Як заявив один із засновників федерації – Хлоя Кліффорд-Фріт, атеїсти побоюються, що християнські доктрини матимуть сильний вплив на підлітків.

«Вони не повинні вірити в наївну теорію створення світу, запропоновану християнством… Ми також хочемо показати дітям, наскільки безглуздим є погляд християнства на те, що гомосексуалізм є гріхом», – сказала вона.

Першою акцією атеїстів, як очікується, стане проведення літніх шкільних таборів, альтернативних традиційним християнським. Ініціатори заходу мають намір розповідати дітям про те, що християнське віровчення нібито негативно впливає на поведінку людини в суспільстві, пише британська газета «Санді телеграф».

Учасники кампанії збираються переконувати школярів в тому, щоб вони ігнорували все, чому їх вчать в школах на уроках по релігії, і щоб вони відмовлялися від спільних молитов.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Напередодні Львівська міська рада ухвалила розпорядження, згідно з яким від 29 липня 2010 року до 2011 року у Львові відзначатимуть Рік Митрополита Андрея Шептицького.

Новий фільм створено рекламно-продюсерським центром «Стар-ТВ» спільно з Львівською Архиєпархією Української Греко-Католицької Церкви та присвячена 20-літтю виходу цієї Церкви з підпілля.

Стрічка розповідає про меценатську підтримку Андреєм Шептицьким української спільноти у різних сферах — від шкільництва до культури. Автори фільму намагались показати ту місію, яку виконав Андрей Шептицький у житті українців не лише у Галичині.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Дякуємо Господу за дар його життя і просимо у Нього, щоб Милосердний Бог зволив йому оглядати безнастанно його в Царстві Небесному!

Життєпис
єрм. Василія Вороновського,
монаха студита

6 травня 1929 року – народився в с. Гумниська, Буського району, в сім’ї Івана і Ксенії. Сім’я мала шестеро дітей, троє з яких померли в дитячому віці. Таким чином залишились інших троє – Михайло, Василь (майбутній священик та монах-студит) та Юрій (на даний час Єпарх Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ).

1935 рік – вступив до місцевої школи, де закінчив 6 класів. 7 клас закінчував в Буську.
1938 рік – Отці Редемптористи провадять місії в с. Гумниська. В часі місій Василь Вороновський вирішує стати священиком-місіонарем.

1942 рік – вступає до Малої духовної семінарії у Львові відразу на 3 курс.

1945 рік – після закриття Малої семінарії продовжує навчання у Буській середній школі.

1948 рік – поступає до Львівського Державного Університету ім. Івана Франка на факультет німецької філології. Протягом часу навчання підтримує контакти з Греко-Католицьким духовенством, яке вимушено пішло у підпілля після Львівського псевдо-собору 1946 року.

1953-1970 роки – працює вчителем німецької та англійської мов, а також математики і фізики в селах Серники (1 рік), Гологори (5 років), Великосілки, Кизилів (11 років).

14 серпня 1959 року – отримує дияконські свячення з рук Преосвященного Владики Івана Слезюка.

15 серпня 1959 року – Преосвященний Владика Іван Слезюк поставляє Василія Вороновського у священичий сан.

16 серпня 1959 року – Перша Служба Божа в церкві в с. Куличків, що біля Белзу.

1965 рік – вступає до підпільного монастиря Студитів, де Архимандритом був підпільний єпископ Ніканор Дейнега.

27 вересня 1970 року – на празник Всемірного Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста з рук Архимандрита Ніканора Дейнеги приймає Схиму з новим монашим ім’ям Володимир.

Часи підпілля – єрм. Володимир Василій Вороновський відважно душпастирює як підпільний священик переважно по різних місцевостях Галичини, зокрема у селах Хлопчиці та Добряни.

12 лютого 1970 року – перший арешт єрм. Володимира Василія Вороновського за те, що хрестив дітей на хуторі Фійна (біля Крехова).

1976 рік – єрм. Володимир Василій Вороновський отримує дозвіл від Владики Василія Величковського на читання екзорцизму. Цей дозвіл пізніше підтвердив Митрополит Володимир Стернюк.

12 лютого 1985 року – другий арешт за те, що висповідав людину по вул. Головацького, 34 у Львові.

1 грудня 1989 року – третій арешт за публічну відправу в с. Хлопчиці.

1992 – 1996 роки – викладач Церковного Уставу та духівник Львівської духовної семінарії Святого Духа.

Часи свободи – єрм. Володимир Василій Вороновський проповідує місії майже по всій території України, а також поза її межами (Польща, Італія). Невід’ємною частиною усіх його місій є молитви за оздоровлення.

6 травня 2004 року – отримав особливе благословення з нагоди 75-ліття від блаженної пам’яті Папи Івана Павла ІІ.

21 липня 2010 року – прийняв Велику Схиму з рук рідного брата Преосвященного Владики Юліана Вороновського з іменем Василій.

