У Немирові на Вінниччині 17-18 листопада відбулася перша зустріч Аніматорської спільноти священиків, які вивчають та втілюють у себе на парафіях проект «Віднови і Євангелізації парафії».

У зустрічі взяли участь священики з Кам’янець-Подільської дієцезії РКЦ.

Про це CREDO повідомили о. Олександр Просянюк та о. Руслан Кармаліта

Зустріч провів о. Станіслав Зайонц, який вже 11 років займається проектом «Віднови і Євангелізації парафії» в Люблінській дієцезії. Отець Станіслав координує цей проект у Польщі, Білорусі, Молдові та Україні. Він поділився досвідом своєї праці зі священиками, присутніми на зустрічі, показав завдання Церкви-Спільноти у світі, завдання священика, як і кожного віруючого християнина.

Аніматорська спільнота запрошує усіх охочих священиків взяти участь у наступній зустрічі, яка відбудеться 20-21 лютого у Немирові.

Телефон для довідок: 067 38 13 938 – о. Олександр.

]]> http://www.credo-ua.org/2011/11/54175/feed 6 http://www.credo-ua.org/2011/01/38914 http://www.credo-ua.org/2011/01/38914#comments Mon, 10 Jan 2011 13:03:01 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=38914
Нова каплиця парафії Матері Божої Ченстоховської м. Нетішин

У парафії Матері Божої Ченстоховської м. Нетішин Хмельницької області 19 грудня відкрили нову каплицю.

Історія Нетішинської парафії розпочалася в середині 90-х років ХХ ст., коли ініціативна група місцевих вірян-католиків разом із о. Антонієм Андрущишиним звернулася до єпископа Яна Ольшанського із проханням створити у місті парафію. Єпископ благословив це починання і перші Богослужіння у новоствореній парафії проводилися на квартирах вірних.

Тимчасова каплиця Нетішинської парафії

Пізніше, коли влада виділила спільноті земельну ділянку під забудову, з’явилася тимчасова каплиця і розпочалося будівництво парафіяльного храму. За час існування нетішинської парафії кожен із настоятелів зробив свій внесок у створення храму. Так, стараннями о. Антонія Андрущишина були здійснені підготовчі роботи, закладений фундамент та підвальні приміщення, побудована тимчасова каплиця. Під керівництвом його наступників о. Яна Шаньца та о. Томаша Ценюха було зведено стіни, вставлені вікна та двері, накрито дах металочерепицею. Але через відсутність коштів будівництво продовжується до сьогоднішнього дня.

Храм Матері Божої Ченстоховської у м. Нетішин

Центром літургійного життя нетішинської парафії, більш ніж 15 років, була тимчасова каплиця. Ситуація кардинально змінилася після призначення настоятелем парафії у 2008 р. о. Павла Федірчука. Він, заохочуючи парафіян власним прикладом та пастирським словом, досягнув неабияких успіхів в будівництві. Так, в грудні 2009 р. спільними зусиллями парафії були завершені роботи над плебанією і о. Павло Федірчук 16 грудня 2009 р. перший раз увійшов до кімнати, у якій мешкає зараз. Але найбільш помітним досягненням стало облаштування нової каплиці у приміщенні парафіяльного храму, яке було здійснене особисто о. Павлом, його батьком Степаном Павловичем Федірчуком та групою найактивніших парафіян. Перша Літургія на новому місці стала подякою Богові та всім доброчинцям, які сприяли появі цієї каплиці.

Настоятель Нетішинської парафії о. Павло Федірчук із парафіянами

Усі вірні парафії Матері Божої Ченстоховської м. Нетішин щиро вдячні Богові за свого настоятеля о. Павла Федірчука та всіх його попередників, які своєї неустанною працею допомагали будувати храм не тільки матеріальний, але й духовний, який веде людей до спасіння.

]]> http://www.credo-ua.org/2011/01/38914/feed 3 http://www.credo-ua.org/2010/06/27737 http://www.credo-ua.org/2010/06/27737#comments Fri, 11 Jun 2010 16:36:30 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=27737

Сьогодні, 11 червня, одна з 36 парафій України, присвячених Пресвятому Серцю Ісуса Христа, святкувала храмове свято.

На урочистість до Херсонського храму прийшли піші паломники із Цюрюпинська та Миколаєва. Службу Божу відправив єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії Петро Мальчук.

Під час проповіді владика сказав, що наше серце постійно щось перемелює. І якщо у цьому присутній Бог, то продуктом стане чиста мука. А якщо людина думає про гріх та себелюбство, то таке серце буде фабрикою зла.

Місяць червень у Католицькій Церкві присвячений прославленню Серця Ісусового. Нагадаємо , урочистість Серця Ісуса відзначається в п’ятницю, на восьмий день після свята Тіла і Крові Христових і на дванадцятий день після Дня Святої Трійці. Цього року вона припадає на 11 червня.

]]> http://www.credo-ua.org/2010/06/27737/feed 12 http://www.credo-ua.org/2010/06/26344 http://www.credo-ua.org/2010/06/26344#comments Wed, 02 Jun 2010 16:45:54 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=26344
Великою несподіванкою для жителів м. Городка і його околиць став приїзд реліквій св. Терези від Дитятка Ісуса. 2 червня весь Городоцький деканат мав можливість зустріти реліквії цієї Святої в парафії св. Йосипа в м. Городок-Мархлівка (Хмельницька обл.).

