Минають ті часи, коли можна було простояти півгодини, розмовляючи під магазином або на вулиці, адже з'явилося так багато термінових справ, от навіть профіль в соцмережі перевірити — а раптом хтось написав або нове фото розмістив?
Дрібка історії
Соціальна мережа/портал— це різновид інтерактивної сторінки WWW, яка співтвориться людьми із спільними інтересами. Більшість подібних порталів пропонують користувачам різні способи спілкування: чати, дискусійні кола, блоґи, форуми і т. д. Соціальні мережі - це такі місця в Інтернеті, де кожен користувач може створити свій власний профіль і розмістити там дані про себе. В основному подібні мережі служать зростові почуття приналежності до групи. Перший такий сервіс виник у 1995 році в США під назвою Classmates.com, він слугував пошукові однокласників, друзів, родичів, знайомих. На початку проект не користувався великою популярністю і був збитковим, тож його закрили. Відродження ідеї соцпорталу відбулося у 1999 році, коли було додано багато нових можливостей. Відтоді в США і Канаді на Classmates.com «підсіло» біля 40 млн. людей. Найбільший зріст популярності американських «Однокласників» відбувся у 2001 році, на сьогодні активність учасників невелика з тенденцією до спаду.
Зараз у світі нараховується біля 200 соцпорталів. П'ятірка найпопулярніших це: My Space, Facebook, Bebo, Skyrock Blog, Hi5.
Своя сорочка ближче до тіла
Але то все далекі заокеанські нікому не знані казочки. Для України все почалося у 2006 році, коли в Росії були створені перші портали такого типу. Першими з'явилося дітище Альберта Попкова (Москва) на ім'я «Однокласники»— портал, створений спеціально для пошуку шкільних друзів, однокурсників, і просто всіх тих, з ким колись втратилося зв'язок. Не минуло і півроку, як виник ще один портал — для випускників і студентів російських вузів, а пізніше переріс в універсальний спосіб зв'язку для всіх соціальних груп і вікових категорій, — «В Контакте.ru», чадо Павла Дурова (Петербург). Кажуть, на сьогодні в «Однокласниках» понад 33 мільйони зареєстрованих користувачів, але «В контакті.ru», за підсумками березня цього року, ще більше.
Соцпортали швидко і впевнено відвоювали собі безліч нашої уваги, вільного (і часто робочого теж) часу, довіри і навіть любові. А якщо до них ближче придивитися, що ж воно таке? Насамперед слід пам'ятати, що такі портали самі по собі нейтральні: ні добрі, ні погані, бо моральні категорії типу добро/зло відносяться виключно до людських вчинків.
Почнемо від позитивів. Дійсно, завдяки таким собі «Однокласникам» чи «В контакті» люди шукають і знаходять один одного. Так вже ми створені, що потребуємо інших, тому люди, з якими нас колись звела доля, надовго залишаються в пам'яті. Відшукати приятеля після років розлуки, побачити, як виглядає, дізнатися, де мешкає і чим займається... Безумовно, це приємно. По-перше, це заспокоює натуральну людську цікавість, а по-друге, допомагає почуватися комусь потрібним. Тож зрозуміти, чому так багато людей створило собі профілі на соцпорталах, нескладно. Звісно ж, є ще один чинник — мода — так, ми цікавимося соцмережами зокрема й тому, що це роблять інші, всі навколо ведуть активне життя в мережі, а це певним чином і нас зобов'язує.
Що ж діється далі? Ланцюжок приблизно такий: зацікавитися — створити профіль — розмістити фото — шукати однокласників/співробітників/знайомих/сусідів — почати переписку — оцінювати фото — брати участь у дискусійних форумах. То чи існують якісь негативи? Придивившись ближче до роботи самих соцпорталів і поведінки їхніх «мешканців», можна назвати не лише «мінуси» явища, а інколи навіть загрози. Спробувала умовно поділити «темні сторони» соцмереж на два типи: фізичні/матеріальні та духовні.
До матеріальних слабинок порталів типу «Однокласники» не лише я, а й безліч психологів та соціологів зараховують: загрозу приватності, незаконне використання особових даних (бо, як виявляється, інформація з профілів користувачів навіть після видалення може бути відтворена і повторно використана), маніпуляція людськими почуттями (той же сайт «Однокласники» використовує почуття ностальгії для того, щоб здобути собі популярність), ризик підхопити серйозний комп'ютерний вірус або ще серйознішу комп'ютерну залежність, а окрім цього, марнування робочого часу (велика проблема для фірм і навчальних закладів) і розголошення конфіденційної інформації, часто державної ваги (особливо це стосується військових таємниць, таких як розташування секретних військових частин, інформація про озброєння армії, фото, зроблені на території військових об'єктів). Не особливо приємні побічні ефекти невинної гри в пошук близьких і знайомих.
