Майже кожної зимової пори спливає в голові думка, а в серці вдячність до того невідомого, хто вигадав усілякі зимові свята. Коли під ногами скрипить сніг (це в кращому разі) або товчеться крижана грязюка, так хочеться яскравого світла, посмішок і особливої атмосфери.
Здається, що з часу появи зимових свят людство зробило новий цивілізаційний виток: до цього бо воно жило виключно в ритмі природи, а для природи, як відомо, зима – це непритомність, смерть, а не шампанське з мішурою. І навіть, якщо деякі зі звичних нам свят не відрізняються надміром смислового навантаження або яскравістю ідеї, це не біда - значення події можна надати самому.
От взяти наприклад Новий рік. Заощаджуємо, відкладаємо, зрікаємося себе, щоб врешті 31-го на столі опинилися бутерброди з червоною ікрою. А що ми взагалі святкуємо? Перехід з одного року до іншого (причому такого самого), за григоріанським календарем, який і так, здається, скоро змінять через невідповідність останнім науковим висновкам. А можна ж порозмірковувати на тему часу і людської обмеженості, або призначення людини, яке необхідно реалізувати у певному часі. Та хіба мало тем для роздумів?
А славнозвісний День закоханих, чи св. Валентина, який, до речі, встиг прекрасно адаптуватися до наших східних реалій і стати майже своїм в сонмі народних свят. Це ж скарбниця для розуму і серця! Час для оспівування краси людських відносин з їхнім напруженням і радістю, драматизмом та, іноді, навіть героїзмом. Годі згадати хрестоматійні історії кохання – Ромео і Джульєтта, Наполеон та Жозефіна, Мавка і Лукаш, тощо. Та краще ними не обмежуватися, бо ж кожний з нас може пригадати свою історію. Та що там казати, тема кохання не вичерпається ніколи. От звідки треба брати натхнення до рішучих вчинків у любові, а не обмежуватись примітивними порадами типу «влаштуйте романтичну вечерю», або ще краще «порадуйте паперовою валентинкою свого шефа».
Ось так посвяткуєш сенсовно, а там вже і до весни недалеко…
_________________________________________________________
УВАГА! У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
Підтримати CREDO
Середня оцінка: 4.56, Проголосувало: 9
Loading ...
22 Січ 10 08:02 #
Гарне весняне есе, дякую авторці. Для себе особисто натхнення на рішучі вчинки любові я беру у серці та розумі, скріпленого вірою. Література може тільки тонше допомогти відчувати мову свого серця. Любов – це віддавання себе іншому, це не лише романтизм, і не лише піднесений настрій. Це, передусім, краса того, що можеш жити для іншої людини.
26 Січ 10 05:50 #
Вікторія Дякую, приємно було тебе тут побачити та почитати)))!
04 Лют 10 01:26 #
Вікуся, прииивіііт!!!! Рада тебе читати на Кредо! Це Свєта (колись ярошенко, тепер - Бабинська) :))))