CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » Біблія

Дух і життя

часопис CREDO — Fri, 27 Apr 2012 15:23:09 +0000

Роздуми до Слова Божого на суботу ІІІ Великоднього тижня

В Євангелії, яку Церква дає нам на сьогоднішній день, читаємо слова Господа:

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

Де вперше в Святому Писанні вжито цих двох слів «дух» і «життя»? Відкриймо опис створення першої людини – Адама:

Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих (дух) життя, і чоловік став живою істотою (Бут 2, 7).

Саме тут постає людина – в Божих руках отримує духа і починає жити. Навіть фізично неможливо вимовити слова, щоб спершу не набрати повітря, а потім його не видихнути.

“ Якщо хочеш мати Святого Духа, не оминай Слова!

Коли приймаєш Слово, яке вимовив Ісус, приймаєш також Святого Духа. Дух дає Слово і сам даний в Слові. Слово натхнене Духом, надихає Ним (Раньєро Канталамесса OFMCap). Можливо, тому під час П’ятидесятниці Святий Дух зійшов на Апостолів не у вигляді вогняних рук чи ніг, а вогненних язиків, після чого Апостоли проголошували великі діла Божі.

Якщо хочеш мати Святого Духа, не оминай Слова!

Бог робить чудеса

часопис CREDO — Tue, 24 Apr 2012 16:28:49 +0000

Роздуми до Слова Божого на свято Євангеліста Марка

Віра в Боже Слово відчиняє двері для чудесного Божого втручання, вона неначе джерело, яким струмує Божа потуга, Божа благодать – у те чи те русло, в ту чи ту сферу мого життя. Чуда супроводжуватимуть тих, хто увірує.

Євангеліст Марко, розповідаючи про служіння ранньої Церкви, підкреслює, що Господь стверджував слово чудесами. Грецький вираз бебайо означає «укріпляти», «робити міцним», «гарантувати». Чудеса супроводжували слово проповіді. Інші значення слова епаколутхео – «йти по п’ятах», «наслідувати», «переслідувати», «йти поруч, близько». Розгляньмо ще слово «чудо», або «знак» – семейон. У Євангеліях воно означає знак Божої міці, який спонукає до віри. Натомість у класичній літературі слово семейон могло означати «підпис під документом». Такий термін стосувався офіційного документа, який звіщав вердикт суду. Господь обіцяє підтверджувати вірогідність свого Слова конкретними фактами, ділами сили і могутності.

“ Досліджуй Слово, молися Словом Бога, проголошуй іншим – і відважся просити Бога про чудо

Коли ми читаємо Слово Боже, або проповідуємо комусь іншому, і нічого не відбувається, не стається жодних змін, то це й справді має нас насторожувати. Не знаки мають привертати нашу увагу, а їх брак у нашому проповідуванні… В чому ж клопіт? Як на мене, причин може бути кілька:

• Брак контакту зі Словом Божим: знаки супроводжують СЛОВО. Йдеться не просто про інтелектуальне вивчення Біблії, а про молитву Словом Божим, про те, щоб дозволити Слову показати правду про нас, і прийняти її.

• Ми звикли так жити і переживати своє християнство, ніби воно є чимось ординарним, як «нічого особливого». Для нас чудо, знак сили Божої – велика подія, надзвичайна, призначена для якоїсь духовної еліти. Багато християн не вірять у чуда, отож і не чекають чогось надзвичайного. Натомість у служінні Ісуса, а також у досвіді перших спільнот чудо було чимсь нормальним, знаки і прояви сили Бога були інтегральною частиною церковного служіння.

• Брак відваги: інколи ми просто боїмося просити про чудо, бо в глибині свого серця думаємо, що Господь нас не вислухає. Набагато легше вмовити хворого прийняти свої страждання, ніж помолитися про його цілковите зцілення.

Гадаю, що ризикувати варто, бо це розвиватиме нашу віру. Бог – правдомовець.

Що ж робити? Досліджуй Слово, молися Словом Бога, проголошуй іншим – і відважся просити Бога про чудо.

Папа про Писання і Передання

часопис CREDO — Mon, 23 Apr 2012 10:08:15 +0000

Боже слово не обмежене лише тим, що воно записане. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI у своєму посланні, скерованому учасникам Пленарної Асамблеї Папської Біблійної Комісії, яка цими днями відбувалась у Ватикані на тему «Натхнення та Істина Біблії».

У листі, написаному в останній день засідань, 20 квітня, на ім’я кардинала Вільяма Левади, Префекта Конгрегації Віровчення, який також очолює згадану комісію, Папа вказує на те, що згадана тема є «фундаментальною для правильного пояснення біблійного послання. Саме натхнення, як Божа дія, спричиняється до того, що в людських словах виражається Боже слово». Папа наголошує, що «інтерпретація священних текстів, яка не зважає або забуває про їхнє натхнення, не бере до уваги їхньої найважливішої та найціннішої характеристики, тобто, їхнього походження від Бога».