31 липня 2010 року – Переставився до Господа о год. 5:40

Програма похоронних відправ

Львів

Храм св. Архистратига Михаїла Студійського Уставу УГКЦ

(вул. В.Винниченка, 22)

Субота, 31 липня

19:00 – Парастас

Неділя, 1 серпня

7:00 – Св. Літургія з панахидою

9:00 – Св. Літургія з панахидою

11:00 – Св. Літургія з панахидою

17:00 – Священичий Парастас

Понеділок, 2 серпня

7:00 – Св. Літургія з панахидою

9:00 – Св. Літургія з панахидою

Перевезення домовини до Унева

Унів

Святоуспенська Унівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ

19:00 – Парастас

Вівторок, 3 серпня

10:00 – Архиєрейська Божественна Літургія

Чин погребіння

Погребення на монашому цвинтарі в Уневі

Департамент інформації УГКЦ

]]> http://www.credo-ua.org/2010/07/31691/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/07/31688/ http://www.credo-ua.org/2010/07/31688/#comments Sat, 31 Jul 2010 13:19:26 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=31688
Дедалі більше дорослих та середнього віку італійців читають духовні та релігійну літературу.

Статистика стверджує, що протягом 2007-2009 років кількість таких читачів зросла на понад 10%. Зокрема популярністю користуються духовні книги, які стосуються питання сім’ї, етики, психології.

В загальному, духовна література займає приблизно 13% італійського видавничого ринку.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Католицька Церква не має важелів впливу на таке рішення влади Об’єднаного Королівства. Як заявляють високопосадовці Ватикану, Церква закупить певну кількість таких білетів, щоб уможливити малозабезпеченим людям відвідати папські богослужіння.

Рішення влади Великобританії є скандальним за своєю суттю. Але Церква намагається його не коментувати, щоб не загострювати і без того непрості стосунки між Католицькою Церквою та Великобританією. Що правда, деякі ЗМІ подавали інформацію про можливе скасування візиту Святішого Отця до цієї країни.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Благословення на спільне спорудження нової церкви надали: єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколай (Сімкайло) та єпископ Коломийсько-Косівської єпархії УПЦ (КП) Іван (Бойчук).

«З часу утворення нашої єпархії відносини з владиками УГКЦ у Коломиї складаються справді по-дружньому. У нас є спільна мета – побудова єдиної Церкви в Україні. Через проведення спільних заходів ми єднаємо наших вірних в одну християнську родину. Ми з владикою Миколаєм закликаємо наших священиків до спільних богослужінь, заходів, які можемо разом відправляти і проводити для утвердження єдності між людьми», – зазначив владика Іван.

«Йдучи дорогою Христового вчення та спільного обряду, ми бачимо фундаментальні основи єдності між Церквами Володимирового Хрещення. Для свідчення цієї єдності та християнської любові необхідні дії, що засвідчують наші наміри виконати Божий заклик до згоди. Благотворним прикладом має стати новий храм, де почергово будуть відправляти священики двох єпархій. Спільною молитвою за хворих, адже церква буде поруч з онкодиспансером, та іншими відправами будемо просити благословення для нашого народу, діяльної єдності Церкви в Україні», – наголосив єпископ Миколай.

За матеріалами: kolomyya.org

51-річний Абу Саймех ніколи раніше не читав Євангеліє.

Наразі каліграф вже майже повністю переписав текст Євангелія від Луки, який займає 65 великих сторінок. Окрім тексту, в книзі будуть кольорові ілюстрації, що змальовують земне життя Христа.

Подарунок планується вручити Бенедикту XVI 13 травня, коли він прибуде до Вифлеєму. Для книги буде виготовлена палітурка з оленячої шкіри і скринька з перламутру.

Абу Саймех навчався каліграфії в Багдаді. Зараз його майстерня у Вифлеємі знаходиться в декількох сотнях метрів від базиліки Різдва, яка побудована на місці, де за переказами народився Ісус. Він також викладає каліграфію в місцевому університеті. Подарунок для Папи був замовлений саме Абу Саймеху, оскільки його майстерність має визнання в місті. Два роки тому він виготовив рукописний Коран, який був піднесений палестинському президентові Махмуду Аббасу на честь Рамадану.

Раз на кілька днів в майстерню приходить священик, який перевіряє точність переписаного каліграфом тексту.

За словами мера Вифлеєма Віктора Батарсеха, міська влада вибрала для подарунку Понтифіку Євангеліє від Луки, тому що саме цей євангелист більше від інших приділяє увагу місту, де народився Ісус. «Це – послання всьому світу, що повідомляє, що християнство народилося у Вифлеємі, – підкреслив мер. – Наше місто – це також місце, де мусульмани і християни відносяться один до одного як брати». Населення Вифлеєма – близько 30 000 жителів, з яких приблизно третина – християни.