Вірні зустрічали реліквії, зробивши живий коридор встеляючи дорогу до храму пелюстками квітів. У храмі кожен мав можливість доторкнутися до реліквій св. Терезки, помолитися в своїх потребах, наповнитися Її «малою дорогою до неба». На цю подію прибули і старші люди з Дому Милосердя, щоб помолитися та віддати свої терпіння цій великій святій. Прийшло досить багато хворих, просячи про зцілення.

«Приїзд реліквій святої Терезки до моєї рідної парафії для мене особлива радість, – розповіла парафіянка Наталя Жарук, – Нещодавно, 19 березня, я отримала Таїнство Миропомазання і взяла собі за покровительку саме св. Терезу від Дитятка Ісуса. Настоятель парафії о. Едуард організовував виїзд до Хмельницького до реліквій моєї улюбленої святої. Я не мала можливості поїхати, бо закінчую дев’ятий клас і в цей день мала іспити. А сьогодні здійснилася моя мрія. Дякую Богу та моєму настоятелю за цю можливість бути так близько зі св. Терезкою».

«Захоплення життям і присутністю цієї святої серед нас, в нашому храмі переповнило радістю ціле моє серце» – сказала Марія Гулько.

Біля реліквій св. Терези багато хто плакав, люди не хотіли прощатись з мощами. Бажали затримати її не тільки в парафіїї, але і в особистому житті.

с. Зита

Уже стало традицією, що до храмового празника нашої парафії святих рівноапостольних Кирила і Методія готуються усі без виключення вірні, які також беруть активну участь у його проведенні: наймолодші приймають Таїнство першої Святої Сповіді та урочистого Святого Причастя, ходять на пікнік, бавляться різними іграми, молодь у свою чергу бере участь у футбольних турнірах, а старші готують спільні обіди та допомагають у різних моментах підготовки до празника. Все це дійство проходить під проводом отців Згромадження Воплоченого Слова, а особливо настоятеля парафії ієрм. Йосафата Бойка, і саме святкування храмового свята триває чотири дні: три дні підготовки та власне сам день храмового празника.

Оскільки у нашому церковному календарі день пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Методія (24 травня) припадав на будень, то саме святкування було перенесено на наступну неділю. Тому перший день підготовки до храмового свята цього року припав на четвер, 27 травня. Саме цього дня о 19 год., у «Містечку Милосердя святого Миколая», що знаходиться на території нашої парафії, відбувся молебень до Пресвятої Богородиці, після якого розпочався Вечір відкритих дверей. Це час, коли кожен охочий може краще познайомитися із працею та функціонуванням Дому Милосердя. На початку діти, які тут проживають, привітали усіх гостей піснями, під час цього гості могли почастуватися солодощами та чаєм, які приготували жителі Містечка та сестри-монахині Чернечої Родини Воплоченого Слова, що опікуються цим Домом. Сестри розповіли та показали гостям як саме вони працюють з молодими матерями, з дітками дошкільного віку, з школярами, студентами, та з літніми людьми. Всі ці люди є обділені домашнім затишком та родинною підтримкою, тому сестри дарують їм свою любов та опікуються ними. Метою такого вечора відкритих дверей у «Містечку Милосердя святого Миколая» було те, щоб парафіяни і гості змогли побачити цю віддану працю сестер та змогли зрозуміти, якої великої самопожертви потребують такого роду служіння, та самі якимось чином змогли прилучитися до цієї вкрай нелегкої але дуже благородної справи.

П’ятниця, другий день приготування до храмового свята, була знаменна тим, що о 18 год. відбулась Божественна Літургія, в часі якої була проведена наука на тему віри. Ієрм. Йосиф Монтес ВС звернув особливу увагу присутніх на причину нашої віри, а саме на Боже об’явлення. Об’явлення загальні та приватні, новітні Богородичні об’яви. Але особливо корисним для присутніх було зрозуміти основні принципи правдивого об’явлення, та мету такого роду спілкування Бога з людством. На завершення цього другого був відслужений молебень до Пресвятої Богородиці, на якому остаточно були підведені підсумки періодичності присутності дітей на маївках, з метою нагородження тих, хто найчастіше приходив на ці травневі відправи молебнів.

Субота 29 травня – останній день підготовки, був присвячений дітям та молоді нашої парафії. Протягом усього дня для дітей були організовані різні ігри, конкурси та відпочинок. Діти могли забавлятися в Ораторію «Дон Боско» та жваво спілкуватися з сестрами у монастирському садку. А для того, щоб ніхто не залишився голодним то відпочинок завершився спільним пікніком зі смаженими сосисками біля багаття. Після обіду для молоді парафії розпочався футбольний турнір. Участь у турнірі взяло чотири команди. Переможці отримали пам’ятні футболки Ораторію «Дон Боско», із зображенням самого св. Івана Боско. О 18 год. розпочалась Велика Вечірня із Литією з нагоди храмового празника. Гостем цього вечора був митрофорний протоієрей Борис Гобир, віце-ректор Івано-Франківської Теологічної Академії, парох храму св. Великомученика Димитрія Солунського, що у мікрорайоні Пасічна. Після урочистої і святкової відправи, отець Борис привітав усіх із храмовим святом та поділився приємними враженнями, які у нього склалися про нашу парафію. Після цього було нагородження усіх дітей, які мали найбільшу кількість квіточок за молебні (протягом місяця травня щодня служився молобень до Пресвятої Богородиці, а за кожен відвіданий молебень сестри-монахині давали дітям по одній квіточці). А сам вечір завершився спільною святковою вечерею у садку монастиря.

