Католицька родина ґрунтується на катехизації від самого початку, коли майбутні молодята, а пізніше мама і тато стукають у двері настоятеля з радісною новиною: «Отче, ми хочемо взяти шлюб!» Потім, з часом, до катехизи приступлять вже їхні діти, і родинне життя завирує повним ходом. Упс… А якщо механізм збився, і шлюб брати ніхто не хоче?

Уявімо собі пару, яка не приступила до таїнства шлюбу. Або підлітка, який відмовився йти до сповіді. Або дорослого, який закінчив катехизацію перед хрещенням… не охрестившись. Або – навпаки – дитину, яку силоміць привели на катехизу, а вона після цього щиро навернулася до Бога… Що більше: вільна воля чи віра «за розкладом»?

Ми вирішили розірвати стосунки

«Польові нотатки» з катехитичного досвіду нашої відродженої церковної спільноти в Україні – штука досить цікава і непересічна. Наприклад, де ще в світі ви знайдете стільки новонавернених дітей, які приводять до церкви батьків? Але, з іншого боку, є і «традиційні» (в недоброму сенсі цього слова) верстви католицького населення, які змушують дітей та всіх, хто під руку підпаде, йти до сповіді та Причастя, брати шлюб, бо… Бо треба, бо «що люди скажуть», бо «в нас так прийнято».
Дехто з катехитів зізнається, що деколи відмова наречених від шлюбу – це для них радість. Інколи психологічну непідготовленість, примус з боку батьків або просто третій місяць вагітності видно неозброєним оком – і як ти поясниш парі, що легше зачекати зараз, ніж пізніше боротися за свою свободу у церковному суді. Тут уже має виступити мистецтво катехита та мудрість священика – не переходячи на особистості, варто відзначити, що, наприклад, таїнство шлюбу, здійснене лише і виключно через те, що двоє скоро стануть мамою і татом (а по суті – вже є), недійсне. «Сестро, ну так сталося, ну що ж тепер робити…» – реальна цитата з реальної катехизаційної зустрічі.

Багато пар потребують елементарної душпастирської підтримки і допомоги, щоб у свободі волі вирішити, чи це їхне, взагалі, рішення, щоб приступити до катехизації, щоб прямувати до Бога поруч все життя. Окрема історія, коли віруюча сторона тягне невіруючу брати шлюб – згідно з логікою, що «без шлюбу ж… того… всього… так просто жити ж неможна». В той же час невіруюча сторона з різних причин банально добивається мети або просто погоджується на умовляння, зовсім не зосереджуючись на наслідках для коханого/коханої свого несерйозного підходу. Практика показує, що в таких випадках потрібна серйозна «розпізнавальна розмова» з віруючою стороною, і це часто дозволяє не допустити в подальшому чергової трагедії.

Мамо, я не піду до церкви!

Якщо в щоденності батьків справжньої віри не існує, а все відбувається за народним принципом «християнство християнством, а жити якось треба», то і дитина скоріш за все буде ходити на катехизацію та до храму «бо треба», бо це щось на зразок школи. Тільки замість контрольної треба сповідатися, замість табелю – отримати Святе Причастя. Виявлення такої дитини та виправлення ситуації починається завжди з батьків. Формула проста: чого дитина не знає, того вона і не бажатиме. А не знати або знати Бога малеча в ідеалі починає саме через батьків – своїх перших апостолів, та родину – свою першу Церкву.

А бувало й так, що цілком здорова християнська родина раптом здригається від крику «я більше не піду до церкви!!!» І це – своєрідний тест на «християнськість». Силоміць, залякуванням, примусом відвести до храму можна – але вбити дитячу віру страхом можна теж. Зважаючи на те, що катехизація – передання віри – передбачає перш за все власний приклад та свідчення любові до дитини, примушуванням легко потрапити до глухого кута разом із дитиною. Натомість, якщо довіру дитини (або, що ще складніше, підлітка) вдасться зберегти, то ви обов’язково разом збагнете причину різкої опозиції чада до церкви. Може причина банально полягає в неприязні до катехита чи в конфлікті з сусідою за партою? А може, дитину справді хтось скривдив, хоча б і словом? Адже сам юний парафіянин теж напевно страждає від якоїсь різкої переміни у житті, а чому – розібратися допоможе лише батьківська любов, мудрість та довіра до дитини й до Бога.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/03/17125/feed/ 0 http://www.credo-ua.org/2010/03/17118/ http://www.credo-ua.org/2010/03/17118/#comments Wed, 10 Mar 2010 19:29:18 +0000 редакція CREDO http://www.credo-ua.org/?p=17118

Реколекції Руху Чистих Сердець відбулися 5 -7 березня у францисканському монастирі у Більшівцях (Івано-Франківська обл.).