11 травня на прийомі у президента Ізраїлю Шимона Переса, Понтифік отримає в подарунок іншу книгу, ще більш незвичайну, – текст Тори, написаний із застосуванням нанотехнологій на шматку силікону розміром із зерно.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Фізичні страждання Христа починаються ще в Гетсиманському саду. «Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крові, що падали на землю» (Лк. 22:44).
Hematidrosis, або кривавий піт, – явище надзвичайно рідкісне, але неодноразово описане документально. У стані сильного емоційного стресу маленькі капіляри потових залоз можуть лопатися, і тоді кров змішується з потом. Цей процес викликає сильну слабкість, а іноді і шок.
Вночі Ісуса схопили і потягли до первосвященика Кайяфи, де Він постав перед Синедріоном. Потім стражники зав’язали Йому очі і почали глумитися, вимагаючи, щоб Він наосліп впізнав кожного з них, що на Нього плювали та били по обличчю …

І ось настав наступний день. Розпочинається підготовка до бичування. З арештованого зривають одяг і прив’язують Його руки до жердини над головою. Римський легіонер робить крок вперед. В руках у нього бич. Це короткий батіг, що складається з декількох важких шкіряних батогів, до кінця кожного з яких кріпляться дві маленькі кульки, свинцеві або кістяні.
Свист батога і люті удари сипляться на плечі, спину, ноги Ісуса. Спочатку батоги розсікають тільки шкіру, потім проникають глибше в підшкірні тканини. Дуже скоро спина перетворюється на суцільне криваве місиво, з якого звисають довгі смужки шкіри.

Римські солдати потішаються над євреєм з глухого містечка, котрий вважає себе Царем! Вони накидають Йому на плечі багряницю і тицяють у руку тростину; для повної потіхи не вистачає тільки вінця. Солдати споруджують подобу вінка з колючих гілок, які зазвичай йдуть на підпал, і надягають на голову Йому, вдавлюючи шипи глибоко в шкіру. Солдати глузують над Ним, б’ють по обличчю, потім виривають з рук тростину і завдають ударів по голові, від чого шипи впиваються ще глибше. Вдосталь наглушившись, і стомившись нарешті від своїх кривавих забав, вони зривають з Нього багряницю, яка вже встигла просякнути кров’ю і пристала до спини. Це завдає Ісусу невимовний біль – так, якби бичування відновилося, і рани знову починають кровоточити …

Потім на плечі Йому ставлять важку поперечину хреста, і процесія, що складається з засудженого до розп’яття Христа, двох злочинців і виконавців страти – римських солдатів з центуріоном на чолі, поволі рухається на Голгофу. Як не старається Ісус йти прямо, після шоку, який спричинила втрата крові, тяжкість хреста для Нього нестерпна. Він спотикається і падає; груба деревина врізається у відкриті рани на плечах … Він намагається встати – але сил вже не залишилося. Тоді центуріон, заклопотаний тим, щоб страта відбулася своєчасно, вибирає з перехожих сильного Симона Киринеянина і наказує йому нести хрест. Ісус слідує за ним, обливаючись холодним, липким потом. Нарешті шлях в 600 метрів з фортеці Антонія на Голгофу завершено.

Перед початком страти Ісусу пропонують вино з миром – слабкий болезаспокійливий засіб, – але Він відмовляється пити. Симону наказують покласти поперечину на землю. Ісуса притискають до неї і розводять Йому руки в боки. Легіонер намацує поглиблення на зап’ясті і швидко пронизує величезним залізним цвяхом, вбиваючи його глибше в деревину, потім швидко переходить на інший бік і робить те ж саме з другим зап’ястям. Руки при цьому злегка провисають, і ними можна ворушити. Поперечину з висячим на ній Ісусом ставлять на підставу хреста і прибивають над нею титул.

Напис говорить:

«Це Ісус – Цар Юдейський» (Мт 27: 37).

Потім Йому схрещують ноги, залишивши їх злегка зігнутими в колінах, і, витягнувши вниз стопи, протикають підйом кожної довгим цвяхом. Ось тепер Жертва розп’ята. Через те, що Він повільно осідає, переміщуючи вагу на цвяхи в руках, вогненний біль пронизує пальці, потім – руки, і вибухає у мозку – цвяхи в зап’ястях тиснуть на серединну нерва. Він підтягується вгору, щоб вгамувати цей біль, і повністю переносить свою вагу на пробиті ноги. Відбувається новий напад пекучого болю від розриву нервів між кістками ноги.

Далі руки слабшають, і м’язи сковують жорстокі судоми, що супроводжуються безперервно пульсуючим болем. Тепер Він вже не може підтягнутися: м’язи грудної клітини паралізовані, через це нездатні діяти і міжреберні м’язи. Він може вдихнути повітря, але не може видихнути. Ісус з останніх сил намагається піднятися, щоб зробити хоча б один короткий видих. Зрештою, в легенях і кровотоці накопичується вуглекислота, і судоми частково вщухають. Час від часу Йому ціною неймовірних зусиль вдається підтягнутися вище і вдихнути цілющого кисню.

Але і це ще не все. Починається нова мука: нищівний біль у грудях, що наростає в міру того, як перикард повільно наповнюється сироваткою і здавлює серце.

