Слава Господу Богу, що Він є присутній у нашому житті, що ми маємо молитви, церкву і збираємось на молитву, приймаємо участь у Святій Месі; приймаємо Святе Причастя. А все - ж – таки, у нас є безліч проблем, так мало радості... На неї не розраховане земне життя. Буває появиться вона та радить, - та, як сонечко в хмурну погоду, - зникає. Щодень якісь турботи, праця, молитва, хвороби і смуток... Цей останній “смуток ” так важко відігнати від серця. Обдумуєш свої безкінченні життєві помилки, страшить душу особиста неуважність до ближніх, заздрість чи незичливість. Робиш висновок, що неправильно прожила життя, бо все у нього треба було робити інакше.
А тепер, - часто бачить безладдя у своїй сім’ї , свою нетактовність. І знову набігає смутна думка: - А що далі?... Вкрадаються до душі депресія, можливо через важко хворих чи через неправильно організоване життя.
Часто буває, коли говорять люди, - старість не радість. Але так часто людина може відчути цю ”радість“ у житті набагато раніше. І в молодших роках буває приходять кляті і невиліковні депресії.
Часто слухаєш на проповідях історії важкого життя святих, переживаєш Христові муки, але все ж кожна душа хоче аби щодень приходила якась добра вісточка, якийсь маленький сюрприз, чи якесь тепле і лагідне слово співчуття, добрий чийсь приклад, - як справитись з тою чи іншою недугою. Саме найбільше хвороба, якісь великі невдачі несуть в з собою вірус важкої хвороби “депресія”. Інколи говорять: - Що там журитися, - вмерти то вмерти.
Але і від цього сказаного не відходить смуток... Пам’ятаю сумні мамині очі, опущені руки, ніякого яскравого бажання у душі. Тільки тепер я зрозуміла як мама потребувала якоїсь моральної підтримки чи мудрого лікування.
В кожній церкві багато стареньких та одиноких, чим могла б зарадити мудра редакція журналу ”Кредо“ цим бідним людям повинна бути для них, якась рубрика.
Підтримати CREDO


01 Кві 09 07:19 #
Надзвичайно добре, що в цей час є люди які знаходять час аби послужити іншим (навіть у такий спосіб!). Бо й справді, якщо кожен почтне думати лише про себе, то світові нічого не лишиться, як - померти. жахлива перспектива... надзвичайне замовчування цієї проблеми з одного боку та ляклива "голосність" з іншого - постає питання: чого ми більше боїмося - мовчання, чи того, що це мовчання колись закінчиться? спробую пояснити... самотні, хворі, старенькі - вони, прш за все, люди! І це надзвичайно важливо. Сьогодні говорять що депресія - це хвороба. Скажіть, будь ласка чи кожному потенційному хворому приємно чути, що він, власне, хворий? Отже, кожені із названих вами соціальних груп заслуговує на повноціннце ставлення. Я не думаю, що у цьому часописі доцільно створювати рубрики для окремих соціальних груп. Уявіть ситуацію: я в депресії (я заслуговую на окрему рубрику у цьому журналі!), але я також і одинокий або навпаки (я заслуговую на окрему рубрику!)... перелік можна і продовжити. Проте важливо зрузуміти, що нас оточують люди із різних соціальних груп. І немає мапи де знаходиться та чи інша соціальна група. Чому? бо це так зване "приватне життя". Нам не все відомо про "приватне життя" наших близьких, я не кажу вже про інших оточуючих нас людей. Гадаю, ми повинні творити спільноту, а не її розділювати (ділити) на "автономні групи". Думаю, нам треба розвивати вже існуючі рубрики... з часом певні речі, можливо, постануть у іншій перспективі. Однак, мета часопису, навпевне, буде такою ж.
18 Гру 09 10:34 #
для того щоб хворим зцілитися їм передусім треба усвідомити себе такими, що потребують допомоги, що якась їх частина хвора, страждає чи тілесно, чи духовно, чи і так і так. а депресія соціальної групи не має і не вибирає людей за принципом - "ти старий чи самотній - то я йду до тебе!". інколи люди навіть не підозрюють, що той тяжкий стан душі, що тягнеться і тягнеться і є депресією. а для нашого часу вона характерна для людей різних груп, різного віку... хоча зауважу, що характерна в основному невіруючим чи тим, хто на певному етапі життя хиткий у вірі. їм така рубрика була б доречна:) і це не значить - "ділити спільноту на автономні групи", ні:) це значить давати кожному, хто того потребує, його ліки - ВІРУ - таким чином, який йому найсприятливіший:-)))