Як зазначив Папа Бенедикт XVI у Посланні з нагоди 44 Дня засобів масової інформації, «у цифровому світі повинно бути видно, що турбота люблячого нас Бога в Христі не є чимось, що належить до минулого або інтелектуальною теорією, а конкретною і реальною дійсністю. Душпастирство в цифровому світі насправді повинно показати людям нашого часу і загубленого нинішнього людства, що «Бог є близько, що у Христі ми всі належимо один одному».

Метою започаткування вебінарів є проповідування Євангелії за допомогою новітніх технологій. Першим вебінаром УГКЦ відкриє цикл онлайн-семінарів, присвячених історії Церкви. Також готується серія вебінарів з морального богослов’я.

Усі вебінари будуть заархівовані, а відтак – опубліковані на сайті та доступні для перегляду в будь-який час. Побажання щодо організації та тематики вебінарів можна висловлювати на форумі УГКЦ за цим посиланням: forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=2&t=1875.

Організатори просять усіх зацікавлених з власної скриньки надіслати на адресу: webinar@ugcc.org.ua лист із заголовком: Реєстрація на Webinar. У тілі листа вкажіть ваше ім’я та прізвище. Перед початком вебінару ви отримаєте на вашу електронну адресу посилання для підключення.

Вебінар триватиме біля години. Наступний вебінар УГКЦ відбудеться у липні цього року і стосуватиметься Львівського псевдособору 1946 року.

Довідка

Вебінар – це онлайн захід, на якому один чи декілька спікерів можуть провадити через Інтернет або корпоративну мережу семінари, зустрічі, наради для групи від кількох людей до кількох тисяч учасників. Вебінари можуть містити сеанси голосувань і опитувань, що забезпечує цілковиту взаємодію між аудиторією та ведучим. Під час вебінару відповідне програмне забезпечення дозволяє бачити, чути спікера та у текстовому варіанті ставити йому свої запитання.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

За умовами контракту, підписаного терміном на три роки, Vodafone буде надавати послуги мобільного зв’язку приблизно 2000 співробітників Святого Престолу.

Від імені Святого Престолу контракт підписав генеральний секретар Губернаторства міста-держави Ватикан архієпископ Карло Марія Віган.

Vodafone – британський оператор мобільного зв’язку, який в даний час надає мобільні послуги в 31 країні світу. На сьогодні це найбільша телекомунікаційна компанія в світі і другий стільниковий оператор після китайського China Mobile.

Vodafone виграв тендер, оголошений губернаторством Ватикану, «завдяки широкому присутності на міжнародному ринку й високій якості обслуговування», – йдеться в офіційному комюніке Губернаторства.

За матеріалами: Благовест-Инфо

Сайти, на яких можна знайти вірогідну та актуальну інформацію про Папу Римського

• Офіційний сайт Апостольської Столиці – Vatican.va

Мови: італійська, англійська, французька, іспанська, німецька, португальська.

• Сайт країни Ватикан – Vaticanstate.va

Мови: італійська, англійська, французька, іспанська, німецька.

• Новий проект Ватикану: Про Папу для молоді – Pope2you.net/

Мови: італійська, англійська, французька, іспанська, німецька.

• Сайт про Папу Бенедикта XVI Ратцингер-Информ — Benediktxvi.ru

Мова: російська.

• Радіо Ватикану — Radiovaticana.org

38 мов, серед яких є українська.

• Аккаунт Ватикану на Youtube – Youtube.com/vatican

]]> http://www.credo-ua.org/2010/05/24502/feed/ 1 http://www.credo-ua.org/2010/05/24286/ http://www.credo-ua.org/2010/05/24286/#comments Sat, 15 May 2010 19:00:49 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=24286

У неділю, 16 травня Католицька Церква відзначає 44-й Всесвітній День Суспільних Комунікацій, тема якого «Священик і душпастирство у світі цифрових технологій: нові медіа на служінні Божому Слову».

З цієї нагоди Папа Бенедикт XVI написав Послання , у якому закликає священиків звіщати Євангеліє також і у світі цифрових технологій. Він пише, що сучасні медіа-засоби вже давно стали частиною засобів висловлювання церковних спільнот, а також встановлення різноманітних контактів, а їх швидкий розвиток вчиняє їх дедалі важливішими і корисними в священицькому служінні. Без сумніву, на сьогодні Інтернет є одним з незамінних засобів проголошення Доброї Новини.

Папа заохочує священиків бути Ісусовими свідками «аж до країв землі», що включає також цифровий світ. Папа зазначає, що душпастирі повинні зрозуміти, що стоять на початку «нової історії», в якій «відповідальність за звіщення не лише зростає, але стає настійливішою та вимагає дедалі більше вмотивованих та ефективних зусиль». У цьому контексті слід на душпастирському рівні заопікуватися також і сучасними комунікативними технологіями, збільшуючи зусилля, скеровані на те, щоб медіа ставали на служіння Божому слову. «У дійсності, жодна дорога не може і не повинна бути замкненою для тих, які в ім’я Воскреслого Христа докладають зусилля для того, щоб ставати ближчими до людини», – читаємо у Посланні, яке пояснює, що тут не йдеться про те, щоб просто зайняти інтернет-простір, але про те, щоб одухотворити цифровий світ, залишаючись вірними Євангельській благовісті, яка вимагає від священиків здійснювати свій першочерговий обов’язок звіщати Христа.