Вже все майже скінчено – втрата рідини в тканинах досягла критичного рівня; здавлене серце останніми тяжкими поштовхами посилає в тканини густу повільну кров; понівечені легені відчайдушно намагаються вхопити ковток повітря; збезводнені тканини шлють потік сигналів в мозок …

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»» (Йн.19: 28).

До Його уст підносять губку, змочену дешевим кислим вином, напоєм римських легіонерів. Але Він, певно, вже не може пити; тіло Його ось-ось попрощається з життям. Відчуваючи смертний холод, Він говорить: «Звершилось» («Йн.19: 30). Так, відкуплення здійснилося. Тепер Він може дозволити Своєму тілу померти. Останнім неймовірним зусиллям Він випростовує ноги, робить глибокий вдих і вимовляє Свої останні слова: «Отче, у твої руки віддаю духа мого» (Лк.23: 46).

Решту Ви знаєте. Євреї попросили прибрати тіла розп’ятих з хрестів, щоб їх виглядом не знечищувати суботу. Зазвичай розп’яття завершувалося тим, що жертвам перебивали гомілки. Після цього людина вже не могла підтягтися на хресті, вся вага лягала на грудні м’язи, і тому швидко наступала смерть. Солдати так і вчинили з обома розбійниками, але підійшовши до Ісуса, побачили, що цього можна вже не робити …

Для того, щоб переконатися в Його смерті, один з легіонерів ткнув списом у п’ятий проміжок між ребрами, прямо в серце, проткнувши перикард. За свідченням апостола Йоана, «І потекла негайно ж кров – і вода» (Йн.19: 34). «Водою» тут названо рідину з навколосерцевої сумки; кров текла ж із самого серця. Таким чином, у нас є досить переконливий посмертний доказ того, що наш Господь помер не від звичайної при розп’ятті смерті від задухи, але від гострої серцевої недостатності …

]]> http://www.credo-ua.org/2010/07/31673/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/07/31671/ http://www.credo-ua.org/2010/07/31671/#comments Fri, 30 Jul 2010 09:32:07 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=31671
Період літнього відпочинку, який цього року Папа Бенедикт ХVІ проводить в Кастель Ґандольфо поблизу Риму включає не лише писання книжок, недільні молитви та зустрічі з вірними і прогулянки в саду. 29 Липня в літній папській резиденції відбулась прем’єра документального фільму «П’ять років Папи Бенедикта ХVІ», який створений німецьким Баварським державним телебаченням «Bayerischer Rundfunk».

У фільмі, режисером якого є М. Мандлік, і який особисто прибув на презентацію фільму до Кастель Ґандольфо, зібрані найвагоміші події понтифікату Бенедикта ХVІ. Телефільм є своєрідним калейдоскопом відомих подій понтифікату, апостольських подорожей Святішого Отця, його звернень до вірних, проповідей, зустрічей, але без редакційних коментарів. У ньому діляться враженнями тільки паломники, або звучать розповіді найближчих співробітників Папи.

Фільм «П’ять років Папи Бенедикта ХVІ» ще не був ніде представлений, отже, в Кастель Ґандольфо, в присутності Святішого Отця, відбулась його світова прем’єра. Німецькі глядачі його зможуть побачити в Різдвяний період.

На завершення презентації документального фільму, Святіший Отець звернувся до режисера та представників Баварського телебачення із словами подяки за цю духовну подорож, яка дозволила із зворушенням наново пережити кульмінаційні моменти його понтифікату, наголошуючи, що фільм показує багатство Церкви в різноманітті культур та дарувань, і в цій багатогранності бачиться конкретну єдність сучасного, минулого, майбутнього і вічного. Бенедикт ХVІ також підкреслив, що тягар служіння, який Господь поклав на його плечі, неможливо нести власними силами, а тільки за допомогою Господа, який його несе і, одночасно, провадить Папу.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Ієрархи з Ради пресвітерів були одностайні в своєму виборі – створити в запропонованій Папою формі канадський Англо-католицький Ординаріат. Серед делегатів-мирян «за» проголосували 25 з 30. Таким чином, проти виступили троє мирян, а двоє утрималися. Синод ухвалив також резолюцію, що наділяє повноваженнями єпископа Пітера Вілкінсона, за підтримки і згоди Провінційної Ради, в тому, що стосується необхідних канонічних заходів і правил установи Ординаріату. Рада пресвітерів обрала членів Ради тимчасового правління, яка відразу поставила того ж єпископа Вілкінсона першим епископом-ординарієм нової структури. Під час засідання Ради були прийняті також необхідні фінансові рішення.