По закінченні тривалих днів підготовки, настала неділя 30 травня – день святкування самого дня Храмового празника. Після святкової Утрені, яка відбулась у монастирській каплиці, усі процесійно прибули на місце зведення парафіяльного храму святих рівноапостольних Кирила і Методія, де о 10 год. було урочисто відслужено Божественну Архиєрейську Літургію. Очолював її Преосвященніший Єпископ Івано-Франківський Володимир (Війтишин), у співслужінні настоятеля парафії ієрм. Йосафата Бойка, ВС та ще сімох священнослужителів. Серед численних гостей був також присутній і міський голова Івано-Франківська п. Віктор Анушкевичус та інші поважні гості. У своїй проповіді Владика наголосив на меті християнського життя – це є прагнення до святості кожного зокрема. Під час Літургії Єпископ урочисто запричастив сімох першопричасників та прийняв у третій чин Воплоченого Слова трьох кандидатів. Після Божественної Літургії, відбулось освячення води та святкове мирування усіх присутніх. Але на цьому святкування не завершилися. У монастирському садку своїм співом продовжували потішати гостей різні молодіжні колективи та гурти, переважна більшість із них – це діти, а усі присутні в той час брали участь у спільному обіді. Тут, на монастирському подвір’ї, продовжилися вже добре знані всім мешканцям масиву та гостям акції на будівництво храму. Всім бажаючим було запропоновано одну із вишуканих страв аргентинської кухні – емпанади – це невеличкі пиріжки з м’ясом, які випікали спеціально з цієї нагоди сестри чернечої Родини Воплоченого Слова. Також продовжилися акції «Купи футболку – будуй храм», де до вже добре знаних футболок із написом «Парафія Кирила і Методія» та гербом монастиря, були представлені ще й футболки із зображенням св. Івана Боско і написом «Ораторій «Дон Боско». Також були виставлені на розпродаж витвори дитячих рук – малюнки, аплікації та роботи з бісеру, чим діти доводять, що хоч вони ще маленькі, то все-одно стараються прикластися до спільної мети – збудування Святині на їхньому масиві. Ще іншою акцією стали магнітики – своєрідні «цеглинки на будівництво храму», із зображенням церкви та відповідним номіналом.

Завершився святковий вечір під музичний супровід ієрм. Софрона Зелінського, ВС, у дуеті з відомим співаком та учасником гурту Гринджоли – Романом Калином.

Прес-центр Парафії

2010 рік – ювілейний для Гусятинської римо-католицької парафії Святого Антонія з Падуї. 13 червня, у день народження святого покровителя, відбудуться урочистості з нагоди 400-ліття храму Братів Менших Францисканців.

Незламний у вірі та не здоланий мечем, храм Різдва Пресвятої Богородиці, як і чотириста років тому є духовною оазою нашого Надзбручанського краю. Тут щоденно возносяться молитви до Господа за мир , спокій і зростання у вірі наших краян. Зболені і життям люди, незалежно від приналежності до релігійних конфесій, знаходять у храмі розуміння і духовну підтримку, мир і спокій своїм душам.

Незважаючи на важкі випробування історії, наш храм живе, і ми у нім щасливі, бо можемо відкрито і вільно проповідувати Слово Боже, щирою молитвою нести потіху і полегшу зболеним серцям.

Комплекс споруд нашої парафії, а це храм Різдва Богородиці та чернечий дім Святого Антонія, міг би бути окрасою центру міста, але надто він вже потребує реставрації.

Ангел плаче над входом до храму. Він прекрасний – такий величний і такий великий. Він стомлений своєю долею, бо його катували, з нього зробили каліку, але він вистояв…

Особливо гарно виглядає наш духовний комплекс з боку об’їзної траси: тихе плесо озера – і над ним ренесансна споруда з яскраво-червоним дахом. Довгий час монастир знаходився під опікою родини Каліновських, які у далекому 1610 році подарували братам- францисканцям малий дерев’яний храм та монастир. Ліворуч від вівтаря донині знаходиться їхній герб.

Брати відразу ж взялися за будівництво кам’яної церкви та монастиря. Після смерті фундатора Валентина – Олександра Каліновського 1620 року роботами керував його син Марцін, майбутній коронний гетьман. 12 грудня 1625 року в монастирі оселилося 12 братів. Тоді ж було закінчено й будівництво барочного храму середнього розміру. Двоповерхова споруда монастиря примикала до храму.

У 1645 році мешкало тут 20 братів. Вони заснували в місті два братства: св. Франциска та св. Анни. У храмі знаходився образ Матері Божої італійської школи, дар родини Каліновських, що отримали його від одного з варшавських папських нунціїв. У 1648 р. Уршуля Каліновска, побоюючись нападу козаків, сховала образ та коштовності. У 1655 року вона дала докладний опис всіх предметів та під присягою зобов’язала себе та своїх спадкоємців повернути коштовності, коли прийде час. А побоювалася пані Уршуля недарма: у 1648 році монастир було зруйновано. Постійні татарські напади не давали довгий час можливості зробити ремонт, а турецька загроза взагалі змусила братів залишити місто.

Довгі роки монастир стояв пусткою та потроху занепадав. У 1672 році Поділля потрапляє в руки турків. В 1680 року від церкви лишилися лише голі стіни. Брати тим часом намагалися повернути в Каліновських образ та коштовності.