Бенедикт XVI припускає, що Інтернет міг би стати немовби «домом молитви для всіх народів», за прикладом притвору для поган у Єрусалимській святині, де віруючі зможуть вийти назустріч тим, «для яких Бог ще залишається невідомим». Також і в цифровому світі слід свідчити про те, що Бог нас любить, є близьким до нас, і що це не є якимись випрацюваними теоріями, але конкретною та актуальною дійсністю. Папа перестерігає, що, очевидно, «не слід забувати про те, що плідність священичого служіння походить, передусім, від Христа, зустрінутого і вислуханого на молитві, звіщеного у проповідях та життєвим свідченням, пізнаного, любленого і прославленого у Святих Тайнах, насамперед – Пресвятої Євхаристії та Примирення», але Інтернет залишається «слушною нагодою для віруючих», відкриваючи нові та безмежні перспективи, щоб ставати свідками нового життя, «породженого слуханням Євангелія Ісуса, Відвічного Сина, Який прийшов до нас, щоб нас спасти».

Святіший Отець заохочує священиків належно оцінити ці нові можливості і з Божою допомогою ставати ревними проповідниками Доброї Новини також у новому просторі, який створюють сучасні засоби інформації.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Дорогі брати і сестри!

16 травня переживатимемо 44-й день ЗМІ, котрий проходитиме під гаслом: «Священик і душпастирство в цифровому світі: нові засоби масової інформації на службі Слова».

Намісник Петра заохочує нас до молитви за священиків у цьому році священства, щоб проголошуючи Євангелію, мали відвагу використовувати, окрім традиційних методів, можливості нового покоління аудіовізуальних засобів (фото, відео, анімації, блоги, веб-сайти), що відкривають незнані до цього часу можливості для діалогу і засоби, корисні для євангелізації і катехези.

Слід зауважити, що в нашій Батьківщині з кожним днем стає щораз більше католицьких Інтернет-ресурсів теле- й радіо програм, а також – незамінних друкованих видань. Запрошую вас, дорогі священики, брати і сестри у Христі, до частого перегляду та використання поданої інформації у церковних ЗМІ для поглиблення віри і моралі. Саме від нас залежить, яку програму обираємо по телебаченню чи радіо, які новини читаємо, і якими статтями духовно живимося у щоденному житті. На цьому тлі можна з сумом зауважити, що батьки часто дають своїм дітям безліч речей, за винятком католицької літератури.

Крім тижневих і щомісячних друкованих видань, існують Інтернет-видання, де є можливість щоденного спілкування та активної участі в житті Церкви. Це стосується також і трансляцій щорічних Богослужінь з нагоди Великодня і Різдва Христового під проводом Святішого Отця Бенедикта XVI, до оглядання яких щиро всіх заохочую. Саме Папа наголошує, що сучасні ЗМІ «відкривають великі можливості для віруючих. Жодна з доріг не має і не повинна бути занедбаною тими, хто в ім’я Воскреслого Христа зобов’язується бути щораз ближче до людини. Таким чином, нові засоби масової інформації дають насамперед священикам, з точки зору душ пастирства, нові та необмежені перспективи, які мобілізують їх до того, щоб оцінити вселенський вимір Церкви для створення широкої і конкретної спільноти, для того, щоб бути в сьогоднішньому світі свідками нового життя, яке народжується зі слухання Євангелії Ісуса, Сина Предвічного, який прийшов до нас, щоб нас спасти» (Пор. Бенедикт XVI, Послання з нагоди 44 дня ЗМІ, 24.01.2010 р).

Ще раз запрошую вас, дорогі брати і сестри з мудрістю осягнути надзвичайні можливості, які дають сучасні ЗМІ, а також постійно заохочувати інших, до використання, в першу чергу, релігійних телерадіопрограм та читання відповідної католицької літератури, зокрема – періодики. Нехай Господь зробить вас ревними проповідниками Доброї Новини також у новому «ареопагові», який сьогодні створюють ЗМІ.

Усіх працівників церковних ЗМІ радо вітаю зі святом, вас і усіх вірян на добре використання Засобів Масової Інформації від щирого серця благословляю в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Єпископ Віталій Скомаровський

Голова Комісії у справах Засобів Масової Інформації

Конференції Єпископів Римо-Католицької Церкви України

Католицький Медіа-Центр

Серед лекторів переважають організатори підготовки, а саме викладачі Папського Університету Святого Хреста, а також фахівці з позацерковних середовищ. Своїм досвідом діляться також журналісти-ватиканісти, серед яких є представники з New York Times, Frakfurter Allegemeine Zeitung чи Corriere della Sera, а також прес-секретарі єпископатів США, Італії і Словаччини.

На підготовці присутні також представники Ватикану, в тому числі директор Прес-бюро о. Федеріко Ломбарді SJ, а також глава Папської Ради у справах соціальної комунікації архиєпископ Клаудіо Марія Челлі. Учасники підготовки працюють над конкретними випадками, як наприклад спосіб представлення церковних скандалів в New York Times, медіа-підтримка папського візиту до римської синагоги, підготовка медіа до Всесвітнього Дня Молоді наступного року в Мадриді, а також подорож Бенедикта XVI до Великобританії. Буде також порушене питання соціальних порталів та можливості, які вони відкривають перед Церквою.

