«В серці Матері Церкви я буду любов’ю» (св. Тереза від Дитяти Ісус)
Сьогодні, 30 квітня о 10.00 віруючі Житомира попрощались з мощами св. Терезки. Вона поїхала далі мальовничою весняною Україною. Не можна було не почути в словах єпископа Яна Пурвінского нотки тремтіння і зворушення.
Шкода розлучатися з тим, хто обдарував тебе любов’ю… Вона залишила нам гарне послання: «Живи любов'ю, обирай лише любов, незалежно від обставин і оточення».
Ця любов, якою палає її серце в серці Церкви, притягує різних людей і творить чудеса, але ці чудеса непомітні, як було непомітним укрите життя святої у монастирі в Ліз’є.
В одному зі своїх листів до священика, що працював на місіях, св. Тереза пише: «Ви зовсім мене не знаєте». Не знали її за життя також її співсестри. Коли св. Тереза помирала, то одна черниця сказала іншій: «Шкода, але про неї нічого не можна сказати в некролозі, вона не зробила нічого визначного». Тереза тішилася цими словами. Що ж зробило її однією з найпопулярніших святих вже через декілька років після її смерті? Її автобіографічний твір «Повість про одну душу»? Її вчення? І це також. Але найголовніше - це здійснення її покликання, яке вона відкриває, вступивши до закритого монастиря Босих кармеліток.
«Терезка мала великі випробування», - розповідає о. Петро Гершевич OCD, один з чотирьох кармелітів, що супроводжували мощі під час перебування у Житомирі,- її життя не було легким в монастирі, вона досвідчила всього: і нерозуміння, і браку любові, але вирішувала це тільки з любов'ю, бо як інакше? Тільки любов'ю...».
Далі він розповів про маленьке чудо, яке пов’язує з особою св. Терези. Екіпаж кармелітів, що супроводжував реліквії під час паломництва у Львівській Митрополії щойно змінився, до Луцької дієцезії поїхав інший екіпаж. Четверо кармелітів, звільнившись після чергування, опинились недалеко від Почаєва. Вирішили вступити до цього монастиря. Отці знали про непросте ставлення священників Московського Патріархату до Католицької Церкви, але вирішили не марнувати можливості відвідати Почаївську Лавру. Підходять вони до входу до Лаври, а там стоять чоловіки в камуфляжі і з козацькими папахами на головах. Отці пройшли повз них, і коли вже їх минали, один із козаків відізвався:
«А ви хто?» -І сам відповів на своє питання: «А ми знаємо хто ви: ви - наші брати!».
«Це все Терезка! Там де вона є, вона приносить любов», - закінчив о. Петро.
Кармеліти, що супроводжують реліквії, дуже втомлені, втомлені дорогою і темпом паломництва мощей. У нашій, Києво-Житомирській дієцезії вони проїхали за два дні 13 парафій. За кермом мікроавтобуса, яким мощі мандрують Україною, сидить диякон Марко. Якось він зайшов до мене на каву. Скромний, простий і добрий, зрілий чоловік в кармелітському габіті. З під скапулярія (деталь кармелітського габіту) виглядає бенедектинський хрест. П’ємо каву і розмовляємо. В розмові виявилось, що він був в Руанді в період війн. Розповів, що його і ще одного кармеліта вже ставили до стінки представники одного з ворожих племен. Якби не втрутився офіцер, їх би вже не було у живих. В Руанді вбили сотні священиків та ченців, включаючи єпископів. Диякон Марко сидів і спокійно пив каву в моїй кімнаті…
В катедрі щоденно з 27 по 30 квітня були натовпи віруючих, що приходили віддати честь мощам. Храм не закривався три ночі і три дні, люди чували біля реліквій святої. Вірні підходили, делікатно торкаючись саркофагу з мощами, просили кожен про своє, але з переконанням, що свята почула їх моління. Щодня відправлялось по чотири Служби Божих, під час яких проповідував один з чотирьох кармелітів.
Отець Ромуальд виділив під час проповіді три основні риси духовності св. Терезки: прагнення до святості, довіра Богові і діяльна любов до ближнього.