У них взяло участь близько 50 молодих людей з Прикарпаття віком від 13 до 25 років.

Духовним наставником групи був місцевий душпастир вікарій храму в Більшівцях о. Христофор Пельц OFM, який проголосив конференцію про покликання людини до чистої любові. «Чи любиш Мене більше…» – питав під час конференції о.Гжегож Зомбек, настоятель церкви у м. Заболотів. Отці Віктор Антонюк, Віктор Стахув та Андрій Лалік сповідали та вели духовні бесіди. Про життя у чистоті та медичні наслідки ранніх статевих стосунків розповідали с. Ліліана Булянда та Галина Коваль, акушер, м. Київ, член фонду «За гідність людини». Організаційні питання вирішувала с. .Катерина Кривень.

У програмі, крім щоденної Євхаристії та навчальної частини, відбулася Хресна дорога і нічна адорація Пресвятих дарів. Тремтячи від холоду, накриті спальними мішкамі, молоді люди співали, сповідалися, споглядали одвічну Любов. У першу суботу, 6 березня, Лицярами Непорочної стали близько 30 осіб, що прийняли чудотворний медальйончик.

Підтримані в своїх рішеннях вести чисте життя, молоді люди запланували наступні зустрічі.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

20-23 квітня у с. Гвардійське (Хмельницька обл.) в храмі св. Войцеха відбудуться реколекції для священиків руху Світло-Життя.

Реколекції буде вести о. Ян Мікульскі, модератор Унії Священиків Христа Слуги, що об’єднує модераторів руху Світло-Життя. Разом з ним будуть брати участь у ре колекціях та допомагати в їх проведенні священики зі Словаччини: крайовий модератор о. Петер Команіцкі та о. Юзеф Хеске.

Реколекції розпочнуться 20 квітня о 13.00 обідом, а закінчаться 23 квітня Службою Божою о 16.00.

До участі в духовних вправах запрошуються священики, які опікуються спільнотами Домашньої Церкви, оазами дітей та молоді, а також священики, які цікавляться рухом Світло-Життя, та всі бажаючі.

Зареєструватись для участі в реколекціях можна до 15 квітня за адресою:

о. Ярослав Ґонсьорек

вул. Соборна 33,

с. Гвардійське, Хмельницька обл.,

31352

тел. 03826/24182,

моб. +38 067 6258732;

e-mail: jgasiorek@svitonline.com

або jargasiorek@wp.pl

Гасло Паломництва – «Віддайте тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові» (Рим 12,1).

Записатись для участі в Паломництві родин можна у настоятеля своєї парафії.

Програма Паломництва родин (1 травня 2010 р.)

9.00 Реєстрація

9.30 Приготування співу

10.00 Привітання паломників

10.30 Година читань

11.15 Катехеза «Таїнство подружжя» (в той час окрема катехеза для дітей та молоді)

12.15 Зустріч у групах (Текст для ділення: Рим 12,1-21)

13.30 Обід

15.00 Травневий молебень

15.30 Катехеза «Участь подружжя у загальному священстві вірних» (в той час заняття для дітей і молоді)

16.30 Євхаристія

На закінчення – Акт ввірення родин Марії, Матері Церкви.

У суботу, 1 травня 2010 року, запрошуємо усі сім’ї нашої Кам’янець-Подільської Дієцезії (цілу сім’ю разом з дітьми) на Паломництво родин до санктуарію Божої Матері у Летичеві. Вдивляючись в особу Цариці Родин, будемо дізнаватись про покликання і місію християнської родини, а також просити про силу для виконання цього покликання. Прагнемо віддати під опіку Божої Матері усі родини України, а особливо ті, котрі переживають кризу, проблеми, розлучені сім’ї, дітей, що позбавлені батьківської любові.

Особливо запрошуємо на цю зустріч сім’ї, які не приналежать до церковних рухів і спільнот, не беруть участі у спеціальних реколекціях чи зустрічах для родин, хочемо дати їм можливість досвідчити родинної спільноти і дізнатися про велич їх покликання.

Учасники паломництва повинні взяти з собою Святе Письмо, яке буде необхідним на зустрічі і розарій, на якому просимо молитися під час поїздки до Летичева. Учасникам зустрічі буде забезпечено обід. Під час Божої Служби у Летичеві відбудеться збір пожертвування для організаційних потреб паломництва родин.

