Плачуть і платять
Щоб пройти прийом у лікаря, добитися в чиновника печатки або підпису, просунутися в черзі, при вступі отримати обіцянку «посприяти», або хоча б «не заважати» — існує давній, але ганебний спосіб — хабар. Їх платять і плачуть, плачуть і платять, утворюючи зачароване коло.
Наша мова — калинова
Хабар хабарем переважно не називається, це начебто звучить грубо, тому для пом’якшення вигадано спеціальні слова–замінники: вручення продуктів та сувенірів це — «подарунок», «Лесі та Сковороди» між сторінками студентських заліковок звуться «закладками», а надцять тисяч, складені в офірі для вступу у ВУЗ або для «влаштування» на роботу — це просто «домовитись».
Хоч яких би лагідних слів не використовувати, хабарництво — це те що найсильніше дратує та принижує всіх.
Еміґрація від хабарництва
Більшість опитаних мною українців за кордоном на питання, чому вони поїхали в іншу країну вчитися або працювати, найчастіше давали відповідь: «Тут не треба давати хабарів». В ЄС за хабар можна просидіти 10–15 років. Казати, що такого явища зовсім немає, було б перебільшенням, проте — на побутовому рівні це зустріти важко.
Сім з папкою, один з лопаткою
Хабарництво має багато причин, ось деякі:
На державних роботах зарплатня невисока, а якось та армія чиновників утримуватись мусить.
Відносно недавно було піднесено штрафи за водійські порушення. Що цим піднесли: дисциплінованість водіїв чи корумпованість міліції? Важко повірити в те, що хтось захоче пововтузитись із паперами по судах та платити штрафи таких розмірів. Чому ж після цього дивуватись, що є стільки охочих «домовитися» з інспектором.
Щоб бюрократична машина могла їхати далі — її потрібно «підмащувати».
ДАІ чи ДАЙ?
Якось я був свідком, як іноземець повертався додому з України: «Це цукерки дітям», — і запихав у кут багажника пакуночок із українськими солодощами. «Це для друзів з роботи», — і дві пляшки «з перцем» акуратно вляглись під цукерками. «Це на випадок, як зупинить «ДАЙ» (артикуляція українських звуків йому давалась важко), — і кілька купюр помандрувало у різні кишені — про всяк випадок, хто його зна — аптечка може бути не того кольору або кермо недостатньо круглим.
Інший знайомий розповідав, що коли зупинила міліція, на питання «а що я порушив» — отримав відповідь: «а зараз знайдемо»…
Помріймо: Україна без хабарів…
Знаю, що про це наразі можна говорити лише як про фантастику. А все ж, якщо уявити що передвиборчі обіцянки політиків боротьби із хабарництвом, перейдуть із звичайнісінького пустодзвонства в реальні дії, що б було? Хоч це звучатиме дивно, але народ повстане: а жити як? Яким чином «вирішувати проблеми»? Адже калим — немов чарівна паличка миттєво «вирішує» те, на що потрібно чекати роками в нескінченній черзі, позбирати всі печатки для якогось дріб’язкового дозволу чи оформлення, по–справжньому вчити заліки та здавати іспити, платити всі податки — список, від чого в країні бюрократії позбавляє хабар, по справжньому довгий. Хабарництво стало звичною системою із давніми корупційними традиціями, без неї багато людей були би просто вибитими із колії.
Свій до свого, по своє
Можна говорити про хабарництво як про явище, до якого християни ніяк не причетні, адже все те недобре, що є в суспільстві — це не справа віруючих в Бога. Але це не так. На жаль, в справі хабарництва, свідчення віри десь зручненько сховалось і його мало видно.
Молода людина, католик, здає іспити в одному з ВУЗів, ще задовго до випуску у школі тішила себе тим, що буде вчитися там, де викладає її брат по вірі — викладач, який щонеділі побожно приймає Причастя та інколи читає читання з амвону. До такого викладача можна йти здавати іспит, без перебільшень, як до свого. Але реальність далека від мрій — «брат» ставить ультиматум: або «пухкенький конвертик», або вступу не буде.