Церковні бюро інформації повинні у повній мірі прийняти послідовну стратегію комунікації – сказав на відкритті підготовки професор Хосе Марія Ля Порте. Вони повинні готувати матеріали для різних видів медіа, як для тих, які церковну тематику трактують всерйоз і готові до глибших роздумів, так і для тих, які є фаст-фудами в ЗМІ: тобто передають найновішу інформацію і в дуже поверхневій формі. На думку професора римської Santa Croce, церковні речники повинні також стати справжніми партнерами в публічних дебатах, і не боютися підняття делікатних чи гострих питань. Після кожних таких дебатів слід видати документ, в якому ясно і стисло представлено позицію Церкви на дану тему.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Водночас з все більшим входженням інтернету в життя людей, не вщухають дискусії з приводу допустимості сповіді по інтернету.

Священик Римо-Католицької Церкви Литви Аудрюс Мікітюкас вважає, що сповідь на відстані, або віртуальна сповідь неможливі. На його думку, це схоже на «спроби чоловіка і жінки зачати нове життя через інтернет».

«Як ти не можеш віртуально почистити зуби, тому що для цього потрібна справжня зубна щітка і паста, так ти не можеш і віртуально брати участь в Месі, і тим більше сповідатися», – впевнена і мистецтвознавець, голова Музею церковного спадщини Сігіта Маслаускайте.

Тим не менш, дискусії з цього питання продовжують точитися. На думку прихильників сповіді через інтернет, сучасний спосіб сповіді гріхів підбадьорив би велику кількість людей, які просто не наважуються йти до священика, а також послужив би для людей, що проживають в інших країнах, і особливо інвалідам.

Як відзначає портал Delfi, за твердженням о. Мікітюкаса, сповідь на відстані неможлива перш за все тому, що саме Таїнство не є віртуальною річчю.

«Я не можу вас повінчати або хрестити по Skype, віртуально я б навіть пам’ятник освятити не зміг би», – сказав священик.

Говорячи про анонімну психологічну чи духовну допомогу, священик підкреслив, що людині властиве бажання виговоритися, і іноді після цього дійсно стає легше.

«Тим не менш, коли я сповідаю, для мене дуже важливо бачити, що за людина приходить у сповідальню, скільки їй років, чоловік це чи жінка, бо з кожним ти говориш по-різному. Зрештою, по інтернету неможливо благословити людину, тільки сказати, що благословляєш», – говорить о. Мікітюкас.

На питання, чи бувають окремі випадки, коли можна сповідатися на відстані, священик відповів позитивно, тим не менше, підкреслив, що це відбувається у виняткових випадках.

«Папа Йоан Павло II сказав: «Боже, бережи інтернет». Тим не менш, інтернет як вода: коли її немає – погано, коли її занадто багато – потоп, який загрожує стихійним лихом. Дуже добре, коли кожна річка тече у своєму руслі. Так само і з інтернетом, в якому багато небезпек, але й величезна користь, можливості працювати на благо Церкви », – сказав священик.

Наприклад, перед Великоднем в інтернеті рекламувався піст, медитації Хресної Дороги, молитви, роздуми.

За матеріалами: Благовест-Инфо

Ініціатори акції розпочали збір підписів на листах, що виражають підтримку Папі Римському. «Ми протестуємо проти масових атак на Римо-Католицьку Церкву з боку деяких медіа та осіб в контексті закономірного і важливого пояснення сексуальних зловживань священиків по відношенню до дітей», – повідомляється в петиції, яка буде вручена Бенедикту XVI в кінці червня ц.р.

Серед організаторів акції є німецькомовні медіа, в т.ч. радіостанції «Радіо Марія» (Австрія), «Horeb» і «Gloria» в Швейцарії, журнал «Kомма», телебачення K-TV, а також журнал «Vatikan-Magazin». В акції також беруть участь деякі рухи і німецькомовна церковна спільнота, як от Форум Німецьких Католиків, «Generation Benedykt», Спільнота Loreto, Молодь 2000 та ініціатива «Домашня Церква».

Підписанти акції декларують «спільність і солідарність» з Папою Римським і запевняють у своїх молитвах. Своїми підписами вони прагнуть підтвердити, що «незважаючи на усілякі людські слабкості», вони вірно люблять Церкву і що її навчання є значним збагаченням їх життя.

Петицію можна підписати в Інтернеті або письмово. Інформуючи про це, приватне агентство «kath.net» нагадало, що в акції «ТАК! для Бенедикта», яка проходила минулого року, було зібрано понад 33 тис. підписів. За цю акцію Папа Римський теплими словами подякував її організаторам і учасникам. Акція «ТАК! Для Церкви» стартувала вже в соціальній мережі Facebook і впродовж декількох днів зібрала понад 1 500 підписів.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Англомовний новинний канал можна знайти за адресою twitter.com/news_va_en . Є також канали італійською, іспанською, французькою, німецькою та португальською мовами.

На «Твіттері» прес-служба Ватикану, Радіо Ватикану та інші інформаційні джерела Святого престолу будуть розміщувати посилання на новини з життя Церкви, заяви, проповіді та виступи Папи Бенедикта XVI. Відкриття ватиканського мікроблогу збіглося у часі з публікацією листа Папи до віруючих Ірландії, і фрагменти цього послання стали першими «твітами» нового ресурсу.