Саме завдяки дарові натхнення книги Святого Письма мають силу прямого та конкретного заклику. «Але, – додав Бенедикт XVI, – Боже слово не залишається обмеженим в тому, що воно записане. Якщо й справді акт об’явлення завершився зі смертю останнього Апостола, об’явлене слово і далі звіщається та пояснюється живим Переданням Церкви». Церковна традиція, яка бере свій початок з апостольських часів, за словами Папи, розвивається завдяки допомозі Святого Духа та зростає з роздумуваннями та дослідженнями віруючих, з особистим досвідом духовного життя та через проповідь єпископів.

Святіший Отець пише, що необхідно поглиблювати вивчення теми натхнення та істини Біблії, бо «для життя та місії Церкви є фундаментальним, щоб священні тексти пояснювалися відповідно до їхньої природи».

За матеріалами: Радіо Ватикан

У Ватикані обговорюють богонатхненність та істинність Біблії

часопис CREDO — Tue, 17 Apr 2012 09:40:36 +0000

Від 16 до 20 квітня у Ватикані відбуваються засідання щорічної Пленарної сесії Папської Біблійної Комісії. Зустріч відбувається під проводом кардинала Вільяма Левади, Префекта Конгрегації Віровчення, та о. Клеменса Стока, ТІ, Генерального Секретаря згаданої комісії.

Члени цього дорадчого органу Апостольської Столиці продовжують обговорювати тему «Натхнення та істина Біблії». Першим етапом досліджень є вивчення того, яким чиною тема богонатхненності та істини проявляються у різних книгах Святого Письма. Кожен член комісії, відповідно до своєї компетенції, представить доповідь, яка пізніше підлягає колегіальному обговоренню.

За матеріалами: Радіо Ватикан

У конкурсі на краще знання Біблії перемогла католичка

часопис CREDO — Tue, 03 Apr 2012 16:05:15 +0000

Дев’ятикласниця Ольга Фігуш з Тернопільщини перемогла у V Всеукраїнській олімпіаді «Юні знавці Біблії», яка 29-30 березня відбувалась в Острозі Рівненської області.

Ольга мешкає у селищі Скала-Подільська, що на на Тернопільщині, і є парафіянкою місцевої греко-католицької церкви Успення Пресвятої Богородиці.

В олімпіаді «Юні знавці Біблії» брали участь старшокласники з різних місцевостей. До їх конкурсних випробовувань входило написання соціального проекту для допомоги дітям-сиротам та його усний захист перед членами журі, письмові тести на знання Святого Письма, дебати на тему «Християнські моральні цінності – запорука доброчесного життя. Чи є альтернатива у ХХІ столітті?».

В олімпіаді взяли участь понад сто підлітків з різних куточків України. Конкурс проводив Національний університет «Острозька академія», за підтримки Міністерства освіти і науки України.

У підготовці до олімпіади і фінансуванні поїздки дівчині допомогли вчитель християнської етики Ірина Кунька та місцевий священик о.Василь Германюк.

Не Біблія і не тисячолітня

часопис CREDO — Mon, 12 Mar 2012 09:33:53 +0000

Рукопис, представлений наприкінці лютого ц.р. як знайдена в Анкарі «тисячолітня Біблія», не є ні Біблією, ні тим більше тисячолітньою, повідомляє агенція KIPA-APIC.

Новина, яку слідом за турецькими засобами інформації підхопив цілий світ, уже встигла викликати пристрасні суперечки як у мусульманському світі, так і серед християн.

Між тим достатньо бодай трохи знати давньосирійську мову, аби прочитати на форзаці книги слова: «В ім’я Господа нашого ця книга була написана для монахів високого монастиря в Ніневії 1500 року нашого Господа».

Як писали турецькі ЗМІ, нововідкритий текст немовби заперечує божественність Ісуса Христа і проголошує майбутній прихід пророка Мухаммада. Однак викладач східного богослов’я та релігієзнавства Мусса Йараміс, ассиро-халдей, який народився в Туреччині, а сьогодні мешкає в Бельгії, каже, що обман турецьких журналістів легко розкрити.
«Ми не маємо змоги розглянути текст детально, хоча зображення книги засоби масової інформації поширили всюди. Але, на щастя для нас, вони сфотографували праву сторінку, і очевидна брехня постає перед нашими очима».