У 1683 року польське військо знову займає Гусятин. Але брати повернулися в свою обитель лише 22 вересня 1690 року після особистого втручання провінціала Даніеля Фольцикевича. Церква стояла руїною без фасаду та склепінь. Монастир виглядав не краще. Непросто було пристосувати навіть кілька приміщень для використання. Брати вступають в переговори з Каліновськими, просять про допомогу у відбудові, але безрезультатно.

Аж коли долею монастиря зацікавився великий коронний гетьман Сенявський, розпочалася відбудова, але процес йшов повільно – постійно бракувало матеріалів та робітників. Відбудову закінчили аж у 1728 році. На той час збільшилася кількість братів, монастир знов отримав ранг конвенту. Якийсь час там проводилися вчення з моральної теології. Відновили роботу братства.

У гробовці храму ховали найбільш видатних мешканців міста. У 1770 році через епідемію в монастирі загинуло 8 братів. У 1772 р. Гусятин переходить до Австрії. Через те, що місто фактично поділили кордоном на дві частини, справи конвенту пішли гірше: чимало заможних прихожан жили на іншій стороні Збруча. В самому ж конвенті мешкало 11 священиків, 4 клірики та 4 брати.

У 1781 році гвардіан Базилій Шепєлацький був усунутий владою і приречений на вигнання до Польщі за приховування перед комісією церковних коштовностей. Через еміграцію братів з Галиччини до Польщі у 1785 році у Гусятині залишилося лише 7 братів- священиків та 2 братів-лаіків. 24 червня 1788 року цісар Йосиф ІІ видав декрет, який призначав гусятинський монастир до касації. Не допомогло енергійне втручання впливового Еукарпіуша Вейгла, тодішнього провінціала. Брати залишили Гусятин.

Храм стає парафіяльним, монастир переробили на плебанію та міський уряд. В такому стані і пережив монастир буремне століття – аж до 1938 року, коли Болеслав Твардовський, прислухавшись до прохання братів, повернув їм монастир. 15 серпня цього ж року єпископ Еугеніуш Базяк віддав 6 братам ще й долю парафії. Брати проводили уроки релігії в місцевих школах.

У 1946 р. брати знову залишають монастир. Храм був закритий в рамках репатріації . Далі – радянські загарбники і радянські будні. Храм був спустошений майже на півстоліття…

Повернення храму віруючим відбулося в 90-ті роки ХХ століття після розпаду тоталітарної комуністичної системи. Дякуючи Богові, у 1991 році Брати Менші Францисканці знову повернулися до Гусятинської парафії. На даний час парафія в Гусятині нараховує близько 50 римо-католиків.

Відвідують храм також віруючі інших конфесій. Брати доїжджають до сусідніх парафій у Вільхівчик, Чабарівку та Шидлівці.

Наша парафія святкує два відпусти – на храмове свято 13 червня і у свято Божого Милосердя , яке припадає на першу неділю після Воскресіння. Старожили пригадують великі зібрання вірних з різних куточків краю на ці великі урочистості.

Особливо до вподоби вірним оздоровчі молитви і молебні до святого Антонія, які відбуваються щосуботи. Діти і підлітки щосуботи відвідують катехези, де глибше пізнають свою віру. Неодноразово їздили на відпочинок до Польщі завдяки «Карітасу». Молодь щоліта оздоровлюється у відкритих таборах -оазах.

Із дня у день з глибокою вірою крізь століття у нашому храмі ми прославляємо Бога і молимось про мир , любов і злагоду у кожній родині та у кожному домі нашого міста, нашої Батьківщини України та цілого світу. Бо всі ми сотворені єдиним Господом , який закликає нас до єдності у прославі Творця.

Щиро запрошую гусятинців та гостей нашого міста на урочистості з нагоди ювілею нашого храму!

]]> http://www.credo-ua.org/2010/05/24839/feed 2 http://www.credo-ua.org/2010/05/24363 http://www.credo-ua.org/2010/05/24363#comments Mon, 17 May 2010 11:12:26 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=24363

В Урочистість Вознесіння Господнього у парафії Святого Йосипа, що в м. Городку на Мархлівці (Хмельницька обл.), відбулася Урочистість Першого Святого Причастя.

На цю подію в житті парафії та дітей, приїхало багато гостей, рідних, друзів, знайомих. Тринадцятеро дітлахів в перший раз приступило до Святого Причастя, попередньо очистивши свої душі в таїнстві Покаяння.

Настоятель парафії о. Едуард Пюро наголосив про важливість цієї події в житті дітей та батьків. Звернув особливу увагу на те що, Євхаристія – це найцінніший скарб людини. Втрачаючи Євхаристію, втрачаєш цілу вічність. Так як вчить нас Ісус: «Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки.»

На закінчення отець підкреслив велику роль батьків у формуванні дитячих сумлінь, та вразливості на гріх.

Парафіяни

У четвер, 6 травня до Полтавської парафії Вoздвиження Хреста Господнього прибули мощі святої Терези від Дитяти Ісуса та Пресвятого Обличчя.