Тим часом Постійна комісія, виконавчий орган Англіканського співтовариства, в яку входить і архиєпископ Кентерберійський Роуен Вільямс, минулої суботи відхилив пропозицію про виключення Епикопальної Церкви із Співтовариства. Пропозицію висунув представник церковної провінції Південно-східної Азії Дато Стенлі Ісаакс. Під час дискусії члени комісії визнали зростаюче занепокоєння деяких груп Співтовариства у зв’язку з питаннями, що стосуються сексуальної поведінки, проте вони заявили, що розрив небезпечний припиненням діалогу на цю тему, що завдало б збитків всьому Співтовариству. Після висвячування деяких єпископів в лоні Єпископальної Церкви США, що публічно заявили про свої гомосексуальні схильності (останнє висвячування відбулось в травні цього року) англіканські лідери запропонували накласти мораторій на подібні свячення, доки не будуть проведені загальні дебати на цю тему, які допоможуть уникнути розриву. Але розриву може сприяти і призначення єпископами жінок – ще одна тема, якій Англіканська Церква нині приділяє немало уваги.

На нещодавному Генеральному Синоді в Йорці були зроблені спроби прийти до компромісу, визнаючи за парохіями право вибору – мати єпископа-жінку або єпископа-чоловіка. Але механізм вживання цього права в деяких англіканських колах був сприйнятий скептично. Остаточне рішення відклали до Синоду 2012 року. Об’єднання Церкви в Англії «Вперед у вірі», що нараховує близько 10 тисяч членів, продовжує висловлювати критику рішень Йоркського Синоду. Виконавчий директор групи Стів Паркінсон розповів кореспондентові «Оссерваторе Романо»: «Ми дуже детально роз’яснили, чому не можемо з богословської точки зору прийняти жінок-єпископів. Ми пояснили, що це перешкоджає нам бути частиною Церкви в Англії, але Генеральний Синод своєю відповіддю дав зрозуміти, що не піде нам назустріч».

Питання висвячування жінок-єпископів переплітається з питанням представництва в Англіканському Співтоваристві. Авторитет комісії, що відхиляє виключення Єпископальної Церкви, був поставлений під сумнів. У першому ряду незгідних – керівники англіканських провінцій, що звинувачують Постійну комісію в тому, що вона наділила себе дуже широкими повноваженнями в рішеннях, пов’язаних з 38-у провінціями Співтовариства. Наразі лише п’ять з них представлені в комісії, разом з представниками Єпископальної Церкви. Таке сусідство особливо жорстко критикує архиєпископ Уганди і єпископ Єрусалиму і Близького Сходу.

За матеріалами: Радио Ватикан

Своє приміційне Богослужіння відправляв нововисвячений пресвітер отець Мирон Шалавінський. У своїй проповіді він розповідав про життя св. Анни, наголошуючи на тому як її терпеливість і покора були винагородженні Господом. Довгий час св. Анна з чоловіком не мали дітей, і замість нарікань на Бога, Анна ревно молилася. Господь вислухав її молитви і дав благословенну дитину, яка стала матір’ю Спасителя. Наприкінці проповіді о. Мирон закликав жінок брати приклад зі святої Анни.

Отець Мирон проходив перед висвяченням практику в Полонному, за що йому подякували діти, молодь, і прихожани.

Доброю традицією стало те, що святкування таких урочистостей з вірними РКЦ розділяють брати православні на чолі з о. Андрієм Моравським (благочинний полонського округу і настоятель парафії св. Трійці УПЦ КП в м. Полонному) та з о. Григорієм (настоятель парафії св. Анни УПЦ КП у смт. Понінка).

Урочиста Меса закінчилася процесією навколо храму і благословенням Пресвятими Дарами. Після Служби було приміційне благословення священиків, богопосвячених осіб і всіх прочан.

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

Суддя Фернандо Ферріньо Каламіта, чекаючи рішення Верховного Суду країни, повинен повернути свою заробітну плату, заплатити лесбійській парі близько 7 тисяч доларів і штраф у розмірі 919 доларів США.

Суддю звинувачують у тому, що він перешкоджав усиновленню. Пан Каламіта відмовив у проханні усиновити дитину жінці нетрадиційної сексуальної орієнтації, мотивуючи свою відмову тим, що він чекає на звіт про вплив гомосексуальної сім’ї на розвиток дитини. Спочатку його усунули від судової практики на 2 роки, але в грудні 2009 року Верховний Суд Іспанії продовжив цей термін до 10 років.

«В Іспанії з мовчазної згоди і пасивності всіх інститутів має місце потужне гомосексуальне лобі. Таким чином було вирішено покарати Ферріньо і зробити цей випадок наочним прикладом», – в інтерв’ю Католицькому агентству новин відзначили представники консервативної організації «Професіонали за етику».

«Мета цього процесу-усунути Фернандо з займаної посади, хоча за час своєї роботи він придбав бездоганну репутацію».

Пан Каламіта планує подавати апеляцію до Верховного Суду, але згідно із законом спочатку він повинен повернути свою заробітну плату. Якщо апеляція буде задоволена, гроші будуть йому повернені.

За словами іспанського активіста Хазте Ойра, який допомагає судді зібрати кошти для того, щоб повернути гроші, у нього зараз є близько 39 000 доларів.

До свого усунення від служби суддя Каламіта, батько сімох дітей, працював у суді сімейних справ.

