Останнім часом часто чую й читаю в Інтернеті вирази на кшталт: «Пробач, ти ж християнин.»
Іноді це виправдано. Але часто цим аргументом закривають роти людям, позбавляють їх шансу вирішити ситуацію, внести ясність, захистити своє або чуже добре ім’я, честь та гідність. Окрім того, часом людина просить допомоги, а їй у відповідь: «Пробач і забудь».
І ось, людина не в стані перенести ситуацію, п’є заспокійливі й тлумить у собі біль. Сповідається: «Не можу пробачити, отче…». І так роками… Та ще й брати по вірі косо дивляться: «Диви який, не може пробачити… гідність його принизили, у землю втоптали… Смирення нема - ось у чому біда.»
А може, якщо б людина поговорила з кривдником, висловила йому все, виявила свої справжні емоції, їй би полегшало і ситуація стала б прозорою?
Крім того, якщо ти не можеш поки що пережити біль, пробачити, це не означає, що ти ненавидиш, грішиш, виношуєш плани помсти. Так у чому твоя вина? Чи не повинна людина, яка проти тебе згрішила, попросити пробачення, усвідомити свою провину? Чи не повинні ми, християни, побачивши, що з людиною чинять несправедливо, захистити її?
Дивимось: хлопець розповсюджує про дівчину плітки, говорить огидні речі. Дівчина зганьблена. А що християни?
- Та ти пробач і забудь.
Розбестив лікар на прийомі дванадцятирічне дівча – «Пробачте його, ви ж християни». Радіє покидьок у своєму блозі вбивству священика, хтось назвав його негідником й мерзенним плазуном, - «Ви ж християни! Чому ви так жорстоко з ним?»
А мій тато на це: « Зустріти такого хлопця й поговорити по-чоловічому.»
А мій кузен піде й намилить пику тій сволоті.
О так, ми досконалі, ми смиренні, ми все пробачаємо, ми не гніваємось, ми не агресивні, ми підставляємо щоку… А той скандаліст, крикун, що заважає нам спати, це істеричне дівчисько, яке підманули (так їй і треба) – недосконалі.
Звичайно, куди легше говорити «“правильні речі», ніж зайняти активну життєву позицію, розв’язати суперечку, викликати кривдника на відверту розмову, вирішити проблему, вказати комусь на непристойну й негідну чоловіка поведінку.
Так, це благородно, це привілей сильних духом - не мститись, не вимагати сатисфакції й справедливості до себе. Але чи благородно нам, прикрившись, як фіговим листям, концепцією непротивлення злу насильством й цитатами з Нового Заповіту, обрати позицію «незалежного спостерігача» (а якщо щиро – «моя хата з краю»), закривши вуста обездолених, принижених й втоптаних у бруд кляпами «християнських» висловів?
_________________________________________________________
УВАГА! У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
Середня оцінка: 4.25, Проголосувало: 16
Loading ...
21 Лис 09 14:57 #
Вирішив один чоловік підколоти християнина. Каже: "Ви ж по Св.Письму живете? Так ось сказано: вдарили по щоці - підстав другу" і бах того у табло... Той головою потрусив і каже: "Сказано також: якою мірою міряєш - такою й тобі відміряють" і хляп у відповідь. І так буває...
21 Лис 09 15:30 #
у християн повина бути власна гідність(не плутати з гордістю), і ніхто не має права втоптувати нашу гідність в багно! Якщо потрібно - християни мають захистисти власну гідність. Кривдник має бути покараним (правда, робити це потрібно в згоді з духом Євангелії). Особисто, я не відчуваю докорів сумління ставлячи людей на їх місце. Хоча, мені легше заступитись за когось ніж за себе :) І в більшості випадків воно так є (на щастя).
21 Лис 09 16:20 #
Дуже цікаві спостереження, дійсно, шось таке часом є. Як на мене, то звертати іншій людині увагу на брак покори - це теж своєрідна пиха, адже покора не в словах, а у серці, яке бачить тільки Господь. Розмовляти з ближнім без маски фальшивої покори - це справжня мужність.
