Коментарі до Священик чи психолог?

Від: vika

vika — Fri, 24 Jun 2011 05:24:12 +0000

Дуже мені подобається єпископ Леон, як проводить службу як повчає людей.

Від: Світлана

Світлана — Wed, 23 Feb 2011 22:38:21 +0000

Cлава Ісусу Христу!
Дуже багато залежить від ісповідника чи сповідь стане "омовінням совісті" ,чи дійсно єднанням з Богом через покаяння і прагненням віднайти Божу ласку.Дуже гарна і потрібна стаття.
Дякую.

Від: автор

автор — Mon, 11 Jan 2010 05:11:49 +0000

Юліє, Ви і можете робити інший акцент,і будь ліска.
Психолог чи психотерапевт не може лише поспішати із висновками, а от як не він сам, то хто за нього зробить.В писхотерапії працюємо із тим, щоб людина змогла знайти для себе різні шляхи виходу із проблеми, тобто робимо її пластичною.А те, що ця тема має багато нюансів, то це однозначно – лише в одній статті їх не в змозі висвітлити – хіба що магістерську або кандидатську писати!

Від: Юлія

Юлія — Sun, 10 Jan 2010 20:16:31 +0000

Я би зробила акцент трохи iнший: “Господь може вирішити багато психологічних проблем” – Господь може давати й бачення проблем, i просто мiстичну допомогу. Часом сама проблема за людиною – можна побачити, але так нiчого й не змiнити.
Так само психотерапевт допомагає щось дiзнатися про себе, розповiсти про можливi шляхи подолання того, що на сьогоднi не влаштовує, але не робить висновкiв сам, iнакше йому не минути звинувачень згодом, бо сьогоднi людина знає, чого хоче, але не знає, чого їй завтра може захотiтися. Велика популярнiсть i готовнїсть платити грошi показує, як часто людину просто немає кому по-людськи вислухати, через поширення “самотностi удвох”.
Священник фiзично не здатен роздiляти з кожним його бiль. Але уважно вислухати покаяння може, i не мусить радити, якщо Господь до того не надихає саме в цю хвилину. Здається, що в нас цi речi часто таки плутають.
До речi, у подiлах на групи не вистачає ще однiєї:
“бо так треба, для порядку”.
А взагалi надзвичайно важлива тема, що має ще багато ньюансiв.

Від: Владислав

Владислав — Fri, 20 Nov 2009 14:53:32 +0000

Дякую пані Юлії за статтю. Я особисто часто, готуючись до сповіді, по-перше, маю спочатку відчуття, що треба іти принижувати себе перед священиком. І це може стати перешкодою для сповіді або причиною перенесення її на пізніший строк. По-друге, існує відчуття, що у якусь частину твого приватного життя втручатиметься зовсім чужа людина. По-третє – страх перед тим, що ти відкриєш свої недоліки, проступки. Також я підсвідомо відчуваю різні мотиви того, що до сповіді все ж треба йти. Перший – “Я католик і я повинен сповідатися, щоб приймати св. Причастя”, Другий, пов’язаний з попереднім – “Коли не прийматиму св. Причастя, буду відкинутий від дерева життя, як написано у Св. Письмі”, Третій – “Сповідь – це не так страшно і треба поєднатись з Творцем”, Четвертий – “Сам Бог на мене чекає і мої теперішні труднощі у нав’язуванні контакту з Ним не мають стати на перешкоді продовження життя з Ним”, П’ятий – “Для того, щоб я жив, щоб мої вчинки дійсно були актуальними, я маю бути поєднаним з Богом, інакше моїми вчинками керує не Бог, а хтось інший”.

Від: Сергій

Сергій — Wed, 13 May 2009 11:34:48 +0000

Слава Ісусу Хрсту!

Дуже добра стаття, я зрозумів свою помилку яку часто робив у сповідальні! І щиро вдячний автору за неї! Також хочу побажати автору нових творчих злетів і щоб ми бачили ще багато нових і добрих статтей!

З Богом!