В інтерв’ю виданню Dieutv.com Мусса Йараміс каже, що книга постала у Південній Сирії (Халдейська земля). Цей рукопис не є ані Біблією в цілому, ні Євангелієм, а лише книгою, написаною для монахів. Вона постала через багато століть після появи ісламу, і, відповідно, про «пророцтва» щодо Мухаммада не може бути й мови. Те, що в тексті сказане про Ісуса, малозрозуміло і не може бути авторитетним свідченням.

Однак турецькі ЗМІ створили навколо «сенсаційної» знахідки неймовірний ажіотаж. Рукопис проголошено «істинним Євангелієм, яке приховував Ватикан».

Насправді ж книга може бути списком неканонічного «Євангелія від Варнави». Це дуже пізній псевдо-апокрифічний текст, написаний невідомим автором або авторами, імовірно, мусульманами. Він відомий за двома копіями італійською та іспанською мовами, датованими кінцем XVI ст. Дослідники однодушно визнають т.зв. «Євангеліє від Варнави» середньовічною підробкою, виготовленою заради пропаганди ісламського погляду на Ісуса Христа як на пророка, а не Боголюдину.

За матеріалами: Седмица.Ru

Джек-пот у 210 мільйонів доларів американка тримала в Біблії

часопис CREDO — Thu, 08 Mar 2012 13:19:14 +0000

Нещодавно американське агенство новин «Reuters» повідомило надзвичайну новину: 81-літня пенсіонерка Ліїза Вайт стала власником найбільшого джек-поту за всю історію американської лотереї.

За словами жінки, ввечері вона купила лотерейний білет і вирішила нічого не казати про нього рідним: вона поклала його в свою Біблію і лягла спати, а вже на ранок її чекав дуже приємний сюрприз – 210 млн. доларів!

«Я дуже щаслива за себе і свою сім’ю. Нас дійсно благословив Бог», – сказала Вайт.

За матеріалами: kyrios.org.ua

Рукописне Євангеліє часів дитинства Данила Галицького перекладають на українську

часопис CREDO — Sat, 03 Mar 2012 12:56:39 +0000

Фото: Андрій Янович / Gazeta.ua

Одне з найдавніших рукописних Євангелій України – Бучацьке, написане галицько-волинською говіркою на початку ХІІІ століття, почали перекладати на українську мову.

Забутий рукопис віднайшло тернопільське земляцтво.

«Почалося все років сім тому, коли міський голова Бучача Омелян Степанович Оверко в розмові зі мною згадав про існування такого унікального видання. За деякий час пошуків по бібліотеках, музеях і архівах Західної України, вдалося дізнатися що вцілілий оригінал рукопису і справді існує, і зберігається в Львівському національному музеї ім. А.Шептицького. Це велике щастя, що така цінність вціліла. Напевне, на певному історичному етапі добрі люди долучилися до того, щоб ця книга стала маловідомою. Інакше, боюся, її чекала б доля тих інших тисяч унікальних книг з української давнини, які за радянської доби були знищені, або просто пропали», — розповів Ярослав Фліссак, голова ГО «Земляцтво тернополян у Києві».

Минулого року організація видала 300 примірників Євангелія в оригіналі великим форматом. Видання профінансували меценати.

Зараз тернопільське земляцтво організовує переклад рукопису на українську.

«Під час зустрічей на Тернопільській землі виникла ідея зробити переклад рукопису, і видати його великим тиражем – аби зі змістом унікальної памʼятки могло познайомитися велике коло охочих. Вже отримали на це благословення блаженнішого Святослава. Думаю, за два місяці робота буде завершена», — каже активіст Тернопільського земляцтва Володимир Бедриківський.

Мистецтвознавець Віра Свєнціцька в своєму дослідженні Бучацького Євангелія припускає, що воно було написане в Богородицькому монастирі села Городище поблизу Володимира Волонського. Пізніше зберігалося в Хрестовоздвиженівському василіанському монастирі в Бучачі – саме звідси і сучасна назва рукопису, дана йому дослідниками. До наших часів повний текст Євангелія не вцілів залишилося лише 160 листків. Невідомо коли було втрачено перші сторінки Євангелія та деякі з середніх. Попри це воно вважається одним з найцінніших в Україні, адже написане за 400 років до Пересопницького, на якому складають присягу президенти.

За матеріалами: Gazeta.ua

У Польщі безперервно прочитають усю Біблію

часопис CREDO — Thu, 01 Mar 2012 15:14:06 +0000

В польському місті Познань 4 березня в храмі Всіх Святих почнеться безперервне 122-годинне читання Біблії, яке транслюватиме по телебаченню.

Спеціально надруковану Біблію, вага якої становить 18 кг, поділили на 1,5 тис. фрагментів, розповів один з організаторів читання о. Роберт Корбік, який зазначив, що в заході братиме участь 21 парафія.