Розповідаючи про працю св. Терези над чеснотою любові до ближнього, навів цю історію: «Одна із співсестер викликала у святої природну антипатію. Терезка роздумувала так: якщо я маю любити ближнього, кожного ближнього, то я повинна робити особливо для цієї співсестри все так, неначе б вона була моєю найулюбленішою сестрою. Звісно, що не давалося їй це легко, але для тієї сестри вона все робила з надзвичайною старанністю та увагою. Нарешті монахиня не витримала і запитала: «Сестро, за що ти мене так любиш?»…
Логіка св. Терези наступна: Інша людина - це Боже творіння, і коли ми її любимо, ми любимо Боже творіння. А що може для кожного Творця бути приємнішим, ніж те, коли його творіння ним захоплюються? Отак і вчинки любові до другої людини є проявом того, що нам подобається творіння Творця і це надзвичайно тішить Бога. Тереза любила людей, щоб зробити приємне Богові. Невипадково Тереза від Дитяти Ісус є одним з 33 Вчителів Церкви.
Як чудово, що стільки людей св. Терезка зібрала навколо себе. «В серці Матері Церкви я буду любов'ю!». Це здійснилось. В Житомирі ми це вже побачили. Далі чекають Київ, Харків, Запоріжжя, Донецьк, Одеса, Ялта, Миколаїв, Хмельницький… Підтримати CREDO
Середня оцінка: 4.69, Проголосувало: 36
Loading ...
Один мій знайомий назвав оце поклоніння мощам фетишизмом. "Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна із ранніх форм релігійних вірувань; поклоніння предметам неживої природи — фетишам, які є нібито наділені чудодійною силою. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів тощо". Не знаю, чим йому заперечити, бо ж "з праху у прах". Тіло будь-якої людини - це лише тіло, а тут містерії навколо "звлоків". Так звані реліквії, антимінси - це щось від поганства? Де про це щось позитивне є у Євангелії?
Валентин Перший. Тут треба устислити певні поняття. Що таке фітішизм. Фітішизм - це ототожнення божества з неживим предметом. фетішизм це брат ідолопоклонства. Тепер що стосується поклоніння. Слово поклоніння (мощам), вживаємо трошки літературно, насправді ж поклоніння це акт віри, який має виключно належати Богові. А якщо стисло і догматично виражатись, то мощам не можна покланятися, їх лише вшановують. Що стосується мощей, чому ми їх вшановуємо? Відповідь є також і в Новому Заповіті "ваше тіло, то храм Духа Святого" (1 Кор 6, 19). Через хрещення ми стаємо храмом Святого Духа, що правда людина може впасти в гріх (тяжкий) і в такому разі вона вже можна сказати, перестає таким храмом бути. Та от Святі в них за життя діяв Святий Дух. Осільки людина - це не тільки душа, але й тіло, то Дух Святий впливає і на тіло. І може діяти також, уділяючи своїх благодатей через мощі. Діє не сам святий, діє через нього Бог, Святий Дух, завдяки якому кожен з нас може бути святим. Ми не молимось мощам, ми просимо заступництва у святих перед Богом, знаючи, що вони в небі, та присутність мощей зміцнює нашу віру в дієвість нашої молитви. Тут, також підходжу до такого моменту, який мені здається каменем протиріччя в наших подальших діскусіях. Протестанські конфесії виключають Вчительский Уряд Церкви, зазначаючи sola scriptura (лише писання). І тут в вияснені цього питання хоча і можна спиаратись на Святе Писання, та однак ваше сприйняття цієї проблеми дещо вужче ніж у віруючих католицьої чи православної Церкви, які спираються не тільки на Святе Писання, але й на Апостольску Традицію і Вчительський Уряд Церкви, в яких діє Боже Об'явлення. І тому, якщо Ви не визнаєте Апостольскої Традиції чи то Вчительского Уряду, мені неможливо буде Вам будь що в цих питаннях довести, бо це вже не питання розуміння, але питання обсягу віри.
