Всеукраїнська акція «Не дамо загасити свічу пам’яті» для привернення уваги українців до пам’яті про Голодомор 1932-33 рр. відбувається в Україні і 32 країнах проживання української діаспори. Символом початку акції, яка триватиме протягом липня-жовтня, стали «свічі пам’яті». Кампанія має не тільки духовне спрямування, а, передусім, просвітницьке.

«Поки свіча для Тернопільської області перебуває у мене. Ми пропонуємо в усіх парафіях відслужити панахиди у пам’ять про тих, хто загинув під час Голодомору. На відправи готові приїжджати самі, привозити символічну свічу і розповідати людям про те, що відбулося у 1932-33 роках», – говорить координатор об’єднання громадських організацій Тернопільщини «Українська справа» Тарас Гребеняк.

«Намагатимемося ще раз донести правду про голод 1932-33 років. Ми побачили, що люди про Голодомор чули, але загалом наші сучасники не розуміють усіх жахів цієї трагедії. І це природно. Важливо, щоб ми, наші діти, наші онуки пам’ятали про цю сторінку нашої історії. Щоби, як велика європейська нація, ми усвідомили, що самі визначаємо свою долю і не потрібно особливо розраховувати на дружню підтримку наших сусідів і партнерів. Бо, як свідчить історія, інколи ця «дружба» коштує занадто дорого».

Для проведення кампанії організатори шукають волонтерів.

Кампанія «Не дамо загасити свічу пам’яті» є продовженням акції «Свіча моління», що відбулася у Києві 19 червня. Свічі після того, як вони об’їздять області України, у листопаді відвезуть до столиці.

За матеріалами: РІСУ

В Україні презентували унікальне картографічне видання «Україна. Голодомор 1932–1933», підготоване за сприяння Українського інституту національної пам’яті. На карті позначено, зокрема, населені пункти, мешканці яких найбільше потерпіли від Голодомору, а також місця поховань та споруджені меморіали на вшанування пам’яті жертв голоду 1930-х років.

До картографічного видання «Україна. Голодомор 1932–1933» увійшли, зокрема, карта з показниками смертності від Голодомору, а також карта «Селянські заворушення у 1930 році».

Світлини для видання збирали по всій Україні. Розробники зізнаються, що одні з найкращих фото отримали від Донеччини.

На думку керівника Інституту національної пам’яті Ігоря Юхновського, видання в Україні карти про Голодомор – значна подія.

«Україна пережила величезні трагедії у своєму житті. Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадати нам усім, що ми насправді – безсмертна нація, яка пережила страшні катаклізми», – додає він.

На звороті карти – історична довідка «Голодомор 1930-х років в Україні: причини й механізми геноциду», де наводяться найважливіші дані щодо голодної трагедії: від перших вказівок радянської влади щодо вилучення зерна в українських селян до приблизних підрахунків померлих.

Ідея опублікувати в Україні карту Голодомору з’явилася у співробітників видавництва «Картографія» у… Єревані. У 2006 році в рамках участі у конференції картографів українська делегація відвідала меморіал пам’яті жертв геноциду вірмен.

На місці роздавали буклети з короткою історичною довідкою щодо вірменської трагедії та картою геноциду. За словами директора видавництва «Картографія» Ростислава Сосси, робота колег неабияк зацікавила українських картографів.

«У тексті можна багато написати, розмістити багато таблиць, але людині важко це осягнути. А карта має свою найбільшу перевагу – наочність», – зазначає він.

Видавець додає, що укладачі карти «відтворили те, що змогли». Адже, каже він, докладної інформації, скільки і в якому населеному пункті померло людей від голоду, досі немає.

Нагадаємо, на початку цього року іншу схожу карту «Голодомор – геноцид українців» видав у Львові благодійний фонд «Україна-Русь».

За матеріалами: Радіо Свобода

У суботу, 19 червня, ополудні, в столичному Меморіалі жертв голодоморів в Україні стартує акція «Не дамо загасити свічу пам’яті», яка естафетою пройде у тридцяти двох країнах.