Того ж дня було запущено новий розділ «Ресурси» офіційного сайту Ватикану. На цій сторінці будуть розміщуватися документи та ресурси для преси в повному вигляді.

«Твіттер» – сервіс, користувачі якого можуть публікувати невеликі записи (до 140 знаків) за допомогою комп’ютера або телефону. Створений в 2006 році, цей сайт був визнаний найбільш швидкозростаючою соціальною мережею. Навесні минулого року щомісячний приріст числа користувачів склав майже 1400%.

Між іншим, мікроблог часопису «CREDO» у «Твіттері» можна читати за адресою twitter.com/credo_ua .

За матеріалами: Благовест-Инфо

Єзуїт о. Федеріко Ломбарді, що є також директором ватиканського телебачення, у своєму виступі оголосив про досягнуту домовленість. Ватиканське телебачення придбало у компанії Sony пересувний пристрій, який дозволить здійснювати телевізійну зйомку з високою роздільною здатністю.

О. Ломбарді повідомив, що ця угода є частиною намірів Ватиканського телебачення йти в ногу з технічним прогресом, і що HD є новим досягненням телевізійної продукції. «Цей стандарт швидко завойовує позиції, і постійно з’являється все більше каналів, які транслюються у високій якості», – зауважив він. «У зв’язку з цим видавалося за необхідне бути в змозі виробляти продукцію у відповідності з найвищими стандартами, щоб уникнути ризику, що висвітлення подій, пов’язаних з діяльністю Папи і Святого Престолу, у вельми недалекому майбутньому буде доручено іншим».

За матеріалами: sibcatholic.ru

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/17021/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/03/16308/ http://www.credo-ua.org/2010/03/16308/#comments Mon, 01 Mar 2010 09:04:35 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=16308
Посилаючись на ватиканські джерела, журналіст газети «La Stampa» Марко Тосатті інформує в своєму блозі, що сайт Апостольської Столиці належить до найбільш відвідуваних в світі.

Протягом 2001 року, коли був запущений сайт, відвідувачі зайшли на нього 243 мільйони разів, а минулого року таких відвідувань було вже 1 мільярд 306 мільйонів.

«Це вражаючий зріст, на який не сподівалися відповідальні за www.vatican.va , але який передбачив в своїй далекоглядності Йоан Павло II, коли в половині 90-их років заохочував тодішнього речника Хоакіна Наварро-Вальса, щоб той задумався над реалізацією цього проекту» – пише Тосатті. Він додає, що кожне відвідування автоматично зафіксовується в інтернет-бюро Апостольської Столиці, «в якому працює колектив висококваліфікованих інженерів і техніків».

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/16308/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/02/14968/ http://www.credo-ua.org/2010/02/14968/#comments Tue, 16 Feb 2010 12:45:23 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=14968
Ватикан переходить на цифрову євангелізацію. Священиків закликали проповідувати у блогах і мережі Facebook, вчити інтернет-жаргон і розбиратися в новинках мережі для кращого розуміння проблем пастви.

Глава інтернет-служби Ватикану аргентинець Лусіо Руїс представив революційну програму цифрової євангелізації. Руїс наполягає, що в XXI столітті, через масовий відхід пастви у віртуальний світ і на простори інтернету, католицькі священики зобов’язані піти за нею і проповідувати новою мовою і новими методами.

На спеціально скликаній прес-конференції Руїс пояснив, що рядовий священик вже не може обмежуватися тим, що буде дзвонити у дзвони і чекати на прихід пастви. «У багатьох місцях дзвонів вже не чути, а там, де чути, люди не йдуть. Необхідно вийти до пастви і нести їй благу звістку», – наводить слова Руїса іспанська газета El Mundo.

Священик каже, що Ватикан «комунікації не приділяє належної уваги», але ж вона «є сутністю культурного обміну і одночасно суттю самої Церкви».

Цифрова ера кидає виклик усім священикам, а «не тільки тим, що вміють або люблять гуляти по мережі», тому служителям культу необхідно приймати цей виклик і вчитися виживати в інтернеті: володіти жаргонізмами, розбиратися в технологіях і реалії міжнародної мережі, знати пристрасті нового суспільства .

«Проповідувати, як це робив святий Августин, було доречно в його епоху, але не на нашу, коли молодь спілкується в інтернеті одночасно в декількох вікнах», – пояснює аргентинець.

Чудовим полем для спілкування Руїс вважає соціальну мережу Facebook: «Церква зобов’язана бути присутньою в Facebook, адже там віруючі». Той факт, що свій аккаунт у цій мережі є і у Папи Римського Бенедикта XVI, Руїс розглядає скоріше як перешкоду цифровій євангелізації: «Необхідно як слід продумати дії Ватикану в цифрову еру, щоб безпосередня присутність Папи не тисла на інші інстанції, у тому числі на рядових священиків і єпископів».

«Ми не відчуваємо нестачу в ресурсах. Що нам дійсно потрібно, так це об’єднати стратегії і зусилля. Якщо ми це зробимо, то виграємо боротьбу за ЗМІ, тому що немає в світі підприємства або уряду, який б мав таку ж владу, що має Католицька Церква», – підсумував голова інтернет-служби Ватикану.

За матеріалами: infox.ru

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

1 лютого виповнюється 9 років із часу заснування редакції Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ). Сьогодні це одне з головних джерел інформації про релігійне життя в Україні. Його особливість серед інших, що це поліконфесійний проект, хоча й існує при Українському Католицькому Університеті.

