CREDO - католицький суспільно-релігійний часопис » Біблійні роздуми

Заради Імені Твого…

часопис CREDO — Tue, 22 May 2012 16:02:32 +0000

Роздуми до Слова Божого на середу VІІ Великоднього тижня

Особлива любов відчувається в словах Ісуса, в Його проханні до Отця зберегти учнів від лихого. В чому полягає ота дбайливість Бога? Яким саме чином Отець має берегти учнів? Отче Святий! Заради Імені Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав, щоб були ОДНО. Ми перебуваємо в безпеці, коли триваємо в єдності. Особливо вражають слова заради Імені Твого. Знаємо, яку велику роль відіграє ім’я в біблійній культурі: воно виражає сутність, місію, покликання. Ісус просить Отця, щоб беріг нас заради свого власного Імені. В тому, що Отець оберігає своїх дітей, об’являється Його Ім’я, виражається Його Особа. Сутність Батька в тому, щоб любив і оберігав своїх дітей!

Любов, яку Христос дарує Церкві, є тією самою любов’ю, якою любить Отець. Бог так полюбив світ, що послав свого Сина. Син посилає своїх учнів, щоб вони продовжували Його місію і були знаком Його присутності. Про послання Ісус говорить після того, як молиться про єдність. Учні тоді готові до проповіді Благої Вісті, коли тривають у єдності. Господь покликує по двоє і посилає по двоє бо хто не любить свого брата, той не готовий до проповіді (св. Григорій Великий).

Сила заступництва

часопис CREDO — Mon, 21 May 2012 17:50:45 +0000

Роздуми до Слова Божого на вівторок VІІ великоднього тижня

Цей уривок розпочинається словами про те, що надійшла година, ота сама година, про яку у 2-му розділі цього ж таки Євангелія Ісус каже, що вона ще не настала – година відкуплення людського роду; година, заради якої жив Ісус, Син Божий. Ця година є прославленням Сина, а також досконалим прославленням Отця: Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив. Коли виконуєш волю Отця, це момент досконалого Його прославлення – такого само, яке Він отримує від свого Сина. Це також момент, коли Бог обдаровує тебе своєю славою. Можна сказати, що саме тоді ми стаємо повністю самі собою – коли чинимо те, що прагне Отець.

Ісус заступається за своїх учнів, але спершу проголошує свій послух волі Отця – так, наче Його заступництво безпосередньо залежить від послуху. Христос був досконалий у своєму послухові, тому Його заступницька молитва також досконала. Завдяки Ісусові наше заступництво теж набирає іншої сили. Тому нам важливо посилатися на заслуги смерті й воскресіння Ісуса Христа.

Якщо Бог не вислуховує твоїх молитов, то спробуй запитати себе сам: чи я слухаю прохань Бога щодо мене, чи слухаю Його Слова, чи виражаю Йому свій послух? Сила заступництва залежить від смирення послуху!

Слова миру…

часопис CREDO — Mon, 21 May 2012 09:19:38 +0000

Роздуми до Слова Божого на понеділок VІІ великоднього тижня

Слова, які говорить Ісус до Апостолів на перший погляд руйнують їхню впевненість: /i> «Віруєте нині»? Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зі мною Отець… Як після таких слів можна відчувати себе впевненим, мужнім, бадьорим? Подібні слова мали би посіяти неспокій і сум’яття в серцях апостолів. Однак Ісус відразу додає: Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ (Йн 16, 29 – 33).

Мир завжди є в словах Ісуса, навіть, якщо вони не зовсім мирно звучать. Слово Господа є джерелом миру у моєму серці, навіть, якщо це слово про війну, боротьбу, конфлікти, змагання і терпіння. Варто про це пам’ятати, особливо в добу наповнену неспокою і збентеження.

Ми вже є на небесах у Христі

часопис CREDO — Sat, 19 May 2012 15:25:12 +0000

Роздуми до Слова Божого на урочистість Вознесіння Господнього

Тайна вознесіння є завершенням пасхальної тайни нашого Спасителя. У цій події Втілення осягає свою мету. Нашу людську природу Господь бере на небеса і вводить у життя в Трійці: Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога (Мк 16, 19). Саме такою є мета нашого життя – щоб воно осягнуло свою повноту і своє продовження в Пресвятій Трійці: звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом (1 Йн 1, 3).