Ще до цього дня, в нашій парафії понад тиждень відбувалися приготування, бо ми хотіли гідно зустріти Терезу і в своєму серці, і в своєму храмі. Сестра Анна FDC навчила нас співати гімн. І вже на початок процесії від автобусу, в якому везли мощі і до храму ми співали рядки: «Втіха моя, любити Тебе, мій Бог…» Ми не самі були з маленькою Терезою – до нас приїхали гості з Миргорода, Кременчука, Сум, настоятелі цих парафій, також прийшли наші православні друзі, люди з сусідніх будинків, кожен мав до Терезки свої прохання. Під час Святої Служби почули проповідь єпископа Харківсько-Запорізької дієцезії Мар`яна Бучека. Він нагадав нам слова святої про дощ благодаті з троянд.

Після Служби був час для поклоніння мощам та молитви. Також ця Євхаристія була особлива тим, що наша африканська спільнота підготувала дуже гарні пісні на Службу, а на Принесення Дарів прославляла Господа не лише піснями, а й танцями! Спеціально для франкомовної групи парафіян, о. Максиміліан OCD організував конференцію на французькій мові з перекладом на російську про життя святої Терези з Лізьє. Весь цей час, аж до пізнього вечора, мощі святої знаходились під пильною опікою молитви парафіян. Це була гарна нагода просити у Господа, через заступництво святої Терези, всіх необхідних благодатей. Бо саме ця свята прославилась своїми численними чудами, перше з яких було – повернення зору сліпій від народження чотирирічній дівчинці. А на ранок вже з 7.00 люди почали знову сходитися на молитву, кожен намагався якомога довше бути зі святою, молитися з нею до Бога, просити благодаті, доторкнутися до її мощей і відчути ту радість в серці, яка приходить від Господа.

Трохи пізніше відбувся молебень до святої Терези, після якого парафія урочисто провела мощі святої до автобусу. І Тереза від Дитятка Ісуса покинула Полтаву, але залишила в наших серцях багато місця для Божої любові…

«Алілуя! Христос Воскрес!» – Такий спів лунав у Великдень по усіх храмах світу. Не стала виключенням й Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, що у Писарівці (Хмельницька обл.).

Святкувати Пасхальне Тридення ми почали у Великий Четвер Месою Господньої Вечері, яку відправляв отець-настоятель Роман Казьмерчак. Красномовним знаком любові Ісуса Христа став Обряд умивання ніг, який описав святий Євангелист Йоан. Після Меси вірні мали змогу чувати на молитві разом з Божим Сином у символічній в’язниці до півночі. Молитовне чування продовжилося на другий день вранці о сьомій годині до вечора з перервою на молебень Хресної Дороги в якій взяли учать багато парафіян.

У Велику П’ятницю Літургію Страждань Господніх відправляв отець Олег Сакаєв. На початку отець лежав ниць на землі на згадку приниження Господа Ісуса Христа. Також парафіяни мали змогу вшанувати Святий Хрест і, вислухавши Слово Боже, прийняти Святе Причастя. Після Літургії Пресвяті Дари було перенесено до символічного Господнього Гробу, біля якого увесь час тривало молитовне чування аж до Вігілійної Святої Меси.

Пасхальну Вігілію служив отець-настоятель. У храмі відчувався святковий та урочистий настрій. Усі присутні мали змогу слухати Боже Слово, відновити обітниці Святого Хрещення, прийняти Святе Причастя. Звісно ж, що невід’ємним дійством стало освячення великодніх став на згадку того, що Ісус Христос споживав страви зі своїми учнями після Воскресіння.

А завершилось святкування Христового Воскресіння урочистою ранковою процесією навколо храму з Ісусом Христом у Пресвятих Дарах. Процесію і Службу Божу відправляв отець Олег. Зі співами на честь Воскреслого та гучним передзвоном усіх дзвонів та дзвіночків ми тричі обійшли навколо храму та повернувшись відспівали на честь Господа Te Deum. Ранішня святкова Божа Служба також зібрала багато прихожан і всі з радістю прославляли Бога за Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

День зосередження на тему «Дружба» відбувся 6 лютого в парафії св. Йосифа в м. Городок-Мархлівка (Хмельницька обл.).

У реколекціях взяли участь 29 молодих людей з Городка та Ярмолинець. Організував і провів для молоді цей день зосередження кл. Олег Жарук, який навчається на 5 курсі у Вищій Духовній Семінарії Святого Духа, що в м. Городку.

День почався зі знайомства за чашкою кави. Кожен міг розповісти про себе і чим любить займатися. Час від часу всі вибухали сміхом – це хтось ділився, що його улюблене хобі – це спати, але на нього не вистачає часу, або дівчата (їх було аж 2) полюбляють грати у футбол (цікаво, адже у футбол навіть не усі хлопці вміють грати).

День продовжився двома конференціями, які стосувались важливої теми в житті молоді: «Дружба». Між конференціями була можливість переглянути фільм «Один за всех» і задуматися над тим, хто може бути найкращим другом. Смачненькому обіду, на який нас покликала місцева господиня п. Галя Чернецька, передували обідні молитви.

Післяобідній час був серйозний – треба було приготувати сценки, які молодь гарно представила після Коронки до Божого Милосердя. Перша група представила сценку про блудного сина, вказуючи на те, що в житті не треба шукати поганих друзів. Друга – показала сценку про воскресіння Лазаря – приятеля Ісуса Христа. Остання група показала сучасну сценку: до дівчинки Оленки постійно приходив Ісус, коли їй було 5 років, потім коли 16, 45, 76, а вона не приймала Його до свого життя. Коли вона померла пішла до Неба, але Ісус її не прийняв, бо вона відкинула Його у своєму житті.

