«Причастя в уста і на колінах» - дослідження, яке було опубліковане Бюро літургійних служінь верховного Понтифіка.

Найдавнішим способом уділення Причастя було, ймовірно, причащання вірних на долоню руки. Проте історія літургії показує, що дуже скоро ця практика почала зазнавати змін. Ще в епоху отців Церкви зародилася і почала закріплюватися тенденція до все більшого скорочення практики уділення Причастя у руки на користь причащання у вуста. Причин подібних змін було дві: з одного боку, було прагнення уникнути втрати євхаристійних крихт, а з іншого боку, бажання сприяти зростанню благоговіння вірних перед реальною присутністю Христа у таїнстві.

Про традиції причащання тільки в уста свідчить і св. Тома Аквінський, який до того ж заявляє, що приділяти Тіло Господнє може тільки священик з дійсним свяченням. І на те є кілька причин, серед яких ангельський вчитель вказує на пошану до Євхаристії, до якої «не повинно торкатися ніщо неосвячене: саме тому освячуються корпорал, чашу і руки священика, щоб він міг торкнутися цього таїнства. А тому ніхто інший не може торкнутися останнього без особливої необхідності: якщо, наприклад, гостія впаде на землю або в інших подібних випадках» («Summa theologiae», III, 82, 3).

Протягом століть Церква завжди намагалася виокремити момент причащання особливою атмосферою сакральності і вищої гідності, невпинно прагнучи виробити зовнішні жести, які найкращим чином сприяли б поглибленню розуміння сакраментальної таємниці. У своїй полум'яній пастирської любові Церква дбала про те, щоб вірні могли приймати Євхаристію з належною внутрішньою підготовкою, до якої відноситься і належне внутрішнє усвідомлення і розуміння реальної присутності Того, Хто приймається (пор. «Катехізис св. Пія Х», пп. 628 і 638).

Серед жестів, які личать Причастю, Церква встановила і схиляння колін. Знаменитий вислів св. Августина, цитований і в «Sacramentum caritatis» Бенедикта XVI, говорить: «Хай ніхто не їсть цю Плоть (євхаристійне Тіло), перш їй не вклонившись. Бо, не поклоняючись їй, ми грішимо»(«Enarrationes in psalmos», 98, 9). Постава на колінах висловлює і живить це необхідне поклоніння, що передує причащанню євхаристійному Христу.

У цьому контексті, на той час ще кардинал, Ратцінгер заявляв, що «причащання досягає своєї глибини лише тоді, коли воно підтримане і пройняте поклонінням» («Introduzione allo spirito della liturgia», «Cinisello Balsamo», Сан-Паоло, 2001 р., з . 86). Тому він говорив, що «практика схиляння колін для святого Причастя підтверджується багатовіковою традицією і є особливо виразним знаком поклоніння, цілком відповідним вірі в реальну і субстанційну присутність Господа нашого Ісуса Христа під священними видами» (цит. в посланні Конгрегації у справах богошанування і дисципліни таїнств від 1 липня 2002 р.: EV 21, п. 666).

Йоан Павло II у своїй останній енцикліці «Ecclesia de Eucharistia» писав у п. 61: «Ставлячись до Євхаристії з усією повагою, якої вона заслуговує, і докладаючи всіх зусиль до того, щоб не затушувати жодного її виміру або вимоги, ми демонструємо своє справжнє розуміння величі цього дару. Нас закликає до цього безперервна традиція, яка з перших століть бачила християнську громаду у чуванні збереження цього «скарбу» ... Не варто боятися перестаратися в турботі про цю таємницю, тому що «у цьому таїнстві міститься вся таємниця нашого спасіння»».

Наслідуючи вчення свого попередника, Святіший Отець Бенедикт XVI з урочистості Тіла Господнього 2008 р. почав уділяти вірним причастя прямо в уста і на колінах.

Підтримати CREDO

Будь ласка, проголосуйте за цю статю:
Середня оцінка: 4.70, Проголосувало: 23
Loading ... Loading ...