Очолює РІСУ Тарас Антошевський. Він – корінний львів’янин, який пишається своїм містом. Одружений, має трьох дітей. Греко-католик, у студентські роки був активний в християнському мирянському русі. Закінчив історичний факультет і науково займався історією християнсько-суспільного руху. Ще в школі пробував робити рукописну газету, а першу професійну журналістську практику здобув на радіо «Воскресіння» в середині 90-х років. Політичні симпатії – християнська демократія, свого часу займався виборами, працював у партійному офісі. Після соціологічного моніторингу релігійних процесів прийняв пропозицію працювати над створенням РІСУ і з 1 лютого 2001 року – тісно пов’язаний з цим порталом.

- РІСУ запускалася під візит Івана Павла ІІ в Україну. Якою зараз ви вбачаєте основну мету Служби?

- Ідея інформаційної агенції, яка би об’єктивно інформувала про релігійне життя в Україні у всіх його проявах, існувала й раніше, тобто ще коли не йшла мова про такий візит. Світ часто знав про релігійне життя в Україні із закордонних джерел, тобто переважно перекручено і так, як комусь потрібно. Напевно всі ми розуміємо, що такі джерела, як російський Інтерфакс-релігії, є прикладом цілковитої суб’єктивності і заангажованості. На жаль, у нас не існувало досі поважних релігійно-інформаційних проектів при найвідоміших інформаційних агентствах, як це є в тій самій Росії. Тому ідейні натхненники РІСУ скористалися раптовим зацікавленням релігійною ситуацією в Україні, яка виникла у зв’язку з візитом Папи в Україну. Спочатку в нас була сама лише англійська версія. І ще довший час нашим основним читачем був іноземець чи українська діаспора.

З того часу в нас не змінилася ні ідея, ні мета, ні завдання. Змінився об’єм роботи (тепер це вже 5 мовних версій), відповідно збільшилася кількість людей, що працюють над проектом, та зросли плани. Ми й далі ставимо за ціль об’єктивно інформувати про все, що відбувається в релігійному житті України. Якщо глянути на сторінку редакції на порталі, то там і досі знаходиться гасло, незмінне за 9 років існування РІСУ: «Тримати руку на пульсі релігійного життя України».

- Представники яких конфесій працюють у РІСУ?

- Я би сказав не в РІСУ, а над РІСУ, тобто не лише в редакції, а над проектом загалом. В редакції, яка розташована в Українському Католицькому Університеті, який є власником і засновником РІСУ, працює 6 осіб. Серед них є греко-католики, православний і вірна церкви ХВЄ. Щодо постійних кореспондентів, то серед них переважають римо-католики, але є протестанти і православні. Серед постійних авторів переважають православні. Активно співпрацюємо з баптистами, іншими протестантами, юдеями. Словом, конфесійна палітра – дуже різноманітна. При чому, ми ніколи не звертали найбільшої уваги на конфесійність, а в першу чергу намагалися знайти професіонала, який, маючи журналістські вміння, розуміється в релігійній тематиці і хоче цим займатися.

- Лунає чимало закидів, що РІСУ популяризує іслам в Україні…

- В Україні мало хто пише позитивно про мусульман. Бо такий у нас стереотип. Коли щось погане зробив мусульманин, то відразу звертається увага на його релігію. Але хіба у нас всі злочини роблять лише представники нехристиянських чи т.зв. нетрадиційних віровчень?

Ми пишемо про мусульман те, що є насправді, не завжди так, як їм би хотілось про себе чути. Ми пишемо про їхні свята, звичаї, календар тощо. Зрештою, мусульмани були на українських землях ще до офіційного прийняття християнства як державної релігії. Згадаймо, що князь Володимир знайомився при виборі вірі також з мусульманськими посланцями. А в 14-15 ст. на півдні України сформувалась кримськотатарська мусульманська держава. Сьогодні в Україні проживає доволі багато мусульман. Вони самі нараховують понад мільйон своїх вірних. Вибачте, але ніяка євангельська Церква не може сказати, що в неї стільки своїх віруючих. Чи ми маємо право не звертати на них увагу? Тоді який же з нашого боку це буде об’єктивний погляд на релігійне життя в Україні?

Цікаво, що серед наших блогерів є одна мусульманка. Всі її статті під загальною назвою «Ламання стереотипів» викликають чи не найбільший інтерес та реакцію читачів серед всіх блогерів. І там ведеться дійсно цікава дискусія. На жаль, ніхто інший не є таким активним у відстоюванні своїх поглядів, як ця жінка.

Популяризація передбачає цілеспрямовану діяльність. Для нас цікавіше цілеспрямовано показувати особливість релігійності нашого народу, як вона історично розвивалася, які існували етапи, що було особливого і неповторного. Думаю, що популяризацію чогось варто шукати не в новинах РІСУ, аналітиці, інтерв’ю чи подібних матеріалах, а в зовсім інших розділах.

- РІСУ – це швидше майданчик для інформування та дискусії, або ж спроба сформувати певні релігійні традиції в Україні?

