотворці шукатимуть відповіді на важкі запитання.

Жіночі організації проти заборони абортів

часопис CREDO — Thu, 15 Mar 2012 15:03:24 +0000

Українські жіночі організації звернулись до католиків України, з питанням, чи готові вони взяти на себе відповідальність за усіх «примусово народжених немовлят, їх догляд, виховання, освіту, за їхнє майбутнє?». Так жіночі спілки відреагували на спільне звернення єпископату УГКЦ та РКЦ до Верховної Ради із закликом заборонити аборти на законодавчому рівні.

Низка громадських жіночих організацій України, серед яких правозахисні, соціальні і т.п. центри, а також науковці, лікарі, психологи, студенти, жінки-феміністки з різних регіонів країни, звернулися з відкритим листом до очільників Греко-Католицької і Римо-Католицької Церков в Україні архиєпископів Святослава Шевчука та Мечислава Мокшицького, в якому «висловили своє негативне ставлення та категоричну незгоду» із закликом католиків до Верховної Ради щодо законодавчої заборони абортів в Україні.

У числі підписантів — лідери Української асоціації дослідників жіночої історії, Інформаційно-консультативного жіночого центру, ВГО «Центр – Розвиток демократії», Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху, ВГО «Жіночий консорціум України», Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» тощо.

«Жодна з нас, жінок, не схвалює штучне переривання вже зародженого життя – це справді болісна, травматична і ризикована медична операція, шкідлива для жіночого організму та психіки, — пишуть автори листа. — Але це не означає, що жінок має бути позбавлено права вибору і можливості самій приймати рішення щодо свого тіла і своєї долі. Вагітність та народження дитини в першу чергу заторкують інтереси жінки, позначаються насамперед на її житті – тому ніхто, окрім неї, не повинен вирішувати, як жінка має вчинити у цій ситуації. Заборона не змусить жінок народжувати небажаних дітей – вона лише стрімко збільшить кількість нелегальних абортів, наражаючи на щораз більші ризики життя та здоров’я самих жінок. Як може церква обстоювати права зародка коштом прав та здоров’я жінок, багато з яких є вірними тієї ж Церкви?».

Будучи противницями штучного переривання вагітності, автори листа водночас «категорично виступають проти його заборони, адже переконані: заборона абортів стане не меншим, а навіть більшим злом, ніж сам аборт». Жінки посилаються на досвід Польщі, де примус жінок до народжування небажаних дітей не покращив демографічну ситуацію в країні, а також на негативний досвід СРСР, де заборона абортів з 1936 по 1955 рр. призвела до збільшення смертей від абортів до 70% та зростання кількості дітовбивств.

Жінки нагадують, що церква в Україні є відділеною від держави, питання віри, релігійного та конфесійного вибору є приватною справою громадян. Водночас автори листа запитують церковних ієрархів: «Чи готова Церква взяти на себе відповідальність за усіх отих примусово народжених немовлят, їх догляд, виховання, освіту, за їхнє майбутнє – за усі ці наслідки «примусу до материнства»? Адже кількість «врятованих від аборту», але небажаних та покинутих дітей, неминуче зросте у сотні разів! Рятуючи життя зародка, що готова зробити Церква для гідного життя цієї людини? Чому, обстоюючи права зародка, Церква дозволяє собі ігнорувати права Жінки?».

Нагадаємо, кілька днів тому Синод Української Греко-Католицької Церкви і Конференція Римо-Католицької Церкви в Україні звернулися до Парламенту із закликом заборонити аборт на державному рівні. Відповідний законопроект був зареєстрований у парламенті народним депутатом від БЮТ-Батьківщини Андрієм Шкілем.

За матеріалами: Релігії в Україні