За матеріалами: christiantoday

Місцеві християнські громади так прокоментували це нововведення: «Хворих позбавили духовної втіхи саме тоді, коли вони найбільше її потребують».

Заборону пояснили страхом інфекцій: за словами медиків, стандартні видання Біблії дуже важко дезінфікувати, а навколо ліжка хворого «повинно бути охайно і прибрано».

Представники християнських громад, однак, заявили, що ризик зараження мінімальний, а в Біблії хворі часто знаходять підтримку і порятунок від болю, та страхів. Представники англіканської єпархії додали, що лікарям варто було б пошукати інших способів захиститися від зарази, – наприклад, надіти на книги пластикові обкладинки. Старша медсестра лікарні, Дженні Легготт, пообіцяла порадитися з персоналом, пацієнтами та лікарняним духовенством.

За матеріалами: Седмица.Ru

Святий Престол заборонив туристам, що вдягнені у занадто відкритий одяг, в’їжджати в державу Ватикан. Тепер охоронці зупиняють біля головного входу до Ватикану туристів в шортах або в одязі з відкритими плечима і просять їх одягнутися скромніше.

Декілька туристів вже було відправлено до навколишніх магазинів за хустками, шаликами і штанами.

Нові вимоги особливо збентежили жителів Риму, які звиклих часто «забігати» до Ватикану для відвідин місцевих аптек, поштових відділень і магазинів.

Раніше заборона на відкритий одяг поширювалася лише на базиліку Святого Петра.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

Владико, незабаром День Хрещення Київської Русі. Як його святкуватимуть греко-католики?

Блаженніший колись наголосив, що цей день, зазвичай, наша Церква святкувала 14 серпня. Тепер чомусь в Україні ставляться акценти по-іншому. І походять ці акценти від наших сусідів – росіян. 24 і 28 липня – це дні пам’яті рівноапостольних святих Володимира та Ольги. Це пов’язано з українським християнством, відповідно, ми ці дні завжди відзначали і відзначатимемо.

Християнські підвалини сьогодні справді потребують докорінної реставрації, відновлення. Вселенська церква давно говорить про реєвангелізацію, нову Європу. Про це також говорив, світла йому пам’ять, Іван Павло ІІ. Його наслідник Венедикт XVI створив окрему конгрегацію, окремий структурний відділ, який має займатися новою євангелізацією Європи.

Тому Україна в світлі цих пам’ятних днів святих рівноапостольних Володимира і Ольги потребує глибшої застанови і переосмислення оцих християнських цінностей, на котрих будувалася колись наша незалежність, утверджувалися наші державні постулати, на них розвивалася школа, виростало інтелектуальне суспільство, розвивалася культура, наші політичні постулати підносилися на відповідні щаблі. Тобто в народних вольних колі, як казав Франко, ми здобували, скажімо, нові тверді позиції. І все це будувалося на камені, котрим є Христос і його церква.

Тому в ці липневі дні, коли відзначаємо пам’ять рівноапостольних святих Ольги і Володимира ми справді спробуємо знову й знову переосмислити своє християнство, яке воно сьогодні, чого потребує, як його краще розвивати.

Бо справді, якщо говорити про цілу Україну, то ми є справді християнським народом, але якщо говорити про східні терена, то тут християнство зазнало великої кривди, руїни. Тобто атеїзм зробив усе-таки свою недобру роботу.

Як на мене, християнський світогляд ми на Україні, мабуть, таки втратили. Зокрема, на тих теренах, де більшовизм був довше, ніж на Західній Україні. Тому ми повинні докласти дуже багато праці, аби християнський світогляд мав своє продовження або своє відновлення.

Нагадайте, будь ласка, чому наша церква святкує День Хрещення саме 14 серпня?

14 серпня – це так званий празник – пам’ять про винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього. Це походить з Константинополя, коли була моровиця. Тоді з розп’яттям Ісуса Христа робили обхід по цілому Константинополі, Царгороді. Це супроводжувалося величезними моліннями. Хоча й була епідемія, але народ збирався на спільну молитву, де було дуже багато кадильного диму, всюди освячували воду, яку люди пили, милися нею…

Кадильний дим – це символ піднесення молитви людини до Бога. Основою кадильного диму є живиця, яка має антибактеріальну дію. Тож, очевидно, тоді кадильний дим, людська молитва і вилікувала людей від моровиці. І 14 серпня присвячено саме цьому.

Ви сказали, що наша Церква сьогодні потребує певних реформацій. Чи не могли б ви перелічити основні пункти?

Перш за все – нової євангелізації. Тобто ще раз наново євангелізовувати людей, відкрити Євангеліє, і вчити людей правди про Бога. Євангеліє ми ще називаємо «Христовою благовістю». Завданням Церкви є оголосити людям цю благу вість.

Дуже часто, зокрема відомі політики, кажуть: «Я православний, але я не віруючий». Таке оголосив колись Олександр Лукашенко, деякі комуністи. Насправді, це якась нісенітниця, але разом з тим, пропало здорове розуміння християнства, як такого.