Біблію почне читати архиєпископ Познані Станіслав Гандецкі, потім його змінить керівник Міжнародного ярмарку в Познані Анджей Бирт.

Перше безперервне читання Біблії відбулось у Познані у 2005 році. Тоді 876 осіб прочитали Книгу за 119 годин 2 хвилин і 42 секунд. А в 2008 році таке ж читання вперше провели у Римі – Папа Римський Бенедикт XVI також брав у ньому участь.

За матеріалами: katolik.ru

Біблійні корені сучасної англійської мови

часопис CREDO — Thu, 01 Mar 2012 10:41:21 +0000

Лондон – 2011 рік був позначений виданням офіційних нових перекладів Біблії у Норвегії та Росії. Нова норвезька Біблія стала великою подією в культурному житті країни, підштовхнувши наукові дискусії про мову та історію. Нове видання Біблії виявилося бестселером у Норвегії.

В Англії минулого року також було чимало культурних подій, пов’язаних з Біблією. Йдеться про 400-річчя появи Біблії короля Якова, яка, за твердженням науковців та митців відчутна і в п’єсах Вільяма Шекспіра, і навіть у сучасній розмовній англійській мові.

Так склалося, що Англія і Біблія пов’язані також з українською мовою, бо саме тут, у Лондоні, 1962 року вперше вийшов повний переклад Біблії сучасною українською мовою, здійснений професором Іваном Огієнком.

У перші місяці 1604 року, за розпорядженням короля Якова Першого, зібралися 54 найкращі науковці – представники Англіканської церкви. Вони були поділені на 6 груп, і кожна з них працювала над певною частиною Біблії.

Робота тривала 7 років у Лондоні, Оксфорді та Кембриджі. Книга, яка вийшла друком 1611-го року, не була першим перекладом Біблії англійською мовою і згодом було чимало інших, але англійський король Яків Перший на початку сімнадцятого століття сприяв процесу створення книги, яка мала величезний вплив на формування англійської літературної мови.

Перший підручник для усіх

Упродовж століть Біблія короля Якова була часто єдиною книгою у більшості англійських помешкань. Це була книга, по якій навчалися читати, слухаючи її в кожній церкві на кожній службі, покоління англійців пізнавали поезію.

Професор Гордон Кампбел з Лестерського університету каже, що мова Біблії короля Якова з церков перемістилася на вулиці до часто навіть неписьменних людей.

«Біблія, яку вони чули в церкві, увійшла в розмовну мову. Згодом біблійний контекст часто забували», – каже професор Кемпбел. Але крилаті вислови на зразок «велетень на глиняних ногах» залишалися. Навіть коли зараз лондонці кажуть про свого начальника, що він їм «застряг, як колючка в тілі», то і не підозрюють, що цитують Біблію.

Англійські лінгвісти кажуть, що Біблія короля Якова сильна тим, що була написана саме для читання вголос. Вони вказують на використання там десятискладового п’ятистопного ямбу, що перетворює складні рядки на вірші, які легко запам’ятовуються.

Існують твердження, що від Шекспіра в сучасну англійську розмовну мову перейшло 100 ідіом, а з Біблії – 257.

Богдан Цюпин, Радіо Свобода

Аудіобіблія – Книга Вихід

часопис CREDO — Thu, 01 Mar 2012 05:01:38 +0000

Українська Біблія, 2006, Переклад о. Івана Хоменка ІІІ-й ЧСВВ
Мова: українська, читає Ігор Козлов

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

Розділ 4

Розділ 5

Розділ 6

Розділ 7

Розділ 8

Розділ 9

Розділ 10

Розділ 11

Розділ 12

Розділ 13

Розділ 14

Розділ 15

Розділ 16

Розділ 17

Розділ 18

Розділ 19

Розділ 20

Розділ 21

Розділ 22

Розділ 23

Розділ 24

Розділ 25

Розділ 26

Розділ 27

Розділ 28

Розділ 29

Розділ 30

Розділ 31

Розділ 32

Розділ 33

Розділ 34

Розділ 35

Розділ 36

Розділ 37

Розділ 38

Розділ 39

Розділ 40

← попередня книга

Аудіобіблія – Книга Буття

часопис CREDO — Sun, 26 Feb 2012 19:56:18 +0000

Українська Біблія, 2006, Переклад о. Івана Хоменка ІІІ-й ЧСВВ
Мова: українська, читає Ігор Козлов