Валентин Перший. Раджу Вам читати Святе Письмо і відчитувати практику християн в християнському дусі. Мені дивно, що Ви такі обізнані, а таке пишете! Дивно є те, що ви не відрізняєте магії від чудес! "...фетишам, які є нібито наділені "чудодійною" силою". Це не те саме! Хоча це сказав Ваш знайомий, але Ви за ним повторили. В християнстві немає ніякої магії, а є лише чудеса, які Творить Господь! А все решта, є лише для проявлення віри в те, що Він Діє. Ну, щоб не бути голослівним, подам декілька прикладів, які показують те, що мертві речі не мають сили, але через них (доторкаючись їх) людина виражає свою віру в те, що Господь допоможе: Книга Вихід, про палицю Мойсея; Мт. 9,20-21 "І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю"; Мт 14,36 "І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був"; Мар.6, 56 "І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!";Дiї 5,15 "...так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро,то хоч тінь його впала б на кого із них". Бажаю успіхів!
Мій коментар пропав. Так можна дискутувати, панове: дві відповіді на одне питання, а репліку на них викинули. Вона не містила ніяких образ когоб то не було, була по суті обговорюваної теми.
Що ж, наберуся терпіння, щоб повторити, не згадуючи вже попів і пап всує, бо мабуть саме це адмінові не сподобалося. "Віра твоя спасла тебе, а не край мого одягу чи тінь Петрова", - сказав би, мабуть, Ісус тим, хто зцілився. А тим, хто не зцілився - "Маловіри!" Колись чудес було, певно ж, набагато більше: більше було блаженних, оглашенних, прокажених і скажених (Ісус зустрів такого собі біснуватого прямо на вулиці!), а медицина була у зародку, не кажучи уже про психіатрію. "По вірі вашій дано вам буде!" Мо, комусь і пощастить без хірургічного втручання зцілитися, але лише тим, хто має ну, дуж-ж-же велику віру. Хай щастить!
Валентин Перший. Шановний Валентин! Прикро що Ваш коментар не зявився на цій сторінці. Мабуть через якісь слова на папу і т.д. Можливо, будучи на Вашому місці і у Ваших обставинах, я б думав так само. Читаючи Ваші коментарі, не дасться не зауважити Вашу нетерпимість. Але це є несправедливе. Ви дивитись на Церкву, Священиків і т.д через якісь "дивні окуляри". Хто Вам їх заложив? Можливо якесь прикре досвідчення з Церквою? Можливо якась література? Читаючи Ваші коментарі, виходить що все неправельно! На тему целібату то взагалі... що це можливо тільки для хвоирих! Вибачте, хоча і є священики які падають, але це неозначає що це загалом. Якщо іти такими мірками, то я можу твердити і про Вас, що Ви алкоолік, бабник, розпустник, одруженні 20й-раз і постійно здраджуєте своїйдружині! І прошу не заперечувати, бо так всі роблят!!! Ви з цим погоджуєтесь! Напевно ні! Хоча стільки є зла в світі, але погодьтесь, є дуже багато добра! Тому прохання до Вас, відповідайте за свої слова! Бо Ваші слова як насіння! "горе тому, через кого прийде згіршення...". Це не стосується лише Вас, але кожного! Вибачаюсь, якщо Вас скривдив. Я погоджуюсь з Вами в тому, що Господь лише зціляє а не якась там "тінь" чи "одежа". Якщо Ви уважно читали мій коментар,(я Ваші коментарі читаю уважно)то питання повино бути зняте з обговорення. Що до чудес у сьогоднішньому світі то в мене нема найменших сумнівів! Їх є дуууууже багато! Просто про них мало говориться в ЗМІ! Тому, хто черпає своє знання з цих засобів, то його знання на цю тему буде дуже маленьке або примітивне! Що до віри. "Якби ваша віра була як гірчичне зерно..." Про віру потрібно просити. "Господи, додай нам віри!". Віра, Господь,- це не магія! Не Господа має змінювати молитва, а того хто молиться! Чи Ісус, молячись в оливному саді, був Вислуханий? Звичайно що так! Він Воскрес! А якби Петро і інші з допомогою Ангелів захистили Його... Він би і надалі собі жив! Але що ж тоді було з нашим Спасінням? Отже, Ісус просив і був вислуханий! І саме головне, СПОСІБ І ЧАС НАШОГО ПРОХАННЯ, МИ ПОВИНІ ЗАЛИШИТИ ГОСПОДУ! БО ВІН НАЙКРАЩЕ ЗНАЄ, ЩО НАМ Є ПОТРІБНЕ!ТАК ЗРОБИВ ІСУС! ЯКЩО МИ ЙОГО УЧНІ, ТО МАЄМО ВЧИТИСЬ ВІД НЬОГО!