Але існує ще кілька речей, які інакше, як духовними загрозами назвати не можу. Життя в світі віртуального спілкування загрожує нам: егоїзмом, марнославством, обманом, знеціненням людських відносин (насамперед дружби), марнуванням часу, Не віриться? А як би ви назвали людину, яка збирає собі довжелезний список друзів лише для того, щоб розмістити фото, зроблені в найекзотичніших місцях світу, в яких побувала, і очікує тільки найвищих оцінок, а отже, і заздрощів від тих, кому «не склалося» в житті так добре як їй? Егоїстом, який шукає тільки власної похвали. До речі, щодо самого оцінювання, наприклад, в «Однокласниках» фото найчастіше оцінюються в шкалі від «4» до «5+», а знаєте чому? — бо якщо оціниш інакше, можна нажити собі неабиякого ворога, який по-перше, перепсує всі ваші фото поганими оцінками, а ще й кілька образливих коментарів докине (є люди, які перевіряли на собі). Віртуальність, окрім всього, дозволяє легко закамуфлюватися — от і зявляється спокуса створити собі «липовий» профіль і піджартовувати над друзями або на форумах не скупитися на перчену лексику. А обманювати — це ж ой як негарно.
Найголовніше в цілій справі соцпорталів - це список друзів. Це центральна і найпотрібніша ланка системи, бо інакше нащо все це? Закладається, що одне з головних завдань якихось «Однокласників»/»В контакті» - це знайти собі друзів. От тільки цинізм в тому, що біля 60% відсотків людей, з якими спілкуємося в мережі, то люди, яких знаємо в реальному житті (і з якими часто ніщо не заважає зустрітися вживу, а не за посередництвом монітора і клавіатури), а нові друзі знаходяться вкрай рідко. А потім, що то за така віртуальна дружба? Швидше за все, вона сконцентрована на зовнішності, бо рубрика «Про себе» світить пусткою, зате фотоальбоми наповнені вщерть). А справжня дружба дуже вимоглива, для неї не вистачить запитати як справи і оцінити фото на п'ятірку, дружба — це участь в житті друга, співпереживання, особистий контакт врешті-решт, якого зустріч на моніторі не може замінити. А що прикро, так часто вдаємо друзів в мережі, а коли людина поруч, то не маємо часу випити разом філіжанки кави і поспілкуватися.
Соціальні мережі стали глобальним вірусом не лише Інтернету, але і нашого живого людського суспільства. Причому, це залежність, яка багато в кого переходить у життєву необхідність. Витрачаємо час на те, щоб будувати собі уявний і часто умовний образ, надміру пліткуємо, обманюємо, щоб здаватися кращими, вдаємо, що в нас все гаразд (щоб не виглядати гірше за інших). А життя, те справжнє, минає без нас. Життя, позбавлене зустрічей, які не відбулися, книжок, які не були прочитані, мальовничих місцин, які ніхто не відвідав, людських почуттів, які не були ніким пережиті. Адже все ніколи, треба бігти перевіряти, що нового в «Однокласниках» і чим цікавляться «В контакті», аби випадково не випасти з виру віртуальних подій.
Підтримати CREDO
Середня оцінка: 4.55, Проголосувало: 31
Loading ...
15 Тра 09 05:16 #
Всемогутній і Вічний Боже,
що створив нас на Свою Подобу
і сказав нам шукати, передусім, те, що добре,
правдиве і красиве,
особливо в Божій Особі Твого Єдинородного Сина,
Господа нашого Ісуса Христа,
допоможи нам, благаємо Тебе,
за посередництвом св. Ізидора, єпископа і доктора,
щоб ми під час наших мандрівок в інтернеті
спрямовували наші руки і очі тільки не те, що подобається Тобі
і трактували з любов’ю і терплячістю
всі ті особи, яких зустрічаємо
через Христа Господа нашого. Амінь.
Святий Ізидоре, молися за нас!
До речі, святий Ізидор, єпископ Севільський (560-636) – покровитель користувачів Інтернету і комп’ютерів. Був відомий завдяки не тільки його благочестю, але і любові до наук. Він – автор одної з перших книг по етимології, першим представив роботи Арістотеля в Іспанії, а тому давно вже вважається патроном школярів і студентів. Його реформаторські погляди і створення книг по етимології тали початком великого наукового прогресу в Іспанії.
Крім любові до наук, святий Ізидор виділяється також любов’ю до праці. Адже написати 20-томну енциклопедію, де було зібрано і класифіковано масу корисних і рідкісних матеріалів – це не під силу кожному. Завдяки цій праці під назвою «Етимологія» Ізидора назначили покровителем Інтернету. Адже і у енциклопедії Ізидора, і у Інтернету є схоже: і всесвітня мережа і енциклопедія Ізидора – це покладь знань для людини.