Син Божий, прийнявши людську природу, ніколи її вже не позбудеться. Ісус завжди буде і Богом, і людиною. Будучи повністю людиною, Він представляє нас перед Отцем. Можна сказати, що Він, як представник людського роду, Новий Адам, є зараз перед Отцем. Та сама участь приготовлена для кожного з нас, бо Тіло покликане бути там, де Голова, – на небесах, перед обличчям Отця. Він є наша Глава, а ми Його Тіло. Так теж ніхто не вознісся на небеса, як тільки Він, бо і ми Ним є, завдяки тому, що Він став Сином Чоловічим для нас, а ми синами Божими через Нього (св. Августин).

Якоюсь мірою ми вже є на небесах у Христі, – стверджує той самий святий Августин, – хоч у нашому тілі не звершилося те, що нам обіцяне. Тому скеруймо до Нього прагнення наших сердець за словами Апостола: А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога (1 Кол 3, 1).

Незабаром…

часопис CREDO — Thu, 17 May 2012 12:44:27 +0000

Роздуми до Слова Божого на четвер VI Великоднього тижня

Час, протягом якого учні не будуть бачити Ісуса – «незабаром», в грецькому тексті виражено словом мікрон – дуже малий відрізок часу. Наш Господь дорожить нами так, що не може нас залишити довше, ніж на «мікрон». І цей час виявляється достатнім, щоб збагнути, що так насправді ми не можемо бути без Бога. Можливо, отой момент саме для цього і даний.

Отці Церкви в цих словах Спасителя бачили заповідь своєї смерті: незабаром не побачите Мене більше і воскресіння: і знову незабаром побачите Мене. Як же важливим мусить бути той невеличкий момент, якщо після нього настає вічність? Як же важливим має бути кожен момент Твого життя, твій особистий мікрон?

Дух Істини

часопис CREDO — Wed, 16 May 2012 10:19:19 +0000

Роздуми до Слова Божого на середу VI Великоднього тижня

Одна з місій Святого Духа – приводити нас до істини, показувати правду: правду про Бога і правду про нас самих. Господь підкреслює, що йдеться про повну істину. Внаслідок гріха ми схильні приймати «часткову істину» – щось приймати, щось відкидати. Коли приходить Дух Ісуса, Він показує повну картину.

Грецьке слово одеґео означає «вести», «приводити», «бути проводирем», і вживається, щоб описати проводиря сліпих. У Новому Завіті цей вираз ужито в Мт 15,14: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» . Без Духа Божого наша мандрівка буде мандрівкою сліпих без проводиря. Які шанси такої людини, щоб дістатися мети?

Часто буває, що після інтенсивної та регулярної молитви людина має враження, ніби вона гірша, ніж була раніше. Однак це враження від чогось іншого: під час молитви починаєш бачити більше правди про себе. Нехай такий стан не дивує нас. Якщо прагнемо серйозно молитися до Святого Духа і запрошувати Його у своє життя, потрібно бути готовим до того, що деякі області серця, які до цього часу були невидимі для нас, постануть перед нашими очима.

Два Адвокати

часопис CREDO — Mon, 14 May 2012 15:50:38 +0000

Роздуми до Слова Божого на вівторок VI Великоднього періоду

Один із титулів Святого Духа – Потішитель. Важко, однак, самим лише цим словом передати багатство, яке міститься в грецькому виразі Параклетос. Спробуймо розглянути найважливіші аспекти цього слова.

Параклетос походить від двох слів: пара – при, за, і калео – кликати. Дієслово паракалео означає «закликати, прикликати». Латинським відповідником паракалео є слово ad–vocare = при–кликати; натомість хтось «прикликаний» – це advocatus у латинській мові й параклетос у грецькій. І справді, параклетос грецькою означав адвоката, повірника різних справ, захисника (таке значення можемо знайти у творах Демосфена, †322).

“ Чи можна ще про щось переживати, маючи двох таких Адвокатів: Христа, який виправдовує мене перед Отцем, і Святого Духа, який захищає мене на землі та пильнує, щоб я щасливо дістався Небесної Вітчизни?

Окрім цього уривка, який говорить про Святого Духа, у Новому Завіті це слово один раз вживається по відношенню до Ісуса: Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу (1Йн 2,1-2). Ісус, через те що склав самого себе в жертву, став нашим адвокатом на небесах. Натомість наші справи на землі веде і захищає Святий Дух.

Чи можна ще про щось переживати, маючи двох таких Адвокатів: Христа, який виправдовує мене перед Отцем, і Святого Духа, який захищає мене на землі та пильнує, щоб я щасливо дістався Небесної Вітчизни?