Валентине,можливо ви забули,що в коментарях можна не тiльки критикувати,але й пiдтримувати. Мабуть кожен з нас зтикаеться в своему життi з неприпустимою поведiнкою християн,духовних осiб. Але одна вiруюча,праведна людина дае нам змогу стерти поганий досвiд i дати приклад до наслiдування.(Кажу не тiльки за Терезку).
"Отець Павло Гончарук: « Валентин Перший. Шановний Валентин! Прикро що Ваш коментар не зявився на цій сторінці. Мабуть через якісь слова на папу і т.д." - Та ніякої крамоли там не було, а просто йшлося про те, що попам і папам не бракує доступу до мощей, самі виконують роль намісників Божих, за них щоденно молитви возносяться в усіх храмах, але оперуються вони у найкращих урологів, а святими стають уже по сметрі та й то не усі. Я, на відміну від Вас, пане Павле, нічого не узагальнюю і не кажу, що усі однакові, бо знаю, що кожна людина унікальна, як унікальні її чесноти та гріхи: алкоголік не може бути бабником, бабник не може зраджувати, бо нікому не обіцяв вірності тощо. Колись один молодий послущник ділився своїми планами на майбутнє: мовляв, одружуватися не буду, але й монахом не житиму. На моє питання, а як же бути з "не сотвори перелюбу"? він спокійно відповів: "А про який перелюб ти говориш, коли я нікому нічого не обіцяю? А коли не обіцяю, то й не зраджую, - ніякого перелюбу!". Це штришок до досвіду. А Ви, пане Павле, теж по воді не ходите? І це не наштовхує Вас на думку про власне маловірство?
"lili: « Валентине,можливо ви забули,що в коментарях можна не тiльки критикувати,але й пiдтримувати". - Ні, я жуже часто підтримує те, з чим погоджуюся. Можете перечитати мої коментарі у "новинах".
"А якби Петро і інші з допомогою Ангелів захистили Його... Він би і надалі собі жив! Але що ж тоді було з нашим Спасінням?" - Шкода Юду... За що він бідний повісився? Коли б не він, то й спасіння не було б! Щось подібне уже розповідають юдеї, фільми знімають... І є щось у тому раціональне. Словом, ще жоден бог не обійшовся без нечистого. Це яскраво проілюстровано у історії Йова.
Валентин Перший. Вітаю Вас! У ваших останіх двох коментарях Ви підняли багато тем, такі як: Святість, Мощі Святих, Папи, Попи, Роль, Намісники Божі, Молитва, Молитва людей за Пап і попів, Здоровя, Операція, Найкращі Лікарі, Святі - не усі, Людина, Чесноти - добрі звички, Гріх, Алкоголік, Бабник, Вірність, Обіцянка, Послушник, Подружжя, Монашество, Шоста Заповідь - Перелюб, Віра, Маловірство, Юда, Самогубство, Спасіння, Євреї, Диявол, Терпіння у історії Йова. Шановний Валентин, є так поговірка "менше вкусиш, скоріше ковтнеш". Я хотів Вам відписати і навіть знайшов трішки свого дорогоціого часу, але подивившись на обєм - передумав. Коротка відповідь на ці всі тематики це не повага як і до Вас, так і до цих тем. Вони є дуже обємні і органічно між собою повязані. Я багато спілкуюсь на ці і подібні теми, і знаю, що потрібно дуже багато часу. Але прохання до Вас, будьте трохи відповідальними за свої слова. Мушу Вам сказати, що Ви, нажаль, дуже сильно помиляєтесь! Дуже сильно помиляєтесь! І в цьому десь є причина! Я майже так само колись думав. Просіть Господа щоб Він дав Вам Світло, щоб упорядкував Ваші знання. Щоб Ваш пошук Істини не був даремний! Запрошую до Кам-Подільського!