До Бога через гроші
Наче й дивно, але дійсно, відношення до Бога пізнається не у постах та молитвах а через… гроші. Ставлення до власного та чужого видимого майна — це справжнє ставлення до невидимого Бога. В Святому Письмі є 2350 віршів на тему грошей та майна, а Ісус Христос на фінансову тему навчав більше, аніж на будь–яку іншу. Саме ця сфера дуже сильно впливає на життя та духовність людини.
Спосіб, яким ми керуємо майном, має великий вплив на якість зв’язку з Христом. Людина дозволяє керувати своїм життям або Богові, або грошам.
Розірвати зачароване коло
На Закарпатті побили машину ДАІшників–хабарників. У Кам’янці–Подільскому, коли СБУ зловило на гарячому інспектора — випадкові свідки довго аплодували.
Як до питання хабарництва ставитись християнинові? Тут можна щось змінити чи потрібно просто спостерігати, нічого не робити — давати і брати як решта? Певно, є шлях зсередини, у прикладі: Давати приклад — не брати хабарів, брати приклад — не давати хабарів.
Підтримати CREDO


13 Сер 09 09:06 #
Гадаю, варто серйозно спробувати жити, не даючи хабарів. Можливо не завжди виходитиме, але принаймі себе почну поважати.
13 Сер 09 11:42 #
Трошки поверхово, але це настільки широка тема, що не бути поверховим практично неможливо... Може, я трошки не по темі, але таке питання: Як бути із тим, що священники беруть плату за хрестини, похорони та інші послуги мирянам? Як це розцінювати? Як добровільну пожертву? А чому тоді розмір пожертви регламентовано? Як плату за послуги? Чи ще якось? І таким чином виходить, що коли померла бідна. але віруюча людина, то священник на її скромний похорон не прийде? Бо рідні "жертвувати" нічого. Вибачте, що. може, не по темі. Просто нещодавно був прецидент із сусідкою...
13 Сер 09 11:47 #
Дуже актуальний матеріал. Пам'ятаю як одна лікарка, котру я вважала дуже набожною, бо вона регулярно ходила в церкву, натякнула мені про хабар.І на моє запитання "а гріха не боїтеся?" відповіла "будь-який гріх можна вимолити й згодом розкаїтися. А їсти зараз хочеться!" Думаю, зайве казати, що мала ця особа і хліб, і до хліба...
13 Сер 09 15:36 #
Певне ще надовго залишиться в нас явище хабарництва. Не збрешу, що сам колись давав хабар. Та не я пішов на такий крок, то батьки вже приготували купюри лікареві, щоб мені без черги відбути термінове лікування. Хабар - це чаривна скриня для людей. Та й самі люди звикли до давання просто ..... без слів. Бо ж відомо, про що йдеться. Без слів дякуєш, протягуючи руку чиновнику, потискаєш її і лишаєш купюрку. Ця манера сильно вкоренилася у мозку homosovieticus. І чи приклад життя без хабарю щось дасть? Гадаю, ні. Чи зміна положень у законі про заборону хабарництва та при порушенні - строк до 10-15 років ув"язнення щось змінить? Може не одразу, бо "Москва тоже не сразу строилась", а пройде час. Уряд, в першу чергу, приклад для народу. Питання: чи почати треба з влади?
14 Сер 09 02:53 #
Орисю, дякую за запитання. Ваші питання будуть розглянуті в наступному числі часопису.
14 Сер 09 03:00 #
Ірино, підхід штибу: "будь-який гріх можна вимолити й згодом розкаїтися" - зветься гріхом проти Святого Духа, це дуже великий гріх. В хабарах переважно йдеться не про вихід із крайньої нужди, а все ж про великі статки.
14 Сер 09 03:04 #
Vittorio - якщо починати із влади, то це ніколи не почнеться. Владі ніколи - в неї вічні вибори. А відмазка для звичайного громадянина такого штибу боротьбу із хабарництвом відкидає в нікуди. Починати треба із себе. Інакше не вийде.