Нова заповідь

часопис CREDO — Sun, 13 May 2012 15:43:22 +0000

Фото: soly09.blogspot.com

Роздуми до Слова Божого на понеділок VІ Великоднього тижня

Заповідь любити один одного, як полюбив нас Господь наш і Спаситель Ісус Христос, в іншому фрагменті Євангелії від Йоана названа новою заповіддю:

І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. 32. І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, – і прославить його незабаром. 33. Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині. 34. Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! 35. З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»

Останнім часом в нашому житті ми все більше зустрічаємося з одноразовими речами: одноразовий посуд, одноразові хусточки, одноразова косметика… ітд. Людина постійно прагне мати щось нове… Але нова річ нажаль є новою дуже коротко. Чим більше часу проходить, тим менше нове є новим, лише стає старим. Є однак певний виняток!!! В Посланні до Євреїв про Ісуса написано, що Він завжди один і той самий!

Чому Ісус називає заповідь любові новою заповіддю? В Старому Завіті також маємо заповідь любові: любити Господа всім серцем, всією душею, всіма силами, а ближнього свого як себе самого. Однак, коли Ісус говорить про взаємну любов, називає цю заповідь новою: Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як я полюбив Вас! Любити по новому, це любити ближнього не тільки як себе самого, а так, як Ісус полюбив мене. А Ісус полюбив мене більше, ніж своє життя!

“
Настільки ти учень, наскільки любиш так, як любить Ісус

Про що йдеться нашому Господу? Може йдеться про певне місце цієї заповіді в нашому житті, щоб вона постійно була для нас новою, щоб вона не стала для нас як стара одежа, яку хочеться при найближчій можливості поміняти. В грецькому тексті вживається тут слова кайнос, це слово не означає чогось нового в часі, цю дійсність означає слово неон, лише щось нове в якості.

Нова заповідь: любити один одного так, як полюбив нас Господь. А як полюбив нас Господь!? До кінця – віддавши життя за нас. Така любов є критерієм учнівства. Настільки ти учень, наскільки любиш так, як любить Ісус.

В Святому Писанні Бог являє себе нам, як Хтось, хто чинить все нове! Ця новість створіння розпочинається в момент впровадження в життя нової заповіді!!! Коли починаєш виконувати нову заповідь – тобто любити ближнього, як любить Бог, помічаєш, що все стає новим, бо ти стаєш новим!

Псалми запрошують нас до того, щоб співати Господу нову пісню. Св. Августин повчає, що лише нова людина здатна співати нову пісню. Хтось, хто не розпрощався зі старими звичками, гріхами не зможе взяти акордів нової пісні. Що означає співати Господеві нову пісню? Мабуть не йдеться Господу про те, щоб хтось постійно сидів і компонував пісенники, йдеться про щось зовсім інше, щоб для мене прослава, молитва була завжди чимсь новим, неповторним. Щоб зустріч з Господом була завжди чимсь надзвичайним, так, наче це відбувається вперше.

В Книзі Одкровення Йоан бачить нове небо і нову землю і новий Єрусалим, який сходить, наче Наречена вбрана для свого Нареченого (Од 21).

Вічність з Богом – буде неустанним переживанням чогось нового, неустанним відкриванням Бога. Щоб потрапити до нового Єрусалиму, потрібно буде представити паспорт з образом нової людини.

Любити – «бути прив’язаним»

часопис CREDO — Sat, 12 May 2012 17:06:47 +0000

Фото: bfminsurance.com

Роздуми до Слова Божого на VІ неділю Великоднього періоду

Єврейське слово міцва – заповідь, походить від дієслова цавах – зв’язувати, прив’язувати. Божі заповіді є своєрідними узами, якими моє життя починає бути прив’язаним до Отця Небесного. Завдяки цим узам я можу бути біля Бога, тривати в Його присутності, а отже і досвідчувати Його любові.

На перший погляд «любити Бога» і «виконувати заповіді» – це дві дійсності, які між собою не пов’язані: перша стосується постави серця, а друга більше асоціюється з виконанням якогось закону, права ітп. Спробуймо подумати по іншому. Чим є заповідь, яка народжується в Богові? Чи не виражає вона прагнень Його серця? А чим є справжня любов, якщо не відповіддю на ці прагнення?

“
Кохана, згідно пункту 3.1 сімейного кодексу, прийми ці квіти, як знак моєї поваги

Закоханий хлопець намагається дізнатися перш за все, чим живе його кохана, що любить, чого бажає, чим захоплюється. Тому кожен його жест буде відповіддю на прагнення любимої особи. Коли нас прохає про щось дорога нам людина, то чи ми сприймаємо це прохання, як «статтю з Конституції», або витяги з адміністративного права? Важко уявити чоловіка, який дарує квіти свої дружині зі словами: Кохана, згідно пункту 3.1 сімейного кодексу, прийми ці квіти, як знак моєї поваги.