У Києві біля Меморіалу Голодомору помоляться за невинно вбитих ієрархи всіх українських церков, голова Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, президент Світового конгресу українців Євген Чолій, генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, координатор цієї меморіальної кампанії в Україні Володимир В’ятрович, який наголошує: «Українці та громадяни інших країн не дозволять замовчати злочин геноциду-Голодомору 1932–1933 років, вшанують пам’ять невинно вбитих та нагадають усьому світові про події, які не повинні повторитися». Пам’ять загиблих українців прийдуть вшанувати співаки Ніна Матвієнко, сестри Тельнюк, лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола, письменниця Оксана Забужко, акторка Ірма Вітовська та інші.

Організаторами акції виступили Світовий конгрес українців та Український інститут національної пам’яті. Кампанія під гаслом «Не дамо згасити свічу пам’яті», спрямована на вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду, пройде в Україні та 32 країнах світу і завершиться у Києві в листопаді 2010 року.

Джерело: ЗІК

Народний депутат України Василь Кисельов (позафракційний) запропонував Верховній Раді внести зміни до Закону Про Голодомор 1932-1933 років.

Своїм законопроектом, зареєстрованим в парламенті 16 червня, колишній член Партії регіонів Кисельов (президія політради ПР вирішила виключити його з лав партії у вересні минулого року) запропонував внести зміни до статті першої відповідного закону.

Депутат зазначив, що чинна редакція закону передбачає, що «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу». У той же час, зазначив він, запропоновані ним зміни передбачають, що «Голодомор є трагедією українського народу».

«Голодомор як явище ніхто не заперечує, але це, швидше, трагедія, а не геноцид», – сказав Кисельов.

Офіційно Голодомор визнали актом геноциду українського народу парламенти Естонії, Австралії, Канади, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі, Перу, Парагваю, Еквадору, Колумбії, Мексики і Латвії.

Нагадаємо, 15 червня мало відбутись попереднє судове засідання у справі за позовом Володимира Волосюка до Президента України Віктора Януковича про захист честі і гідності. У своїй позовній заяві В. Волосюк наголошує, що Глава держави, заявивши 27 квітня 2010 року у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду Українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними мільйонами людей в такий злочинний спосіб. Проте у день розгляду суд переніс розгляд позову на два тижні.

За матеріалами: Новинар

Печерський районний суд Києва переніс на два тижні попереднє слухання справи про заперечення Президентом України Віктором Януковичем Голодомору як геноциду українського народу. Таким чином суд задовольнив клопотання від представника відповідача за підписом першого заступника голови Адміністрації Президента Олени Лукаш.

Нагадаємо , позивається до Президента України громадянин Володимир Волосюк. У своїй позовній заяві В. Волосюк наголошує, що Глава держави, заявивши 27 квітня 2010 року у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду Українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними мільйонами людей в такий злочинний спосіб.

В. Волосюк просить суд винести рішення, яке зобов’яже Президента вибачитись публічно перед позивачем та перед українським народом. Він вважає, що заява Віктора Януковича у Страсбурзі, що Голодомор не є геноцидом, образила його честь і гідність, вчинила акт наруги над знищеними мільйонами людей.

Сьогодні на судове засідання прийшов лише представник позивача Іван Крулько, який є заступником голови Народного руху України. Він повідомив журналістам, що довідався про цей позов лише вчора (14 червня), коли до нього зателефонував член НРУ Володимир Волосюк і розповів про свою ініціативу, додавши, що отримав уже повістку з суду про попереднє засідання.

Оскільки позивач мешкає в Хмельницькій області, йому 68 років і він не може бути присутнім на кожному судовому засіданні, то його інтереси представлятимуть київські юристи. Іван Крулько пообіцяв уточнити вимоги позову, оскільки провадження хоч і відкрите, але документ не є стовідсотково досконалим і потребує певного доопрацювання.

