Не так давно натрапила на ось таку думку російського психолога Михайла Литвака: (цитата мовою оригіналу): «Дефицит веры у нас у всех есть. Мы не верим людям, не верим себе, не верим в себя, не верим Богу, не верим в науку. Отсутствие собственной веры делает нас дезориентированными в мире, лишает направления в жизни. Тогда мы становимся суеверными и начинаем верить в кого-то – в авторитет, в вождя, в любого проходимца. Это очень мешает жить, вызывает сомнения и сопровождается напрасной тратой энергии.»
Далі автор пропонує вірити в себе, а також в науку. Але чи цього достатньо? Чи так вже легко відкинути Бога та повірити науковому прогресу? Та й чи людство ще не навчилося на власних помилках, не поклало на вівтар прогресу цю чудову планету з її неповторною природою, котру так геніально створив Господь?
Але хочу зараз сказати не про це. А про Україну й українців. Чи впізнали ви у цій цитаті нашу націю? В Україні зараз дефіцит віри відчувається дуже сильно. Так, переважна більшість наших співгромадян називають себе віруючими. Але мало лише назватися такими, мало ходити в церкву на свята чи навіть щонеділі. Потрібне щось більше. Потрібна справжня віра. Віра в те, що коли Господь привів тебе на землю, значить ти маєш певну місію, своє особисте покликання, й повинен сповнити його якнайкраще.
Але цієї віри немає. Й тому не дивно, що українці так легко зачаровуються. Таке відчуття, що ми те й робимо, що сидимо й чекаємо на «манну небесну»... дивлячись при цьому на «владний олімп»... Там міняються персонажі, а «манни» як не було, так і немає... То чи не краще щиро помолитися Богу, встати й з Його поміччю почати діяти. Діяти згідно Його заповідей, чесно виконувати свою справу, допомагати один одному, не чекаючи за це подяки... Вірю, що це може стати чудовою національною ідеєю. Просто єдність. Із Богом і людьми.
_________________________________________________________
УВАГА! У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
Підтримати CREDO


25 Січ 10 13:19 #
Іринко, те що ти говориш є чудово! Але ж багато українців відчувать так само, як і ти. Ісус - то є слово. Дух Святий - то дія, адже то Він надихає діяти. А коли бажання, Господь допомагає, навіть якщо ти є один. І насправді багато тих, хто "манни небесної" не чекає, а робить багато простих і добрих справ. Які завдання Папа Бенедикт ХVI ставить перед Церквою. "Це перший рівень: серйозний інтелектуальний, етичний і людський діалог. Потім, в освітньому секторі, перед Церквою велике поле діяльності, і вона може багато дати в тому, що стосується виховання".
26 Січ 10 13:17 #
Дякую, Юліє. "І насправді багато тих, хто "манни небесної" не чекає, а робить багато простих і добрих справ." - і це чудово! Бо так і має бути :)
08 Лют 10 07:36 #
Дякую за чудову статтю:) І дійсно, коли перестаємо вірити в Бога, то починаємо вірити в усе інше)))