14 Сер 09 03:27 #
Повністю підтримую, що починати треба з себе. І то все не правда, що без хабаря життя неможливе. Ймовірно, без хабаря не можна жити розкішно чи хоча б в достатку, а просто українському "середнячку" - запросто. Ось сіла, згадувала своє минуле й виявилося, що я, стала Богу, ще жодного разу нікому не давала хабаря (може тому, що молода ще). Хоча просили. І вже вище згадана лікарка, й при вступі до вузу. Але якщо, наприклад, лікування починається з гріха? То чи може воно добрим закінчитися. Так само й навчання. Я подавала документи на кілька спеціальностей і ми з батьками домовилися: хабарів нікому не даємо. Якщо не вийде вступити - то піду здобувати робітничу професію в ПТУ. Значить така доля. Але вступити вийшло і, слава Богу, в минулому році отримала диплом про вищу освіту.
15 Сер 09 04:05 #
Мій однокласник поступаючи в університет (в 1997 році!!!! ) зробив постановлення ніколи не дати хабаря за добру оцінку!!! Довелось йому дуже важко, доходило навіть до комісійних екзаменів, на яких він блискуче доводив свою правоту та рівень знань. Після третього курсу викладачі-хабарники дали йому спокій. Хлопець блискуче закінчив універ, пізніше аспірантуру, а зараз викладає на тому ж університеті. Його історію зараз переповідають між собою студенти. Приклад просто колосальний!!! Дійсно лише праця над собою, кожного з нас, може змінити ситуацію та зродити приклади до наслідування.
15 Сер 09 13:32 #
Бувають випадки, коли не даєш хабаря і історія не закінчується хеппі-ендом!Я от влаштовувалась на роботу в Міський Центр зайнятості, то майже взяли.... А батьку сказали, що треба 200 долларів. Я не заплатила, а відповідно роботу не отримала. А зараз, рік по тому, радію, що працюю там, де є. Бо на тій роботі умови стали куди гірші!Бог все знає наперед!
21 Сер 09 12:48 #
"о. Микола Мишовський: « Vittorio - якщо починати із влади, то це ніколи не почнеться. Владі ніколи - в неї вічні вибори. А відмазка для звичайного громадянина такого штибу боротьбу із хабарництвом відкидає в нікуди. Починати треба із себе. Інакше не вийде. »" Почати від себе - це не вихід. Мусить бути якась зацепка. Люди не вірять у владу, тому говорять, що від себе. Якби закон та журналісти насилили цю тему - було б видно. Від себе не видно жодного ефекту. Так, що, Микола, вважаю ця думка не вигідна. Журналісти - як громадська думка, та священики - це сила, щоб почати. А потім буде від "себе". Great greetings
07 Жов 09 06:17 #
Брате дуже цікаві слова з словничка проскакують, що непотрібно читати мурзілку для анекдотів. Католицький вісник багато читає елітних і високоосвідчених людей, а тут трапляються незрозумілі і слова і тексти. Дякую за увагу Брате директоре.
20 Жов 09 09:21 #
Переконана в тому, що для того, щоб не брали хабарів їх потрібно просто не давати. Але, якщо у питаннях навчання, роботи і тд. це цілком реально (сама практично одержала вищу освіту без жодного іспиту за гроші), то як бути мамі, у якої грудна дитина лежить в реанімації, між життям і смертю, а лікар без "чудодійного конверту" її навіть не впустить до дитини (це реальна ситуація і, думаю, не одиничний випадок). У такій ситуації про принциповість відносно хабарництва, думаю, будь-яка мама забуде.