За словами представника позивача, багато урядів країн світу визнали, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу. Він зазначив, що і Міністерство закордонних справ України, і багато українців за кордоном робили для цього конкретні кроки. А нинішній Президент України Віктор Янукович, який ставить під сумнів цю історичну послідовність дій влади, виглядає несолідно перед світовим співтовариством і своїми заявами робить Україну «непослідовною».

Іван Крулько вважає, що цінність позову полягає в тому, що громадянин України підняв проблему на рівень всього українського суспільства.

Проте попереднього розгляду справи сьогодні не було. Судове засідання перенесли на два тижні, задовольнивши клопотання, за підписом першого заступника голови Адміністрації Президента Олени Лукаш. Вона стверджує, що Адміністрація Президента отримала позов 11 червня, а відповідно до цивільно-процесуального законодавства, сторона має бути повідомлена не пізніше, як за 7 днів до судового засідання. Чому президентським юристам не вистачило 5 днів для ознайомлення із позовом на двох сторінках, вона не пояснила.

За матеріалами: Радіо Свобода

Відкрито судове впровадження у справі щодо заперечення Віктором Януковичем Голодомору як геноциду українського народу.

15 червня о 16:30 в Печерському районному суді м. Києва розпочнеться попереднє судове засідання у справі за позовом Володимира Волосюка до Президента України Віктора Януковича про захист честі і гідності. У своїй позовній заяві В. Волосюк наголошує, що Глава держави, заявивши 27 квітня 2010 року у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду Українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними мільйонами людей в такий злочинний спосіб.

В. Волосюк просить суд винести рішення, яке зобов’яже Президента вибачитись публічно перед позивачем та перед українським народом.

Разом з тим, у В.Волосюк наголосив: «Своєю заявою Янукович прямо порушив норми Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» від 28 листопада 2006p., перша стаття якого однозначно стверджує: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу», а стаття 2 наголошує: «Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні, як геноциду визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

Також позивач відзначив, що Президент проігнорував рішення Апеляційного суду Києва від 13 січня цього року, який визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у «геноциді української національної групи в 1932-33 pp. шляхом штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення».

«Янукович фактично протиставив себе позиції парламентів Естонії, Австралії, Канади, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі, Перу, Парагваю, Еквадору, Колумбії, Мексики та Латвії, які офіційно визнали Голодомор актом геноциду українського народу, а також Європейському парламенту, який визнав Голодомор злочином проти Українського народу та проти людяності», – зазначено в позовній заяві В. Волосюка.

«Своєю заявою Янукович фактично протиставив свою думку позиції українського народу та міжнародного співтовариства в угоду своїм московським господарям, Янукович не лише вчинив протиправне діяння, – а й цинічно, на державному рівні здійснив наругу над пам’яттю мільйонів замучених українців. Тому для мене невизнання самим Президентом України Януковичем В.Ф. голодомору як репресій сталінського режиму проти українського народу від чого загинуло десять мільйонів людей – є образою моєї честі і гідності і наругою над знищеними мільйонами людей в такий злочинний спосіб. Це стосується честі нашої батьківщини – України і в цьому поступитися – означає її зрадити», – підкреслив позивач.

За матеріалами: ZAXID.NET

Національні збори Квебеку, законодавчий орган цієї провінції Канади, ухвалив закон, який встановлює в ній День пам’яті Голодомору на четверту суботу листопада.

При цьому Голодомор у тексті закону ч. 390 визначено дослівно як «українські великий голод і геноцид» (la grande famine et le génocide ukrainiens).

Ухвалюючи цей закон, законодавчий орган Квебеку взяв до уваги, що в Україні День пам’яті жертв Голодомору встановлений указом Президента на четверту суботу листопада, що ціла низка країн різним чином уже визнала останніми роками факт Голодомору і що в Квебеку живе численна українська громада.