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

Розділ 4

Розділ 5

Розділ 6

Розділ 7

Розділ 8

Розділ 9

Розділ 10

Розділ 11

Розділ 12

Розділ 13

Розділ 14

Розділ 15

Розділ 16

Розділ 17

Розділ 18

Розділ 19

Розділ 20

Розділ 21

Розділ 22

Розділ 23

Розділ 24

Розділ 25

Розділ 26

Розділ 27

Розділ 28

Розділ 29

Розділ 30

Розділ 31

Розділ 32

Розділ 33

Розділ 34

Розділ 35

Розділ 36

Розділ 37

Розділ 38

Розділ 39

Розділ 40

Розділ 41

Розділ 42

Розділ 43

Розділ 44

Розділ 45

Розділ 46

Розділ 47

Розділ 48

Розділ 49

Розділ 50

наступна книга →

У Туреччині знайшли Біблію, якій 1 500 років

часопис CREDO — Fri, 24 Feb 2012 14:33:25 +0000

Фото: Фото haberimport.com

У Туреччині знайдено Біблію, написану півтора тисячоліття тому — фоліант э товстою шкіряною палітуркою з тонкими сторінками зі шкіри, списаними текстом арамейською і ассирійською мовами.

Археологи знайшли Біблію, яка 8 років була у розшуку, і зараз поліції вдалося її вилучити при затриманні членів групи контрабандистів у південній частині країни.

Книгу поміщено в Етнографічний музей Анкари. За словами експертів їй треба пройти тривалий процес реставрації.

За матеріалами: ZN.UA

Чи правда, що Адам прожив 930 років?

часопис CREDO — Tue, 21 Feb 2012 12:16:47 +0000

Складні питання

Адам та Єва після гріхопадіння

Питання: «Як потрібно ставитися до слів із Біблії про тривалість життя перших людей? Чи Адам насправді прожив 930 років?»

Відповідь: Як ми вже казали, Книгу Буття не варто читати як хронологію життя наших прабатьків. У ній є реальні факти й дати, але вони скеровані на те, щоб передати нам відомості надприродного характеру, що стосуються духовного життя.

У «Єрусалимській Біблії» дано такий коментар до Книги Буття: «Така генеалогія наведена задля того, щоби заповнити прогалину між сотворенням світу і потопом, так само, як родовід Сима (див. Бут 11,10-32) заповнює собою час від потопу до Авраама. Таким чином, у ньому не варто шукати історію і точну хронологію. Автори священних текстів приписували прабатькам надзвичайне довголіття, оскільки вважалося, що тривалість людського життя скоротилася в ході великих світових епох… Це скорочення було співвіднесене з примноженням зла, адже довге життя – це Боже благословення, і його вважається одним із привілеїв месіанської ери».

В інших авторитетних коментарях стверджується, що число років у Книзі Буття ще не таке велике, як у месопотамських генеалогіях (там сказано, що деякі царі жили по 30 тисяч років). Тривалість днів прабатьків мала вказувати на певний «золотий період». Також не варто забувати, що ці персонажі очолювали цілі племена, і нерідко їхній образ вміщував у себе історію всього племені.

Більш древні тлумачі казали, що тривалість життя прабатьків залежала від їхнього темпераменту, від якості їжі, від умов життя, які, певно, до потопу були інакші. Але насамперед довголіття було волею Бога, Якому було завгодно, щоб люди розмножувались і заселяли землю.

Радио Ватикана

Формування канону Нового Завіту як богословський аргумент у полеміці з протестантами

часопис CREDO — Mon, 06 Feb 2012 11:06:33 +0000

Католицька Церква ось вже не одну сотню років з часу протестантської Реформації регулярно зазнає критики з боку протестантів, які звинувачують католиків у відступах від апостольського вчення, зафіксованого в Письмі Нового Завіту. Зіставляючи прочитане в Євангеліях і апостольських посланнях із вченням і практикою сучасної Католицької Церкви, протестанти констатують численні відмінності, відступи і додатки. Їх вердикт суворий: католики не є справжніми послідовниками Ісуса Христа. Використовуючи як основну богословську парадигму принцип Sola Scriptura, діти Реформації відкинули авторитет Церкви і відчули себе компетентними засновувати нові церкви, які спираються на Біблію як на єдиний зразок і критерій церковної практики та віровчення. У цій статті ми спробуємо показати, що процес канонізації Писань Нового Завіту є сам по собі сильним богословським аргументом, здатним похитнути впевненість протестантів у правильності їхньої критики католицької Традиції.

Протестантське пояснення складання канону Нового Завіту

Оскільки протестантизм — явище різноманітне і невпорядковане, представляти його позицію з того чи іншого богословського питання можна тільки за деяким застереженням. У нашому випадку ми обмежимося поданням позиції так званого євангелічного протестантизму — найбільш поширеної в Україні протестантського течії, представниками якого є такі деномінації як баптисти, євангелісти та п’ятидесятники.