Єврейська Традиція дар Десяти Заповідей на Синаю представляє як найбільший прояв любові Бога до людини. Бог любить Тебе, тому дарує Тобі свої заповіді – прагнення власного серця, щоб Твоє життя було щасливим!

«Якщо світ вас ненавидить»

часопис CREDO — Sat, 12 May 2012 11:58:48 +0000

Фото: flickr/ Yedidya

Роздуми до Слова Божого на суботу V Великоднього тижня

Слово «світ» в Євангелії від Йоана має специфічне значення – означає певне середовище, яке збунтоване проти Бога, яке не знає Бога, тому теж не приймає Ісуса і Його учнів. Не потрібно бути надмірно проникливим, щоб побачити таке середовище навколо нас: багато європейських держав відрікаються від християнських коренів, ігнорують при цьому фундаментальні правди про людину, родину, людську свободу. Країни, які начебто сповідують демократичні цінності, забороняють відкрито признаватися до власної віри, носити релігійний одяг, християнські символи. Для багатьох людей життя стало гонитвою за приємністю, а Бог і Церква лише «обмежують» і «не дозволяють» віддаватися миттєвим радощам. Неділя стала часом бізнесу, заробляння грошей і розваг.

Бути християнином все більш і більш означає стати знаком протиріччя в суспільстві. Але саме така постава буде характеризувати справжніх учнів Христа: Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ (Йн 15, 19). Труднощі, які переживаєш з приводу власної віри, є критерієм твого християнства.

Кому волієш піддатися?

«Ви – друзі Мої»

часопис CREDO — Fri, 11 May 2012 12:11:09 +0000

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю V великоднього тижня

Господь наш є Богом, який Сам Себе об’являє нам, сам про Себе розповідає через вчинки і слова. Чому? Тому що Бог хоче спілкуватися з нами, як з друзями. Про все можна розповідати лише друзям. Однією з форм такого спілкування є Святе Письмо, де Бог дає нам своє слово.

“ Який це привілей: серед друзів мати Бога!

Догматична Конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum навчає: Сподобалося Богові, в своїй доброті і мудрості, об’явити Себе Самого й подати до відома таїнство своєї волі (Еф 1, 9), яким люди через Христа – Слово, що стало тілом, у Святому Дусі мають доступ до Отця і стають учасниками Божої природи (Еф 2, 18; 2 Петр 1, 4). Цим, отже, об’явленням невидимий Бог промовляє до людей як до приятелів (Вх 33, 11; Йо 15, 14 – 15), і з ними перебуває (Вар 3, 28), щоб запросити і прийняти їх до спільноти з собою. Цей устрій спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так із собою пов’язаними, що діла вчинені Господом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите. Внутрішня ж правда, і про бога і про спасіння людей, цим об’явленням нам стає ясною у Христі, який є разом і Посередник і повнота цілого об’явлення.

Христос відкрив Тобі цілковито своє серце. Подумай, який це привілей: серед друзів мати Бога, Який поділився з Тобою усім!

Любов найвищої категорії

часопис CREDO — Thu, 10 May 2012 13:55:37 +0000

Роздуми до Слова Божого на четвер V Великоднього тижня

Слова цього уривку – це продовження повчання про виноградну лозу. Святий Кирило Александрійський говорить, що суттю цього порівняння є показати, що гілки мають ту саму природу, яку має лоза. Кожен християнин, будучи членом Містичного Тіла Ісуса Христа покликаний мати в собі Його характер, Його почуття.

Аж не віриться, що наш Спаситель запрошує до такої єдності! Він прагне нас обдаровувати тією любов’ю, яка існує між Ним і Отцем: Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас. Вражає той факт, що Господь любить нас не «любов’ю» другої категорії, яка призначена для таких грішних творінь, як ми, а любов’ю божественною, любов’ю, яка є в серці Отця і якою Він обдаровує Сина.

Перебувайте…

часопис CREDO — Tue, 08 May 2012 15:56:51 +0000

Роздуми до Слова Божого на середу V Великоднього тижня

Виноградна лоза, до якої прирівняв себе наш Господь, чудово відображає, чим є Церква. Подібно, як багато гілок, які виростають зі стовбура, не втрачаючи з ним єдності, творять виноградну лозу, подібно ми творимо Церкву, маючи єдність з Нашим Спасителем. Кожна людина, котра через віру з’єдналася з корінням лози, з’єдналася з Господом і стала Його сопричасником. Тому і плід має Йому приносити – вести життя благочестиве (Феофілакт).

