Будьте в курсі усіх новин, встановивши додаток CREDO для Chrome. За допомогою цього додатка Ви не пропустите жодної події.

 
Закрити
  • Між тоталітаризмом і секуляризмом

    Андрій Зубінський, Католицький Вісник
    gerb3

    26-28 вересня 2009 р. триватиме Апостольський візит Папи Бенедикта XVI до Чеської Республіки. Зрозуміти відносини Чехії із католицизмом та Святим Престолом неможливо без принаймні побіжного історичного екскурсу.

    Початок поширення християнства на території нинішньої Чехії традиційно пов’язують із мучеництвом, прийнятим 929 р. від рук брата-язичника благовірним князем Вацлавом, який нині вважається святим покровителем Чехії.

    З часів правління Вацлава Святого, а саме з 973 р., існує і Празька дієцезія. У XIII ст. у Богемії і Моравії вже сформувалися сталі парафії. У XV ст., через поширення вчення Яна Гуса і виникнення руху Богемських братів Католицька Церква втратила міцні позиції, і лише з 1560-х рр., завдяки Контрреформації й внутрішній політиці імператорської влади Католицька Церква змогла певною мірою загоїти «гуситські рани». Складність «гуситського періоду» у чеській історії настільки важлива, що багато подій тих днів викликають помітну реакцію у сучасній Чехії. Так, канонізація 1995 р. ченця Яна Саркандера, страченого протестантами 1620 р., викликала значну напругу в стосунках католиків із протестантськими спільнотами.

    З 1920 р., після утворення Чехословаччини, виникли й відповідні церковні структури Католицької Церкви, але прихід до влади комуністичного режиму Клемента Готвальда радикально змінив становище. Від початку 1948 р. у чеській частині Чехословаччини розпочалися переслідування Католицької Церкви як латинського, так і візантійського обрядів. Були заборонені всі католицькі організації, а власність Церкви була націоналізована. Проти Церкви та ієрархії були застосовані різноманітні, у тому числі й силові заходи примусу до співпраці з режимом. Приблизно за таким самим сценарієм розвивалися події і в Словаччині. Щоправда, тут тиск здійснювався переважно на католиків східного обряду, яких змушували перейти на православ’я. У подальші десятиліття тисячі священиків були заарештовані, сотні – депортовані.

    В такий спосіб режим Готвальда перервав процес природного розвитку церковних інституцій. Хоча повоєнну ситуацію досить оптимістично оцінював і тодішній празький архієпископ Йозеф Беран: «Наша робота ще знадобиться у розбудові нашої республіки, в її економічній і моральній реконструкції. Ми прагнемо, щоб в суспільному і приватному житті дотримувалися засад справедливості, природних прав і справжніх демократичних свобод». Ще навесні 1945 р. Святий Престол був готовий відгукнутися на пропозицію чехословацької сторони «відновити дипломатичні відносини». Влітку 1945 р. Ватикан офіційно підтвердив повноваження празького нунція Форні, а 1946 р. Папа прийняв вірчі грамоти нового посла Чехословаччини. Але до 1950 р. комуністичний уряд Чехословаччини розірвав дипломатичні відносини зі Святим Престолом. У цей період Папа Пій XII навіть надав Чеській Католицькій Церкві особливі повноваження щодо призначення духовенства.

    Наприкінці 1960-х рр., у період «відлиги Дубчека», сталися суттєві зміни. Була відновлена Східна Католицька Церква з 147 парафіями. Надалі, мірою розпаду комуністичної системи, відносини Чехословаччини та Святого Престолу поступово поліпшувалися, підсумком чого стало відновлення 1990 р. дипломатичних відносин і візит Папи Йоана Павла II.

    Проте відмова країни від комуністичної ідеології виявилася лише черговим кроком на шляху випробувань Католицької Церкви у Чехії. Після надмірної уваги і тиску з боку комуністичного режиму, зруйнованого «оксамитовою революцією», Церква зіткнулася з абсолютним нерозумінням з боку нової влади. Та поставила і продовжує ставити перед собою радше одне-єдине завдання – щонайшвидше ліквідувати відмінність рівня життя у Чехії порівняно до розвинутих європейських країн. Це прагнення уряду підтримує більшість населення. Домінування у суспільних настроях світського над релігійним посилилося і через неготовність ієрархів Католицької Церкви Чехії до нових умов – позначилися як складність адаптації завдань до змін у житті, так і тривала штучна ізоляція від Святого Престолу. Про це свідчать і певна напруга в стосунках між державою і Церквою – йдеться й про конкордат, і про питання реституції майна. Про це свідчить і декларація Конгрегації віровчення Chiesa Clandestina (Таємна Церква), видана 11 лютого 2000 р. за підписом тодішнього префекта кардинала Йозефа Рацінгера, де йдеться про шляхи подолання Католицькою Церквою в Чехії наслідків десятиліть комуністичного тиску.

    CREDO
    При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на CREDO обов'язкове.



    Будь ласка, проголосуйте за цю статтю:
    Середня оцінка: 0,00, Проголосувало: 0
    Loading...
    Позначки:

    Номер нашого рахунку в ПриватБанку 5168 7423 4714 4010
    Підтримати CREDO
    Виберіть суму
      грн/місяць
    CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!

    Слідкуйте за оновленнями CREDO в улюбленій соцмережі!
    Ми є в Фейсбуці, ВК та Твіттері.
    Підпишіться на розсилку
    А тут можна замовити наші футболки

    Читайте також

    Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції.
    Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію.

    Система Orphus