Закон був ухвалений іще 2 червня, але спершу пройшов малопоміченим. На нього звернули увагу, коли наступними днями повідомлення про це став поширювати Конгрес українців Канади.

Канадські українці вдячні

Голова Квебекської провінційної ради Конгресу українців Канади Марійка Путко назвала це рішення Національних зборів Квебеку «внеском у відновлення історичної справедливості».

А голова всього КУК Павло Ґрод привітав квебекських законодавців із тим, що вони домоглися визнання трагедії Голодомору, яку не зможуть відбілювати апологети радянської системи.

Загалом у Канаді українське походження мають близько 1 мільйона 200 тисяч її громадян із загалом близько 34 мільйонів, тобто трохи менше як 4 відсотки.

Кількість визнань Голодомору за геноцид розширюється

Таким чином, крім того, що встановити день пам’яті Голодомору як голоду і геноциду вирішив 2008 року парламент усієї Канади, так само вирішили натепер уже й п’ять окремих канадських провінцій. Крім Квебеку, це Альберта, Саскачеван, Манітоба й Онтаріо.

Законопроект подала ще в листопаді минулого року депутат Національних зборів Квебеку Луїз Бодуен. Вона представляє округ Розмон на околиці Монреаля, в якому живе багато громадян українського походження.

За її словами, на нинішній день уже 16 країн світу визнали геноцид українців – крім Канади, це Австралія, Австрія, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Колумбія, Литва, Польща, Словаччина, Чилі й Угорщина.

Інші джерела називають і ширші переліки країн, що на рівні парламентів, урядів чи голів держав визнали Голодомор за геноцид. За деякими повідомленнями, таких країн 26.

Згадки про етнічний характер Голодомору вилучили

При розгляді квебекського законопроекту напередодні його остаточного ухвалення з нього вилучили згадку про те, що голод, свідомо влаштований радянським режимом Йосипа Сталіна, «мав на меті знищити прагнення українського народу до свободи і незалежності» – ці слова, що в лапках, не ввійшли до ухваленого тексту закону.

Натомість до нього додали згадку, що «примусова колективізація сільського господарства, нав’язана радянським режимом Йосипа Сталіна, спричинила смерть мільйонів осіб серед інших народів колишнього Радянського Союзу».

Також із остаточного тексту вилучили слова про прагнення квебекців українського походження увічнити пам’ять жертв голоду і геноциду 1932–33 років.

Так само зняли згадку, що при ухваленні цього закону береться до уваги, що квебекці відкидають не тільки нетерпимість узагалі, а й нетерпимість на етнічному ґрунті (exclusion ethnique).

Канада визнає, Україна відмовляється?

У Верховній Раді зареєстрований законопроект ч. 6427, що пропонує змінити статус Голодомору. У документі, що його подав 26 травня народний депутат від Партії регіонів Василь Кисельов, пропонується визнати Голодомор 1932–33 років лише «злочином тоталітарного режиму, трагедією Українського народу».

Нині чинний Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», що його Верховна Рада ухвалила 2006 року, визначає, що Голодомор «є геноцидом Українського народу».

Президент Віктор Янукович, виступаючи 27 квітня на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи, заявив, що Голодомор був загальною трагедією народів СРСР, а не лише українців, і не був геноцидом. Такої ж позиції офіційно дотримується Росія.

Іще в день інавгурації Президента Януковича з сайту голови держави зник створений за Віктора Ющенка розділ, присвячений Голодоморові. Ющенко домагався визнання на міжнародній арені штучного голоду 1930-х років в Україні за геноцид українського народу.

На відміну від значних територій тодішнього СРСР, які на початку 1930-х років тяжко потерпіли від голоду через неврожаї з природних причин, саме в Україні і в частині Кубані, де більшість населення тоді становили українці, голод був у ті часи влаштований радянською владою штучно.

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник заявляє, що в підручниках з історії України Голодомор не трактуватиметься як геноцид українського народу. Про це він заявив «Комсомольській правді в Україні».