Просимо також, щоб цього дня, тобто у першу суботу місяця, відбулися спільні молебні парафіяльних спільнот (адорація Пресвятих Дарів, розарій, Травневий молебень або інша форма спільної молитви у храмі або вдома), щоб таким чином з’єднатися з усіма учасниками паломництва і огорнути молитвою усі сім’ї України.

Просимо, щоб кожна парафія до 25 квітня повідомила про кількість учасників паломництва (кількість сімей і повна кількість осіб) на адресу:

о. Ярослав Ґонсьорек

вул. Соборна 33,

с. Гвардійське, Хмельницька обл.,

31352

тел. 03826/24182,

моб. +38 067 6258732;

e-mail: jgasiorek@svitonline.com

або jargasiorek@wp.pl

Єпископ Леон Дубравський

Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії

Зміст рукописного фрагменту на дві третини складається з перекладу німецькою мовою Першого послання Святого апостола Йоана Богослова. Проповідник Мейстер Екхарт закликає своїх слухачів відмовитися від свавілля і цілком віддатися волі Божій.

У науково-дослідній та викладацькій колекції Геттінгенського університету з 1802 року зберігається понад 100 тисяч рідкісних рукописів і документів. Питання про те, як потрапив до цієї колекції фрагмент проповіді Мейстера Екхарта, залишається поки що нез’ясованим.

У 2010 році відзначається 750 років з дня народження Мейстера Екхарта. Цій події присвячено організований «Товариством Мейстера Екхарта» і Католицької академією Баварії науковий симпозіум «Мейстер Екхарт в оригіналі: факти, легенди, картини через 750 років». Учасниками цього форуму, який відбудеться 12-14 березня в Мюнхені, буде продемонстрована і унікальна знахідка з Геттінгенської колекції.

За матеріалами: Седмица.Ru

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Сестра Марі Симон-П’єр, зцілення якої нині досліджує Конгрегація Канонізаційних справ, почуває себе добре, – інформує щоденник «La Croix».

Нагадаємо, раніше італійська газета La Repubblica писала,що сестра Марі Симон-П’єр начебто одужала не повністю.

В інформації французького щоденника подається, що сестра Марі Симон-П’єр нещодавно брала участь у зустрічі з експертами та представниками церковної влади у Франції в генеральному будинку ордену Малих Сестер Католицького Материнства. Під час зустрічі всі переконались, що сестра має добре самопочуття.

На думку церковних експертів у Франції, всі сумніви щодо зцілення монахині – безпідставні.

Одночасно, опираючись на компетентні джерела, повідомляється, що беатифікаційний процес Йоана Павла ІІ триває у нормальному ритмі.

За матеріалами: КАІ

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Вже упродовж багатьох років наша Церква та інші Церкви і релігійні організації у передвиборчий час закликають своїх вірних молитися за народ, за державу, за Україну. Нещодавно мені поставили запитання: чи маємо молитися тільки перед виборами? Запитання слушне, бо наші заклики до молитви звичайно з’являються у час підготовки до виборів. Створюється враження, що треба молитися тільки тоді, коли виникають великі потреби, як каже давня приказка: як тривога – то до Бога. Звертаємося до вас, дорогі у Христі, щоб відповісти на вищезгадане запитання чи, точніше, щоб спростувати неправильне розуміння, що за народ і державу треба молитися тільки у певні періоди часу.

Свята Церква вчить нас, що за народ, за правління, за військо треба молитися завжди. Під час Божественної Літургії, яку служимо майже щодня, принаймні п’ять разів звертаємося до Господа Бога з прохання про опіку над народом, над правлінням і над військом. Зокрема, у мирній єктенії, на самому початку Святої Літургії, диякон виголошує: «За Богом бережений народ наш, за правління і за все військо Господеві помолімся». У сугубій єктенії, після Євангелія, диякон знову мовить: «Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо». Під час Великого входу, коли згадуємо всіх, за кого молимося, тобто всіх, за кого покладено частичку на дискосі, як того, хто потребує Божої допомоги. І ще раз наприкінці Святої Літургії, у Заамвонній молитві.