Після сценок був час на ігри та інтеграційні танці, які провели для піднесення настрою с. Зита Врона – гоноратка, яка працює в парафії св. Йосифа і кл . Микола Бистрицький, який навчається на І курсі Вищої Духовної Семінарії.

Центральною подією дня стала Євхаристія, яку очолив настоятель парафії св. Йосифа о. Едуард Пюро. Про важливість бути добрим і не тільки в дружбі звернув увагу під час проповіді о. Костянтин Василенко МІС – вікарій парафії св. Станіслава. Під час Адорації, яка мала місце після Служби Божої молодь дякувала Ісусу за свої друзів і просила, щоб Ісус був найкращим другом в їхньому житті.

Після смачненької вечері кожен ділився враженнями з прожитого дня. Було багато сміху, коли переглядали фотографії з цього єдиного, цікавого і потрібного дня. Ніхто не хотів розходитися, але що зробиш…

Ось враження з цього дня зосередження деяких учасників:

Наталя Жарук, 15 років, парафія св. Йосифа (Городок – Мархлівка):

«Найбільше мені сподобалися сценки, які ми представляли, а також те, що нас багато зібралося і ми весело провели час по-християнськи.»

Андрій Надворний, 15 років, парафія св. Станіслава єпископа і мученика (Городок-Центр):

«Сподобалося все, було гарно організовано. Найбільше сподобалося приготування сценок і конференції, завдяки яким ми ще більше пізнали, що таке дружба. Тема дружби важлива, бо інколи зневірюєшся в друзях, тоді розумієш, що вони були не справжні. Інколи дружать заради слави, грошей вигоди, якоїсь користі. Друг має бути вірним і надійним.»

Сергій Павловський, 17 років, парафія свв. Апостолів Петра і Павла (Ярмолинці):

«Сподобалося те, що була дійсно справжня дружня атмосфера, хоч ми були з різних парафій. Нас дуже смачно годували – кухня це також важливо. Тут було місце і на молитву, і на веселе проведення часу.»

Сестра Зита Врона (Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії – гоноратки):

«Я переконана, що такі дні потрібні для морального добра молоді, бо так вони збагачуються духовно. Хлопці і дівчата прагнуть пізнати Бога і Його пізнаючи відкривають себе. Тема дружби є досить актуальна для сучасної молоді. Кожна людина потребує друга, прагне ділитися своїми думками чи переживаннями з кимсь, хто її зрозуміє і підтримає. Дружба допомагає розвивається і збагачує саму людину.

Молоді люди прагнуть пізнавати в своєму житті те, що збагачує їх не тільки інтелектуально, але і духовно. Такі дні зосередження потрібні для того, щоб хлопець чи дівчина задумалися над тією чи іншою проблемою, щоб почула як її вирішують її однолітки, а найголовніше вона творить спільноту, в якій зростає християнське життя.»

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

У неділю 6 грудня до парафії св. Йосипа в м. Городок-Мархлівка (Хмельницька обл.) завітав св. Миколай. Він прийшов роздати слухняним дітям подарунки. Миколай прийшов зі своїми ангелами-помічниками, адже дітей у храмі зібралось близько 100 чоловік. А також і чортяка не забарився, щоб неслухняним дітям роздати різочки. Св. Миколай питав у дітей катехізис, а чортяка провіряв їхнє відвідування та оцінки з катехези, за що і отримували до своїх подарунків ще й різочки. Всі діти залишились задоволені, бо кожен був обдарований увагою, добротою та подарунком від св. Миколая.

]]> http://www.credo-ua.org/2009/12/9412/feed 4 http://www.credo-ua.org/2009/11/7865 http://www.credo-ua.org/2009/11/7865#comments Thu, 05 Nov 2009 14:09:50 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=7865

Понад 30 молодих людей з різних міст України взяли участь в реколекціях Руху чистих сердець, що відбулись 30 жовтня – 1 листопада у Новограді-Волинському.

Не всі бажаючі змогли приїхати через те, що деякі міста України були закриті на карантин.

Зустріч розпочалась Месою, на якій ми прославляли Бога за те, що нам дав можливість приїхати. Перший день закінчився вечерею та вечором знайомств.

У суботу ми слухали конференцію про поняття почуття, пам’яті, уяви, розуму, волі, мудрості, любові, де розглядали межу духовного та тілесного, його розпізнання. Навчалися , як дякувати Богові завжди, навіть, коли ми отримуємо двійку в школі чи в університеті, бо тоді нам це допомагає не звеличувати себе, що ми є найкращими, а бути в смиренні! Бо, коли людина гордиться, то лукавий з легкістю може зайти в серце до неї. А після читання Біблії було ділення між собою розуміння кожного уривку з Біблію, що Бог хотів сьогодні нам сказати.

Друга частина конференції, яку провів о. Олег Сартаков, розпочалася розглядом питання: «Засоби досягнення чистоти серця». Молитва – без чого не можливе життя християнина, тому ми після конференції пішли молитися Розарій. Вечеря, після якої «ветерани» Павло та Яна, що були майже від самого початку заснування Руху в Україні, представили молодим людям Рух чистих сердець, після якої загорілася дискусія про поцілунки.

У неділю, 1 листопада, Служба Божа відбулась на кладовищі. Під час проповіді о. Олег Сартаков зазначив, що Ісус Христос віддав своє життя за Свою любов до нас, а ми в відповідь боїмося перехреститись перед прийняттям їжі.