- РІСУ – це насамперед інформаційна агенція, яка має свій великий портал, де є місце і для інформування, і для дискусії. Ми однозначно не формуємо якісь релігійні традиції, бо цим мають займатися релігійні організації, Церкви. Ми можемо формувати певні суспільно-світоглядні традиції, бо як ЗМІ ми так чи інакше впливаємо на суспільство. Скажімо, ми формуємо толерантний погляд на оточення, на інших та їхнє право вірити по-іншому. В цій справі нерідко зустрічаємо опір. І що показово, часто саме ті, хто ще донедавна був на українських землях т.зв. нетрадиційними (як дехто каже — «сектантами»), тепер намагаються поширювати нетерпимість до тих конфесій, які сьогодні не є традиційними на релігійній карті України. Наприклад, євангельських християн часто обурює, що є певні організації, прихильні до православ’я, які вважають протестантів сектантами і борються з ними. Але досить часто апологети євангельського вчення наступають на ті самі граблі і намагають вплинути на законодавство, щоби обмежити діяльність нових релігійних рухів. Тоді в мене виникає запитання: чи не бояться вони, що слідом за тими, з ким борються, до сект зарахують і їх самих? Я, скажімо, за тверде виконання існуючого закону, без поблажок для тих священнослужителів, які мають VIP-прихожан і які можуть непокарано порушувати закон у тій чи іншій формі. Ми за традиції дотримання закону, але за свободу слова і поглядів.

- Оскільки ви активно працюєте з прес-відділами церков, питання наступне: чи можете ви констатувати підвищення професійного рівня цих прес-служб в останні часи? Чи є якась специфіка – регіональна/конфесійна?

- Однозначно, ми констатуємо покращення роботи церковних інформаційних служб. Знаємо, що й самі провідники Церков почали до цієї справи ставитися з більшою повагою. І це не було викликано лише тим, що потрібно оперативно реагувати на закиди суспільства, хоча і це вагомий чинник. Мені здається, що Церкви свідомо починають значно конструктивніше ставитись до ЗМІ, вбачають в них силу, яку можна використати на користь місіонерству, євангелізації, особливо в служінні з молоддю, інтелігенцією тощо.

Ми також помітили, що Церкви розуміють необхідність професійного підходу до медіа-служіння. Тому відкриваються журналістські факультети чи спеціальності в релігійних навчальних закладах (для високого професіоналізму їм ще багато потрібно працювати, але перші кроки вже зроблено), молоді богослови здобувають журналістську освіту у світських вишах. Дехто навіть їде закордон з цією метою.

Зокрема, великий досвід має римо-католицька школа журналістики. Ніяка Церква в світі не розробила такої кількості пастирських документів щодо мас-медіа, як РКЦ. І їх використовують не лише католики.

До нас також звертаються за допомогою у медіа-навчанні церков, і ми бачимо відчутні результати після цього. Так, понад рік тому ми створили при РІСУ «Школу PR-технологій» для церковних організацій. Наші фахівці, які курують цей напрямок, за рік об’їздили всю Україну, провели десятки курсів. Викладали у міжконфесійних групах зацікавлених осіб, так і на рівні семінарій та спеціальних загальноцерковних конференцій. Що приємно, цією темою цікавиться і молодь, і пастори і священики церков. Навіть деякі єрархи, єпископи були слухачами нашого курсу. Іноді ми в редакції називаємо це «пробудженням зверху», коли саме церковне курівництво розуміє важливість медіаосвіти і благословляє створення прес-органів як у центрі, так і регіонах. І ми спеціально не шукаємо зацікавлених, бо це не є основним напрямком роботи РІСУ, проте вони самі звертаються з проханням про допомогу. В абсолютній більшості це представники євангельських Церков. І тут є велика перевага міжконфесійної співпраці, адже коли тренери з різних конфесій в унісон працюють, то цим також показують, що ми можемо співпрацювати і допомагати один одному. Це допомагає руйнувати численні міжконфесійністереотипи.

І що маємо ми в результаті? Кращі новини та прес-релізи, набагато кращу можливість контактувати з церковними ньюзмейкерами в разі нашої потреби, а також дружні, партнерські відносини з релігійними організаціями.

Нерідко нас запрошують на церковні заходи для інформаційної підтримки. Ми навіть маємо приклад, коли наша колега допомогла одній Церкві знайти розуміння в тих ЗМІ, які спочатку ставилися до заходів цієї Церкви відверто войовничо. Професійний підхід журналістки допоміг не пересваритися з газетами, не купляти в них шпальти, не судитися з ними, а знайти в них друзів. Я, зокрема, категорично проти, щоби церкви купували шпальти в ЗМІ для розміщення статей про себе. Одна річ звичайна реклама якихось заходів, а інша річ – замовляння «джинси» або розміщення своєї. Це просто, бо купив і все. Але ж Христос не пропонував грошей чи інших матеріальних благ за те, щоби його люди слухали.

А щодо специфік — я би відзначив в першу чергу роботу прес-служби УПЦ (МП), яка причетна до найкращих релігійних медіа-проектів в Україні. Добре працюють інформаційні служби УГКЦ і деяких дієцезій РКЦ. При чому деякі єпархіальні прес-секретарі є взірцевими; в цих Церквах існують чудові церковні друковані видання, інтернет-ресурси чи телепроекти. Завжди активними є прес-служби УПЦ КП, найбільших євангельських об’єднань. Але навіть невеликі Церкви можуть мати хороші медіа-проекти чи навички роботи з місцевими медіа. Всіх важко перерахувати, бо всіх ми можемо і не знати особисто.