Ми часто декларуємо себе християнами, але наше існування нічого спільного з ним немає, бо це є спосіб життя. Християнство не потребує жодних декларацій, не треба кричати на кожному кроці, що я християнин і битися в груди. Треба просто вірити, і тоді це обов’язково в тобі прочитають.

Любов є основою людських кроків. Якщо буде любов, буде й християнство, не деклароване, а правдиве.

Чи не здається вам, що День Хрещення Русі для мирян сьогодні втрачає свою актуальність?

Я б з цим не погодився. Можливо, для тих, хто декларативно є християнами, День Хрещення нічого не значить, а для тих, хто є справжніми глибокими християнами не втратило й не може втратити актуальність.

Справжній християнин завжди святкує свої уродини, молиться до святих, на честь яких було його хрещено. А Хрещення – це той день, коли христили нас усіх, нашу землю. Погодьтеся, прихід християнства на українську землю, змінив хід нашої історії, нас у цілому, ми стали цивілізованим народом. Ми стали державою, одному з князів – Королю Данилові – якої Папа вручив корону. Ми стали державою, з якою захотіли родичатися. Ярослав Мудрий став «тестем» Європи… Тобто ми дуже багато здобули завдяки християнству, тому цей день не мав би стати пересічним.

Якою є динаміка храмобудівництва і приходів на Галичині?

За Галичину достеменно сказати не можу… Я був на останній прощі в Зарваниці… Колись там дуже багато людей ходило зі скриньками, збираючи гроші на будову храмів на Галичині. Цього року їх було значно менше. Це знак. Натомість я побачив кілька людей. які збирали гроші на будову храмів у центрі і сході України. Тобто пріоритети помінялися.

Чи не сприймається часом людьми на сході Греко-Католицька Церква, як ворожа?

Якщо людина позитивно наставлена до іншої, то їй нічого не буде ворожим. На загал люди в центрі і на сході України є дуже позитивними і добродушними, відкритими, добрими. Це інший тип українця, який є на Галичині. З ними справді дуже добре працювати.

Є інша проблема – нещодавно посвячував камінь, закладений на побудову церкви, на Житомирщині. Прийшло дуже багато людей, але багато також сиділо за двісті-триста метрів за парканами, і споглядали. Тобто вони боялися підійти. І наше завдання – зламати їхні стереотипи, допомогти подолати їхні страхи.

До речі, у тому селі відбувався молодіжний табір. Коли я відвідував його, зробив пропозицію, аби наша молодь робила щовечора ватру, і запрошувала місцевих людей. І кожного вечора приблизно сорок людей приходило на ватру.

Також я запропонував, щоб допомагати соціально: стареньким бабусям і дідусям виконувати господарську роботу. Вони прибирали їм на подвір’ї, навіть, перепрошую, коров’ячий гній викидали зі стайні… Народ був приємно вражений.

З таких от моментів у цьому селі почали ламати стереотип, що таке Греко-Католицька Церква.

СБУ вже робило спроби, скажімо, наїхати на Греко-Католицьку Церкву через ректора Католицького університету о. Бориса Гудзяка. Чи не містить небезпеки для Греко-Католицької Церкви сьогоднішній Президент Віктор Янукович? Раніше при Ющенку Блаженнішого Любомира всюди запрошували…

Я б хотів у свою чергу запитати всіх читачів, а що здобула наша Церква за часів Президента Ющенка? Нічого, що було б незаконним чи особливим привілеєм.
Тож, я сподіваюся, що вона нічого не втратить за Президента Януковича.

Моїм єпископським гаслом є витяг з псалма Святого Письма «З нами Бог». Гадаю, з нами таки Бог. Наша Церква пережила й гірше.
Як казав Патріарх Йосиф (Сліпий), у радянський період ми поклали море крові і гори трупів за те, щоб бути Церквою, щоби оголосити благу вість людям і зберегти єдність з наслідником Апостола Петра Папою Римським.

За цю правдиву церковність ми справді багато постраждали, але Христос переміг, у нас, у нашій Церкві.
Тому ми не зважаємо на, як ви кажете, на проросійськість Президента Януковича, бо з нами Бог.

Чи не здається вам, що Греко-Католицька Церква, яка дуже багато зробила для здобуття незалежності України, для становлення української нації, повинна щось протиставляти цій російській експансії? Я розумію, що візит Папи Венедикта XVI – це лише перспектива, але можуть бути й інші, проте теж важливі візити…

Гадаю, робити щось проти когось – це не буде добре. Так діяти не можна.
Московський патріархат має право організувати візит в Україну Патріарха Кирила. Він приїжджає, і це – його право. Як на мене, ми нічого не повинні робити на противагу його візиту чи будь-яким іншим конфесіям.