«Наше міністерство зараз працює над найскладнішим питанням – це визначення стандартів освіти, тому що маячня з гіперболізацією лише однієї форми оцінювання – це не реформа, а обдурення учнів і обман суспільства», – зазначив міністр.

За словами Табачника, якщо говорити про суб’єктивність, то вчитель «зобов’язаний виконувати навчальну програму, але в ній потрібно чітко прописати, що Голодомор 1933 року – це загальна трагедія народів України, Росії, Білорусі, Казахстану, і вказати, скільки людей померло від цієї біди у кожній з республік».

«При цьому, написавши правду, що найбільші втрати сільського населення, понад 41 відсоток, були в Саратовській області. Тоді вчитель не зможе промивати голови школярам відповідно до своїх суб’єктивних поглядів», – підкреслив він.

Також Табачник вирішив «розвантажити» програму української літератури від сучасних письменників. «Існує європейська, французька традиції: там у школах не вивчають творчість письменників, що зараз живуть, оскільки ще не устоялися естетичні критерії», – сказав міністр.

За матеріалами: forUm

Він висловився проти визнання штучного голоду геноцидом українців, бо це, за його словами, було б «неправильно» та «несправедливо» щодо інших народів. Ці та інші чинники зрештою призвели до відмови визнати Голодомор геноцидом відносно українців.

Скептицизм заяв у Страсбурзі Президента Віктора Януковича щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу істотно вплинув на оцінку Голодомору більшості депутатів ПАРЄ.

Тому чимало промовців у сесійній залі закликали до відмови від цього.

«Ми чули позицію Президента Януковича, який вважає Голодомор злочином тоталітарного режиму та спільною трагедією населення колишнього Радянського Союзу, але не актом геноциду проти окремої групи людей, маючи на увазі Україну», – заявив депутат ПАРЄ Бйорн вон Сідов.

Мільйони життів – безжалісна жертва задля планів Сталіна

Слід зауважити, що депутат від Туреччини та щойно обраний голова ПАРЄ Мевлют Чавушоглу у підготовленому ним проекті резолюції пропонував розглядати загибель мільйонів людей у Білорусі, Казахстані, Росії, Молдові і Україні на початку 1930-х років разом як «Великий Голод у колишньому СРСР».

У запропонованому тексті проекту резолюції, зокрема, сказано: «хоча ті події мали окремі особливості в різних регіонах, але результати були ті самі: мільйони людських життів були безжалісно принесені в жертву задля здійснення політики і планів сталінського режиму».

Цей текст також згадує, що Україна потерпіла найбільше і що особливо вражене Голодомором було селянство.

«Без визнання Голодомору геноцидом примирення не буде» – Роуен

Натомість співдоповідач Пол Роуен нагадав, що багато країн та міжнародних організацій вже визнали Голодомор геноцидом України.

«Я гадаю, що коли ми прагнемо справжнього примирення, то цей акт, що в першу чергу був націлений на український народ, якраз і був геноцидом, – заявив він. – Це треба визнати. Інакше ми не досягнемо правди, справедливості та примирення».

Пол Роуен пропонував замінити констатацію, що «Голодомор визнається як геноцид за українським законодавством», на заклик: «Голодомор має бути визнаний за геноцид».

Проте поправки Роуена піддавали численним атакам, зокрема, представники від Росії, називаючи їх «дестабілізувальними» та неточними.

Російська делегація закликала до відмови від політизації дискусій та намагань «приватизувати історію». Атмосфера обговорень свідчила про те, що геноцидом українців Голодомор швидше за все не визнають.

Що, зрештою й сталося: під час голосування переважною більшістю депутати Парламентської асамблеї Ради Європи ухвалили проект резолюції Мевлюта Чавушоглу, де всі пропозиції щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу були відкинуті.