Крім того, ще один раз священик молиться за народ, правління і військо, коли в найсвятійшу хвилину Божественної Літургії словами Господніми та за діянням Святого Духа відбулося переєстествлення хліба і вина у Тіло і Кров Ісуса Христа, а ієрей дякує від імені всього народу за Божі дари і приносить особливі за нього прохання. Це дуже гарні слова, які священик промовляє тихо і вірні їх не чують: «Ще приносимо Тобі цю словесну службу… за Богом бережений народ наш, правління і все військо. Дай їм, Господи, мирне царство, щоб і ми в спокою їх тихе і сумирне життя прожили в усякому благочесті і чистоті». А в Літургії святого Василія Великого, яку служимо десять разів на рік, зокрема у великопісний час, священик каже: «Пом’яни, Господи, Богом бережений народ наш, правління і все військо. Даруй їм глибокий і невід’ємний мир; натхни їхні серця прихильністю до Церкви Твоєї і до всього люду Твого, щоб за їхнього спокою ми провадили тихе й мирне життя в усякому благочесті й чистоті. Пом’яни, Господи, всяке начальство і владу, братів наших у палаті і все воїнство; добрих у благості збережи, лукавих добрими вчини ласкою Твоєю».

Як бачимо, дорогі у Христі, Церква запрошує нас поручати Господеві Богом бережений народ наш, правління і військо упродовж усього року, незважаючи на те, чи це час перед виборами чи після них, бо держава й народ завжди потребують Божої допомоги, Божого благословення.

Намагаючись усвідомити, що без Божої допомоги і благодаті годі сподіватися на мир, правду, справедливість і добробут, ми повинні молитися за нашу державу не тільки під час Святої Літургії, а й у своїх приватних молитвах. Якщо комусь важко знайти потрібні слова, щоб висловити своє прохання, можна скористатися готовими зразками, як наприклад Молитвою за український народ Митрополита Андрея (Шептицького).

Хочу звернути вашу увагу на кілька важливих прикмет нашої молитви – літургійної та особистої, – що її ми підносимо до Господа за народ і рідну державу. Дехто думає, що така молитва має бути конкретною, що ми повинні поіменно представляти Богові своїх державних керівників чи розв’язки, які, на нашу думку, сприятимуть загальному добру. Дещо інакше вчить нас Святе Письмо. Пригадаймо розповідь про весілля в Кані Галилейській, яку записав святий євангелист Іван (пор. Ів. 2, 1–12). На гостині були Ісус, Марія, Його мати, і апостоли. Побачивши, що забракло вина, Пресвята Богородиця сказала до свого Сина: «Вина в них нема». Цими словами Вона лише представляє потребу, не стараючись наказати Ісусові, що і як він має робити, щоб зарадити у цій прикрій ситуації. А тоді звертається до слуг: «Що лиш скаже вам – робіть». Слуги послухали, і Ісус зробив чудо, вирішив проблему господарів, задовольнив їхню потребу.

Ця розповідь показує, що ми не маємо накидати Богові у молитві своїх розв’язок і планів та вимагати, щоб Він виконав те, чого ми хочемо або що вважаємо за потрібне. По-людськи кажучи, Господь Бог не потребує радників. Він добре знає, що для нас є найкращим. Тому коли молимося чи за особисті потреби, чи тим більше за потреби народу, правління, ми повинні довіритися Богові і просити Його, щоб Він задовольнив наші потреби так, як найкраще знає. Це перша особливість нашої молитви.

Друга прикмета, дорогі у Христі, полягає у тому, що звертаючись до Господа як до Володаря Всесвіту, як до доброго Батька, який про нас дбає, і визнаючи Його своїм Богом, ми повинні виконувати Його святу волю. Адже було б нечесно і негарно – звертаючись до Нього, прохаючи Його, визнаючи, що без Нього не можемо собі дати ради – не слухати Його, робити по-своєму. Якщо ми щиро бажаємо молитися і поручаємо Йому наш народ, нашу державу, наше військо, весь наш правопорядок, то мусимо виконувати Його волю і свідомо оминати все те, що цій волі суперечить, що ображає Господа, що завдає шкоди та кривди нашим ближнім. Отже, молячись, будьмо послідовними: якщо ми в Господові бачимо нашого доброго Батька, тоді виконуймо Його святу волю.

