Закрити
  • єрусалим

  • Знак хреста: то зліва направо чи справа наліво?

    знак хреста

    Історія хресного знамення розпочинається з того моменту, коли Господь звершив наше спасіння, простерши руки на хресті.

    Відтоді тривають роздуми про Хрест Господній і з’являється прагнення, яке яскраво виразив св. Павло: «Увесь час носимо в тілі мервоту Ісуса» (2 Кор 4, 10). Святий Йоан говорить нам про печаті «на чолах рабів Бога нашого» (див. Одкр 7, 3; 9, 4; 14, 1).

    Знак на лобі

    Жест хресного знамення на лобі латинські отці називали «signum, signaculum, tropaeum», а греки — συμβολον y σφραγις (цей термін використовує св. Йоан). Перші християни полюбили цей знак, тож Тертуліан уже 211 року напучував так: «При всякому успіхові та удачі, при кожному вході та виході, одягаючись і взуваючись, беручись до їжі, запалюючи світильники, лягаючи спати, сідаючи за будь-яке заняття, ми оберігаємо своє чоло хресним знаменням (signaculo frontem terimus)» («Про вінець воїна», 3). Такий детальний опис свідчить про те, що цей знак використовувався дуже рано.

    Про це ж свідчать і твори гностиків: діяння св. Йоана, Томи і Петра, які вже у ІІ столітті звертаються до Господа, кажучи: «Ісусе Христе! В Ім’я Твоє говорю, осіненний Твоїм святим знаком». Із цих текстів стає зрозуміло, що було прийнято знак хреста, ставлений на лобі, як це підтверджують інші західні та східні автори. Наприклад, пише Іполит: «Осіняй чоло твоє Хресним знаменням, щоби перемогти сатану і славитися за віру твою» (Кан. Іп. 247), або Йоан Золотоустий: «Хресне знамення щодня накреслюється на чолі нашому, немовби на стовпі». Знаком-жестом був саме хрест: «Якщо скажемо до катехумена: Віруєш у Христа? — відповідає: Вірую, і осіняється. Уже хрест Христовий носить на чолі своєму й не червоніє через хрест свого Господа» (св. Августин, «In epistolam Ioannis ad Parthos», 11. 3). Августин також свідчить про те, що знак хреста використовувати під час давньої Літургії: «Знаком хреста освячується Тіло Христове, благословляється хрещальне джерело, висвячуються священики та інші служителі. Освячується все те, що через звернення до Імені Ісуса має стати святим» (Sermo 181, de tempore).

    На чолі, вустах і грудях

    З часом знак хреста чинять уже не тільки на чолі, а й на інших частинах тіла. Про це свідчить, наприклад, «Апостольська традиція», шанований літургійний текст ІІІ століття: « Тричі осіняй катехумена під час останнього екзорцизму: чоло, вуха й ніс» (Trad. Apost., 28). Римський християнський поет Пруденцій також говорить про знак хреста «на чолі й на серці» (Cathemerinon, 131. 132). Особливо виразно пише св. Гауденцій про потрійний хрест: «Нехай буде слово Боже і знак Христа у серці, при вустах і на чолі» (Tractatus Vel Sermones Qui Exstant Sermo 8, De evangelii lectione primus, PL 20. 890-91). Цей жест ми звершуємо і нині, коли читаємо Євангеліє під час Святої Меси. Цей само знак очевидний при звершенні молитви, коли тричі осіняємо себе хрестом, чинячи його великим пальцем руки: спершу чоло (кажучи при цьому: «Через хресне знамення»), потім губи («від ворогів наших»), і нарешті груди («звільни нас, Господи»).

    Один, два… три?

    Цікаво, що перші християни осіняли себе знаком хреста, чинячи його одним пальцем. Святий Єронім пише, що преподобна Павла перед смертю, «тримаючи палець над вустами, зобразила на них хресне знамення» (Епістола 108, 28). «Коли знаменуєшся хрестом, — каже Златоуст, — то уявляй всю знаменність хреста. Не просто пальцем треба зображати його, але мають цьому передувати нахил серця і повна віра». Про це також свідчать Теодорит Кирський, Созомен, Григорій Двоєслов та чимало інших. Про який саме палець ідеться, тексти не згадують. Історики вважають, що то був або великий палець, або вказівний. Враховуючи, що такий знак тисячоліттями звершується великим пальцем у «латинському» богослужінні, більшість дослідників погоджуються, що найчастіше знак хреста чинили великим пальцем. Його ми звершуємо і сьогодні: наприклад, коли єпископ уділяє Миропомазання (а також коли освячує новозбудований храм та вівтар), або коли священик, батьки і хресні осіняють чоло дитини під час Таїнства Хрещення.

    Зліва направо

    Цікаво також, а як саме хрестилися давні християни: зліва направо чи справа наліво? Точно цього не знає ніхто. Б. А. Успенський, один із фахівців у галузі історії та культурології, вважає, що давність звичаю хреститися зліва направо не викликає сумнівів, оскільки в усіх літургійних традиціях священики благословляють зліва направо. Крім того, цей звичай об’єднує дві ранні традиції: католиків і монофізитів (вірмени, копти, ефіопи, сирійці).

    Висновок із цього короткого екскурсу один: жодна сучасна традиція звершувати  хресне знамення не збігається з ранньохристиянською. Але коли ми, католики, тричі звершуємо хресне знамення великим пальцем, то можемо почуватися спадкоємцями перших християн.

    Загалом же — як було колись відписано з Константинополя на запит Москви, який «напрямок» і скільки пальців має бути «правильно» для звершення «істинного знаку хреста»: хоч зліва направо, хоч справа наліво, аби з живою і щирою вірою!

     

    За матеріалами: отець Олександр Бургос , К-портал

     

     

    CREDO
    При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на CREDO обов'язкове.


    Будь ласка, проголосуйте за цю статтю:
    Середня оцінка: 4.61, Проголосувало: 31
    Loading ... Loading ...
    Теґи:, ,

    CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
    Сподобався матеріал? Підтримайте нас фінансово
    Слідкуйте за оновленнями CREDO в улюбленій соцмережі!
    Ми є в Фейсбуці, ВК та Твіттері.
    Підпишіться на розсилку
    А тут можна замовити наші футболки
    Поділитись:

    Читайте також

    Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.
    Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію.

    Система Orphus