Австрійські ліберальні католики розчаровані новим вибором Папи Бенедикта. Минулої п'ятниці Святіший Отець призначив новим єпископом Айзенштату етнічного хорвата монсеньора Еґідія Жівковіча.
Автсрійська дієцезія Айзенштату є багатонаціональною, окрім суто німецьких парафій тут є і суто хорватські та суто мадярські парафії, хоча більшість територій має змішане населення. Дієцезія охоплює австрійську федеральну землю Бурґенланд (хорватською Ґрадіщє, а мадярською - Фельшоорвідек).
Соракасемирічний монсеньор Жівковіч дотепер виконував функції Секретаря Австрійської єпископської конференції, голови хорватського відділку Айзенштадської дієцезіальної курії та пароха у Вулкапродерсдорфі.
Австрійські ліберали, яким вдалося минулого року не допустити єпископа-консерватора на одну з австрійських катедр спробували не допустити свячень та інтронізації монсеньора Жівковіча. Вони звинувачують його у крайньому консерватизмі та схильності до правих політичних поглядів.
Цього разу Ватикан не збирається поступатися. Тому австрійські ліберали відчувають себе скривдженими і ображеними.
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris
Середня оцінка: 5.00, Проголосувало: 4
Loading ...
+ Хвала Господу! +
Боже! Благослови Папу! Благослови нового архієрея! Досить нам вже лібералізму!
Слава Ісусу Христу! Будемо молитися за нового душпастиря!
Я й себе вважаю трохи ліберальним католиком, але - слово ПАПИ - закон! "Рим сказав - справа вирішена" Нехай Господу Буде Слава!
Я наколи не нерозумів таких поділів на ліберальних чи консервативних католиків. Я розумію так, що якщо людина сповідає віру католицьку у всій її повноті то вона католик, а якщо ні - то некатолик. А проблема нашого сьогодення в тому, що є люди, які називають себе католиками, але насправді ними не є бо не приймають 100% Істини.
Що до доктрин церкви - тут повністю з вам згідний, але є такі випадки коли церква ще не має позиції що затверджена і обгрунтована доктринально, а лише дає рекомендації. І в цих випадках - я особисто розмежовую католиків на лібералів і консерваторів, в значені що перші готові до певних змін, інші ж прагнуть залишити все так - як є. на мою особисту думку - ІІ ватиканський собор - був собором живим і певною мірою ліберальним, і цей собор змінив обличчя церкви у кращий бік, а ось группа лефевристів( в данному випадку консерваторів) вирішила не підпорядковуватися волі Святішого Отця і рішенням собору.
(хоча лефевристи скоріше традиціоналісти)
Традиціоналістичний рух є повній єдності зі Св. Отцем. наприклад священниче братство Св.Петра, Інститут доброго Пастиря, Інститут Христа Царя Всесвіту, різноманітні монаші конгрегації. І традиціоналістські рухи показали свій добрий плід. В той час коли кількість покликань в дієцезіальних та орденських семінаріях падає, там воно тільки зростає, як зростає і кількість вірних.
Ну справа в тому, що 2 Ватиканський Собор неомильних рішень не виносив. Основний спор саме як трактувати рішення, цього Собору.Є дві основні течії, ті хто трактують Собор в відриві від Неомильного Магістеріуму та в згоді з ним. Саме друга течія є правильною, про що й наголошував Святіший Отець. Доходить вже до того, що деякі "католики" проголошують можливість зміни догматів чи зміни їхнього значення під прикриттям лжеекуменізму, але це є єрессю. І така постава не є консервативною, але є католицькою. Щодо рішень, то наприклад способу прийняття причастя в процесії та стоячи Собор не запроваджував, латини з Св.Месси не вилучав, а єдине допустив вживання народних мов, грегоріанський хорал визнав основним та власним співом в латинській Церкві і т.д. Те що було тільки дозволене стало нормою. І це саме ліберали стали переслідувати традицію при цьому співаючи пісню про єдність в різноманітності. В тих середовищах практикується різноманітні порушення встановлених Церквою норм в тому числі літургічних. Взяти хоча б Мессу в неокатехуменаті зі столом по центру - то є пряме порушення встановлених норм, про що є лист до Кіко Аргуелло. І так можна продовжувати до безкінечності. "Dominus Iesus" та інші розяснення Конгрегації Віровчення не знадобилися якби в ліберальних осередках було все добре з доктринальної точки зору. Саме тому вважаю, що та доктринальна дискусія з лефевристами повинна принести користь всій Церкві, оскільки очікую, що її плодом буде детальне та однозначне розяснення Його так, щоб неможливо було трактувати його порізному.
