Коментарі до Втілення Слова

Від: Валентин Перший

Валентин Перший — Sun, 21 Mar 2010 23:22:12 +0000

Я особисто нічого проти російської, як мови, не маю, російська теж сильно постраждала від горе-разГаварівальніків. Мені шкода і її, бо майже фізично боляче чути деякі звуки, яких в російській просто не існує. В російській мові літера«г» вимовляється як українська «ґ», але ніколи як «г», а тому можна лише «разҐаварівать». Всі інші варіанти з українською «г» в російських словах це ненавмисне або спеціальне калічення мови. –
Ви занадто категоричні у цьому твердження, бо увесь південь Росії гекає, як і українці. Отак десь від Курщини і до Кубані, Ставрополля. Інша річ, що то не узаконене в літературній мові.

Від: Юлія

Юлія — Wed, 13 Jan 2010 03:29:43 +0000

Мене зачіпає більше тоді як у місті, де розмовляють переважно російською де-небудь в повному тролейбусі, чи маршрутці дві дівчинки починають оповідати одна одній якісь иайже інтимні подробиці з особистого життя так, ніби з одного городу кричать на інший – бо то завжди звучить українською, соромно за своїх.
Навіть мобільні телефони так не зачіпають. Але також – не дуже весело – пів години слухати, що кричать комусь над твоїм вухом.

Від: iamme

iamme — Thu, 14 May 2009 09:00:57 +0000

В своєму житті зустрічався з різними людьми, в різних куточках світу, які розмовляли різною українською, з різною вимовою. І хочете або ні – вимова і лексика буде залежати від культурного оточення і мови або мов які є поруч.
Суржик то з΄явище, з однієї сторони дуже цікаве. Для дослідника.
Що до «викабелювання щоб виглядати модніше», то це субкультура, проблема зачинається коли вона займає місце культури за відсутності такої. А мова один з вказівників власної національної свідомості, а ця свідомість в багатьох щирих українців закінчується на ненависті до «москалів». Ніколи не забуду, як вперше в своєму, вже достатньо свідомому житті (десь так у 2003році), трапив до Київа. Мав святе переконнаня, що там нарешті зможу поспілкуватись українською. Поки доїхав до знайомого в якого мав зупинитися, може разів 5-6 питався дорогу, і 4 чотири з них почув у відповідь суржик – російська з українськими закінченнями, після якого я тратив всяку здібність щось сказати у відповідь від здивування. (Хоча ж є певний прогрес в очищенні мови, бо коли цього року у Києві звертався до когось українською, мені вже найчастіше відповідали доволі чистою російською). А десь рік тому, їхав в одному купе з дівчатами – студентками які підсіли десь на Полтавщині – Вінничині і яки розмовляли між собою такою «космічною» мовою (а було видно, що то їх повсякденна мова), що трохи задумався чи взагалі щось таке як українстка мова існує у чистому і живому вигляді.
Може отець і хотіли написати про «викабелювання», але після прочитання складається враження, що вийшло про шляхи повставання суржику, а навіть критику діалектності. Я особисто навчився говорити без словника українською коли мені було вже майже 19 років коли після хрещення в католицькій церкві мав можливість спілкуватись з живими україномовними. А переважно були це люди зі львівським діалектом і вимовою, і такої вже навчився (хоча ще 2 роки тому був свято переконаний, що треба вимовляти «що» як «шьо», бо така є вимова Поділля, яка є найбільш наближенною до літературної). Нещодавно зрозумів , що моя українська це.. ну не зовсім українська. Зараз вже трохи часу живу у Польщі і маю таку мішанину, яку вже важко якось окреслити. Рік тому одна моя знайома, поросила мене писати мейли краще російською, бо українська в мене виходить споляченою ( але так насправді мені що раз тяжче писати чистою російською, і все частіше користаю зі словника).
Якщо будемо відчувати власну українськість як ідентичність якою можна пишатися, а не як данність з якою треба змиритися, то будемо розмовляти українською і дбати про її досконалення. З різною вимовою, але будемо.

Від: о. Микола Мишовський

о. Микола Мишовський — Wed, 22 Apr 2009 22:35:08 +0000

Wisentetі:
Вибачте, ане я не зовсім зрозумів що ви мали на увазі про “Більшу частину”. Якщо можете, уточніть будь ласка.
А тема для досліджень – дуже цікава штука. Буду вдячний!

Від: о. Микола Мишовський

о. Микола Мишовський — Wed, 22 Apr 2009 22:30:34 +0000

Ірині:
До цього можна підійти й з іншого боку: меж досконалості просто не існує

Від: Wisenteta

Wisenteta — Tue, 21 Apr 2009 22:30:02 +0000

Більша частина – то західна Україна мається на увазі? Неграмотні люди були та будуть завжди. Цікаві Ваші роздуми. Хотіла ще запропонувати тему для подальших досліджень, але засоромилась і не буду =)

Від: Ірина

Ірина — Mon, 20 Apr 2009 13:47:04 +0000

Насправді стало соромно… згадавши свою іноді дуже таки поламану мову…

Від: о. Микола Мишовський

о. Микола Мишовський — Fri, 27 Mar 2009 21:52:05 +0000

Як ви могли помітити, мова не про діалекти, а про викабелювання щоб виглядати модніше, але не собою.

Від: pasplus

pasplus — Fri, 27 Mar 2009 21:04:06 +0000

Стаття звичайно цікава але не забувайте про те, що більша частина України розмовляє на діалектах. Ці діалекти теж несуть в собі велику красу та історію.

Від: Микола Микосовський

Микола Микосовський — Sun, 15 Feb 2009 18:52:38 +0000

Стаття пізнавальна як і весь духовно-інтелектуальний ресурс.Молодці!