Авторитет Ісуса Христа

Одним з найважливіших критеріїв канонічності творів апостольського століття протестанти вважають авторитетність висловів Ісуса Христа, які ці книжки містять. Вислови Божественного Вчителя передавалися як усно, так і письмово, і чотири канонічні Євангелія, на думку протестантів, авторитетні саме в силу слів Христа, які містяться в них. Інші Євангелія були визнані неканонічними або через наявність в них сумнівних висловів, приналежність яких Ісусові була спірною і не відповідала усній традиції, або тому, що вони не були широко відомі і поширені в основних помісних церквах, що побічно свідчило про неапостольське авторство. «Характерна риса апокрифів — підробка. Підроблений є автор книги, підроблені ідеї, іноді підроблений навіть стиль автора» [Олег Козырев. Формирование канона Нового Завета. // AMEN №2, 2005, с. 20]

Апостольський авторитет

Численні протестантські автори часто підкреслюють апостольське авторство як головне, що відрізняє неканонічну книгу від канонічної. Протестанти вважають, що будь-який твір духовного змісту повинен автоматично включатися в канон просто в силу апостольського авторитету. «Критерій формування канону новозавітних книг був таким самим, як при відборі книг Старого Завіту. Це давнина, авторитет і схожість з однією або двома іншими книгами. [...] Іншим важливим критерієм стала наявність апостольського авторства або його відсутність» [Рональд Янгблад. Как у нас появилась Библия. // Канон священного Писания. СПб. 1993].

Неапостольське авторство Євангелій від Марка і Луки протестантів не бентежить, тому що ці твори, на думку протестантів, авторитетні через наявність в них слів Самого Ісуса Христа. Недолік цього критерію полягає в нездатності пояснити, чому такі апокрифічні твори, як Євангеліє від Томи, апокаліпсис Петра і їм подібні, що носять, здавалося б, імена апостолів, в канон все ж включені не були. Також не зрозуміло, з якої причини в корпус Священного Писання увійшли послання апостола Павла, адже формально Павло не був одним з безпосередніх учнів Ісуса.

Поширеність книг

Третім ключовим чинником канонічності протестанти називають поширеність книг по всій території розселення християн. Поширеність свідчила про те, що ці твори використовуються у богослужіннях, себто правильні і авторитетні книги передавалися християнами від громади до громади в рамках процесу заснування нових церков. «У II-III століттях з’явилися перші переклади Писання іншими мовами. Наявність перекладів свідчить про те, що ці книги використовувалися в практиці ранньої церкви» [Олег Козырев. Формирование канона Нового Завета. // AMEN №2, 2005, с. 19].

Принцип богонатхненності

Четвертим, більш універсальним фактором, що дозволяє відрізнити канонічне писання від неканонічного, є богонатхненність тексту. Якщо автор писав свій твір під проводом Духа Святого, значить написане ним можна вважати Словом Божим, вважають протестанти. Однак яким є критерій богонатхненності? Хто і на основі чого може визначити наявність богонатхненності в тому чи іншому тексті? Протестантські богослови усвідомлюють суб’єктивність цього критерію: «Хоча богонатхненність є самоочевидною умовою канонізації тексту, ми не зустрічаємо прикладів, коли богонатхненність використовувалася би як вирішальний критерій розрізнення, згідно з яким всі тексти, що є доктринально коректними, оголошувалися би позбавленими богонатхненності» [K. Stendahl. The Apocalypse of John and the Epistles of Paul in the Muratorian Fragment, op. cit., p. 243].

Божественне провидіння

Але все ж таки найголовнішою причиною, що вплинула на формування новозавітного канону, протестанти називають волю Божу: «Вчені, ведені Божественним Провидінням, у другій половині IV століття встановили межі канону Нового Завіту» [Рональд Янгблад. Как у нас появилась Библия. // Канон священного Писания. СПб. 1993]. Тільки ця причина, на відміну від перерахованих вище, може узгодити всі складові процесу канонізації книг і виправдати довіру протестантів як до сучасного канону Нового Завіту загалом, так і до тексту книг, що входять до нього.

Причини невизнання ролі Католицької Церкви

Не бажаючи визнавати в процесі канонізації писань Нового Завіту ключову роль Церкви як Тіла Христового, яке сили пекельні не переможуть (Мт 16:18), протестанти висувають які завгодно критерії та причини відбору канонічних книг, крім самої головної — авторитету Церкви. Тому зрозумілі виповнені розчаруванням слова протестантського біблеїста Річарда В. Гаффіна: «Ясно, що Церкви так і не вдалося встановити критерій. Більш того, видно, що спроби наполягати на одному з критеріїв приречені на невдачу» [Ричард В. Гаффин. Новый Завет: знаем ли мы наверняка? // Канон священного Писания, с. 11. СПб. 1993].