І, врешті, звертаю вашу увагу на третю прикмету молитви за наш народ. Дорогі у Христі, прошу вас вже не вперше, щоби разом із молитвою ви прикладали руки до праці. Господь Бог – наш Батько, Він нас привів на цей світ і обдарував розумом, вільною волею, різними талантами, щоб ми були з Ним співтворцями. Він міг би все сам зробити, бо ж створив світ і природу без нас, однак бажає, щоб ми співпрацювали з Ним, – така Його свята воля. Це для нас велика честь і водночас велика відповідальність: ми маємо вкласти свою лепту в осягнення загального блага. Тому, коли молимося, не припиняймо працювати, бо без нашої праці також нічого не буде, нічого само не станеться. Чому ми погано працюємо? Це трапляється або через лінощі, або через незадоволення, або через образу на когось, або через намагання зробити комусь наперекір, або через надмірні очікування, що влада повинна за нас все зробити. Усі ці настрої не можна узгодити з молитвою. Якщо ми щиро молимося, то повинні і щиро старатися працювати, робити те, що в нашим силах, щоб спільними силами будувати, підносити і зміцнювати. Молитва і праця доповнюють одна одну.

Дорогі у Христі! Молімося і працюймо щиро щодня упродовж всього свого життя. У цьому підстава нашої надії на справжнє благо для нашого народу, для нашої держави.

Благословення Господнє на вас!

+ ЛЮБОМИР

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

6 березня 2010 року

Департамент інформації УГКЦ

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні продовжує випереджати темпи боротьби з нею.

Експерти ООН констатують, що в Східній Європі та Центральній Азії налічується більше 1,5 млн людей, що живуть з ВІЛ. В Україні епідемія ВІЛ/СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів.

«З 2001 року в регіоні Східної Європи і Центральної Азії спостерігається значне зростання кількості людей, що живуть з ВІЛ – на 66 відсотків», – повідомив директор Групи регіональної підтримки ЮНЕЙДС для Європи та Центральної Азії Денис Браун.

Він зазначив, що в Україні епідемія ВІЛ/СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів. Експертів ООН турбує той факт, що розвиток епідемії продовжує випереджати масштаби і темпи боротьби з нею.

Водночас експерти ЮНЕЙДС відзначають деякі зміни на краще в регіоні, у тому числі пов’язані з розширенням доступу до послуг з лікування ВІЛ. Це привело до зниження смертності від СНІДу.

Експерти наголошують, що споживання ін’єкційних наркотиків є основним шляхом передачі ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії. У зв’язку з цим вони пропонують активізувати заходи з профілактики ВІЛ серед споживачів наркотиків і їх сексуальних партнерів, повідомляє в середу служба новин ООН.

Відзначимо, минулого тижня вчені оприлюднили результати дослідження, згідно з яким ВІЛ має властивість ховатися від дії ліків в кістковому мозку.

За матеріалами: ТСН

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

В Українській школі-гімназії Сімферополя розпочався набір майбутніх першокласників. Процедура запису охочих вчитися в єдиній на півострові повноцінній україномовній школі вилилася в аншлаг і супроводжувалася ажіотажем. Щоб потрапити до приймальної комісії, батьки записувалися за кілька днів і чергували під стінами гімназії ночами.

Подібне трапляється щороку від часу створення цього навчального закладу наприкінці 90-х минулого століття. Кожного разу адміністрація гімназії змушена фактично відмовляти деяким дітям у прийнятті на навчання, записуючи їх лише у резерв. Тепер у перший же день набору 6 березня було прийнято 90 майбутніх першокласників, четверо – у резервному списку.

Директор Української школи-гімназії Наталя Руденко каже, що таким чином у Сімферополі проходить своєрідний референдум. Люди голосують «ногами» за те, щоб їхні діти вчилися українською мовою в україномовному середовищі. Цього року буде відкрито щонайменше 3 перших класи, тоді як санітарні норми дозволяють лише два. За словами директора, знову доведеться потіснити гімназійні класи, які теж уже переповнені і їм не вистачає місця.

У пошуках україномовної освіти

Щоб виправити ситуацію і дати можливість усім охочим учитися в україномовному середовищі, на думку Наталі Руденко, у Сімферополі в кожному з його трьох районів слід відкрити по одній звичайній україномовній школі, і це знизить ажіотаж довкола цієї гімназії.

У виконкомі сімферопольської міськради так не вважають. Начальник міського управління освіти Сімферополя Ірина Шихорєва, яка щороку бере участь у роботі приймальної комісії Української школи-гімназії, переконана, що достатньо україномовних класів, які відкриваються в російськомовних школах за потребою. Від цієї гімназії їх відрізняє те, що виховний процес там проводиться російською мовою.

Саме за україномовним середовищем і йдуть до Української школи-гімназії діти, причому не лише з українських родин. За даними шкільної адміністрації, етнічних українців тут меншість, натомість багато етнічних росіян, кримських татар, євреїв, а особливо вихідців зі змішаних родин.

