Паломництво – це час, коли людина задумується над власним життям. Особливо молоді люди можуть задуматись як реалізувати свої таланти та місію у сучасному світі.

Я з радістю у серці пригадую своє перше паломництво у 80-тих роках, коли я був настоятелем у Хмільнику. Ми вирушили до Матері Божої з Хмільника до Вінниці з подякою за те, що у Скаржинцях віддали храм. Це був час переслідувань, і влада довго не давала нам дозволу на паломництво. В подорож ми вийшли дуже рано, щоб менше людей в місті бачили процесію, але ми мали відвагу.

Друге моє паломництво було до Бердичева. Під час нього ми освятили хрест при дорозі в Уланові. Пам’ятаю, що з нами йшов православний священик. Ми йшли селами, молячись та співаючи. Розпочинати паломництва нам тоді допомагали польські священики.

Людина в паломництві бере участь і тілом, і душею. Кожен, хто йде до місця призначення, для чогось жертвує. А коли подорожуючі ночують в наметах, то це схоже на те, як вибраний народ ходив по пустелі за Мойсеєм.

Я думаю також, що наш приклад в паломництві може показати іншим шлях до Бога. Я виразно пам’ятаю випадок з паломництва в Литві. Протягом всієї подорожі міліціонер йшов з нами, бо його роботою було дбати про безпеку. Він бачив як ми молились, співали, брали участь в Євхаристії. Після закінчення паломництва цей міліціонер зайшов до закристії і сказав: «Я хочу стати християнином, що для цього треба зробити?»

Я бачу, з яким захопленням та радістю паломники вирушають та йдуть в дорогу. Я хотів би, щоб жертва паломників була противагою матеріалізованому світу, в який вони нестимуть добро.

_________________________________________________________

УВАГА! У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Share/Bookmark

Підтримати CREDO
Будь ласка, проголосуйте за цю статю:
Середня оцінка: 4.55, Проголосувало: 31
Loading ... Loading ...