Однак «Церква не зможе вплинути на рішення ПАРЄ щодо голодомору», – додав він. «Чесно кажучи, вчорашній коментар Президента нас трохи заскочив, оскільки існує задокументована в Законі України офіційна позиція з цього питання», – сказав о. Андрій.

О. Андрій Нагірняк також зазначив, що позиція УГКЦ щодо голодомору була неодноразово озвучена Блаженнішим Любомиром.«Зокрема в зверненні Блаженнішого Любомира до спікера Верховної Ради України О. Мороза та народних депутатів, наголошено на необхідності визнати Голодомор 1932-33 років актом геноциду українського народу.

За матеріалами: SoborNews

«Визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, що це буде неправильно, це буде несправедливо. Це була спільна трагедія народів, які тоді входили до єдиного Радянського Союзу. Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей», – сказав Президент України Віктор Янукович на сесії ПАРЄ у вівторок, 27 березня, у Страсбурзі, відповідаючи після свого виступу на сесії на запитання депутатів.

Янукович зауважив, що голод був не лише в Україні, але й у Росії, Білорусі, Казахстані.

Сьогодні, 28 квітня ПАРЄ розглядатиме доповідь і проект резолюції щодо Голодомору, підготовлений нинішнім Президентом Асамблеї Мевлютом Чавушоглу. В цьому проекті пропонується розглядати загибель мільйонів людей у Білорусі, Казахстані, Росії, Молдові і Україні на початку 1930-х років разом як «Великий Голод (Голодомор) у колишньому СРСР» і як злочин сталінського режиму, а також визнати заслуги України у вшануванні пам’яті жертв Голодомору.

Цей варіант проекту повністю влаштовує російську сторону, яка вже заявляла, що не виступатиме проти цього документу.

Водночас співдоповідач Пол Роуен пропонує внести зміни в підготований Мевлютом Чавушоглу проект резолюції – про те, що Голодомор в Україні, а також на територіях Північного Кавказу, де більшість населення становили українці, треба розглядати окремо, бо він мав на меті «створити такі умови, щоб спричинити часткове фізичне знищення українського народу», – і додати заклик: Голодомор має бути визнаний за геноцид.

У день інавгурації Президента Януковича з офіційного сайту глави держави зник створений за Віктора Ющенка розділ, присвячений Голодоморові. Ющенко домагався визнання на міжнародній арені штучного голоду 1930-х року в Україні геноцидом українського народу.

У 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор геноцидом українського народу.

На відміну від значних територій тодішнього СРСР, які на початку 1930-х років тяжко потерпіли від голоду через неврожаї з природних причин, саме в Україні і в частині Кубані, де більшість населення тоді становили українці, голод був тоді влаштований радянською владою штучно.

За матеріалами: Радіо Свобода

Уся правда про трагедію Голодомору в Україні 1932 – 1933 років вперше зображена на настінній мапі «Голодомор – геноцид українців», виданій у Львові благодійним фондом «Україна-Русь». Протягом восьми місяців 11 науковців працювали над картою, щоб у доступній формі донести трагічну сторінку в історії українців.

Щохвилини весною 1933 року вмирали 17 українців, щогодини – одна тисяча. Мапа «Голодомор – геноцид українців» відмінна тим, що на ній не лише зображена територія України, а графічно подаються факти про розповсюдження Голодомору на більшості українських етнічних земель у межах СРСР.

В основу побудови карти лягло співвідношення рівнів смертності 1933 року та середнього рівня протягом 1927 – 1930 років. На мапі показано місця Голодомору і виділені ті області, які найбільше постраждали від голоду, а це Житомирська, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Сумська.

Також показано, з яких регіонів і куди переселяли українців, і звідки завозили людей для проживання в українські села. Так в Україну з Росії та Білорусії переселили близько 2 мільйонів осіб, а з України вивезли близько 3 мільйонів на Далекий Схід, Казахстан, Поволжя, Урал і так далі.