Та то іменників багато, а тема одна: людина і Бог. Дякую за запрошення. Але не матиму аж так багато часу, щоб довго дискутувати. Людям властиво помилятися, пане Павле, і ніхто не може бути впевненим, що він знає відповіді на усі питання. Бо ж примножуючи знання, примножуєш і скорботу, зокрема й від того, що переиметр незнайомого щоразу зростає, коли дізнаєшся щось нове. Не марно ж хтось з великих розпачливо промовив: "Я знаю лише те, що нічого не знаю". А за межею знань завжди знайдеться місце для віри чи бузувірства. Відрізнити одне від другого дуже важко (якщо можливо), бо кожен живе вперше і не вміє жити, а поки щось навчиться, то пора ладнати вози у дорогу. Більшість орієнтується на традиції та вірування свого оточення, було б воно у більшості чи у меншості - не суть важливо: батьки, рідня, близькі й знайомі визначають те, що людина вважає своїм рідним. Звичайно ж, буває дифузія через шлюби, певні обставини, якусь залежність, бувають виродки у родах, але у більшості саме так. Я б не стверджував категорично, що хтось помиляється, а хтось має рацію у таких питанняях, у яких нема "точного елемента" для прецизійного вимірювання рації. Тут не може допомогти посилання на авторитети, на думку більшості, на чийсь власний досвід. Відомо ж, що коли двоє роблять те саме, то вони не роблять те саме і так само. Всяка аналогія, а особливо у питаннях нематеріальних, недоречна, бо не можна отримати той самий результат, обрахувавши щось за однаковою формулою, але маючи різні вхідні дані. А люди ж різні від народження. Щось я розписався... Щасти!
Валентин Перший. Абсолютно погоджусь з Вашим останім коментарем. Про те хочу лише уточнити, що мої слова "помиляєтесь" стосувались розбіжності з тим, як Церква розумі і навчає а тим як Ви це коментували. Що до авторитету, то Авторитетом для мене є Ісус Христос. А так, кожний має право на свій погляд.(не будо про це, бо погоджуюсь з тим що Ви написали). Всього Доброго Вам! p.s. приємно з Вами спілкуватись!
Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”. Але чи розумніший той, хто каже, що пізнав Бога? Що ж до авторитетів, то авторитет Ісуса й справді величезний серед християн, визнають пророка Іссу й магометани. Але Йов, після того, що з ним зробив Бог за допомогою сатани, точніше, що дозволив Бог сатані зробити з Йовом, дорікав не сатані, а Богові, Шевченко готовий був проклясти Бога і погубити свою душу за Україну. Бог, який не рятує, який дозволяє різним бузувірам знищувати мільйони Богові винних душу людей, втрачає будь-який авторитет в очах тих, хто у нього вірував. У той же час, маємо мільярди людей, яким байдуже до Ісуса з Саваофом, до акафістів і літаній, до органів і дзвонів, а живуть вони (ті ж японці) і довше, і краще, майже усі благословенні, бо рідко хто із них не доживає до тих сумнозвісних 70 років. Ширший погляд на земне життя людини залишає Ісусові з Отцем Небесним місце у культурі, в історії культури, у традиціях, обрядах, мистецтві... Бог, якщо не помер, то умирає. Шансів на воскресіння приблизно стільки ж, як для винайдення еліксиру вічного життя. Щасти!
Валентин Перший. Шановний Пане Валентин. Я шаную Ваші особисті переконання і бачення, хоча з цим не погоджуюсь. Але це ваше і моє право. Ви свій вибір зробили і себе в цьому переконали. Тільки запитання до Вас, а що Ви робите на сторінках цього сайту? Звичайно, ніхто цього Вам не забороняє. Але для чого Ви плюєте в душу? Ви ж знаєте що це за сайт і переконання тих людей, які тут щиро діляться тим, що для них є спільне! Вибачте, з повною повагою до Вас, але Ви поступаєте по хамськи. Ви не провадите дискусії і не хочите пізнавати! Ви насміхаєтесь з того, що для нас є Святе! Перекручуєте і надаєте зміст усьому згідно свого світогляду! Яким правом Ви це робите? Ви глумитесь і вдаєте із себе того, хто все знає! Створіть свій сайт і там висловлюйте свої переконання! - принаймні це буде справедливо і чесно. Що до спасіння і воскресіння, то