21 Лис 09 16:21 #
А я где-то слышал, что смиренные Иисус, в храме столы попереворачивал, взял в руки бич, и начал ганяться за меновщиками... а Иисус не согрешил ниразу.
21 Лис 09 16:49 #
Дуже дякую авторові. Багато хто буде з вами сперечатися, мабуть, аргументуючи, що не треба виносити "сміття з хати" :) Наша проблема, християн, що ми вперто не хочемо вийти за межі свого маленького світу, який частіше нагадує гетто. Тому і живемо в ілюзіях, незрозумілих образах, боїмось говорити прямо, а як наслідок - вдаємось до пліток. Цих гріхів можна було би уникнути. Якби була добра воля і така позиція, як у Вас.
22 Лис 09 00:15 #
в нашій церкві існує такий парадокс - це правда.От я останнім часом анмагаюся говорити у вічі, що думаю, що дістало - знаєте то менше проблем, а більше вільності у собі.Хоча багато людей цього не розуміє, знову ж таки, прикриваючись покорою. Думаю, що саме закомплексованість і страх, що про тебе подумають заважає людині бути собою.
22 Лис 09 08:35 #
правда
22 Лис 09 11:08 #
Сегодня отец пришел и по-мужски разобрался с сыном сестры, за то что тот ворует вещи из дому, обижает мать. Началась потасовка 30 летний парень против 70 летнего. Естественно ничего хорошего из этого не получилось. Назидания для этого человека не было. Была злость и непонимание, стресс для всей семьи, где все осудили действия отца. После этого я поговорил с его матерью, которая была смертельно напугана, потом с ним и в результате конфликт был заглажен. Брат пообещал придти на служение в Церковь. Только являя любовь Иисуса Христа мы можем достичь людские сердца. Лучше невинно пострадать, чем быть героем в своих глазах. Девченку не оговорит парень, если она ходит с Богом и не дает повода к пересудам. А если и что скажет кто, то ее не заденет, так как ее совесть полностью чиста и ее жизнь на ладони. Будьте милосердны, даже если вас гонят, не отходите от Слова!
22 Лис 09 11:15 #
евгений, счтитйте меня еретичкой, но давайте я вас долбану по щеке...хочу посмотреть на реакцию...
22 Лис 09 11:22 #
вот именно иза-за такого фарисейства и "покори" и творится хзнает что на парафиях! и не надо путать битовуху и покриватнельство своих проступков!
23 Лис 09 03:13 #
поради типу "ну ти ж християнин, просто пробач..." кажуть люди байдужі до певної проблеми. Таке в мене спостереження
23 Лис 09 03:40 #
Чесно, ця проблема реально достала!!!!!!Чому я маю мовчати, і не могти слова сказати в свій захист чи іншого, бо я християнка? Це справді проблема, бо якщо ти щей щось говориш, то ти погана і скандалістка. А коли захищаєшся, то зразу тобі кажуть мовчи, бо всі вирішать, що ти оправдовуєшся!
23 Лис 09 15:43 #
Ми маємо право говорити, захищати свою гідність і свою точку зору, ніяка християнська мораль нам цього не забороняє...Однак, ми не маємо права не пробачити іншій людині, навіть, якщо вона не просить про це. Інколи це зробити справді дуже важко, особливо, коли тебе безвинно образили, відкинули, принизили, використали. Але ти мусиш це зробити... Адже пробачення інколи більше потрібно тому, хто пробачає, ніж тому, кому пробачають. Така вже наша сутність: набагато більше болить рана, яку завдали мені,ніж та, якої завдала я (я тут не про всіх). Тому пробачити ми повинні, однак не зобов"язані мовчати і миритися із несправедливістю, головне завжди знаходити межу.
03 Січ 10 20:38 #
Тож сказано: не мстіться за себе, залиште місце Богу Вашому. Але то за себе. Тримаючи в собі зло, собі ж зашкодиш не менше. Але мова йде: за себе. А за іншого маєш заступитися, але не злом на зло відповісти, бо тоді ти чим кращий. Заступитися, але законним шляхом.