У таблицях подана хронологія подій Голодомору 1932 – 1933, зокрема, коли ухвалювались різноманітні постанови, рішення керівництва СРСР, про вбивства і самогубства відомих українських діячів, перераховані усі області, що постраждали від голоду, і хто керував організацією Голодомору, подано кількість найчисельніших етносів на території СРСР, згідно переписів, і кількість померлих в Україні в 1933-му за національністю.

Можна дізнатись і про голод на Кубані. Якщо у 1926 році на Кубані мешкали 915 тисяч українців, то у 1939-му їх було 150 тисяч. У 1926 році на Кубані жили близько 500 тисяч росіян, а в 1939-му їх було майже два мільйони 800 тисяч.

Опубліковано список організаторів Голодомору

Таблиці на мапі інформують про національний склад тодішньої України і вже згаданої Кубані, зміни у складі українського та інших етносів в СРСР протягом десятиліття, етнічні особливості каральних органів. Якщо у 1933 році в українських містах померли понад 110 тисяч українців, а у селах майже півтори мільйона селян, то відповідно росіян в українських містах померло 33 тисячі і понад 51 тисячу в селах.

Як документальні свідчення автори мапи представили кілька фотографій і подають короткий список керівництва СРСР, організаторів Голодомору українців.

Голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець зазначає: «Ми поіменно вказали всіх 139 осіб, які подала СБУ. Тут головні організатори Голодомору, а далі йде по областях. Усіх вказали, щоб люди поіменного знали тих, хто чинив Голодомор. Ми спеціально готували цю карту для суддів, які розглядали питання Голодомору, щоб вони краще знали про цю трагедію. Ми були подивовані, що винними були визнані 7 чоловік і карна справа закрита у зв’язку з їхньою смертю. А решта 139 осіб, де вони?..»

Мапа буде цікавою для молоді

Також на карті є інформація про 11 сучасних пам’ятників жертвам Голодомору в різних країнах світу, серед яких і Хрест, встановлений у Росії на території монастиря у станиці Старощербинівській Єйського району Краснодарського краю.

Керівник експедиції «Місцями голодомору» дослідниця Анна Семенюк вважає, що карта дуже наглядно і популярно інформує про жахливу трагедію.

«Ця мапа є компактна і цінна тим, що потрапить у школи, на схід держави. Були видані великі томи про голод, але вони виходили одиничними тиражами і про них майже невідомо нічого молоді. Нині питання Голодомору в Україні не досліджується на тому належному рівні, як би це мало бути», – наголошує дослідниця.

Мапа «Голодомор – геноцид українців» вийшла тисячним тиражем і розповсюджуватиметься у бібліотеках, а також потрапить у крамниці. Це уже четверта настінна карта благодійного фонду «Україна-Русь», яка зображає історію українського народу. Раніше вийшли мапи «Українська Повстанська Армія», «ЗУНР», «Соборна Україна». Наступний проект – карта «Українськими місцями по Польщі».

В Україні розпочався перший у нашій державі суд за невизнання Голодомору

У середу, 20 січня в Україні розпочався розгляд першої судової справи проти людини, яка публічно засумнівалася в тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. Звинувачуваний — Сергій Шведко, редактор районної газети «Родноє Пріазовьє», яка видається в Новоазовську Донецької області. 25 листопада минулого року він розмістив статтю «Голодомор шагаєт по странє», яка так обурила місцевого бізнесмена і керівника районної організації «Наша Україна» Василя Коваленка, що він подав на автора до суду.

Пан Коваленко вимагає від Феміди визнати публікацію Шведко такою, що принижує національну гідність українців, є наругою над пам’яттю багатомільйонних жертв Голодомору та публічно заперечує Голодомор як геноцид українського народу. Пан Коваленко пояснює, що його вимоги ґрунтуються на основі статті 1 Закону «Про Голодомор 1932—1933 років», згідно з яким ті події визнаються геноцидом, а також посилається на статтю 2 цього ж закону, в якій йдеться, що заперечення факту Голодомору як геноциду є протиправним і протизаконним.