я переконаний! Але маючи такий фалшивий образ бога, який ви маєте, то я так само би думав і ніколи би в нього не повірив! Маю питання до Вас: Ви все зробили для того, щоб пізнати Господа? Чи Ви все зробили? Проблемка в тому, що Ви самі для себе авторитет! Вибачте, але скажу так, як це я відчитав з Ваших коментарів (де є багато дечого цікавого і оригінального), ви заперечуєте, але і нічого не пропонуєте! Таке враження, що Ви в своїх пошуках зайшли в глухий кут. (можу помилятись) Я Вас не осуджую ані не перекреслюю. Я буду просити Господа за Вас, це все, що я можу для Вас зробити! Бо я знаю, зі свого досвіду, що ніхто не зможе Вас переконати. Ніхто! Тільки Він, Воскреслий Христос може це зробити! Я це пишу, тому що сам пройшов цей шлях! Тому Вас розумію! А якщо Ви ще начиталися якоїсь літератури (колись я також багато де чого читав,напр.: тлумачення до Св. Письма, одного францусько письменика і т.ін. не говорячи вже про комуністчну пропаганду...), то важко потім з цієї паутини вилізти. Бог є Добрий, але не є Диктатором Добра! Є Любовю, але не є Диктатором Любові! Є Істиною, але не є диктатором Істини! Любить кожного з нас! Вас і мене! Але ані Вас, ані мене, Він не змусить прийняти Його! "Хто хоче йти за мною..." Бог Є ЛЮБОВЮ! А Любов дається, не накидається! І ті, хто заставляв інших приймати Його, той і був проти Нього! Вибачаюсь, якщо Вас образив і Вам здалось, що я на Вас тисну своїми переконаннями.Просто я маю порівння двох світів, до пізнання Бога і після того. Бажаю Вам найти Правдивого Бога! Бо в підробку, Ви інтуітивно не повірите. Буду про Вас памятати. p.s. Прохання, в своїх коментарях не ображайте і не паклюжти те, що для інших є Святе! Поважайте Себе! Вам так не личить робити! А якщо Вам не подобається - то не читайте!
Ппне Павле, дякую вам за Ваші молитви. Сподіваюся, що вони будуть вислухані й почуті, а це якось мені допоможе зрозуміти те, що ви тут понаписували. Поки що мені не вдається знайти чогось раціонального серед Ваших бурхливих емоцій, звинувачень і вибачень. Ви б уже щось одне робили - звинувачували чи просили пробачення. А просити, мабуть, є за що, бо такі слова, як "хамство" і "глум", вжиті вами до характеризації моєї поведінки на сайті, нічим не підтверджені. Коли б це було правдою, то ви мали б вказати на ті "хамські" місця мені та адмінові, а адмін мав би застосувати до мене передбачені правилами санкції. Щодо мого перебування тут, то я прийшов сюди на запрошення одного молодого, але надзвичайно самовпевненого ксьондза. Він мене запросив, а сам десь заховався. То я його тут чекаю, гортаючи сторінки та переглядаючи рубрики і публікації під ними. Якщо комусь некомфортно поруч зі мною через те, що моє обличчя не схоже на ангельський лик, то що вдієш? Мабуть, тим особам треба відмовитися від стереотипного споглядання на світ, у якому живуть. І не треба, пане Павле, плутати Хому-скептика х Хамом Нойовичем. Іронічний погляд на себе і світ ще нікому не зашкодив. Коли згадати тих дуже поважних і переконаних у своїй непогрішимості християн, які через індагації, інквізиції, тортури та кострища звели зі світу цього безліч неординарних людей, то не уникнути питання і відповіді, хто з них де мав би опинитися у вічності. Помоліться й за них, пане Павле, - за тих хто палив і за тих кого палили. Що ж до літератури, то я цитую переважно Біблію та Євангелія. Зрідка класиків. Тобто, авторитетні у цьому середовищі джерела, а не якісь сумнівні атеїстичні брошурки, яких ви свого часу начиталися. Нікого спеціально я тут не ображаю, а коли вам відомі такі випадки, то повідомте про них мені і адмінові. Можливо, чиясь розятрена душевна рана болить вже навіть від погляду на неї, а не те що від солоної сльози крізь сміх. Щасти!
Давно мене турбує одне питання, що означає "від Дитятка Ісус". Як це "від"? Чи може хтось пояснити?
Ага, мені це теж якось підозріло виглядає: або якась нісенітниця, або переклад поганий, або я чогось не доганяю.
