В понеділок, 26 липня, в м. Полонному (Хмельницька обл.) парафія св. Анни відзначала храмове свято. На урочистість приїхало багато священиків з різних куточків України. Завітало на свято і православне духовенство. Урочиста Меса відбувалась на польовому вівтарі у подвір’ї храму.
Своє приміційне Богослужіння відправляв нововисвячений пресвітер отець Мирон Шалавінський. У своїй проповіді він розповідав про життя св. Анни, наголошуючи на тому як її терпеливість і покора були винагородженні Господом. Довгий час св. Анна з чоловіком не мали дітей, і замість нарікань на Бога, Анна ревно молилася. Господь вислухав її молитви і дав благословенну дитину, яка стала матір’ю Спасителя. Наприкінці проповіді о. Мирон закликав жінок брати приклад зі святої Анни.
Отець Мирон проходив перед висвяченням практику в Полонному, за що йому подякували діти, молодь, і прихожани.
Доброю традицією стало те, що святкування таких урочистостей з вірними РКЦ розділяють брати православні на чолі з о. Андрієм Моравським (благочинний полонського округу і настоятель парафії св. Трійці УПЦ КП в м. Полонному) та з о. Григорієм (настоятель парафії св. Анни УПЦ КП у смт. Понінка).
Урочиста Меса закінчилася процесією навколо храму і благословенням Пресвятими Дарами. Після Служби було приміційне благословення священиків, богопосвячених осіб і всіх прочан.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр Підтримати CREDO
Середня оцінка: 4.67, Проголосувало: 12
Loading ...
31 Лип 10 14:33 #
Дежа вю. Мене завжди щось вабило в Полонне Коли пілотом край землі служив, Немов я виріс на його долонях І солов’їні весни пережив. А я лиш у відпустках був з ним поруч І лиш відвідував його костел Хоч був тоді від істини ліворуч І Месу не сприймав як Пресвяте. Але коли літак мене відносив Після відпусток до чужих країв Мою там душу інколи підносив Месально чистий диво-самоспів. Тоді не думав у його полоні Що стане він колись лиш дежа вю, Тоді лиш дивно марилось Полонне І голос, що дасть фори солов’ю. І ось сьогодні, та містична нота, Знов тьохнула в душі як дивоспів, Коли у ньому, наче позолота, На душу ліг костьольний сольний спів. Цей голос звали в зали філармоній І обіцяли славу оперприм Та він лишився в храмі для гармоній Між Богом і костелом „Вічний Рим”. Це дар тобі, Полонне, за терпіння Твоїх святих отців, дочок, синів, За жертви не одного покоління За вірність Богу у роки гонінь. Лише мені ти зрадило, Полонне,– Мені у тебе місця не знайшлось, Коли життя те льотне на паломне Нарешті замінити вже прийшлось. Та мабуть це мені пересторога – Щоб краще поруч користав з псалмів, Де у костелі не затулять Бога Ні позумент, ні ангельський твій спів. 26.07.2002р.
31 Лип 10 15:49 #
Гарненький такий храм
01 Сер 10 22:57 #
І можна сказати - стародавній, йому вже 403 роки...