15 Лис 09 04:02 #
дане ім'я, як бачите вигадане і не просто так. я працюю викладачем у ВУЗі і вже не один рік. мушу зізнатися що практично кожна сесія проходить з хабарями. хабарями різними. якщо відносно стаціонару це питання більш менш є вирішеним - хабарі практично (до практично ще повернуся) не дають, то відносно заочників, екстернату, різного роду І-ої та ІІ-ої вищих освіт, то дані види освіт вчаться тільки за хабарі. причину для того щоб дати хабаря знаходять різну: в мене маленька дитина - часу вчитися в мене не має (тому за екзамен плачу гроші), я працюю - тому курсову роботу робити не маю часу (мені дешевше заплатити за курсову 10, 15, 20 і навіть 100$ аніж її робити - за час витрачений на її виконання я зароблю в 10 раз більше), розрахункова робота надто складна щоб її зробити (деяких студентів протягом семестру не бачив взагалі, а сама розрахукова складається з 7-10 задач, як їх робити пояснено на практичних). був і випадок коли гроші клали в шухляду чи на стіл і тільки попереджали про те що бажано уважно оглянути шухляду, або просто поклавши ішли. таких причин виправдати своє бажання не вчитися можна нарахувати десятки якщо не сотні. а тепер конкретніше: порадьте як усунути хабарі, оскільки читають дану сторінку і студенти то мені буде цікаво знати Вашу думку, як це зробити, так як я сам не бачу виходу з данної ситуації. а складність ситуації полягає ще в наступному: студентські курсові роботи і проекти, розрахункові і контрольні роботи, дипломні роботи і проекти - це "документи" звітності, не знаю як у інших ВУЗах, але в нас це все зберігається в архіві (кафедральному - 3 роки, загальному - 5 років). відсутність такого "документу" і наявність оцінки у відомості - це явний хабар, тому такий "документ" повинен зробити я. відсутність "документу" і наявність у відомості позначки н/я (не явився на залік бо нема курсової) або "незадов." - це відрахування студента - кінцевий результат. відрахування - зло яке зачіпає не тільки студента а зачасту і його батьків (а їх як правило значно сильніше, бо студенту - "та плєвать, старікі решат"). і батьків в цій ситуації частіше більше шкода аніж самого студента, бо не раз доводилося бачити батьківські (материнські) сльози, а самому студенту байдуже. дана ситуація більш характерна відносно стаціонару, хоча і на інших видах освіт в значно меншій мірі також присутня. тепер віносно стаціонару і "практично". на стаціонарі хабарництво також існує, якщо на інших видах освіт давання хабаря відбувається на пряму з рук студента у руки викладача, то на стаціонарі через когось: хтось просить (кому відмовити важко з якихось причин: разом працюємо, мій близький знайомий, родич і т.д., всі ми люди залежні від когось) поставити оцінку, яку ставиться просто так, а гроші з'являються потім - як подяка батьків студента. інколи взнаю що оцінку поставив просто так (співробітник просив), а гроші взяв той же співробітник, хоча ані словом не обмовився мені про це - і тут не шкода тих грошей, тут ідеться про підставу, мене зробили хабарником на "пустому місці", такі ситуації також бувають. я тут багато написав, мало хто захоче це прочитати повністю, але тим не менше той хто забажає мені дати поради стосовно уникнення хабарів, особливо цікавить думка студентів, то я буду радий проитати ці поради на цій же сторінці. так як читають цю сторінку о. Микола Мишовський, при подальшому спілкуванні можна писати безпосередньо на мій e-mail.
08 Гру 09 15:48 #
виходить, що в ситуації коли "треба дати" або ж "мушу взяти" той, хто вважає себе християнином опиняється перед дилемою віри, а точніше довіри?За ким слідувати? Ісус навчав про фін.справи, але як! "Продай що маєш,роздай бідним-матимеш скарб свій у небі,тоді приходь і йди за мною".
08 Гру 09 15:59 #
я впевнений, що милостиня бідним може бути одним із шляхів боротьби з хабарництвом, причому починаючи з себе. Якщо маю віру і довіру в Христі,але водночас стоїю перед вибором "давати" або померти, то чи не краще неправдивою мамоною придбати собі скарб в небі?
08 Гру 09 16:08 #
Я маю на увазі ті ситуації, коли ясно видно, що без грошей діла далі не буде. І тоді де моя довіра до Нього виявиться більше: коли вкладу непомітно конверт в кишеню посадовця чи ж коли ту саму суму роздам бідним в євангельський спосіб "так щоб права рука,не знала,що робить ліва"?
10 Гру 09 05:26 #
В Україні хабарництво - непоборне явище. Вже важко сказати де першопричина (скоріше за все причин багато) але в нас сформовано таку психологію: якщо дорвався до "солодкого місця" то треба "доїти", а якщо хочеш звернутися до когось на "солодкому місці", то повинен "дати"... ;-) Я сам дуже проти цього, але нікому нічому довести неможливо. Дружина вагітна і доведеться "дати" у пологовому будинку лікарю, інакше ви самі розумієте...
11 Січ 10 06:45 #
підхід - взяти хабаря і роздати бідним - навряд чи є оптимальним. хабаря взято - гріх вчинено, та й не завжди є можливість роздати (причини здається очевидні)