Людмила Михайлівна прийшла записувати до гімназії свою внучку Вікторію: «Син і я хочемо, щоб діти знали українську мову так само, як і російську. Це природно, бо в якій країні живеш, такою мовою і маєш вільно говорити. На мою думку, це ясно і зрозуміло. Ми, наприклад, не знаємо і переживаємо певні незручності. А крім того, нам тут сподобалася дисципліна тощо. Думаємо, що Віка тут приживеться, їй тут буде добре».

Людмила Михайлівна лише трохи засмутилася, що до першого класу гімназії не прийняли її другого внука, якому лише 5 років. Каже, прийде наступного року. Директор же Української школи-гімназії Наталя Руденко повідомила, що набір формально триватиме до 1 вересня і якщо багато дітей запишеться до резерву, то міське управління освіти буде змушене дати дозвіл на відкриття ще одного – четвертого україномовного класу.

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

«Ми тепер будемо спеціально звертатися до нового Президента України, щоб він точно дотримувався Конституції. А Конституція говорить, що перед нею всі релігійні організації, всі церкви, рівні, і мають такі ж самі права», – зазначив Любомир Гузар. «Це дуже і дуже важливо. Щоб не почалася внутрішня метушня, коли один «рівніший» іншого і не всі рівні перед Конституцією », – заявив Владика.

Також днями Блаженніший Любомир написав звернення до всіх вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх людей доброї волі із закликом молитися за державу упродовж цілого року. На початку звернення Предстоятель УГКЦ наголошує на тому, що «упродовж багатьох років наша Церква та інші Церкви і релігійні організації у передвиборчий час закликають своїх вірних молитися за народ, за державу, за Україну… Тому створюється враження, що треба молитися в тому намірі тільки тоді, коли виникають великі потреби».

Відповідаючи на таке хибне розуміння, Глава УГКЦ з перших слів дає зрозуміти, що «Свята Церква вчить нас, що за народ, за правління, за військо треба молитися завжди». Як приклад він наводить Божественну Літургію, у якій п’ять разів звертаємося до Господа Бога з прохання про опіку над народом, над правлінням і над військом. З цього випливає, що «Церква запрошує нас поручати Господеві Богом бережений народ наш, правління і військо упродовж усього року, незважаючи на те, чи це час перед виборами, чи після них, бо держава й народ завжди потребують Божої допомоги, Божого благословення».

За матеріалами: Religion.in.ua, Департамент інформації УГКЦ

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Згідно оприлюднених звітів, станом на 01.01.2010 року, в Україні зареєстровано 35184 релігійних організацій (на 719 більше, ніж минулого року), у тому числі 33777 (+694) релігійних громад, 85 центрів та 265 (+10) управлінь, 439 (+7) монастирів, 347 (+7) місій, 76 (+2) братств, 199 (+3) духовних навчальних закладів.

При релігійних організаціях функціонує 12758 (+125) недільних шкіл. Справами Церкви в Україні опікується 30516 (+624) священнослужителів. Кількість церковних друкованих ЗМІ складає 377 одиниць. Для богослужінь релігійні організації використовують 22787 (+350) культових та пристосованих під молитовні споруд, окрім того, у стадії будівництва знаходиться 2398 культових будівель.

За матеріалами: ІРС

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

– З вашим приходом моральний клімат у регіоні змінився? – поцікавився я після чергового звіту у львівського губернатора Миколи Кметя. Колишній десантник і успішний бізнесмен, який розкрутився і заробив свій перший мільйон на продажі моршинської води, чесно мені зізнався, що відразу навіть не второпав – про що мова?..

Про мораль і порядність нинішня влада дуже рідко згадує. Нема такого рядка в жодному звіті. Питають про інвестиції, про безробіття, про відсотки розкриття злочинів.

Про мораль – ні слова.

Чого ж дивуватися, що губернатор не замислюється над моральним кліматом в регіоні?

Зате кожен бізнесмен, перед тим як «входити» в якусь область, навідується до своїх колег і ставить стандартні запитання: губернатор займається поборами? Податківці збирають данину з бізнесменів? Начальник міліції підгодовує прокурора? Злочинні клани відбирають успішний бізнес? Газети вільні чи залякані судами? Господарський суд вирішує питання по совісті чи по тарифу?

Залежно від почутого, у бізнесмена складається уявлення, куди він потрапив: у дикі джунглі чи в цивілізований край.