Ми просто маємо зберігати стабільність, віру й жити з любов’ю до Бога та ближнього. Тоді не буде жодних протистоянь, противаг.
Папа колись приїде. Але це не буде на противагу візиту Патріарха Кирила.
Гадаю, якщо Церква заангажується в такий вимір, то вона стратить своє головне завдання і стратить дуже багато зусиль на непотрібні речі.
Погоджуюся, що це велика спокуса, бо Церква – це миряни, а миряни заангажовані у різні сфери суспільно-політичного життя, і вони можуть пропонувати різну розв’язку цим непростим питанням співжиття міжконфесійного, професійного, міжлюдського. Але, переконаний, що Церква ніяк не може заангажуватися і включитися в процеси протистояння. Боронь Боже.

Київський патріархат намагається робити своє трактування тим месиджам, з якими приїхав Кирил…

Під час минулого візиту Патріарха Кирила в Україну наша Церква зробила певні заяви устами нашого Блаженнішого. Він є главою і речником нашої Церкви.
Так, є багато спокус давати свої коментарі, але це спокуси.
Хтось мені сказав якось, чому наша Церква мовчить щодо візиту Кирила? Я заявив, що наша Церква не мовчить, наша Церква говорить. Мовчанка – також мова, просто її треба вміти прочитати.

Чи повернула держава вам ПДВ щодо будівництва храму Святого Воскресіння, на лівому березі Києва?

З ПДВ поки нічого не змінилося. Частину наших документів прийняли на переведення в облігації, але навіть не всю суму. Здається, сто тисяч відкинули.
Ми не отримали ще й цих облігацій, але принаймні маємо надію на дуже незначну частину цих коштів. Тобто великого позитиву в цьому питанні немає.

Чи є зараз достатньо коштів для будови?

Як кажуть у народі, що грошей забагато не буває. Гадаю, це дуже актуальне щодо будови, бо вона вимагає багато фінансових вливань. Я не кажу, що їх нема, якісь є.
Ми розгорнули дуже інтенсивну роботу по будові, тому, звісно, ми завжди раді жертводавцям.

Що плануєте зробити до кінця зими?

Плануємо зробити крипту і підвальні приміщення. Плануємо зробити фасадні роботи, обкласти гранітом фундамент, утеплити підвали зсередини. Викінчити парадний вхід, зробити сходи, вставити парадні двері. Можливо, навіть удасться покласти мозаїку над вхідними дверима. Також плануємо зробити зовнішнє освітлення. Його презентація має відбутися десь восени.
Ще хочемо поштукатурити патріаршу канцелярію і вставити вікна й двері. Тобто хочемо зробити всі зовнішні роботи, аби в зимовий період могти робити внутрішні роботи.

Чи надходять пожертви від людей?

Так, звісно. З-за кордону: з Австралії, Америки і з України теж. Наприклад, нещодавно у Зарваниці підійшла до мене жінка з Тернопільської області і дала пожертву в конвертику п’ять тисяч доларів. Дякуємо Богу і добрим людям за ці пожертви.

Чи часто Блаженніший цікавиться будовою собору?

Блаженніший абсолютно в курсі всіх подій. Він цікавиться всім до найменших дрібниць, що робиться на соборі: збиранням грошей, пошуком відповідних компаній, тендером, ціновою політикою, мистецькими планами.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/07/31647/feed/ 1 http://www.credo-ua.org/2010/07/31645/ http://www.credo-ua.org/2010/07/31645/#comments Thu, 29 Jul 2010 10:13:16 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=31645
«Успішна благодійність можлива» – під таким гаслом стартував проект «Обсерваторія успішних ініціатив». Мета «Обсерваторії» – генерування найкращих екуменічних, філантропічних та солідарних ініціатив з усієї країни. Організатори сподіваються, що їх починання допоможе обміну досвідом, підсиленню комунікації та кооперації між Церквою, громадськими організаціями, навчальними закладами, владою та бізнес-структурами.

Організатором проекту є Інститут екуменічних студій Українського католицького університету (УКУ).

Як повідомили координатори заходу, завдяки такому проекту вдасться зібрати базу успішних ініціатив у різних сферах діяльності. Пошук ініціатив здійснюватиметься за всіма регіонами України та за тематичними напрямками.

Найкращі ініціативи, відібрані експертною комісією, будуть представлені в рамках цьогорічного 3-го Екуменічного соціального тижня, що відбуватиметься 7-10 жовтня у Львові на спеціальній секції.

«Українським громадським організаціям бракує ефективної комунікації між собою та з державою зокрема, а також вони не мають достатньо знань та навичок у популяризації власної діяльності для залучення благодійників», — наголосила координатор проекту Анастасія Зайцева. За її словами, організаціям необхідно бути максимально відкритими до співпраці, більше уваги приділяти інформуванню громадськості про свою успішну діяльність, використовуючи різні канали комунікації.

Організатори переконують, що створення «Обсерваторії» є актуальним в умовах недостатньої взаємодії у соціальній сфері та сподіваються на широке залучення благодійників, благодійних фондів, філантропів з України та з-за кордону.

До проекту зможуть долучитися усі охочі, поповнюючи базу даних новими ініціативами.

За матеріалами: РІСУ