- Якими дослідницькими проектам займається РІСУ? Можливо, у партнерстві з УКУ…

- Дослідження, які ми робимо, мають журналістський характер. Багато років ми здійснюємо проект моніторингу релігійної свободи в Україні за сприяння Фонду підтримки демократії Посольства США в Україні. Нашими сталими партнерами у цій сфері є Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України та Інститут релігійної свободи. Ми досліджуємо українську духовну спадщину разом з працівниками Інституту літургіки УКУ та Національним музеєм у Львові. Ми почали займатися популяризацією релігійного туризму та паломництва Україною і вже знайшли цікавих партнерів, у т.ч. закордонних.

В планах ще є певні проекти, які напевно будуть мати успіх, але про них ще рано говорити.

Звичайно, що одним з наших найближчих партнерів є Інститут релігії та суспільства, проектом якого і є РІСУ. Цей науково-дослідницький заклад здійснює кілька цікавих проектів, які мають позаконфесійний характер, а тому ми їх інформаційно підтримуємо. Наприклад, видання сучасного суспільного вчення різних Церков України і суспільного вчення Отців Церкви. Співпрацюємо з Інститутом Екуменічних студій УКУ, зокрема фахівці з РІСУ викладають деякі дисципліни для студентів спеціальності релігійна журналістика.

Напевно вже багато хто чув про круглі столи РІСУ, присвячені темі «Релігія. Мас-медіа. Суспільство». Ми їх плануємо продовжувати і розвивати в регіонах, де буде в цьому потреба. Але насамперед нашим пріоритетним проектом є об’єктивна інформація про релігії в Україні.

- Ваш проект «Народний репортер» — хороша можливість для молодих журналістів. Чи користуються вони цією можливістю?

- Цей проект створювався в першу чергу для тих новин, які не підходять до формату основних новин РІСУ, але є цікавими. Наприклад, в кожному місті, на парафії відбуваються якісь цікаві речі,про які люди, навіть не маючи журналістських навичок, хочуть розповісти. За правилами у «Народному репортері» не має бути офіційних прес-релізів. А ось студенти там можуть практикуватися. І влітку цього року сюди надсилали свої матеріали молоді журналісти.

Правда, ми сподівалися більшої активності дописувачів. Але можливо ці новини не такі відомі, тому ще не всі потенційні автори про них знають. Проте ми буде активно розвивати і популяризувати цей напрямок вже в форматі нового порталу РІСУ, роботу над яким зараз поступово завершуємо.

До речі, про новий портал. Він забрав у нас багато сил, часу, але ми чим далі, тим більше задоволені своїм новим дитям. Новий портал відкриває величезні можливості краще представити релігійну палітру України. Поступово деякі наші підрозділи перетворюються в окремі підпортали. Наприклад, бібліотека чи розділ, присвячений релігійному туризму. Наші блоги за короткий час стали досить популярними і ми маємо з десяток нових авторів. До речі, тепер ми лише відкриваємо на прохання авторів для них блоги на РІСУ, а далі це повністю їх «канонічна територія».

Зараз для нас постали два важливі завдання: якнайшвидше перенести матеріали зі старого порталу на новий (це тисячі статей), а також «розкрутка» порталу (через тривалі технічні труднощі зі старим порталом і через перехід на новий наш рейтинг дещо впав).

Тому на РІСУ і молоді журналісти, і досвідчені аси можуть для себе знайти місце для самореалізації!

- Що для вас особисто означає християнство – складова Вашої професії чи щось більше?

- Я християнин від народження, так мене виховували. Навіть у радянські часи я не приховував свої погляди, зокрема, ніколи не брав участі у суботниках, які організовували в школі в суботу перед Великоднем, бо йшов святити пасхальний кошик. Слава Богу, що вчителі це розуміли. Більше того, коли ми з однокласниками йшли колядувати на Різдво (а це було у 80-х), то часто починали саме з домівок деяких вчителів. І ще до тепер я з ними найчастіше зустрічаюся в неділю в Церкві.

Свого часу я навіть думав іти вчитися в семінарію на священика, але все ж зупинився на фасі історика, про що не жалію. Тепер я поєдную журналістську діяльність з викладанням історії (тривалий час викладав історію Християнства в семінарії при монастирі, а тепер один з моїх колишніх студентів є настоятелем моєї парафії).

А на роботі я намагаюся бути не представником якоїсь конфесії, а журналістом, редактором, адміністратором. І цього вимагаю від своїх колег.

Таким чином, християнство для мене є дуже важливою складовою приватного життя, а однією з форм самовираження — професійна діяльність. Можна так сказати, що роботою я займаюся лише певну, хоч і велику частину свого життя, а християнином намагаюся бути завжди.

Хоч тема папського документа з нагоди 44 Світового Дня суспільної комунікації більше стосується священнослужителів та містить в собі вказівки того, як вони можуть користати із комунікації і цифрового світу, все ж маємо нагоду роздумати над цим питанням в українському контексті.