Вимальовується чітка картина того, що ми називаємо моральним кліматом в регіоні.

Після чого ділові люди приймають рішення, як їм працювати. Шукати владне прикриття, чи платити бандитам за «кришу». Створювати свою потужну юридичну службу, чи знаходити виходи на суди? Або – вантажити на машини заводське устаткування й втікати в іншу область.

Так свого часу зробила тютюнова фабрика під Львовом. Після чергових наїздів податківців – підприємці підігнали фури, завантажили станки і виїхали з Львівщини. Жителі невеличкого містечка Винники залишились без засобів існування.

* * *

Губернатор – далеко не поодинокий чиновник, який за відсотками не бачить реалій життя.

Минулого тижня відрапортувався за 2009 рік прокурор Львівської області Олексій Баганець. До речі, один з кращих в Україні прокурорських працівників.

Цифри вражали.

За рік з допомогою прокуратури відшкодовано до бюджету 201 мільйон гривень – це один з найкращих показників в Україні. За кількістю направлених до суду справ, Львів має кращі показники, ніж Харків, Одеса, Київ чи Крим.

Ми поцікавилися в Олексія Баганця – а чи знає той, як в передовій області живеться середньостатистичному львів’янинові?

Зранку такий «пересічний громадянин» виїжджає на дорогу в стареньких «Жигулях». Перший хабар інспекторові ДАІ. В шапці (сто гривень), або з косою (двісті гривень).

Потрапив у лікарню – плати. Безплатна медицина у Львові найдорожча в Україні. Неофіційні розцінки на операції – від двохсот до тисячі доларів США.

Зайшов у управління земельних ресурсів: переоформити звичайну дачну ділянку коштує більше, ніж за неї заплатив.

Навіть на кладовищі свій прейскурант: запропонують місце для вічного спочинку від 200 до 500 доларів, або безплатно – у болоті.

Йдеться не про поодинокі випадки, а про систему поборів й хабарництва.

У Львівській області вона якось більше випирає, ніж в інших регіонах.

Прокурор області зробив вигляд, що не зрозумів запитання. Що від нього вимагати? Він же – «наглядає за законністю». Мовляв, питайте міліцію, оперативні служби.

Що говорити про середньостатистичного львів’янина, коли роками залишаються нерозкритими резонансні вбивства понад двох десятків львівських бізнесменів?

Найгучніші – розстріл під Львовом колишнього губернатора Львівщини Степана Сенчука, спалення живцем завідуючого відділом міськради. Список можна продовжити: у самому центрі міста кілери ледь не в притул убили з пістолета бізнесмена Опірського, власника скло-дзеркального заводу Дацка.

«За останні 10 років багато професійних оперативників звільнилися. Це основна причина – нікому розкривати злочини», – критикує колег Олексій Баганець.

Але в нас – дещо інший погляд на причини бездіяльності оперативних служб. Останніми роками вони перетворилися на структури, які збирають кошти для начальства.

Оперативники займаються провокаціями, підставляють бізнесменів, а потім вибивають гроші. Це у них називається «подоїти або розвести лоха».

– Де докази? – запитує прокурор.

А хто поцікавиться статками керівників ДАІ, чи підрозділів боротьби з економічними злочинами?! Вони виходять на пенсію заможними людьми, живуть у розкішних особняках. Звичайно, куплених на офіцерську чи генеральську зарплатню.

Я знаю лише одного львівського генерала, який збудував у своєму селі церкву. Попросив друзів – й ті допомогли з фінансами. Решта генералів-силовиків зазвичай відкривають ресторани, готелі, мережі магазинів.

Цей звіт прокурора Львівської області закінчився разбірками з газетою «Експрес», яка час від часу декому плутає карти в регіоні.

Колишня війна «Експресу» з львівським губернатором і сваволею судів – у 2000 році породила «Хвилю свободи». Журналісти вже навчилися самі захищатися.

Нині головний редактор Ігор Починок домагається відставки прокурора Баганця. Вважає, що прокурорський наїзд на газету замовили люди колишнього губернатора області Петра Олійника. В свій час «Експрес» широко висвітлював бізнесові оборудки Олійника.

У відповідь – прокуратура зацікавилася… земельними ділянками редактора, які той взяв в оренду.

Баганець подав на газету в суд, бо та ніби псує ділову репутацію прокуратури.

Добру третину часу звіту було присвячено газетярсько-прокурорському протистоянню. Виявляється, це дуже актуальна для Львівщини тема, перед якою тьмяніє боротьба з хабарництвом у державних установах.