Дякуємо о. Стефану Маєвському та о. Олегу Сартакову, які проводили ці реколекції. Особлива подяка с. Ренаті, що віддала стільки часу і зусиль, аби нас зібрати та підготувати цікаві реколекції.

24-25 жовтня 2009 року вже восьмий раз відбулося Паломництво Круціяти Визволення Людини в Україні. Початок паломництв КВЛ пов’язаний з Гвардійським, що на Хмельниччині. Усі попередні паломництва відбувалися на території Кам’янець – Подільської дієцезії і лише тепер вперше в Києво-Житомирській.

Спільноту КВЛ в цій дієцезії творять в більшості члени Домашньої Церкви, які теж брали участь в попередніх паломництвах.

Господарем місця був єпископ Ян Пурвінський, який привітно нас прийняв, однак з приводу хвороби не був присутнім на паломництві. Роль господаря виконував настоятель катедри о. Йосиф Ліпецький, який одночасно є модератором Домашньої Церкви. Протягом всього паломництва з нами був присутній єпископ Леон Дубравський з Кам’янця-Подільського. Також слова привітання та молитовної пам’яті передав єпископ Ян Нємєц, який перебуває на лікуванні в Польщі – член Круціяти з 1981року.

Місцева дияконія, променіюча радістю та вірою, вже з самого початку ввела в атмосферу родинного святкування. Вартим уваги було те, що у служінні були задіяні не тільки подружжя, але теж їх підростаючі діти. Можна було їх побачити в регістратурі чи при подаванні до столу. Великим даром є їх музичні здібності.

Отець Ярослав Гонсьорек в катехезі показав, що паломництво Йоана Павла ІІ, яке відбулося 30 років тому, не тільки було паломництвом в Польщу, але також першим візитом Папи Римського в країну комуністичного блоку. Тому це паломництво має відношення до всієї Центрально-Східної Європи. Закликом цьогорічного паломництва КВЛ стали тодішні слова молитви Слуги Божого: «Нехай зійде Дух Твій, і відновить обличчя землі! Цієї землі!» А Круціята, яка тоді виникла, є одним з плодів цієї молитви.

Перш, ніж ми вислухали доповіді про діяльність КВЛ в наших єпархіях, організатори з Житомира вибачилися перед паломниками, за свою малу віру, адже не сподівалися такої кількості учасників. З цього приводу забракло теж ідентифікаторів і листків з піснями. Посилаючись на дані з регістратури про свою присутність заявило 292 особи, однак можна здогадуватись, що цифри були більші, хоча б беручи під увагу місцевих прихожан. З Кам’янець-Подільської дієцезії, з шести місцевостей, прибуло близько 120 осіб, з Київсько-Житомирської – понад 160 осіб з восьми місцевостей; з Польщі – 15 осіб. Декларації приналежності до КВЛ склало майже 30 осіб з Кам’янець-Подільської дієцезії та понад 30 — з Київсько-Житомирської. Актуально в Кам’янець-Подільській дієцезії зареєстровано 469 членів Круціяти Визволення Людини, а в Києво-Житомирській – 30, у тому числі і сім нових, які приєдналися до неї під час цьогорічного паломництва.

На паломництві були також присутні люди із організації Анонімні Алкоголіки (АА). Вже 20 років цей рух діє в Україні, між іншим в Житомирі. Як спеціальні гості вони також прибули з Києва, Мелітополя, і інших місць України. Їх свідчення під час Хресної дороги і зворушили присутніх до сліз. Для учасників паломництва організували відкрите зібрання АА (Анонімних Алкоголіків), в якому взяло участь двадцять нових осіб. Також відбулося друге зібрання Ал-анон (для осіб співзалежних). Молодь мала окрему зустріч, яку провели члени Дияконії Визволення з Польщі.

Вже традиційну безалкогольну забаву, на площі перед катедрою, під лозунгом «Радіємо у Святому Дусі» провели Світлана і Руслан – місцеві тамади та водночас дієцезіальна пара Домашньої Церкви. Ніч хоч і довша на годину, та наповнена молитвами перед Пресвятими Дарами і зустрічами, швидко минула.
- Сховати цитований текст -

Закінчилося паломництво Службою Божою зранку з участю прихожан. Очолив її єпископ Леон Дубравський.

З нагоди паломництва КВЛ було видано і розповсюджено перший номер українського журналу «Елевтерія».

Дияконія Визволення


Центр Євангелізації Світло-Життя


Гвардійське

Довідка CREDO:

Круціята (польське слово Krucjata походить від латинського Crux – Хрест) – тобто Хресто́вий похід – військово-релігійні походи західно-європейського лицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього і Святої Землі від «Сарацинів» або визначення будь-якого походу чи війни, яку ведуть християни проти іновірців (напр. ісламу) або єретиків (напр. альбігенців).
В переносному значенні Хресто́вим походом називається також усіляка суспільна запобіжна діяльність, що починається із запалом і ентузіазмом (напр. проти алкоголізму)

Круціята Визволення Людини – це служіння заради визволення від залежностей, поширених в суспільстві, алкоголізму, та усякої омани і страху, особливо які нищать людську гідність і не дозволяють людині самореалізуватися згідно зі своїм покликанням.

КВЛ реалізує свою мету через створення «рятівної колони» людей доброї волі, котрі мають розпочати боротьбу за цю «святу землю», якою є кожна людина, відкуплена Христом. Слово «круціята» (хрестовий похід) вказує на Хрест як на ефективний знак остаточної перемоги над усяким злом. Хрест, як символ добровільної жертви, здійсненої з любові – це єдина дорога до ефективного визволення інших. Щоб увійти в таємницю хреста, треба подолати страх – тому завдання Круціяти полягає на визволенні людей від страху.