У кармелітів (а св. Тереза була кармеліткою) є традиція: до монашого ім'я додавати "від..." і назву якогось свята чи святого чи будь-чого ще, що хоче вшанувати. Свята Тереза обрала "від Дитятка Ісуса і Пресвятого Обличчя". У своєму щоденнику вона згадує про інших сестер. Наприклад там фігурують сестри "від ангелів" "від Трійці" і тд. Напевно ця традиція досить давня, бо ще реформатор ордену - святий Йоан від Хреста (Хуан де ла Крус) вже мав таке ім'я.
Тоді імя треба подавати у родовому, а не називному відмінку: "Від дитяти Ісуса", "Від дитятка Ісуса", а ще краще "Від Ісусика", а то виходить тупа калька, а не переклад.
Повністю погоджуюсь. Саме у родовому відмінку. Хоча може ще справа в якійсь традиції. Що мені подобається на Кредо, так це те, що тут її ім'я зазвичай пишуть так, як має бути - у родовому відмінку, на відміну від багатьох інших сайтів. Ця стаття - певно виняток.
Кредо - чудовий журнал! Був би. Коли б редактор і дописувачі не були такими зашореними, попросту кажучи, забембаними своїми кураторами. Ось пан Микола понаписував панегіриків своєму єпископу, а той і на чверть авансу не тягне. І що панові Миколі робитти?.. Далі хвалити пана Леона, який ну, аж ніяк не тягне на блогера. а чи сказати тому правду та сказати востаннє?
Пане Валентине, а Ви хто, що цікавого робите, що такого зразкового можете показати? Що дає Вам право так говорити про єпископа і про редактора сайту?Чи у Вас талант + покликання під назвою "сам не можу, то хоч інших пообсуждаю"?
До juliettakom. Ви самі не відрекомендувалится, а про мене вже версії для загального обговорення пропонуєте? А про публікації єпископа та редактора тут сам Бог велів пліткувати, бо вони тут не рядові коментатори, а блогери.
Пане Валентине Перший, Ваші висловлювання вже переходять певну межу, коли хочеться стосовно ваших дописів сказати: "Хай гавкають собаки, а каравану треба йти!"
Пане Григорію, а де тут Ви?
Амінь на приказку о.Григорія!Можливо,Валентине вам заздрісно,що у вас немає тут свого блогу?Та не засмучуйтесь так. А з другого боку,якби тут не було Валентина Першого,з ким би ми сперечалися і кого переконували? До Валентина 24. впевненна,що Бог не велів би про когось пліткувати.
А чим Ви тут переважно зайняті, - сповідаєтеся, молитеся, співаєте псалми?
Мощі святої Терези мали бути в Києві, але того дня я мав бути десь у Римі, тож дінавшись, що наразі мощі святої Терези перебувають в Бердичеві, в монастирі босих крамелітів, поїхав туди. Просив в неї те, що було потрібно, а саме молитви на подорож до Риму і дещо інше, і знаєте, вона мені допомогла - все склалось якнайкраще - як то потім виявилось. Тож дух святої чує нас
Валентин Перший, ви вже такий авторитет, що вважаєте за непотрібне звертатися до священиків "отче", тільки "пане"?!?
До священника можна і пане, і брате, і отче звертатися - так що тут до слів чіплятися нічого, п.Ірино. А що до своєї особистої позиції що до всіх цих "Турів з мощами по Україні" - тут скажу так, я не фанат клякати перед всілякими там кістками, але віддати шану - справа інша, благородна. Не фанат, але не значить, що на коліна не стаю. Мене особисто більш приваблює підхід, у якому я акцентую свою увагу на тому, що саме дала ця особа для церкви Святої і Католицької, який приклад і шлях вона вказала. А обціловувати і тертися об святі місця - ну не моє це. А що на те Святе Письмо. Тут відзначу два моменти, стосовно ролі святих (живих, чи тих що вже відійшли у вічність) Павло каже - уподіблюйтеся мені - як я Христу. і другий, Стосовно того, щоб бодай тінь його (Петра здається) на них впала... Ось так.
Коментар 22 - виражаючись сленгом "жесть"
А це хто сказав: “І не називайте нікого Отцем на землі, – бо один вам Отець, що на Небі”? До пана Григорія, який сказав: "Хай гавкають собаки, а каравану треба йти!" - Яку роль ви відвели собі у цьому прислівї?