— Без російського мата неможливо висловитись про нинішнє життя, політику та економіку, - стверджують різні псевдопатріоти, що всіх судять по собі.
Але може варто хоча б спробувати? Є один добрий, давно перевірений спосіб: можна замінити улюблений матюк на якесь слово або словосполучення.
Зустрілись дві давніх подруги:— Як у тебе справи?
— Добре, вийшла заміж за олігарха.
— Нічого собі!
— Їздили разом у відпустку на Канари.
— Нічого собі!
— І купили будинок та кожному по автівці!
— Нічого собі!
Сьогодні ж, зважаючи на віяння часу, модно замінювати мат на інше, більш актуальне слово.
Здибались два бізнесмени:
— Привіт. Як поживаєш?
— Криза.
— Як робота?
— Криза.
— Як особисте життя?
— Криза…
Я б посперечалася, що, знаючи українську мову, можна переговорити найматюкливішого русофіла. І наші слова не замінять у радіо чи телебаченні на зневажливе пі-пі-пі. Ризикнемо? Уявіть все, що ви думаєте, про нашу політеліту:
— Щоб тих політиків качка копнула! Ввели Україну на середину моста і кинули напризволяще, хай йому грець! Адивинотись, які статки собі понаживали, обкрадаючи чесний народ! Щоб їм всім добро було!
І жодного піпікання!
Підтримати CREDO
Середня оцінка: 4.39, Проголосувало: 23
Loading ...
Я б не приписував усі матюки росіянам і русофілам. По-перше, це не не зовсім так, а по-друге, зовсім не так.
Інша річ, що й справді українською можна вилаятися і вилаяти і без того, що називаємо матом.
Про давність матюків свідчить хоча б оце, знайдене мною у старих і рідкісних книжках:
За лайку - як за вбивство
В обласній науковій бібліотеці зберігається чимало унікальних книжок, виданих у дорадянський період. Серед тих раритетів є й багатотомне видання "Акты, относящиеся къ исторіи Западной Россіи". Власне про Росію у них не йдеться, а здебільшого - про Литву, Білорусію та Україну. У першому томі, що вийшов у С.-Петербурзі 1846 року, зібрано документи за період 1340-1506 роки. В одному з документів - Статуті Казимира ІІІ, що датується 1347 роком - йдеться про покарання за різні правопорушення та злочини. Зокрема, встановлено відповідальність за матірну лайку.
"Про лаяння шляхтича. Коли шляхтич шляхтича лає до матері, а того назад не забере або не доведе, що говорив, має платити за срамоту, як за голову, 60 коп грошей.
Про те, хто кому лає матір. Також, хто кому матір лає, а не доведе, у ту ж вину впадає 60 гривень, а коли свої слова назад не забере, тоді має сказати: "Збрехав, яко пес".
Для порівняння наведу статтю про вбивство: "Про рицаря, котрий заб'є другого рицаря. Коли шляхтич шляхтича заб'є, за голову 60 гривень, а за кожен член утятий 30 гривень, за просту рану 15 гривень".
Як бачимо, наші предки оцінювали честь матері так само, як своє життя.
Аби читач міг зорієнтуватися у тодішніх цінах:
Гривня - вагова і лічильно-грошова одиниця у Польщі, Литві й Русі. Як вагова одиниця для срібла (рідше - золота) литовська гривня дорівнювала польській (197,68 г), а як лічильно-грошова - дорівнювала 48 грошам.
Копа - лічильна одиниця, що дорівнювала 60. Копа грошей - 60 литовських срібних монет вагою 2,75 г кожна, ділився грош на 10 пенязів. Приблизні підрахунки показують, що матірна лайка "коштувала" від 10 до 12 кілограмів срібла.
Не завадило б у предків повчитися…
Валентин
особливо мені останнє сподобалося:)))"Щоб їм всім добро було!"
Лайливі слова - то молитва сатані.