Визнавши, що критерієм канонічності писань Нового Завіту є сама Церква, «стовп і утвердження істини» (1Тим 3:15), протестанти змушені були б визнати і всі інші католицькі практики та доктрини як такими, що мають право на життя в силу тієї ж самої причини — рецепції Церквою.

Церква — її думка, її авторитет і повноваження представляти Христа на землі — ось є відсутня ланка в протестантському поясненні процесу канонізації книг Нового Завіту. Припустивши, що саме Церква повноважна і відповідальна «в’язати і вирішувати» (Мт 16:19; 18:18) на землі з питань канону, ми отримуємо найбільш послідовний критерій, який пояснює всі протестантські нестикування.

«У Переданні Церква пізнає повний канон Священних Книг, і Святе Письмо в ній розуміється глибше і безперервно стає дієвим. Так Бог, що говорив в давнину, невпинно розмовляє з Нареченою Свого улюбленого Сина, і Святий Дух, що через нього живий голос Євангелія звучить в Церкві, а завдяки неї — у світі, вводить віруючих в повноту істини і рясно вселяє в них слово Христове». [Догматична конституція про божественне Об’явлення Dei Verbum, 8].

На закінчення слід зазначити, що в середовищі протестантів вже стало чути голоси тих богословів, які піддають принцип Sola Scriptura справедливій критиці.

Важкі запитання: Звідки взялася дружина у Каїна?

часопис CREDO — Wed, 01 Feb 2012 06:16:42 +0000

Питання: «Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина – Енох» (Бут. 4, 17).

Звідки у Каїна взялася дружина? І оскільки він вирішив побудувати місто, то людство тоді не було однією лише сім’єю з чотирьох осіб? Хто жив би у цьому місті?

А далі написано: «Тоді Адам знову спізнав свою жінку, й вона вродила сина й назвала його Сет, бо, мовляв, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що його вбив Каїн. У Сета теж народився син, і він дав йому ім’я Енос. І тоді почали закликати ім’я Господнє.» (Бут 4, 25-26). Виходить, що Сет ніби відшкодував смерть Авеля? А від кого породив сина Сет?

Відповідь: Перш, ніж перейти до відповіді на конкретні поставлені запитання, необхідно сказати кілька слів про те, як взагалі слід читати Книгу Буття.

30 червня 1909 року Біблійна комісія опублікувала Декрет про історичний характер перших трьох глав Книги Буття. За допомогою цього Декрету, по-перше, відкидаються судження, згідно з якими Буття є східними міфами, просто «очищеними» від політеїзму і пристосованими до єврейської релігії. Відкидається також думка, що Буття містить у собі алегорії та символи релігійних і філософських істин, які не відповідають об’єктивній реальності. І, нарешті, Декрет відкидає думку, згідно з якою Буття – це легенди, які були частково вигадані з повчальною метою.

У Декреті перераховуються факти, описані у Книзі Буття, які не піддаються сумніву: такі, як сотворення всіх речей Богом на початку часів, сотворення людини, гріхопадіння перших людей. Що стосується питання про те, яким чином всі ці факти відбувалися, Декрет говорить: «У написанні першої частини Буття священний автор не мав наміру дати наукове пояснення потаємної суті видимих речей і описати точний порядок сотворення, але він прагнув дати своєму народу доступне йому пояснення, відповідне стилю спілкування того часу і почуттів людей. Тому в її тлумаченні не слід прагнути з точністю і сталістю до стилю наукової мови».

І далі: «Не слід завжди і неодмінно сприймати у власному розумінні всі окремі слова і фрази, що зустрічаються в цих главах. Тому допустимим є відволіктися від цього сенсу в тих випадках, коли використані вирази є очевидно неточними або метафоричними, або ж антропоморфічними, коли якийсь аргумент скасовує буквальне значення або ж якась необхідність змушує від нього відмовитися». «Інтерпретуючи уривки, які Отці та Вчителі Церкви сприймали по-різному, не висловлюючись виразно і точно, допустимо підтримувати і захищати думки, які кожному здаються розумно доказовими, враховуючи судження Церкви і зберігаючи аналогію віри». І ще: «У назві та поділі шести днів, про які йде мова у першій частині Буття, слово « yom» – «день» – можна розуміти у буквальному сенсі, як природний день, або ж в іншому сенсі, як певний відрізок часу. Не забороняється також вільно дискутувати з цього питання».