І така постава не є консервативною, але є католицькою - це щодо 2 течії, а не до єресі
Доречі рекомендіції невимагають обовязкового підпорядкування ним. І ці трактовка цих рекомендацій неможе протиставлятися неомильному Магістеріуму і всій Церкві у всіх часах
Рекомендую прочитати статтю з Католицького Вісника "Католицизм і Традиція" - дуже якісний матеріал, мені особисто багато допоміг.
щодо традиціоналізму є шикарна бібліотека на unavoce.ru
Що ж, здається ви прекрасно розбераєтесь у відмінностях що стосуються лібералізму і консерватизму. Тож, прошу пояснити, я наприклад вважаю що потрібно відмінити обовязковий целібат для дієцезіальних священників, і зробити його довільним - що ж до монашества - то тут все залишити без змін. Питання: Це ліберальний погляд - чи єретичний? (якщо єретичний - прошу довести)
Питання бажання відміни обовязкового целібату може бути єрессю, а може і небути все залежить від деталей. Так це питання дисципліни, тому про єресь тут може бути мова тільки, якщо хтось буде доводити, що целібат має меншу або таку саму вартість як шлюб (Коли хтось стверджує, що шлюбний стан потрібно цінувати вище, ніж стан дівоцтва або целібату, і що не краще і щасливіше залишатися в дівоцтві або целібаті, ніж бути пов'язаним шлюбом - хай буде відлучений ". (Сесія 24, канон 10 - Тридентський Собор)). Отже наука про те, що дівоцтво краще ніж шлюб - це є елементом Неомильного Магістеріуму. Дар целібату може бути даний Богом кожній людині, яка про Це просить. Але нас цікавить звязок поміж священством та целібатом. На це питання відповідають численні документи Церкви як енцекліка Папи Пія XII SACRA VIRGINITAS, (п. 16) декрета 2 Ват.Собору про служіння та життя пресвітерів «Presbyterorum ordinis», Численні праці святих. Чим є целібат священників дисцепліною чи догмою віри? Ні тим ні іншим. Не є догматом, бо ми бачимо одружених священників східних Церков, та деяких священників латинської Церкви (що навернулися з протестантизму), так як не є і чистою дисципліною бо вже має теологічне підгрунтя та становить елемент звичайного Магістеріуму. Церква все більше і більше розуміє співвідношення між священством, єпископатом та безшлюбністю. Дуже добре на питання про целібат священників відповів теолог отець Laurent Touze порталу zenit (http://www.zenit.org/article-28589?l=english).
Ну і хотілось би підсумувати. Питання ортодоксальності-гетеродоксальності вимоги зняття обовязкового целібату священників залежить від інтенцій зацікавленої особи. Якщо причина такої вимоги чи позиції такої особи є неприйняття догмату про дівоцтво в повній мірі то й відповідно бажання зняття обовязкового целібату буде єретичним. А якщо приймає то нерозумію чому не бажає кращого для священників? А з приводу традиціоналізму-консерватизму-лібералізму є добра стаття "http://unavoce.ru/library/ripperger_trad_vs_con.html"
Дякую за грунтовне пояснення.