* * *

Є ще одна серйозна причина наших негараздів, яку останніми роками замовчують – падіння людської моралі.

Ми забули про такі слова, як честь і гідність.

Все почали виміряти доларами. Чесні люди у нас не в пошані. Вагомість людини у суспільстві – тепер вимірюється вмістом її гаманця та рахунком в банку.

Тому не дивно, що з екранів регіональних каналів не сходять власники ринків, та бізнесмени, які збили капітал на контрабанді. Це найбільш дієвий спосіб заробляння грошей в Західній Україні.

У Шегинях мені довелося бачити, як одному такому хапузі солдати-прикордонники віддавали честь.

Нікого вже нічим не здивуєш… Власник ринку сьогодні ходить по Львову в генеральському мундирі з двома зірочками – він тепер ще й козачий отаман Галичини.

Який же вихід? Як вилікувати моральний клімат регіону?

Мій добрий знайомий, відставний військовий Петрович, з падіннями моралі бореться «партизанськими методами». Плює хабарникам в обличчя. І каже: подавайте на мене в суд, я заплачу штраф, але всім розкажу, що заплював хабарника. І всі про це дізнаються.

Поки що Петровича ніхто до суду не потягнув. І він принципово нікому не платить ні копійки.

* * *

У влади більше важелів впливу на моральну атмосферу суспільства.

Для початку – за відсотками побачити живих людей з їхніми проблемами. Правда, за це медалей не дають.

Можна надати слово авторитетним і шанованим в регіоні та в Україні людям. Тим – кого ми називаємо моральними авторитетами. Вони б могли чесно й відверто розповісти землякам про моральні хвороби свого краю. Але їх випускають на екрани хіба що перед виборами.

Адже не все у нашому житті вимірюється грошима?..

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Проста і красномовна розповідь дванадцятирічної дівчинки про те, яким злом є аборти, стала хітом на Youtube.

«Кожен день 115 000 дітей вмирає через аборти … сто п’ятнадцять тисяч! Це означає, що п’ять тисяч дітей гине кожну годину. Це означає, що всі ці життя – втрачені! Всі ці можливості – втрачені! І вся їхня надія на майбутнє – втрачена», – каже дівчинка, дуже природно читаючи свої записи перед камерою.

У своєму виступі дівчинка зібрала основні аргументи противників абортів, включаючи факт постабортивного синдрому, який зазвичай замовчують.

За матеріалами: katolik.su

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

У програмі зустрічі – молитва, поклоніння Св. Дарам, свідчення. Подібний захід фондом «Kirche in Not» організовує вже вдруге. Зустріч проводитимуть архиєпископ Алжирський Галеб Бадер і засновник Євхаристійного братства священик Ніколя Бютте.

У «Kirche in Not» підкреслюють, що до цього часу близько 200 мільйонів християн – в Іраку, Пакистані, Судані, Північній Кореї – зазнають переслідувань за віру. Згідно з переліком, складеним Ватиканом, в 2009 році було убито 37 священиків, ченців і світських місіонерів. А це – вдвічі більше, ніж у 2008-му. Насправді, стверджує «Kirche in Not», загиблих ще більше.

«Ніч свідків» покликана нагадати суспільству: християни вмирають за віру і сьогодні.

Міжнародна благодійна організація «Kirche in Not» була заснована в 1947 році голлландскім священиком Веренфрідом ван Страатеном. Організація має свої відділення в 130 країнах світу і підтримує більше 6000 різних проектів.

За матеріалами: Благовест-Инфо

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.

Єзуїт о. Федеріко Ломбарді, що є також директором ватиканського телебачення, у своєму виступі оголосив про досягнуту домовленість. Ватиканське телебачення придбало у компанії Sony пересувний пристрій, який дозволить здійснювати телевізійну зйомку з високою роздільною здатністю.

О. Ломбарді повідомив, що ця угода є частиною намірів Ватиканського телебачення йти в ногу з технічним прогресом, і що HD є новим досягненням телевізійної продукції. «Цей стандарт швидко завойовує позиції, і постійно з’являється все більше каналів, які транслюються у високій якості», – зауважив він. «У зв’язку з цим видавалося за необхідне бути в змозі виробляти продукцію у відповідності з найвищими стандартами, щоб уникнути ризику, що висвітлення подій, пов’язаних з діяльністю Папи і Святого Престолу, у вельми недалекому майбутньому буде доручено іншим».

За матеріалами: sibcatholic.ru

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.