У 1948 році Папська Біблійна комісія направляє лист Паризькому Архиєпископу, в якому роз’яснює: «Питання літературних форм перших 11 глав Буття вельми неясне і багатоскладове. Ці літературні форми не відповідають жодній із класичних категорій і не можуть бути проаналізовані у світлі греко-латинських або сучасних літературних жанрів. Тому не можна заперечувати чи стверджувати їх історичність у цілому, не застосовуючи до них несправедливо правила будь-якого літературного жанру (…) Заявляючи апріорі, що ці розповіді не містять історії в сучасному розумінні цього слова, можна без зусиль прийти до висновку, що вони її не містять ні в якому сенсі. Проте, вдаючись до простої образної мови, що відповідає мисленню менш просунутого людства, вони передають основні істини, які лежать в основі домобудівництва спасіння, і в той же час народний опис витоків людського роду і вибраного народу.»

Енцикліка «Humani generis», пояснюючи деякі моменти Книги Буття, підкреслює і узагальнює, по суті, ту ж думку: автор перших глав Буття використовує просту і метафоричну мову, що відповідає менталітету народу. І якщо якісь елементи взяті з народних оповідей, то не можна забувати, що це було зроблено за Божественним натхненням, яке вберегло їх від будь-якої помилки у виборі та оцінці цих джерел. Таким чином, народні перекази, включені у Біблію, не можна ставити на один рівень з міфологією, плодом фантазії народів.

Отже, перейдемо до конкретних запитань: Звідки у Каїна взялася дружина? Якщо, крім його батьків, не існує жодної людини? Звідки взялася дружина для Сета і хто буде жити у місті, заснованому Каїном? Відповідь, напевно, автор запитання вже знайшов сам: її потрібно шукати саме у ключі всього вищесказаного. Згідно священного тексту, Адам прожив довго і залишив після себе безліч синів і дочок, про імена яких не повідомляється. Коли євреї розповідали своїм дітям про сотворення світу і про священну історію, то вони повинні були відповідати їм на ті ж самі запитання, які ставить сьогоднішній читач Біблії. І відповідь потрібно шукати у п’ятому розділі Буття: « Ось книга родоводу Адама. Коли Бог сотворив людину, він створив її на подобу Божу. Сотворив він їх – чоловіка й жінку, і благословив їх, і дав їм ім’я «людина» тоді, коли сотворив їх. Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім’я Сет. Віку ж Адамового, після того, як народився Сет, було 800 років, і породив він інших синів і дочок. Всього прожив Адам 930 років і аж тоді помер.» (Бут 5, 1-5).

Перечитавши ще раз ці фрази, ми не тільки знаходимо відповідь на наші запитання про кількість людей, але і більше ясності у тому, що означає наслідок первородного гріха, що проявляється у пошкодженні людської природи. А також розуміємо сенс обітниці про спасіння людства, спасіння людини від пошкодження її єства. Це обітниця поступово йшла до свого виконання разом із рухом людства до цього спасіння, аж до пришестя Ісуса Христа, Воскресіння Якого стало запорукою для нашого преображення, преображення нашої людської природи.

Ще раз повертаючись до способу читання Святого Письма, нагадаємо рекомендації, яким ми завжди повинні слідувати, коли долучаємося до читання святих текстів. Їх дає нам ІІ Ватиканський Собор у догматичної конституції «Dei Verbum»: «Оскільки Бог говорив у Святому Письмі через людей і до людства, то тлумач Святого Письма, щоб усвідомити, що Бог хотів нам повідомити, повинен уважно дослідити, що автор насправді мав намір сказати і що Богу було вгодно відкрити нам через його слова. Щоб з’ясувати намір автора святих текстів, потрібно, крім усього іншого, брати до уваги і «літературний жанр». Дійсно, істина викладається і виражається по-різному і різними способами у текстах історичних, пророчих, поетичних або в інших «мовних жанрах». Тому потрібно, щоб тлумач досліджував сенс, який автор хотів висловити і висловив у певних обставинах, відповідно до умов свого часу і своєї культури, за допомогою вживаних у його час літературних жанрів. Адже для правильного розуміння того, що автор хотів ствердити своїм текстом, потрібно звернути належну увагу як на звичні, природжені способи сприйняття, пояснення і розповіді, що існували за часів агіографа, так і на ті, що в ту епоху повсюдно вживалися у спілкуванні людей один з одним. Але, оскільки Святе Письмо слід читати і тлумачити за допомогою того ж Духа, під впливом Якого воно було написане, для вірного з’ясування сенсу святих текстів потрібно не менш ретельно звертати увагу на зміст і єдність усього Письма, враховуючи живе Передання всієї Церкви і згоду віри. Завдання ж екзегетів – згідно з цими нормами сприяти глибшому розумінню і викладу змісту Святого Письма, щоб завдяки цьому вивченню, у деякому розумінні підготовчому, визрівало судження Церкви. Бо все, що було сказане про тлумачення Біблії, врешті решт підлягає судженню Церкви, яка виконує Божественне доручення і служіння: зберігати і тлумачити Слово Боже».

Католицький Оглядач