Коментарі до Радість зі сльозами на очах?

Від: Юрий

Юрий — Mon, 06 Jul 2009 11:46:05 +0000

А как же свобода слова и всего остального?
Интересная ситуация, три западных области навязывают остальным 22-м областям страны свою историю, свою культуру, свой язык. Все остальные граждане уже чувствуют себя “недоукраинцами”.
Что касается исторических экскурсов о происхождении символов, поищите в Интернете откуда взялся сине-жёлтый флаг…
По этой логике, получается, что люди, которые носят сине-желтую ленточку, подданные Австро-Венгерской империи? А значит противники независимой Украины.

Від: Александр

Александр — Sun, 24 May 2009 20:52:00 +0000

Юлия, похожие размышления на тему георгиевских ленточек давно обсуждаются в России. Нужно понимать, ленточка не орден и тот, кто нацепил – не мнит себя героем. Это символ солидарности и памяти о том, какой большой подвиг сделали люди победившие фашизм. И поверьте, многие, из тех кто сражались, отдавали жизнь не за коммунизм. Они сражались за Отчизну. Тогда у солдат она была одна – от Бреста до Мурманска и Владивостока. А эта ленточка имеет как раз таки большое отношение к Украине. Очень много украинцев заслужили этот орден, который даётся за очень отважные подвиги, и очень уважаемый среди военных людей. К тому, что ленточки носят пьяная молодёжь, стоит относиться ровно так же, как она носит государственную украинскую символику на День независимости. Может, стоит обращать внимание не на ленточки, а на проблемы воспитания и образования? Возможно, он потому свободно и нацепил эту ленту, особо не задумываясь о её значении… ведь в современной истории – 9 мая это всего лишь победа одного режима над другим….

Від: Юхим

Юхим — Mon, 18 May 2009 20:45:10 +0000

“може було б краще якби “ми” все таки програли?” – що за дурня, почитайте проплани Гітлера щодо українських земель. Та й стаття теж не дуже. Страшно субєктивна та й історичний аналіз не дотягує. Для мене особисто – це день памяті. Памяті про тих, котрі проливали кров, віддавали життя за те, щоб нам зараз жилося краще. І не бачу нічого поганого в тому, щоб цього дня причепити ту стрічку, як видимий символ нашої памяті. Невидимим може бути наша молитва. А те, що потім напиваються то вже справа культури конкретних людей.

Від: Степан

Степан — Fri, 15 May 2009 20:18:02 +0000

Юліє, а про які саме виключення ви кажете: Про те що носять стрічки, але не напиваються? Чи про тих, які не матюкаються в метро?

Від: Юльця

Юльця — Thu, 14 May 2009 15:31:42 +0000

погоджуюсь з автором статті…насправді сумно за справжніх героїв, які воювали за незалежність України!
інколи думаю – чи може було б краще якби “ми” все таки програли?
бо це так називається нас “освободили” – і забули піти!
а святкують саме покоління тих, що чужі на нашій землі!

Від: Юлія

Юлія — Thu, 14 May 2009 13:54:34 +0000

“не можу спокійно дивитись як народ з георгіївськими стрічками набухується до свинячого стану і атакує увечері з матюками метро.”
То є чистісінька правда. Звичайно, є і виключення з цього правила…