“ Не йдеться про те, щоб час від часу помолитися, йдеться про постійне тривання в присутності Бога

Одне із ключових слів цього фрагменту – «перебувайте». Гілки постійно перебувають у виноградині. Немає такого моменту, коли вони «відлучаються» у справах, а потім повертаються. Це дозволяє їм жити життям лози, живитися її соками. Грецьке слово мено – «перебувати», «тривати» означає «стійко триматися», «триматися, навіть ціною опору», «витримувати». Даний вираз в класичній грецькій літературі описує воїна, який має перебувати на посту для охорони якогось об’єкту.

Як протягом дня дбати про таку єдність? Адже не йдеться про те, щоб час від часу помолитися, йдеться про постійне тривання в присутності Бога. Засобів, які в цьому допомагають, є багато. Торкнусь лише одного, який радять Отці Пустелі (IV століття). Спробуйте вранці прочитати собі короткий фрагмент з Євангелія. Настільки короткий, щоб можна було його запам’ятати після кількох прочитань. Нехай це слово супроводжує вас цілий день. Якомога частіше пригадуйте Його (чи в дорозі на роботу, чи додому, під час праці, в обідню перерву), роздумуйте над ним і творіть свою молитву, опираючись на цей вірш чи фрагмент. Такі роздуми над Словом у традиції Отців Пустелі називалися ruminatio – «пережовування».

Бажаю досвідчити, який солодкий і добрий Господь! Смачного!

«Мир мій даю вам»

часопис CREDO — Mon, 07 May 2012 15:57:25 +0000

Роздуми до Слова Божого на вівторок V Великоднього тижня

Бажання «миру» є найбільш популярним привітанням на Близькому Сході. «Мир тобі» – так вже багато століть вітають одне одного мешканці Святої Землі та інших сусідніх народів. Яке значення приховане за цими словами? Єврейське слово «шалом» окрім того, що означає «мир», може означати благополуччя, здоров’я, успіх, процвітання. Слово «шалом» містить в собі багатство усяких благодатей і благословінь, як духовних так і матеріальних.

“ Коли триватимеш в Господі, то незалежно від того, де будеш і що відбуватиметься навколо, матимеш мир

Ісус хоче обдарувати своїх учнів особливим миром, миром, який не залежить від зовнішніх обставин. Бажання миру для учнів – це не побажання «святого спокою», це бажання миру, навіть тоді, коли навколо неспокій.

Мир, яким прагне обдарувати нас Господь, – це благодать, яка випливає з серця Спасителя, тому залежить тільки від Його присутності.

Коли триватимеш в Господі, то незалежно від того, де будеш і що відбуватиметься навколо, матимеш мир, бо ніщо не здатне відлучити нас від тієї любові, яка є в Ісусі.

Лист від Коханого

часопис CREDO — Mon, 07 May 2012 11:47:54 +0000

Роздуми до Слова Божого на понеділок V Великоднього тижня

Філософ Зорен Кіркеґард порівняв Слово Боже до листа від Коханого, який читає кохана. Коли двоє людей по справжньому люблять один одного, то бережуть кожне свідоцтво їхньої любові: пелюстки троянд, засушені в книзі, перші фото, подарунки, а особливо трепетно бережуть листи, повні слів любові. Важко про це писати в добу емейлів та смс, але, думаю, що справжні романтики ще не перевелися.

Один із критеріїв любові до Ісуса – збереження Його слів в скриньці власного серця. Не йдеться лише про їх згадування, йдеться про надання їм тривалого місця у своєму повсякденні: Коли хтось мене любить, той і слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

Гарантом збереження слів Ісуса є Святий Дух, який навчить нас усього і все нагадає, що сказав Господь.

Добрий Пастир

часопис CREDO — Sat, 28 Apr 2012 15:44:32 +0000

Роздуми до Слова Божого на ІV неділю Великоднього періоду

Першою ознакою Доброго Пастиря є готовність віддати життя. Господь цю поставу кладе на першому місці. Віддавати життя – це ще важливіше, ніж «знати овець». Ісус спершу говорить про віддавання життя за отару, а потім каже, що знає своїх овець і вони Його знають. Проте віддавати життя є чимсь першим в Його повчанні, так наче своє життя Він готовий віддати навіть за тих, яких не знає, і які Його теж не знають…

“ Добрий Пастир ні на що не очікує, лише все чинить з любові

Ця постава віддавати життя виникає з особливих відносин з Отцем: Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. Вражають мене ці слова, бо дають мені зрозуміти, що у мене такі відносини з Отцем, як моя постава втрачати життя заради інших.

Кимсь протилежним до Доброго Пастиря є «наймит». Грецьке слово містхотос – дослівно означає людину, яка очікує на платню. З цього виникає, що Добрий Пастир ні на що не очікує, лише все чинить з любові.