Частина людей в нашому суспільстві сприймають священиків, як світських, так ієромонахів як осіб, зайнятих душпастирськими справами. Рідко хто з пересічних людей може уявити, що священнослужитель може активно проповідувати в світських мас-медіа і приділяти цьому багато часу. Причина проста – духовні особи рідко там появляються, тому що більша частина Церков і релігійних організацій України не розробляють стратегію інформаційного впливу на суспільство. Якщо вона і є, то часто не враховує реалії сприйняття інформації сучасною аудиторією. Пояснювати зараз потрібність такої стратегії немає сенсу, адже це питання неодноразово висвітлювалося також на РІСУ. Зверну лише увагу на такий важливий момент: сьогодні в Україні активна присутність священнослужителів в сфері комунікації (вона не обмежується лише традиційними ЗМІ: друкованими, радіо, телебаченням, а включає в себе Інтернет, рекламу, книги та багато іншого) додала би оптимізму багатьом людям. Іноді і самих медіальників присутність священнослужителів в ефірі чи на шпальтах видань аж ніяк не влаштовує…

Вислів із послання – «служіння Словом» – якнайкраще пояснює необхідність священичої присутності в комунікаційній сфері. Адже це слово як в пресі, так і аудіовізуальних ЗМІ може обнадіяти тих, які зневірилися у владі, не бачать перспективи завтрашнього дня, врешті, тих, які розчарувалися у всьому. Інше питання, що не кожен священнослужитель має таланти до виконання такого служіння і тому цілком очевидно, що власне від керівників Церков залежить те, які кадри будуть залучені до виконання інформаційного служіння. Хоча зустрічаємо сьогодні в Інтернет-просторі таких духовних осіб, які не чекають вказівки «зверху» і активно працюють для поширення правдивих цінностей і застерігають свою паству перед небезпеками і спокусами сучасного світу. Відрадно, що частина священнослужителів присутня у блогах та на форумах, де вони відстоюють точку зору у світлі вчення конкретної релігійної організації.

Хотів би звернути увагу ще на таке твердження Бенедикта XVI: «Завдяки сучасним засобам інформації священик зможе показати життя Церкви й допомогти людям відкрити правдиве обличчя Христа сьогодні, поєднуючи вміння доцільного і вмілого використання цих засобів…». Українська журналістика, як показують думки експертів і науковців, хибує творенням автентичного обличчя Церкви і назву бодай один із найпоказовіших прикладів – цикл сюжетів «У Бога за пазухою» на популярному українському телеканалі «1+1». Чи ми прочитали чи почули бодай якісь поважні коментарі на загальноукраїнському рівні власне з боку представників тих релігійних спільнот, про які йшла мова у цих сюжетах? Тому доцільне і вміле використання сфери комунікації з боку сучасних священнослужителів мало би протидіяти фальшивим і упередженим повідомленням, коментарям, статтям, репортажам, телесюжетам на релігійну тематику тощо.

Окремо папа говорить про завдання богопосвячених осіб у сфері комунікації, одне з яких передбачає вказувати на знаки, «необхідні для пізнання Господа» людям, які живуть в «цифрову» епоху. Ми зустрічаємо сьогодні в кіберпросторі погляди ченців, які формують переконання, що Бог присутній також у період глибоких технологічних змін, важливо, щоб людина не творила фальшивих ідолів у «цифровому» світі і пам’ятала про світ духовний.

Цьогорічне папське послання, присвячене ЗМІ, містить ще немало цікавих думок, проте автор обмежився яскравими і наближеними до реалій нашого суспільства.

Фон Геммінген заявив, що робота ватиканських ЗМІ «неефективна» і «непрофесійна», вони занадто докладно висвітлюють другорядні теми і формують у суспільстві невірний образ Церкви. У результаті, вважає священик, може скластися враження, що найголовніше для Святого Престолу – це стосунки з лефевристами, питання латинської Меси і заборона презервативів.

Насправді ж, підкреслив фон Геммінген, Папу хвилюють більш важливі проблеми: проблема Божої присутності в сучасному світі, питання взаємин Церкви і держави, міжрелігійний діалог і захист життя. Саме ці питання, заявив священик, повинні повніше відображатися у ЗМІ.

Фон Геммінген пропрацював на радіо Ватикану 27 років і залишив свій пост в жовтні минулого року. Зараз він живе в Мюнхені і займається збором коштів для місцевої єзуїтської громади.

За матеріалами: Благовест-Инфо

Кардинал підкреслив, що і газета, і друкарня «приносять величезну користь Святішому Отцю у справі поширення і друку змісту його вчительства не тільки на папері, а й у думках і серцях людей». Це зобов’язання стає ще більш актуальним сьогодні, коли суспільство часто схильне до песимізму – не без активного сприяння телебачення і кіно, які вихваляють людську злобу і божевілля. Але не треба губитися в пошуку причин і виправдань: настав час «засукати рукави», як це робив Дон Боско. Кардинал Бертоне запросив працівників газети та друкарні до «радісної працьовитості, до оптимізму, незважаючи на тіньові сторони і складність сучасного життя». Держсекретар похвалив співробітників «Оссерваторе Романо» за те, що вони вислуховують і дають голос думкам, які «йдуть проти течії», не підкоряючись лише гонці за матеріальним благополуччям. Кард. Бертоне високо оцінює «розумні і творчі зусилля», спрямовані на повсюдний пошук знаків надії і на прославляння християнських чеснот, які, «подібно іскрам, висвітлюють сірість посередності і вульгарності».

Нарешті, Його Високопреосвященство схвалив працю всіх, хто активно поширює щоденну газету Святішого Престолу, і з задоволенням відзначив, що Ватиканська друкарня оснащена найсучаснішими технологіями, що дозволяють їй досягати високої якості публікацій.

За матеріалами: Радио Ватикан