«Родной пріазовєц» не збирається здаватися і стверджує, що не ставив під сумнів факт Голодомору 1932—1933 років. Як і те, що трагедія була злочином тодішньої влади. Однак Шведко не може погодитися з тим, що геноцид був винятково проти українського народу. «Адже від голоду вмирали не лише українці, а й росіяни, казахи та інші народи СРСР. Мені не подобається, що Ющенко і влада смакує натуралістичні подробиці того жаху, а цифри смертей перебільшують», — захищається журналіст. Також Сергій Шведко вважає, що діє згідно зі статтею 34 Конституції України, яка гарантує свободу слова. За словами обвинуваченого, цими аргументами він і буде «відбиватися» у суді.

Вже з початку судового засідання представники відповідача засипали суддю Калашникова клопотаннями. Вони наполягали, аби судова справа велася російською мовою, висловили недовіру прокурору та скаржилися на те, що відповідач хворий і не може довго без медичної допомоги перебувати у судовій залі. Також наполягали, щоб справу розглядала колегія у кількості трьох суддів, а не одного тощо.

Суд заслухав аргументи сторін, після чого оголосив перерву.

За матеріалами: Україна молода

Сьогодні, 21 січня набуло чинності рішення Апеляційного суду Києва від 13 січня цього року, який визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у геноциді в Україні в 1932-33 роках.

Впродовж семи днів з моменту проголошення цієї ухвали ніхто не оскаржив її в касаційному порядку, і вона, таким чином, вступила в силу.

13 січня Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках. За даними СБУ, суд констатував, що Йосип Сталін (Джугашвілі), В’ячеслав Молотов (Скрябін), Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар і Мендель Хатаєвич скоїли злочин геноциду, передбачений Кримінальним кодексом України.

Водночас суд закрив кримінальну справу у зв’язку з їхньою смертю.

Як заявив керівник СБУ Валентин Наливайченко, внаслідок Голодомору Україна втратила понад 10 мільйонів людей, із них близько 4 мільйонів померли безпосередньо від голоду, решту складають ненароджені.

За матеріалами: Zaxid.net

Панахиду очолив о. Роман Поправка, парох парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Кишинева разом з місцевою громадою св. Володимира. На акції були присутні консул України в м. Бельц пан Святослав Драч з працівниками консулату та представники українських організацій.

Під час панахиди присутні запалили свічки, які після поклали біля Меморіального знаку «Свічка пам’яті».

В цей же день в «Духовно-культурному центрі УГКЦ ім. Митрополита Шептицького» м. Кишинів була відслужена заупокійна Св. Літургія з панахидою. Відтак представники центру на запрошення Посольства України прийняли участь в церемонії запалення символічних свічок в пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років, яка відбулася на території Посольства України в Молдові.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ


фото: Олена Качуровська

Київська міська державна адміністрація вирішила 28 листопада запалити 30 тисяч свічок на схилах парку Слави біля Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору, розташованого по вулиці Січневого повстання (Мазепи), 15а.Про це повідомив перший заступник голови міськадміністрації Анатолій Голубченко.

«Є 30 тисяч свічок», – повідомив Голубченко.

За словами Голубченка, комунальне об’єднання Київзеленбуд у п’ятницю, 27 листопада, почало розставляти на схилах парку підставки для свічок, а з 9:00 28 листопада почне їх запалювати.

Тривалість горіння цих свічок складає близько 16 годин.

Голубченко зазначив, що запалення свічок на пагорбах парку Слави стає щорічною традицією вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

Згідно з результатами експрес-опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, більше половини громадян України не вважають Голодомор 1932-1933 років геноцидом лише українців.

Нагадаємо, що минулого року 22 листопада Ющенко поклав квіти до пам’ятного знака Жертвам Голодомору 1932-1933 років на Михайлівській площі.

Джерело: Новинар