Оскільки визволення можливе лише в Ісусі Христі та здійснюється міццю Його Євангелії, то основною дорогою Круціяти є:

Євангелізація, тобто проголошення з вірою і міццю Ісуса Христа, Який визволяє людину.
- Сховати цитований текст -

Індивідуальна молитва та молитва спільноти.

Піст – повна абстиненція (стриманість) від алкоголю.

Такий шлях вказав Христос апостолам, коли вони досвідчили неміч у боротьбі зі злом (цей рід духів виганяється постом і молитвою – Мт 17,21). Молитва часто є єдиним засобом допомоги, коли з людської точки зору нічого зробити не можна. Вона також змінює «діячів» на покірних свідків Божого діяння, а зневолених приводить до джерела життя. Молитва й піст становлять серце програми дій Круціяти Визволення Людини.

Абстиненція від алкоголю в Круціяті – це особистий дар, здійснений добровільно, з мотивів любові й відповідальності за добро іншої людини. Абстиненція – це засіб для досягнення мети, якою є повернення тверезості у суспільстві та виховання дітей і молоді у здорових звичаях.

Через абстиненцію багатьох – до тверезості всіх!

Більше інформації можна отримати за адресою:

Центр Євангелізації Світло-Життя


вул. Соборна 33


с. Гвардійське


Хмельницької обл.


31352

Щоб розказати усім про Джанну Беретту Молла, до нас завітала Христина Зайонц із Польщі, яка займається перевезенням реліквій святої по різних країнах. Пані Христина особисто знайома із чоловіком та дітьми св. Джанни. За її словами, чоловік ще досі зберігає одяг та парфуми дружини.

- Чоловікові Джанни П’єтро 1 липня виповниться 97років, 9 з яких він хворіє. Ця родина дуже скромна, не горда із того, що мають святу матір. – розповіла Христина Зайонц. – П’єтро Молла має свідомість того, що в історії Церкви він є першим і єдиним чоловіком, який дожив до канонізації своєї дружини.

Під час урочистостей вірні молились Розарій в намірах руху «Євангелія життя», Коронку до Божого Милосердя та розважали над муками Господа під час Хресної дороги із свідченнями. Вражаючими були свідчення українських жінок, які, незважаючи на різноманітні перешкоди, погодилися, як св.Джанна на народження дитини. Ці розповіді зворушили до сліз і тих, хто ними ділився, і тих, хто слухав. Під час вечері та перерв учасники ділилися враженнями від свідчень. Звучали навіть слова, що “в Україні також багато жінок, які захищають життя своїх дітей”.

Центральною подією урочистості стала Євхаристія, яку головував Його Преосвященство єпископ Леон Дубравський. Владика закликав молитися за дівчину, яка в цей час у Хмельницькому народила дитину та хоче її залишити. А отець Роман Казьмєрчак запропонував їй місце у Будинку матері, що в Писарівці. Під час принесення дарів вірні склали Декларації приналежності до руху «Євангеліє життя». Також під час Меси єп. Леон охрестив дівчинку на ім’я Сабіна–Джанна, яка є сьомою дитиною в сім’ї.

Після Меси був перегляд фільму про святу Джанну Беретту Молла. Потім усі бажаючі чували на Євхаристійній адорації в намірах рятування життя і сім’ї біля мощей святої. Закінчилось молитовне чування Євхаристією о 4 годині ранку. Далі реліквії святої «помандрували» до Хмельницького та Писарівки.

Його Преосвященство єпископ Леон зазначив: “Це велика радість, що ми приймаємо реліквії святої, яка випромінює благодать Божу, бо віддала життя за свою дитину”.

Милий наш отче Юзефе, хай береже Вас Найсвятіший Опікун, чиє ім’я з гідністю носите! Хай завжди біля Вашої постаті горить дивний вогонь, котрий не обпікає, а проникає у людські серця.
За дорученням вірних Підлісномукарівської парафії Емілія Лігоцька.

З нагоди Дня Богопосвячених осіб у Святині Летичівської Богородиці відбулась традиційна зустріч монахів та монахинь. Цього року до Летичева приїхало понад 100 богопосвячених осіб з усієї Кам’янець-Подільської дієцезії. Зустріч розпочалась молитвою Розарію та адорацією Пресвятих Дарів. У кожну Таємницю життя Ісуса та Пресвятої Діви Марії вкладали свої тривоги, проблеми та труднощі, прохаючи про Боже благословення для своїх згромаджень та парафіяльних спільнот.

Євхаристію очолив єпископ Леон Дубравський. Проповідь виголосив о. Генріх Дзядош SJ. Він наголосив на потребі усвідомлення та відповідальності до місії апостольства богопосвячених осіб. “Джерелом покликання є потреба служіння, розуміння того, щоб жити для інших в ім’я Господа, остерігаючись постави зверхності та самодостатності”, – наголосив о. Генріх. Також під час Меси відбулось відновлення чернечих обітів.

Після обіду вирішувався дієцезіяльний план на рік, а також була нагода у щирій неформальній атмосфері поділитись досвідом та проблемами, що виникають в праці на парафіях та у спільнотах.
Закінчилась зустріч коронкою до Божого Милосердя та спільною колядою біля Різдвяного вертепу.