У 1999 Іван Павло ІІ офіційно назвав святого Ізидора(Ісидора) покровителем користувачів комп’ютерів і Інтернету (4 квітня – його свято).
16 Тра 09 04:43 #
Дякую авторці за статтю. Мені вона сподобалась, дуже правдива, я також погоджуюсь з багатьма перерахованими великими мінусами соціальних мереж. Але хочу також додати плюс, який тут був окреслений, який мінус. Авторка написала, що в контакті не знаходять нових друзів. - Але насправді знаходять і дуже несподіваним образом. (кажу за власним досвідом).Також Вконтакті замінює в якомусь роді електронну пошту чи навіть інші комунікатори (такі як Skype, ICQ), де люди переписуються. Наприклад, для мене Вконтакті це засіб спілкуватись з людьми, які знаходяться закордоном (тобто в Україні, а я знаходжусь за кордоном) і власне завдяки цій соціальній мережі, я підтримую зв"язок з ними, хоч звичайно хотіла б бачитись як тепер кажуть in real, а не витрачати час на сидіння в інтернеті. І плюс людина сама здатна обмежувати своє перебування в таких мережах, але на все треба мати силу волю і велике бажання спілкуватись з людьми реальними, а не віртуальними.
18 Тра 09 02:42 #
Погоджуюсь і прагну дещо добавити з психологічного аспекту. Ці сайти є такими популярними тому, що дає можливість людині втікти від світу реаліїв у світ мрійних спогадів. Людина яка нещаслива зараз в своїх думках починає пригадувати яка вона була щаслива в школі чи інституті, яке тоді було гарне і щасливе (з її сьогоднішнього погляду) життя. Намагаючись повернути ті "щасливі" часи вона шукає тих з ким тоді проводила час і знаходить їх серед "інтернет-одноклассників". Ну і починає мрійно-реальний контакт-спілкування. Основою яких є прагнення втікти. На цю думку мене підштовхнула тогорічна зустріч з моїми одногрупниками по університету. Більшість з них отримує великі гроші за свою роботу мають власні квартири, машини, щасливі (за їх словами) родини і повністю "задоволені" життям, але от найкращим часом вважають той період коли ми живучи в гуртожитку і будучи студентами кіньця 90-х скидалися разом на бутилку пива, бо як правдиві студенти не мали багато грошей. Знаю багатьох "правдиво" щасливих людей які навіть не зареєстровані на цих сайтах, спілкування їм вистачає в живу і вони живуть сьогоденням.
09 Лип 09 16:03 #
У автора статьи либо негативное впечатление после общения в (однокласниках), либо - это заказная антиреклама. Судить могу по некоторым высказываниям ..1). "маніпуляція людськими почуттями", "ризик підхопити серйозний комп'ютерний вірус або ще серйознішу комп'ютерну залежність," - да это все можно подцепить и просто с других страниц и намного чаще чем что-то такое может встретиться на соц.портале. 2). "розташування секретних військових частин, інформація про озброєння армії" - вы часто встречали чтобы генерал "Н" выставлял фото на фоне секретных карт просто для оценки 5+ ? если кому-то такую информацию нужно продать, то наверняка не через однокласников это сделает. 3). "з якими часто ніщо не заважає зустрітися вживу, а не за посередництвом монітора і клавіатури" - только не нужно всех под свою гребенку. 4). "Витрачаємо час на те, щоб будувати собі уявний і часто умовний образ, надміру пліткуємо, обманюємо, щоб здаватися кращими, вдаємо, що в нас все гаразд (щоб не виглядати гірше за інших)" - а в реальной жизни разве не так? разве не обманываем? не хотим казаться лучше чем есть в действительности? если уж на то пошло, то зачем женщины крастся? разве не для того, чтоб лучше выглядеть в глазах других и видеть такую- же "оценку" 5+ в глазах прохожих?
15 Січ 10 11:02 #
Якби хтось з моїх знайомих... про себе, я б з задоволенням..., без найменших заздрощів, я вмію цінувати те, що маю, і тому можу радіти за інших, таких, якими вони є..Люди вчаться спілкуватися. Егоїзм не виникає в інтернеті, лише проявляється. В наш час людина часто не знаходить в своєму оточенні тих, хто мав би ті ж інтереси, що й вона. Я не користуюся тими сервісами, які вас так хвилюють - нема проблем. Вибачайте, але є таке прслів'я: "Свиня болото знайде" Той, хто хоче попліткувати або відпрацьовує свої комплекси на інших краще нехай трохи "розвантажиться" в інтернеті, бо він робить це і в реальному житті, де, на превеликий жаль, не можна натиснути на кнопку "Вихід". Коли людина перестає пити, а займається більше інтернетом, то не тільки втікає від реальності, а й знаходить для себе нове джерело пізнання.